Особистість злочинця, який вчиняє погрозу або насильство щодо працівника правоохоронних органів: аналіз соціально-демографічних рис

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистість злочинця, який вчиняє погрозу або насильство щодо працівника правоохоронних органів: аналіз соціально-демографічних рис

Проблема особистості злочинця відноситься до числа ведучих і разом з тим найбільш складних у кримінології [1, c. 11]. Дослідження особистості злочинця має велике значення для: виявлення закономірностей злочинної поведінки, злочинності як масового явища, їх детермінації, причинності та розробки науково обґрунтованих рекомендацій по боротьбі зі злочинністю [2, с. 274].

Методологічною основою кримінологічного аналізу особистості злочинця є філософське вчення про особистість як таку. У філософії «особистість» розуміється як суспільний індивід, якому притаманні соціально-значущі риси, що утворюють стійку систему [3, с. 463]. Особистість - це єдність соціального та індивідуального, суть її існування [4, с. 273]. Вона являє собою цілісну, індивідуалізовану систему соціально значущих властивостей людини (інтересів, потреб, здібностей), котрі формуються у процесі становлення конкретно-історичних видів діяльності відповідно до умов життя суспільства.

Отже, кримінологічне вчення про особистість злочинця виходить з наступних положень матеріалістичної філософської концепції людини. Особистість як цілісне утворення являє собою соціальну якість людини. Вона не набувається з моменту народження, а формується у процесі суспільних відносин, тобто є продуктом соціалізації людини. Водночас людина - продукт подвійної детермінації, оскільки її природа бісоціальна. Співвідношення природного і соціального в людині таке, що біологічне перебуває у підлеглому відношенні до соціального і виступає в ньому не безпосередньо, як в інших живих істот, а в перетвореному, «олюдненому» вигляді. Звідси випливає, що природа і сутність людини - не тотожні поняття. Якщо перше містить у собі генетичні і соціальні зв'язки людини, то друге охоплює лише істотні соціальні ознаки [5, с. 163].

Серед різноманітних визначень особистості злочинця найбільш вдалим, на нашу думку, є визначення запропоноване І. М. Даньшиним, за яким особистість злочинця слід розуміти як сукупність істотних і стійких суспільних ознак і соціально зумовлених біопсихологічних особливостей індивіда, що, об'єктивно реалізуючись у вчиненні конкретного злочину, надають його вчинку характеру суспільної небезпеки, а винній особі - властивість суспільної небезпеки, у зв'язку з чим вона притягується до відповідальності, передбаченої кримінальним законом [6].

Вивчення особистості злочинця пов'язане з виявленням особистісних якостей особи, об'єднаних у групи, сукупність яких складає структуру особистості. Вивчення структури особистості злочинця має науково-пізнавальне і практичне значення, оскільки структура особистості дозволяє глибоко проникнути в механізм формування та прояву особистісних властивостей людини та побачити взаємозв'язок між ними і її реальною поведінкою, відповідно, є основою успішної реалізації запобіжних заходів.

З точки зору системно-структурного підходу, будь-яке явище має свою структуру, яка складається з низки взаємопов'язаних складових (елементів). Враховуючи те, що особистість злочинця, відповідно, є структурним утворенням, конструктивне вивчення цього феномена можливе лише за умови аналізу всіх компонентів (елементів) даного утворення. Визначаючи структуру особистості злочинця, кримінологи виділяють різні групи відповідних ознак - її елементів [7, с. 89-90]. Аналіз різноманітних підходів вчених до визначення сукупності ознак (їхніх груп), що утворюють структуру особистості злочинця, які існують у кримінологічній науці, дозволяє виокремити наступні загальні групи: соціально-демографічні (включаючи соціальний статус і соціальні зв'язки), морально-психологічні та кримінально-правові ознаки.

Метою нашої наукової статті є аналіз соціально-демографічних ознак особистості злочинця, що вчиняє погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу.

До найбільш значущих соціально-демографічних ознак належать такі, як: стать, вік, освіта, освітній рівень, спеціальність, професія, національна, етнічна належність та інші ознаки. Самі по собі такі ознаки характеризують окремо взяту особу достатньо формально. Але, з іншого боку, саме ці дані, коли вони беруться у значному обсязі, характеризуються високим ступенем вірогідності й надають найбільш якісний у цьому відношенні матеріал для наступної обробки у масштабах статистичного дослідження [8, с. 50].

Стать. Аналіз статистичних даних Державної судової адміністрації України [9; 10] показав, що відповідно до розподілу кількості осіб засуджених за ст. 345 КК України, з урахуванням статі, даний злочин вчина - ється переважно чоловіками. Усього за період з 2004 по 2012 рр. кількість засуджених чоловіків зіставила 3184 особу, що у відсотковому еквіваленті дорівнює показнику у 94,6%. Кількість засуджених жінок склала 182 особи - 5,4%.

Аналіз розподілу за роками є відповідним загальним даним: у 2010 р. кількість як чоловіків (477 осіб), так і жінок (36 осіб) дорівнювала максимуму. Частка від загальної кількості засуджених за ст. 345 КК України по відношенню до категорії «чоловіки» варіюється на межі від 93,0% (2010 р.) до 96,4% (2004 р.), а частка категорії «жінки» коливається від 3,6% (2004 р.) до 7,0% (2010 р.). Незважаючи на певні коливання, співвідношення злочинців відповідно до статі протягом усього періоду зберігається.

Слід зазначити, що виявлений розподіл в цілому відповідає рівню кримінальної активності жінок щодо вчинення насильницьких злочинів. Як свідчать результати численних досліджень, традиційно невелика кількість жінок вчиняє насильницькі злочини, що обумовлено морально-психологічними особливостями, соціальним статусом жінок у суспільстві, рівнем жіночого алкоголізму тощо.

Вік. Вік - це не лише біологічний, а й соціальний ступінь у розвитку людини. Здійснюючи перехід з одного вікового ступеня на інший, людина постійно взаємодіє з соціальним середовищем, отримує і накопичує життєвий досвід [11, с. 54]. Загальновідомим у кримінології є положення, що для певних груп (видів) злочинів є різною активність винних залежно від їх віку. Це пояснюється як життєвими орієнтаціями, різноманітністю інтересів та потреб у різні фази життя особи, так і відмінністю соціальних ролей, які вона виконує в ці періоди.

Аналіз вікових характеристик злочинців дозволяє звернути увагу на такі тенденції: серед осіб, засуджених за ст. 345 КК України, превалює група віком від 30 до 50 років - 1275 осіб (37,9%), на другому місці за кількісними даними - вікова категорія 18-25 років - 1057 осіб (31,4%), далі розташовано групу у віці від 25 до 30 років - 720 осіб (21,4%), групу у віці від 50 до 65 років - 166 осіб (4,9%), групу у віці 16-18 років - 54 особи (1,6%), групу у віці від 65 років і більше

- 15 осіб (0,4%), на останньому місці наймолодша група у віці від 14 до 16 років - 2 особи (0,1%).

Аналіз даних по кожній групі дозволяє зазначити такі наступні аспекти. Групою 14-16-річних було вчинено два злочини за ст. 345 КК України - у 2004 та 2010 рр. (по 1); у відносних показниках це - 0,3% та 0,2% відповідно.

Максимальні показники злочинності відповідної спрямованості у групі 16-18-річних були зафіксовані у 2006-2008 рр. (по 8); у відсоткових показниках - це 2,2% та 2,0%, хоча максимум у відносних показниках спостерігався у 2005 р. - 2,5% (7 осіб). Мінімальний абсолютний показник був виявлений у 2011 р.

- 3 особи, що відповідає і відсотковому еквіваленту - 0,8%.

У групі віком 18-25 років найбільший показник спостерігався у 2006 р. - 141 особа, найменший - у 2012 р. - 75 осіб. Якщо брати до уваги частку, то найвисокою вона також виявилася у 2006 р. - 39,3%, найнижчою - 21,4% у 2010 р. взагалі по цій віковій групі високі показники було зафіксовано у період 2006-2009 рр. і це підтверджується як абсолютними, так і відносними даними. Наступна вікова група 25-30 років. Тут максимально високий абсолютний показник був у 2010 р. - 102 особи, мінімальний - 48 осіб

- у 2005 р. У цій віковій групі показники постійно змінювалися. Тільки 2004, 2007-2008 та 2010 рр. можна вважати негативними з точки зору збільшення абсолютних показників. Відсотковий показник 22,9% виявився найвищим (2004 р.), а 17,4% - найнижчим (2005 р.). Група віком 30-50 років характеризується, як група, представники якої вчинили максимально можливу кількість злочинів за ст. 345 КК України. Максимально високий абсолютний показник був зафіксований у 2010 р. - 191 особа, мінімальний

- у 2005 р. - 108 осіб. 2006-2010 рр. можна вважати найбільш негативними, саме у цей період спостерігалося збільшення показників. Відносні показники дещо відрізняються від попередніх: тут максимум спостерігався у 2009 р. - 43,3%, мінімум - у 2006 р. - 31,8%. У віковій групі 50-65 років найбільш високий показник був у 2011 р. - 28 осіб, найнижчий - у 2005 р. - 13 осіб. На початку періоду 2004-2008 рр. спостерігалися коливання у показниках, але з 2009 р. він почав збільшуватися. Відносні показники також не можна вважати стабільними: у 2007-2012 рр. вони постійно коливалися. Мінімум спостерігався у 2009 р. - 3,4%, максимум - у 2011

- 7,4%. Остання вікова група - 65 років і старше. Максимально високий показник - 4 особи був у 2010 р. це підтверджується і відсотковими даними - 0,8%. У 2006 р. жоден з представників цієї групи не вчинив злочин за ст. 345 КК України. А мінімальний абсолютний показник - по 1 особі був зафіксований у 2004, 2008 і 2009 рр. (у відсотках це - 0,2-0,3%).

Окрему увагу слід приділити злочинам, що вчиняються неповнолітніми особами. Як свідчать статистичні дані, особи віком до 18 років практично не вчиняють погрози або насильство щодо працівника правоохоронних органів. Це, на наш погляд, пов'язано з менш інтенсивною кримінальною активністю неповнолітніх осіб в цілому (у порівнянні з дорослими особами), а також психофізіологічними особливостями осіб даної вікової категорії.

За даними МВС України [12; 13] за період 2002-2012 рр. за участю неповнолітніх було вчинено 43 злочини (максимум - у 2003 та 2010 рр. - по 7, мінімум - у 2007 р. - 1) за ст. 345 КК України. Частка цього показника від загальної кількості виявлених осіб, які вчинили злочини ст. 345 КК України - 1,1%

- це середній відносний показник, який по роках коливався у межах від 0,2% до 2,4%.

Отже, як правило, аналізований злочин вчиняється неповнолітніми у групі з дорослими особами. Так, було виявлено лише 8 злочинів (по 2 у 2006 та 2012 рр. та 4 - у 2011 р.), вчинених тільки неповнолітніми. Частка таких злочинів від загальної кількості виявлених осіб, які вчинили злочини за ст. 345 КК України, склала 0,2%.

Таким чином, серед осіб, що вчинили злочини за ст. 345 КК України переважають особи віком від 30 до 50 років - 1275 осіб (37,9%). Однак, загалом більше половини усіх злочинів даного виду (54,5%) вчиняються особами молодіжного віку: 18-25 років -31,4%, 25-30 років - 21,4%, 19-18 років -1,6%, 14-16 років -0,1%. Незважаючи на певні коливання показників у динаміці, в цілому можна спостерігати тенденцію стабільного збереження співвідношення вікових категорій злочинців. Неповнолітні особи вчиняють даний злочин у більшості випадків у співучасті з дорослими.

Громадянство, національність. Ці ознаки дозволяють розглянути злочинність крізь призму національного складу населення, виділити сегмент так званої гастрольної її частини, виявити вплив міграційних процесів на структуру злочинності в цілому та її види зокрема. Якщо звертати увагу на критерій громадянства, то очевидним виявляється факт, що переважна кількість засуджених за ст. 345 КК України є громадянами України - 3295 осіб (97,9%) проти 58 осіб, які є громадянами інших держав (1,7%).

Розподіл даних за абсолютними показниками дублює загальні тенденції - серед громадян України, засуджених за ст. 345 КК України, максимальна кількість прийшлася на 2010 р. - 504 особи; мінімальна спостерігалася у 2005 р. - 272 особи. Серед громадян інших держав максимальна абсолютна кількість була у 2008 р. - 10 осіб, мінімальна - у 2005 та 2012 рр. - по 5 осіб. Щодо динаміки частки, то з 2004 по 2006 рр. було зафіксовано зниження кількості громадян України, що вчинили злочин за вказаною статтею, у 2007-2010 та 2012 рр. відбулося збільшення показника до максимальних відміток - до 98,2% та 98,3%. Частка від загальної кількості засуджених за ст. 345 КК України, що мала відношення до громадян інших держав постійно коливалася. У 2007-2009 рр. вона досягла максимальної відмітки у 2,0-2,5%, а з 2010 по 2012 рр. знов зменшилася до показника у 1,3%.

Аналіз статистичних даних МВС України щодо структурного розподілу виявлених злочинців свідчить, що серед осіб, що вчинили злочин за ст. 345 КК України, поряд з громадянами інших держав у одиничних випадках фігурують особи без громадянства, мігранти та біженці. Незначна частка злочинців, які не є громадянами України, обумовлена, на наш погляд, як об'єктивно незначною кримінальною активністю таких осіб на території країни, так і тим фактом, що їх участь у різного роду «акціях», у ході яких вчиняється насильство щодо працівників правоохоронних органів, є ретельно підготовленою та законспірованою, отже, практично не виявляється.

Що стосується національної приналежності, то серед осіб, що вчинили погрози або насильство щодо працівника правоохоронних органів, не виявлено особливостей у розподілі злочинців за їх належністю до тієї або іншої національності, тобто національний склад злочинців у цілому відбиває етнонаціональну структуру населення країни.

Рід занять (професійний статус). Цей показник багато в чому може пояснити вибір особою саме злочинного шляху задоволення своїх потреб, її прагнення, уподобання, намагання змінити життя на краще чи навпаки - життєвий песимізм, входження до лав соціальних «аутсайдерів».

Щодо професійного статусу осіб, засуджених за ст. 345 КК України, це, насамперед, працездатні особи, які не працювали і не навчалися - 1737 осіб (51,6%). На другому місті група робітників - 698 осіб (20,7%). На третьому (з величезним відривом) - група безробітних - 167 осіб (5,0%). Серед інших професійних груп (хоча і з незначними показниками) розташовані такі: приватні підприємці - 3,9%, пенсіонери та інваліди - 2,6%, працівники господарських товариств - 2,1%, студенти начальних закладів - 2,1%, інші службовці - 1,5%. Відсоткові показники по інших професійних груп виявилися незначними і варіювалися у межах від 0,1 до 0,9% (у сумі це зіставило приблизно 4,6%).

Щодо динаміки змін структури злочинів досліджуваного виду за професійним критерієм, то по трьох групах з найбільшою кількістю злочинців зафіксовано різні часові періоди, коли вони вчиняли багато злочинів. Так, групою робітників більшість злочинів було вчинено у 2004, 2006-2008 рр.; групою безробітних - у 2005-2006 та 2010 рр.; групою працездатних, які не працювали і не навчалися у період з 2008 по 2011 р.

Слід звернути увагу на те, що з групи працездатних осіб, які не працювали і не навчалися 313 осіб мали не зняту і непогашену судимість на момент вчинення злочину (9,3%). До речі 3,5% засуджених утримувалися в установі виконання покарань або під вартою. Серед них максимум злочинів за ст. 345 КК України прийшовся на 20082009 рр.

Таким чином, за професійним статусом серед осіб, засуджених за ст. 345 КК України, більшість складають працездатні особи, які не працювали і не навчалися (51,6%), робітники (20,7%) та безробітні (5,0%). При цьому, наявна тенденція поступового зменшення серед них кількості робітників та збільшення частки працездатних осіб, які не працювали і не навчалися. Кожен десятий з працездатних осіб, які не працювали і не навчалися, на момент вчинення злочину має незняту і непогашену судимість, а останні роки - кожен четвертий-п'ятий.

Слід відзначити встановлені в ході дослідження розбіжності щодо аналізованого показника за даними Державної судової адміністрації України та МВС України. Так, аналіз статистичних даних МВС України щодо структурного розподілу виявлених злочинців свідчить, що серед осіб, що вчинили злочин за ст. 345 КК України з урахуванням професійного фактору, показав, що працездатні, які не працюють і не навчаються складають 64,3%, безробітні -12,9%, працюючі по найму / робітники підприємств, організацій, установ - 343 особи 8,4%, підприємці (без утворення юридичної особи) -2,6% і учні та студенти вищих навчальних закладів -1,5% тощо.

Таким чином, по професійному критерію наявні суттєві відмінності у показниках статистики МВС та ДСАУ. Отже, кількість робітників, згідно з даними ДСАУ - 20,7% (за МВС - 8,4%); кількість безробітних - 5,0% (за МВС - 12,9%); кількість осіб, які не працюють і не навчаються - 51,6% (за МВС - 64,3%). Отже, частина виявлених МВС осіб з числа безробітних та осіб, які не працюють і не навчаються, «трансформуються» на момент розгляду справи судом у категорію «робітників». Така «трансформація» повинна враховуватися як з метою підвищення якості встановлення особи злочинця під час досудового розслідування, так і при дослідженні характеристики злочинця під час судового слідства. Привертає на себе увагу така категорія виявлених злочинців, як працівники правоохоронних органів.

Освітній рівень. Важливе значення для соціально-демографічної характеристики особистості злочинця має освітній рівень. Ця ознака дає можливість простежити залежність злочинної поведінки від освіти та інтелектуального розвитку особи, які водночас впливають на потреби й інтереси людини. Адже низький освітній рівень впливає на самосвідомість, погляди, а досить часто - на бажання особистості та форми їх реалізації. Освітній рівень людини багато у чому зумовлює її правосвідомість і правову культуру.

Розподіл даних за освітнім критерієм дає змогу стверджувати, що переважна кількість осіб, засуджених за ст. 345 КК України, має лише повну загальну середню освіту - 1466 осіб (43,6%). Засуджені з професійно-технічною освітою складають 816 осіб (24,2%), з базовою загальною середньо освітою - 540 осіб (16,0%), з повною вищою освітою - 255 (7,6%), базовою вищою освітою - 161 (4,8%), початковою загальною освітою - 34 (1,0%), без освіти - 7 (0,2%).

Найбільша кількість засуджених з по-вною вищою освітою спостерігалася у 2010 р. - 42 особи, з базовою вищою освітою у 2009 р. - 28 осіб. Максимальна кількість засуджених з професійно-технічною освітою фігурує у статистиці з 2008 по 2010 рр. (відповідно 103, 104, 118 осіб). Щодо середньої освіти, то засуджених з повною вищою середньою освітою найбільше було у 2007, 2008 та 2010 рр. (180-182 особи), засуджених з базовою загальною середньо освітою - у 2004, 2008 і 2009 рр. (71-76 осіб), засуджених з початковою загальною освітою - у 2005, 2007, 2011 рр. (по 5 осіб). Максимальна кількість засуджених за ст. 345 КК України, які не мають освіти спостерігалася у 2008 р. (3 особи).

У цілому слід відзначити тенденцію поступового зниження освітнього рівня злочинців, що засуджуються за ст. 345 КК України.

Підводячи підсумок вищевикладеному, можливо наголосити на тому, що соціально - демографічні ознаки особистості злочинця, що вчиняє погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу, виступають як одна з ключових груп ознак, які утворюють структуру такої особистості та дозволяють нам здійснювати її об'єктивний кримінологічний аналіз.

Література

кримінальний правоохоронний насильство злочинець

1. Лейкина Н.С. Личность преступника и уголовная ответственность / Н.С. Лейкина. - Л.: Издательство Ленинградского университета, 1968. - 129 с.

2. Криминология: учебник для юрид. вузов / под общ. ред. А.И. Долговой. - М.: НОРМА - ИНФРА М, 2000. - 784 с.

3. Філософія: навч. посібник / [І. Ф. На - дольний, В.П. Андрущенко, І. В. Бойченко та ін.]; за ред. І. Ф. Надольного. 4-те вид., стер. - К.: Вікар, 2004. - 517 с.

4. Соціальна філософія: короткий енциклопедичний словник / В.П. Андрущенко [та ін.]; загал. ред. В.П. Андрущенко, М. І. Горлач; Українська академія політичних наук. - К.: Рубікон, 1997. - 400 с.

5. Криминология: учебник для юридических вузов / под ред. А.И. Долговой. - М.: Изд. группа «Инфра», 1997. - 784 с.

6. Даньшин И.Н. К вопросу о личности преступника / И.Н. Даньшин // Проблемы соц. законности. - Харьков, 1980. - Вып. 6. - С. 117-126.

7. Антонян Ю.М. Системный подход к изучению личности преступника / Ю.М. Антонян // Сов. государство и право. - 1974. - №4. - С. 88 - 93.

8. Валуйська М.Ю. Кримінологічна характеристика особистості злочинців, що вчинили умисні вбивства при обтяжуючих обставинах: дис…. канд. юрид. наук: 12.00.08 / Валуйська Марина Юріївна. - Х., 2002. - 240 с.

9. Звіт Державної судової адміністрації України про кількість осіб, засуджених, виправданих, справи щодо яких закрито, неосудних, до яких застосовано примусові заходи медичного характеру та види кримінального покарання (форма №6, затверджено наказом Державної судової адміністрації України від 21.11.2012 №153) за 2004-2012 роки.

10. Звіт Державної судової адміністрації України про склад засуджених (форма 7, затверджено наказом Державної судової адміністрації України від 21.11.2012 №153) за 2004-2012 роки.

11. Шакун В.І. Влада і злочинність / В.І. Шакун. - К.: Памуять століть, 1997. - 226 с.

12. Звіт МВС України про злочинність (форма №1, затверджено Наказом Держкомстату України від 10.12.2002 р. №436, Наказом МВС України від 04.11.2003 р. №1291, Наказом МВС України від 16.01.2008 р. №16, Наказом МВС України від 27.07.2010 р. №332) за 2002-2012 роки.

13. Звіт МВС України про осіб, які вчинили злочини на території України (форма №2, затверджено Наказом Держкомстату України від 10.12.2002 р. №436, Наказом МВС України від 04.11.2003 р. №1291, Наказом МВС України від 16.01.2008 р. №16, Наказом МВС України від 27.07.2010 р. №332) за 2002-2012 роки.

Размещено на Allbest.ru