Особливості цивільно-правового механізму регулювання рентних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ РЕНТНИХ ВІДНОСИН

В.М. Балюк

асистент кафедри цивільного права

Розглянуто проблемні питання механізму цивільно-правового регулювання рентних правовідносин. Визначено особливість рентних відносин, що надало можливість сформулювати специфіку їх правової регламентації. Особливість правового регулювання договору ренти встановлена на підставі того, що до цих правовідносин застосовуються як норми зобов'язального права, зокрема стосовно договору ренти, тотожні правові засади договору купівлі-продажу, дарування, так і норми речового права, які застосовуються у разі, якщо предметом договору ренти виступає нерухомість.

Ключові слова: правове регулювання, цивільне договір.

Балюк В.Н. ОСОБЕННОСТИ ГРАЖДАНСКО-ПРАВОВОГО МЕХАНИЗМА РЕГУЛИРОВАНИЯ РЕНТНЫХ ОТНОШЕНИЙ

Рассмотрены проблемные вопросы механизма гражданско-правового регулирования рентных правоотношений. Определена особенность рентных отношений, что дало возможность сформулировать специфику их правовой регламентации. Особенность правового регулирования договора ренты установлена на основании того, что к этим правоотношениям применяются как нормы обязательственного права, в частности в отношении договора ренты, тождественные правовые основы договора купли-продажи, дарения, так и нормы вещного права, которые применяются в случае, если предметом договора ренты выступает недвижимость.

Ключевые слова: правовое регулирование, гражданское законодательство, объект правоотношений, рента, договор.

Baliuk V.M. THE CHARACTERISTICS OF CIVIL MECHANISM OF RENT RELATIONS REGULATION

The article examines the specifics of rent jural relationships. It is defined, that rent legal relations have an independent nature in the system of obligations what predetermines some peculiarities of civil law mechanism of rent relations regulation. Revelation of any special features in legal regulation of relations demands separate investigation.

The fact that rent jural relationships are independent civil law relations which come into force with the contract of rent and remain valid till the rent payer fulfil his obligations. Their characteristics are: absence of the parity price, long-term and aleatory relation nature. Rent obligation consists of a range of regular, repeated in some time-intervals, similar in essence and form separate property obligations. The object of this obligation are periodic payer's actions which are rent income payment. These obligations expire when a rent payer on request of the rent recipient has met his subjective obligation in rent redemption appropriately.

Rent jural relationships are regulated by the norms of liability law. For instance, part 2 of the article 734 of the Civil Law of Ukraine says, that if the rent recipient transfers their property to the possession of the rent payer, their relations are regulated by the general terms of contract of sale. If the property is transferred without any payment the relations are regulated by the deed of gift, if it does not contradict the contract of rent essence.

The investigation completed allows coming to a conclusion that legal rent relations regulation have a complex character. It is proved, that rent obligations are regulated only by the norms of liability law, and that the subjective law, appearing in connection to personal or real estate as a result of the contract of rent may be regulated by the property law, as in such a case rent obligations have already ceased.

Keywords: legal regulation, civil law, jural relationships object, rent, contract.

Рента належить до нових цивільно-правових договорів, поява якого пов'язана із переходом України до ринкових відносин [1]. Будь- яке виникнення нових правовідносин обумовлено встановленням їх особливого правового регулювання. Необхідність визначення окремого механізму правової регламентації спеціальних правовідносин пояснюється тим, що розвиток, ускладнення, комплексний характер суспільних зв'язків та інститутів, застосування нових виробничих і соціальних технологій, світові інтеграційні процеси, кризові явища в процесі нормального господарювання, багато інших факторів визначають важливість, значущість рішень, спрямованих на вибір правового засобу, що використовується для впливу на суспільні відносини [2, с. 3]. Природа рентних правовідносин обумовлює особливість їх правового регулювання, зокрема до цього договору застосовуються норми, визначені гл. 56 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), однак залежно від предмета договору до цих право - відносин може застосовуватися законодавство у сфері договору купівлі-продажу, дарування, обтяження нерухомості тощо, про що свідчить і судова практика. Це вказує на необхідність дослідження правового механізму регулювання рентних відносин.

Договір ренти був предметом розгляду М. П. Апанасюка, М. І. Бару, О. Г. Бикова, О. А. Вороніна, Л. А. Лунця, В. Г. Олюхи, В. Ф. Маслова, І. С. Тімуш, К. Г. Токаревої та інших науковців. Незважаючи на досягнення законодавство, об'єкт правовідносин, рента, вказаних учених у сфері дослідження договору ренти, все ще залишається дискусійним питання щодо механізму цивільно-правового регулювання рентних відносин, що і потребує окремого розгляду.

Метою статті є встановлення особливостей механізму цивільно-правового регулювання рентних відносин. Для визначення цієї складної правової дефініції необхідно встановити поняття рентних відносин, механізму цивільно-правового регулювання, оскільки виділення будь-якої категорії, в тому числі й цивілістичної, вимагає з'ясування її спеціального змісту та призначення, що дозволяє достатньою мірою охарактеризувати досліджуване явище суспільного життя й розкрити особливості правового регулювання рентних правовідносин.

Рента (від лат. reddita - віддана назад) може розглядатися у двох значеннях: по-перше, це регулярно одержуваний дохід на капітал, який вкладено у цінні папери, нерухомість тощо, не пов'язаний зі здійсненням одержувачем ренти підприємницької діяльності; по-друге, цивільне законодавство виділяє три види договору ренти [3, с. 624]. І. С. Тімуш обґрунтовує поняття ренти як юридичної та економічної категорії. На її думку, у юридичному розумінні рента розглядається правовою формою здійснення передання майна (рентного капіталу) у вигляді відповідного виду цивільно-правового договору (дарування, купівлі-продажу) чи іншої підстави виникнення ренти (заповіт, вказівка закону), обтяжених зустрічним наданням періодичних платежів; в економічному значенні - це періодична плата у вигляді грошових платежів або їх натурального еквівалента, що здійснюється замість отриманого майна [4, с. 4]. Відповідно до ст. 731 ЦК України «за договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі» [5]. Договором ренти може бути встановлений обов'язок виплачувати ренту безстроково (безстрокова рента) або протягом певного строку. Це зобов'язання є триваючим, оскільки не передбачає одноразової дії для свого виконання.

Розглядаючи правову конструкцію ренти, К. Г. Токарева визначає, що договір ренти характеризується такими послідовно уточнюючими ознаками: договір передбачає передачу майна у власність; договір спрямований на платну передачу майна у власність; платність договору характеризується алеаторним, тобто невизначеним (а не еквівалентно визначеним) зустрічним наданням [6]. На думку М. П. Апанасюка, для договору ренти характерним є: відсутність еквівалентної ціни, фідуціарність, тривалість та алеаторність відносин [7]. Р. О. Стефанчук вказує, що договору ренти притаманні специфічні ознаки, які вказують на його самостійність серед інших цивільно-правових договорів про передачу майна у власність: а) зміст ренти полягає в обов'язку однієї особи надати утримання іншій, яке для останньої є єдиним джерелом одержання засобів існування; б) відносини ренти мають стабільний характер; в) характерна ознака ренти - алеаторність, тобто існує ризик, що розмір рентних платежів буде більшим або, навпаки, меншим за вартість відчуженого під виплату ренти майна [1]. Отже, можна встановити, що договір ренти спрямований на отримання майна у власність, але на відмінну від договору купівлі-продажу для цього договору властива алеаторність, що і вимагає визначення окремого правового регулювання цих самостійних відносин. Ця відмінність стосовно можливості виконувати рентне зобов'язання протягом певного часу має не тільки позитивні властивості для сторін договору, але і певні ризики. Наприклад, зміни у доходах населення, збільшення курсу іноземної валюти, кризи фінансової системи держави можуть об'єктивно призвести до неможливості виконувати прийняті на себе зобов'язання за договором ренти. Вказані ризики під час укладання цього договору можуть бути подолані лише за наявності чіткої правової регламентації та розробленого механізму захисту рентних відносин.

За договором ренти виникають рентні правовідносини. Рентні правовідносини - це самостійні цивільно-правові відносини, що виникають із договору ренти та діють протягом виконання платником ренти свого зобов'язання. Моментом виникнення рентних правовідносин слід вважати: момент нотаріального посвідчення договору ренти (під час відчуження рухомого майна під виплату ренти, коли майно вже фактично передано); момент фактичного вручення рухомого майна (якщо вручення відбулося після нотаріального посвідчення договору ренти); момент державної реєстрації права власності платника ренти на нерухоме майно в органах юстиції, які здійснюють таку реєстрацію (під час відчуження за договором ренти нерухомого майна) [8]. Варто підкреслити, що різні правовідносини з виплати та отримання ренти можуть виникати на основі юридичних фактів як позадоговірного, так і договірного характеру [9, с. 302]. Припиняються рентні правовідносини з моменту виконання сторонами прийнятого на себе зобов'язання.

Згідно зі ст. 731, 734 ЦК [5] предметом договору ренти є майно, що належить одержувачу ренти на підставі права власності. На думку Є. О. Суханова, предметом договору ренти можуть бути лише речі (як рухомі, так і нерухомі), оскільки об'єктом права власності є тільки індивідуально визначені речі. Отже безготівкові гроші, які є правами вимоги, «бездокументарні» цінні папери, що представляють собою спосіб фіксації прав, як і інші майнові права, не можуть бути об'єктами права власності, а відповідно, предметом договору ренти [9, с. 303]. На відміну від цієї позиції Р. О. Стефанчук стверджує, що предметом договору ренти може бути майно (не лише речі та їх сукупність, а й майнові права та обов'язки, зокрема інформація, результати інтелектуальної діяльності та виключні права на них, виконання робіт та надання послуг) [1]. Розглядаючи ці наукові позиції, слід погодитися з думкою Р. О. Стефанчука стосовно тлумачення предмета договору ренти. У зв'язку з цим слід тлумачити предмет договору ренти широкому розумінні, зокрема до предмета договору ренти слід відносити майно та майнові права. Це надає можливість доповнити ст. 731 ЦК окремою частиною стосовно предмета договору.

Для рентних правовідносин властиво особливе правове регулювання. Правове регулювання - це цілеспрямований вплив на поведінку людей та суспільні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів. До елементів, складових частин механізму правового регулювання відносяться: юридичні норми, нормативно-правові акти, акти офіційного тлумачення, юридичні факти, правовідносини, акти реалізації права, правозастосовчі акти, правосвідомість, режим законності [10, с. 24, 26]. Цивілістами найчастіше це поняття розкривається як способи та засоби цивільно-правового впливу на суспільні відносини, в тому числі й на учасників цих відносин, а також способи реалізації своїх прав суб'єктами цивільних правовідносин [11, с. 55]. Тому не випадково деякі автори, характеризуючи основні елементи цивільно-правового механізму, виділяють їх за аналогією зі структурою механізму правового регулювання [12, с. 181]. Отже, під цивільно-правовим механізмом розуміється система правових засобів, способів, за допомогою яких нормами права врегульовуються цивільні відносини, задовольняються інтереси суб'єктів цивільного права, формується правосвідомість та режим законності у державі.

Вказаний механізм, безумовно, поширюється і на договір ренти. За загальним правилом до цих правовідносин застосовуються норми зобов'язального права, зокрема у ч. 2 ст. 734 ЦК зазначено: «Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин сторін щодо передання майна застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, - положення про договір дарування, якщо це не суперечить суті договору ренти» [5]. З цієї правової норми можна встановити, що до рентних правовідносин застосовуються норми зобов'язального права, як у сфері договору ренти, так і купівлі-продажу, дарування, однак у науці стосовно цього положення виникла дискусія. Так, М. П. Апанасюк зауважує, що одержувач ренти набуває суб'єктивного права на ренту, яке залежно від виду майна, що відчужується під виплату ренти, може бути двох видів: речовим і зобов'язальним [13, с. 180]. Отже, виникає питання, чи може бути застосовано речове право до рентних відносин, зокрема якщо предметом договору виступає нерухомість?

Для відповіді на це питання звернемось до судової практики. Наприклад, 14.04.2007 між особами було укладено договір ренти, згідно з умовами якого одна сторона зобов'язалась у повному обсязі погасити зобов'язання іншої сторони за кредитним договором № 532 від 06.02.2007, укладеним з ВАТ «Державний ощадний банк України», а після повного погашення кредиту друга сторона зобов'язалась зняти автобус з реєстрації для оформлення. За цією справою суд застосував норми стосовно договору ренти за ЦК, а також абз. 4 п. 8 Правил реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів і мотоколясок, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 для реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зареєстровані в підрозділах ДАІ [14]. Наведемо ще один приклад, у якому предметом договору ренти виступає нерухоме майно. Так, між особами було укладено попередній договір ренти. За умовами Договору сторона - одержувач ренти передала платнику ренти (який у справі виступає відповідачем) квартиру, яка належала на праві власності одержувачу ренти на підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2011. Вартість квартири на момент укладання договору ренти становила 400 000 грн, що є еквівалентом 50 000 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього Договору. За умовами договору одержувач ренти передавав квартиру у власність відповідача - платника ренти за плату в сумі 120 000 грн, що є еквівалентом 15 000 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього Договору, які платник ренти був зобов'язаний сплатити одержувачу ренти готівкою після отримання права власності на квартиру та до підписання основного договору. Розмір ренти у грошовій формі становив 4 800 грн, що є еквівалентом 600 дол. США за курсом НБУ на день укладення цього Договору. Виплата ренти до отримання платником ренти права власності на квартиру становила 3 000 грн на місяць. За умовами договору одержувач ренти мав право вимагати розірвання Договору ренти, зокрема, з підстав прострочення платником ренти виплати ренти більш ніж на три місяці, що підтверджується попереднім договором ренти. Судом встановлено, що 11.07.2014 рішенням Ірпінського міського суду Київської області одержувача ренти було зобов'язано виконати умови договору ренти, а саме: нотаріально завірити попередній договір ренти та укласти основний договір ренти. У справі позивач стверджував, що відповідач не виконує свої зобов'язання. Під час розгляду цієї справи суд застосовував лише норми стосовно правочину та рентних зобов'язань [15].

В цілому, виходячи з аналізу судової практики у сфері рентних правовідносин, можна дійти висновку, що суди, розглядаючи справу, які виникають стосовно договору ренти, застосовують норми зобов'язального права.

У юридичній науці щодо питання про правове регулювання договору ренти, предметом якого виступає нерухомість, існує така думка. К. Г. Токарева стверджує, що в аспекті поєднання інституту ренти з іншими видами цивільних договорів особливий інтерес становить взаємодія рентних норм із правилами про продаж нерухомості. По-перше, до цього договору застосовуються норми, що відбивають специфіку нерухомості абстрактно від інших ознак зобов'язання. По-друге, до договору, в якому під виплату ренти передається нерухоме майно, можуть застосовуватися ті правила про продаж нерухомості, що відображають спрямованість на платну передачу нерухомості у власність незалежно від характеру і форми зустрічного надання. За логікою законодавця, який встановив обов'язковість визначення ціни на нерухомість з метою більшої конкретизації цих правовідносин, можна було б припустити, що це правило поширюється на всі зобов'язання, що передбачають оплатне відчуження нерухомості, в тому числі на договір ренти. Однак, оскільки рентне зобов'язання має свої особливості, потрібно з'ясувати, чи не впливають вони на специфіку, зумовлену нерухомістю як предметом договору. Необхідно, зокрема, враховувати, що умова про ціну в рентних відносинах не має такого ж значення, як під час продажу, оскільки для договору ренти головне - виплата рентних платежів, а питання про ціну може виникнути лише за викуп ренти. По-третє, оскільки ознака алеаторності впливає на норми, що відображають специфіку нерухомості, а особливість нерухомості впливає на правила, обумовлені алеаторністю, для ефективного регулювання зобов'язань, на підставі яких під виплату ренти передається нерухомість, недостатньо уніфікованих норм про нерухомість та загальних положень про її продаж [5]. І. С. Тімуш робить висновок про те, що рентне зобов'язання імперативно обтяжує лише нерухоме майно, передане під виплату ренти. Правило слідування не поширюється на рухоме майно, передане під виплату ренти, яке у зв'язку з цим відчужується іншій особі, вільній від обтяження рентним зобов'язанням [4, с. 5]. Аналізуючи вказані позиції, можна стверджувати, що механізм цивільно-правового регулювання рентних правовідносин має власну специфіку: по-перше, правове регулювання рентних відносин залежить від предмета договору ренти; по-друге, правове регулювання цих відносин має комплексний характер, оскільки до цих правовідносин можна застосовувати норми у сфері ренти, купівлі-продажу, дарування, норми обтяження нерухомого майна тощо; по-третє, рентні зобов'язання регулюються лише нормами зобов'язального права, а суб'єктивне право, що виникає на рухоме чи нерухоме майно внаслідок укладання договору ренти, може регулюватися і речовим правом, оскільки в цьому випадку рентні зобов'язання вже припинились.

На підставі проведеного дослідження можна запропонувати такі висновки.

Цивільно-правовим механізмом правового регулювання рентних відносин є система правових засобів, способів, за допомогою яких нормами права врегульовуються рентні відносини, задовольняються інтереси одержувача та платника ренти. Метою цивільно-правого регулювання рентних відносин є: 1) виявлення способів регулювання рентних правовідносин; 2) визначення засобів реалізації суб'єктивних прав учасників договору ренти; 3) встановлення режиму законності у державі; 4) формування правосвідомості. Елементами цивільно-правового механізму правового регулювання рентних відносин є: правові норми зобов'язального права; нормативно-правові акти цивільного законодавства; юридичні факти встановлення, зміни, припинення рентних відносин; рентні правовідносини; договір ренти; судова практика у сфері рентних відносин.

Вважаємо за необхідне доповнити ст. 731 ЦК окремою частиною предмета договору з метою розширення предмета договору ренти. Нами обґрунтовано, що правове регулювання рентних відносин носить комплексний характер. Доведено, що рентні зобов'язання регулюються лише нормами зобов'язального права, а суб'єктивне право, що виникає на рухоме чи нерухоме майно внаслідок укладання договору ренти, може регулюватися речовим правом, оскільки в цьому випадку рентні зобов'язання вже припинились.

цивільний правовий рентний договір

Список використаних джерел

1. Стефанчук Р. О. Цивільне право України: навч. посіб. [Електронний ресурс] / Р. О. Стефанчук. - Київ: Прецедент, 2005. - 440 с. - Режим доступу: http://www.ebk.netua/BookЛawьфз-/stefanchuk_tsivpu/part8/808.htm.

2. Землянов О. Е. Публично-правовое регулирование: проблема теории и практики: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Землянов Олег Евгеньевич. - Самара, 2011. - 214 с.

3. Популярный юридический энциклопедический словарь / В. А. Туманов, И. В. Шмаров; сост. и ред.: О. Е. Кутафин. - М.: Большая рос. Энцикл., 2001. - 800 с.

4. Тімуш І. С. Цивільно-правове регулювання ризикових (алеаторних) договорів: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Тімуш Ірина Сергіївна. - Київ, 2004. - 196 с.

5. Цивільний кодекс України: закон України від 16 січ. 2003 р. № 435-IV [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/435-15.

6. Токарева К. Г. О проблемах правовой конструкции договора ренты [Електронний ресурс] / К. Г. Токарева // Современное право. - 2006. - № 10. - С. 28-31. - Режим доступу: http://www.juristlib.ru/book_3554.html.

7. Апанасюк М. П. Договір ренти: лекція [Електронний ресурс] / М. П. Апанасюк. - Режим доступу: http://www.pravoznavec.com.Ua/period/chapter/3/9/1552#_ftn1.

8. Воронин А. А. Понятие и содержание рентных правоотношений по Гражданскому кодексу Российской Федерации: теоретические проблемы: дис.... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Воронин Алексей Анатольевич. - М., 2001. - 164 с.

9. Российское гражданское право: учебник: в 2 т. Т. 2: Обязательственное право / отв. ред. Е. А. Суханов. - 2-е изд., стер. - М.: Статут, 2011. - 1208 с.

10. Теория государства и права: учеб. для вузов / под. ред. С. С. Алексеева. - М.: Норма, 2005. - 496 с.

11. Горшенев В. М. Способы и организационно-правовые формы регулирования в социалистическом обществе / В. М. Горшенев. - М.: Юрид. лит., 1972. - 256 с.

12. Вавилин Е. В. Некоторые проблемы механизма защиты субъективных гражданских прав / Е. В. Вавилин // Правоведение. - 2002. - № 3. - С. 178-185.

13. Апанасюк М. П. Право на ренту як речове право на дохід від чужої речі / М. П. Апанасюк // Проблеми цивільного права та процесу: матеріали наук.-практ. конф., присвяч. пам'яті проф. О. А. Пушкіна. - Харків: ХНУВС; Золота миля, 2013. - С. 180-183.

14. Рішення Біляївського районного суду Одеської області: від 18 квіт. 2012 р.: спр. № 1506/457/2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/22636107.

15. Рішення Ірпінського міського суду Київської області: від 11 верес. 2014 р.: спр. № 367/4896/14-ц [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40478664.

Размещено на Allbest.ru