Правове регулювання надання адміністративних послуг державною реєстраційною службою України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання надання адміністративних послуг державною реєстраційною службою України

Тихонова Дарія Сергіївна

Анотації

Постановка проблеми

Реформування системи надання приватним особам адміністративних послуг органами публічної адміністрації є одним із основних напрямків у комплексі заходів щодо створення нової моделі державного управління, яка стане близькою до потреб і запитів людей, а головним пріоритетом її діяльності буде служіння народові, національним інтересам. Державна реєстраційна служба України як суб'єкт надання адміністративних послуг приватним (фізичним і юридичним) особам у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, договорів комерційної концесії (субконцесії), реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади м. Києва, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності (п. 1 Положення про Державну реєстраційну службу України) [1] не є виключенням у цьому процесі. Тому питання правового регулювання надання приватним особам адміністративних послуг Державною реєстраційною службою України становлять як теоретичний, так і практичний інтерес.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанню надання приватним особам адміністративних послуг органами публічної адміністрації присвячено чимало праць відомих учених-адміністративістів: В.Б. Авер'янова, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битя- ка, В.М. Гаращука, С.Д. Дубенка, С.В. Ківалова, В.К. Колпакова, Л.В. Прудиуса, В.П. Тимощука, Н.В. Ходорівської та ін. Однак, враховуючи значний внесок учених у розвиток науки адміністративного права й удосконалення правового забезпечення процедури надання приватним (фізичним і юридичним) особам адміністративних послуг органами публічної адміністрації, подальшого вивчення потребують питання правового регулювання надання адміністративних послуг Державною реєстраційною службою України.

Мета статті - проаналізувати сучасний стан правового регулювання надання адміністративних послуг приватним (фізичним і юридичним) особам Державною реєстраційною службою України.

Виклад основного матеріалу

Аналізуючи сучасний стан правового регулювання порядку надання адміністративних послуг приватним (фізичним і юридичним) особам Державною реєстраційною службою України, передусім необхідно звернути увагу на специфіку її утворення та підпорядкування. До 2011 р. надання адміністративних послуг з реєстраційних питань здійснювалося Державним департаментом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб - урядовим органом, що функціонував у системі Міністерства внутрішніх справ України [2]. Така підпорядкованість безпосередньо впливала на усі сфери діяльності територіальних підрозділів Департаменту та визначала пріоритетним напрямом діяльності не сервісне обслуговування приватних осіб, а протидію правопорушенням та забезпечення правопорядку.

Указом Президента України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" від 9 грудня 2010 р.- № 1085/2010 [3] було утворено Державну реєстраційну службу України, на яку було покладено функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у сфері реєстрації релігійних організацій, а також функції Міністерства юстиції України з реалізації державної політики у сфері реєстрації. Щодо Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, то відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про ліквідацію урядових органів" від 28 березня 2011 р. № 346 [4] Департамент було ліквідовано.

Указом Президента України від 6 квітня 2011 р. № 401/2011 було затверджене Положення про Державну реєстраційну службу України [5], згідно з яким Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади.

Слід зазначити, що 2 липня 2014 р. постановою Кабінету Міністрів України № 219 було затверджене нове Положення про Державну реєстраційну службу України [1], згідно з яким Укрдержреєстр залишається центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції. При цьому повноваження Укрдержреєстру у сфері реалізації державної політики з питань державної реєстрації розширилися, зокрема в частині реєстрації договорів комерційної концесії (субконцесії), реєстрації (легалізації) громадських спілок.

На сьогодні порядок надання приватним особам адміністративних послуг Державною реєстраційною службою України та її територіальними підрозділами урегульовано різними за юридичною силою нормативно-правовими актами - від законів України до наказів Міністерства юстиції України, що обумовлено місцем Укрдержреєстру в системі центральних органів виконавчої влади.

Загальні правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначені в Законі України "Про адміністративні послуги" від 6 вересня 2012 р. [6]. Згідно зі ст. 1 цього Закону адміністративна послуга - це результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону. Суб'єктом звернення є фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг. Відповідно, суб'єктом надання адміністративної послуги є орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, уповноважені, відповідно, згідно із законом надавати адміністративні послуги.

Крім того, ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про адміністративні послуги" закріплено, що законодавство у сфері надання адміністративних послуг складається з Конституції України, цього та інших законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері надання адміністративних послуг. Надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах [6]. реєстраційний адміністративний правовий

Державна реєстраційна служба України як центральний орган виконавчої влади також наділена компетенцією у сфері надання адміністративних послуг, які надаються як на платній, так і на безоплатній основі. Наприклад, перелік платних адміністративних послуг, які надаються Міністерством юстиції, Державною реєстраційною службою та структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 639 [7].

Плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, що визначені законодавчими актами, а в разі, коли це не передбачено законодавчими актами, - актами Кабінету Міністрів України. Розміри плати за надання адміністративних послуг установлюються з урахуванням економічно обґрунтованих витрат і Методики визначення собівартості платних адміністративних послуг, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2010 р. № 66 [8]. Установлено, що плата за надання адміністративних послуг вноситься одноразово за весь комплекс робіт і послуг.

Порядок підготовки технологічних карток адміністративних послуг, що надаються Державною реєстраційною службою України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 44 "Про затвердження вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги" [9], а також наказом Державної реєстраційної служби України від 29 березня 2013 р. № 204 "Про затвердження Технологічних та Інформаційних карток адміністративної послуги" [10].

Зазначеними нормативно-правовими актами передбачено, що технологічна картка адміністративної послуги (далі - технологічна картка), що містить інформацію про порядок надання адміністративної послуги суб'єктом надання такої послуги, затверджується зазначеним суб'єктом для кожної адміністративної послуги, яку він надає. Критеріями підготовки технологічної картки є:

1) мінімізація: дій суб'єкта звернення; витрат часу та інших ресурсів суб'єкта надання адміністративної послуги;

2) оперативність та своєчасність надання адміністративної послуги (п. 3 Вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги) [9].

Слід зазначити, що порядок та умови надання кожної адміністративної послуги Державною реєстраційною службою України визначено в конкретних нормативно-правових актах. Так, наприклад, видача дубліката свідоцтва про державну реєстрацію Торгово- промислової палати України здійснюється на підставі Закону України "Про торгово- промислові палати в Україні" від 2 грудня 1997 р. № 671/97-ВР, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 р.- № 755-IV, Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок справляння і розміри реєстраційного збору за державну реєстрацію торгово-промислових палат" від 23 березня 1998 р. № 356, Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження зразка свідоцтва про державну реєстрацію торгово-промислової палати" від 27 липня 2011 р. № 797, наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження Положення про порядок державної реєстрації торгово-промислових палат" від 8 червня 1998 р. № 35/5.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямку

Правове регулювання надання адміністративних послуг Державною реєстраційною службою України здійснюється систематично з урахуванням розвитку суспільних відносин і динаміки соціальних процесів у державі. Однак механізм правового регулювання у цій сфері позбавлений систематизації адміністративно-правових відносин за галузями українського законодавства, що призводить до розгалуженості нормативно- правових актів, які регулюють питання надання адміністративних послуг Державною реєстраційною службою України. З огляду на це, питання правового регулювання надання адміністративних послуг приватним (фізичним і юридичним) особам органами публічної адміністрації, у тому числі й Державною реєстраційною службою України, зберігають свою актуальність і наукову та практичну значущість.

Наступний етап дослідження у встановленому напрямку вбачаємо у вивченні видів адміністративних послуг, що надаються Державною реєстраційною службою України.

Література

1. Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України: постанова Кабінету Міністрів України від 2 лип. 2014 р. № 219 // Офіційний вісник України. - 2014. - № 54. - Ст. 1446.

2. Про утворення Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб: постанова Кабінету Міністрів України від 14 черв. 2002 р. № 844 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 25. - Ст. 1210 - втратила чинність.

3. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: указ Президента України від 9 груд. 2010 р. № 1085/2010 // Офіційний вісник України. - 2010. - № 94. - Ст. 3334. - зі змін. та допов.

4. Про ліквідацію урядових органів: постанова Кабінету Міністрів України від 28 бер. 2011 р. № 346 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 26. - Ст. 1054.

5. Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України: указ Президента України від 6 квіт. 2011 р. - № 401/2011 // Офіційний вісник Президента України. - 2011. - № 10. - Ст. 554. - зі змін. та допов.

6. Про адміністративні послуги: закон України від 6 верес. 2012 р. № 5203-VI // Офіційний вісник України. - 2012. - № 76. - Ст. 3067 - зі змін. та допов.

7. Про затвердження переліків платних адміністративних послуг, які надаються Міністерством юстиції, Державною реєстраційною службою та структурними підрозділами територіальних органів Міністерства юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Державної реєстраційної служби: постанова Кабінету Міністрів України від 25 трав. 2011 р. № 639 / Офіційний вісник України. - 2011. - № 45. - Ст. 1856. - зі змін. та допов.

8. Про затвердження Методики визначення собівартості платних адміністративних послуг: постанова Кабінету Міністрів України від 27 січ. 2010 р. № 66 // Офіційний вісник України. - 2010. - № 6. - Ст. 260. - зі змін. та допов.

9. Про затвердження вимог до підготовки технологічної картки адміністративної послуги: постанова Кабінету Міністрів України від 30 січ. 2013 р. № 44 // Офіційний вісник України. - 2013. - № 9. - Ст. 333. - зі змін. та допов.

10. Про затвердження Технологічних та Інформаційних карток адміністративної послуги: наказ Державної реєстраційної служби України від 29 берез. 2013 р. № 204 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.drsu. gov.ua/show/10844.

Размещено на Allbest.ru