Підстави та процесуальний порядок застосування тимчасового арешту

[Введите текст]

Размещено на http://www.allbest.ru/

Підстави та процесуальний порядок застосування тимчасового арешту

Сторожик Я. Б., аспірант кафедри кримінального

процесу та криміналістики ЛьвДУВС

Анотація

У статті розкриваються підстави та процесуальний порядок застосування тимчасового арешту осіб як одного із заходів забезпечення кримінального провадження при наданні міжнародної правової допомоги. Такі обставини як нечіткість та недостатність врегулювання умов застосування заходів забезпечення кримінального провадження при наданні міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні, створюють труднощі у кримінально-процесуальній діяльності, порушення прав, свобод та законних інтересів особи, та зумовлюють необхідність подальшого спеціального теоретичного і практичного наукового дослідження даної проблеми.

Ключові слова: міжнародна правова допомога, міжнародне співробітництво, тимчасовий арешт, кримінальне провадження.

Аннотация

В статье раскрываются основания и процессуальный порядок применения временного ареста лиц как одной из мер обеспечения уголовного производства при предоставлении международной правовой помощи. Такие обстоятельства как нечеткость и недостаточность урегулирования условий применения мер обеспечения уголовного производства при предоставлении международной правовой помощи в уголовном производстве, создают трудности в уголовно-процессуальной деятельности, нарушения прав, свобод и законных интересов личности, и обусловливают необходимость дальнейшего специального теоретического и практического научного исследования данной проблемы.

Ключевые слова: международная правовая помощь, международное сотрудничество, временный арест, уголовное производство.

Abstract

The article deals with the reasons and procedural order for temporary arrest of people as one of the measures to ensure the criminal proceedings under the provision of international legal assistance. Such circumstances as vague and lack of negotiating the terms of application of the criminal proceedings under the provision of international legal assistance in criminal proceedings, create difficulties in the Criminal Procedure activity, violation of rights, freedoms and lawful interests of individuals, and determine the need for further special theoretical and practical research of this problem.

Key words: international legal assistance, international cooperation, temporary arrest, criminal proceedings.

Постановка проблеми. Сучасний стан міжнародної співпраці характеризується поглибленням взаємодії правоохоронних і судових органів у сфері боротьби зі злочинністю. Розширюються географічні рамки міжнародного співробітництва, удосконалюються форми взаємодії і зростають її об'єми. Пояснюється це тим, що у світі відбувається швидкий розвиток інтеграційних процесів, суттєво спростився порядок в'їзду й виїзду в країни. арешт законний міжнародний кримінальний

Саме відсутність єдиного наукового бачення у визначенні поняття та правильного застосування заходів забезпечення кримінального провадження при наданні міжнародної правової допомоги, зокрема тимчасового арешту, спонукає висловити свої міркування з цього приводу. Окрім того, важливість цього дослідження зростає у зв'язку з прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України, який покликаний врегулювати процесуальні питання співробітництва українських компетентних органів з іноземними колегами в ході здійснення кримінального судочинства.

Стан дослідження. Звернення науковців до проблеми міжнародної правової допомоги є логічною відповіддю на вимоги часу, потреби суспільства, держави та її правоохоронних органів. Окремі аспекти цієї проблеми розглядали у своїх наукових працях такі Ю.П. Аленін, Р.І. Благута, О. І. Виноградова, Л.М. Лобойко, М. І. Смирнов, А.С. Сизоненко, І. Л. Олійник, В. М. Тертишник та інші.

Водночас, досвід міжнародної співпраці в процесі боротьби зі злочинністю, потребує наукового узагальнення й систематизації для підвищення ефективності боротьби з різними проявами міжнародної організованої злочинності.

Метою дослідження є визначення підстав та процесуальний порядок застосування тимчасового арешту, як заходу забезпечення кримінального провадження при наданні міжнародної правової.

Виклад основного матеріалу. У Кримінальному процесуальному кодексі України (далі КПК України) визначено, що міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків [3, с.233].

Принцип взаємодопомоги є основним положенням для будь-якого процесуального виду міжнародного співробітництва в кримінальному судочинстві, а міжнародна правова допомога -- однією з процесуальних форм такого співробітництва.

Згідно із КПК України міжнародна правова допомога -- проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досу- дового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою [3, с.201].

При наданні міжнародної правової допомоги у кримінальному провадженні, а саме під час видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиції) може бути застосований такий захід забезпечення кримінального провадження як тимчасовий арешт.

Відповідно до підп. “f" п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року нікого не може бути позбавлено свободи, крім, зокрема, такого випадку і відповідно до процедури, встановленої законом, як законний арешт або затримання особи, щодо якої провадиться процедура екстрадиції [4].

В ст. 541 КПК України визначено, що тимчасовий арешт - це взяття під варту особи, розшукуваної за вчинення злочину за межами України, на строк, визначений КПК України або міжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екстрадицію) [3, с.201].

Тимчасовий арешт передбачений статтею 61 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року, згідно п.1 якої особа, видача якої потрібна, за клопотанням може бути узята під варту і до одержання вимоги про видачу. У клопотанні повинно бути посилання на постанову про узяття під варту або на вирок, що вступив у законну силу, і вказівка на те, що вимога про видачу буде представлена додатково [2].

Особа може бути затримана і без клопотання, передбаченого в п. 1 ст.61 Конвенції, якщо маються передбачені законодавством підстави підозри, що вона вчинила на території іншої Договірної Сторони злочин, що тягне за собою видачу. Про узяття під варту або затримання до одержання вимоги про видачу необхідно негайно повідомити іншу Договірну Сторону [2].

Згідно з Європейською конвенцією про видачу правопорушників 1957 року у термінових випадках компетентні органи запитуючої Сторони можуть звертатися із запитом про тимчасовий арешт розшукуваної особи. Компетентні органи запитуваної Сторони вирішують це питання відповідно до свого законодавства [1].

Гончаренко В.Г. визначає, що тимчасовий арешт - взяття особи, затриманої за підозрою у вчиненні злочину за межами України, під варту на строк, визначений КПК України, - до сорока діб або міжнародним договором України, до отримання запиту про видачу (екстрадицію). Закінчення максимального строку тимчасового арешту та відсутність запиту про видачу цієї особи є підставою для негайного звільнення особи з-під арешту [4].

Згідно п.4 ст.16 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 року тимчасовий арешт може бути припинений, якщо впродовж 18 днів після арешту запитувана сторона не отримує запиту про видачу правопорушника і такі документи:

1) оригінал або завірену копію обвинувального вироку та постанови суду або постанови про негайне затримання чи ордера на арешт або іншого розпорядження, яке має таку саму силу і видане відповідно до процедури, передбаченої законодавством запитуючої сторони;

2) перелік правопорушень, за які вимагається видача. Час і місце їх вчинення, їх юридична кваліфікація і посилання на відповідні правові положення зазначаються якнайточніше;

3) копію відповідних законодавчих актів або, якщо це неможливо, виклад відповідного закону і, за можливості, якнайточніший опис відповідної особи, а також будь- яку іншу інформацію, яка може сприяти встановленню її особистості та громадянства.

У будь-якому випадку цей період не може перевищувати сорок днів від дати здійснення такого арешту. Можливість тимчасового звільнення у будь-який час не виключається, однак запитувана сторона вживає будь-яких заходів, які, на її думку, необхідні для запобігання втечі розшукуваної особи [1].

У випадку, коли від іноземної держави не надійшов запит про видачу, а максимальний строк тимчасового арешту закінчився, затримана особа підлягає негайному звільненню з-під арешту. При цьому в ч. 5 ст. 16 Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р. вказано, що таке звільнення не перешкоджає повторному арешту і видачі правопорушника у разі отримання в подальшому запиту про видачу [4].

Тимчасовий арешт обирається слідчим суддею, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання, на підставі клопотання прокурора про застосування тимчасового арешту. До клопотання прокурором додаються: протокол затримання особи; документи, що містять дані про вчинення особою злочину на території іноземної держави та обрання щодо неї запобіжного заходу компетентним органом іноземної держави; документи, що підтверджують особу затриманого. Зазначене клопотання розглядається слідчим суддею не пізніше 72-х годин з моменту затримання особи [4].

При вирішенні питання про застосування тимчасового арешту слідчий суддя керується положеннями КПК України та міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана ВР України.

Отже, підставою застосування до особи тимчасового арешту є клопотання прокурора про застосування тимчасового арешту, а обирається слідчим суддею, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання.

Після розгляду клопотання слідчий суддя, встановивши особу затриманого, пропонує йому зробити заяву (така заява може бути викладена в формі пояснень особи щодо підстав її затримання - вчинення злочину за межами України та розшуку іноземної держави, а також про наявність обставин, які можуть перешкоджати її видачі), перевіряє наявність документів, передбачених КПК Украъни, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу або про застосування тимчасового арешту, або про відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав [4].

При цьому звільнення особи з-під тимчасового арешту у зв'язку з несвоєчасним надходженням запиту про видачу не перешкоджає застосуванню до неї екстра- диційного арешту в разі отримання в подальшому такого запиту.

Ця ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисником чи законним представником, а також прокурором [4].

Зміст апеляційної скарги повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 396 КПК України. Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. При цьому для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення [5].

У разі надходження запиту про видачу особи до закінчення строку тимчасового арешту ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту втрачає юридичну силу з моменту винесення (на підставі клопотання прокурора) слідчим суддею ухвали про застосування екстрадиційного арешту щодо цієї особи [4].

Тимчасовий арешт припиняється у разі, якщо центральний орган України в передбачені міжнародним договором України строки не отримав запит про видачу особи (екстрадицію); під час екстрадиційної перевірки встановлено обставини, за наявності яких видача особи (екстрадиція) не здійснюється; компетентний орган іноземної держави відмовився вимагати видачу особи; центральним органом України прийнято рішення про відмову у видачі особи (екстрадиції) (ч.1 ст.586 КПК України). У разі відсутності відповідного міжнародного договору тимчасовий арешт припиняється через сорок днів з моменту затримання (ч. 1ст. 583 КПК України).

Тимчасовий арешт припиняється, якщо під час екстрадиційної перевірки, проведеної в порядку ст. 587 КПК України, встановлено обставини, що можуть перешкоджати видачі особи та бути підставою для відмови у видачі передбачені (ст. 589 КПК України).

Скасування тимчасового арешту відбувається на підставі винесення прокурором або його заступником відповідної постанови, зміст та форма якої повинні відповідати вимогам ст. 110 КПК України. Причому постанову про скасування тимчасового арешту винесену за наслідками екстрадиційної перевірки, слід погоджувати з центральним органом України, який доручив її проведення.

Копія постанови про скасування тимчасового арешту або запобіжного заходу надсилається уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, слідчому судді, який приймав рішення про застосування тимчасового арешту або запобіжного заходу, а також особі, щодо якої застосовувався запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.

Однією із ознак тимчасового арешту є встановлений законом або міжнародним договором строк, у межах якого застосовується цей запобіжний захід. Вважаємо за необхідне зупинитись на цьому положенні детальніше. Згідно з ч.1 статті 583 КПК України, тимчасовий арешт застосовується до сорока діб. Згідно ч.4, ст.16 Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 року тимчасовий арешт може бути припинений, якщо, впродовж 18 днів після арешту, запитувана Сторона не отримує запиту про видачу правопорушника та документи, визначені Конвенцією. У будь-якому випадку цей період не може перевищувати 40 днів від дати здійснення такого арешту.

Аналогічний термін вказаний в п.5 ст.29 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 року - термін утримання під вартою, здійснюваного виключно згідно зі статтею 27 Європейської конвенції про передачу провадження у кримінальних справах, 1972 року, ні за яких обставин не повинен перевищувати 40 днів. Однак в ч. 1 ст. 62 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, 1993 року встановлений інший строк - один місяць.

Пунктом 2 ст.1 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, КПК та інших законів України. В п.4 ст. 9 КПК України вказано, у разі якщо норми КПК України суперечать міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Відтак норми міжнародних договорів домінують над нормами національного права.

Враховуючи вищевикладене спадає на думку, що законодавець помилився визначаючи строк тимчасового арешту та необхідно вносити зміни у відповідку статтю КПК України щодо невідповідності національного законодавств з міжнародними нормами, однак відповідно до ст. 28 Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 року ця Конвенція, щодо тих країн, до яких вона застосовується, замінює положення будь-яких двосторонніх договорів, конвенцій або угод, які регулюють видачу правопорушників між будь-якими двома Договірними Сторонами. Договірні Сторони можуть укладати між собою двосторонні або багатосторонні угоди тільки з метою доповнення положень цієї Конвенції або сприяння застосуванню принципів, що в ній містяться. У тих випадках, коли між двома або декількома Договірними Сторонами видача правопорушників здійснюється на основі однакового законодавства, Сторони можуть вільно регулювати свої взаємні відносини стосовно видачі правопорушників виключно згідно з такою системою, незважаючи на положення цієї Конвенції. Такий самий принцип застосовується між двома або декількома Договірними Сторонами, в кожній з яких чинне законодавство передбачає виконання на її території ордерів на арешт, виданих на території іншої Сторони або інших Сторін. Договірні Сторони, які припиняють або можуть у майбутньому припинити застосування цієї Конвенції у своїх взаємних відносинах відповідно до цього пункту, повідомляють про це Генерального секретаря Ради Європи. Генеральний секретар інформує інші Договірні Сторони про будь-які повідомлення, отримані відповідно до цього пункту [1].

Висновки

Отже, тимчасовий арешт -- це процесуальний захід забезпечення можливої екстрадиції особи, який полягає у взятті під варту особи, розшукуваної за вчинення злочину за межами України, на строк, до сорока діб, до отримання запиту про видачу (екстрадицію) на підставі клопотання прокурора про застосування тимчасового арешту .

Виходячи з вищевикладеного, підставою застосування тимчасового арешту є клопотання прокурора, а обирається слідчим суддею, у межах територіальної юрисдикції якого здійснено затримання.

Після розгляду клопотання слідчий суддя, встановивши особу затриманого, пропонує йому зробити заяву, перевіряє наявність документів, передбачених КПК, вислуховує думку прокурора, інших учасників і виносить ухвалу або про застосування тимчасового арешту, або про відмову в застосуванні тимчасового арешту, якщо для його обрання немає підстав. Ця ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку особою, до якої застосовано тимчасовий арешт, її захисником чи законним представником, а також прокурором.

У разі надходження запиту про видачу особи до закінчення строку тимчасового арешту ухвала слідчого судді про застосування тимчасового арешту втрачає юридичну силу з моменту винесення (на підставі клопотання прокурора) слідчим суддею ухвали про застосування екстрадиційного арешту щодо цієї особи.

Література

1. Європейська конвенція про видачу правопорушників, 1957 року. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.zakon.rada.gov.ua.

2. Конвенція про правову допомогу і правові відносини в цивільних, сімейних та кримінальних справах, що уклали держави-члени Співдружності Незалежних Держав у м. Мінську 22 січня 1993 р. [Електронний ресурс] : - Режим доступу: www.rada.gov.ua.

3. Кримінальний процесуальний кодекс України: - К.: «Центр учбової літератури», 2012. - 292с.

4. Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України (найбільший) Гончаренко В.Г. 2013 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.mego.info.

5. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. Т2 - Тацій В.Я. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.pidruchniki.com

Размещено на Allbest.ru