Проблеми підготовки судових експертів у вищих навчальних закладах України

Исследование посвящено рассмотрению проблемных вопросов подготовки судебных экспертов у высших учебных заведениях Украины. Проведен анализ законодательства Украины в сфере судебно-экспертной деятельности и рассмотрена практика подготовки экспертных кадров в некоторых зарубежных странах.

Ключевые слова: законодательство, подготовка, судебный эксперт, преподавание, судебная экспертиза, высшие учебные заведения.

Постановка проблеми

Професіоналізація наукових працівників у сфері судово-експертної діяльності переважно повинна ґрунтуватися на фундаментальній підготовці майбутнього судового експерта у вищому навчальному закладі саме як судового експерта. Такий підхід передбачає необхідність розвитку післядипломної освіти, її базування на фундаментальній підготовці у вищих навчальних закладах.

На жаль, в Україні досі не розроблено програм магістерської підготовки в галузі судової експертизи. Видається доцільним запровадити систему підготовки експертних кадрів на кафедрах (в інститутах) судово-експертної діяльності у державних вищих навчальних закладах, що мають відповідну наукову базу та в належний спосіб підготовлений професорсько-викладацький склад за напрямами судово-експертної діяльності.

Мета дослідження - встановити доцільність та можливість підготовки судових експертів у вищих навчальних закладах України, проаналізувати законодавства України у сфері судово-експертної діяльності та практики підготовки експертних кадрів у деяких закордонних країнах.

Стан дослідження

Дослідженню питання підготовки судових експертів розглядають праці Н.І. Клименко, В.К. Стринжа, В.М. Шерстюк, А.С. Калімова, П.І. Репешко та інші. Висвітленню окремих аспектів професійної діяльності судового експерта присвячені праці Р.С. Бєлкіна, А.І. Вінберга, А.В. Дулова, І.Ф. Крилова, В.Я. Колдіна, А.Р. Шляхова, Я.М. Яковлева та ін.

Виклад основних положень

Сьогодні одним з актуальних питань міжнародного співробітництва в галузі судової експертизи є вступ судово-експертних установ Міністерства юстиції України до Європейської мережі криміналістичних наукових установ (ENFSI) з метою досягнення високої якості судових експертиз, що існує у країнах Європи.

Це співробітництво сприятиме розвитку науково-методичного забезпечення, удосконалення системи сертифікації обладнання та інших засобів, підвищення ефективності системи підготовки та кваліфікації працівників державних судово-експертних установ.

Сьогодні до Європейської мережі криміналістичних наукових установ, членами якої є 54 провідні криміналістичні лабораторії з 33 країн Європи, входить Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України.

Процес підготовки судових експертів є одним із напрямків системи державного регулювання.

Судовим експертом визнається особа, яка має спеціальні знання і призначається відповідно до порядку, встановленого кодексами, що регулюють проведення судової експертизи і надання висновку експерта (ст. 75 КПК України).

Судовим експертом у судочинстві може бути як державний експерт, тобто співробітник державної експертної установи, так і недержавний експерт, який може бути або співробітником недержавної експертної установи, або приватною особою, яка має спеціальні знання, необхідні для надання відповіді на питання слідства або суду (приватний експерт, який займається експертною діяльністю професійно, і спеціалісти у різних сферах діяльності, які залучаються у разі потреби до виконання експертних завдань).

Згідно з Кримінальним-процесуальним кодексом України, і державний, і недержавний експерти процесуально рівнозначні.

Відповідно до ст.10 закону України “Про судову експертизу” від 25.02.94 р., судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим законом [1].

У Наказі Міністерства юстиції України №86/5 від 09.08.2005 р. “Про затвердження Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів” для присвоєння (підтвердження) кваліфікації судового експерта фахівці науково-дослідних установ судових експертиз Мін'юсту України повинні мати відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройти підготовку у галузі судової експертизи з певної експертної спеціальності, знати законодавство України про судову експертизу та методичні вимоги і практику їх застосування за відповідною експертною спеціальністю.

Під час вирішення питання щодо відповідності вищої освіти експертній спеціальності, за якою фахівець має намір пройти навчання з метою отримання кваліфікації судового експерта, враховується навчальний час (кількість годин) з відповідних дисциплін програми навчання, зазначених у додатку до диплома про вищу освіту [2].

Згідно з думкою В.М. Шерстюк, дослідження професійної діяльності експерта відбувається шляхом створення його професіограми. Мета створення професіограми - розробити ідеальну модель, в якій має бути повна кваліфікаційна характеристика судового експерта з позицій вимог, що пред'являються до його професійних знань, умінь, навичок, здібностей, особистісних характеристик [3].

Професіоналізація наукових працівників у сфері судово-експертної діяльності повинна будуватися переважно на фундаментальній підготовці майбутнього судового експерта у вищому навчальному закладі саме як судового експерта. Такий підхід передбачає необхідність розвитку післядипломної освіти, її базування на фундаментальній підготовці у вищих навчальних закладах.

Тому підготовка судового експерта повинна передбачати: базову повну вищу освіту; післядипломну освіту (спеціалізація стажування, підвищення кваліфікації та перепідготовка); спеціальну освіту за певними експертними спеціальностями; самоосвіту [3].

На юридичних факультетах ВНЗ МОН України вивчають курс криміналістики і судової експертизи, у межах якого студенти набувають теоретичних знань. Окремі відомчі вищі навчальні заклади здійснюють підготовку судових експертів для роботи в експертній службі МВС України (зокрема, Національна академія внутрішніх справ, Донецький юридичний інститут МВС України). Випускникам цих ВНЗ присвоюється кваліфікація судового експерта, а їхні дані заносяться до Реєстру атестованих експертів експертної служби МВС України, ведення якого покладається на ДНДЕКЦ МВС України. судовий експерт навчальний заклад україна

До того ж підходи до навчання експертних кадрів у Міністерстві внутрішніх справ України, Міністерстві юстиції України, Службі безпеки України та Державній податковій службі України мають загальні методичні основи, але під час безпосередньої підготовки у кожній експертній установі існує своя специфіка як в організації навчання, так і в його методичному забезпеченні. Одним із важливих напрямків удосконалення судово-експертної діяльності в Україні є перебудова системи підготовки експертних кадрів. Станом на сьогоднішній день специфіка професійної підготовки співробітників експертно-криміналістичних підрозділів правоохоронних органів Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державної податкової служби України полягає у доборі кандидатів не лише для роботи як спеціаліста (фахівця) або експерта, але й співробітника правоохоронного органу [4].

У Росії питання підготовки експертних кадрів вирішили за допомогою введення до державного реєстру нової спеціальності для фахівців з вищою освітою - “судова експертиза”. Наразі у вищих навчальних закладах МВС Росії готують за п'ятирічною формою навчання експертів “традиційних” криміналістичних експертиз, що отримують після закінчення ВНЗ диплом про вищу експертну освіту та допуски на право проведення семи різних експертиз: трасологічних, дактилоскопічних, балістичних, холодної зброї, портретних, почеркознавчих, техніко-криміналістичних експертиз документів. З 2000 року у Російській Федерації діє Державний освітній стандарт вищої професійної освіти за спеціальністю 030502 “Судова експертиза”. Випускникам вузів за цією спеціальністю з 2003 року присвоюється кваліфікація “судовий експерт”.

Методика підготовки судових експертів у Російській Федерації дещо відрізняється від деяких сусідніх європейських країн. Так, Н.І. Клименко та В.К. Стринжа повідомляють, що експертні кадри для системи МВС у Польщі формуються так. Після отримання вищої освіти особи проходять спеціальну підготовку спочатку на курсах протягом року, потім шість місяців працюють під контролем досвідчених фахівців Інституту криміналістики та півтора року - під контролем фахівців на місцях. Лише через три роки вони отримують право самостійного виконання експертиз. За таким самим підходом здійснювалася підготовка експертів для системи Міністерств внутрішніх справ Угорщини, Чехії та Словаччини [5].

На думку А.С. Калімової, специфікою судово-експертних установ є поєднання науково-дослідницької, науково-методичної та науково-виробничої діяльності, що здійснюється переважно одними і тими самими особами. Питання професійної підготовки у галузі наукової діяльності у цьому випадку невід'ємні від питань загальної професійної підготовки експертів, які є, по суті, науково-практичними кадрами. У Республіці Казахстан вказана проблема вирішується не шляхом спеціального забезпечення на рівні відповідної освіти, а з залученням фахівців базисних дисциплін. Такий підхід, вважає автор, має свої позитивні сторони, оскільки спеціалісти приносять в науку, що розвивається, не лише засоби дослідження, але й доволі цілісні системи знань, завдяки чому утворюються умови для взаємодії різних систем знань [6].

На жаль, в Україні досі не розроблено програм магістерської підготовки в галузі судової експертизи. Видається доцільним запровадити систему підготовки експертних кадрів на кафедрах (в інститутах) судово-експертної діяльності у державних вищих навчальних закладах, що мають відповідну наукову базу та в належний спосіб підготовлений професорсько-викладацький склад за напрямами судово-експертної діяльності. Навчальний процес має бути орієнтований на випуск фахівців певних профілів (спеціальностей), а набуті ними знання під час навчання повинні відповідати встановленим для судових експертів відповідних спеціальностей ступеню, глибині, характеру засвоєння і подальшій реалізації.

Для визначення характеру професії судового експерта принципове значення має зміст, вид та обсяг його знань. Судово-експертні спеціальності мають подвійну природу, де основну роль відіграють базові науки, допоміжну - юридичні.

Співвідношення зазначених груп знань (основних та допоміжних) визначає вид, термін та інші особливості процесу підготовки судових експертів і присвоєння їм відповідної експертної кваліфікації (чи інших формальних показників професійного росту фахівця).

У контексті вищесказаного Національний університет “Львівська політехніка” здійснює підготовку фахівців за базовими технічними напрямами освіти, які збігаються з окремими експертними спеціальностями, що може бути підставою для їх подальшого навчання для здобуття кваліфікації судового експерта. Зокрема, у Навчально-науковому інституті права та психології НУ “Львівська політехніка” здійснюється підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “Магістр” за спеціальністю 8.18010003 “Судова експертиза”, яка пройшла державну акредитацію. Студентам магістратури викладаються теоретичні засади судово-експертної діяльності, юридичні підстави призначення та проведення судових експертиз та складання висновку експерта, методичні основи проведення певного виду судових експертиз. Для набуття практичних навичок студенти проходять стажування у державних експертних закладах.

Однак існує і протилежна думка щодо доцільності введення окремої освітньої спеціальності - “судовий експерт”. Так, зокрема, на думку П.І. Репешка, особа набуває статусу судового експерта після призначення їй у порядку, визначеному відповідним процесуальним законодавством, судової експертизи до виконання. При цьому виникає сумнів у доцільності введення окремої освітньої спеціальності - “судовий експерт”. Отримання особою одночасно з вищою освітою або після її здобуття спеціальної підготовки для належного виконання обов'язків судового експерта не повинно змінювати освітньої спеціальності. Статус судового експерта особа отримує у визначеному чинним процесуальним законодавством порядку. Поза кримінальним, цивільним, господарським та адміністративним процесом та сама особа може залучатися до виконання окремих функціональних завдань, які передбачають використання спеціальних знань, але не як судового експерта, а як спеціаліста. Не потрібно змішувати поняття процесуального статусу особи “судовий експерт” з поняттям професії, спеціальності чи посади “судовий експерт”. Адже посади “судовий експерт” не може бути, так само, як не може бути таких професій, спеціальностей чи посад, як “свідок”, потерпілий”, “підозрюваний”, “обвинувачений” тощо [7].

Висновки

Отже, критеріями, за якими оцінюють компетентність експерта, висновок якого розглядається як доказ під час розслідування справи, є освіта експерта і стаж його професійної діяльності у сфері науки або практики, які необхідні для проведення експертизи. Необхідною і вирішальною умовою щодо підготовки судових експертів у вищих навчальних закладах є внесення змін у законодавчі акти, які регламентують судово-експертну діяльність в Україні.

Література

1. „Про судову експертизу”: закон України від 25 лютого 1994 р.: із змінами від 9 вересня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №28. - Ст. 232; 2003. - №27. - Ст. 209.

2. Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів: затверджено наказом Міністерства юстиції України від 09.08.2005 р. №86/5.

3. Шерстюк В.М. Організаційно-правові та морально-психологічні засади судово-експертної діяльності: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність / В.М. Шерстюк. - Харків, 2007. - 21 с.

5. Клименко Н.И., Стринжа В.К. К вопросу о подготовке экспертов // Криминалистика и судебная экспертиза. - К.: Вища шк., 1989. - Вып. 39. - С. 25-28.

6. Калимова А.С. Современное состояние и перспективы развития судебно-экспертной деятельности в Республике Казахстан // Экспертное обеспечение правосудия: проблемы теории и практики: матер. науч.-практ. конф. - Симферополь: ДиАйПи, 2006. - С. 2529.

7. Репешко П.І. Судовий експерт: співвідношення процесуального статусу та професійної діяльності / П.І. Репешко: матер. Міжнар. наук.-практ. інтернет-конференції “Сучасна наука в мережі Інтернет” 25-27 лютого 2010 р.