Загальносоціальні гарантії конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Загальносоціальні гарантії конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина в Україні

Мацькевич Микола Михайлович - доктор юридичних наук, доцент, заслужений юрист України, професор кафедри конституційного, адміністративного та міжнародного права Івано-Франківського університету права імені Короля Данила Галицького

В статье анализируются общесоциальные гарантии конституционных культурных прав и свобод человека и гражданина в Украине, особое внимае обращается на экономические гарантии прав и свобод человека и гражданина.

Ключові слова: загальносоціальні гарантії, конституційні культурні права і свободи, гарантії конституційних культурних прав і свобод, економічні гарантії прав і свобод людини та громадянина.

Вступ

Проголошення незалежності України та докорінні зміни в її суспільно-політичному житті зумовили початок розвитку нової віхи в історії українського народу та проведення державно-правових реформ, одним з напрямів яких є реалізація конституційних прав і свобод людини та громадянина, створення умов для розвитку особистості, забезпечення її гідності та добробуту.

В умовах визначення України правовою, соціальною державою особливо актуальним є вивчення реальних можливостей гарантування, охорони та захисту прав і свобод людини та громадянина. Стан і забезпеченість їх реалізації визначає соціальну спрямованість держави, відповідність її діяльності загальнолюдським цінностям. Права та свободи людини значною мірою визначали розвиток більшості країн на шляху до політичної демократії, економічного прогресу та співробітництва і не втратили своєї актуальності. Історія людства свідчить про можливість еволюції суспільства шляхом домінування свободи та права, формування вільної, незалежної, законослухняної особистості. Наявність інституту прав і свобод людини та громадянина в конституційній державі, закріплюючи волю народу та кожної людини, забезпечує захист і формує основи їх гарантій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Окремі аспекти забезпечення культурних прав і свобод досліджували вчені-правознавці України, зокрема, Є. В. Білозьоров, Є. О. Гіда, А. М. Колодій, В. В. Копєйчиков, І. Й. Магновський, О. В. Петришин, В. Ф. Погорілко, П. М. Рабінович, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко та інші.

Мета статті

Метою статті є аналіз теоретичних розробок учених стосовно загальносоціальних гарантій конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина в Україні.

Виклад основного матеріалу

Сучасна держава має достатньо можливостей для створення механізмів гарантування, охорони та захисту проголошених прав і свобод. Серед таких можливостей слід відзначити законодавче закріплення прав і свобод; створення чіткої за змістом і зрозумілої нормативно-правової бази; формування надійної системи гарантій прав і свобод людини; реалізація принципу верховенства права; визнання загальнолюдських цінностей і принципів; створення системи органів та організацій, які покликані гарантувати та охороняти права людини; надання можливості суб'єктам звертатися за захистом конституційних прав [1, с. 5-6].

Чинна Конституція України не лише вперше закріпила примат особи над державою, але й значно розширила та збагатила зміст культурних прав і свобод людини та громадянина. Найважливішою запорукою того, щоб проголошені права та свободи не перетворилися на порожню декларацію, є їх надійне гарантування. Це особливо важливо з огляду на те, що радянські конституції, декларуючи широку систему саме економічних, соціальних і культурних прав і свобод, затемнювали їх зміст псевдогаран- тіями [2, с. 34].

У сучасних умовах в українському суспільстві спостерігається певний прогрес у правовому закріпленні, політичному і філософському осмисленні змісту та призначення конституційних прав і свобод. Водночас існують певні проблеми, пов'язані з їх юридичним, економічним та іншим забезпеченням, що призводить до певних труднощів під час їх реалізації. В умовах принципових економічних, політичних і духовних перетворень конституційні права та свободи людини і громадянина в Україні піддаються серйозним випробовуванням. І хоча можна говорити про те, що наше суспільство нарешті усвідомило необхідність і безумовну соціальну та особистісну цінність конституційних прав і свобод й однозначно відобразило це безпосередньо в Основному Законі держави, воно поки не в змозі забезпечити їх гарантоване повне та безперешкодне здійснення. Усе це лише підкреслює важливість проблеми осмислення низки питань, пов'язаних з гарантіями конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина в сучасних умовах.

Конституційні культурні права та свободи людини і громадянина можуть залишатися декларативними, значною мірою знецінюватися за відсутності певних засобів гарантування їх реалізації в повсякденному житті людини та суспільства. Звідси слідує, що питання конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина - це не тільки питання про те, що повинно бути з позицій абстрактних намірів і зобов'язань, а й про те, що реально може бути здійснене індивідом сьогодні в конкретних життєвих умовах.

Основним елементом системи забезпечення прав і свобод є їх гарантії, які представляють собою систему конкретних засобів, завдяки яким стає реальним ефективне здійснення громадянами своїх прав і свобод, їх охорона та захист від порушення. Їх головне призначення полягає в забезпеченні всіх і кожного рівними правовими можливостями для набуття, реалізації, охорони та захисту суб'єктивних прав і свобод. Роль і значення гарантій прав і свобод визначається тим, що вони є важливими чинниками в економічній, політико-право- вій, культурній та інших сферах життя суспільства, які створюють умови для реальної можливості здійснення прав і свобод особи [1, с. 28].

З усієї системи гарантій насамперед варто виокремити загальносоціальні умови, що позитивно впливають на реалізацію, охорону (захист) прав, свобод і обов'язків особи. Іноді в юридичній літературі загальносоціальні умови (гарантії) іменують матеріальними гарантіями; в інших випадках під останніми розуміють лише економічні умови як один з видів загальних гарантій правового статусу особи [3, с. 305]. Загальносоціальні гарантії утворюють основоположні умови, які визначають у цілому реальність усіх прав і свобод людини та громадянина, виступають важливою передумовою формування в індивіда зацікавленості в їх реалізації [3, с. 306].

У юридичній літературі зазначається, що загальносоціальні гарантії охоплюють усю сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини, усунення можливих причин і перешкод на шляху їх повного або належного здійснення, захист і поновлення прав і свобод у разі їх можливого порушення [4, с. 494; 5, с. 113; 6, с. 106]. Цей вид гарантій прав і свобод особи визначається рівнем розвитку основних сфер суспільного та державного життя - політичної, економічної, соціальної, культурної (духовної) та інших [7, с. 233; 8, с. 235].

Загальні гарантії конституційних прав і свобод людини та громадянина мають значний, а іноді й вирішальний вплив на реалізацію прав і свобод, оскільки вони визначають готовність суспільства та держави реалізувати вказані права та свободи. Будь- який, навіть найдосконаліший юридичний механізм реалізації конституційних прав і свобод є безсилим за умови низького рівня політичного та соціально-економічного розвитку суспільства і держави, відсутності традицій правової культури [7, c. 233; 8,- с. 236].

У цьому контексті видається слушним доповнення Є.О. Гіди про те, що для належного забезпечення прав і свобод людини та громадянина повинні діяти не тільки ті гарантії, що закріплені нормами права, а й гарантії, які визначаються іншими соціальними нормами. Хоча б якими стабільними та забезпеченими з боку держави є правові гарантії, вони не можуть бути „відірваними” від інших соціальних норм, достатньою мірою створити належні умови для повного забезпечення прав і свобод особи [9, c. 187].

Державне законодавство з прав людини іноді не збігається в соціально-змістовому плані з фактичною реальністю. Юридичні норми не завжди бувають об'єктивно тотожними фактичним соціальним можливостям, які вони опосередковують. Обов'язки держави, що виникають у зв'язку з наданням нею прав і свобод громадянам, втілюються в системі зафіксованих у законі гарантій - умов і можливостей, які держава зобов'язується створювати та надавати громадянам для практичного здійснення ними своїх прав і свобод. Методологічними передумовами розвитку концепції прав людини виступають уявлення про соціогуманний зміст права та людський вимір статусу особи, пріоритет людських цінностей щодо класових чи національних [10, с. 8].

Відповідно до позиції М.І. Хавронюка, ті чи інші загальносоціальні гарантії завжди є пріоритетними у сфері реалізації конкретної групи прав і свобод людини та громадянина. Так, визначальними для реалізації політичних прав і свобод людини та громадянина є політичні й ідеологічні гарантії; економічних - ідеологічні та політичні; соціальних і екологічних - економічні; культурних - економічні та соціальні; особистих та інших - політичні й організаційні [11, с. 246]. Загальносоціальні та юридичні гарантії узгоджені й тісно пов'язані між собою. Більшість перших формально закріплена в Конституції та законах України. Власне правові гарантії часто фактично виглядають як політико-правові, соціально-правові тощо [11, с. 247].

Загальні гарантії мають безпосередній вплив на правові гарантії, у свою чергу, останні, перебуваючи у взаємозв'язку із загальними, знаходять свій вияв у соціально-політичній, економічній, культурній та інших сферах суспільного життя. Значення правових гарантій можна правильно зрозуміти, аналізуючи їх в єдності з іншими гарантіями, трактуючи як частину єдиного цілого.

Найважливішим принципом забезпечення прав і свобод людини та громадянина є комплексність і повнота гарантій. Цим принципом повинні керуватися у своїй діяльності всі державні органи, органи місцевого самоврядування, громадські організації, посадові та службові особи [1, с. 31]. Іншим неодмінним принципом гарантій є ефективність. Суть цього принципу полягає в тому, що гарантії в усіх випадках повинні забезпечувати людині можливість реального користування наданими законодавством благами. Цей принцип особливо важливий під час оцінювання правових гарантій. Їх ефективність передусім залежить від того, наскільки правові засоби забезпечують реалізацію прав і свобод людини та громадянина, оберігають від можливих порушень, а також якою мірою сприяють відновленню вже порушених прав і свобод. Розроблення таких ефективних засобів є першочерговим завданням вітчизняної юридичної науки [1, с. 32].

На переконання Б.А. Пережняка, загальні гарантії конституційних прав, свобод і обов'язків громадян у соціально-культурній сфері представляють собою систему взаємопов'язаних економічних, політичних, соціальних і духовних передумов і факторів, які забезпечують реальні умови для здійснення цих прав, свобод і обов'язків [12, с. 18]. Водночас, як уже нами обґрунтовувалося в попередньому розділі цієї праці, загальними (загальносоціальними) гарантіями конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина прийнято вважати економічні, політичні, ідеологічні, які становлять сукупність економічних, політичних, ідеологічних чинників, що створюють максимум можливих на певному етапі розвитку суспільства та держави умов і передумов для реалізації цих прав і свобод людини та громадянина [13, с. 192].

До економічних, політичних та ідеологічних гарантій варто віднести ті фактори суспільних відносин, що безпосередньо впливають на рівень реальності конституційних культурних прав і свобод. При цьому перш за все слід розглянути ті з них, що знайшли своє конституційне закріплення.

Пріоритетним визначальним видом гарантій конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина в України є економічні, які фактично зумовлюють можливість надійної реалізації саме цих прав і свобод.

У юридичній енциклопедії відмічається, що економічні гарантії прав і свобод людини та громадянина в демократичній державі - це сукупність економічних факторів життя суспільства (рівень досконалості економічних відносин, раціональна система господарства, матеріальні та фінансові ресурси). У вузькому розумінні економічними (матеріальними) гарантіями є речові засоби забезпечення ефективності реалізації прав і свобод [14, с. 555].

Економічні гарантії є визначальними в системі гарантій, тому що створюють матеріальні умови, які забезпечують найбільш повне задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб особистості. Економічними гарантіями є насамперед різноманітні форми власності, економічна політика держави, що полягає в підтримці різних прошарків громадян [13, с. 192].

Як зазначає І.Й. Магновський, економічні гарантії посідають у суспільстві особливе місце. Новітня історія довела, що ринкова економіка здатна забезпечити вищий рівень продуктивності суспільної праці, виробити більший обсяг валового внутрішнього продукту, ніж економіка командно-адміністративна [15, с. 11]. У широкому розумінні, економічні гарантії - це умови, способи та засоби економічної системи держави, яка включає в себе ринкову економіку, спосіб виробництва, різноманітні форми власності, економічну свободу членів суспільства та їх об'єднань для фактичної реалізації прав і свобод. У своїй основі - це базисні гарантії суспільства з елементами надбудови (система господарства). Вузьке розуміння економічних (матеріальних) гарантій передбачає майнові засоби забезпечення ефективності прав і свобод людини та громадянина [15, с. 12-13].

Згідно з міркуваннями О.Ф. Скакун, економічні гарантії прав і свобод людини та громадянина - це єдність економічного простору, вільне переміщення товарів і капіталу, свобода підприємницької діяльності; визнання та рівний захист усіх форм власності; соціальне партнерство між людиною та державою, працівником і роботодавцем, захист конкуренції в підприємницькій діяльності; високий рівень продуктивності праці [16, с. 72].

У свою чергу, С.В. Бобровник вважає, що економічні гарантії складають спосіб виробництва, існуючі форми власності, наявність ринкових відносин, економічну свободу громадян, вільний вибір форм і видів трудової діяльності, наявність різних форм підприємницької діяльності тощо [6, с. 106]. Подібної точки зору дотримуються С.П. Коталейчук і П.Я. Пісной [4, с. 494].

На думку О.В. Петришина, економічними гарантіями прав і свобод людини та громадянина є соціально-ринкова економіка, рівність форм власності, свобода підприємницької діяльності, високий рівень продуктивності праці та економічного розвитку суспільства, що дає змогу забезпечити добробут, гідний рівень життя і соціальний захист членів суспільства, подолати такі негативні явища як бідність, безробіття, низька оплата праці тощо [17, с. 457]. В інших наукових працях відмічається, що економічні гарантії конституційних прав і свобод особи представлені інститутами всіх форм власності, економічного плюралізму, свободи підприємницької та господарської діяльності тощо [7, c. 233; 8, с. 235].

Водночас А.М. Колодій та А.Ю. Олійник стверджують, що економічні гарантії - це закріплені конституційними нормами та принципами економічні умови і засоби, що забезпечують реалізацію прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. Це можливості особи користуватися природними об'єктами права власності народу України (ст. 13), економічна багатоманітність (ст. 15), а також засоби забезпечення права приватної власності, підприємницької діяльності, можливостей заробляти собі на життя працею (ст. 43), участі на законних підставах у страйку (ст. 44) та умови здійснення відповідно до законодавства права працюючих на відпочинок (ст. 45) [18, с. 269].

На переконання Є.В. Білозьорова та Є.О. Гіди, економічні гарантії прав і свобод в Україні втілюються в ефективному функціонуванні економіки, наявній системі багатоманітності форм власності - державної, колективної, приватної, комунальної та інших як рівноправних і в однаковій мірі захищених юридично, а також економічній самостійності, що забезпечує юридичну рівність учасникам економічних відносин [1, с. 30; 19, с. 425].

Як вважає М.В. Вітрук, економічні гарантії - ринкова економіка, неухильне зростання матеріальних і культурних благ суспільства, збільшення національного доходу - створюють об'єктивні умови, за яких особа отримує все більш широкі матеріальні можливості для вільного здійснення своїх прав і свобод. Економічні гарантії є визначальними стосовно не лише прав і свобод особи, але й інших видів загальних гарантій [3, с. 310].

У загальному вигляді економічні гарантії - це сукупність економічних факторів, які сприяють повній і безперешкодній реалізації суб'єктивних прав (ринкова економіка, досконала система економічних відносин і т. п.) [20, с. 207]. До основних економічних гарантій належать розвиток економічної системи, свобода підприємницької та господарської діяльності, економічна багатоманітність, соціальна спрямованість економіки тощо [21, с. 132].

Економічні гарантії знайшли своє відображення у Конституції України, зокрема ст. 13, 41, 95 та ін. Ними є ринкова економіка, основу якої становлять відносини приватної власності, поєднані зі свободою підприємницької діяльності, ефективним використанням державної власності та дієвою системою державного регулювання економіки, а також ресурсна, фінансова і технологічна незалежність національної економіки від інших країн.

Якщо політичні гарантії є визначальними для реалізації всієї системи конституційних прав і свобод людини та громадянина, то належні економічні гарантії фактично зумовлюють можливість реалізації соціальних, культурних, деяких інших прав і свобод людини та громадянина (права на соціальний захист, безпечне для життя і здоров'я довкілля, освіту, охорону здоров'я тощо) [11, с. 248]. Реалізація деяких інших прав і свобод людини та громадянина (зокрема свобода думки і слова, право на повагу до гідності, право на захист від втручання в особисте і сімейне життя, таємниця листування, свобода пересування, право на мирні збори, свобода асоціації, право на підприємницьку діяльність тощо) не потребує чи майже не потребує матеріальних затрат з боку держави.

Стан, у якому сьогодні опинилися системи охорони здоров'я, охорони сім'ї та дитинства, освіти, науки, відпочинку, соціального захисту, забезпечення громадян житлом і оплачуваною роботою, створення безпечного для життя та здоров'я людини довкілля тощо, характеризується вкрай обмеженими фінансовими можливостями держави, які, у свою чергу, обумовлені неефективною економічною політикою держави.

Водночас економіка базується на економічних законах, що виникають та існують об'єктивно (наприклад, закон вартості, закон адекватності виробничих відносин рівню і характеру продуктивних сил, закон зростання потреб, закон попиту та пропозиції тощо), і не чекає, коли ці закони держава почне враховувати в законодавстві.

Тому вже тривалий період тіньова економіка в Україні фактично стала альтернативною, адже дає можливість багатьом громадянам України здійснювати своє право на працю, охорону здоров'я, освіту, житло, достатній життєвий рівень тощо. Проте тіньова економіка не стільки економічно, як політично та морально неспроможна забезпечити комплексну реалізацію прав і свобод людини та громадянина [11, с. 249].

Економічними гарантіями реалізації конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина є фінансування державою культурної, освітньої і виховної сфер відповідно до потреб громадян України; забезпечення матеріальної бази розвитку культури, освіти; підвищення рівня заробітної плати освітян, працівників культури тощо [22, с. 114]. Зокрема, для забезпечення права на освіту потрібні матеріальні, фінансові, технічні та інші витрати з боку держави та органів місцевого самоврядування. Держава забезпечує право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, результатами інтелектуальної, творчої діяльності [2, с. 35].

Важливою економічною гарантією є можливість вищих навчальних закладів надавати фізичним та юридичним особам платні послуги в галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності; надання студентам державних стипендій. Разом з тим економіка нашої держави ще не здатна забезпечити кожній людині та громадянину належні умови для здійснення конституційного права на освіту. Головною перешкодою для цього є не- збалансована свобода ринкових відносин, тому в подальшому розвиток освіти необхідно адаптувати до законів соціально орієнтованої ринкової економіки [23, с. 100].

Таким чином, економічні гарантії утворюють передбачені Конституцією України відносини в цій сфері, які характеризуються рівністю перед законом усіх суб'єктів права власності та захистом державою їх прав (ст. 13), справедливістю і неупередженістю розподілу суспільного багатства (ст. 95), непорушністю права приватної власності (ст. 41). Відносно конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина ці положення мають значення, наприклад, як такі, що гарантують рівність навчальних закладів усіх форм власності тощо [24, с. 168].

У процесі формування української державності особлива роль належить політичним гарантіям прав і свобод людини та громадянина. Завдяки прийнятій у 1996 р. Конституції, Україна збагатилася надзвичайно важливим політико-правовим документом, де визначальний зміст і спрямованість діяльності держави належить правам і свободам людини та їх гарантіям [15, с. 9].

У юридичній енциклопедії зазначається, що політичні гарантії прав і свобод людини та громадянина - це сукупність політичних чинників суспільного і державного життя (повновладдя народу, яке здійснюється представницькими органами, запровадження в організації та діяльності державного апарату демократичних засад, багатопартійна система, рівень плюралізму і гласності в суспільстві тощо) [14, с. 555].

У міжнародній поліцейській енциклопедії під політичними гарантіями розуміється відповідним чином зорієнтована політика держави, її спрямованість на створення умов, що забезпечують гідне життя та вільний розвиток людини, стійкість політичних структур, їхня здатність до досягнення громадянської злагоди, подолання дестабілізації в суспільстві, належний рівень політичної культури громадян, можливість відстоювати, захищати власні політичні права в будь-яких інстанціях, на будь-якому рівні [25, с. 70].

На думку О.В. Петришина, політичною гарантією прав і свобод людини та громадянина виступає демократія в найширшо- му її розумінні - політичний плюралізм і багатопартійність, орієнтація різних соціальних сил на цінності політичного дискурсу і злагоди, сформована на демократичних засадах виборча система, яка надавала б змогу громадянам реально впливати на вироблення державної політики, брати активну участь в управлінні державними справами, розробленні та обговоренні законопроектів [17, с. 456-457].

Відповідно до позиції О.Ф. Скакун, політичні гарантії прав і свобод - це наявність розвиненої системи народовладдя, реальної можливості особи брати участь в управлінні державою безпосередньо або через представницькі органи; політичний плюралізм і багатопартійність; наявність незалежної конструктивної опозиції; поділ публічної влади; широке використання інститутів демократії (виборів, референдуму тощо); участь у розробленні та обговоренні законопроектів [26, c. 187; 16, с. 73].

Як вважає С.В. Бобровник, до політичних гарантій належить діяльність держави, представництво політичних інтересів інститутами політичної системи, наявність реально діючих інститутів безпосередньої та представницької демократії, можливість населення звертатися за захистом прав до спеціальних органів держави тощо [6, c. 106]. Аналогічну точку зору з цього приводу обґрунтовують С.П. Коталейчук і П.Я. Піс- ной [4, c. 494].

У свою чергу А.М. Колодій та А.Ю. Олійник відмічають, що політичні гарантії - це закріплені конституційними нормами і принципами політичні умови та засоби, що забезпечують реалізацію основних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина. До політичних гарантій належать конституційні норми, що закріплюють обов'язки держави, її органів та інших суб'єктів політичної системи суспільства зі створення умов і використання засобів здійснення конституційних прав, свобод та обов'язків людини і громадянина [18, с. 261]. Наприклад, ст. 3 Конституції України закріплює головним обов'язком держави необхідність утвердження та забезпечення прав і свобод людини. Згідно зі ст. 92 Основного Закону парламент України повинен визначати виключно законами суб'єктивні права та свободи людини і громадянина, гарантії їх реалізації та основні обов'язки. Провідне місце в системі органів державної влади щодо гарантування прав і свобод людини належить ВР України. Це пов'язано з тим, що згідно з Конституцією України (ст. 75) ВР України - єдиний орган законодавчої влади в Україні. Тобто на ВР України покладається завдання нормативного закріплення, по-перше, всієї сукупності прав, свобод та обов'язків, якими наділяється людина і громадянин; по-друге, визначення системи захисту цих прав, свобод та обов'язків [18, c. 262].

До повноважень ВР України належить визначення засад регулювання освіти, культури, затвердження загальнодержавних програм науково-технічного, а також національно-культурного розвитку. Культурними правами та свободами громадян прямо чи опосередковано опікуються постійно діючі комітети ВР України. Щорічно до парламенту України надходить близько ста тисяч звернень громадян, дві третини яких - з проханням посприяти в реалізації конституційних прав і свобод. Важливе місце серед них посідає право на освіту. Крім того, останнім часом широко практикуються парламентські слухання з питань освіти та культури [2, с. 36].

Є.В. Білозьоров і Є.О. Гіда стверджують, що в якості політичних гарантій прав і свобод виступають головні принципи функціонування та устрою Української держави, до яких належать принцип народовладдя; принцип державного суверенітету, що передбачає верховенство, самостійність, незалежність, повноту і неподільність державної влади; розподіл владних повноважень між незалежними та взаємопов'язаними гілками влади - законодавчою, виконавчою та судовою; політичний плюралізм тощо [19, с. 415; 1, с. 30].

Окрім цього, у юридичній літературі зазначається, що політичні гарантії - це сукупність політичних факторів суспільного та державного життя, які забезпечують повну і безперешкодну їх реалізацію (компроміс, толерантність, політична система суспільства, гласність) [20, c. 207]. В інших наукових працях наголошується на тому, що політичні гарантії - це політика держави, яка спрямована на створення умов для всебічного розвитку людини, забезпечення її прав і свобод. Засади політики Української держави найбільш чітко виражені в юридичній нормі ч. 2 ст. 3 Конституції, відповідно до якої утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, адже остання відповідає перед людиною за свою діяльність [21, с. 133]. До політичних гарантій конституційних прав і свобод людини та громадянина належать передусім такі основні політичні інститути як інститут народного суверенітету, форм безпосередньої демократії, політичного та ідеологічного плюралізму, багатопартійності та інші [7, c. 233; 8, с. 235].

Політичні гарантії - це всебічний розвиток і вдосконалення політичної системи суспільства, всієї загальної системи демократії з основною ідеєю самоврядування народу, яка є однією з найважливіших у теорії конституціоналізму. Суть принципу самоврядування полягає в тому, щоб управління не лише здійснювалося в інтересах народу, а й закономірно, крок за кроком ставало безпосередньою справою самого народу, що не знає над собою ніякої влади, крім влади його власного об'єднання [13, с. 193].

Сприятлива політична атмосфера суспільного життя створює впевненість кожного громадянина у своїх правах, їх непорушності та реальності, переконання в тому, що в будь-який час ці права можуть бути реалізовані, винні в їх порушенні обов'язково будуть покарані, а самі права - відновлені. Подальший розвиток демократії - все більш широка участь громадян в управлінні справами держави та суспільства, вдосконалення апарату публічної влади, підвищення активності громадських об'єднань, інших інститутів громадянського суспільства, зміцнення правових основ державного та суспільного життя, розширення гласності, постійне врахування громадської думки - посилює гарантії реалізації прав і свобод, законних інтересів особи, сприяє поєднанню прав і свобод людини та громадянина з їх обов'язками та відповідальністю перед суспільством [3, с. 312]. гарантія право свобода

Політичними гарантіями є суверенітет держави, суворе дотримання демократичних засад, фактична незмінність конституційного ладу, закріпленого в Основному Законі України, неухильне забезпечення законності та неможливості зловживань з боку політичної влади, відкритість політичної системи та наявність можливостей для вільної діяльності політичних партій і громадських організацій, наявність усіх інших ознак правової держави. Формальна наявність політичних гарантій також відображена в Конституції України. Так, відповідно до ст. 1, 2, 5 - 7, 15, 37 та інших Основного Закону України: наша держава є суверенною та демократичною; носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні виступає народ; державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову; гарантується політичний плюралізм і водночас обмежується діяльність ультрарадикальних партій тощо. Конституцією України визначені її конституційний лад і засоби забезпечення верховенства права. В Україні діють понад сто політичних партій та сотні громадських організацій. Однак цього недостатньо для того, щоб визнати справді ефективними та реальними політичні гарантії реалізації прав і свобод людини та громадянина.

Проте саме ці гарантії є визначальними, адже неефективний політичний (державний) лад гальмує розвиток економічних та інших відносин і, відтак, не дає можливості створити належні економічні, ідеологічні, соціальні та правові гарантії реалізації прав і свобод людини та громадянина [11, с. 247]. Доки не буде вирішена проблема цивілізованості політичної влади, не може йти мова про можливість ефективної реалізації прав і свобод людини та громадянина. З іншого боку, боротьба за реалізацію конституційних прав і свобод особи має впливати на процес цивілізованості політичної влади, тобто вирішення цих проблем перебуває в тісному взаємозв'язку [11, с. 248].

На підставі формально-юридичного аналізу Основного Закону та нормативно- правових актів України І.Й. Магновський виокремлює такі найголовніші політичні гарантії прав і свобод, а саме: народ України є носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні (ч. 1 ст. 5 Конституції); громадяни України беруть участь в управлінні державними справами: за допомогою виборів громадяни делегують здійснення владних повноважень державі в особі її конституційних органів та органів місцевого самоврядування; держава гарантує здійснення влади народу через всеукраїнський, місцевий референдум, вибори, інші форми безпосередньої демократії (ст. 69 Конституції). Вчений акцентує увагу на такій важливій політичній гарантії як право на свободу об'єднання, що дозволяє громадянам України об'єднувати свої зусилля для реалізації інтересів і захисту своїх прав і свобод - (ст. 36 Конституції). Сукупність такого роду об'єднань відображає можливість шляхом самоорганізації вирішувати свої справи без втручання держави [15, с. 10].

В Україні гарантується політична багатоманітність (ч. 1 ст. 15 Конституції), завдяки якій досліджуються та втілюються у практику суспільних відносин прогресивні ідеї розвитку різноманітних сторін життя держави. Ця багатоманітність гарантується забороною жодної ідеології як обов'язкової (ч. 2 ст. 15 Конституції); забороною цензури (ч. 3 ст. 15 Конституції); правом кожного на свободу думки і слова, збирання та поширення інформації різними засобами - (ст. 34 Конституції) тощо.

Політичні гарантії - це елемент політичної системи суспільства, певні умови, способи та засоби, які забезпечують використання механізму влади народу з метою здійснення прав і свобод особи. Вони відображають загальновизнані міжнародні норми, передбачені Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Європейською конвенцією з прав людини та ін. На сучасному етапі розвитку України в політичній сфері актуальною є розробка та реалізація стратегічної програми розвитку суспільства та держави, орієнтованої на пріоритет прав і свобод людини та їх гарантій [15, c. 11].

Вплив права на політичні гарантії визначається як орієнтована політика держави, її спрямованість на формування умов для забезпечення належного рівня життя людини; стабільність політичних структур, високий рівень політичної культури в суспільстві. Важливою політичною гарантією прав і свобод особи є політичний плюралізм, який створює в соціальному житті середовище, необхідне для реалізації всієї системи прав і свобод людини та громадянина. Забезпечуючи свободу суспільства від політико-ідеологічного диктату, він гарантує свободу особи. Саме в політичному плюралізмі виражається підпорядкування політики праву як гарантії проти антидемократичного суспільного розвитку. Політичний плюралізм передбачає багатоманітність інститутів політичної системи, можливість критики політичного життя.

Важливе значення для гарантування культурних прав і свобод громадян України має сукупність політичних чинників суспільного та державного життя, суть яких зводиться до демократизму, плюралізму, гласності, заборони цензури, політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності, можливості народу (як єдиного носія суверенітету і єдиного джерела влади) здійснювати її безпосередньо або через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, права народу визначати і змінювати конституційний лад і неможливість його узурпації державою, її органами чи посадовими особами, а також неможливість нікому узурпувати державну владу. Однією з найважливіших політичних передумов реалізації права громадян на участь у культурному житті є їхнє право на свободу об'єднання в політичні партії, профспілки та громадські організації саме для здійснення та захисту своїх прав і свобод і задоволення інтересів, зокрема культурних [2, с. 35].

Політичні гарантії конституційного права людини та громадянина на освіту - це відповідним чином орієнтована політика держави в освітній сфері та спрямованість її на створення умов, які забезпечать гідне життя та розвиток людини; стійкість політичних структур, їх здатність досягнути громадянської та суспільної злагоди, виключення дестабілізації в суспільстві; належний рівень політичної культури. Основною політичною гарантією здійснення права на освіту є конституційне закріплення демократичного державного і суспільного ладу та визнання людини найвищою соціальною цінністю в Україні. Затверджена Президентом України Національна доктрина розвитку освіти визначає стратегічний шлях і орієнтує Україну на входження до європейського освітнього простору та на збереження здобутків національної системи освіти. Проте без системної державної політики, яка б передбачала реалізацію реальних і контрольованих заходів підтримки освіти та учасників освітнього процесу, доктрина залишатиметься лише декларацією про наміри [23, c. 101].

Висновки

Таким чином, до політичних гарантій конституційних культурних прав і свобод людини та громадянина відносяться передбачені ст. 15 Конституції України політичний плюралізм і свобода не забороненої законами України політичної діяльності, реальне визнання народу єдиним джерелом влади і здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 5 - 6 Конституції України), заборона створення і діяльності ультрарадикальних політичних організації, які посягають на права та свободи людини (ст. 37 Конституції України).

Література

Білозьоров Є. В. Правові гарантії прав і свобод людини та громадянина у сфері діяльності міліції : [монографія] / Є. В. Білозьоров. - К. : Аванпост-прим, 2009. - 190 с.

Соколенко Ю. Гарантії культурних прав і свобод громадян України / Ю. Соколенко // Право України. - 2004. - № 2. - С.34-38.

Витрук Н. В. Общая теория правового положения личности : [монография] / Н. В. Витрук. - М. : Норма, 2008. - 448 с.

Коталейчук С. П. Теорія держави та права в запитаннях і відповідях : навч. по- сіб. / С. П. Коталейчук, П. Я. Пісной. - К. : КНТ, 2011. - 560 с.

Кушніренко О. Г. Права і свободи людини та громадянина : навч. посіб. / О. Г. Кушніренко, Т. М. Слінько. - Х. : Факт, 2001. - 440 с.

Теорія держави і права. Академічний курс : підруч. / [О. В. Зайчук, А. П. Заєць, В. С. Журавський та ін.] ; за ред. О. В. Зай- чука, Н. М. Оніщенко. - 2-е вид., перероб. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 688 с.

Скрипнюк О. В. Курс сучасного конституційного права України : академічне видання / О. В. Скрипнюк. - Х. : Право, 2009. - 468 с.

Погорілко В. Ф. Конституційне право України : підруч. / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко ; за заг. ред. проф. В. Л. Федорен- ка. - 3-вид., перероб. і доопр. ; передмова проф. В. В. Коваленка. - К. : КНТ ; Видавництво Ліра-К, 2011. - 532 с.

Гіда Є. О. Деонтологічні засади забезпечення прав і свобод людини та громадянина працівниками міліції у сфері правопорядку : [монографія] / Є. О. Гіда. - К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2011. - 416 с.

Волинка К. Г. Правовий статус особи та гарантії реалізації прав і свобод за Конституцією України / К. Г. Волинка. - К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 1998. - 34 с.

Рабінович П. М. Права людини і громадянина : навч. посіб. / П. М. Рабінович, М. І. Хавронюк. - К. : Атіка, 2004. - 464 с.

Пережняк Б. А. Конституционные основы правового положения личности в социально-культурной сфере развитого социалистического общества : автореф. дис. на соискание наук. канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 „Государственное право и управление; советское строительство; административное право; финансовое право” / Б. А. Пережняк. - Одесса, 1984. - 25 с.

Основи демократії. Права людини та їх забезпечення в умовах суспільних змін : навч. посіб. / О. В. Філонов, В. М. Суботін, В. В. Пашутін, І. Я. Тодоров. - 2-ге вид., випр. - К. : Знання, 2008. - 215 с.

Юридична енциклопедія : В 6 т. / Редкол : Ю. С. Шемшученко (від. ред.) та ін. - К. : Укр. енцикл., 1998. - Т. 1 : А - Г. - 672 с. : іл.

Магновський І. Й. Гарантії прав і свобод людини та громадянина в праві України (теоретико-правовий аспект) : ав- тореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних та правових вчень” / І. Й. Магновський. - К., 2003. - 20 с.

. Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підруч. - 2-ге вид. - / О. Ф. Скакун. - К. : Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2011. - 520 с.

Загальна теорія держави і права : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / [М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.] ; за ред. докт. юрид. наук

Размещено на Allbest.ru