Ключові ризики, що пов’язані з укладенням договору застави корпоративних прав
Аналіз правових ризиків, пов'язаних з передачею в заставу корпоратівних прав, що виникають з володінням часткою в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. Шляхи їх попередження на етапі укладання договору застави, при його виконанні.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 05.02.2019 |
| Размер файла | 13,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Ключові ризики, що пов'язані з укладенням договору застави корпоративних прав
Постановка проблеми
Питання щодо порядку та особливостей передачі у заставу корпоративних прав упродовж останніх декількох років набуває все більшої актуальності.І хоча на сьогодні застава корпоративних прав не є ключовим інструментом забезпечення зобов'язання кредиторів порівняно з іншими видами застави (нерухомого майна, основних оборотних засобів), тим не менш такий засіб забезпечення має право на існування та розвиток у вітчизняному правовому полі.
На нашу думку, основними причинами гальмування розвитку застави корпоративних прав та недостатньо поширене застосування такого виду забезпечення на практиці є наступні:
а)невизначеність правової природи корпоративних прав та неоднозначність позиції науковців і судової практики щодо можливості таких прав бути предметом застави;
б)залежність розвитку заставних правовідносин, у тому числі на етапі звернення стягнення на предмет застави, не лише від волі сторін договору застави (заставодавця - учасника товариства та заставо- держателя -кредитора), а й від волі третіх осіб - товариства, корпоративні права щодо якого, власне, передаються у заставу, та/або інших учасників товариства (у разі, якщо в заставу передається частка розміром менше ніж 100 % статутного капіталу товариства).
Означені вище чинники визначають ефективність та доцільність виду застави, що розглядається, порівняно з іншими видами забезпечення зобов'язань. Їх ігнорування кредитором (заставодержателем) може мати наслідком фактичну неможливість звернення стягнення на предмет застави або навіть визнання недійсним договору застави корпоративних прав у судовому порядку. Шляхи попередження означених вище ризиків пропонується розглянути в цій статті.
Аналіз останніх досліджень та публікацій
Загальні питання правової природи корпоративних прав як предмету застави досліджувались на науковому рівні такими спеціалістами у сфері господарського та цивільного права, як В.М. Кравчук [1], О.Р. Кібенко [2], І.В. Спасибо-Фатєєва [3], С.В. Нижний[4], Н.С. Глусь [5] та інші. Проте на сьогодні не було представлене послідовне розкриття такого важливого питання, як ефективність та правові ризики отримання в заставу корпоративних прав, що виникають з володіння особою часткою у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.
Викладення основного матеріалу
Ключові ризики, які можуть виникнути у кредитора в разі укладення договору застави корпоративних прав (частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю) прямо залежать від цілей, які переслідує кредитор. Якщо кредитор зацікавлений в отриманні матеріальних активів товариства пропорційно частці, яка є предметом застави, то, можливо, застава корпоративних прав (частки) є не найкращим способом забезпечення основного зобов'язання. Як мінімум, такий спосіб забезпечення не повинен бути єдиною і основною гарантією виконання. В такому разі на практиці доцільно укладати декілька договорів застави: застава нерухомого майна, основних засобів, та в якості альтернативного (додаткового) виду забезпечення - застава корпоративних прав.
Звертаємо увагу на те, що застава обмежує можливість розпоряджатись часткою (що посвідчує передані у заставу корпоративні права), а не здійснювати права з частки. Як зазначає Пільков К., застава прав на частку у статутному капіталі товариства не робить це товариство підконтрольним заставодержателю. Якщо учасник товариства передав у заставу свою частку, це не позбавляє його прав як учасника і не обмежує можливості брати участь в управлінні товариством [6].
Застава корпоративних прав (частки) не обмежує обіг майна господарського товариства, а значить, не виключає недобросовісних дій такого товариства в особі органів управління або інших зацікавлених осіб, які мають повноваження щодо розпорядження майном товариства, у період дії договору застави. У будь-який момент після укладення договору застави товариство може позбутися цінних матеріальних активів або іншим способом погіршити своє фінансове становище. У такому випадку краще обтяжувати некорпоративні права, а безпосередньо майно товариства, у якому зацікавлений кредитор (нерухомість, оборотні активи, ін.). При цьому заставодавцем (поручителем) виступатиме не учасник (боржник за основним зобов'язанням, що забезпечується), а товариство, яке діє на користь цього учасника. Безумовно, таке поручительство можливе лише за наявності на це волі самого товариства.
Однак цінність застави корпоративних прав (частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю) може виражатися і в іншому. Наприклад, в одержанні контролю над товариством, яке володіє будь-якими цінними для кредитора нематеріальними активами або речовими правами щодо об'єктів нерухомості,оформлення (набуття) яких на нову особу потребує значно більше часових чи фінансових витрат, ніж отримання у власність корпоративних прав щодо товариства, яке відповідними правами або активами володіє. Наприклад, такими нематеріальними активами або речовими правами товариства можуть бути авторські права на товарний знак, об'єкти інтелектуальної власності, ділова репутація юридичної особи, довгострокове право користування об'єктами нерухомості, що перебувають у державній чи комунальній власності (будівлі, земельні ділянки), та інше. Крім того, нематеріальні активи є менш поширеним предметом для зловживань з боку недобросовісних осіб, які контролюють товариство на період дії застави корпоративних прав, порівняно з активами матеріальними (переважно це стосується нерухомості та основних оборотних засобів), які належать товариству на праві власності. Втім, як свідчить практика, нематеріальні активи товариства цікавлять кредитора в меншій мірі.
До часу укладення договору застави корпоративних прав (частки у статутному капіталі товариства) кредитору необхідно ознайомитися зі статутом товариства на предмет відсутності в ньому заборони на відчуження частки або передачі її в заставу третім особам. При наявності такої заборони застава корпоративних прав (частки) можлива лише після виключення відповідних положень із статуту. Звичайно, без згоди інших учасників товариства (у разі, якщо учасників товариства два і більше) внесення таких змін до статуту є неможливим, крім випадку, коли учасник товариства, що є заставодавцем, має достатню кількість голосів для наявності кворуму на загальних зборах учасників товариства та прийняття рішення про внесення відповідних змін до статуту.
Чинне законодавство України не вимагає отримання згоди інших учасників на відчуження частки у статутному капіталі товариства або передачу її у заставу. Але така вимога може міститися у статуті товариства.
На практиці доцільно отримати попередню письмову згоду інших учасників товариства на передачу частки у заставу, навіть якщо статут такої вимоги не містить. Останнє є актуальним у разі, якщо кількість голосів інших учасників складає більше ніж 40 % статутного капіталу товариства. Адже у разі звернення стягнення на корпоративні права згідно з договором застави, за відсутності волі інших учасників товариства на прийняття рішення про внесення змін до статуту та відповідно до реєстрації таких змін у державному реєстрі заставодержа- тель не зможе фактично набути корпоративних прав та повноцінно їх реалізувати.
Звичайно, попередня згода отримана від інших учасників товариства на стадії укладення договору застави не гарантує такої ж їх згоди на час внесення змін до статуту, що пов'язані із прийняттям до складу учасників заставодержателя. У той же час факт відсутності такої згоди ще на етапі укладення договору застави однозначно буде попередженням для заставодержате- ля про неможливість ним у майбутньому отримати у власність корпоративні права, у разі звернення на них стягнення. Обставини, за яких означені ризики не виникають, більш детально розглянуто нижче.
Втім, якщо статут прямо передбачає необхідність одержання попередньої згоди інших учасників товариства, відсутність такої згоди на момент укладення договору застави може бути підставою для визнання такого договору недійсним.
Переважне право покупки інших учасників товариства не обмежує право учасника передати корпоративні права (частку в статутному капіталі товариства) у заставу з правом звернення на неї стягнення. Крім того, має місце правова позиція, що переважні права учасників поширюються тільки на випадки добровільного продажу частки. Тим не менш, єдиної позиції державних органів з даного питання немає. Тому з метою уникнення суперечок в майбутньому рекомендується прописувати порядок реалізації такого переважного права іншими учасниками товариства в договорі застави або інших договорах, які визначають порядок звернення стягнення на частку шляхом її відчуження кредитору (заста- водержателю) або третім особам.
Як вже позначено вище, однією з ключових проблем застави корпоративних прав (частки у статутному капіталі товариства) є неможливість внесення змін до статуту товариства за відсутності фактичної згоди інших учасників товариства. Маються на увазі зміни, пов'язані з переходом права власності на частку в статутному капіталі до кредитора (заставодержателя) або третім особам у порядку звернення стягнення на частку як предмет застави.
Справа в тому, що рішення про внесення змін до статуту може бути прийнято фактично тільки в добровільному (досу- довому) порядку. Суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що рішення такого питання віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства (ч.4 ст.145 Цивільного кодексу України, стаття 41, 59 Закону України «Про господарські товариства») [7; 8]. Суд може зобов'язати товариство зареєструвати зміни до статуту, однак і в цьому випадку, має бути прийняте відповідне рішення загальними зборами учасників.
На практиці мали місце випадки, коли суд зобов'язав державного реєстратора зареєструвати зміни до статуту без рішення загальних зборів (постанова Брянківського міського суду Луганської області від 3 лютого 2011 рокуу справі №2-а/1206/4094/11)[9]. Однак, така практика є сумнівною, оскільки законодавство вимагає для реєстрації змін до статуту в якості обов'язкового документа у всіх без винятку випадках відповідне рішення загальних зборів учасників (абз.3ч.1ст.29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців») [10].
На думку автора статті, означених вище ризиків можна уникнути, якщо розмір частки, придбаної кредитором (заставодер- жателем) або третьою особою в порядку звернення на неї стягнення за договором застави, складає більше 60% статутного капіталу товариства. У такому разі кредитор може самостійно провести загальні збори учасників і прийняти рішення про внесення відповідних змін до статуту товариства.
Так, відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про господарські товариства» для наявності кворуму достатньо присутності учасників (їх представників), які володіють понад 60 % голосів. Рішення про внесення змін до статуту вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більше ніж 50 % загальної кількості голосів учасників товариства (ч.2 ст.59 Закону України «Про господарські товариства») [8].
Згідно з п.31 постанови Пленуму Верховного суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» особа, яка придбала частку в статутному капіталі товариства здійснює свої права і виконує обов'язки учасника товариства з моменту набуття права власності на частку в статутному капіталі [11]. Судова практика підтверджує, що момент набуття особою права власності на частку в статутному капіталі (і відповідно момент виникнення в особи корпоративних прав) може бути визначений сторонами в договорі. Якщо на момент проведення загальних зборів учасників особа набула право власності на частку в статутному капіталі згідно з договором, то кворум загальних зборів повинен визначатися з урахуванням переходу права власності на частку третій особі (рішення Господарського суду Запорізької області від 22 липня 2011 у справі № 8/5009/2962/11, залишено без змін судами вищих інстанцій) [12].
Проте, законодавство прямо не передбачає, з якого моменту особа набуває право власності на частку в статутному капіталі. Також немає єдиної позиції органів державної реєстрації відносного того, хто в такому випадку має право підписувати протокол загальних зборів учасників товариства про внесення відповідних змін до статуту, новий або старий учасник товариства. Тому є ризик того, що протокол загальних зборів учасників, підписаний тільки новим учасником, не буде прийнятий державним реєстратором. Що, звичайно, не виключає можливості в судовому порядку зобов'язати державного реєстратора провести державну реєстрацію відповідних змін до статуту.
Висновки
Тож необхідно підвести підсумок. По- перше, застава корпоративних прав є доцільною, у разі укладення договору застави корпоративних прав, які виникають з володіння часткою у розмірі не менше 100% статутного капіталу товариства. Це дозволить уникнути необхідності отримувати згоду інших учасників товариства на передачу корпоративних прав (частки) в заставу (крім випадків, коли отримання попередньої згоди є обов'язковим згідно зі статутом товариства), а також дотримуватися переважного права інших учасників товариства на придбання корпоративних прав (частки). Крім того, це дозволить у майбутньому самостійно провести загальні збори учасників і внести зміни до статуту товариства.
По-друге, важливо позначити в договорі застави момент переходу права власності на корпоративні права (частку) до заставо- держателя, наприклад, з дня виникнення у заставодержателя (кредитора) права звернути стягнення на предмет застави чи ін. Наведене дозволить самостійно без залучення попереднього учасника товариства (заставодавця) внести зміни до статуту, а у разі відмови державного реєстратора в їх реєстрації вимагати такої реєстрації в судовому порядку.
Літератури
правовий ризик корпоративний право
1. Кравчук В. М. Корпоративне право. Науково-практичний коментар законодавства та судової практики / В. М. Кравчук - К. : Істина, 2005. - 720 с.
2. Кибенко Е. Р. Корпоративное право Украины: учеб. Пособие/ Е. Р. Кибенко - Х.: Эспада, 2001. - 480 с.
3. Спасибо-Фатєєва І. Правова природа майнових і корпоративних прав, їх обо- ротоздатність та деякі аспекти застави / - І. Спасибо-Фатєєва, Т. Дуденко// Юридичний радник. - 2005. - № 2. - С. 8.
4. НижнийС. В.Правове регулювання застави корпоративних прав / С. В. Нижний// Університетські наукові записки. -2006. -№ 3-4 (19-20). - С. 187-192.
5. Глусь Н. С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту[Текст]: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / Н. С. Глусь; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2000. - 23 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Сімейне право – це галузь права, сукупність правових норм, регулюючих, охороняючих особисті й пов’язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу та належності до сім’ї. Укладання, зміст шлюбного договору. Строк дії і припинення договору.
реферат [26,5 K], добавлен 09.07.2008Поняття трудового договору, його значення в системі сучасного трудового права України. Аналіз правових норм, які регулюють порядок укладання трудового договору. Види та сторони трудового договору. Заповнення трудової книжки. Порядок розірвання договору.
курсовая работа [40,6 K], добавлен 09.11.2014Історія корпоративного права в Україні. Поняття та зміст корпоративних прав, їх виникнення та припинення. Спадкування приватного підприємства, цінних паперів та частки у статутному капіталі. Специфіка спадкування корпоративних прав другим з подружжя.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 14.12.2011Права, обов’язки учасників господарських товариств згідно Цивільного Кодексу України. Порядок відчуження частки у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю. Документальне оформлення договора купівлі-продажу частки у статутному фонді ТОВ.
контрольная работа [71,6 K], добавлен 09.02.2014Правова характеристика договору дарування, його юридичні ознаки, основні суб'єкти та зміст. Порядок укладання договору та особливості його виконання. Відмежування договору дарування від договору позички. Визначення прав та обов'язків сторін договору.
курсовая работа [69,6 K], добавлен 24.05.2015Ознаки комерційного посередництва. Система нормативно-правових актів у сфері комерційного посередництва. Загальний порядок укладення договору. Порядок виконання, зміни та розірвання договору. Шляхи удосконалення сфери укладання договорів посередниками.
курсовая работа [36,6 K], добавлен 06.07.2011Поняття та правова природа договору дарування, його сторони та зміст. Порядок укладення, форма та істотні умови договору дарування. Відмова від договору та розірвання договору дарування: аналіз правових наслідків. Пожертва як різновид договору дарування.
курсовая работа [77,8 K], добавлен 04.12.2013Поняття корпоративних прав. Майнові та організаційні права і обовязки акціонерів. Припинення корпоративних правовідносин. Повноваження акціонерів в управлінні акціонерним товариством. Особливості управління товариством з обмеженою відповідальністю.
курсовая работа [39,3 K], добавлен 10.04.2014Загальна характеристика договору доручення, його форма, права та обов'язки сторін. Передумови та юридичний зміст здійснення процедури укладання договору доручення, довіреність як допустимий доказ факту укладання. Аналіз матеріалів судових справ.
презентация [1,8 M], добавлен 05.12.2016Історичне походження і розвиток договору ренти. Поняття договору ренти та його юридична характеристика. Види та сторони договору ренти. Аспекти укладення договору, його зміст, виконання та припинення. Відповідальність за невиконання договору ренти.
дипломная работа [133,4 K], добавлен 20.08.2011Шлюбно-сімейне право, як сукупність правових норм, які регулюють особисті й пов'язані з ними майнові відносини громадян, що виникають із шлюбу й належності до сім'ї. Укладання та розірвання шлюбу. Принципи шлюбного договору. Права і обов'язки подружжя.
презентация [672,2 K], добавлен 14.06.2014Виникнення та розвиток договору ренти, його види. Поняття та юридична характеристика договору ренти. Місце договору ренти в системі цивільно-правових договорів. Характер і специфіка цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору ренти.
реферат [36,1 K], добавлен 06.05.2009Предмет та юридичні ознаки житлових правовідносин. Елементи методу відповідного права. Особливості недоторканості житлового помешкання. Зміст та порядок укладання договору застави (іпотеки). Загальна характеристика реалізації права власності на житло.
контрольная работа [25,9 K], добавлен 18.07.2011Договір дарування як окремий цивільно-правовий договір. Дослідження договору дарування щодо його основних характеристик та особливостей. Аналіз його правової природи, предмета та форми. З’ясування сторін договору дарування, їх прав та обов’язків.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 03.08.2017Історія правового регулювання шлюбного договору за законами України. Поняття та значення шлюбного договору, його головний зміст та призначення, ступінь розповсюдженості в сучасному суспільстві. Умови виконання, зміни та припинення шлюбного договору.
курсовая работа [38,7 K], добавлен 23.02.2011Аналіз питань, пов'язаних з визначенням категорії договору в індустрії моди, його оригінальності і необхідності для індустрії моди, впливу моди, відмінності і схожості моди і договору. Характеристика перспектив впровадження моди в правову систему.
статья [25,6 K], добавлен 06.09.2017Теорії договору: угодницька (правочинна), зобов’язальницька, актова. Правова основа, поняття та ознаки господарського договору. Класифікація та система господарських договорів за законодавством України. Порядок укладання, зміни та розірвання договору.
курсовая работа [61,9 K], добавлен 06.02.2011Загальна характеристика договору позики, його правове походження. Укладання договору, його суттєві умови, обов’язки та відповідальність сторін. Особливості та проблеми практичного використання договору позики та його значення в цивільному праві України.
курсовая работа [67,2 K], добавлен 14.05.2008Правова природа кредитного договору, його місце в системі цивільно-правових договорів, види, сторони та істотні умови. Порядок укладання та форма, засоби забезпечення виконання кредитного договору, цивільно-правова відповідальність за порушення його умов.
курсовая работа [53,7 K], добавлен 14.09.2011Загальна характеристика договору будівельного підряду, порядок його укладання. Істотні умови договору, його суб'єктний склад. Особливості дозвільної та проектно-кошторисної документації. Порядок прийняття роботи, відповідальність сторін договору.
презентация [2,0 M], добавлен 20.11.2015
