Державне регулювання у сфері біоенергетики України: тенденції та напрями розвитку

Проаналізовано тенденції розвитку ринку біоенергетики в Україні. Досліджено особливості реалізації біопаливних проектів та введених в експлуатацію потужностей в 2010-2014 рр. Визначено роль і значення виробництва енергії з основних видів біомаси в Україні. Систематизовано ключові переваги та недоліки використання енергії теплової та електричної генерації, виробленої біопаливної галуззю України. Окреслено перспективи розвитку досліджуваного напряму відновлюваної енергетики. Запропоновано ключові напрями вдосконалення механізмів державного регулювання у сфері біоенергетики України.

Проанализированы тенденции развития рынка биоэнергетики в Украине. Исследованы особенности реализации биотопливных проектов и введенных в эксплуатацию мощностей в 2010-2014 гг. Определены роль и значение производства энергии из основных видов биомассы в Украине. Систематизированы ключевые преимущества и недостатки использования энергии тепловой и электрической генерации, произведенной биотопливной отраслью Украины. Определены перспективы развития исследуемого направления возобновляемой энергетики. Предложено ключевые направления совершенствования механизмов государственного регулирования в сфере биоэнергетики Украины.

Stoyan O.Y. State regulation in the field of bioenergy of Ukraine: tendencies and directions of development

The tendencies of development of the bioenergy market in Ukraine are analyzed. The peculiarities of the implementation of biofuel projects and commissioned capacities in 2010-2014 are researched. The role and meaning of energy production from the main types of biomass in Ukraine are defined. The key advantages and disadvantages of using thermal energy and electrical generation produced by the biofuel industry of Ukraine are systematized. The prospects of development of the studied area of renewable energy are outlined. The key directions of improvement of the mechanisms of state regulation in the field of bioenergy in Ukraine are proposed.

Зауважимо, що після введення в кінці 2012 року пільгового "зеленого" тарифу для власників біогазових когенераційних установок, в комплексі з економічними механізмами державного регулювання стимулювання розвитку галузі, за незначний проміжок часу простежується значне збільшення кількості суб'єктів господарювання в біогазової галузі, зростання встановлених потужностей в Україні, а також значне посилення зацікавленості інвесторів у значному збільшенні обсягів інвестування в біоенергетику України. Про що свідчать також дані на рис. 3, що відображає динаміку розвитку ключових видів біоенергетики за останні чотири роки при використанні державою «зеленого» тарифу, як стимулу для розвитку власників біогазових когенераційних установок лише з кінця 2012 року

Рис. 3. Динаміка розвитку ключових видів біоенергетики України в 2010-2014 роках

До основних переваг використання у відновлюваній енергетиці саме біоенергії можна віднести зокрема такі:

- можливість значно поліпшити екологічний стан територій та областей, істотно знизити витрати на утилізацію відходів сільськогосподарського виробництва;

- може використовуватися для власних потреб енергоспоживання підприємств сфери агропромислового комплексу (далі - АПК);

- забезпечує більш стабільне виробництво енергії та електроенергії, так як не залежить від сезонних явищ (на відміну від сонячних і вітроелектростанцій);

- використання досліджуваних технологій дозволяє істотно знизити викиди парникових газів в атмосферу;

- при виробництві біогазу в АПК є можливість одночасного отримання корисних продуктів зброджування - органічних добрив, що в перспективі стане основою постійного розвитку органічного землеробства та виробництва екологічно чистої продукції (що також має величезне значення як для безпеки соціуму так і в контексті євроінтеграції);

- можливість забезпечення сільської місцевості енергією за рахунок отриманих в процесі сільськогосподарської діяльності біологічних видів палива;

- висока ефективність і швидкість окупності проектів з переходу з газових на біопаливні котли, істотне зниження витрат на теплову енергію;

- можливість вирощування власної сировинної бази для виробництва електроенергії з біомаси, використовуючи для цього непридатні, зношені землі тощо.

Слід зазначити, що Україна має великий потенціал біомаси, доступної для виробництва енергії, що є гарною передумовою для динамічного розвитку сектору біоенергетики. Економічно доцільний енергетичний потенціал біомаси в країні складає близько 20-25 млн. т. у.п. / рік. Основними складовими потенціалу є відходи сільськогосподарського виробництва (солома, стебла кукурудзи, стебла соняшнику і т.п.) - більше 11 млн. т. у.п. / рік (за даними 2013) та енергетичні культури - близько 10 млн. т у.т. / рік. При цьому сільськогосподарські відходи є реальною частиною потенціалу біомаси, а дані з енергетичних культур відображають обсяг біомаси, який можна отримати при вирощуванні цих культур на вільних землях в Україні [10].

Як бачимо з усього вищевикладеного, досліджуваний напрям відновлюваної енергетики України може стати не тільки потужною основою енергозабезпечення для всіх регіонів України, а також сільських територій, істотно підвищити рівень енергонезалежності держави, а й стати запорукою розвитку екологічно чистого землеробства та виробництва продукції АПК. Не можемо не акцентувати увагу на тому, що для подальшого стабільного розвитку відновлюваної енергетики в цілому, та біоенергетики зокрема, з нашої точки зору, необхідні наступні кроки щодо вдосконалення механізмів державного регулювання, як досліджуваної сфери, так і всієї галузі в цілому:

- прийняття необхідних законодавчих змін, спрямованих на лібералізацію ринку енергетики для всіх його учасників;

- вирішення комплексу проблем в економічній, екологічній та соціальній сферах життєдіяльності та господарювання в сільській місцевості, в тому числі і районних центрів;

- розробка стратегії розвитку біонергетікі до 2025 року;

- створення галузевої програми розвитку біоенергетики України;

- проведення комплексних заходів з налагодження та територіального розвитку виробництва обладнання, проектування та реалізації складних проектів;

- розробка, єдиного державного Web-сайту з відкритою базою даних про можливі і найбільш підходящих незайнятих земельних ділянках під будівництво об'єктів відновлюваної енергетики, в тому числі енергетичних об'єктів біонергетики, із зазначеними на карті вільними земельними ділянками не придатними для сільськогосподарської діяльності, неродючими землями, координатами їх місця знаходження, інтерактивної карти потенціалу територій України щодо виробництва електроенергії з використанням ВДЕ за напрямами, створення єдиної, постійно обновлюваної бази даних за всіма діючими об'єктами відновлюваної енергетики та ключовими показниками їх діяльності тощо;

- забезпечити високий рівень підготовки кадрів для розвитку галузі, проведення роз'яснювальних робіт та семінарів серед різних верств населення, проведення виїзних семінарів в сільську місцевість з метою стимулювання залучення домогосподарств у використання біоенергетичних технологій.

Висновки

Головною умовою ефективності державного регулювання розвитку ВЕ України є посилення координації та співпраці між різними органами виконавчої влади, Верховною Радою, європейськими партнерами України та активне залучення громадськості до процесу вдосконалення нормативно-правової бази у сфері відновлюваної енергетики, в тому числі і до процесу адаптації національного законодавства до вимог Енергетичної Товариства та ЄС, відкритість всіх етапів надання державної підтримки у сфері розвитку всіх без винятку напрямків і секторів досліджуваної галузі енергетики.

Реалізація запропонованих ключових напрямків вдосконалення і розвитку державного регулювання у ключових сферах відновлювальної енергетики України, дозволить забезпечити комплексний характер підтримки державою сталого розвитку досліджуваної сфери енергетики України, а також істотно підвищити енергоефективність виробництв, зробити істотний внесок у підвищення рівня енергетичної безпеки держави.

Список використаних джерел

1. Возняк О.Т. Енергетичний потенціал сонячної енергетики та перспективи його використання в Україні / О.Т Возняк, М.Є. Янів // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - Л., 2010. - №664. - С. 7-10.

2. Гелетуха Г.Г. Сучасний стан та перспективи розвитку біоенергетики в Україні. Частина 1 / Г.Г. Гелетуха, Т.А. Железна // Промышленная теплотехника. - К., 2010. - №3. С. 73-79.

3. Кудря С.О. Перспективи заміщення традиційних паливно-енергетичних ресурсів за рахунок використання енергії, виробленої на об'єктах альтернативної енергетики / С.О. Кудря, Б.Г. Тучинський, А.Р. Щокін // Енергоінформ. - 2006. - №18 (357).

4. Ren21 Renewable energy policy Network for the 21^st Century [Электронный ресурс] / Renewables 2014 Global Status Report

5. U.S. Energy Information Administration (EIA) (официальный сайт) [Электронный ресурс]

6. Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (офіційний сайт) [Електронний ресурс]

7. Офіційний сайт Верховної Ради України [Електронний ресурс] / Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 31.07.2014 р. №1072.

8. Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг [Електронний ресурс] / Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕ від 31 липня 2014 р. № 1072» від 09.12.2014 р. №757

9. Википедия, свободная энциклопедия (официальный сайт) [Электронныйресурс]

10. Гелетуха Г.Г. Сучасний стан та перспективи розвитку біоенергетики в Україні / Г.Г. Гелетуха, Т.А. Желєзна, П.П. Кучерук, Є.М. Олійник // Аналітична записка БАУ. - К., 2014. - 33 с.

Размещено на allbest.ru