Комплексні експертизи у кримінальному процесі України: поняття, сутність та ознаки

Віталій Володимирович Арешонков

Тривалий час правомірність існування такого різновиду досліджень піддавалася сумніву. Так, ще в 50-60-ті роки минулого століття вчені-процесуалісти рішуче заперечували можливість існування комплексних експертиз.

На сьогодні факт існування такого різновиду експертиз та важливість 'їх для розкриття й розслідування злочинів уже не викликає сумнівів, проте і дотепер деякі автори вважають комплексну експертизу різновидом комісійної, хоча б за такою формальною ознакою, як участь у її проведенні кількох експертів.

Проте необхідно погодитись з думкою Е.Б. Сімакової-Єфремян про те, що в результаті проведення комплексних досліджень викреслюється нове уявлення про поняття судової експертизи. Стає очевидною неприйнятність у нових умовах тих визначень поняття судової експертизи, що стосуються підходів у дослідженнях минулих часів [1, с. 186]. Відповідно потребують подальшого розроблення та чіткого визначення теоретичні положення комплексної експертизи: її поняття, сутність, характерні ознаки тощо.

Перш за все необхідно зауважити, що на законодавчому рівні поняття “комплексна експертиза” передбачено тільки в Цивільному процесуальному кодексі України (ст.ст. 143 та 149) [2] та Кодексі адміністративного судочинства України (ст. 149) [3], хоча чіткого визначення цього поняття в них не міститься. У Кримінальному процесуальному кодексі України [4] та в Законі України “Про судову експертизу” [5] це поняття взагалі не передбачено.

Для того, щоб сформулювати чітке визначення комплексної експертизи та розкрити його сутність, потрібно визначити, які ознаки притаманні цьому різновиду досліджень, та виділити найбільш характерні особливості.

Однією з головних ознак комплексної експертизи, яку в тій чи іншій мірі виділяє більшість науковців цієї проблематики, є проведення одного дослідження за участю декількох експертів, які є фахівцями в різних галузях знань чи напрямів однієї галузі [7, с. 58] або ж фахівцями різних спеціальностей (чи більш вузьких спеціалізацій) [8; 9, с. 55]. При цьому від комплексної експертизи необхідно відрізняти проведення комплексу експертиз -- декількох окремих експертних досліджень спеціалістами різних галузей знань.

Дещо дискусійним є й питання щодо галузі застосування спеціальних знань при проведенні комплексної експертизи. Наприклад, у вищезгаданій відомчій Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень передбачено застосування “спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань” [6], в законопроекті “Про судово-експертну діяльність” [11] -- “спеціальні знання в різних галузях науки, техніки, мистецтва тощо”. У науковій літературі, навпаки, деякі автори дещо деталізують це питання. Вони вважають, що спеціальні знання, які необхідні для відповіді на поставлене на експертизу питання, повинні стосуватися компетенції двох чи більше родів судових (криміналістичних) експертиз [12, с. 356]. Інші -- наполягають на тому, що комплексна експертиза має місце при вирішенні завдань, що стосуються як різних класів, родів, видів судових експертиз, так і, їх підвидів [13, с. 19].

Ми вважаємо, що розкривати це питання досить широко, як у першому випадку, та занадто деталізувати, як у другому, не потрібно. На нашу думку, найбільш прийнятним все ж таки є варіант, у якому передбачено необхідність застосування спеціальних знань різних галузей або різних напрямів у межах однієї галузі знань.

Багато процесуалістів та криміналістів заперечують можливість проведення комплексної експертизи одним експертом на тій підставі, що в такому разі не потрібно спеціального процесуального врегулювання його діяльності [9, с. 55; 14, с. 85].

Зрозуміло, що найчастіше експерти спеціалізуються тільки в одній галузі знань або у конкретному вузькому напрямі такої галузі; у зв'язку з цим і виходить, що у проведенні комплексної експертизи зазвичай беруть участь кілька фахівців. Проте все ж таки ми не погоджуємось з цим твердженням, оскільки, з процесуальної та організаційної точки зору, один експерт, який володіє знаннями з різних галузей знать або напрямів у межах однієї галузі (відповідно має допуски на проведення різних видів судових експертиз), може провести комплексне дослідження, яке за своєю суттю та процесуальним оформленням буде комплексною експертизою.

Для прикладу можна навести випадок, коли на дослідження надходить предмет, який є ножем з можливістю проводити постріли як з вогнепальної зброї, чи пістолет, руків'я якого є одночасно й руків'ям для леза, передбаченого конструкцією цього предмета. По суті, це дві різні експертизи (судово-балістична та експертиза холодної зброї), тому призначатись вона повинна саме як комплексна, а от практично виконувати її може і одна людина, яка має допуски на проведення цих двох експертних досліджень.

Висновком такої комплексної експертизи буде те, що ця зброя є комбінованою: вогнепальною та холодною. У випадку виконання такої експертизи однією людиною жодних порушень вимог Кримінального процесуального кодексу України не виникне.

Тобто, на нашу думку, комплексне дослідження буде комплексною експертизою незалежно від кількості експертів, які беруть участь у її проведенні. Єдиною умовою в цьому випадку буде належне процесуальне оформлення її призначення, тобто винесення компетентним органом чи особою постанови про призначення такої експертизи або ж заява сторони захисту з проханням провести комплексну експертизу.

Саме тому у проекті Закону України “Про судово-експертну діяльність” передбачено, що комплексна експертиза може бути доручена як комісії експертів, так і одному експертові, який володіє знаннями в різних галузях науки, техніки, мистецтва тощо, необхідними для вирішення поставленого питання [11]. Разом з тим у тексті відомчої Інструкції про призначення та проведення судових експертиз, якою на сьогодні керуються при призначенні й проведенні судових експертиз, мова іде про експертів, тобто про певну множину відповідних фахівців, а от про можливість проведення такої експертизи одноосібно взагалі не згадується. У випадку прийняття зазначеного Закону України або ж внесення змін і доповнень до діючого КПК України ці розбіжності потрібно буде обов'язково усунути.

Зрозуміло, що у випадку загального дослідження експерти складають спільний висновок. Такий висновок є більш доцільним, тому що в такому разі в одному документі в узагальненому і систематизованому вигляді даються повні відповіді на поставлені перед експертизою питання, що в кінцевому рахунку значно полегшує його використання й оцінку всіма учасниками кримінального провадження.

Проте з приводу останньої ознаки необхідно зазначити, що комплексним експертизам притаманна характерна особливість. Вона полягає в тому, що загальний висновок надається експертами не тільки на основі особисто проведених досліджень, але і за результатами досліджень, проведених експертами інших спеціальностей, -- так званий “синтезований висновок”. Тобто за результатами роздільного вивчення об'єкта кожен із експертів окремо не може дати відповідь на поставлене перед ними запитання.

Тільки синтезовані висновки будуть містити відповідь на поставлене перед експертами (експертом) питання, тобто містити дані, необхідні для об'єктивного, повного та всебічного досудового розслідування і розгляду кримінального провадження у суді.

Також у зв'язку з цим при комплексній експертизі дещо по-іншому вирішуються й питання відповідальності експертів за наданий висновок. Кожний експерт несе особисту відповідальність за ту частину дослідження, яку він проводив. При формулюванні ж загальних висновків має місце так звана умовна відповідальність експерта: він відповідає за правильність висновку, в формулюванні якого брав участь, за умови, що застосовані для цього результати досліджень інших експертів також є правильними.

В. Г. Грузкова виділяє серед ознак комплексної експертизи те, що методики досліджень і висновки кожного експерта, а також загальна синтезуюча частина входять у висновок комплексної експертизи, а експерт, не згодний з висновком, формулює і складає окремий висновок [15, с. 7].

Взагалі, експерт може об'єктивно не погоджуватись із загальним висновком, сформульованим іншими експертами, та скласти окремий висновок тільки у тому випадку, коли б йшлося про володіння спеціальними знаннями в одній і тій же галузі всіма експертами. Отже, окремий висновок можливий лише при комісійній експертизі.

Ми вважаємо, що у випадку, коли синтезування загального висновку при проведенні комплексної експертизи лежить у компетенції не одного експерта, а всіх експертів, які беруть при цьому участь, однак вони не дійшли єдиної згоди з приводу нього, все одно повинен надаватись єдиний висновок -- висновок про неможливість вирішення поставленого питання із вказуванням причин цього.

Хоча в чинній відомчій Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, якою користуються на практиці при призначенні та проведенні комплексних експертиз, запропоноване нами вирішення цієї ситуації не передбачено. У п. 4.10 зазначається як для комплексної, так і для комісійної експертизи таке: “Якщо згоди між ними не було досягнуто, складаються декілька висновків експертів (за кількістю точок зору) або один, у якому вступна і дослідницька частини підписуються всіма експертами, а заключна -- окремими з відповідними висновками або згідно з проведеними ними дослідженнями” [6].

Іншою ознакою, яку окремо виділяє В. Г. Грузкова, є те, що синтезуючі частини досліджень і висновки кожного експерта аналізуються й оцінюються комісійно та є основою для спільного висновку [15, с. 7].

З останнім твердженням ми абсолютно погоджуємося. Справді, окремі частини загального дослідження з проміжними висновками кожного експерта є основою для надання загального висновку, тобто відповіді на поставлене перед експертами (експертом) питання. Однак вони аналізуються та оцінюються з метою формулювання загального висновку вони не завжди “комісійно”, оскільки загальна відповідь на питання в деяких випадках може знаходитись й і в компетенції конкретного експерта (експертів), а не всієї групи експертів у цілому.

Для прикладу можна привести випадки проведення комплексних комп'ютерно- технічної та мистецтвознавчої експертиз, в ході яких вирішується питання наявності на жорсткому диску комп'ютера відеопродукції порнографічного характеру, або ж психологічної та мистецтвознавчої експертиз на предмет віднесення продукції до такої, що пропагує культ насильства та жорстокості.

В обох випадках ці дослідження складаються з, так би мовити, двох частин, спочатку експерт у галузі комп'ютерної техніки та програмного забезпечення в межах своєї компетенції спробує відшукати на жорсткому диску продукцію, схожу на порнографічну, а тільки потім експерт-мистецтвознавець виділить ту частину, яка належить до порнографічної, та відповідно надасть заключний висновок. Так само щодо питання віднесення продукції до такої, що пропагує культ насильства та жорстокості: спочатку експерт-психолог повинен визначити ступінь нагнітання жаху та ступінь впливу її на аудиторію, а тільки потім, враховуючи висновки цього дослідження, експерт-мистецтвознавець зможе відповісти на поставлене перед ними загальне питання.

Тобто у наведених прикладах відповідь на поставлене питання формулюється у вигляді загального висновку експертом, який проводив основне дослідження, з урахуванням результатів допоміжного дослідження експерта в іншій галузі знань, виходячи з їх сумісної оцінки. Такими чином, аналіз і оцінювання проміжних висновків окремих експертів для надання загального здійснюється не “комісійно”.

Однак в цілому, завдяки сумісній оцінці та формулюванню всіма експертами загального висновку, при проведенні комплексної експертизи, що обумовлено комісійним характером досліджень, досягається максимальна повнота і всебічність дослідження об'єкта та відповідно значно підвищується достовірність такого висновку при його оцінці. Експертна практика на сьогодні все більше йде саме цим шляхом.

Як слушно зауважує С. А. Тимофєєнко, досить часто після сумісного синтезування досліджень і висновків експерти досягають згоди і формулюють загальний висновок про тотожність чи групову належність та, навпаки, категорично заперечують або відкидають якийсь факт [16, с. 455]. Таким чином, ще однією ознакою комплексної експертизи є наявність багаторівневої оцінки результатів досліджень експертами, які беруть участь у її проведенні.

Таким чином, із вищевикладеного можна зробити такі висновки:

1. Комплексна експертиза у кримінальному процесі України -- це самостійний різновид судової експертизи, що призначається та проводиться в межах кримінального провадження та яка полягає у складному за своєю сутністю та структурою дослідженні, в ході якого фахівці (рідше фахівець) в різних галузях знань або в різних напрямах однієї галузі вирішують спільне завдання, яке окремо один від одного вони вирішити не можуть.