Деякі аспекти медіації у країнах Митного союзу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕЯКІ АСПЕКТИ МЕДІАЦІЇ У КРАЇНАХ МИТНОГО СОЮЗУ

3. В. КРАСІЛОВСЬКА

Анотація

медіація нормативний правовий

Розглянуто досвід застосування медіації у країнах Митного союзу. Зроблено аналіз нормативного-правових актів, що регулюють цю сферу, а також виділено особливості медіації в Республіці Білорусь, Російській Федерації та Республіці Казахстан у результаті порівняльної характеристики.

Ключові слова: медіація, медіатор, медіативна угода, примирення, арбітраж, третейський суд.

Annotation

The article considers the experience of mediation in the countries of the Customs Union. As a result, comparative performance, the analysis of normative legal acts regulating this area and highlighted features of mediation in the Republic of Belarus, the Russian Federation and Kazakhstan.

Key words: mediation; mediator; the mediation treaty; conciliation; arbitration, the Court of arbitration.

Виклад основного матеріалу

Загальний контекст потужних державно-правових реформ в Україні зумовлює необхідність пошуку інноваційних підходів до розв'язання різноманітних питань, які є однаково значущими як для публічного управління, так і для приватного сектора життєдіяльності суспільства. Саме з цією метою на тлі реформування національного законодавства у сфері державного управління, подолання проявів корупції, здійснення неупередженого правосуддя, вивчення й запозичення прогресивного досвіду медіації з інших правових систем, на нашу думку, є актуальним напрямом наукового пошуку.

Питання запровадження інституту медіації було предметом дослідження багатьох українських і зарубіжних фахівців, зокрема Б. Леко, Г. Чуйко, М. Костицького, В. Маляренка, Н. Бондаренко-Зелінської, В. Баранова, Ю. Бошицького, Г. Єрьоменко, Є. Носирєвої, Г. Севастьянова та ін. Однак порівняльного дослідження медіації споріднених із нашою країною держав Митного союзу не було, що надасть можливість визначити та запровадити позитивний досвід у вітчизняну систему законодавства нашої держави.

Метою статті є вивчення досвіду застосування процедури медіації в країнах Митного союзу та визначення позитивних аспектів для подальшої імплементації у правову систему України.

Медіація - це інститут громадянського суспільства, який має досить гнучку процедуру та заснований на згоді сторін.

За минулі три роки у країнах пострадянського простору значно підвищився інтерес до теми медіації з боку фахівців суміжних професій (юристів, психологів, економістів та ін.), про що свідчить прийняття відповідних профільних законів і формування необхідної організаційної платформи для ефективного застосування цього інструменту (табл.).

Таблиця

Практика застосування медіації в Республіці Білорусь почала формуватися з правового експерименту (“пілотного проекту” ) розвитку позасудової медіації як способу врегулювання господарських та інших спорів, проведеного за підтримки Вищого господарського суду Республіки Білорусь у період з березня 2011 по червень 2012 р.

У ході пілотного проекту було проведено більше 100 медіацій з різних видів спорів. Медіативні угоди були укладені більш ніж у 50 % випадків, 92 % з них були виконані добровільно. Підсумки проекту довели доцільність законодавчого закріплення медіації в Білорусі [2]. Після чого 24 січня 2014 р. набрав законної сили Закон Республіки Білорусь “Про медіацію”, який регулює такі питання, як: сфера застосування медіації, вимоги до медіаторів і організацій, що забезпечують проведення медіації, порядок проведення медіації тощо. Так, медіація застосовується до спорів, що виникають з цивільних правовідносин, у тому числі у зв'язку зі здійсненням підприємницької та іншої господарської (економічної) діяльності, а також спорів, що виникають з трудових і сімейних правовідносин, якщо інше не передбачено законодавчими актами або не випливає із суті відповідних відносин. Дія Закону поширюється також на медіацію, яка проводиться в рамках інших видів судочинства у випадках, передбачених законодавчими актами. Закон надає сторонам право застосувати процедуру медіації як до звернення до суду, а також на будь-якій стадії судового розгляду [3]. Крім того, статтею 156 Господарсько-процесуального кодексу Республіки Білорусь передбачена можливість медіації на стадії виконавчого провадження [1]. Гарантується можливість примусового виконання медіативних угод, які відповідають процесуальному законодавству Республіки Білорусь.

Білоруське законодавство встановлює, що медіатором може бути фізична особа, яка має вищу юридичну або іншу вищу освіту, пройшла підготовку у сфері медіації в порядку, що встановлюється Міністерством юстиції Республіки Білорусь, або має досвід роботи примирителя відповідно до процесуального законодавства, і яка отримала свідоцтво медіатора, що видається Міністерством юстиції Республіки Білорусь на підставі рішення Кваліфікаційної комісії з питань медіації. Державним службовцям заборонено займатися процедурою медіацією.

Передбачається ведення Реєстру медіаторів та Реєстру організацій, що забезпечують проведення медіації. До Реєстру медіаторів включаються тільки особи, які мають свідоцтво медіатора, що видається Міністерством юстиції. Особа, яка не включена до Реєстру, не вважається медіатором, а медіативні угоди, укладені з її участю, не підлягають примусовому виконанню.

Порядок проведення медіації визначається Правилами проведення медіації, затвердженими постановою Ради Міністрів № 1150 від 28 грудня 2013 р. Правила детально регламентують права та обов'язки медіатора і сторін медіації, а також поетапно закріплюють порядок проведення медіації, починаючи з підготовки до проведення медіації та вступного слова медіатора до підготовки медіативної угоди та її виконання [2].

Термін проведення медіації не може перевищувати шести місяців з дня укладення угоди про застосування медіації (ч. 4 ст. 13 Закону).

Норми поведінки медіатора як у відносинах зі сторонами конфлікту, так і з іншими медіаторами регламентують Правила етики медіатора. Дія правил вимагає неухильного їх виконання і поза процедурою медіації. Якщо протягом року Правила порушуються двічі, то наслідком є припинення дії свідоцтва медіатора і відповідно до Закону "Про медіацію" позбавлення порушника права займатися діяльністю медіатора.

У Російській Федерації, згідно з Федеральним Законом від 27.07.2010 р. № 193-ФЗ "Про альтернативну процедуру врегулювання спорів за участю посередника (процедуру медіації)", залучаючи медіатора, можна врегулювати спори, що виникають з цивільних правовідносин, в тому числі у зв'язку із здійсненням підприємницької та іншої економічної діяльності, а також з трудових і сімейних правовідносин. При цьому у ст. 1 Закону зазначено, що процедура медіації не застосовується до вищезазначених спорів, якщо вони зачіпають або можуть порушити права і законні інтереси третіх осіб, які не беруть участь у процедурі медіації або публічні інтереси [4].

Російське законодавство також передбачає застосування процедури медіації при виникненні спору як до звернення до суду загальної юрисдикції або третейського суду, так і після початку судового або третейського розгляду. У разі ж, якщо сторони уклали угоду про застосування процедури медіації та протягом обумовленого для її проведення терміну зобов'язалися не звертатися до суду або третейського суду для вирішення спору, суд або третейський суд визнає силу цього зобов'язання (ч.1 ст. 4).

Статтею 13 Закону встановлено 60-денний термін проведення і завершення процедури медіації. У виняткових випадках термін може бути збільшений за домовленістю сторін та за згодою медіатора (за винятком медіації після звернення до суду) до 180 днів.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону, медіаторами не можуть бути особи, які займають державні посади Російської Федерації, державні посади суб'єктів Російської Федерації, посади державної цивільної служби, посади муніципальної служби, якщо інше не передбачено федеральними законами.

Медіативна діяльність, відповідно до Закону, не є підприємницькою діяльністю. На відмінну від Республіки Білорусь, у Російській Федерації діяльність медіатора може здійснюватися як на професійній, так і на непрофесійною основі.

На непрофесійній здійснювати діяльність медіатора основі можуть особи, які досягли 18-річного віку, мають повну дієздатністю і не мають судимості. На професійній основі - особи, які досягли віку двадцяти п'яти років, мають вищу професійну освіту та пройшли курс навчання за програмою підготовки медіаторів (ч. 1 ст. 16). Тільки медіатори, що здійснюють діяльність на професійній основі, можуть бути залучені до проведення процедури медіації, здійснюваної після звернення до суду (ч. 3 ст. 16).

У Республіці Казахстан питання медіації закріплене в Законі Республіки Казахстан від 28.01.2011 р. № 401-IV “Про медіацію”, який набрав законної сили 5 серпня 2011 р. На період до 2020 р. розроблено державну політику у сфері медіації.

Згідно із цим Законом, сферою застосування медіації є спори (конфлікти), що виникають з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин за участю фізичних і (або) юридичних осіб, а також спори, що розглядаються в ході кримінального судочинства у справах про злочини невеликої та середньої тяжкості. Однак процедура медіації не застосовується до спорів (конфліктів), що виникають з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин за участю фізичних і (або) юридичних осіб, коли однією зі сторін є державний орган, а також у кримінальних справах про корупційні злочини та інших злочинах проти інтересів державної служби та державного управління.

Медіація може бути застосована як до звернення до суду, так і після початку судового розгляду.

Медіатором може бути незалежна, неупереджена, не зацікавлена в результатах справи фізична особа, вибрана за взаємною згодою сторін медіації, включена до реєстру медіаторів і яка дала згоду на виконання функції медіатора.

Діяльність медіатора не є підприємницькою діяльністю та може здійснюватися як на професійній, так і на непрофесійній основі, що є подібним до норм Російської Федерації. Однак непрофесійними медіаторами можуть особи, які досягли 40 років і перебувають у реєстрі непрофесійних медіаторів. Здійснювати діяльність медіатора на професійній основі можуть особи, які мають вищу освіту, досягли двадцятип'ятирічного віку та мають документ (сертифікат), що підтверджує проходження навчання за програмою підготовки медіаторів, який затверджується в порядку, встановленому Урядом Республіки Казахстан, і які перебувають у реєстрі професійних медіаторів. Державним службовцям заборонено займатися діяльністю медіатора.

Постановою Уряду Республіки Казахстан від 3 липня 2011 № 770 затверджено такі освітні програми в галузі професійної медіації: “Загальний курс медіації” - 48 год.; ``Спеціалізований курс медіації” - 50 год.; “Курс підготовки тренерів медіаторів ” - 32 год.

Освоєння Загального курсу медіації дає право займатися медіацією на професійній основі. Випускник Спеціалізованого курсу медіації може працювати медіатором широкого профілю. Нарешті, медіатор, який опанував всі три ступені, включаючи “Курс підготовки тренерів-медіаторів”, може викладати як тренер медіації.

Медіація при врегулюванні спорів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та інших правовідносин за участю фізичних і (або) юридичних осіб, повинна бути завершена не пізніше тридцяти календарних днів з дня укладення договору про медіацію. У випадках необхідності за взаємною згодою сторін термін проведення медіації може бути продовжений до тридцяти календарних днів, але не більше шістдесяти календарних днів у сукупності.

Росія і Казахстан прийняли закони про медіацію майже одночасно, що свідчить про синхронність соціально-економічних процесів, які відбуваються у цих державах.

Ураховуючи вищевикладене, бачимо, що у країнах Митного Союзу законодавство у сфері медіації здебільшого схоже: задекларовані принципи взаємного волевиявлення сторін, добровільності, конфіденційності, співпраці та рівноправності сторін, неупередженості та незалежності медіатора. Відсутні законодавчо закріплені категорії справ, за якими проведення процедури примирення є обов'язковим. Суд не має права зобов'язати сторони застосувати медіацію, а також залучити медіатора і (або) представників сторін як свідків за фактами, які їм стали відомі у зв'язку з їх участю в медіації тощо. Однак на відмінну від законодавства Білорусії і Казахстану, російський закон не передбачає застосування медіації в кримінальному праві, хоча в багатьох зарубіжних країнах медіація зарекомендувала себе як ефективний метод у роботі з особами, що притягуються до кримінальної відповідальності.

Підкреслимо, що головною рисою правового регулювання медіації у країнах Митного союзу є надмірна її юридизація, тобто регулювання законом тих питань, які, виходячи із природи медіації, мають визначатися автономією волі сторін, медіатором або організацією, яка надає послуги з проведення цієї процедури. На нашу думку, обмежувати строки врегулювання спору рамками закону неправильно. За загальним правилом, при позасудовому посередництві сторони самі вирішують, скільки часу їм потрібно. Практика знає випадки врегулювання конфліктів навіть протягом декількох років.

Також не варто в законі закріплювати в імперативному порядку зміст правил проведення процедури медіації, оскільки це втручання держави в приватно-правові відносини. Ці питання мають залишитися на розгляд організацій, які надають послуги з проведення цієї процедури.

Слід пам'ятати, що основна мета і функція законодавства у сфері альтернативного врегулювання спорів (ABC) - підтримка більш активного розвитку (застосування) способів ABC і тим самим, реалізація закладених у них важливих соціальних цілей. Це відбувається за рахунок створення правових умов (заходів і гарантій) для більш ефективної реалізації основоположних принципів ABC.

Ураховуючи те, що на сьогодні інститут медіації в України залишається на початковому етапі свого становлення, вважаємо, що врахування досвіду сусідніх країн - членів Митного союзу, які вже мають інституціоналізацію та певну практику застосування медіації у своїх правових системах, буде доречним і необхідним й для нашої держави.

Література

1. Господарсько-процесуальний кодекс Республіки Білорусь [Електронне джерело]. Режим доступу: http://etalonline.by.

2. Медиация в Беларуси [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.mediacia.by.

3. Про медацію: Закон Республіки Білорусь від 12 липня 2013 р. [Електронне джерело]. Режим доступу: http://www.mediacia.by.

4. Про альтернативну процедуру врегулювання спорів за участю посередника (процедуру медіації): Федеральний Закон [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pravo.gov.ru.

5. Про медіацію: Закон Республіки Казахстан від 28.01.2011 р. № 401-IV [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://elmediacia.kz.

Размещено на Allbest.ru