Деякі особливості прийняття рішень при створенні форм договірного регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ПРИ СТВОРЕННІ ФОРМ ДОГОВІРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Завальна Ж.В., доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри юридичних дисциплін Сумської філії

Харківського національного університету внутрішніх справ

Анотація

договірний рішення творчий регулювання

У статті досліджуються питання особливостей прийняття рішень при здійсненні творчої діяльності в ході створення форм договірного регулювання. Зокрема, звертається увага на психологічний аспект прийняття рішень при формуванні та обговоренні положень договірних форм, а також надаються методичні рекомендації щодо уникнення психологічних помилок при прийнятті рішень та зменшення впливу негативних психологічних аспектів на результати договірного процесу.

Ключові слова: форма договірного регулювання, прийняття рішення, творча діяльність, психологічний аспект, договірний процес, психологічна помилка.

Аннотация

В данной статье рассматривается вопрос особенностей принятия решения в творческой деятельности, которая осуществляется в ходе создания форм договорного регулирования отношений. В частности, речь идёт о психологическом аспекте принятия решения при формировании и обсуждении положений договорных форм, а также даются методические рекомендации для избегания психологических ошибок при принятии решений и уменьшения влияния негативных психологических аспектов на результаты договорного процесса.

Ключевые слова: форма договорного регулирования, принятие решения, творческая деятельность, психологический аспект, договорный процесс, психологическая ошибка.

Annotation

Issues of decision making peculiarities during creative activity in the course of creation of agreement-based regulation forms are studied in this article. Specifically, attention is paid to psychological aspect of decision making during formation and discussion of agreement-based forms provisions, and also methodological recommendations are given as for evasion of psychological mistakes during decision making and reduction of influence of negative psychological aspects on agreement-based process results.

Key words: agreement-based regulation form, decision making, creative activity, psychological aspect, agreement-based process, psychological mistake.

Виклад основного матеріалу

Правильне відображення потреб життя, ефективність та повнота правового, в тому числі договірного регулювання, за великим рахунком, може передувати виникненню проблем у формуванні учасниками відносин своїх інтересів, точного їх вираження у волевиявленні, втілення волевиявлення у положеннях форм договірного регулювання і досягненні ними бажаного результату.

Об'єктивна реальність показує, що оскільки договірне регулювання та створення положень договірних форм є одним із видів людської діяльності, не можна ігнорувати її психологічну основу. На етапі створення проектів форм договірного регулювання в повній мірі проявляються суб'єктивні фактори, пов'язані із особистісними особливостями, а також із психологічними явищами, що супроводжують цей процес.

Мета статті полягає у підвищенні ефективності договірного регулювання шляхом відпрацювання методів та способів прийняття рішень учасниками договірного процесу при складанні форм договірного регулювання. Завданням - дослідження наукових поглядів щодо творчої діяльності із формування та створення правил поведінки в тому числі правових та законодавчих норм та інтерпретації результатів аналізу на договірний процес.

Серед радянських та інших зарубіжних науковців- теоретиків, які займались питаннями юридичної психології та питаннями, що стосуються методології правотворчої діяльності виділяються роботи М. Баранова, І.М. Міцкєвіча, В.Л. Васильєва, Г. Вєрбіна, Н.Н. Воплєнко, Г.Х. Єфремової, В.П. Казімірчука, І.А. Кибака, Д.А. Кєрімова, В.В. Лапаєвої, С.В. Полєніної, А.В. Матусєвіча, А.С. Піголкіна, А.Р. Ратінова, А.А. Соколової, Н.Н. Тарасова та інші. Все ж не дивлячись на наявність доволі широкого кола наукових розробок, що стосуються законотворчої діяльності, питання психології та методології створення форм договірного регулювання залишаються не розкритими.

Договірне регулювання відносин є одним із видів соціального, і в тому числі правового регулювання. Законодавче регулювання, зважаючи на його узагальненість та вираження волі авторитету, яка в тій чи іншій мірі може враховувати інтереси інших учасників відносин, не завжди досягає тієї «глибини» урегульованості як того вимагають ті чи інші види відносин, тим самим ставлячи під сумнів ефективність цього виду регулювання. І навпаки, в договірному регулюванні максимально враховуються інтереси учасників договірних відносин із вираженням їх у середньозваженому спільному результаті-волевиявленні.

Сама по собі форма договірного регулювання є способом встановлення програми поведінки сторін, що заснована на їх внутрішньому переконанні, направленому на отримання результату визначеного сторонами. Головним при цьому є те, що вироблення, відпрацювання програми поведінки (правил поведінки) не поодинокими діями окремих учасників, а цілим, можна навіть говорити цілісним процесом, в якому беруть участь та зацікавлені в його результатах всі учасники-сторони відносин. При цьому, формування відпрацювання, утворення, обговорення тих чи інших положень, які ввійдуть в остаточний варіант договірної форми як проміжних, так і вже кінцевих результатів, знаходяться під впливом не тільки об'єктивних, але й суб'єктивних факторів впливу.

Серед суб'єктивних факторів особливо виділяється психологічна сторона договірного процесу, коли учасники-сторони відносин знаходяться у стані змагання, суперництва ставлять перед собою ціль і намагаються виробити спільну програму поведінки щодо її досягнення. Процес ускладнюється, по-перше, тим, що знайти консенсус мають конкретні особи (виконавці, представники, уповноважені особи), кожна із яких має свої риси характеру, темперамент, рівень професійності, зацікавленості, аж до настрою в певний момент часу. Такі особливості окремої особи можуть впливати, які на хід всього договірного процесу, так і на якість окремих рішень, що приймаються на його окремих стадіях. Причому такі впливи можуть мати як позитивний, так і негативний аспект.

По-друге, їх інтереси мають якщо не протилежний характер в цілому, то можуть різнитись у певній частині і потрібно знайти такий варіант, який би влаштовував усіх учасників відносин. У ході договірного процесу - створення форми договірного регулювання, проявляється одна з функцій форм договірного регулювання - урівноваження інтересів.

На відміну від правових актів форми договірного регулювання в своїх положеннях, як правило, відображає пріоритетність (в більшій чи меншій мірі) інтересів одного із учасників сторін договірного регулювання. Такі відхилення від рівноваги інтересів, можуть бути викликані різними соціальними, політичними, психологічними та іншими факторами.

Прояви відхилень від рівноваги в узгодженні інтересів можливі з об'єктивної і суб'єктивної причин. Вбачається, що під об'єктивними причинами можна розуміти зовнішні впливи життєвих обставин, в яких знаходиться учасник відносин, що вирішив урегулювати свої відносини в договірній формі. Серед об'єктивних причин можна назвати - необхідність вступу у запропоновані відносини: актуальність назрілої проблеми; стан ринку; наявні ризики тощо. Відхиленні від рівноваги із суб'єктивних причин, може мати своїм джерелом фінансову, організаційну, управлінську чи іншу залежність учасника, вразливість учасника із інших причин.

Основою всього договірного процесу є прийняття рішень. Прийняття рішень - психологічний процес, направлений вибір найкращого варіанту [1, с. 83]. Прийняття рішення в договірній правотворчості - сукупність психологічних процесів щодо визначення можливих варіантів рішень, оцінка їх корисності та ефективності, вибір одного із можливих та правильних рішень та обґрунтування обраного варіанту для іншої сторони-учасниці процесу. Як правило відстоювання свого варіанта рішення здійснюється в жорсткій конкурентній боротьбі. Прийняття кінцевого рішення можливе тільки за умови досягнення прийнятної рівноваги для інтересів сторін. Основною особливістю прийняття рішень у договірному регулюванні є узгодження варіанта рішення із контрагентом.

Урахування особливостей створення форм договірного регулювання, які полягають, по-перше, у врахуванні та узгодженні волі всіх учасників відносин, а по-друге, у можливості відхилення від рівноваги інтересів сторін, необхідне при характеристиці психологічних основ прийняття рішення в процесі договірної творчості. Так, перед прийняттям рішення кожна із сторін (представників) має: отримати, зібрати максимум інформації щодо конкретного проекту форми договірного регулювання; вивчити всі надані матеріали, обговорити із стороною та контрагентом; бути логічною та послідовною у відстоюванні своїх інтересів; не допускати емоційних пристрасних суджень; розглядати проблему об'єктивно та в повному обсязі; оцінити всі запропоновані варіанти рішень; вислухати думки контрагентів та третіх осіб; оцінити допустимі ризики при прийнятті того чи іншого рішення із якого можна отримати максимальну користь для сторін (контрагентів); дотримуватись юридичної техніки при підготовці остаточного варіанту рішення; не допускати помилок, у тому числі психологічних [2, с. 180].

Серед переліку необхідно звернути увагу на останнє положення серед наведених. Кожна із сторін (представників) при прийнятті рішення в договірному регулюванні може здійснити одну або декілька із нижченазваних помилок: відкладення підготовки проекту на «останній день», результатом якого є необдуманість, невиваженість, не обґрунтованість змісту положень, правил поведінки; егоцентризм, націленість на особисту вигоду без урахування наслідків для публічних інтересів (при застосуванні договірної форми у публічній сфері) чи інтересів особи, яку представляють (у застосуванні договірної форми в приватній сфері); недостатній аналіз прогнозу чи його відсутність щодо застосування договірного регулювання; прийняття рішення інтуїтивно, по натхненню; прийняття рішень виходячи із особистого ставлення, настрою, симпатій (антипатій) до учасників відносин; неправильне визначення проблеми, фрагментація проблеми, що потребує регулювання; впевненість у своїй непогрішності, самовпевненість суб'єкта творчості, та інші.

Зазначені помилки у створенні положень форм договірного регулювання мають різні причини та походження, але більшість із них лежить у площині психології самого учасника творчого процесу, безпосереднього творця правил поведінки. Зрозуміло, що творець є людиною - біологічною істотою із своїм психологічними установками, фоном, які не є постійними ні в продовж життя, ні навіть впродовж одного дня. Наявність творців із своїми особливостями психіки та ставлення до договірного процесу може бути декілька. Такий стан речей усунути не можливо, але необхідно враховувати, наприклад, роботодавцям при підборі кадрів та покладення на них функцій щодо участі в договірному процесі.

Психологічна помилка, здійснена при розробці форм договірного регулювання, є результатом неправильної творчої діяльності. Такі помилки, як правило, мають завуальований характер. При зовнішній правомірності та правильності, вона є результатом добросовісної помилки. При навмисних, неправильних правотворчих діях, якщо такі дії здійснює посадова особа, необхідно ставити питання про посадове правопорушення.

Помилка означає формальний підхід до створення положення договірної форми, недосягнення запрограмованого регулятивного ефекту при збереженні гарантій досягнення загальних цілей психолого-правового регулювання.

Психологічні помилки характеризуються суб'єктивно-індивідуальними ознаками. Здійснюючи їх, сторони договірного регулювання (представники сторін), викривляють істинну волю її носія чи носіїв інтересів (на користь, яких запрограмоване конкретне договірне регулювання), переводячи їх у конкретні психолого-правові відносини. Така конкретизація може бути прийнятна для договірного регулювання індивідуального рівня, оскільки саме вона націлена на забезпечення неухильності та точності дії норм права стосовно конкретних суб'єктів та життєвих обставин.

Для нормативного рівня договірного регулювання занадто індивідуалізовані та конкретизовані правові приписи знижують свої правозабезпечувальні, регулятивні можливості. З іншого боку, високий ступінь узагальненості, необґрунтованість великої кількості відсилочних норм, створює можливість для надто вільної інтерпретації волі носія, невизначеності завдань, результатів, тим самим, створюючи можливість відступлення від поставлених цілей, результату.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, можна зробити такі висновки. При створенні форм договірного регулювання приймаються рішення, які залежать не тільки від зовнішніх факторів, але й від внутрішнього психологічного стану творців учасників регулювання. Врахування психологічної сторони договірного процесу та дотримання певних рекомендацій при прийнятті рішень, дасть можливість підвищити рівень ефективності форм договірного регулювання відносин. Також урахування психологічних особливостей осіб-творців необхідно враховувати при формуванні робочих груп, на яких буде покладено доручення чи функціональні обов'язки участі у договірному процесі.

Наведені висновки не є остаточними, оскільки вивчення питань суб'єктивних факторів та їх ролі у договірному процесі тільки розпочато і потребує подальшої розробки.

Література

1. Кибак И.А. Психология законотворческой деятельности: монография. Минск: Акад. МВД, 2012. 442 с.

2. Пиголкин А.С. вопросы методики подготовки законопроектов / А.С. Пиголкин, Т.И. Рахманина // Проблемы законотворчества Российской Федерации. М., 1993. № 53. С. 81-89.

Размещено на Allbest.ru