Підходи до удосконалення державного регулювання землеустрою та оцінки земель в Україні

Размещено на http://allbest.ru

Національний університет біоресурсів і природокористування України

УДК 322.2

Підходи до удосконалення державного регулювання землеустрою та оцінки земель в Україні

Андрій Мартин,

кандидат економічних наук

Вступ

Постановка проблеми. У даний час, відповідно до статті 9 Закону України від 01.06.2000 № 1775-III «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (наказ Держкомзему від 05.08.2009 № 423), а також Порядком контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт (наказ Держкомзему від 02.07.2010 № 511), у сферах землеустрою та оцінки земель застосовується такий дозвільний спосіб державного регулювання як ліцензування. Відповідні ліцензії видано понад 2,7 тис. суб'єктам господарювання.

Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки передбачено скасувати ліцензування господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт та запровадити сертифікацію спеціалістів, які виконують зазначені послуги.

Таким чином, реалізація заходів Національного плану дій на 2012 рік потребує внесення удосконалення підходів до державного регулювання професійної діяльності у сферах землеустрою та оцінки земель, а також внесення відповідних змін до низки законодавчих актів.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. Проблемам сучасного землеустрою та оцінки земель в Україні присвячено роботи таких науковців як І.С. Будзілович, С.П. Войтенко, Д.С. Добряк, Й.М. Дорош, П.Г. Казьмір, В.М. Кривов, Т.В. Лісова, А.М. Мірошниченко, Л.Я. Новаковський, С.О. Осипчук, М.М. Романський, Р.В. Тихенко [1], А.Г. Тихонов, А.М. Третяк, З.П. Флекей, М.І. Шквир, А.Д. Юрченко та деяких інших.

Попри це, питання удосконалення державної регуляторної політики у сферах землеустрою та оцінки земель залишається практично не дослідженим.

Метою статті є обґрунтування науково-методичних засад дерегуляції господарської діяльності у сферах землеустрою та оцінки земель із запровадженням ліберальної моделі державного регулювання, що базуються на оцінці спроможності спеціалістів виконувати відповідні роботи (сертифікації).

Виклад основного матеріалу

Землеустрій та оцінка земель є важливими складовими системи регулювання земельних відносин в України. Згідно законодавства, землеустрій забезпечує:

1) реалізацію державної політики щодо використання та охорони земель, здійснення земельної реформи, вдосконалення земельних відносин, наукове обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, формування раціональної системи землеволодіння і землекористування, створення екологічно сталих агроландшафтів тощо;

2) надання інформації для правового, економічного, екологічного і містобудівного механізмів регулювання земельних відносин на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях шляхом встановлення особливого режиму та умов використання й охорони земель;

3) встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів;

4) прогнозування, планування і організацію раціонального використання та охорони земель на національному, регіональному, локальному і господарському рівнях;

5) організацію території сільськогосподарських підприємств, установ і організацій з метою створення просторових умов для еколого-економічної оптимізації використання та охорони земель сільськогосподарського призначення, впровадження прогресивних форм організації управління землекористуванням, удосконалення структури і розміщення земельних угідь, посівних площ, системи сівозміни, сінокосо- і пасовищезміни;

6) розробку і здійснення системи заходів із землеустрою для збереження природних ландшафтів, відновлення та підвищення родючості ґрунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, висушення, зсувів, вторинного засолення, закислення, заболочення, ущільнення, забруднення промисловими відходами та хімічними речовинами тощо, консервації деградованих і малопродуктивних земель, запобігання іншим негативним явищам;

7) організацію території підприємств, установ і організацій з метою створення умов сталого землекористування та встановлення обмежень і обтяжень (земельних сервітутів) у використанні та охороні земель несільськогосподарського призначення;

8) отримання інформації щодо кількості та якості земель, їхнього стану та інших даних, необхідних для ведення державного земельного кадастру, моніторингу земель, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Оцінка земель в Україні застосовується для таких цілей:

1) дані бонітування ґрунтів є складовою частиною державного земельного кадастру та є основою проведення економічної оцінки сільськогосподарських угідь і враховуються при визначенні екологічної придатності ґрунтів для вирощування сільськогосподарських культур, а також втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва;

2) дані з економічної оцінки земель є основою при проведенні нормативної грошової оцінки земельних ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з іншими природними ресурсами та визначенні економічної придатності земель сільськогосподарського призначення для вирощування сільськогосподарських культур;

3) нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;

4) експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об'єкта оцінки (відчуження та страхування земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності; застави земельної ділянки відповідно до закону; визначення інвестиційного вкладу в реалізацію інвестиційного проекту на земельні поліпшення; визначення вартості земельних ділянок, що належать до державної або комунальної власності, у разі якщо вони вносяться до статутного фонду господарського товариства; визначення вартості земельних ділянок при реорганізації, банкрутстві або ліквідації господарського товариства (підприємства) з державною часткою чи часткою комунального майна, яке є власником земельної ділянки; виділення або визначення частки держави чи територіальної громади у складі земельних ділянок, що перебувають у спільній власності; відображення вартості земельних ділянок та права користування земельними ділянками у бухгалтерському обліку відповідно до законодавства України; визначення збитків власникам або землекористувачам у випадках, встановлених законом або договором; рішення суду). господарський екологічний агроландшафт землеустрій

Зважаючи на те, що регулювання проведення експертної грошової оцінки земель в Україні вже здійснюється на основі об'єктивної оцінки спроможності фахівців якісно виконувати відповідні роботи та передбачає видачу оцінювачам кваліфікаційних свідоцтва, а також санкцію за грубі порушення при проведенні оцінки у формі позбавлення свідоцтва, найбільш кардинальних змін має зазнати регуляторна політика у сфері землеустрою.

У порядку обговорення, автором пропонується підхід до дерегуляції господарської діяльності у сферах землеустрою та оцінки земель, що має базуватися на наступних положеннях.

Розробниками документації із землеустрою та технічної документації із оцінки земель мають бути сертифіковані інженери-землевпорядники, що здійснюють свою професійну діяльність як працівники юридичних осіб або фізичні особи - підприємці.

Професійною діяльністю у сфері землеустрою повинні мати право займатися громадяни, які мають спеціальну вищу освіту, отримали кваліфікацію інженера-землевпорядника, склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційний сертифікат. При цьому сертифікованим інженером-землевпорядником не повинна бути особа, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Підготовку інженерів-землевпорядників доцільно здійснювати на факультетах землевпорядного профілю у вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації.

Складання інженерами-землевпорядниками кваліфікаційного іспиту Кваліфікаційній комісії та підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників слід здійснювати на базі факультетів землевпорядного профілю у вищих навчальних закладах відповідного рівня акредитації, які уклали договір з центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Кваліфікаційний іспит слід розглядати як процедуру, під час проведення якої підтверджується професійна компетентність інженера-землевпорядника, рівень кваліфікації і знань як виконавця робіт із землеустрою.

Вимоги до програм підвищення кваліфікації сертифікованих інженерів-землевпорядників має встановлювати Кваліфікаційна комісія, до складу слід залучати висококваліфікованих інженерів-землевпорядників, які є представниками центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та саморегулівних організацій у сфері землеустрою. Кваліфікаційна комісія має здійснювати контроль за якістю професійної підготовки сертифікованих інженерів-землевпорядників. Потрібно забезпечувати паритетність участі у кваліфікаційній комісії представників центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів та представників саморегулівних організацій у сфері землеустрою, а головою Кваліфікаційної комісії варто призначати представника громадської організації.

Інженеру-землевпоряднику, що зацікавлений у складанні кваліфікаційного іспиту, слід подати Кваліфікаційній комісії:

· заяву встановленого зразка;

· копію документу про вищу землевпорядну освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Кваліфікаційний іспит повинен включати перевірку теоретичної підготовки та практичних навичок щодо складання документації із землеустрою та оцінки земель. Осіб, які не склали кваліфікаційний іспит Кваліфікаційній комісії, слід допускати до його повторного складання не раніше ніж через два місяці.

Інженеру-землевпоряднику, що склав кваліфікаційний іспит, має видаватися кваліфікаційний сертифікат, що підтверджує відповідність інженера-землевпорядника кваліфікаційним характеристикам професії та його спроможність самостійно складати документацію із землеустрою та технічну документацію з оцінки земель, виконувати топографо-геодезичні і картографічні роботи, проводити інвентаризацію земель, перевіряти якість ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою.

Інженерів-землевпорядників, які були позбавлені кваліфікаційного сертифікату внаслідок порушення законодавства у сфері землеустрою, слід допускати до складання кваліфікаційного іспиту не раніше шести місяців після прийняття рішення про позбавлення кваліфікаційного сертифікату та за умови успішного підвищення кваліфікації.

Сертифікований інженер-землевпорядник повинен мати особисту печатку із зазначенням його прізвища, ім'я та по-батькові, а також ідентифікаційного номеру у Державному реєстрі фізичних осіб -- платників податків та інших обов'язкових платежів.

Сертифіковані інженери-землевпорядники зобов'язані не рідше одного разу на три роки підвищувати кваліфікацію за програмою підвищення кваліфікації.

Видача кваліфікаційного сертифіката інженерам-землевпорядникам, що склали кваліфікаційний іспит, видача свідоцтва про підвищення кваліфікації, видача дублікатів має здійснюватися навчальним закладом, на базі якого здійснюється складання кваліфікаційного іспиту або підвищення кваліфікації, на підставі рішення Кваліфікаційної комісії.

Строк дії кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника необмежений у часі. Непроходження інженером-землевпорядником у встановлений термін підвищення кваліфікації доцільно розглядати як підставу для зупинення дії сертифікату на період до одержання свідоцтва про підвищення кваліфікації.

Варто запровадити можливість анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів з таких підстав:

· за добровільним зверненням цього інженера-землевпорядника;

· набрання законної сили рішенням суду про обмеження дієздатності особи (інженера землевпорядника), визнання її недієздатною, безвісно відсутньою;

· за поданням Кваліфікаційної комісії у разі встановлення факту порушення інженером-землевпорядником законодавства у сфері землеустрою;

· на підставі свідоцтва про смерть.

Визначення порядків роботи Кваліфікаційної комісії, видачі та анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника та його форми слід віднести до компетенції центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого належить здійснення нормативно-правового регулювання у сфері земельних відносин.

Особи, винні в порушенні законодавства у сфері землеустрою, повинні нести відповідальність згідно із законом.

Кваліфікаційна комісія за результатами розгляду письмових звернень заінтересованих осіб, замовників документації із землеустрою, органів державної влади та місцевого самоврядування, саморегулівних організацій у сфері землеустрою повинна мати право робити подання центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів про позбавлення інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифікату (його анулювання) з таких підстав:

· грубе порушення сертифікованим інженером-землевпорядником вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;

· рішення суду за фактами неякісного проведення землеустрою сертифікованим інженером-землевпорядником;

· наявність у інженера-землевпорядника непогашеної судимості за корисливі злочини;

· з'ясування факту неправомірної видачі кваліфікаційного сертифікату.

На підставі подання Кваліфікаційної комісії про позбавлення інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифікату центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів повинен приймати рішення про позбавлення інженера-землевпорядника кваліфікаційного сертифікату та повідомляти його письмово у двотижневий строк після надходження відповідного протоколу засідання Кваліфікаційної комісії.

Повинна існувати можливість оскарження рішення про позбавлення інженера-землевпорядника кваліфікаційного свідоцтва в судовому порядку.

Рішення про зупинення дії кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника має прийматися центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у разі:

· невиконання інженером-землевпорядником вимог щодо підвищення кваліфікації;

· зазначення інженером-землевпорядником завідомо неправдивих даних, що призвело до викривлення інформації про оцінювача в Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників.

Дія кваліфікаційного сертифікату повинна поновлюватися центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів в тижневий строк після усунення інженером-землевпорядником наявних зауважень.

Складання документації із землеустрою особою, яка не отримала кваліфікаційного сертифікату, яку позбавлено кваліфікаційного сертифікату або дія кваліфікаційного сертифікату якої зупинена, має бути заборонене. Документація із землеустрою та технічна документація з оцінки земель, яка була підписана такою особою, має розглядатися як недійсна.

Документацію із землеустрою та технічну документацію із оцінки земель у перспективі слід створювати у паперовому і електронному вигляді. При чому відповідність документації положенням нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою та оцінки земель [2] має засвідчуватися:

· у паперовому вигляді - підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника;

· у електронному вигляді - електронним цифровим підписом сертифікованого інженера-землевпорядника згідно законодавства про використання електронного цифрового підпису.

Документація із землеустрою має розглядатись як об'єкт, на який видаються документи дозвільного характеру, але документи дозвільного характеру, що видаються відповідно до законодавство про функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності, не слід розглядати як складову частину документації із землеустрою.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів повинен вести Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників, які отримали кваліфікаційний сертифікат.

У Державному реєстрі сертифікованих інженерів-землевпорядників слід зазначати таку інформацію про інженера-землевпорядника: прізвище, ім'я та по-батькові інженера-землевпорядника, дата видачі та номер кваліфікаційного сертифікату, назва навчального закладу, на базі якого складався кваліфікаційний іспит та який здійснював підвищення кваліфікації інженера-землевпорядника, дата та номер протоколу рішення Кваліфікаційної комісії про видачу кваліфікаційного сертифікату, інформація про підвищення кваліфікації, інформація щодо зупинення дії чи позбавлення кваліфікаційного сертифікату, місце роботи інженера-землевпорядника, відомості про членство у саморегулівній організації у сфері землеустрою.

Інформація з Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників має надаватися за письмовою заявою фізичним і юридичним особам у формі витягу на безоплатній основі.

Державний реєстр сертифікованих інженерів-землевпорядників слід оприлюднювати на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Технологічні та програмні засоби, необхідні для оприлюднення відомостей Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, повинні забезпечувати юридичним та фізичним особам можливість безоплатного анонімного перегляду, копіювання та роздрукування реєстру на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень.

Важливою передумовою підвищення ефективності управління ризиками професійної діяльності слід вважати створення саморегулівних організацій у сфері землеустрою - громадських організацій, що об'єднуватимуть фізичних осіб, які визнані сертифікованими інженерами-землевпорядниками, та здійснюватимуть повноваження з громадського регулювання землеустрою. Утворення та порядок діяльності саморегулівних організацій у сфері землеустрою має регулюватися законодавством про об'єднання громадян з урахуванням особливостей, встановлених законодавством про землеустрій.

Саморегулівні організації у сфері землеустрою повинні бути юридичними особами, які діють на засадах самоврядування і діяльність яких не має на меті отримання прибутку. Громадські організації фізичних осіб, які визнані сертифікованими інженерами-землевпорядниками, що претендують на визнання їх статусу саморегулівної організації у сфері землеустрою, повинні відповідати таким критеріям:

· кількісний склад повинен налічувати не менше 250 сертифікованих інженерів-землевпорядників;

· не менше 90 відсотків членів її загального кількісного складу повинні бути сертифікованими інженерами-землевпорядниками;

· повинна існувати встановлена процедура внутрішньої сертифікації своїх членів з метою контролю за якістю робіт із землеустрою, яка проводиться ними.

Порядок визнання статусу саморегулівної організації у сфері землеустрою центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів має визначати Кабінет Міністрів України.

Саморегулівним організаціям у сфері землеустрою доцільно надати такі повноваження з громадського регулювання землеустрою:

· контроль за виконанням положень нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, забезпеченням належної якості документації із землеустрою, яка складається сертифікованими інженерами-землевпорядниками - її членами;

· участь у розробленні нормативно-правових актів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою;

· участь у професійній підготовці та сертифікації інженерів-землевпорядників;

· участь у складі Кваліфікаційної комісії;

· проведення незалежної експертизи документації із землеустрою;

· захист своїх членів у питаннях судового та досудового вирішення спорів, пов'язаних із проведенням землеустрою, відповідно до законодавства;

· сприяння розвитку конкуренції у сфері землеустрою;

· підвищення професійного рівня членів саморегулівної організації шляхом внутрішньої сертифікації за процедурою, встановленою саморегулівною організацією;

· сприяння розвитку інформаційних технологій в землеустрої, широкому інформуванню суспільства про особливості організації раціонального використання та охорони земель, формування сталого землекористування;

· встановлення інших вимог щодо сумлінного виконання своїми членами робіт із землеустрою, забезпечення виконання ними вимог цього Закону, нормативно-технічних документів у сфері землеустрою.

Саморегулівні організації у сфері землеустрою повинні брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Виконавцями робіт із оцінки земель мають бути визнані:

· юридичні особи - суб'єкти господарювання незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, що мають у своєму складі оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок та/або сертифікованих інженерів-землевпорядників;

· фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які отримали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача з експертної грошової оцінки земельних ділянок та/або є сертифікованими інженерами-землевпорядниками.

Варто чітко визначити, що експертна грошова оцінка земельних ділянок має проводитись також у випадку оцінки земель, земельних ділянок та земельних поліпшень для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (крім тих, що справляються на базі нормативної грошової оцінки).

Слід запровадити безоплатність доступу до відомостей Державного земельного кадастру в режимі читання для сертифікованих інженерів-землевпорядників та оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок у порядку, що встановлюватиметься Кабінетом Міністрів України.»;

Необхідно також створити передумови для недопущення ускладнень організаційно-правового характеру для виконавців робіт із землеустрою та оцінки земель, порушення права на працю осіб, що здійснюють професійну діяльність у сферах землеустрою та оцінки земель, а також обмеження доступу громадян та господарюючих суб'єктів до ринку землевпорядних робіт та оціночних послуг. Тому варто запровадити спрощений перехід на нову сертифікаційну систему регулювання землеустрою та оцінки земель для професіоналів, що вже працюють у цих галузях. Зокрема, кваліфікаційні сертифікати інженера-землевпорядника повинні на протязі п'яти робочих днів безоплатно видаватися центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів за добровільним зверненням без складання кваліфікаційного іспиту особам, які мають кваліфікацію інженера-землевпорядника та на момент набрання чинності цим законом відповідають одній із таких умов:

· здійснюють господарську діяльність як фізична особа-підприємець або працюють у складі суб'єктів господарювання, що у встановленому законом порядку отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою та/або землеоціночних робіт, та мають стаж роботи за спеціальністю понад три роки;

· перебувають на державній службі та мають стаж служби у державних органах земельних ресурсів понад три роки;

· мають науковий ступінь кандидата або доктора наук.

До визнання в установленому порядку саморегулівних організацій у сфері землеустрою, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів для забезпечення громадського регулювання землеустрою, в тому числі забезпеченні роботи Кваліфікаційної комісії, повинен залучати висококваліфікованих інженерів-землевпорядників, що делеговані об'єднаннями громадян, асоціаціями, навчальними закладами, що здійснюють громадську, професійну та освітню діяльність у сфері землеустрою.

Для практичної реалізації запропонованих підходів до дерегуляції господарської діяльності у сферах землеустрою та оцінки земель необхідно:

· внести зміни до Земельного кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо уточнення понятійного апарату, який використовується при визначенні виконавців робіт із землеустрою та оцінки земель;

· внести зміни до Закону України «Про землеустрій» щодо уточнення повноважень органів влади у сфері землеустрою, запровадження засвідчення документації із землеустрою та оцінки земель підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, складання документації із землеустрою у паперовому та електронному вигляді, уточнення визначення розробників документації із землеустрою, запровадження саморегулювання у сфері землеустрою, встановлення вимог до професійної підготовки та кадрового забезпечення у сфері землеустрою, запровадження ведення Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, створення реальних механізмів відповідальності за порушення законодавства у сфері землеустрою (в т.ч. анулювання сертифіката інженера-землевпорядника);

· внести зміни до Закону України «Про оцінку земель» щодо уточнення визначення кола суб'єктів оціночної діяльності, запровадження засвідчення технічної документації з оцінки земель підписом та особистою печаткою сертифікованого інженера-землевпорядника, уточнення випадків обов'язкового проведення грошової оцінки земельних ділянок, а також порядків проведення бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок;

· внести зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012-2014 роки», Закон України «Про Фонд державного майна України» та Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» з метою усунення правових колізій, що стали причиною виникнення значних корупційних ризиків на ринку оціночних послуг у 2012 році;

· внести зміни до Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» з метою чіткого розмежування випадків проведення незалежної оцінки майна та експертної грошової оцінки земельних ділянок, що покликані забезпечити спростити та здешевити для замовників оцінки доступ до оціночних послуг за рахунок створення організаційно-правових передумов для проведення оцінки земельних ділянок разом із земельними поліпшеннями;

· внести зміни до Закону України «Про Державним земельний кадастр» щодо спрощення доступу сертифікованих інженерів-землевпорядників та оцінювачів до кадастрових даних з метою підвищення якості виконуваних ними робіт;

· внести зміни до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» щодо виключення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт із переліку видів діяльності, що згідно закону підлягають ліцензуванню;

· запровадити перехідні положення щодо: недопущення звуження кола виконавців робіт із землеустрою та оцінки земель, а також порушення права на працю інженерів-землевпорядників та оцінювачів шляхом безоплатного оформлення особам, що вже здійснюють відповідну професійну діяльність, кваліфікаційних сертифікатів та кваліфікаційних свідоцтв без складання кваліфікаційних іспитів; запровадження перехідних норм щодо громадського регулювання землеустрою на час до створення саморегулівних організацій у цій сфері тощо.

Потребуватиме удосконалення низка підзаконних нормативно-правових актів, до яких належать: постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 № 1698 «Про затвердження переліку органів ліцензування», від 04.07.2001 № 756 «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності», від 25.08.2004 № 1094 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення», від 26.05.2004 № 677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок», від 12.07.2006 № 974 «Про затвердження Порядку реєстрації об'єктів державної експертизи землевпорядної документації та типової форми її висновку», від 22.02.2008 № 79 «Про затвердження Порядку складення плану земельно-господарського устрою території населеного пункту», від 30.10.2008 № 945 «Питання Національного аграрного університету», від 05.08.2009 № 844 «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України», від 01.08.2011 № 835 «Деякі питання надання Державним агентством земельних ресурсів та його територіальними органами платних адміністративних послуг», від 02.11.2011 № 1134 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь»; накази Держкомзему від 05.08.2009 № 423 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт» (зареєстрований Мін'юстом України від 31.08.2009 № 821/16837) та від 02.07.2010 № 511 «Про затвердження Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт» (зареєстрований Мін'юстом України від 16.09.2010 № 824/18119).

Потребуватимуть удосконалення нормативно-правові акти щодо оціночної діяльності, прийняття яких належить до повноважень Фонду державного майна України (із урахуванням наказів ФДМУ № 2957 від 14.06.2012 «Щодо скасування деяких наказів ФДМУ», № 2952 від 14.06.2012 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких наказів ФДМУ», № 2951 від 14.06.2012 «Про скасування деяких наказів ФДМУ», № 2950 від 14.06.2012 «Щодо скасування деяких наказів ФДМУ», а також наказу Мінюсту № 880/5 від 14.06.2012 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства юстиції України від 21 травня 2012 року № 766/5») з метою недопущення подальшої штучної монополізації ринку оціночних послуг та створення корупційних ризиків при регулюванні оціночної діяльності.

Висновки

Реалізація запропонованих організаційно-правових підходів до дерегуляції землеустрою та оцінки земель як видів професійної діяльності дозволить скоротити державне втручання у зазначених сферах, стимулюватиме вільну конкуренцію на відповідних ринках, сприятиме підвищенню ефективності виробництва та захищатиме права споживачів послуг виконавців робіт із землеустрою та оцінки.

Список літератури

1. Мартин А.Г., Тихенко Р.В. Генезис землеустрою та його понятійного апарату: ретроспективний аналіз та сучасне розуміння // Землеустрій і кадастр. - 2006. - № 1. - С. 16-26.

2. Мартин А.Г., Колесник В.І. Проблеми створення системи галузевої стандартизації в галузях землеустрою, охорони та оцінки земель // Землеустрій і кадастр. - 2009. - № 4. - С. 12-22.

Размещено на Allbest.ru