Пріоритети правоохоронної діяльності держави як члена Європейського Союзу (теоретико-правовий аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПРІОРИТЕТИ ПРАВООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ ЯК ЧЛЕНА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ (ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

Степанова О.Г., викладач кафедри господарського права

Донецького державного університету управління

Анотація

правоохоронний право свобода законність

У статті з позицій загальнотеоретичного аналізу висвітлюються основні пріоритети правоохоронної діяльності держави як члена Європейського Союзу. Основну увагу зосереджено на тому, що правоохоронна діяльність країн-членів ЄС спрямована, в кінцевому рахунку, на захист і охорону основних цінностей альянсу, що закріплені в установчих документах ЄС. Підкреслюється, що Україні, яка планує у перспективі стати членом ЄС, слід провести комплексні реформи, спрямовані на створення реальних умов забезпечення прав і свобод громадян, законності, правопорядку, втілення ідеї правової держави і демократії.

Ключові слова: Європейський Союз, правоохоронна діяльність, цінності Європейського Союзу, законність, правопорядок, права і свободи, правова держава.

Аннотация

В статье с позиций общетеоретического анализа освещаются основные приоритеты правоохранительной деятельности государства как члена Европейского Союза. Основное внимание сосредоточенно на том, что правоохранительная деятельность стран-членов ЕС направлена, в конечном итоге, на защиту и охрану основных ценностей альянса, которые закреплены в учредительных документах ЕС. Подчеркивается, что Украине, которая планирует в перспективе стать членом ЕС, следует провести комплексные реформы, направленные на создание реальных условий обеспечения прав и свобод граждан, законности, правопорядка, воплощения идеи правового государства и демократии.

Ключевые слова: Европейский Союз, правоохранительная деятельность, ценности Европейского Союза, законность, правопорядок, права и свободы, правовое государство.

Annotation

The article describes the main priorities of a state's law enforcement activity as of an EU member country from the point of view of general theoretic analysis. It is emphasized that in the EU countries the utmost aim of law enforcement is promotion and protection of the core European values which are set out in the statutory documents of the Union. It is also pointed out that Ukraine as a potential EU member is supposed to implement integrated reforms so that create the real-life conditions for protecting civil rights and freedoms, ensuring due course of law, embodying a law-bound state and democracy.

Key words: the European Union, law enforcement, core European values, due course of law, rule of law, rights and freedoms, law-bound state.

Виклад основного матеріалу

На сучасному етапі розвитку державності., стратегічною метою України є набуття членства в Європейському Союзі (далі - ЄС) як одному з самих економічно розвинених міждержавних утворень у світі. Як кандидат на вступ до ЄС, Україна має відповідати низці критеріїв у частині розвитку економічної системи, правової системи, розвитку стандартів безпеки особистості і забезпечення правопорядку. В цьому контексті нагальною потребою для українських спеціалістів є опрацювання уніфікованих загальноєвропейських пріоритетів і стандартів правоохоронної діяльності держав, які є членами ЄС. Виходячи з цього, актуальність тематики статті обумовлена необхідністю вивчення і перспективного впровадження прогресивних європейських стандартів у функціонування всієї правоохоронної системи України в контексті активізації євроінтеграції держави.

Метою статті є висвітлення спільних існуючих на міждержавному рівні в межах Європейського Союзу пріоритетних засад, які покладені в основу змісту правоохоронної діяльності держав-учасників альянсу.

У кожній розвиненій державі світу правоохоронна діяльність спрямована на запобігання виникненню умов і причин можливих та вчинених протиправних суспільно небезпечних явищ, припинення їх розвитку та ліквідацію наслідків. Як охоронний інструмент держави, правоохоронна діяльність впливає на поведінку суб'єктів правовідносин за допомогою використання дозволів, приписів, заборон, контролю за їх додержанням та реалізації юридичної відповідальності [1].

На рівні конкретної країни, правоохоронна діяльність втілюється у таких напрямах функціонування державного апарату:

- діяльність із виявлення, запобігання й розслідування злочинів та інших видів правопорушень;

- діяльність із захисту державної (національної) безпеки і державного кордону;

- контрольно-наглядова діяльність за дотриманням законності у діяльності суб' єктів права;

- діяльність із забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства та інші. Логічним є те, що, оскільки правоохоронна функція держави дуже багатоманітна, її здійснює ціла низка правоохоронних органів, які, здебільшого, належать до виконавчої гілки влади. Це є характерним для більшості країни світу. До кола правоохоронних органів зазвичай відносять: поліцію (міліцію), прокуратуру, органи державної безпеки, органи державної податкової служби, нотаріат, органи юстиції, органи контрольно- ревізійної служби, органи лісової та рибоохорони [2, с. 8].

Різним напрямам правоохоронної діяльності властива одна спеціальна ознака. Вона полягає в тому, що охорона прав фізичної чи юридичної особи здійснюється шляхом застосування примусових публічно встановлених законом процедур.

Правоохоронна діяльність сучасної демократичної держави реалізується в межах виконання спеціальної функції - правоохоронної.

Визначаючи функції держави, М.С. Кельман зауважує, що в юридичній літературі немає єдності думок стосовно змісту категорії «функції держави» [3, с. 65]. Узагальнено, поняття «функція» тлумачиться як робота, яка проводиться певним органом у межах кола його діяльності [4, с. 856]. П.М. Рабінович визначає функції держави як основні напрями діяльності держави, які розкривають її соціальну сутність і призначення в суспільстві [5, с. 46]. Тому правоохоронна функція держави, як і інші, є соціально обумовленою, тобто суспільство формує на неї об'єктивний запит.

Доцільно зазначити, що категорія «правоохоронна функція» має кілька альтернативних варіацій назв. Приміром, А.М. Шульга визначає її як «функцію охорони правопорядку» [6, с. 30]. У свою чергу, зазначена функція в інших працях фігурує як «функція по охороні прав і свобод людини і громадянина» (М.В. Цвік) [7, с. 75], «охоронна функція» (О.В. Зайчук) [8, с. 73] тощо. У контексті статті цю функцію доцільно в подальшому визначати як правоохоронну.

У тій чи іншій формі правоохоронна функція існувала завжди, але її справжній зміст суттєво змінювався на окремих історичних етапах розвитку держави. Це підтверджується їх своєрідністю в період економіко-соціальних змін і інших перетворень, які постійно відбуваються у різноманітних галузях по мірі розвитку тієї чи іншої країни. Реальний зміст правоохоронної функції держави залежить від багатьох факторів: форми існуючого державного режиму, досконалості законодавства про правоохоронну діяльність, приналежністю конкретної країни до тих чи інших міжнародних організацій чи об'єднань, культурні особливості суспільства тощо.

У демократичних країнах, які є членами Європейського Союзу, правоохоронна функція має на меті забезпечення особистої безпеки особи, забезпечення охорони суспільних відносин від протиправних посягань, створення у суспільстві умов, за яких можливе стабільне функціонування всієї системи державних органів. Проте, реальність досягнення таких завдань обумовлюється, перш за все, «гнучкістю» та компетентністю правоохоронних служб, взаємодією з громадянським суспільством та політичним керівництвом держави [9, с. 41].