Інновації в державному управлінні як умова розбудови сервісної держави

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІННОВАЦІЇ В ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ ЯК УМОВА РОЗБУДОВИ СЕРВІСНОЇ ДЕРЖАВИ

М.А. Шульга, д-р політ. наук, проф., М. В. Коновалова, асп.

КНУТШ, Київ

Анотація

У статті проаналізовано процес формування інновацій в організації та функціонуванні державної служби як запоруки розбудови "сервісної держави". Робиться висновок, що в сучасних умовах розвитку надання якісних державних послуг можливе лише за ефективного впровадження інновацій у державне управління. Як приклад розвитку успішних інновацій для покращеного надання державних послуг розглядається досвід Грузії.

Ключові слова: система державного управління, державна служба, сервісна держава, державні послуги, інновації.

Аннотация

ИННОВАЦИИ В ГОСУДАРСТВЕННОМ УПРАВЛЕНИИ КАК УСЛОВИЕ РАЗВИТИЯ СЕРВИСНОГО ГОСУДАРСТВА

Annotation

інновація управління правовий сервісний

Постановка проблеми. Загальна демократизація та становлення громадянського суспільства сприяли усвідомленню українським суспільством того, що метою сучасної, сервісної держави є не керування суспільством, а надання йому послуг. Це стало поштовхом до започаткування процесу модернізації державного управління, з метою трансформації України в сервісну державу, однією з основних функцій якої визнається обслуговування громадян з метою задоволення їх потреб. У такій державі особи у відносинах з органами влади є не прохачами, а споживачами послуг. Системи державного управління вдосконалюються відповідно до характеру економічних і соціально-політичних трансформацій. А тому адміністративні реформи є відображенням глобальної тенденції з переосмислення природи і ролі держави в постіндустріальному суспільстві. Основним лейтмотивом модернізації державного управління є підвищення ефективності і результативності роботи державних структур, посилення їх відповідальності за надання якісних послуг населенню. Глобальна економічна криза та ринкова конкуренція є основними стимулами до інновацій в організації та функціонуванні органів виконавчої влади як суб'єктів, що надають державні послуги. Процес розвитку інновацій у державних органах стикається з рядом перешкод та має свої особливості, на які варто звертати увагу під час розвитку концепції "сервісної держави".

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Деякі аспекти розгляду зазначеної проблеми, а саме обґрунтування необхідності побудови клієнто-орієнтованої моделі влади, спрямування діяльності влади і місцевого самоврядування на задоволення громадян якісними державними послугами, постійно перебувають у центрі уваги багатьох українських та зарубіжних вчених, зокрема К. Бліщук, Н. Варламова, В. Долечек, В. Євдоки- менка, Ю. Кузнецової, О. Лазор, Д. Сандлер, С. Сидоренка, Ю. Тихомірова, О. Євтушенка та інших. Питання розвитку інновацій у державних органах для покращення ефективності надання адміністративних послуг активно досліджується західними вченими (П. Кох, Х. Тенінт) та вітчизняними дослідниками (Н. Нижник, Х. Хачатурян та ін.). Проте в центрі уваги містяться питання загальносистемної детермінації управлінських інновацій. Але визначення особливостей власне інновацій у системі надання державних послуг є порівняно малодослідженою проблемою у вітчизняній науці.

Метою дослідження є вивчення основних перешкод та особливостей на шляху розвитку і впровадження інновацій в організацію та функціонування державних органів для реалізації ідеї сервісної держави в Україні.

Виклад основного матеріалу. Україна здійснює складний демократичний перехід до політично організованого, відповідального суспільства нової якості, в якому поступово підвищується рівень ділової активності та політичної участі громадян, забезпечення їхніх прав і свобод, формується нова структура соціального простору. Відбувається комплексна модернізація українського суспільства, що і є концептуально спрямованим процесом його трансформації, свідомим намаганням держави здійснювати якісні перетворення в усіх сферах суспільного життя на основі мобілізації національних ресурсів та з урахуванням досвіду розвинених країн. На сьогодні модернізація охопила всі сфери життєдіяльності соціуму і, насамперед, державно-політичну сферу з її ключовим елементом - системою державного управління. Успішність сучасних модернізаційних процесів зумовлюється передусім вибором найдоцільнішої моделі демократії, здатної забезпечити оптимальне співвідношення між громадянським суспільством та державою і, відповідно, чітко визначити місце і роль громадськості у виробленні та реалізації стратегії сталого розвитку України.

Однією з популярних теорій стала концепція модернізації державно-правової організації, що ґрунтується на ідеї сервісного державного управління, яке здійснюється як державними органами, так і місцевим самоврядуванням. Така спрямованість оптимізації та імплементації інститутів владно-правової взаємодії суспільства і держави, інших органів управління ґрунтується на ефективному наданні публічних (адміністративних, державних) послуг населенню. Сервісна концепція держави, що одержала широке поширення в США і ряді країн Західної Європи у 80-90-х рр. минулого століття, розглядає призначення держави в служінні індивіду, і, у її буквальному тлумаченні, практично будь-яка діяльність держави, яка охоплює взаємодію з індивідом, є державною послугою [3, с.744]. Сервісна ідея розвитку державної системи ґрунтується на класичній економічній схемі: "виробник послуг - споживач", де стійкість і легітимність державних інститутів пов'язана з ефективністю виявлення, моделювання та реалізації індивідуальних та групових інтересів і потреб. У "сервісній" організації управління домінуючим показником ефективності виступає "задоволеність споживачів". Для цього обґрунтовується необхідність використання комплексного підходу до нормування цілей і завдань управлінської діяльності (системний взаємозв'язок соціологічних, психологічних, адміністративних, економічних, інформаційних, правових форм, методів, способів і прийомів). Відповідальність за життєве забезпечення і безпеку покладається на державу, яка покликана гарантувати задоволення потреб та інтересів окремої особистості. Сервісний підхід до сутності держави пов'язаний з такими напрямками оптимізації владно-правової діяльності, як розвиток мережевих форм управлінської взаємодії, формування "електронного уряду", комунікативних технологій контролю і планування, розвиток "онлайнових" послуг, формування багатосторонніх зв'язків, які дозволяють громадянам брати активну участь у комунікації із владою. Узагальнюючи різні концептуальні напрацювання, можна відзначити, що "сервісна держава" - це особлива політична форма організації публічної влади, володіє спеціальним апаратом управління, спрямованим на надання публічних послуг індивідам, а також система соціально-правових гарантій гідного життєзабезпечення людини, її прав і свобод.

Саме з переорієнтуванням характеру управлінської діяльності із "керування особою" на "надання послуг" і пов'язане застосування категорії "адміністративні послуги", яке обумовлюється тим, що у своїй основі діяльність державних органів має таке ж навантаження, що й у приватному праві, і саме це є діяльністю для задоволення певних потреб особи, що здійснюється за зверненням цієї особи.

На думку Євтушенка О. Н., розбудова моделі "сервісної держави", яка повинна займатися наданням послуг, пов'язана зі зміною орієнтирів у державі: розуміння того, що держава існує для людини, а не навпаки. Крім того, розбудові такої моделі сприяють сучасні технології й відкриті стандарти, які дозволяють забезпечити перетворення держави в сервісну організацію з надання послуг населенню (громадянам) й компаніям [2, с.36].

В Україні "План модернізації державного управління", що розроблений центром адаптації державної служби до стандартів Європейського Союзу передбачає якісно новий підхід до державної служби, який відповідає європейським стандартам державного менеджменту і наближає державу до статусу інституту, що обслуговує громадян, тобто робить її не знаряддям примусу, а сервісною державою для людей, де чиновники надають якісні послуги, розраховуючи на кошти платників податків, а не на хабарі.

Сьогодні, в період гострої економічної кризи, важливо не лише надавати якісні державні послуги, але й "давати більше за менші гроші". Водночас розвиток приватних організацій, що спеціалізуються на наданні аналогових послуг для населення вимагає від держави функціонувати на конкурентоспроможних засадах. Тому для більш ефективного вирішення таких питань, як надання якісних публічних послуг та конкурентоздатне функціонування державної служби, важливим є розвиток та впровадження управлінських інновацій.

Як зазначає Н. Нижник, сутність управлінських інновацій полягає в тому, що громадяни з пасивних платників податків перетворюються в активних клієнтів - споживачів послуг державного управління, відповідно державна служба стає прозорою і підконтрольною громадянам, а відносини між нею та громадянином мають ринково-клієнтарний характер, що підриває основи бюрократії. "Маркетизація" взаємовідносин громадянина з апаратом управління сприяє підвищенню ефективності роботи чиновників. В умовах нової системи державного управління чиновник бореться за клієнта, оскільки послугу можуть надати різні державні організації та громадські структури [4, с.110].

Для створення "сервісної держави" як постачальника публічних послуг необхідною умовою є розробка і втілення інновацій у системі державного управління. Це не просте використання нових продуктів, це новий тип мислення, новий тип поведінки як окремого державного службовця, так і організації загалом.

На основі доповіді "Інновації в державному секторі" можемо виокремити основні перешкоди на шляху розвитку інновацій (див.табл.1).

Таким чином, реальні перешкоди на шляху впроваційним середовищем у межах державної служби, і судження нововведень викликані несприятливим інноваванням багаторічної усталеної бюрократичної традиції управління та ієрархічної структури, а також браком людських, інформаційних та фінансових ресурсів.

Дослідження "Інновації в державному секторі" визначає п'ять ключових сфер заходів для підтримки інновацій у державних організаціях. По-перше, важливе значення мають політичний імпульс і постановка цілі. Політики і керівники високого рівня повинні насамперед сконцентруватися на цілях очікуваного поліпшення державних служб. Головною функцією політиків повинна бути постановка далекоглядних стратегічних цілей, тоді як конкретні цілі, засоби та ресурси для виконання, часто краще розробляються і здійснюються урядовими організаціями та іншими зацікавленими сторонами. По-друге, експерименти і спрощення структури вимагають спеціальних інструментів і ресурсів, які є загальними в інноваційній діяльності підприємницького сектору. Подібні засоби можуть дозволити державним службовцям почувати себе більш комфортно, творчо експериментувати, не маючи справи з повсякденними обмеженнями і політичною нестабільністю. Експерименти мають супроводжуватися низкою проб і помилок, тестуванням та вивченням реальних шляхів до спрощення структури. По-третє, для більш чіткого роз'яснення передового досвіду, а також забезпечення безперервною інформацією про інноваційну діяльність у державних організаціях необхідні моніторинг і спілкування. Урядові організації повинні показати переваги своїх інновацій політикам, колегам і широкій громадськості. По-четверте, підвищення кваліфікації та управління людськими ресурсами є ключовими факторами інновацій в урядових організаціях, оскільки їх виконання в основному спирається на людські ресурси. Хоча в урядових організаціях працюють висококваліфіковані фахівці, вони часто знаходяться в жорсткій і вузькоспеціалізованій організаційній ієрархії. А тому необхідно вжити заходів на користь безперервного навчання, нагородження та визнання, мобільності та обміну співробітниками, а також диверсифікації керівництва. По-п'яте, повинні підтримуватися об'єднання зусиль між державним і приватним секторами. Державні організації зазвичай обмежують свою співпрацю до аутсорсингу або консультацій. Довгострокове співробітництво і діалог між державним і приватним секторами вимагають радикальних вдосконалень в урядових організаціях, щоб вони мали більше можливостей для оцінки своїх потреб і потенціалу співпраці та навчання на основі партнерства з підприємницьким сектором. Таким чином, ключовими факторами визначено: політичний імпульс, можливість експериментувати, розвинена комунікація, безперервний професійний розвиток державних службовців, партнерство із приватним сектором.

Успішний досвід проведення реформ у цій сфері Україна могла б запозичити в Грузії. На сьогодні у країні усунені всі бюрократичні бар'єри, що перешкоджають швидкій і ефективній реалізації надання адміністративних послуг. Впроваджений і широко реалізується принцип "єдиного вікна" завдяки створенню Будинків юстиції. Для впровадження такої інновації було використано весь спектр заходів для підтримки інновацій. На основі доповіді Світового банку нами розглянуто основні з них [1]. Політичним імпульсом стало бажання нової влади після 2003 року подолати корупцію та підвищити якість адміністративних послуг. Весь період функціонування уряду М. Саакашвілі можна охарактеризувати як один великий експеримент. Всі чиновники мали змогу експериментувати, подавати нові ідеї реформування того чи іншого органу, що надають державні послуги. Розвинена комунікація проявлялася в тісній співпраці чиновників і політиків, а також у підвищенні обізнаності громадськості. Для пропагування нових послуг була забезпечена тісна взаємодія із ЗМІ, регулярно проводилися прес-конференції, розповсюджувалися буклети про нові послуги у селах та школах, а також проводилися зустрічі з населенням та роз'яснювання планів реформування, аби забезпечити зворотній зв'язок. У сфері професійного розвитку державних службовців в Грузії потрібно виокремити два етапи. Перший етап полягає у заміні 90% старого апарату управлінцями нової формації, молодих, талановитих та освічених співробітників з високими етичними принципами. Першочерговими критеріями відбору були відсутність досвіду роботи у державних установах та незаплямоване минуле. Другий етап передбачає освітню практику для державних службовців і включає цикли занять із актуальних питань, зокрема заняття щодо забезпечення доступу до публічної інформації для представників різних міністерств і відомств, тренінги з питань зміцнення морального обличчя спільно з Програмою НАТО "Партнерство заради миру" та інші. Партнерство із приватним сектором проявлялося у тісній співпраці грузинського уряду із представниками бізнесу. Починаючи з 2009 року, стали проводитись громадські обговорення складнощів та переваг реформ у різних секторах, а саме у медицині, у сфері комунальних послуг, оподаткуванні та діловому середовищі. Також там, де це можливо, з метою підвищення ефективності державні послуги стали надаватись приватним сектором.

Таким чином, впровадження інновацій в організацію та функціонування державної служби з метою підвищення якості державних послуг вимагає простих та чітких кроків, які успішно реалізовуються в сусідніх країнах.

Українське громадянське суспільство сьогодні нетерпляче чекає змін у всіх сферах державно- суспільних відносин. У відповідь держава намагається розвинути концепцію сервісної держави в Україні. Надання якісних та конкурентоспроможних адміністративних послуг потребує докорінної модернізації системи державного управління, в основі якої знаходяться інновації. На підставі досліджень інноваційних процесів у системі державного управління визначено перешкоди на шляху впровадження інновацій у систему державного управління та способи їх подолання.

Інноваційний процес спрямований і залежить від політичної волі державних лідерів та державного службовця як особистості, від його можливості змінити тип поведінки, мислення, світогляду, від його прагнень до нових знань та навчання. Це питання потребує подальших практичних розробок та нормативних рекомендацій.

Список використаних джерел

1. Боротьба з корупцією у сфері державних послуг. Хроніка реформ у Грузії [Електронний ресурс] / Міжнародна асоціація розвитку Світовий банк.- Вашингтон, 2012.

2. Євтушенко О. Н. Роль державної влади і місцевого самоврядування в розбудові сервісної держави з надання якісних публічних послуг / О. Н. Євтушенко // Наукові праці. Науково-методичний журнал. Політичні науки // редкол.: Багмет М. О. [та ін.]. - Миколаїв: ЧДУ ім. П. Могили, 2009. - випуск: 109, том: 122. - С. 32-37.

3. Коженко Я.В. Концепции "сильного" и "сервисного" государства в контексте модернизации государственного управления в России: общее и отличное [Электронный ресурс] // Фундаментальные исследования. - 2012. - № 3 (часть 3). - С. 744-748.

4. Нижник Н.Р. Стратегія державного управління в Україні: теоретичні аспекти // Стратегія розвитку України. (Економіка. Соціологія. Право): Науковий журнал. - Київ: Книжне видавництво НАУ, 2004. - № 1/2. - С. 108-121.

5. Innovation in the Public Sector [Electronic resource]: Summary and Policy Recommendations / P. Koch [et al.]. - 2 - nd rev. ed. - Oslo, 2006. - 79 p.

Размещено на Allbest.ru