Взаємодія як елемент організації діяльності органів прокуратури

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 347.963(477)

Взаємодія як елемент організації діяльності органів прокуратури

О.С. Проневич,

доктор юридичних наук, професор,

головний науковий співробітник відділу наукового забезпечення організації роботи та управління в органах прокуратури

Науково-дослідного інституту Національної академії прокуратури України (м. Київ)

Охарактеризовано полісемантичну категорію «взаємодія» і з'ясовано теоретико- методологічні засади організації та здійснення взаємодії органів прокуратури на внутріш- ньоорганізаційному і зовнішньому рівнях діяльності. Особливу увагу приділено концептуа-льному обгрунтуванню взаємодії органів прокуратури з інститутами громадянського суспі-льства та засобами масової інформації. Констатовано, що в умовах реформування прокуратури України одним з пріоритетів є поглиблення внутрішньої взаємодії органів прокуратури з Національною академією прокуратури України. прокуратура громадський інформація

Ключові слова: взаємодія, суб'єкти взаємодії, внутрішня та зовнішня взаємодія, узгодженість дій, позитивна взаємодія, інститут громадянського суспільства, засоби масової інформації.

Охарактеризована полисемантическая категория «взаимодействие» и выявлены теоретико-методологические основы организации и осуществления взаимодействия органов прокуратуры на внутреннеорганизационном и внешнем уровнях деятельности. Особое внимание уделено концептуальному обоснованию взаимодействия органов прокуратуры с институтами гражданского общества и средствами массовой информации. Установлено, что в условиях реформирования прокуратуры Украины одним из приоритетов является углубление внутреннего взаимодействия органов прокуратуры с Национальной академией прокуратуры Украины.

Ключевые слова: взаимодействие, субъекты взаимодействия, внутренне и внешнее взаимодействие, согласованность действий, позитивное взаимодействие, институти гражданского общества, средства массовой информации.

Article is devoted to the polysemantic category of «interaction» and to identify the theoretical and methodological foundations of the organization and implementation of interaction prosecutors internally and externally activities.

Interaction is recognized as one with the main elements of the organization of activity of the prosecution (internal communication as an indispensable element of the organization of intra activities prosecutors and external activities as a management imperative organization activities prosecutor's office). Determined that the interaction is coherent and designed to achieve a common goal activities are not subordinate to each other organizationally independent entities. The most significant formal characteristics attributed interaction consistency polysubject, cooperation efforts, partnership, mutual support, legitimacy.

Particular attention is paid to the conceptual justification of the interaction of the prosecution with civil society and the media. Found that in the conditions of reforming Prosecutor's Office with one priority is to deepen the internal communication of the prosecution with the National Academy of Prosecution of Ukraine.

Keywords: interaction, subjects of interaction, internal and external interaction, coordinated activity, positive interaction, civil society, media.

Сучасна парадигма організації діяльності та управління в органах прокуратури ґрунтується на низці взаємопов'язаних і взаємозумовлених компонентів, які у сукупності забезпечують внутрішню цілісність, керованість та ефективну реалізацію прокуратурою конституційних функцій. Особливу увагу приділено налаго-дженню ефективної взаємодії органів прокура-тури з органами публічної влади, інститутами громадянського суспільства, засобами масової інформації, профільними зарубіжними та між-народними організаціями тощо. Важливість взаємодії у діяльності органів прокуратури ро-зглянуто крізь призму консолідації зусиль державних і недержавних суб'єктів протидії злочинності, підвищення рівня транспарентно- сті діяльності прокуратури, пошуку ефективних соціально-правових засобів превентивного антикримінального впливу, викорінення пра-вового нігілізму, покращання інформованості суспільства про стан злочинності та вжиті заходи щодо виявлення і нейтралізації потенційних та реальних загроз (небезпек) для охоро- нюваного державою суспільного блага.

У юриспруденції сформувалася традиція осмислення феномена взаємодії у широкому філософсько-правовому контексті або ж крізь призму аналізу специфіки організації управління соціально-правовими системами. Окремі аспекти взаємодії розглядалися в працях В. Г. Бесарабова [1], І. М. Гальперіна [2], В. М. Гусарова [3], В. Є. Загороднього [4], О. Кучера [5], Т. Л. Маркелова [6], М. І. Мичка [7], В. П. Рябцева [8], О. Ф. Смірнова [9], М. К. Якимчука [10] та ін. Водночас ознайомлення з наукових доробком вітчизняних і зарубіжних фахівців дає підстави стверджувати, що донині зберігається необхідність поглибленого дослідження теоретико-методологічних засад організації та здійснення взаємодії в органах прокуратури з урахуванням сучасного стану нормативно-правового регулювання прокурор-ської діяльності та управлінської практики.

Метою статті є характеристика інтегральної міжгалузевої категорії «взаємодія» і з'ясування теоретико-методологічних засад організації та здійснення взаємодії органів прокуратури на внутрішньоорганізаційному і зовнішньому рівнях діяльності.

Загальнотеоретичний концепт взаємодії є основою уявлень про інтерактивну природу спілкування. В сучасній науці відсутнє уніфі-коване тлумачення полісемантичної категорії «взаємодія». Загальне визначення взаємодії сформульовано філософами, які її ототожнюють із універсальною формою руху і розвитку, що зумовлює існування і структурну організацію будь-якої матеріальної системи, а також взаємозв'язок між явищами. Філософсько- догматичне тлумачення взаємодії ґрунтується на визнанні відповідності кожній формі руху матерії певних типів взаємодії структурних елементів. Взаємодія сприймається як інтегруючий чинник, що забезпечує об'єднання частин у певний тип цілісності, а сутність взаємодії визначається як зворотний вплив одного явища на інше. Формами прояву взаємодії визначено нескінченно різноманітні відносини (зв'язки), що можуть перебувати у функціональній залежності або не перебувати у стійкому взаємозв'язку. Наслідком взаємовпливу окремих елементів єдиного цілого визнається упорядкування зв'язків, об'єднання в певний тип цілісності для досягнення бажаного результату [11]. Психологічна наукова школа сприймає взаємодію як взаємний зв'язок (погоджену дію) між суб'єктами та розглядає її у контексті міжособистісного або професійного спілкування, а також крізь призму набуття окремою особою комунікативної компетентності [12]. В соціології ствердилася традиція оперування дефініціями «соціальна взаємодія» та «інтер- акція» для позначення форми комунікації осіб (спільнот). Феномен взаємодії розглядається у невідривному взаємозв'язку з дією індивіда, спрямованою на вирішення життєвих ситуацій і подолання протиріч та орієнтовною на відповідну поведінку інших людей, їхню реакцію [13, с. 41]. Натомість у дидактиці осмислення взаємодії відбувається крізь призму аналізу сутності поняття «педагогічна взаємодія», що ототожнюється із синергетичною взаємодією суб'єктів освітнього процесу як основи інтер-активного навчання [14, с. 18]. В інших галузях науки також існують традиції дослідження окремих видів взаємодії. В політології та дер-жавному управлінні оперують категоріями «мі-жетнічна взаємодія» [15] та «міжконфесійна взаємодія» [16], у мистецтвознавстві - «міжку- льтурна взаємодія» [17], в біології, екології та військовій науці - «міжвидова взаємодія» тощо.

В адміністративно-правовій науці управлінська діяльність розглядається на широкому тлі позитивної взаємодії суб'єктів суспільних від-носин. Взаємодія тлумачиться як узгоджена та спрямована на досягнення єдиної мети діяльність не підпорядкованих один одному організаційно самостійних і відокремлених суб'єктів. Найсуттєвішими формальними ознаками взає-модії є узгодженість (поєднання спільних дій різних суб'єктів за метою, місцем і часом їх здійснення), полісуб'єктність (участь в узго-джених спільних діях щонайменше двох сторін), кооперація (усвідомлення спільності інтересів сторін та можливості досягнення мети лише за умови поєднання потенціалів), партнерство (націленість на паритетне ділове співробітництво, взаємодопомога), правозакон- ність (відповідність узгоджених дій приписам чинного законодавства, націленість на досягнення соціально значущої мети). Засадничими формами взаємодії є інформаційний обмін або безпосереднє співробітництво (спільна діяль-ність). Суб'єкти взаємодії можуть мати різні стратегічні цілі, однак поєднують потенціали заради вирішення конкретного завдання. Суб'єктами взаємодії можуть бути як цілісні організаційні системи, так і їх структурні еле-менти, що є підставою для виокремлення зов-нішньої (міжвідомчої) і внутрішньої (внутріш- ньосистемної) взаємодії. Внутрішня взаємодія ґрунтується на відносинах влади й підпорядку-вання, а реалізується переважно в організаційних відносинах субординації та реординації (зворотного впливу). У разі зовнішньої взаємодії об'єднаних вирішенням спільних завдань суб'єктів різного відомчого підпорядкування відносини сторін ґрунтуються на засадах спі-льності інтересів, узгодженості дій та рівно-правності. Примітно, що взаємодія може здій-снюватися не лише узгодженими (спільними), але й розрізненими (автономними) діями суб'єктів у заздалегідь визначеному напрямі. Водночас спільна діяльність двох або більше суб'єктів не завжди може розглядатися як вза-ємодія. Визначальним чинником взаємодії є наявність єдиної мети спільної діяльності, ура-хування потреб та інтересів іншої сторони.

Наголосимо, що донині залишається дискусійним питання щодо наявності підстав для віднесення до ознак взаємодії рівності сторін, незалежності та відсутності підпорядкування. В означеному контексті заслуговує на увагу твердження щодо іманентної притаманності цих ознак зовнішній взаємодії, оскільки ієрархічно організованим соціальним системам властиве директивне підпорядкування нижчестоящих елементів вищестоящим. Принагідно зазначимо, що об'єктивне розуміння управлінської природи категорії «взаємодія» неможливо без її розмежування з поняттям «координація». Спорідненість означених категорій полягає в їх використанні для позначення взаємозв'язку, взаємозумовленості та узгодженості дій, об'єднаних досягненням спільних цілей суб'єктів. Водночас слід ураховувати, що координація ґрунтується на засадах регламенто- ваності, упорядкованості, обов'язковості дотримання вимог щодо вироблення і вжиття уніфікованих заходів, розподілу сил і засобів [9, с. 160-165]. Зважаючи на встановлення координаційних зв'язків між організаційними одиницями, які не перебувають у відносинах підпорядкування, завжди існує необхідність виокремлення спеціального суб'єкта, уповноваженого на вжиття комплексних заходів із узгодження їх дій [18, с. 8].

Прокуратура є стрижневим елементом пра-воохоронної системи. Організаційну єдність системи органів прокуратури складає сукупність взаємопов'язаних елементів. Розуміння організаційно-правової природи системи органів прокуратури неможливо без урахування їх місця у структурі, співвідношення і розмежування компетенції, організаційних зв'язків та управлінських відносин. Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року систему органів проку-ратури становлять: Генеральна прокуратура України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні, міжрайонні, районні в містах, а також військові прокуратури. У разі необхідності Генеральний прокурор України може створювати спеціалізовані про-куратури на правах обласних, міських, районних та міжрайонних прокуратур [19]. Натомість в ч. 1 ст. 7 нового Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року (набуває чинності через шість місяців з дня його опублікування 25 жовтня 2014 року, крім п. 5 розд. ХІІ (крім підп. 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу ХІІІ цього Закону, які набрали чинності з дня, наступного за днем його опублікування) встановлено, що систему прокуратури становлять Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури та військові прокуратури. Єдність системи прокуратури України забезпечується єдиними засадами організації та діяльності прокуратури, єдиним статусом прокурорів, єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності прокурорів, фінансуванням прокуратури виключно з Державного бюджету України, вирішенням питань внутрішньої діяльності прокуратури органами прокурорського самоврядування [20, c. 11].

Взаємодія є основним елементом організації діяльності системи органів прокуратури (внутрішня взаємодія як обов' язковий елемент організації внутрішньосистемних видів діяльності прокуратури та зовнішня взаємодія як управлінський імператив організації зовніш- ньосистемних видів діяльності прокуратури). Організація внутрішньої взаємодії окремих елементів системи органів прокуратури, а також налагодження зовнішньої взаємодії з іншими соціальними системами є необхідною передумовою підтримання організаційної єдності системи та забезпечення ефективної реалізації конституційних функцій. Вертикальні та горизонтальні зв'язки елементів системи органів прокуратури засновані на відносинах субординації (ієрархічного підпорядкування) та узгодженості дій (добровільно узгодженої поведінки) у досягненні визначеної мети. Означений чинник об'єктивно зумовлює, з од-ного боку, лінійно-функціональну побудову організаційної структури прокуратури, а з іншого боку - націленість органів прокуратури на вирішення комплексних завдань у сфері правоохорони та правозахисту при взаємодії з іншими суб'єктами владних повноважень, ін-ститутами громадянського суспільства, засобами масової інформації. Наголосимо, що внутрішня взаємодія органів прокуратури може здійснюватися як за вертикаллю (заснована на організаційних зв'язках субординації та реор- динації, виявляється у підпорядкуванні ланок нижчого рівня безпосередньому (лінійному) керівнику вищестоящого рівня), так і за гори-зонталлю (є наслідком спеціалізації, заснована на організаційних зв'язках внутрішньовідомчої координації або узгодженої поведінки за окре-мими напрямами роботи, виявляється в узго-дженій діяльності не підпорядкованих один одному елементів системи, об'єднаних і взає-мопов'язаних між собою основним видом ді-яльності). Субординаційна взаємодія здійснюється керівниками органів прокуратури та їх заступниками на підставі наказів, розпоряджень, вказівок, інструкцій, регламентів, положень. Найпоширенішими формами такої взаємодії є спільна підготовка управлінських рішень, обмін інформацією, робочі групи, спільні навчальні (навчально-методичні, науково- практичні) заходи, узагальнення передового досвіду. Реординаційна взаємодія ґрунтується на ініціативі підлеглого працівника або органу прокуратури нижчого рівня щодо прийняття прокурором вищого рівня (керівником органу прокуратури вищого рівня) необхідних управлінських рішень з метою вирішення конкретних завдань або вжиття заходів консультативнометодичного характеру. Координаційна взаємодія здійснюється за горизонталлю на засадах самостійності та рівності. Керівник органу прокуратури призначає координатора, який наділяється владно-розпорядчими повноваженнями, що використовуються ним не «задля примусу, а для спонукання, спираючись при цьому на розуміння координованими суб'єктами доцільності узгодженої діяльності» [9, с. 169]. Натомість зовнішня взаємодія органів прокуратури ґрун-тується виключно на горизонтальних зв'язках «суб'єкт - суб'єкт» на основі рівноправності, спільності інтересів та узгодженості дій.

Перспектива покращання захисту прав і свобод людини та громадянина полягає у по-глибленні взаємодії органів прокуратури з ін-ститутами громадянського суспільства. Відпо-відно до п. 1 наказу Генеральної прокуратури України «Про організацію інформування сус-пільства щодо діяльності органів прокуратури України» від 30 серпня 2014 року № 11гн кері-вники органів прокуратури повинні забезпечити належну реалізацію принципу гласності як одного з дієвих засобів зміцнення законності та формування довіри до органів прокуратури України [21]. Зміцнення позитивного іміджу прокуратури залежить від концептуального обґрунтування інформаційного супроводу дія-льності прокуратури, інституціоналізації взає-мовідносин органів прокуратури з громадські-стю, створення умов для максимального використання потенціалу суспільства у ствер-дженні законності та правопорядку. Вважаємо, що назріла необхідність розробки Концепції розвитку взаємодії органів прокуратури з ін-ститутами громадянського суспільства. Кому-нікаційні цілі прокуратури за сучасних умов полягають у залученні суспільства до захисту конституційних прав і свобод шляхом налаго-дження постійного, прямого та відкритого діалогу з громадськістю (реалізація спільних проектів із неурядовими організаціями та засобами масової інформації, модернізація діяльності громадських приймалень, сприяння громадянським ініціативам тощо) та активного використання новітніх інформаційних технологій («вікна» зворотного зв'язку на офіційних сайтах органів прокуратури, комунікація через соціальні мережі, спеціалізовані інтернет-форуми тощо), забезпечення прозорості діяльності органів прокуратури та достовірності надаваної інформації, підвищення якості кадрового забезпечення структурних підрозділів, відповідальних за внутрішню і зовнішню комунікацію. Діяльність уповноважених на комунікацію з громадянським суспільством працівників прокуратури має ґрунтуватися на засадах професіоналізму, організованості, відкритості, комунікабельності, достовірності, результативності та довіри.

Засоби масової інформації є важливим чин-ником демократизації механізму державної влади і формування громадянського суспільства, а також виявлення, артикуляції та урахування різноманіття думок і переконань. Взаємодія із засобами масової інформації належить до безумовних пріоритетів діяльності органів прокуратури, що об' єктивно зумовлено усві-домленням належності інформаційної сфери до основоположних чинників суспільного життя і визнанням громадської думки одним із критеріїв визначення ефективності діяльності органів прокуратури. Налагодження партнерської взаємодії з масмедіа має вирішальне значення для реалізації принципу транспарентності організації та діяльності органів прокуратури. Відсутність традиції регулярного оприлюднення інформації суспільно важливого характеру з питань діяльності прокуратури потенційно загрожує формуванням у суспільстві викривленого уявлення про соціально-правову природу інституту прокуратури, функціональне призначення органів прокуратури (окремих структурних підрозділів), ефективність їх дія-льності, відповідність результатів роботи сус-пільним очікуванням, наявні проблеми та оп-тимальні шляхи їх вирішення. Аналітики наголошують, що комунікація органів проку-ратури із засобами масової інформації може відбуватися у формі «конфронтаційної взаємодії» (наслідок сприйняття хибних стереотипів щодо соціальної місії і належної поведінки взаємодіючих суб'єктів) або позитивної взаємодії (спрямована на досягнення єдиних цілей узго-дженої діяльності організаційно відособлених і самостійних суб'єктів). Єдність цілей (бажаного результату) є найважливішою умовою позитивної взаємодії. Організаційна мета органів про-куратури полягає у використанні можливостей засобів масової інформації під час реалізації конституційних функцій, оперативного та об'єктивного висвітлення повсякденної діяльності органів прокуратури, формування позитивного іміджу прокуратури. Засоби масової інформації основний сенс взаємодії із органами прокуратури вбачають у систематичному інформуванні суспільства про стан законності та реалізовані антикримінальні заходи, оприлюдненні інформації про досудове розслідування кримінальних правопорушень, що мають особливий суспільний резонанс.

У контексті взаємодії з органами прокуратури засоби масової інформації реалізують низку соціально значущих функцій, а саме: інформаційну (об'єктивне висвітлення і коментування подій); просвітницьку (викорінення правового нігілізму, розширення світогляду та підвищення рівня правосвідомості населення); інноваційну (виокремлення актуальних проблем у сфері протидії злочинності, артикуляція пропозицій щодо шляхів їх вирішення); контролю (моніторинг стану додержання законів); оперативну (інформування про вчинені кримінальні правопорушення); превентивну (ствердження традицій законослухняності та неприпустимості неправомірної поведінки) [22, с. 13].

В умовах реформування прокуратури ви-ключного значення набуває поглиблення взає-модії органів прокуратури з Національною академією прокуратури України, що регламен-тується відповідним наказом Генеральної про-куратури України від 31 січня 2011 р. № 8 [23]. У ст. 80 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року визначено, що Національна академія прокуратури України є державним вищим навчально-науковим закладом, який забезпечує підготовку фахівців із вищою освітою, здійснює спеціальну підготовку кандидатів на посаду прокурора, підвищення кваліфікації прокурорів, а також науково-дослідну діяльність [20, с. 17].

У контексті використання освітньо-наукового потенціалу Національної академії прокуратури України слід ширше ви-користовувати як апробовані, так й інноваційні форми взаємодії, а саме: залучення найбільш кваліфікованих прокурорів органів прокуратури до забезпечення навчального процесу з професійно орієнтованих навчальних дисциплін; здійснення наукового керівництва проходженням студентами практики (стажування) в органах прокуратури та участь у роботі державних екзаменаційних комісій; спільна участь у виконанні цільових наукових досліджень із ак-туальних проблем прокурорської діяльності за замовленням Генеральної прокуратури України, а також у підготовці підручників, навчально- методичних посібників і методичних рекомен-дацій; рецензування прокурорськими праців-никами підготовленої в академії наукової та навчально-методичної продукції; вивчення і поширення передового досвіду діяльності органів прокуратури; підготовка аналітичних та інформаційно-довідкових матеріалів за основ-ними напрямами діяльності органів прокуратури; спільна підготовка і проведення наукових (науково-практичних) конференцій (семінарів, круглих столів); забезпечення впровадження результатів наукових досліджень у практичну діяльність органів прокуратури; створення в органах прокуратури профільних кафедр на громадських засадах за участю науково- педагогічних працівників і прокурорів органів прокуратури; формування резерву на заміщення посад науково-педагогічного персоналу з числа прокурорів органів прокуратури, які мають схильність до педагогічної та науково- дослідної діяльності тощо.

Резюмуючи, зазначимо, що взаємодія є не-від' ємним елементом сучасної організаційно- управлінської парадигми. Полісемантичність категорії «взаємодія» зумовлює відсутність її уніфікованого визначення. Взаємодія в органах прокуратури є узгодженою та спрямованою на досягнення єдиної мети діяльністю не підпо-рядкованих один одному організаційно само-стійних і відокремлених суб'єктів. Ефективність діяльності органів прокуратури залежить від ін-тенсивності внутрішньої та зовнішньої взаємодії.

Подальший розвиток теоретико-методологічних засад взаємодії має відбуватися у контексті фор-мування нової філософії прокурорської діяльно-сті. Важливими управлінськими пріоритетами в органах прокуратури є оптимізація внутрішньо- системної взаємодії, концептуальне обґрунту-вання і поглиблення позитивної взаємодії з ін-ститутами громадянського суспільства та засобами масової інформації, формування у прокурорських працівників готовності і здатності до міжсуб'єктної взаємодії.

Список використаних джерел

1. Координация деятельности правоохранительных органов по борьбе с преступностью : науч.-практ. рек. / Ген. прокуратура Российской Федерации, НИИ проблем укрепления законности и правопорядка ; [Бессарабов В. Г., Капитонова Ю. В., Макарченко В. А., Рябцев В. П.]. - М., 2001. - 64 с.

2. Гальперин И. М. Взаимодействие государственных органов и общественности по борьбе с преступностью: уголовно-правовое и уголовно-процессуальное исследование / И. М. Гальперин. - М. : Юрид. лит., 1972. - 184 с.

3. Гусаров В. М. Проблемы организации работы городской (районной) прокуратуры : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.11 / Гусаров Владимир Николаевич. - Харьков, 1995. - 182 с.

4. Загородній В. Є. Основні напрями організації роботи районних (міських) прокуратур : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.10 / Загородній Віктор Євстафійович. - Одеса, 2009. - 224 с.

5. Кучер О. Питання внутрішньої взаємодії органів прокуратури з представництва інтересів громадянина інтересів громадянина або держави в суді / Олег Кучер // Вісник Національної академії прокуратури України. - 2013. - № 5. - С. 18-22.

6. Маркелов Т. Л. Взаимосвязь органов прокуратуры с общественностью в деятельности по укреплению законности и борьбе с преступностью : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Маркелов Т. Л. - М., 1970. - 21 с.

7. Мичко М. І. Теоретичні і практичні проблеми організації роботи в апараті прокуратури області : монографія / М. І. Мичко. - Донецьк : Донеччина, 2000. - 160 с.

8. Рябцев В. П. Концептуальные проблемы организации и функционирования прокуратуры : автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.11 / Рябцев Валерий Петрович. - М., 1991. - 55 с.

9. Основы организации и управления в органах прокуратуры Российской Федерации : учебник / под ред. А. Ф. Смирнова. - М. : Ин-т повышения квалификации руковод. кадров Генпрокуратуры РФ, 2005. - 336 с.

10. Якимчук М. К. Організаційно-правові основи управління в органах прокуратури України : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Якимчук Микола Костянтинович. - Чернівці, 2002. - 470 с.

11. Жекибаева Б. А. Категория «взаимодействие» в системе социально-гуманитарных наук [Електронний ресурс] / Б. А. Жекибаева. - Режим доступу: http://www.rusnauka.com/21_NTP_2011/Pedagogica/ 4_90352.doc.htm.

12. Бершадська О. В. Міжсуб'єктна взаємодія як складова професійної культури соціального працівника / О. В. Бершадська // Духовність особистості: методологія, теорія і практика. - 2011. - № 3 (44). - С. 3-14.

13. Соболь Т. В. Соціальна дія та соціальна взаємодія - засади порівнюваності понять / Т. В. Соболь // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2009. - № 91-93. - С. 41-44.

14. Андрощук І. В. Взаємодія як педагогічна категорія / І. В. Андрощук // Педагогічний дискурс. - № 14. - 2013. - С. 15-19.

15. Марчук Н. Міжетнічна взаємодія як необхідна складова консолідації українського суспільства [Електронний ресурс] / Наталія Марчук // Вісник Наукового інформаційно-аналітичного центру НАТО Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. - Вип. 3. - 2009. - С. 112-117. - Режим доступу : http://nato.pu.if.ua/_j ournal/2009-2/2009-2-26.pdf.

16. Шкурова Е. В. Межконфессиональное взаимодействие и государственно-конфессиональные отношения в Республике Беларусь / Е. В. Шкурова // Проблемы управления. - 2007. - № 2 (23). - С. 180-185.

17. Курбан Е. Н. Межкультурное взаимодействие в синергетическом измерении / Е. Н. Курбан, М. В. Кривощлыкова // Достижения в науке. Новые взгляды, проблемы, инновации : материалы междунар. науч.-практ. конф. - Лодзь : Sp. Z o.o. «Diamond trading tour», 2012. - С. 59-62.

18. Максуров А. А. Формы координационного взаимодействия правоохранительных органов в области борьбы с преступностью : науч.-метод. пособие / А. А. Максуров. - Ярославль : Изд-во прокуратуры Ярослав. обл. РФ, 2004. - 60 с.

19. Про прокуратуру : закон України від 5 листоп. 1991 р. № 1789-ХІІ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada. gov.ua/laws/show/1789-12.

20. Про прокуратуру : закон України від 14 жовт. 2014 р. № 1697-УП // Голос України. - 2014. - № 206. - С. 11-21.

21. Про організацію інформування суспільства щодо діяльності органів прокуратури України : наказ Ген. прокуратури України від 30 серп. 2014 р. № 11гн [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GP14010.html.

22. Взаимодействие органов прокуратуры со средствами массовой информации в сфере соблюдения прав и свобод человека и гражданина : метод. пособие / В. Г. Бессарабов, В. М. Захарчук, М. В. Маматов ; Акад. Генпрокуратуры РФ, НИИ. - М., 2010. - 88 с.

23. Про організацію взаємодії органів прокуратури України з Національною академією прокуратури України : наказ Ген. прокуратури України від 31 січ. 2011 р. № 8 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/GP11041.html.

Размещено на Allbest.ru