Актуальні питання адміністративної відповідальності неповнолітніх

Марина Єтефанчук, кандидат юридичних наук, професор кафедри адміністративного та фінансового права Національної академії прокуратури України

Анотація

Висвітлюються проблемні питання правового регулювання відносин у сфері притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, зокрема в частині законодавчого визначення заходів адміністративного примусу, які можуть застосовуватися до неповнолітніх осіб у віці від 16 до 18 років за вчинення адміністративних проступків, а також в частині провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх; аналізуються доктринальні погляди на можливі шляхи вирішення цих проблем.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, неповнолітній, заходи впливу

Аннотация

Освещаются проблемные вопросы правового регулирования отношений в сфере привлечения несовершеннолетних к административной ответственности, в частности в части законодательного определения мер административного принуждения, которые могут применяться к несовершеннолетним лицам в возрасте от 16 до 18 лет за совершение административных проступков, а также в части производства но делам об административных правонарушениях несовершеннолетних; анализируются доктринальные взгляды на возможные пути решения этих проблем.

Ключевые слова: административная ответственность, несовершеннолетний, меры воздействия

Abstract

The article highlights the problematic issues of legal regulation of the relations in the sphere of bringing minors to administrative responsibility, in particular as regards to legal definition of administrative coercion applicable to minors aged from 16 to 18 years for committing administrative offenses, as well as part of the cases of administrative offenses of minors; analyzes the doctrinal views on possible solutions to these problems.

Key words: administrative responsibility, juvenile, enforcement actions.

Інститут адміністративної відповідальності в українському законодавстві залишається в своїй основі незмінним з часів існування Радянського Союзу.

Перші визначні кроки у напрямку його реформування у незалежній Україні мали місце із створенням Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 року № 257-р [1] робочої групи для підготовки концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу України, яка мала б до завершити підготовку Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу України до 1 жовтня 1997 року.

Однак, лише у 2000 році у стінах парламенту з'явився проект Концепції реформи адміністративного права України, в якому була спроба системно підійти до усіх складових цієї галузі права, враховуючи інститут адміністративної відповідальності, якому присвячено розділ 10 проекту Концепції «Реформування інституту адміністративної відповідальності».

У вказаному розділі було зазначено основні проблемні питання тогочасного інституту адміністративної відповідальності та напрямки їх вирішення, які, в цілому, зводились до того, що система норм, які регулюють відносини адміністративної відповідальності, незважаючи на часті зміни, що вносяться до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУнАП) [2], не відповідає потребам побудови демократичної, соціальної, правової держави [3].

У 2004 році в стінах парламенту з'явився проект Кодексу України про адміністративні проступки [4], який мав на меті вирішити вказані вище проблеми, однак з огляду на суттєві зауваження [5], що були висловлені щодо його змісту, зокрема Головним науково-експертним управлінням, цей Проект було відкликано.

Таким чином, ключові проблемні питання інституту адміністративної відповідальності, наразі залишаються не вирішеними, більше того сучасний стан інституту адміністративної відповідальності свідчить про їх збільшення.

Так, дослідники проблем інституту адміністративної відповідальності, серед інших, вказують на таку проблему сучасного інституту адміністративної відповідальності, як невиправдане збереження у сфері відповідальності за адміністративні проступки спеціального статусу неповнолітніх віком від 16 до 18 років, запозиченого свого часу з кримінального законодавства, оскільки неповнолітніх осіб слід визнати повноцінними суб'єктами проступків, зважаючи на помірну тяжкість відповідальності в адміністративному деліктному законодавстві [6].

В той же час, на сьогодні в Україні питання захисту прав дітей залишається одним із надзвичайно важливих загальнонаціональних пріоритетних завдань на нинішньому етані державотворення.

Втілення в життя вказаних пріоритетів обумовлює необхідність створення особливих умов для забезпечення та реалізації прав неповнолітніх, особливо у сфері притягнення їх до відповідальності.

Однією із таких умов є удосконалення законодавства у сфері притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності, що є надзвичайно актуальним з огляду на те, що Україна прагне привести своє законодавство у відповідність до міжнародних стандартів захисту прав і свобод дітей, головними з яких є: Конвенція ООН про права дитини 1989 року [7]; Керівні принципи запобігання злочинності серед неповнолітніх Організації Об'єднаних Націй (Ер-Ріядські керівні принципи) 1990 року [8] Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй, які стосуються відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (“Пекінські правила”) [9].

Однак, сучасний стан правового регулювання відносин у досліджуваній сфері свідчить про те, що заходи удосконалення законодавства про притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності залишаються за межами заходів удосконалення нормативно-правової бази у сфері захисту прав і законних інтересів неповнолітніх при притягненні їх до відповідальності. Такі заходи фокусуються на удосконаленні кримінального та кримінального процесуального законодавства, зокрема, в частині здійснення кримінального судочинства щодо неповнолітніх з урахуванням їх вікових, соціально-психологічних, психофізичних та інших особливостей розвитку, а також застосування програм відновного правосуддя [10]. Таким чином, проблемні питання адміністративної відповідальності неповнолітніх є, переважно, предметом наукових дискусій.

Так, на доктринальному рівні питання адміністративної відповідальності як в цілому, так і адміністративної відповідальності неповно літніх зокрема, досліджувалися у працях таких вчених, як Д.М. Бахрах, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, Є.В. Додін, А.П. Клюшніченко, Л.В. Коваль, Т.О. Коломоєць, В.К. Колнаков, Д.М. Лук'янець, О.І. Останеко, О.М. Якуба, О.В. Горбач, О.Л. Чернецький, І. П. Багаденко та інших.

Необхідно підкреслити, що, передбачаючи відповідальність осіб за адміністративні правопорушення з 16 років, КУнАП закріплює низку додаткових гарантій для них. Так, до неповнолітнього не може застосовуватися адміністративний арешт (ст. 32 КУнАП); вчинення правопорушення неповнолітнім є пом'якшувальною обставиною (ст. 34 КУнАП); втягнення неповнолітнього в правопорушення є обставиною, що обтяжує відповідальність (ст. 35 КУнАП). В той же час, науковці все частіше доходять висновків, що норми КУнАП не забезпечують повного дотримання прав неповнолітніх, які вчинили правопорушення, та потребують перегляду з метою пошуку оптимальних варіантів усунення існуючих прогалин у чинному законодавстві з досліджуваних питань [11, с. 180; 12, с. 722].

Отже, метою статті є аналіз доктринальних поглядів на можливі шляхи вирішення проблемних питань правового регулювання відносин у сфері притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності та визначення перспектив подальших розвідок у даному напрямі.

Науковий дискурс щодо вирішення вказаних вище проблем адміністративної відповідальності неповнолітніх наразі можна звести до двох основних напрямків.

Позиція представників першого напрямку, як вже зазначалось, полягає у запереченні збереження за неповнолітніми у сфері відповідальності за адміністративні проступки спеціального статусу, оскільки неповнолітніх осіб слід визнати повноцінними суб'єктами проступків, зважаючи на помірну тяжкість відповідальності в адміністративному деліктному законодавстві [6].

У вказаному напрямку науковці пішли навіть далі, запропонувавши встановити адміністративну відповідальність для підлітків з 14 років, що, на їхню думку, означало б одночасно і підвищення вимогливості до підлітків і більшої поваги їх особистості, визнання їх відповідальними перед суспільством за свою поведінку, що в кінцевому рахунку має сприяти попередженню злочинності неповнолітніх [11, с. 117].

Погляди представників другого напрямку зводяться до необхідності удосконалення норм КУнАП, що регламентують особливості притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності в рамках закріпленого за ними чинним законодавством статусу спеціального суб'єкта такої відповідальності. Зокрема, мова йде про критику заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень, та про недоліки правової регламентації порядку притягнення вказаних осіб до адміністративної відповідальності.

Так, чинний КУнАП встановлює загальне правило, що до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУнАП, до яких відносяться наступні:

1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;

2) попередження;

3) догана або сувора догана;

4) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Із вказаного вище загального правила щодо застосування до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення заходів впливу, передбачених ст. 24-1 КУнАП, є винятки, які полягають у тому, що у разі вчинення такими особами окремих складів адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 13 КУнАП, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. Однак, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУнАП, за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачене ст. 185 КУнАП.

У цьому напрямку доктринально висловлюються пропозиції щодо доцільності перегляду заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх, у зв'язку із неефективністю таких заходів впливу, як зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана. Крім того, зауважується, що такі заходи впливу як догана та сувора догана більш характерні для дисциплінарної відповідальності.

Тому вказані заходи впливу пропонується, зокрема, замінити наступними:

1) оприлюднення інформації щодо вчинення адміністративного проступку неповнолітнім, що є формою зовнішнього осуду протиправної діяльності неповнолітнього;

2) обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки неповнолітнього, що полягатиме у забороні відвідування певних місць, використання певних форм дозвілля, в тому числі пов'язаних з управлінням механічним транспортним засобом, обмеження перебування поза місцем проживання протягом певного часу доби, виїзду в інші місцевості без дозволу спеціалізованого державного органу, обов'язок з'являтися для реєстрації;

3) зобов'язання відвідувати навчальні програми правоохоронного спрямування із встановленням днів, тривалості та часу ночатку та закінчення занять, а також установ [13, с. 19].

Також, привертає увагу пропозиція щодо закріплення, як самостійної міри адміністративного стягнення за більш серйозні адміністративні проступки, “офіційного застереження із встановленням випробного терміну” (наприклад, до одного року). Ця міра могла б застосовуватись до підлітків при повторному вчиненні відповідних проступків в тих випадках, коли інші примусові заходи не здійснили на них необхідного виховного впливу [11, с. 113].

Аналізуючи вказані вище пропозиції, ми, в цілому, підтримуємо доктринальну позицію про неефективність закріплених у законодавстві заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх за вчинення адміністративних правопорушень, однак їх зміна повинна відбуватись досить виважено, для того, щоб не призвести до протилежного ефекту.

В контексті заявленої тези, дискусійною, на нашу думку, є пропозиція щодо закріплення такого заходу впливу до неповнолітніх як оприлюднення інформації щодо вчинення адміністративного проступку неповнолітнім. Спірність цієї пропозиції підтверджується законодавством. Так, наприклад, згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III „Про охорону дитинства” розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється [14]; положеннями пункту 13 наказу Генерального прокурора від 1 листопада 2012 року № 16 гп “Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей” прокурорам наказано не допускати публічного оприлюднення відомостей, що можуть указувати на особу дитини, яка вчинила правопорушення [15].

Однак, більш суттєвою прогалиною КУнАП, на нашу думку, є відсутність норм, які б регламентували процедури провадження за постановою із застосування заходів впливу щодо неповнолітніх, що суперечить принципу правової визначеності, як одного зі складових елементів верховенства права, при застосуванні вказаних заходів. За таких обставин заслуговує на підтримку позиція тих авторів, які стверджують про те, що для нормального функціонування системи правосуддя у справах про притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності з урахуванням їх вікових особливостей, інших особливостей притягнення неповнолітніх до адміністративної відповідальності та щорічного зростання кількості правопорушень, що вчиняють неповнолітні, є необхідність введення до КУнАП окремого розділу “Провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх” [16, с. 98; 12, с. 723].

Крім того, заслуговують на підтримку пропозиції про те, що провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх потрібно виділити в особливий вид провадження з чітким закріпленням прав і гарантій неповнолітнього як учасника такого провадження, а також про те, що для ефективного розгляду справ стосовно неповнолітніх правопорушників і для забезпечення їх прав та гарантій необхідно вирішити питання про створення суду у справах неповнолітніх або ж зазначити, що така категорія справ розглядається в судах загальної юрисдикції суддею у справах неповнолітніх за обов'язковою участю психолога та педагога, а у разі необхідності - психіатра [11, с. 182].

Отже, окреслені вище актуальні питання особливостей адміністративної відповідальності неповнолітніх свідчать про недоліки правового регулювання відносин у цій сфері та про необхідність їх подальших наукових розробок. Вбачається, що такі розробки, в частині визначення оптимальних заходів адміністративного примусу, які можуть застосовуватись до неповнолітніх за вчинення адміністративних проступків, мають здійснюватись “паралельно” напрацюванню напрямків реформування адміністративно-деліктного законодавства, головним з яких, на сьогодні, є прийняття Кодексу України про адміністративні проступки, який би відповідав міжнародним демократичним стандартам. В частині удосконалення правової регламентації провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх, вважаємо, що приведення його у відповідність до вимог міжнародних стандартів повинно відбуватись з урахуванням законодавчих напрямків реформування інституту адміністративної відповідальності, у зв'язку із перспективами запровадження в правовій системі України інституту кримінальних проступків, провадження щодо яких на сьогодні вже визначено нормами Кримінального процесуального кодексу України [17].

неповнолітній адміністративний відповідальність проступок

Список використаних джерел

1. Про створення робочої групи для підготовки Концепції реформи адміністративного права та проекту Адміністративного кодексу України: розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 травня 1997 року № 257 - р // Верховна Рада України. Законодавство України.

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року № 8073-Х [Текст] // ВВР УРСР. - 1984. - № 51. - Ст. 1122.

3. Проект Постанови про Концепцію реформи адміністративного права від 11 вересня 2000 року № 6054 // Верховна Рада України. Законодавство України.

4. Проект Кодексу України про адміністративні проступки № 5558 від 26.05.2004

5. Висновок Головного науково-експертного управління від 10.09.2004 р. на проект Кодексу України про адміністративні проступки від 26.05.2004 р. № 5558

6. Концепція реформування інституту адміністративної відповідальності в Україні// Центр політико-правових реформ.

7. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 року [Текст] // Збірник міжнародних документів та нормативно-правових актів України з питань соціально- правового захисту дітей. - К.: Логос, 2001. - Ч. 1. - С. 42-63.

8. Керівні принципи запобігання злочинності серед неповнолітніх Організації Об'єднаних Націй (Ер-Ріядські керівні принципи, 14.12.1990 року) Верховна Рада України. Законодавство України.

9. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх (“Пекінські правила”, 29.11.1995 року) [Текст] // Збірник міжнародних документів та нормативно-правових актів України з питань соціально-правового захисту дітей. - К.: Логос, 2001. - Ч. 1. - С. 11 -41.

10. Про затвердження плану заходів щодо реалізації Концепції розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.10.2011 р. № 1039 -р [Текст] // Урядовий кур'єр. - 2011. - № 208. - 9 листопада.

11. Горбач О.В. Адміністративна відповідальність неповнолітніх, батьків, або осіб, які їх замінюють [Текст]: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Горбач Оксана Володимирівна. - К., 2006. - 215 арк.

12. Ярмак О.М. Урахування специфіки суб'єкта адміністративного проступку при складанні протоколів про адміністративні правопорушення, вчинені неповнолітніми / О. М. Ярмак // Форум права. - 2009. - № 3. - С. 722-727 Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського.

13. Чернецький О.Л.: Правове регулювання адміністративної відповідальності неповнолітніх в Україні: автореф. дис. канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / О.Л. Чернецький - Х., 2008. - 22 с.

14. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р. № 2402-III [Текст] // ОВУ. - 2001. - № 22. - Ст. 981.

15. Про організацію діяльності органів прокуратури щодо захисту прав і свобод дітей: наказ Генерального прокурора України від 01.11.2012 р. № 16гн Генеральна прокуратура України.

16. Синявська О.Ю. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх [Текст] / О. Синявська // Держава та регіони. - Серія: Право. - 2010. - № 3. - С. 95-98.

17. Кримінальний процесуальний кодекс України: прийнятий Верховною Радою України 13 квітня 2012 р. № 4651-VI // Офіційний вісник України. - 2012. - № 37. - Ст. 1370.

Размещено на Allbest.ru