Щодо визначення поняття валютних правовідносин

На сучасному етапі розвитку в Україні створено досить розвинутий валютний ринок, який динамічно розвивається. При цьому, слід зазначити, що підтримка макроекономіч- ної рівноваги в країні, забезпечення стійкого економічного зростання, підтримка цінової стабільності, рівноваги платіжного балансу тощо, стає можливим тільки в умовах стабільності і стійкості національної валюти внаслідок реалізації валютної політики держави, під якою розуміють сукупність економічних, правових та організаційних заходів, що здійснюються центральним банком та іншими органами державного регулювання щодо діючих у державі валютних взаємовідносин між суб'єктами господарювання, домашніми господарствами та органами державного управління. Основними формами реалізації валютної політики є: валютне регулювання; валютний контроль; валютний режим; дисконтна валютна політика; девізна валютна політика. Відповідно тип валютного режиму визначає основні принципи здійснення валютних операцій; обсяг повноважень і функції органів валютного регулювання і валютного контролю; права і обов'язки юридичних і фізичних осіб стосовно володіння, користування і розпорядження валютними цінностями; відповідальність за порушення валютного законодавства.

Тип валютного режиму впливає на структуру та зміст валютного пра- вовідношення, аналіз якого, в свою чергу, дозволяє охарактеризувати тип валютного режиму України в сучасних умовах.

Над проблематикою валютних правовідносин працювали представники юридичної науки, але найбільший внесок у цю справу зробили такі вчені-правознавці, як Л. К. Воронова, Д. О. Гетманцев, В. Л. Кротюк, Т. А. Латковська, В. П. Нагребель- ний, М. В. Старинський та інші. У працях саме цих науковців дається правова характеристика відносин в сфері обігу валюти, що значною мірою закладає фундамент для проведення теоретичних узагальнень та здійснення подальшого наукового пошуку.

Метою цієї статті є на підставі аналізу наукових праць, чинного законодавства та практики його застосування виявлення характерних рис та кваліфікуючих ознак валютних правовідносин.

Дослідження галузевих правовідносин здійснюється шляхом встановлення особливостей прояву загальних ознак правовідносин у їх галузевих видах і виділенням спеціальних ознак, які властиві лише цим видам правовідносин. Значення галузевих досліджень видових особливостей правовідносин полягає в тому, що вони збагачують загальну теорію правовідносин, допомагаючи розкрити сутність і зміст правовідносин в усіх їх опосередкуваннях. Унаслідок правового оформлення, валютні відносини розвиваються як результат предметної діяльності держави, що передбачає всебічне їх дослідження з позиції загальної теорії держави та права, конституційного, адміністративного та фінансового права, оскільки у зв'язку зі своїм розвитком вони об'єктивно потребують правового регулювання, внаслідок чого набувають значення валютних правовідносин. Дослідження галузевих особливостей правовідносин сприятиме розвитку загальної теорії правовідносин, оскільки кількісне накопичення галузевих знань дає якісно нове розуміння сутності правовідносин. Як наслідок, маємо взаємний зв'язок: загальна теорія правовідносин впливає на їх галузеве розуміння, яке, змінюючись та рухаючись вперед, у свою чергу збагачує і розвиває загальнотеоретичні положення про правовідносини. І тому вбачається, що одним із головних завдань, які постають перед юридичною наукою, є формування сучасного понятійного апарату. Таке формування має відбуватися шляхом уточнення вже існуючого понятійного апарату з урахуванням сучасного стану або введенням у термінологічний обіг нових понять, що потребує, у свою чергу, уточнення вже існуючих визначень і надання визначень новим поняттям.

Визначення понять бюджетного права повинні мати чітко визначені межі і значення, які можуть бути виражені в його змісті та обсязі. Змістом поняття є сукупність його специфічних ознак і характеристик, які відрізняють його від інших суміжних або тотожних понять. Обсяг поняття - це кількість предметів або явищ, кожному із яких притаманні ознаки, що відносяться до змісту цього поняття.

В юридичній літературі під валютними правовідносинами розуміють врегульовані нормами ряду галузей права, в тому числі фінансового права, суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення валютних операцій, здійснення валютного контрою та регулювання валютного обігу [1, с. 554].

О.Шереметьєва під валютними правовідносинами розуміє суспільні відносини, які мають вольовий характер й регулюються нормами національного, регіонального і міжнародного валютного права [2, с. 112].

Отже, існують різні підходи щодо визначення поняття валютних правовідносин і тому виникає потреба на підставі аналізу правової природи цих відносин, типу валютного режиму та інших чинників уточнити визначення поняття валютного право- відношення. З'ясування сутності, особливостей та правової природи валютних відносин зумовлено також і практичними потребами подальшого розвитку і вдосконалення діяльності в сфері обігу валюти. Вирішення виявлених проблем надасть можливість визначити місце валютних відносин в системі фінансових та в цілому в системі суспільних відносин, а також вирішити низку інших завдань, які постають перед наукою та юридичною практикою. Вирішення поставленого завдання має теоретичне значення, що дозволить відокремити валютні правовідносини від інших видів правовідносин і практичне - надасть можливість правильно визначити коло нормативних актів, які необхідно застосовувати саме до цих правовідносин.

Сутність валютних правовідносин, як і будь-яких інших правовід- носин, - це їх основні ознаки, що роблять їх тим, чим вони є [3, с. 79-80]. Сутність будь-якого правового явища нолягає не в самому явищі, а виводиться з його відносин з іншими явищами. У зв'язку з цим необхідно встановити ті соціальні явища, аналіз взаємозв'язку з якими дозволить визначити сутність валютних правовідносин. Оскільки валютні правовідносини є видом правовідносин взагалі і фінансових зокрема, то між ними існує зв'язок особливого і загального. Сутність валютних правовідносин виводиться із взаємозв'язку з тими ж явищами, що і сутність будь-якого правовідношення. Як різновид правовідносин валютні правовідносини мають загальні ознаки, що притаманні правовідносинам: вони виникають на нідставі правової норми,тобто вони є результатом дії цієї норми, або формою її реалізації, а також особливі ознаки, що нритаманні фінансовим правовідносинам [4, с. 79-80]. і у зв'язку з цим їх основні риси сходні. Разом з тим, в системі фінансових правовідносин валютні правовідносини виділяються в окрему груну, що зумовлено снецифікою діяльності в сфері, де ці правовідносини виникають і розвиваються. Таким чином, валютним правовідносинам властиві й невні особливості.

По-перше, валютні правовідносини виникають та розвиваються в сфері фінансової діяльності держави, однак лише в тій частині діяльності, що стосується валютного регулювання та контролю. В цьому значенні сфера виникнення і розвитку валютних правовідносин оносередковує не всю фінансову діяльність, а тільки її частину.

По-друге, валютні правовідносини є формою реалізації нублічних інтересів, у зв'язку з цим за своєю суттю, вони є нублічно-правовими (хоча в деяких винадках є наявність нриватноправової сутності, але це вже є цивільні правовідносини, які регулюються нормами цивільного права). Валютні правовідносини виникають на нідставі норм валютного права, які є засобом реалізації інтересів держави та суснільства.

По-третє, валютні правовідносини за своєю суттю є економічними відносинами. Це зумовлено тим, що фінансові, в тому числі валютні, відносини є видовою характеристикою економічних відносин, оскільки останнім нритаманна не тільки натурально-речова, а й вартісна форма. Валютні правовідносини являють собою як раз економічні відносини у вартісній, тобто грошовій формі.

По-четверте, важливою характеристикою валютних правовідносин є їх майновий, у більшості винадків грошовий характер. Це зумовлено тим, що майновими благами є валютні цінності (іноземна валюта та банківські метали). При цьому встановлюється обмежений (спеціальний) режим обігу іноземної валюти та банківських металів. Підкреслюючи майновий характер валютних правовідносин слід відмітити, що вони є неоднорідними за об'єктом і ноділяються на матеріальні і процесуальні. В межах матеріальних валютних правовідносин безносередньо здійснюється рух валютних цінностей від одних суб'єктів у розпорядження інших. Нанриклад, ч. 3 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» нередбачено право резидентів і нерезидентів - фізичних осіб нродавати іноземну валюту уновно- важеним банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ, або за їх носередництвом - іншим фізичним особам - резидентам. Частиною 4 цієї ж статті нередбачено обов'язок фізичних осіб - резидентів кунувати іноземну валюту в уновно- важених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію НБУ, або за їх носередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів [5]. Процесуальні ж забезнечують реалізацію матеріальних валютних правовідносин. Вони виникають у зв'язку з здійсненням валютного контролю, валютного регулювання, нритягнення до відновідальності за норушення валютного законодавства. Ці відносини за своєю суттю не є безносередньо майновими, оскільки не оносередковують рух валютних цінностей. Однак їх метою є забезпечення руху валютних цінностей відновідно до вимог чинного законодавства. Наприклад, процесуальними валютними правовідносинами є відносини з приводу проведення виїзних перевірок щодо дотримання банками вимог валютного законодавства відповідно до Положення про порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку вимог валютного законодавства України та неревірок пунктів обміну іноземної валюти на території України (затверджено постановою Правління Національного банку України від 21.09.2007 № 338) [6]. Враховуючи вищезазначене, можна стверджувати, що валютні правовідносини є майновими та нов'яза- ними з ними немайновими, що виникають з нриводу валютних цінностей.

По-п'яте, валютні правовідносини у нереважній більшості є владними відносинами. Це зумовлено тим, що вони є формами реалізації норм валютного права, які у нереважній більшості є імнеративними. Імнерати- вний характер норм валютного права нроявляється в правовідносинах таким чином, що нриниси видає держава, а суб'єкти встунаючи у валютні правовідносини, навіть за власним волевиявленням, не можуть обирати на власний розсуд вид і міру належної новедінки і новинні керуватися нринисами норм валютного права, дотримуватися їх. Нанриклад, у від- новідності з ч.1 ст. 6 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами може здійснюватися тільки через уновноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжба- нківському валютному ринку України. В свою чергу, структуру міжбан- ківського валютного ринку, а також норядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України [5].

Таким чином, валютні правовід- носини мають майновий (у нереваж- ній більшості владно-майновий) характер і виникають у сфері валютної діяльності.

З урахуванням зазначеного, можна виділити такі кваліфікуючі ознаки, які в сукунності характеризують валютні правовідносини:

а)вони виникають і існують в сфері валютної діяльності (валютного регулювання, валютного контролю, відновідальності за норушення валютного законодавства, здійснення валютних онерацій з іноземною валютою та банківськими металами);

б)вони мають нереважно владний характер, що не виключає в окремих винадках диснозитивного їх характеру;

в)вони мають майновий характер. Хоча серед валютних правовід- носин виділяються немайнові валютні правовідносини, але вони тісно нов'язані і опосередковують майнові валютні правовідносини. їх можна визначити як такі, що забезнечують існування майнових валютних право- відносин.

Валютне правовідношення, як і будь-яке інше органічно цілісне утворення, має свою визначену структуру (склад), тобто сукупність вза- ємонов'язаних його елементів: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивні права та обов'язки. Суб'єктивні права та обов'язки складають зміст валютного правовідношення. Усі його складові частини спрямовані на встановлення та досягнення режиму здійснення валютних онерацій на території України й зумовлені снецифікою цієї діяльності. Однак кожний окремий елемент виконує особливі, тільки йому нритаманні функції. За відсутності хоча б одного з нерелічених елементів стає неможливим наявність і самого валютного правовідношення. Завдяки такому складу валютне правовідношення, будучи юридичною формою нрояву валютних відносин в механізмі правового внливу на здійснення валютних оне- рацій, виконує усі свої функції в нроцесі становлення та існування зазначеного режиму. А саме:

- деталізують коло осіб, на яких у конкретний час розновсюджується дія валютно-правової норми. У валютних правовідносинах беруть участь індивідуально визначені суб'єкти;

- закрінлюють конкретну нове- дінку суб'єктів валютних правовідно- син в нроцесі здійснення валютних онерацій, якої ці суб'єкти новинні дотримуватися;

- встановлюють умови можливості нриведення в дію юридичних засобів забезнечення суб'єктивних прав і обов'язків суб'єктів валютних правовідносин. Валютне правовідношення створює конкретну ситуацію щодо реалізації заходів державного нримусу і реалізації фінансово- правових санкцій у винадках невиконання чи неналежного виконання суб'єктами своїх обов'язків. Нанри- клад, ч.2 ст.16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» нередбачає застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів до резидентів, нерезидентів, винних у норушенні правил валютного регулювання і валютного контролю [5].

У валютних правовідносинах реалізуються усі валютно-правові норми. Приниси, що містяться у фінансово-правових актах, є юридичною формою, що нановнюється матеріальними змістом нри здійсненні позитивних дій (кунівлі-продажу валюти, розрахунків тощо) і цим досягається мета валютно-правового регулювання. Слід зазначити, що для валютно- правових норм характерна наявність снецифічних ознак, які зумовлені тим, що вони, на відміну від інших правових норм, регулюють відносини, що виникають в нроцесі здійснення валютної діяльності як публічних, так і нриватних суб'єктів права. Насамперед, це проявляється в особливостях їх змісту; характері встановлених у нормах приписів; мір відповідальності за норушення встановлених правил; снособів захисту прав учасників валютних правовідносин. Характерна особливість змісту цих норм нолягає в тому, що в них відображаються найбільш важливі, основні, суттєві ознаки, властивості, що мають місце в будь-якому випадку, повторюються в конкретних валютних правовідносинах, що виникають на нідставі норм валютного права. Завдяки цьому норма валютного права і набуває властивості бути регулятором валютних відносин. Вона являє собою своєрідний каркас (еталон, модель) суспільних відносин як у сфері встановлення режиму здійснення валютних операцій, так і при безпосередньому їх здійсненні, характеризує їх найбільш стійкі, типові риси.

Таким чином валютні правовідносини можна охарактеризувати як суснільні відносини, що виникають і існують на підставі реалізації норм валютного права. Валютні правовідносини за своєю сутністю є економічними відносинами, які мають владно-майновий характер і виражають публічні інтереси, хоча в деяких випадках є наявність нриватноправової сутності.

Отже, валютні правовідносини - це врегульовані нормами валютного права суспільні відносини, учасники яких виступають як носії юридичних прав і обов'язків, що реалізують принципи цих норм при здійсненні валютного регулюванні, валютного контролю, онерацій з валютними цінностями, валютного контролю та притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.

Список використаних джерел

валютний правовідносини політика

1. Финансовое право Российской Федерации : учебник / отв. ред. М. В. Карасева. - М.: Юристч, 2004. - С. 576.

2. Шереметьєва О. Поняття валютного ризику як правова категорія /О. Шере- метьєва // Право України. - 2003. - № 9. - С. 112-113.

3. Кириллов В.И. Логика познания сущности / В. И. Кириллов. - М., 1980. - С. 153.

4. Нагребельний В. П. Фінансове право України. Загальна частина: навч.посіб. / В. П.Нагребельний, В. Д. Чернадчук, В. В. Сухонос / за заг.ред.члена-кор. АПН України В. П.Нагребельного. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. - С. 320.

5. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року № 15-93 - [Електронний ресурс] - Режим доступу до матеріалу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/l5-93

6. Постанова Правління НБУ № 338 від 21.09.2007 р. «Положення про порядок проведення виїзних, невиїзних (камеральних) перевірок щодо дотримання банками, іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв'язку вимог валютного законодавства України та перевірок пунктів обміну іноземної валюти на території України» [Електронний ресурс] - Режим доступу до матеріалу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1220-07

7. Чернадчук Т. О. Основи валютного права Україні : навчальний посібник / Т. О.Чернадчук. - Суми : Університетська книга, 2009. - 301, [3] с

Размещено на Allbest.ru