До питання про поняття "дискреційні повноваження органів виконавчої влади"
Дослідження поняття дискреційних повноважень органів виконавчої влади та його співвідношення із суміжними категоріями "дискреція", "розсуд", "адміністративний розсуд". Обґрунтування наукових положень щодо сутнісних ознак дискреційних повноважень.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 04.03.2019 |
| Размер файла | 23,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Размещено на http://www.allbest.ru/
ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТТЯ «ДИСКРЕЦІЙНІ ПОВНОВАЖЕННЯ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ»
А.А. Грінь
Інституту держави і права
ім. В.М. Корецького НАН України
Досліджено поняття дискреційних повноважень органів виконавчої влади та його співвідношення із суміжними категоріями «дискреція», «розсуд», «адміністративний розсуд». Формулюється і обґрунтовується низка наукових положень щодо сутнісних ознак дискреційних повноважень органів виконавчої влади.
Ключові слова: дискреція, розсуд, дискреційні повноваження, адміністративний розсуд.
Гринь А.А. К вопросу о понятии «дискреционные полномочия органов исполнительной власти»
Статья посвящена исследованию понятия дискреционных полномочий органов исполнительной власти и его соотношению со смежными категориями «дискреция», «усмотрение», «административное усмотрение». Формулируется и обосновывается ряд научных положений, касающихся сущностных характеристик дискреционных полномочий органов исполнительной власти.
Ключевые слова: дискреция, усмотрение, дискреционные полномочия, административное усмотрение.
Grin Andrey. To the question about the concept «discretionary powers of executive power institutions»
дискреційне повноваження виконавча влада
The article is devoted to investigation of the concept of discretionary power of executive institutions and its correlation with closely-related concepts of “discretion”, “judgement”, “administrative discretion ”. Several scientific concepts concerning comprehensive characteristics of discretionary power of executive institutions are formulated and grounded.
Key words: discretion, discretionary powers, administrative discretion.
Питання дискреції як феномена управлінської діяльності органів виконавчої влади є предметом пильної уваги вчених-правознавців, що свідчить про важливість та значущість даного явища для функціонування права, ефективності роботи такої ланки державного механізму, як виконавча влада, для удосконалення правореалізаційної та правозастосовної практики та побудови дійсно демократичної правової держави.
Термін «дискреція» зазвичай використовують у значенні розсуду, що застосовується законодавчими, виконавчими та судовими органами держави. Проблеми дискреції найчастіше піднімаються в дослідженнях, присвячених державному примусу та співвідношенню останнього з правом. При цьому дискреція характеризується як прояв свавілля, що може виходити за рамки права та применшувати права людини; або, як така, що поєднується з правом.
У довідкових та енциклопедичних виданнях «дискреція» (лат. discretio, фр. discretion, англ. discretion) визначається як вирішення посадовою особою або державним органом якого-небудь питання за власним розсудом, як потенційне (приховане) повноваження посадової особи або органу державної влади, що проявляється, як правило, «за замовчуванням» закону (підзаконного акту)1.
У науковій літературі немає єдності в розумінні поняття «дискреційних повноважень органів виконавчої влади». Дуже часто відбувається змішування чи ототожнювання не однакових за сутнісним навантаженням понять. Дискреційні повноваження називають «дискреційною владою», «дискреційним правом», «власним розсудом», «адміністративним розсудом», «вільним розсудом» тощо. Зокрема, на думку Г.Й. Ткач, дискреційними повноваженнями є «повноваження щодо реалізації адміністративного розсуду, коли вони не передбачають обов'язків органу узгоджувати (в будь-якій формі) свої рішення з будь-яким іншим суб'єктом». При цьому, адміністративний розсуд «має місце тоді, коли правовий припис, не встановлюючи конкретного варіанту дій, наділяє орган певним ступенем свободи у вирішенні конкретної справи і прийнятті відповідного рішення, тобто він означає можливість вибору в межах, встановлених правовими нормами»2. Науковець зазначає, що проявляються дискреційні повноваження через так званий вільний, або адміністративний розсуд3.
Розглядаючи дискреційні повноваження у вузькому розумінні М.К. Закурін називає їх можливістю, в межах закону, діяти за власним розсудом, застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними)4.
Г. Бребан визначає дискреційні повноваження (як правомочності щодо розсуду) через категорію «свободи» адміністрації оцінювати ситуації і приймати за ними рішення, яка надає адміністрації простір у здійсненні вибору між декількома рішеннями: вона вправі діяти або не діяти, а коли діє, то може вибирати один або декілька з можливих варіантів дій5. На думку В.І. Ремньова, дискреційні повноваження - це «право» органу державного управління приймати владні рішення на власний розсуд6.
Таким чином, у сучасних наукових дослідженнях термін «дискреційні повноваження» пов'язується з такими поняттями, як «розсуд адміністративний», «власний розсуд», «вільний розсуд», «право чи свобода органу управління», а їх полісемантичність не сприяє чіткому сприйняттю і аналізу одного з важливих понять адміністративного права.
Якщо звернутись до тлумачних словників, то у них під «розсудом» розуміється рішення, висновок, думка; надати що-небудь на чийсь розсуд; діяти за власним розсудом7; в значенні прийти до висновку про наявність чого-небудь у чому-небудь, встановити, визнати існуючим, визнати що- небудь чим-небудь і дію, рішення або схильність діяти, вирішувати за власним бажанням, а не за законом, свавілля8.
Як підкреслює С.Г. Шевцов, в процесі розсуду формується остаточна суб'єктивна думка (судження, що виражає оцінку, погляд), висновок (висновок з чого-небудь, судження, зроблене на підставі чого-небудь), рішення (висновок, висновок з чого-небудь). Висновок, рішення і думка про перевагу варіанту в даному випадку є синонімами, але мають різні смислові відтінки: думка - суб'єктивний (наприклад, особлива думка судді; думка може базуватись тільки на відчуттях), висновок - логічний, рішення - вольовий9.
Розсуд перекладається на сучасну англійську мову як «discretion»10. У свою чергу, «discretion» з англійської мови перекладають як «розсуд; свобода дій, вільний вибір, право розсуду; дискреційне право; розсудливість; обережність» («discretion» або «power of discretion»), а прикметник «discretionary» - як «наданий на власний розсуд, що діє за власним розсудом, дискреційний»11.
М.І. Бойчук12, Ю.Г. Барабаш13, виділяють дві складові «дискреції»: вольову, - яка включає в себе (вільний) розсуд; та інтелектуальну (морально-правову), - означає використання суб'єктом «здорового глузду» (дискреційних повноважень «за здоровим глуздом»).
Вивчаючи етимологічне походження англійського слова «discretion» С.Г. Шевцов відмічає, що воно походить від англійського «dyscrecyun» та позначає внутрішнє вміння розрізняти, яке, у свою чергу, утворилося від старофранцузького «discrecion» або безпосередньо від пізньолатинського «discretionem» (називний «discretio»), також позначає вміння розрізняти, повноваження робити відмінності. Англійська фраза «at (one's) discretion» (на (свій) розсуд) вперше вжита в 1570 році в значенні право вирішувати чи судити (кінець XIV ст.); з цього ж періоду часу розглянутий термін використовується в англійській мові для позначення віку, з якого особа вважається відповідальною за свої вчинки («the age of discretion»)14.
Таким чином, семантичний і етимологічний аналіз поняття «дискреції» дозволяє прийти до висновку про його подібність з розсудом.
Розглядаючи (визначаючи) дискреційні повноваження органів виконавчої влади, які природно пов'язані з розсудом, окремі автори виходять з того, що в багатьох випадках термін «розсуд» можливо синонімічно вживати як «вільний», «власний», «адміністративний».
На мою думку, словосполучення «вільний розсуд» не передбачає будь-яких обмежень та має всі ознаки свавілля та неконтрольованості. Адже слово «вільний» означає те, що здійснюється, протікає, має місце в умовах свободи; володіє державною незалежністю, суверенний; незалежний, має право, можливість розпоряджатися собою за власним розсудом; чинений по своїй волі, без примусу; нічим не обумовлений; не обмежений якими-небудь обмеженнями, заборонами, нормами, правилами; такий, користування яким не пов'язано з обмеженнями; звільнений, позбавлений від будь-чого15.
Тому підтримуємо позицію А. Барака, який відмічає, що «вільний розсуд» - це повноваження, надані особі, яка наділена владою, вибирати між двома або більше альтернативами, коли кожна альтернатива законна. Отже, це вибір лише законних альтернатив. Якщо законна альтернатива відсутня, не може бути мови про розсуд16. Виправданим такий підхід можна вважати, якщо взяти за критерій ступінь свободи, який визначає законодавець у межах застосування правових норм.
Словосполучення «власний розсуд» найчастіше застосовується при визначенні поняття «дискреційна влада», що бере початок із так званої французької концепції «дискреційності влади» адміністративних органів.
Як відомо, слово «власний» означає «є чиєю-небудь власністю, що перебуває в індивідуальному користуванні у кого-небудь в особистому віданні, розпорядженні кого-небудь; властивий, притаманний кому-небудь; здійснюється, здійснюваний особисто ким-небудь; дійсний, справжній; буквальний, справжній (про зміст, значення чого-небудь)»17. Натомість дискреційна влада трактується як наявність у державних органів і посадових осіб особливих повноважень діяти на власний розсуд у межах закону18, що розуміється як міра визначеності таких повноважень та межи їх застосування.
В.Б. Авер'янов визначав дискреційну владу як спосіб реалізації публічної (тобто з боку держави і місцевого самоврядування) влади, за яким відповідний суб'єкт влади (орган або посадова особа) застосовує надані йому в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами. Ці повноваження він називає дискреційними19. Однак широке тлумачення цього підходу може призвести до висновку про відсутність потреби узгоджувати дії взагалі з правом як об'єктивним явищем.
Розглядаючи правову природу дискреційних повноважень органів виконавчої влади, автори виділяють їх ознаки, які свідчать, що правом дис- креції відповідний орган наділяє закон, який обумовлює певну свободу (розсуд), не пов'язану з свавіллям чи безконтрольністю, тобто здійснюються в рамках закону (М.І. Бойчук)20. Застосування закону сприймається через призму як меж їх дискреційних повноважень та закону, так і взагалі права. Однак, через необмежене трактування дискреційних повноважень (власного розсуду), як зазначає М.К. Закурін, посадова особа діє за власним «законним», на її думку, переконанням, враховуючи обставини індивідуальної ситуації, але в деяких випадках виходить за межі права (залишаючись при цьому в межах закону)21.
Словосполучення «адміністративний розсуд» цілком притаманно та застосовується (реалізується) у сфері державного управління органами виконавчої влади. Слово «адміністративний» співвідноситься за значенням з іменником адміністрація, пов'язаний з ним; притаманний адміністрації, характерний для неї. «Адміністрація» тлумачиться як система органів виконавчої і розпорядчої влади, які здійснюють функції управління в державі; посадові особи, які стоять на чолі управління чим-небудь22; пов'язаний з управлінням, адміністрацією або входить в компетенцію виконавчої влади23. Юридична енциклопедія під «адміністрацією» визначає інституції, які здійснюють функції управління у різних сферах суспільного життя. А в аспекті використання терміна «адміністрація» у словосполученні «державна адміністрація» іноді вживається для визначення системи органів виконавчої влади; назви конкретних органів виконавчої влади адміністративно-територіальних одиниць в Україні24.
Таким чином, розсуд «вільний», «власний», «адміністративний» є синонімами, які мають різні смислові відтінки.
Коли ми говоримо про розсуд «вільний», то маємо на увазі необхідність особливого регулювання, яке не випливає із загальних засад адміністративного права. Там, де немає законодавчого обмеження, орган виконавчої влади має свободу дії, згідно з публічним інтересом в залежності від суб'єктивного інтересу посадової особи, або так званої доцільності. Ми маємо на увазі свавілля, відсутність яких би то не було меж.
С.Г. Шевцов зазначав, що свавілля - це абсолютний, нічим не стримуваний розсуд, а розсуд - це свавілля в певних межах, оскільки семантичний аналіз свідчить про подібність розсуду і свавілля, але смисловий відтінок розсуду виражається саме в наявності меж, а свавілля - у їх відсутності, свавіллі25.
Використовуючи в якості правової категорії термін «розсуд», законодавець має на увазі, що розсуд повинен мати свої межі. Оскільки, розсуд завжди передбачає наявність обмежувачів і (або) самообмежувачів у вигляді норм моралі, моральності, совісті, правосвідомості. Тому, коли говоримо про розсуд «власний» (такий, що перебуває в користуванні кого-небудь, йому притаманний та ним здійснюваний), ми припускаємо наявність певних меж, які повинні стримувати суб'єкта, при реалізації своїх повноважень щодо здійснення розсуду (закон, внутрішні обмежувачі). А розсуд «адміністративний», у тому числі, вказує на конкретних суб'єктів управлінської сфери, наділених повноваженнями, що окреслені їх компетенцією.
За своїм характером органи виконавчої влади уповноважені реалізовувати саме адміністративний розсуд у випадках, коли законодавство не в змозі детально і повно регулювати всю різноманітність суспільних відносин.
Однією з особливих ознак органу виконавчої влади є наявність владних повноважень, а дискреційні повноваження є особливою їх частиною. Як зазначає Ю.О. Тихомиров наявність владного повноваження є найважливішою умовою для адміністративного розсуду. Владні повноваження, гарантовані законом, є мірою прийняття рішень і вчинення дій. А разом з нормативно встановленими цілями, предметами відання юридично визначених сфер та об'єктів впливу він відносить владні повноваження до елементів компетенції (компетенційних елементів)26.
У тлумачних словниках «повноваження» визначаються як права, надані посадовій особі чи установі органами влади27. В Юридичній енциклопедії термін «повноваження» означає сукупність прав і обов'язків державних органів і громадських організацій, а також посадових та інших осіб, закріплених за ними у встановленому законодавством порядку для здійснення покладених на них функцій. Основними формами реалізації повноважень державними органами є прийняття ними нормативно-правових актів (законів, указів, розпоряджень, наказів тощо), а посадовими особами - здійснення організаційно-розпорядчих дій28.
Права, як елемент владних повноважень органів виконавчої влади досить часто трактуються як «свобода розсуду в їх використанні», але в публічній сфері вони завжди пов'язані з обов'язками такого органу, тому владне дискреційне повноваження слід розглядати як правообов'язок, який реалізується тільки у публічних інтересах.
Обирати той чи інший варіант використання наданих прав і обов'язків на свій розсуд є можливістю органу виконавчої влади, якщо вона передбачена у змісті його компетенції. Дискреційні повноваження застосовуються тільки тоді, коли це потребують надзвичайні або спеціальні обставини, передбачені у компетенційних нормативно-правових актах, наприклад, які містять формулу «може», «вправі» та ін. Таким чином, дискреційні повноваження органів виконавчої влади повинні реалізовуватись лише у правовому полі.
Пропонуємо визначати дискреційні повноваження органів виконавчої влади як встановлену компетенційними нормативно-правовими актами сукупність прав і обов'язків, які потенційно визначають ступінь самостійності їх реалізації в межах закону і з урахуванням принципу верховенства права, та полягають у застосуванні ними адміністративного розсуду при вчиненні дій і прийнятті рішень у сфері державного управління.
Сутнісними ознаками дискреційних повноважень органів виконавчої влади є:
а) охоплені компетенцією особливі права і обов'язки, які є складовою їх правового статусу та визначають місце і роль органів виконавчої влади в державному механізмі; б) волевиявлення, яке своєрідно заповнює нормативний вакуум та долає невизначеність нормативно-правового акту; в) дискреційні повноваження не є абсолютними та мають легальні межі, визначені законом, принципом верховенства права (правовими межами, як правило діє принцип «дозволено те, що закріплено у законі»), «розумним обмеженням» на рівні моралі, суспільних традицій та відповідальністю владного суб'єкта; г) наявність певного ступеню свободи (адміністративного простору) під час здійснення дій та прийняття рішень; д) реалізація дискреційних повноважень здійснюється шляхом застосування адміністративної процедури, що має контрольно-юрисдикційне значення.
Запропоноване нами бачення понять «дискреція», «дискреційні повноваження органів виконавчої влади» не претендує на безспірність і потребує подальшого наукового розвитку та аргументації. Окремі положення, висловлені в даній роботі, потребують подальшого розвитку та уточнення. Однак представлені нами міркування із даного питання дозволяють значно розширити сучасне бачення проблем визначення дискреційних повноважень органів виконавчої влади, їх змісту та сутності.
Посилання
1. Бибик С.П. Словник іншомовних слів: тлумачення, словотворення та слововживання / М.П. Бибик, Г.М. Сюта / за ред. С.Я. Єрмоленко; худож. - оформлювач Б.П. Бублик. - Х.: Фоліо, 2006. - С. 183.
2. Адміністративне право України. Академічний курс: підруч.: у 2 т.: Т. 1. Загальна частина / ред. колегія: В.Б. Авер'янов (голова). - К.: Юридична думка, 2004. - С. 268,265.
3. Виконавча влада і адміністративне право / за заг. ред. В.Б. Авер'янова. - К.: Видавничий Дім “Ін-Юре”, 2002. - С. 278.
4. Закурін М.К. Дискреція - дія на власний розсуд. Поняття та прояв / М.К. Закурін // Вісник господарського судочинства. - 2009. - № 4. - С. 17-24.
5. Брэбан Г Французское административное право: пер. с фр. / Брєбан Г.; под ред. и со вступ. ст. С.В. Боботова. - М.: Прогресс, 1988. - С. 192.
6. Ремнев В.И. Социалистическая законность в государственном управлении / Ремнев В.И.; отв. ред.: Мельников А.А. - М.: Наука, 1979. - С. 5153.
7. Большой толковый словарь русского языка. / гл. ред. С.А. Кузнецов. - СПб.: Норинт, 1998. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:URL:http://wwwgramota.m/slo- vari/dic/?word=%F3%F1%EC%EE%F2%F0%E5%ED%E8%E5&all=x.
8. Большой толковый словарь современного русского языка (онлайн версия). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://www.classes.ru/all-russian/russian-dictionary-Ushakov-term- 79383.htm.
9. Шевцов С.Г. Усмотрение и произвол: комплексный подход к соотношению понятий / С.Г. Шевцов // Пробелы в российском законодательстве. - 2011. - № 5. - С. 59-63.
10. Русско-английский словарь под общим руководством проф. А.И. Смирницкого (online, онлайн версія). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://www.classes.ru/dictionary-russian-english-Smirnitsky-term-47953.htm.
11. Англорусский юридический словарь (онлайн версия). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://www.classes.ru/dictionary-english-russian-law-term-9220.htm.
12. Бойчук М.І. Дискреційні повноваження органів внутрішніх справ: правова природа та умови ефективного застосування [Електронний ресурс] / Бойчук М.І. - Режим доступу: URL: http://radnuk.info/statti/565-pranoohor/15149-2011-01-21-08-26-26.html.
13. Барабаш Ю. Г. Дискреційні повноваження вищих органів влади: правова природа та умови ефективного застосування / Ю.Г. Барабаш // Університетські наукові записки. - 2007. - № 4 (24). С. 49 - 54.
14. Шевцов С.Г. Цит. работа.- С. 59-63.
15. Ефремова Т.Ф. Новый словарь русского языка. Толково-образовательный [Електронний ресурс] / Ефремова Т.Ф. - Режим доступу: URL: http://www.classes.ru/all-russian/russian-dictionary-Efremova-term- 97547.htm.
16. Барак А. Судейское усмотрение / Барак А. / пер. с англ. - М.: Норма, 1999. - С. 13.
17. Ефремова Т.Ф. Цит. работа.
18. Большой юридический словарь [Електронний ресурс] / А.Я. Сухарев, В.Е. Крутских, А.Я. Сухарева. - М.: Инфра-М, 2003. - Режим доступу: URL: http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/14420.
19. Юридична енциклопедія: в 6 т. / ред. кол.: Ю.С. Шемшученка (гол. редкол.). - К.: Українська енциклопедія, 1999. - Т.2. - С. 195.
20. Бойчук М.І. Дискреційні повноваження органів внутрішніх справ: правова природа та умови ефективного застосування [Електронний ресурс] / Бойчук М.І. - Режим доступу: URL: http://radnuk.info/statti/565- pranoohor/15149-2011-01-21 -08-26-26.html.
21. Закурін М.К. Цит. праця. - С. 17-24.
22. Ефремова Т.Ф. Цит. работа.
23. Свободная енциклопедія. Викисловарь [Електронний ресурс]. - Режим доступу: URL: http://ru.wiktionary.org/wiki/администра- тивный
24. Юридична енциклопедія: в 6 т. / ред. кол.: Ю.С. Шемшученка (гол. редкол.). К.: Українська енциклопедія, 1999. - И. 1. - С. 59.
25. Шевцов С.Г. Цит. работа. - С. 5963.
26. Тихомиров Ю. А. Административное право и процесс: полный курс. - М.: 2001. - 652 с.
27. Ефремова Т.Ф. Цит. работа.
28. Юридична енциклопедія: в 6 т. / ред. кол.: Ю.С. Шемшученка (гол. редкол.). - К.: Українська енциклопедія, 1999. - Т. 4. - С. 590.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття виконавчої влади. Проблеми органів виконавчої влади. Система органів виконавчої влади. Склад та порядок формування Кабінету Міністрів України. Правовий статус центральних та місцевих органів виконавчої влади. Статус і повноваження міністерства.
курсовая работа [54,4 K], добавлен 13.12.2012Поняття та види центральних органів виконавчої влади. Міністерства, керівники яких входять до складу Кабінету Міністрів України. Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері Державного Управління. Адміністративно-правовий статус МВС України.
контрольная работа [59,2 K], добавлен 06.06.2009Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ.
курсовая работа [24,3 K], добавлен 05.01.2007Аналіз історії становлення та розвитку поняття виконавчої влади, класифікація основних її конституційних моделей. Дослідження системи органів виконавчої влади України, характер їх конституційно-правового регулювання та конституційні принципи організації.
автореферат [33,6 K], добавлен 11.04.2009Правонаступництво як ознака розмежування реорганізації від ліквідації. Суб'єкти організаційно-господарських повноважень. Два способи наділення функціями та повноваженнями органів влади. Правовий механізм передачі функцій, та початку їх виконання.
статья [21,6 K], добавлен 10.09.2013Характерні ознаки державних органів, їх класифікація та сфери діяльності. Місце органів виконавчої влади в системі державних органів України. Правовий статус, компетенція та основні функції органів виконавчої влади, її структура та ієрархічні рівні.
реферат [25,7 K], добавлен 10.08.2009Поняття та механізми сервісно-орієнтованої держави, її характерні ознаки. Складові елементи зазначеного механізму: система органів виконавчої влади, сукупність правових норм, що регламентують структуру системи органів виконавчої влади та її розвиток.
статья [21,2 K], добавлен 24.04.2018Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Загальні засади та порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні аудіовізуальними та друкованими засобами масової інформації.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 15.02.2012Сутність органів влади; їх формування та соціальне призначення. Загальна характеристика конституційної системи України. Особливості органів виконавчої, судової та законодавчої влади. Поняття, види, ознаки державної служби та державного службовця.
курсовая работа [289,7 K], добавлен 24.03.2014Функціональні характеристики і технологія прийняття управлінських рішень. Міжгалузева координація дій місцевих органів державної влади при здійсненні своїх повноважень. Організаційно-правовий механізм підвищення ефективності державного управління.
магистерская работа [244,4 K], добавлен 23.04.2011Вищий орган виконавчої влади. Функції Кабінету Міністрів. Центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Аграрні правовідносини як предмет аграрного права. Відповідальність та кваліфікація злочину "Незаконне зберігання наркотичних засобів".
контрольная работа [17,5 K], добавлен 28.02.2014Конституційний статус та ієрархічний характер системи місцевих органів виконавчої влади. Склад і структура місцевих державних адміністрацій, їх компетенція. Основні галузеві повноваження, взаємовідносини з іншими владними та громадськими інституціями.
реферат [33,5 K], добавлен 05.12.2009Становлення Кабінету Міністрів України, діяльність урядів за часів незалежності. Поняття виконавчої влади. Порядок формування Кабінету Міністрів України. Структура та розподіл повноважень між посадовими особами уряду України, взаємодія з іншими органами.
курсовая работа [81,5 K], добавлен 30.09.2014Огляд основних проблем оцінювання якості взаємодії громадськості з органами виконавчої влади. Аналіз підходів до процесу покращення функціонування механізмів їх співпраці. Визначення показників ефективності діяльності органів виконавчих установ у ЗМІ.
статья [17,5 K], добавлен 17.08.2017Історико-правові аспекти вищих представницьких органів державної влади в Україні. Організаційно-правові основи в системі гарантій місцевого самоврядування. Особливості реалізації нормативних актів щодо повноважень представницьких органів місцевої влади.
реферат [21,5 K], добавлен 19.12.2009Походження права як одна із проблем теоретичної юриспруденції, його сутність. Природа розподілу влади згідно теорії конституційного права. Структура законодавчої, виконавчої та судової систем України. Проблеми реформування органів державної влади.
курсовая работа [56,7 K], добавлен 02.11.2010Судова влада як засіб стримування законодавчої і виконавчої влади від крайностей. Поняття судової влади і її співвідношення з іншими гілками влади. Основні ознаки судової влади. Суд як орган судової влади та його ознаки. Поняття та ознаки правосуддя.
курсовая работа [20,1 K], добавлен 10.11.2010Місце Кабінету Міністрів України в системі органів виконавчої влади. Внутрішня структура та організація роботи Кабінету Міністрів, його компетенція та повноваження. Склад та порядок формування уряду. Акти Кабінету Міністрів та організація їх виконання.
курсовая работа [73,9 K], добавлен 23.02.2011Кабінет Міністрів як вищий орган у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства. Регламент Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.
контрольная работа [45,7 K], добавлен 02.04.2011Місце та роль Кабінету Міністрів України в системі органів державної влади, конституційні засади його формування. Порядок призначення на посаду Прем’єр-міністра України. Повноваження і акти Кабінету Міністрів України, питання про його відповідальність.
курсовая работа [41,8 K], добавлен 06.03.2010
