Сучасні характеристики бренда "Україна"

Розгляд та аналіз українських державних програм щодо просування бренда держави за кордоном. Узагальнення досліджень щодо сприйняття України за кордоном. Дослідження даних різних міжнародних рейтингів стосовно впізнаваності української держави у світі.

Рубрика Государство и право
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 07.02.2019
Размер файла 30,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

СУЧАСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ БРЕНДА «УКРАЇНА»

В.С. Титова

Дніпропетровський національний

університет имени Олеся Гончара

Розглянуто та проаналізовано українські державні програми щодо просування бренда держави за кордоном. Виявлено слабкі та сильні сторони даних документів. Узагальнено дослідження щодо сприйняття України за кордоном. Наведено дані різних міжнародних рейтингів, стосовно впізнаваності держави у світі. Перераховано неприбуткові громадські організації, які сприяють популяризації бренда «Україна» за кордоном. Зазначено витрати з державного бюджету на просування бренда «Україна» на зовнішній арені протягом декількох років. Виявлено основні характеристики бренда «Україна».

Ключові слова: бренд держави, бренд «Україна», брендинг держави, рейтинг брендів держав.

Титова В.С. Современные характеристики бренда «Украина»

Рассмотрены и проанализированы украинские государственные программы по продвижению бренда государства за рубежом. Выявлено слабые и сильные стороны данных документов. Обобщены исследования относительно восприятия Украины за рубежом. Приведены данные различных международных рейтингов, измеряющих узнаваемость государства в мире. Перечислены неприбыльные общественные организации, которые способствуют распространению бренда «Украина» за рубежом. Рассмотрены расходы из государственного бюджета на продвижение бренда «Украина» на внешней арене на протяжении нескольких лет. Выявлены основные характеристики бренда «Украина».

Ключевые слова: бренд государства, бренд «Украина», брендинг государства, рейтинг брендов государств.

Titovа V. Characteristics of brand «Ukraine»

In modern world state brand is one of the most important characteristics. This is caused by rise and expansion of globalization processes. Modern states have to compete for consumers, tourists, investments etc. with each other in the international arena.

Today Ukraine makes only first steps towards developing its own brand. In the last few years, internal interest in Ukrainian brand have considerably increased. First of all, this is related to Euro2012 having been held in Ukraine. Now, after Ukrainian events during the winter of 2013-2014, Ukraine has a chance to form a successful brand of the country. It is important to examine the current state of the brand «Ukraine» to further develop the concept of branding.

For this purpose, we examine Ukrainian state programs for promotion of the state brand abroad. We identify strengths and weaknesses of these programs. We also summarize research on the perception of Ukraine abroad. The present research includes data from various international rankings measuring recognition of a state in the world. Here we provide a list of nonprofit organizations that promote the brand «Ukraine» abroad. Additionally, we estimate the funds spent from the state budget on promotion of the brand «Ukraine» in the international arena during the last several years.

On this basis, we identify the main characteristics of the brand «Ukraine».

Key words: brand «Ukraine», state branding, ranking state brands.

Постановка проблеми

У сучасному світі під впливом глобалізаційних процесів конкуренція між національними державами все більше нагадує боротьбу за споживача між великими корпораціями. У таких умовах конкурентного змагання все більшого значення для держав набуває свій унікальний образ, який повинен не тільки асоціюватися саме з цією країною, але і характеризувати її з позитивного боку. Для того щоб продавати свій «продукт», державі необхідно мати все вищезазначене, що входить у поняття бренду. Україна в останні роки робить перші кроки на шляху до вироблення свого бренда. Події останніх місяців (грудень-березень 2014 р.) надали шанс Україні кардинально змінити її сприйняття у світі, але для цього слід проаналізувати, як у минулому регулювалась українська політика у сфері державного брендингу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Досліджень щодо брендингу України, які б мали наукове підґрунтя, досить небагато. Можна відзначити аналітичні доповіді А. Баровської та С. Гнатюка. Також в останні роки дослідженням брендингу територій загалом та України зокрема займається Т Л. Нагорняк. Корисними для даної роботи стало дослідження сприйняття України за кордоном, яке проводила в грудні 2010 року компанія «CFC Consulting». Вивченням стану бренда «Україна» займаються не тільки вітчизняні, але й іноземні вчені, серед яких можна відзначити А. Маркессиниса (стаття «Branding Ukraine» та ін.).

З'ясування невирішених раніше аспектів загальної проблеми. На сьогодні в Україні, на жаль, не існує повноцінної концепції бренда держави. Здійснювані спроби розробки національних символів, які були б пізнавані за кордоном, не були результатом спеціально проведених досліджень та не мали наукового підґрунтя. Результатом чого стала їх критика як закордоном, так і у середині самої країни.

Формулювання цілей статті

Перш ніж розробляти бренд держави необхідно дослідити його сучасний стан. Отже, у даній статті ми подамо основні характеристики сучасного стану бренда «Україна». Для цього необхідним вивчити стан державної політики та державного регулювання брендингу країни, а також проаналізувати дослідження щодо впізнаваності української держави за кордоном.

Викладення основного матеріалу

Сам термін «бренд держави» з'явився в 1996 р. Основоположником даного напряму досліджень є Симон Анхольт, який займається стратегічним плануванням і розвитком репутації країн у світі [1].

Бренд держави - це те враження, яке справляє держава на цільову аудиторію; сукупність усіх матеріальних та символічних ознак, які роблять державу унікальною, виокремлюють її із загальної маси, обумовлюють упізнавання країни за назвою, формують довіру до неї як у середині держави, так і за її межами.

Сутність бренда країни полягає в сукупності справжніх цінностей, що відображають своєрідність, неповторні оригінальні споживчі характеристики конкретної території та спільноти, широко відомі, такі, що отримали суспільне визнання [2, с. 34]. Бренд формують на основі чіткого позитивного іміджу країни, підґрунтям якого є унікальні можливості задоволення тих чи інших запитів її споживачів; бренд країни є найвищим проявом емоційних споживчих переваг [3].

Каталізатором підвищення інтересу з боку державних органів до бренда «Україна» стало Євро-2012. Саме проведення такої міжнародної значущої події, звернуло увагу на проблему відсутності не тільки бренда української держави, але і концепції брендингу як такої.

Перш за все необхідно зазначити, що на законодавчомуза допомогою рівні поширення відомостей про Україну протягом десятиліття регулювали «Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 рр.» [4] та «Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на період до 2011 року» [5]. Дані документи виголошували основною метою організацію і проведення органами виконавчої влади інформаційної кампанії, спрямованої на підвищення рівня поінформованості міжнародного співтовариства про Україну та зміцнення її міжнародного авторитету у сфері політики, економіки і культури. У програмах зазначалося, що формування позитивного міжнародного іміджу іноземні держави здійснюють в основному за двома варіантами:

1. Утворення нового державного органу, на який покладено функції із забезпечення на міжвідомчому рівні постійної, оперативної та скоординованої діяльності з підготовки і поширення в міжнародному інформаційному просторі позитивних відомостей про державу;

2. Розроблення державної програми, до виконання якої залучаються органи державної влади [4, 5].

Беручи до уваги те, що формування нового державного органу потребувало значних видатків із державного бюджету, саме другий варіант був більш прийнятним для України. Однак слід зазначити, що без спеціально уповноваженого державного органу з певним колом прав та обов'язків ефективне просування бренда держави значно ускладнюється, оскільки завдання брендингу держави розпорошується між великою кількістю державних органів, які крім цього мають низку інших обов'язків, а отже, не можуть належним чином ініціювати та контролювати просування бренду держави.

Протее, незважаючи на ці недоліки, можна виокремити і позитивні моменти: в програмах зазначено заходи, які необхідно здійснювати для поширення відомостей про Україну та обсяг фінансування цих заходів, а також було призначено відповідальні органи за реалізацію кожного зазначеного пункту програм. Крім цього, визначено стратегічні цілі, які повинні бути досягнуті в результаті виконання програм. Проте не було запропоновано жодних методів перевірки та контролю за виконанням програм та досягненням зазначених цілей. Також фінансування було досить обмежено, що звісно негативно впливало на якість промо-заходів.

Отже, як ми можемо побачити, державні програми мали як низку позитивних характеристик (сам факт їх прийняття, що свідчить про те, що українська влада замислилася про необхідність формування бренда держави і почала робити перші кроки в цьому напрямку), так і низку негативних моментів (відсутність єдиного органу, відповідального за брендинг держави, недостатнє фінансування, непродуманість контролю за виконанням програми).

У 2011 р. було вирішено крім звичної практики приймання державних програм розробити за допомогою експертів новий в українській практиці документ щодо брендингу держави. 24 березня 2011 р. відбулася презентація Стратегії позиціонування України за кордоном, розробленої на замовлення МЗС України. Автором стратегії є компанія «CFC Consulting», її головне гасло - «Україна - відкритість», що позиціонує нашу країну як державу, відкриту до реформ, розвитку туризму, готову брати участь у глобальних процесах, до інвестування [6]. Одразу зауважимо, що на відміну від двох попередніх програм дана стратегія не є державним нормотворчим документом, тобто формально не є обов'язковою для виконання. Однак на засіданні Круглого столу з обговорення проекту Концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу на період до 2014 р. директор Департаменту інформаційної політики МЗС України О. Волошин зазначив, що в ході розробки даного документа, необхідно враховувати зазначені в Стратегії напрямки брендингу. Проте державну програму на період до 2014 р. не було прийнято [7]. В Інтернеті в вільному доступі знаходиться проект концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2013-2015 рр. [8], проте останню не було досі затверджено. Єдиним документом, прийнятим на державному рівні, була концепція Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 р., затверджена в серпні 2013 р. [9]. Скоріше за все, через кризову політичну та економічну ситуацію, яка склалась на сьогодні в Україні, розробку такої програми відкладено на невизначений термін.

Повернемося до Стратегії. Вперше в нашій державі було зроблено спробу створити впізнаваний та асоційований із Україною візуальний ряд, цілісне бачення просування бренда України за кордоном, проте щодо саме компонентів стилю серед спеціалістів існують суперечливі думки. До безперечних здобутків створеного документа належить опис практичного застосування компонентів стилю. Серед його розділів - презентація різних музичних і мистецьких фестивалів, віртуальні прогулянки вулицями міст («ПроГУГЛянки вулицями»), які приймали матчі Євро-2012, та по місцевостях, де розташовані пам'ятки історії, культури та архітектури України. У рамках цієї стратегії відбулася трансляція промо-роликів про Україну «Ukraine. All about U» протягом 7 місяців у країнах ЄС. У них Україну позиціонують не тільки як туристично, але й інвестиційно привабливу державу [10]. Також у рамках даної акції почав працювати сайт ukraineallaboutu.com.

Основним недоліком створеного продукту експерти вважають відсутність компоненту, спрямованого на внутрішню комунікацію. Представляти державу на практиці довелось людям, які не були готові презентувати країну як єдиний образ, адже не було враховано власні уявлення українців про самих себе [11].

Ігнорування практики та вимог відкритості держави для власних громадян завадили дотриманню основних критеріїв створення бренд-буку. Це стосується, зокрема, і конкурсності учасників, і прозорості витрачання коштів. При цьому саме публічність і доступність дозволяє уникнути проблем із невдалими рішеннями. Більшість розробників Стратегії - іноземці. Стосовно фахової підготовки це майже не викликає заперечень, адже Україна ще не має досвіду створення подібних іміджевих продуктів, але щодо забезпечення та підтримки консолідації суспільства, закріплення правил громадянського співіснування, це викликає багато нарікань. За твердженнями спеціалістів та правилами, установленими загальносвітовою практикою, для створення відповідних проектів проводять саме національний конкурс (що забезпечує й національну присутність, адже без участі національних представників такі проекти не є ефективними формами спілкування, й альтернативність обраних елементів), якому передує тривала попередня підготовка. Нетривалість підготовки проекту та відсутність українських спеціалістів у створенні образу власної країни робить продукт не результатом представлення нації, її самоусвідомлення, а результатом формальної підготовки брендового проекту з частковим дотриманням усталених правил [11].

Проте не зважаючи на недоліки, представники влади, зокрема директор Департаменту інформаційної політики МЗС О. Волошин, зазначив, що даний проект із використанням незначного бюджету (офіційний кошторис проекту склав 100 тис. дол США) є першим найбільш системно розробленим і «дійсно іміджевим». Він зауважив, що з огляду на іміджеві бюджети інших країн «це крапля в морі» [7]. Дійсно, порівняно з іншими державами, Україна витрачала на покращення свого іміджу за кордоном незначні кошти, у різні роки бюджет з цього питання становив: 2005 р. - 20,4 млн грн, 2006 р. - 9,6 млн грн, 2007 р. - 20 млн грн, 2008 р. - 15 млн грн, 2009 р. - не виділено коштів, 2010 р. - 10 млн грн, 2011 р. - 8 млн грн [12], 2012 р. - 5,1 млн грн [13], 2013 р. - 4,07 млн грн [14]. Наприклад, у США витрачають близько 3 млрд дол щорічно, у РФ - 1,5-2 млрд дол, а у Великій Британії і Німеччини у брендинг інвестують близько 1,2 млрд дол [3]. Слід зауважити, що керівництво української держави також намагалося збільшувати інвестування просування бренда країни. Прикладом цього слугував вихід на початку лютого 2012 р. у впливовому американському виданні «Washington Post» додатку про Україну, який складав десять сторінок. Це коштувало державному бюджету 100 тис. дол США (стільки ж, скільки коштувала повноцінна Стратегія брендингу української держави роком раніше) [12]. Однак у найближчі кілька років навряд чи слід розраховувати не то щоб на збільшення, але і взагалі на окрему статтю в бюджеті країни щодо просування бренда держави за кордоном через значний дефіцит державного бюджету. Хоча саме зараз, коли до подій, що відбуваються в Україні, приковано увагу всього світу, сприятливий момент для формування нового бренда країни.

Через відсутність продуманої та науково обґрунтованої концепції брендингу доволі часто кошти, які було закладено в державному бюджеті для створення та поширення позитивного іміджу України за кордоном, витрачали досить невиважено та майже без жодних зисків для держави. Прикладами цього можуть слугувати фінансування з українського бюджету встановлення пам'ятників жертвам Голодомору 1932-1933 рр. у Вашингтоні (США) та українському поету Т.Г. Шевченку в Астані (Казахстан) [15]. За даними українських ЗМІ ці пам'ятники коштували українському бюджету 2,5 та 1,2 млн дол [16, 17] відповідно. Проте даний спосіб побудови державного іміджу, а тим більше брендингу, є найменш ефективним, але одним з найбільш затратними.

Крім державних органів чимдалі більшу роль у формуванні та підтримці міжнародного іміджу України останніми роками починають відігравати різноманітні неурядові організації та рухи. Діяльність деяких із них є достатньо продуктивною. Як правило, для досягнення своїх цілей вони активно артикулюють свої вимоги в мас-медіа, ефективно застосовуючи прийоми PR та лобізму для привернення до себе уваги громадськості й політичних кіл, поширення потрібної інформації, заглиблення у процес вироблення та реалізації урядових і міжурядових рішень [11].

Прикладом може слугувати діяльність неприбуткової громадської організації «Європейська асоціація українців» [18] із центральним офісом у Брюсселі та представництвами в Парижі, Страсбурзі, Мюнхені й Берліні. Привертає до себе увагу масштабна та багатовекторна діяльність заснованого у 2007 р. міжнародного благодійного фонду «Open Ukraine» [19]. Уже тепер значну роль у підвищенні інвестиційної привабливості України відіграє громадська організація «Бізнес-Рада «Україна-ЄС» [20]. Проте експерти зазначають, що хоча, з одного боку, українські неурядові організації та рухи останніми роками починають відігравати все активнішу роль у розширенні інформаційної присутності України, покращенні її іміджу, просуванні її товарів, лобіюванні національних інтересів тощо і діяльність деяких із них є функціонування продуктивною, з іншого - масштаби й результативність їх діяльності неможливо порівняти з такими громадськими структурами, як, наприклад, німецький Фонд ім. Ф. Еберта, Британська Рада (British Coundl), Альянс Франсез, не говорячи вже про розгалужену глобальну мережу американських різнопрофільних неурядових організацій. Однією з головних причин ефективності названих структур є те, що вони працюють у постійній системній взаємодії з державними органами, отримуючи при цьому належне фінансування [11].

Якщо ж характеризувати ситуацію, яка склалася в Україні, то можна побачити, що в нас не тільки не існує тісної співпраці між урядом і громадськими організаціями, але й відсутній спеціальний орган чи департамент МЗС, який займався би розробкою та реалізацією брендингу України. У державі на законодавчому рівні не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював національний брендинг. Стратегія позиціонування України, про яку ми вже говорили, має більше рекомендаційний характер, ніж обов'язковий. Сьогодні ініціативи у сфері брендингу держави не підпорядковані єдиному плану дій і нескоординовані між собою на організаційно-адміністративному рівні. Окремі акції, нерідко здійснювані без ретельного аналізу й урахування реальних потреб країни, не приносять бажаного ефекту. Всі спроби здійснення брендингу зводяться здебільшого до розрізнених і непослідовних заходів, про які представники цільових аудиторій або нічого не знають, або знають поверхово.

Тепер наведемо дані декількох досліджень щодо сприйняття України як її власними громадянами, так і громадянами інших держав [21; 22]. Якщо узагальнити відомості різних досліджень сприйняття України населенням та елітами провідних країнах світу протягом 2000-2008 рр., то отримаємо такі домінанти іміджу України: невпливова, маловідома країна; невизначеність напрямків і стратегій подальшого розвитку, відтак - непередбачуваність; молода демократія, країна Помаранчевої революції; політична нестабільність, дефіцит політико-інституціональної спадкоємності, неефективність влади та законодавства; загалом кризова і небезпечна (Чорнобиль) країна; негативний інвестиційний клімат, високі ризики в бізнесі, поширена корупція; залежність від Росії; країна відомих спортсменів (брати Клички, А. Шевченко, С. Бубка, Я. Клочкова).

У грудні 2010 р. в п'яти провідних країнах ЄС - Німеччині, Іспанії, Франції, Великій Британії та Італії - проводили інтернет-дослідження, результати якого були презентовані в березні 2011 р. компанією «CFC Consulting». Цільову аудиторію дослідження складали переважно люди зі сформованою громадянською позицією та світоглядними засадами.

Декларованою метою дослідження було формування основи для стратегії розвитку бренда «Україна» з урахуванням головних складників, що впливають на імідж України, визначених шляхом опитування цільової аудиторії. Проведене дослідження виявило переважно низький рівень поінформованості про Україну. Майже 64 % респондентів ніколи не цікавилися нашою державою або пам'ятають лише окремі факти з новин про неї, 22 % - поверхово знайомі з Україною і лише 14 % добре поінформовані про Україну, оскільки бували або регулярно бувають у нашій країні, цікавляться новинами з України. Найбільш поінформованими про Україну є люди віком 21-40 років, тобто молодь та люди середнього віку. Щодо стереотипів у сприйнятті українців, то їх вважають здебільшого гостинними та працьовитими, ніж креативними й надійними. В очах іноземців Україна є туристично привабливою країною та рахунок культурно-історичної спадщини, сільського туризму та природних заповідників. Лише половина опитаних іноземців вважають, що Україна - це європейська країна. При цьому кожному п'ятому (20 %) було важко відповісти на питання: «Чи є Україна європейською країною?», а кожен двадцятий (5 %) відповів, що «безумовно не європейська». Через складності ведення бізнесу нашу державу вважає інвестиційно-привабливою лише кожен четвертий опитаний [21].

Отже, дане соціологічне дослідження свідчить, що населення ЄС: а) має загалом низький рівень поінформованості про Україну і українців; б) домінантні іміджеві характеристики нашого народу та держави в громадській думці ЄС в основному не є продуктивними для міжнародного позиціонування України в подальшому [22]..

Цікаво було б здійснити подібне дослідження після подій останніх місяців (Євромайдан, анексія АРК Російською Федерацією). Упізнаваність України закономірно повинна зрости серед населення ЄС. Однак найбільш важливим є виявлення тих асоціації, які викликатиме Україна після цих важливих подій.

Фундаментальна відмінність української ситуації від становища «старих» (відтак - давно відомих у світі) країн полягає в тому, що нині міжнародна спільнота не має сталих стереотипних уявлень про Україну, отримує фрагментарну, ситуативну і часто некоректну інформацію про неї. Більше того, Україна в основному не контролює процеси формування свого міжнародного іміджу і не забезпечує - порівняно з багатьма іншими країнами - потрібного рівня та якості власної інформаційної присутності у світі.

Серед науковців та експертів щодо бренда «Україна» існують два протилежні погляди:

• бренд існує, оскільки багато людей певним чином уявляють собі Україну;

• в Україні ще не вироблено бренда.

Для вирішення цього питання звернемося до рейтингів брендів держав. «Nation Brand Index» («Anholft GFK») охоплює 50 провідних країн світу, в переліку яких України немає. «Country Brand Index» («FutureBrand») вивчає 110 країн світу. У цьому рейтингу Україна у 2012 р. посіла 98 місце. Цікаво, що у 2010 українська держава займала 99 місце, а в 2011 - 105 [23].

Крім того, у 2012 р. Україна зайняла 76-те місце у рейтингу конкурентоспроможності сектору туризму та подорожей (The Travel & Tourism Competitiveness Index), який було опубліковано на сайті Світового економічного форуму. У 2011 р. у даному рейтингу українська держава знаходилася на 85 сходинці, отже, за рік вона піднялася на 9 позицій [24]. Усе ж таки проведення Євро-2012 відіграло свою позитивну роль у зростанні рівня обізнаності про Україну в світі та покращенні її міжнародного іміджу.

Виходячи з даних наведених вище рейтингів, говорити про існування бренда «Україна» дещо зарано, хоча й існує незначна його упізнаванність серед населення інших країн.

бренд український державний

Висновки

З усього вищенаведеного ми можемо зробити такі висновки:

1. Як такого бренда «Україна» поки що не існує. Бренд - це цілеспрямовано штучно створюване явище, а в українській державі поки що не здійснюють систематичну, сплановану діяльність зі створення бренда «Україна». На сьогодні існує імідж української держави, який формується стихійно.

2. На державному рівні роблять лише перші кроки в напрямку брендингу української держави. Проте низький рівень фінансування, відсутність повноцінної діючої державної програми та єдиного державного органу з позиціонування України за кордоном гальмують розвиток брендингу. Теперішня криза в економічній і політичній сфері скоріше за все матимуть наслідками упущення шансу (події зими 2013-2014 рр. на Майдані Незалежності в Києві) для формування успішного бренда української держави.

3. Відсутність у світовій громадській думці цілісного сформованого «образу» України, з одного боку, є суттєвою перевагою, оскільки надає широкі можливості у створенні бренда «Україна» практично з «чистого аркуша», з іншого - обумовлює її низьку іміджеву конкурентоспроможність порівняно з десятками інших держав.

Бібліографічні посилання

1. П'ятіна О. С. Основні підходи до сутності корпоративного іміджу в теорії і практиці державного управління [Електронний ресурс] / О. С. П'ятіна. - Режим доступу: http://www.academy. gov.ua/ej/ej12/txts/10pospdu.pdf - Заголовок з екрану.

2. Гордиенко Т. В. Использование территориального брендинга для повышения конкурентоспособности Украины [Текст] / Т. В. Гордиенко // Вісн. Хмельниц. нац. ун-ту. - 2010. - №3. - С. 33-36

3. Markessinis A. 3 things that make nation branding difficult / A. Markessinis [Electronic resource] // Nation Branding. - Mode of access: http://nation-branding.info/2010/04/03/3-things-that-make-nation- branding-difficult - Tittle from the screen.

4. Державна програма забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1609-2003-п - Заголовок з екрану.

5. Державна цільова програма формування позитивного міжнародного іміджу України на період до 2011 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/ show/554-2009m - Заголовок з екрану.

6. Презентовано Стратегію позиціонування України за кордоном [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=244157980- Заголовок з екрану.

7. Протокол Круглого столу з обговорення проекту Концепції Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу на період до 2014 року на тему «Стратегія іміджевої політики» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/ contenlZ57215.htm - Заголовок з екрану.

8. Концепція державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2013-2015 роки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://govuadocs.com.ua/docs/ index-19943079.html - Заголовок з екрану.

9. Концепція Державної цільової програми розвитку туризму та курортів на період до 2022 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/638-2013- %D1%80. - Заголовок з екрану.

10. Карпенко Н. Иллюзии и реалии бренда «Украина» [Электронный ресурс] / Н. Карпенко. - Режим доступа: http://communications.kiev.ua/ru/publikacii/view/13854 - Загл. с экрана.

11. Гнатюк С. Технології забезпечення інформаційної конкурентоздатності держави в сучасному світі: висновки для України. Аналітична записка [Електронний ресурс] / С. Гнатюк. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/466 - Заголовок з екрану.

12. Галаджий Е. Политики взялись спасать имидж страны [Текст] / Е. Галаджий, Т Козуб // Комсомольская правда в Украине. - 2012. - №22. - С. 2

13. Закон України «Про державний бюджет на 2012 рік» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4282-17/page - Заголовок з екрану.

14. Закон України «Про державний бюджет на 2013 рік» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5515-17 - Заголовок з екрану.

15. Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансової підтримки забезпечення міжнародного позитивного іміджу України та здійснення заходів щодо підтримки зв'язків з українцями, які проживають за межами України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/102-2012-%D0%BF - Заголовок з екрану.

16. Украина выделила на памятник Шевченко в Астане $1,2 млн [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.zakon.kz/4580738-ukraina-vydelila-na-pamjatnik.html - Заголовок з екрану.

17. Кабмин выделил деньги на памятник жертвам Голодомора в Вашингтоне [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http://zn.ua/UKRAINE/kabmin-vydelil-dengi-na-pamyatnik-zhertvam- golodomora-v-vashingtone-127284_.html - Заголовок з екрану.

18. Європейська асоціація українців [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www. ukrassociation.eu - Заголовок з екрану.

19. Міжнародний благодійний фонд «Open Ukraine» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.openukraine.org/ua/ - Заголовок з екрану.

20. Громадська організація «Бізнес-рада «Україна-ЄС» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.euubn.eu/indexukr.html - Заголовок з екрану.

21. Дослідження сприйняття України. Бренд «Україна». (позиціонування української держави за кордоном) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://brandukraine.org/k/ - Заголовок з екрану.

22. Що для Вас Україна і хто такі українці? Проведення соціологічних досліджень з метою визначення бачення іміджу України з боку вітчизняних громадян та сприйняття нашої держави іноземцями, що перебувають в Україні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// brandukrainepoll.com/results/ - Заголовок з екрану.

23. Country Brand Index 2012-13 [Electronic resource]. - Mode of access: http://www.slideshare. net/BTOEducational/country-brand-index-2012-2013-futurebrand - Заголовок з екрану.

24. The Travel & Tourism Competitiveness Index 2013 and 2011 comparison [Electronic resource]. Access mode: http://www3.weforum.org/docs/TTCR/2013/TTCR_OverallRankings_2013.pdf - Заголовок з екрану. - Tittle from the screen.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Дослідження основних норм про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів у Віденській конвенції. Правонаступництво України після розпаду СРСР. Правове забезпечення власності Російської Федерації за кордоном.

    доклад [21,0 K], добавлен 24.09.2013

  • Аналіз теоретико-методологічних підходів щодо визначення поняття "механізм держави" та дослідження його характерних ознак. Необхідність удосконалення сучасного механізму Української держави. Аналіз взаємодії між структурними елементами механізму держави.

    статья [20,3 K], добавлен 11.09.2017

  • Канали трудової міграції. Міждержавні та міжурядові угоди, що підписуються Україною з іншими державами щодо тимчасової праці за кордоном. Питання працевлаштування в Російській Федерації. Соціальний захист громадян України, що працюють за кордоном.

    дипломная работа [16,8 K], добавлен 22.03.2009

  • Дослідження форми держави на прикладі України, її складових частин: форм правління, державних устрою та режиму. Президентсько-парламентська форма. Унітарна держава, демократія як політичний режим. Тенденції розвитку соціально-правової держави в Україні.

    курсовая работа [39,9 K], добавлен 27.09.2011

  • Світові реєстраційні системи речових прав на нерухоме майно. Роль держави та інституцій, яким кореспондовано обов’язок або делеговано право здійснювати реєстрацію від імені держави. Реальні права власника стосовно нерухомості. Обмеження прав власності.

    реферат [34,8 K], добавлен 29.04.2011

  • Формування, суспільно-політичний, адміністративний устрій Української козацько-гетьманської держави Б. Хмельницького: правові проблеми переходу України під владу Московської держави і Речі Посполитої, юридичне оформлення об’єднання, суспільні відносини.

    курсовая работа [44,8 K], добавлен 21.01.2011

  • Україна як національна держава: конституційно-правова характеристика. Еволюція ідеї національної держави в Україні. Конституційні характеристики України. Конституційна характеристика української держави. Конституційна відповідальність в Україні.

    курсовая работа [32,5 K], добавлен 10.04.2007

  • Поняття про правонаступництва у міжнародному праві. Визнання України як самостійної, суверенної держави. Основні принципи політики України в сфері роззброєння. Правонаступництво України після розпаду Радянського Союзу. Неперервність української держави.

    реферат [17,9 K], добавлен 06.03.2014

  • Колізії у міжнародному спадкуванні. Міжнародне приватне право. Міжнародні документи з питань іноземного спадкування. Отримання українським громадянином спадщини за кордоном. Перехід майна до держави. Взаємодія систем права щодо спадкових відносин.

    курсовая работа [39,0 K], добавлен 02.04.2011

  • Загальна характеристика України як демократичної, правової держави і характеристика основних етапів становлення української державності. Політичний аналіз системи конституційних принципів української державності і дослідження еволюції політичної системи.

    реферат [27,6 K], добавлен 11.06.2011

  • Аналіз поглядів науковців щодо різноманітності концепцій виникнення та становлення держави. Плюралізм теоретичних поглядів на процес виникнення держави, її поняття та призначення. Основні причини виникнення держави. Сучасне визначення поняття "держава".

    статья [42,3 K], добавлен 19.09.2017

  • Основні теорії походження держави, висунуті представниками різних епох, держав і політичних течій. Теорія суспільного договору Ж.Ж. Руссо та Т. Гоббса. Концепція Дж. Локка щодо виникнення держави. Використання Радіщевим терміну "самодержавство".

    реферат [21,2 K], добавлен 18.08.2009

  • Дослідження історико-правових особливостей утвердження інституту конституційно-правової відповідальності державних органів УНР та ЗУНР з часу утвердження Акту злуки. Подальші правові засади розвитку та функціонування об’єднаної Української держави.

    статья [27,5 K], добавлен 18.08.2017

  • Історичні аспекти становлення держави та її функцій. Форми та методи здійснення функцій держави. Втілення окремих функцій на сучасному етапі. Основні пріоритети та напрямки зовнішньої політики української держави. Реалізація основних функцій України.

    курсовая работа [58,1 K], добавлен 04.04.2014

  • Процес становлення й розвитку міжнародних організацій. Зовнішньополітична концепція незалежної Української держави. Утворення Організації Об'єднаних Націй. Стратегічна перспектива входження нашої держави до європейських економічних і оборонних структур.

    курсовая работа [38,0 K], добавлен 08.12.2010

  • Основні причини вчинення злочинів неповнолітніми. Характеристика та використання превентивних заходів представниками державних органів щодо запобігання правопорушень, вчинених неповнолітніми, виявлення атрибутів запровадження інституту пробації в Україні.

    статья [22,4 K], добавлен 24.04.2018

  • Використання міжнародно-правового механізму, передбаченого двосторонніми, багатосторонніми міжнародними договорами. Приєднання України до Конвенції про отримання за кордоном доказів у цивільних, комерційних справах. Виявлення та збір доказів за кордоном.

    реферат [22,4 K], добавлен 10.04.2009

  • Висвітлення проблеми становлення та розвитку функцій держави, їх розподіл на основні та неосновні. Особливості внутрішніх функцій української держави як демократичного, соціального, правового суспільства. Місце і роль держави як головного суб'єкта влади.

    реферат [41,4 K], добавлен 07.05.2011

  • Погляди мислителів щодо визначення природи держави. Різні підходи до визначення поняття держави та її суті. Передумови виникнення державності. Ознаки держави та публічна влада первіснообщинного ладу. Українська держава на сучасному етапі розвитку.

    курсовая работа [49,4 K], добавлен 10.11.2007

  • Характеристика різниці та схожості ознак держави та інших соціальних явищ. Класифікації ознак держави. Публічна влада як основна ознака держави. Територіальна ознака, територія України. Законодавство, податки, займи, державна мова, національна культура.

    контрольная работа [58,5 K], добавлен 21.03.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.