Характеристика об’єктів цивільних правовідносин донорства органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Характеристика об'єктів цивільних правовідносин донорства органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин

Губський Олександр Вікторович - ад'юнкт заочної форми навчання кафедри цивільно-правових дисциплін навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ

Аннотация

В статье дается характеристика и определения объектов гражданских правоотношений донорства органов и других анатомических материалов и репродуктивных клеток. На основании анализа действующего законодательства, сформулированы предложения по закреплению и определению объектов в данной области, что позволит избежать множества проблем в правоприменительной практике.

Анотація

У статті дається характеристика та визначення об'єктів цивільних правовідносин донорства органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин. На підставі аналізу діючого законодавства, сформульовані пропозиції щодо чіткого закріплення та визначення об'єктів в даній галузі, що дасть змогу уникнути багатьох проблемам у право-застосовній практиці.

Ключові слова: цивільно-правові відносини, особисті немайнові права, об'єкт, суб'єкт, донорство, трансплантація, анатомічні матеріали, репродуктивні клітини.

Summary

In the article describes the definition and objects of civil legal organ donation and other anatomical materials and reproductive cells. According to current legislation in the article provided proposals for a clear definition and determination of the objects in this area that will avoid many problems in the legal practice.

Постановка проблеми

Україна на сьогоднішній день стоїть на шляху кардинальних змін у соціальній, економічній, адміністративно-політичній сферах життя. Втілюється у життя політична реформа, ведуться активні дискусії з приводу внесення змін до Конституції України, вирішуються питання інтеграції до різноманітних міжнародних організацій. Все це свідчить про активний розвиток українського суспільства, демократичні шляхи вирішення проблемних питань, пріоритет законності при здійсненні державного управління. Водночас необхідно зазначити розвиток нових медичних технологій, прагнення людини покращити якість та тривалість життя. Враховуючи універсальний характер права, гостро стоїть питання про необхідність цивільно-правового регулювання донорства та охарактеризувати, дослідити об'єкти цивільних правовідносин у сфері донорства органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин. Оскільки правове визначення об'єктів та закріплення їх на законодавчому рівні, допомагає в урегулюванні низки важливих питань, які гостро постають підчас правовідносин у сфері донорства органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.

Необхідно відзначити, що донорство органів, анатомічних матеріалів та інших репродуктивних клітин, перш за все, стосується проблем життя та здоров'я, а також прав та обов'язків учасників цивільно-правових відносин у сфері охорони здоров'я, а саме донора та реципієнта. Зазначене визначає, по-перше, особливий характер правової регламентації відносин у цьому сегменті сфери охорони здоров'я, по-друге, відмінність донорства органів, анатомічних матеріалів та інших репродуктивних клітин від інших видів медичних послуг.

Крім того, особливе значення має правовий режим трансплантатів як об'єктів майнових прав, а виходячи з цього, і правовий режим здійснення відповідного виду медичної діяльності та спеціальний правовий статус закладів охорони здоров'я, яким надано право здійснення такої діяльності.

Ступінь наукової розробки теми

Питання характеристики об'єктів цивільних правовідносин у сфері донорства органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин і, зокрема, її цивільно-правового регулювання, на сьогоднішній день є досить актуальним. Це зумовило цікавість до цих проблем з боку медичних працівників, юристів та науковців, зокрема дане питання досліджували Красновський Г.М. [6], Іванов Д.М [6], Пунда О.О. [9], Малеїна М.М [7] та багато інших.

Метою нашого дослідження було проведення аналізу та надання характеристики діючого законодавства та надання пропозицій щодо вдосконалення та визначення об'єктів цивільних правовідносин у сфері донорства органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.

Виклад основного матеріалу

На сьогоднішній час досягнення сучасної медицини дозволяють у багатьох випадках зберегти життя або поліпшити його якість. При цьому одним з найбільш ефективних і реальних способів досягнення таких результатів є донорство органів, анатомічних матеріалів та інших репродуктивних клітин. Донорство органів, анатомічних матеріалів та інших репродуктивних клітин як метод лікування низки найтяжчих захворювань людини застосовується саме тоді, коли усунення небезпеки для життя або відновлення здоров'я хворого іншими методами лікування неможливе. Тому проблема донорства органів, анатомічних матеріалів та інших репродуктивних клітин на сьогодні має розглядатися не тільки з медичної (біологічної), філософської, морально-етичної, а також з правової точки зору.

Законодавчу базу в якій визначаються об'єкти цивільних правовідносин донорства органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин складають безліч законних та підзаконних нормативно-правових актів, зокрема: Конституція України [1], Цивільний кодекс України [2], Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» від 16 липня 1999 року № 1007-XIV [3], Основи законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992року- № 2801 XII [4], Накази Міністерства Охорони здоров'я: «Про затвердження нормативно-правових актів з питань трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 4 травня 2000 р., «Про затвердження нормативно-правових документів з питань трансплантації» від 25 вересня 2000 р., «Про регламентацію трансплантаційної служби України» від 24 травня 2004 р.

Цивільні правовідносини виникають з приводу конкретних (матеріальних та нематеріальних) об'єктів, оскільки лише з їх допомогою суб'єкти правовідносин можуть задовольнити ті чи інші свої потреби. Відповідно до ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є матеріальні та нематеріальні блага [2]. Нематеріальні блага тісно пов'язані з особистістю суб'єкта, і не підлягають відчуженню у будь-якій формі. Проте ця теоретична концепція виявляється дещо вразливою, якщо розглядати її у контексті здійснення особою права на донорство органів та інших анатомічних матеріалів та репродуктивних клітин.

Основну проблему сучасних досліджень у цій сфері можливо сформулювати так, чи є анатомічні матеріали (окремі органи, їх частини, тканини, клітини людського організму) та тіло померлої людини в цілому об'єктом цивільних прав, і якщо так, то яким саме?

Вчені-цивілісти, такі як Красновський Г. М. та Іванов Д. М. [6, с. 63] вважають, що органи і тканини людини (живої або померлої) не можуть продаватись або купуватись, оскільки вони, незважаючи на свою очевидну корисність, не є товаром (майном).- У іншому разі можна було б зробити абсурдний висновок про те, що людина одночасно виступає і як суб'єкт, і як об'єкт цивільно-правових відносин.

На відміну від цього, О.О. Пунда вважає, що анатомічні матеріали (окремі органи, їх групи, їх частини, тканини всіх різновидів, клітини органів), безумовно, є предметами - частиною людського організму [9, с. 215]. Разом з тим зазначене не повинно приводити до висновку про те, що коли окремі елементи організму людини є предметами, то й такий організм у цілому можна розглядати як предмет (живий «матеріал»). Такий висновок є хибним і заперечує соціально-біологічну природу людини. Людина - це не простий, механічний набір функціонуючих певним чином внутрішніх біологічних систем. А тому ми не маємо права розглядати людину як можливий набір «замінних запасних частин» для інших людей. М.М Малеїна, у свою чергу, зазначає про можливість закріплення на законодавчому рівні положення, що правовий статус об'єктів правовідносин донорства, тобто кров, органи та тканини визначаються як речі, обмежені в обороті [7, с. 98]. З цього випливає, що ці блага мають характерні всім речам цивільно-правові ознаки, а саме:

- корисність (здатність задовольняти потреби);

- усвідомленість (опанування) людиною даних (корисних) властивостей;

- доступність до володіння.

Благо і здоров'я невід'ємно пов'язане з людиною. Організм людини виступає матеріальною (фізичною) основою блага здоров'я. Благо пов'язане з організмом у цілому, а не з окремими його фізичними елементами. На основі блага на здоров'я право формує категорію немайнового права на здоров'я, що має суб'єктивний харак- тер[10 с. 177]. А тому ми вважаємо, що розпорядження частиною власного організму у межах правовідносин з приводу донорства не може дорівнюватись розпорядженню благом. Донорству та трансплантації підлягає не здоров'я, а лише матеріальний об'єкт, що в силу своєї природи може покращити, відновити здоров'я або врятувати життя реципієнта. Здійснення права на здоров'я може відбуватись у різноманітних формах і здійснення цього права у формі донорства веде до відчуження та передачі зі спеціальною метою не блага здоров'я, а елементу фізичної бази цього блага, без обмеження першого. На відміну від блага, яке має сенс лише у поєднанні з конкретним суб'єктом, анатомічні матеріали та органи людини наділені самостійним матеріальним сенсом, тобто цінністю. Їх матеріальна цінність полягає у можливості збереження корисних властивостей, можливості їх передачі від однієї особи до іншої.

Отже, органи та інші анатомічні матеріали людини, виступаючи елементами матеріальної бази немайнового блага здоров'я і врешті-решт блага життя, своєю чергою самі є матеріальним явищем, а тому їх на законних підставах можна назвати об'єктами цивільних правовідносин донорства. Також ці об'єкти можна продати, подарувати або обміняти.

Відомим є твердження, що особисті не- майнові права є невідчужуваними і розпорядчі угоди щодо цих прав виключаються [11 с. 453]. Ці права позбавлені сенсу існувати поза органічним і безпосереднім взаємозв'язком з їх носієм. Проте у випадку здійснення права на донорство проходить не відчуження права на здоров'я, а відчуження окремої частини організму людини. Право на здоров'я не втрачає свого сенсу, тому що продовжує існувати благо здоров'я. Зрозуміло, що визначення відносин щодо донорства як матеріальних приводить до необхідного висновку про розповсюдження на анатомічні матеріали, вилучені у процесі донорства, правового режиму речі [8, с. 121]. Річ - це частина матеріального світу, що наділена відносною самостійністю існування.

«Опредмечення» окремих елементів організму людини, їх перетворення на анатомічні матеріали відбувається з моменту від'єднання від організму (вилучення з організму) живої людини з донорською метою окремого анатомічного матеріалу. Можливість зберігати певний час та за певних умов свої корисні життєдайні властивості забезпечує здійснення такого «опредмечення» [9, с. 65]. Після того, як анатомічний матеріал трансплантовано (введено) реципієнтові, свій «опредмечений» зміст він автоматично втрачає, перетворюючись на органічний елемент організму реципієнта.

Враховуючи викладене, на нашу думку, уявляється доцільним закріплення на законодавчому рівні за анатомічними матеріалами людини правового статусу речей.

Під об'єктом цивільних прав прийнято розуміти ті блага, на які спрямоване суб'єктивне право, тобто все те, з приводу чого складається певний правовий зв'язок між особами і з приводу чого виникають цивільні правовідносини [11, с. 256].

Нематеріальні блага тісно пов'язані з особистістю суб'єкта і не підлягають відчуженню у будь-якій формі. Проте ця теоретична концепція виявляється дещо вразливою, якщо розглядати її у контексті здійснення особою права на донорство та права на трансплантацію анатомічних матеріалів людського організму. Сьогодні у правовій науці загострюється питання регламентування не тільки діяльності у цій сфері, але, що є не менш важливим, формування нових підходів до розуміння місця і значення окремих складових елементів тіла людини у структурі таких правовідносин.

Головну проблему сучасних досліджень у цій сфері сформулюємо так: чи є анатомічні матеріали (окремі органи, їх частини, тканини, клітини людського організму) та тіло померлої людини в цілому об'єктом цивільних прав, і якщо так, то яким саме?

Відомо, що особисте немайнове право та його об'єкт тісно пов'язані між собою, однак не тотожні.

Проте, якщо правова наука визнає, що немайнове право та об'єкт хоч і пов'язані між собою, але не тотожні, то чому не піти далі і визнати, що матеріальне благо пов'язане, однак фізично не тотожне своїй матеріальній основі, завдяки якій воно реально існує. Така матеріальна основа властива не всім особистим немайновим благам, але для блага життя та здоров'я вона є обов'язковою. Зрозуміло, що людина здійснює право на життя, поки вона наділена благом життя, що пов'язано з функціонуванням життєзабезпечуючих систем її фізичної оболонки власного тіла. У процесі здійснення донорства будь-яких складових частин організму людини відбувається їхнє відділення зі спеціальною та експериментальною метою, ці складові елементи завдяки своїм властивостям мають можливість забезпечити збереження життя або захист здоров'я іншої особи.

Отже, метою донорства є майбутня трансплантація (у тому числі і у випадках переливання крові та використання репродуктивних клітин). Вилучені (відділені) з організму складові частини (тканини, органи, їхні частини, окремі клітини) у процесі донорства можуть бути використані, як правило у лікувальному процесі у переробленому вигляді (плазма крові) або у первісному стані (запліднені репродуктивні клітини) [5, с. 11].

Відтак під час донорської операції відбуваються такі перетворення: вилучення певного анатомічного матеріалу, що є частиною організму, тобто частиною матеріального світу.

Постає проблема, чи відбувається паралельно цьому відчуження або позбавлення особи певного блага, зокрема блага здоров'я? Відповідь одна: донор не позбавляється блага здоров'я, це благо не обмежується. За інших умов ця особа не могла б бути донором і така операція взагалі не відбувається. Зрозуміло, що донорство має вплив, деякою мірою і негативний, на здоров'я донора, але у той же час самого блага здоров'я людина не позбавляється. Така ж ситуація складається і щодо блага життя. Донорство неможливе, якщо відомо, що донор у результаті цієї операції помре. Наприклад, не припустима операція з пересадження серця від живого донора, цей анатомічний матеріал за необхідності можна отримати лише від донорського організму трупа.

Забезпечення захисту здоров'я донора здійснюється за допомогою спеціальних заходів та умов, пов'язаних з підбором цієї особи, її підготовкою до вилучення анатомічного матеріалу. Обов'язковим є також страхування донора, а за можливості і відновлення тих складових частин організму, забір яких і був здійснений.

Отже, правовідносини з приводу здійснення суб'єктивного особистого немайно- вого права на донорство виникають щодо матеріальних об'єктів, і можуть потягти за собою виникнення у їх учасників окремих майнових прав. Об'єктивно донорство можливе лише шляхом матеріалізованого передавання від одного суб'єкта (донора) іншому (реципієнту) частини матеріального світу, спрямованої на захист життя та здоров'я останнього. Органи та інші анатомічні матеріали людини є об'єктами цивільних правовідносин, використання яких має особливий правовий режим, зокрема їх використання не повинно посягати на таке благо фізичної особи як життя.

донорство правовідносини репродуктивний здоров'я

Література

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України, 1996. - № 30. - С. 141;

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України, - №№ 40-44. - с.356)

3. Закон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 16 липня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України, 1999. - № 41.- с. 3.

4. Основи законодавства України про охорону здоров'я: Прийняті 19 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України, 1993. - № 4. - с. 19;

5. Гринчак С.В. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини: підстави кримінальної відповідальності: Автореф. дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.08 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого - Х., 2007. - 20 с.

6. Красновский Г.Н., Иванов Д.Н. Актуальные вопросы правового регулирования трансплантации органов и тканей в РФ // Вестник Московского Университета. Серия право. - 1993. - №5. - С. 63.

7. Малеина М. Н. Право индивида на телесную (физическую) неприкосновенность // Государство и право. - 1993. - №4. - С. 97.

8. Медичне право України : зб. нормативно-правових актів / упоряд. і наук. ред.Н. Б. Болотіна. -- К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001.- 412 с.

9. Пунда О.О. Поняття та проблеми здійснення особистих немайнових прав, зо забезпечують природне існування людини. Монографія. - Хмельницький - Київ, 2005, - 436с.

10. Стеценко С.Г., Стеценко В.Ю., Сенюта І.Я. Медичне право України: [Підруч на студ. вищ. навч. закл] // (за заг ред. С.Г. Стеценка); М-во освіти і науки України, Нац академія адвокатури України, Інст законодавства ВРУ.-К: Правова єдність, 2008. - 507 с.

11. Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / Ц58 Д.В. Боброва, О.В. Дзера, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 864 с.

Размещено на Allbest.ru