Принципи адміністративно-правового забезпечення охорони здоров’я при соціально небезпечних захворюваннях
Шляхи формулювання принципів адміністративно-правового забезпечення охорони здоров’я при таких розладах стану здоров’я як ВІЛ/СНІД, туберкульоз та інших соціально небезпечних захворюваннях. Врегулювання питань протидії соціально небезпечним захворюванням.
Рубрика | Государство и право |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 06.02.2019 |
Размер файла | 22,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
Принципи адміністративно-правового забезпечення охорони здоров'я при соціально небезпечних захворюваннях
Дарина Шатковська
Соціально небезпечні захворювання у всі часи викликали підвищену увагу як у середовищі фахівців, так і суспільстві у цілому. Це пов'язано із тими негативними наслідками, які несуть у собі туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит, малярія та інші подібні захворювання, із швидкістю розповсюдження та складністю протидії їм. Право не лишається осторонь цих проблем, оскільки багато у чому ефективність протидії соціально небезпечним захворюванням залежить від належної нормативно-правової регламентації суспільних відносин, що виникають у сфері розповсюдження, лікування, запобігання цих захворювань.
При виникненні фактично будь - якого соціально небезпечного захворювання (а сам термін «соціально небезпечні» свідчить про потенційну небезпеку для соціуму, для суспільства) виникає певна загроза правам, свободам та законним інтересам як осіб, які мають це захворювання, так і осіб, які його не мають. В цьому контексті ми погоджуємося із думою С. Г. Стеценка та співавторів підручника «Медичне право України», що одним із основних питань, досліджуваних у рамках медичного права, є нормативно-правове забезпечення прав людини у сфері медичної діяльності. Від того, наскільки якісною є юридична база щодо прав людини у сфері охорони здоров'я, наскільки кожна окремо взята людина може скористатись наданими їй правами, багато в чому залежить успішний динамічний розвиток як медичного права зокрема, так і держави в цілому [1, с. 99]. Саме тому, керуючись необхідністю реального забезпечення прав особи, ми повинні говорити про ключову роль адміністративного права у питаннях створення належної системи запобігання та боротьби із соціально небезпечними захворюваннями.
В Україні загалом створена нормативно-нравова база, положення якої присвячені витанням протидії соціально небезпечних захворювань. Серед документів, котрі визначають стратегію боротьби із цими захворюваннями, варто вказати Настуні:
- Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1708-VII «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ- інфекції/СШДу на 2014-2018 роки»;
- Закон України 21 червня 2012 р. № 4999-VI «Про виконання нро- грам Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні»;
- Закон України від 16 жовтня 2012 р. № 5451-VI «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки»;
- Указ Президента України від 22 березня 2002 р. № 290/2002 «Про Всеукраїнський день боротьби із захворюванням на туберкульоз»;
- Указ Президента України від 8 квітня 2011 р. № 441/2011 «Питання Державної служби України з витань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань»;
- Постанова Кабінету Міністрів України від 11 клиння 2007 р. № 926 «Деякі витання протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції'/СШДу» тощо.
На запитання стосовно того, чи реально працюють положення вказаних документів ми не можемо дати 100 % ствердну відновіть, оскільки, на жаль, є як статистичні показники, котрі засвідчують норо високі показники захворюваності, так і суспільні настрої, котрі зі всією очевидністю демонструють невирішеність державою витання щодо протидії соціально небезпечним захворюванням.
Державна служба України з Нил тань протидії ВІЛ-інфекції/Аніду та інших соціально небезпечних захворювань як центральний орган виконавчої влади, який віднові дно до чинного законодавства опікується вказаними вище витаннями, ключовими напрямами своєї діяльності має:
1) узагальнює практику застосування законодавства з витань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, нормативно-нравових актів міністерств та в установленому порядку додає їх Міністру для погодження і внесення їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України;
2) здійснює державний нагляд та контроль за додержанням законодавства у сфері протидії ВІЛ- інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань;
3) розробляє та організовує виконання загальнодержавних та інших програм у сфері протидії ВІЛ- інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань;
4) здійснює інформаційно-роз'яснювальну і консультативну роботу з попередження та протидії ВІЛ- інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань;
5) здійснює координацію інших державних органів у сфері протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань [2].
Виходячи навіть із назви державного органу, ми розуміємо, що ключовими завданнями даної структури є протидія ВІЛ/СНІДу. Статистичні дані засвідчують, що за період від реєстрації першого вигадку ВІЛ- інфекції у 1987 році до 1 січня 2013 року в державі зареєстровано 223530 випадків ВІЛ-інфекції (з них 36830 дітей до 14 років), зокрема 56382 особи із захворюванням на СНІД (з них 1224 дитини до 14 років). Кількість людей, які живуть з ВІЛ та перебувають нід медичним наглядом у закладах охорони здоров'я, становить нонад 129 тис. осіб, ноказник ноши- реності ВІЛ-інфекції - 283,6 особи на 100 тис. населення, у більш як 24 тис. людей, які живуть з ВІЛ, хвороба досягла кінцевої стадії - СНІДу. Показник ноширеності СНІДу становить 52,9 особи на 100 тис. населення. За неріод сностереження з 1987 року до 2012 року 28498 осіб номерли від захворювань, зумовлених СНІДом. За оціночними даними, на ночатку 2012 року в Україні нроживало 230 тис. осіб віком від 15 років, які живуть з ВІЛ, що становить 0,58 відсотка загальної кількості населення зазначеної вікової категорії [3].
Своєю чергою, туберкульоз, незважаючи на ту обставину, що колись за часів СРСР наша держава вже ніби і нодолала це явище, останніми роками все активніше заявляє нро себе як нро соціальні нроблему значного характеру. Закон України від 16 жовтня 2012 р. № 5451-VI «Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної нрограми нротидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки» містить аналітичні дані, відновідно до яких Україна но- сідає друге місце нісля Російської Федерації серед країн Євронейського регіону за ноказниками захворюваності на туберкульоз. У 2011 році нока- зники захворюваності на туберкульоз, його ноширеності та смертності від нього становили відновідно 67,2; 155,3 і 15,3 винадку на 100 тис. населення. За оцінкою Всесвітньої організації охорони здоров'я (далі - ВО-ОЗ), в Україні на мультирезистентну форму туберкульозу хворіють 16 відсотків осіб, у яких виявлено нові винадки, та налічується 44 відсотки хворих з новторними винадками туберкульозу, що становить близько 7000 хворих. Реєструються винадки майже невиліковного туберкульозу з розширеною медикаментозною резистентністю, кількість яких стрімко збільшується. Особливу небезнеку становить ноєднання мультирезисте- нтного туберкульозу з ВіЛ-інфек- цією серед уразливих до ВІЛ- інфекції грун населення [4].
Говорячи нро стратегію нротидії соціально небезнечним захворюванням, варто вказати нро нершочерго- вість розробки невних загальних засад, основоноложних нанрямів такої діяльності. В такій якості варто розглядати і нринцини адміністративно- нравового забезнечення охорони здоров'я нри соціально небезнечних захворюваннях. Під нринцином 6 - томна Юридична енциклонедія розглядає основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імне- ративністю і відображають суттєві ноложення теорії, вчення, науки, системи внутрішнього і міжнародного нрава, нолітичної, державної чи громадської організації [5, с. 110]. Цілком слушне бачення сутності нрин- цинів дозволяє нам онерувати таким розумінням для розробки аналогічного ноняття стосовно нротидії соціально небезнечним захворюванням силами та засобами адміністративного нрава. Адже дійсно, основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, мають лежати в основі розробки стратегії занобіган- ня, лікування, нрофілактики такого роду захворювань.
Тому нід нравовими нринцинами адміністративно-нравового забезне- чення охорони здоров'я нри соціально небезнечних захворюваннях нро- нонується розуміти ключові формалізовані ідеї, які лежать в основі но- дальшої розробки організаційно- нравових заходів, снрямованих на нротидію соціально небезнечним захворюванням.
Як зазначала свого часу Н. Б. Бо- лотіна, «основними нринцинами медичного нрава вистунають: рівність можливостей кожного на отримання медичної дономоги; її достунність для кожного; безонлатність гарантованого мінімуму медико-санітарної дономоги; кваліфікованість медичної дономоги, зокрема, її відновідність сучасному рівню науки і техніки в галузі медицини; відновідальність держави за стан охорони здоров'я населення; заборона дій медичного нрацівника на шкоду націєнту тощо [6, с. 39]. Погоджуючись із таким розумінням, варто зазначити, що найбільш нрийнятним у розумінні теми нашого дослідження є віднові- дальність держави за стан охорони здоров'я населення. Адже нри розгляді нротидії соціально небезнечним захворюванням мова фактично йде і нро більш ніж важливу роль держави. З невною мірою умовності можна зазначити, що норушення стану здоров'я окремо взятої людини - це нроблема самої людини, яку держава дономагає їй вирішити за дономогою функціонування сфери організації охорони здоров'я. Своєю чергою, норушення стану здоров'я одночасно багатьох людей (а саме це є однією із ознак соціально небезнечних захворювань) - це нроблема нерш за все держави, яку остання має вирішувати за рахунок комнлексу заходів, снря- мованих на нротидію цьому лиху.
О. Г. Пелагешею у рамках свого дисертаційного дослідження, нрисвя- ченого адміністративно-нравовим засобам організації транснлантації органів і тканин людини, аналізувались нравові нринцини такої діяльності. На його думку, важливість нобудови системи, безносереднього формулювання та нояснення нраво- вих нринцинів, за якими необхідно здійснювати організацію та безносе- реднє надання транснлантологічної дономоги населенню України є важливими за цілою низкою різноманітних нричин, основними з яких є такі:
- на якісно сформульованих нринцинах набагато ефективніше нобудувати систему законодавства, ноложення якого визначатимуть нра- вове регулювання транснлантації органів та інших анатомічних матеріалів людині;
- знання нринцинів комненсува- тиме незнання невних фактів у царині транснлантації органів та інших анатомічних матеріалів людині;
- нринцини даватимуть можливість оцінити загальний стан трансн- лантології у державі;
- нринцини свідчитимуть нро цілі як держави, так і суснільства стосовно транснлантації органів та інших анатомічних матеріалів людині;
- нринцини обґрунтовуватимуть внутрішнє ставлення медичного нра- цівника, юриста, нересічного громадянина до транснлантології, та внли- ватимуть на новедінку кожного суб'єкта;
- нринцини визначатимуть межі можливого втручання у транснлан- тологію тощо [7, с. 45-56].
Особливо важливим із нерерахо- ваного, на нашу думку, є той фактор, що нринцини свідчитимуть нро цілі як держави, так і суснільства. Соціально небезнечні захворювання свого роду «об'єднують» державу та сусні- льство у нрагнення нротидії вказаній нроблемі. Тут не можуть бути різні цілі. І адміністративно-нравові форми та методи внливу на боротьбу із соціально небезнечними захворюваннями мають враховувати вищевказані особливості.
Н. В. Шевчук на сторінках «Публічного нрава» нрононується насту- нний варіант класифікації нринцинів адміністративно-нравового забезне- чення охорони здоров'я на регіональному рівні, відновідно до якого необхідно розрізняти дві груни нринци- нів:
1) нереважно загальнодержавної снрямованості:
- ноєднання вітчизняних традицій та зарубіжного досвіду організації та надання медичної дономоги;
- нрофілактична снрямованість організації медичної дономоги;
- ноєднання централізації та децентралізації організації охорони здоров'я.
2) нереважно регіональної снря- мованості:
- достунність медичної дономоги;
- нріоритет розвитку та адмініст- ративно-нравового забезнечення нер- винної ланки надання медичної до- номоги;
- нланування використання сил і засобів медичної служби на рівні регіону [8, с. 82].
На наше нереконання, такого роду розуміння свідчить нро нрави- льність обраної стратегії, адже дійсно, керуючись формою нравління у нашій державі та адміністративно- територіальним устроєм, важливо усвідомлювати значний нотенціал і органів місцевого самоврядування. Пріоритет розвитку та адміністрати- вно-нравового забезнечення нервин- ної ланки надання медичної дономо- ги без всякого сумніву снрацьовує і в сфері нротидії соціально небез- нечним захворюванням, адже останні виявляються саме на нервин- ній ланці медико-соціальної дономоги.
С. Г. Стеценко та Т. О. Тихомирова, досліджуючи нравові нринцини організації медичної дономоги в системі органів внутрішніх снрав, розділяють їх на дві груни:
1) загальнодержавні;
2) внутрішньосистемні.
До нершої груни, керуючись комнлексним снрийняттям медичної діяльності, віднесені:
- нринцин віднесення охорони здоров'я до факторів забезнечення національної безнеки;
- нріоритетність фінансування охорони здоров'я;
- загальнодостунність медичної дономоги;
- безонлатність медичної дономо- ги;
До другої груни, своєю чергою - настунні:
- нрофілактична снрямованість;
- нріоритет нервинної медичної дономоги;
- включення фармацевтичного забезнечення у нерелік безонлатної медичної дономоги;
- наукова обґрунтованість організаційно-штатної структури медичної служби МВС України [9, с. 29-36].
Вказаний варіант класифікації нринцинів новинен бути врахований і у нашій нроблематиці. Зокрема, не можна не ногодитись, що нринцин віднесення охорони здоров'я до факторів забезнечення національної без- неки, - більш ніж актуальний для нитання нротидії соціально небезне- чним захворюванням. Ми ноділяємо думку, відновідно до якої медична сфера, на жаль, все ще не зайняла належного їй місця у снраві державних нріоритетів. Саме соціально не- безнечні захворювання і можуть стати свого роду каталізатором зміни відношення державних інституцій до нроблеми охорони здоров'я.
Ми нрононуємо розрізняти нас тунні нринцини адміністративно- нравового забезнечення охорони здоров'я нри соціально небезнечних захворюваннях:
1) комнлексність;
2) законність;
3) ефективність;
4) нріоритетність нервинної ланки медико-санітарної дономоги;
5) снрийняття нротидії соціально небезнечним захворюванням у якості факторів забезнечення національної безнеки;
Говорячи про ефективність, зазначимо наступне. Слушну думку висловлює О. В. Литвин, стверджуючи, що принцип ефективності є важливим, адже саме ефективно функціонуюча державна служба здатна забезпечити реалізацію завдань, котрі перед нею стоять. Математичне сприйняття терміну «ефективність» свідчить про отримання максимальних результатів у мінімальний проміжок часу мінімальними кадровими, матеріально-технічними та іншими витратами [11, с. 43-45]. Ураховуючи соціально-економічні негаразди в Україні останнього часу, ефективне використання сил та засобів медичної служби та інших структур у справі протидії ВІЛ/СНІДу, туберкульозу тощо є більш ніж важливим. Ближчим часом коштів на охорону здоров'я суттєво більше виділятись не буде.
Таким чином, визначення принципів, за якими має втілюватись у життя адміністративно-правова стратегія протидії соціально небезпечним захворюванням, є важливим завданням сучасної адміністративно-правової науки. Ще більш важливим є їх реальне наповнення у вигляді конкретних дій всіх суб'єктів такої суспільно важливої діяльності.
адміністративний правовий небезпечне захворювання
Список використаних джерел
1. Медичне право України: Підручник / [За заг. ред. С. Г.Стеценка]. - К.: Всеукраїнська асоціація видавців „Правова єдність”, 2008. - 507 с.
2. Питання Державної служби України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань: Указ Президента України від 8 квітня
2011 р. № 441/2011 // Офіційний вісник України. - 2011. - № 29. - Ст. 1249
3. Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу на 2014-2018 роки: Закон України від 20 жовтня 2014 року № 1708-VII // Голос України. - 2014. - 7 листопада
4. Про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2012-2016 роки: Закон України від 16 жовтня
2012 р. № 5451-VI // Офіційний вісник України. - 2012. - № 876. - Ст. 3529
5. Юридична енциклопедія: в 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. - К.: «Укр. Енцикл.», 1998. - Т. 5: П-С. - 2003. - 736 с.
6. Болотіна Н. Б. Медичне право як галузь права і навчальна дисципліна / Н. Б. Болотіна // Сучасне українське медичне право: Монографія / [За заг. ред. С. Г. Стеценка]. К.: Атіка, 2010. - С. 24-47
7. Пелагеша О. Г. Адміністративно-правове забезпечення трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині в Україні: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Пелагеша Олександр Григорович. - К., 2012. - 198 с.
8. Шевчук Н. В. Принципи адміністративно-правового забезпечення охорони здоров'я на регіональному рівні / Н.В. Шевчук // Публічне право. - 2013. - № 4. - С. 80-86
9. Стеценко С. Г. Медичне право України (правове забезпечення відомчої медицини МВС України): Монографія / С. Г. Стеценко, Т. О. Тихомирова. - К.: Атіка, 2010. - 152 с.
10. Тихомирова Л. В. Юридическая єнциклопедия / Тихомирова Л. В., Тихомиров М. Ю. [Под ред. М. Ю. Тихомирова]. - М., 1997. - 526 с.
11. Литвин О. В. Адміністративно-правове регулювання статусу державного службовця в Україні: Дис.. канд. юрид. наук: 12.00.07 / Литвин Олексій Валерійович. - Ірпінь, 2009. - 205 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Діяльність державних та недержавних організацій і установ щодо охорони здоров’я. Міністерство охорони здоров'я України та його основні завдання. Комітет з контролю за наркотиками, як орган виконавчої влади. Експертні функції закладів охорони здоров'я.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 02.02.2010Застосування в Україні міжнародного досвіду реформування в галузі охорони здоров'я. Співробітництво з Всесвітньою організацією охорони здоров'я. Забезпечення фінансування, загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування в Україні.
контрольная работа [31,4 K], добавлен 30.06.2009Основи організації та управління системою охорони здоров’я. Органи державної виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Права громадян України на охорону здоров'я і медичну допомогу. Основні завдання і функції Міністерства охорони здоров'я України.
реферат [641,6 K], добавлен 10.03.2011Стан та розвиток законодавства у сфері охорони земель. Аналіз правового забезпечення основних заходів у галузі охорони земель. Проблеми правового забезпечення охорони земель в умовах земельної реформи. Шляхи вирішення проблем правового забезпечення.
дипломная работа [346,8 K], добавлен 03.08.2014Управління закладами охорони здоров'я за допомогою Конституції України та Верховної Ради. Роль Президента та Кабінету Міністрів в реалізації державної політики органами державної виконавчої влади. Підпорядкування в управлінні закладами охорони здоров'я.
реферат [30,0 K], добавлен 30.06.2009Особливості правового механізму як структуроутворюючого елементу адміністративного механізму в системі управління охороною здоров’я. Принципи, форми та процедура взаємодії владних структур і суб’єктів громадянського суспільства в системі охорони здоров’я.
автореферат [49,6 K], добавлен 20.02.2009Пошук оптимальної моделі консолідації фінансових ресурсів об'єднаних громад для ефективного забезпечення надання медичних послуг в Україні. Пропозиції щодо формування видатків бюджету громади на різні види лікування. Реформування сфери охорони здоров'я.
статья [33,7 K], добавлен 06.09.2017Злочини проти життя та здоров’я особи. Принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини. Реформування кримінального законодавства. Правовий аналіз гарантій правової охорони права людини на життя.
реферат [16,2 K], добавлен 02.04.2011Роль правовідносин в адміністративно-правовому механізмі забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції. Сутність та значення гарантії у забезпеченні прав і свобод громадян. Характеристика правового режиму законності.
статья [28,9 K], добавлен 18.08.2017Поняття, історія виникнення, зміцнення та основні специфічні ознаки організованої злочинності в Україні. Суть наукових засад адміністративно-правового забезпечення та шляхи активізації діяльності підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю.
статья [22,3 K], добавлен 20.08.2013Соціальний аспект діяльності Харківських муніципальних органів влади в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. в контексті охорони здоров’я і задоволення санітарно-гігієнічних потреб харків’ян. Позиції розвитку благоустрою міста та комфортного життя його мешканців.
статья [21,2 K], добавлен 24.11.2017Основи законодавства України про охорону здоров'я. Законодавство України про права пацієнтів. Сфера застосування закону. Механізм забезпечення i захисту прав пацієнтів у системі охорони здоров'я України. Створення законопроекту "Про права пацієнтів".
курсовая работа [81,4 K], добавлен 18.05.2014Загальна характеристика галузевих та внутрігалузевих принципів права соціального забезпечення. Зміст принципів пенсійного, допомогового та соціально-обслуговувального права. Змістовні і формальні галузеві принципи права соціального забезпечення.
курсовая работа [39,3 K], добавлен 12.08.2011Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики. Дозволені види медичної практики за спеціальностями. Надання документів та порядок державної акредитації закладу охорони здоров'я. Експертиза цілительських здібностей осіб.
реферат [36,2 K], добавлен 10.03.2011Аналіз особливостей правового регулювання соціального забезпечення населення в окремих країнах Європи та Америки, механізмів його реалізації. Соціально-правове становище людини, рівень її добробуту, ефективність дії соціально-забезпечувального механізму.
статья [25,0 K], добавлен 17.08.2017Аналіз ефективності врегулювання медичних конфліктів шляхом проведення медитативної процедури, причини необхідності запровадження інституту медіації в Україні. Основні переваги і недоліки методів врегулювання спорів у сфері охорони здоров’я України.
статья [21,8 K], добавлен 19.09.2017Знайомство з проблемами реалізації методів адміністративно-правового регулювання. Розгляд функцій і обов'язків органів виконавчої влади. Загальна характеристика основних напрямків розвитку адміністративно правового регулювання на сучасному етапі.
курсовая работа [69,7 K], добавлен 10.03.2015Стан, принципи та напрями адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки України. Міжнародно-правовий досвід адміністративно-правового регулювання інформаційної безпеки. Науково обґрунтовані пропозиції щодо підвищення її ефективності.
дипломная работа [76,7 K], добавлен 07.07.2012Аналіз чинного правового забезпечення статусу посади керівників у митних органах України з позиції співвідношення законодавства митниці та законів про державну службу. Дослідження адміністративно-правового статусу працівників органів доходів і зборів.
статья [23,4 K], добавлен 11.09.2017Створення безпечних і нешкідливих умов. Особливості охорони праці працівників окремих категорій: жінок, молоді, інвалідів. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників. Державні гарантії застрахованим. Притягнення до відповідальності.
курсовая работа [54,9 K], добавлен 07.05.2016