Теоретичні засади дослідження регулювання земельних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 352.073.544(477)

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГУЛЮВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

С.В. Бізікін,

здобувач кафедри регіонального розвитку та місцевого самоврядування ХарРІ НАДУ, м. Харків

Розглянуті теоретичні засади дослідження регулювання земельних відносин, простежено генезис й систематизовано наукову думку щодо їх регулювання, виділено «місцеве самоврядування» як регулятор земельних відносин.

Ключові слова: земельні відносини, регулювання земельних відносин, управління земельними ресурсами, місцеве самоврядування як регулятор земельних відносин.

Bisikin S. V. Theoretical factors of land matters regulation research.

The article discusses the theoretical foundations of research regulation of land relations and systematically traced the genesis of scientific thought in the sphere of land relations, highlighted «local government» as a regulator of land relations.

Key words: land relations, regulation of land relations, land administration, local selfgovernment as a regulator of land relations.

Бизикин С. В. Теоретические основы исследований регулирования земельных отношений.

Рассмотрены теоретические основы исследований регулирования земельных отношений, прослежено генезис и систематизировано научную мысль в сфере регулирования земельных отношений, выделено «местное самоуправление» как регулятор земельных отношений.

Ключевые слова: земельные отношения, регулирование земельных отношений, управление земельными ресурсами, местное самоуправление как регулятор земельных отношений.

Теоретичні питання регулювання земельних відносин розглядають в основному сільськогосподарських позицій, адже довгий час землею користувалися як невичерпним ресурсом. Ставлення до неї змінилися після виникнення ситуацій виснаження земельного фонду, що обумовило необхідність його структурування. Оскільки земля є основою екосистеми в цілому, її стан впливає на загальний стан довкілля. Це обумовлює потребу інституціалізації земельних відносин і їх суб'єктів: держави, органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб

У той же час проблеми регулювання земельних відносин з позицій науки державного управління ще не зовсім виявлені й потребують глибоких досліджень.

Теоретичні надбання у галузі науки державного управління щодо регулювання земельних відносин є досить ґрунтовними. Особливості державного управління земельними ресурсами розкрито в працях Д. Бабміндри, Ю. Білика, В. Боклаг, А. Даниленка, Д. Добряка, О. Дорош, О. Євграфова, Й. Завадського, М. Калюжного, М. Ковальського, П. Кулинича, М. Латиніна, П. Макаренка, А. Мартина, О. Мордвінова, Л. Новаковського, В. Пересоляка, С. Поважного, К. Радченко, А. Третяка та ін.

Віддаючи належне теоретичному доробку вітчизняних дослідників в окресленій царині, слід відзначити, що питання узагальнення й систематизації теоретичних засад дослідження регулювання земельних відносин ще не знайшли всебічного наукового обґрунтування в науці державного управління.

Метою даної статті є ретроспектива дослідження теоретичних засад регулювання земельних відносин, узагальнення наукової думки щодо державного регулювання земельних відносин.

Земля в Україні є основним національним багатством й охороняється державою [15]. Традиційно люди користувалися землею як невичерпним природним ресурсом. Проте з часом, коли перед ними постала загроза виснаження земельного фонду, ставлення до землі докорінно змінилося. Оскільки земля є основою екосистеми в цілому, її стан впливає на загальний стан довкілля. З огляду на це виникла необхідність інституціалізації земельних відносин і їх суб'єктів - держави, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб [13].

Традиційно під земельними відносинами розуміють відносини між громадянами, юридичними особами, органами місцевого самоврядування та органами державної влади з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ресурсами (ділянками землі) [1]. Земельні відносини є результатом тривалого суспільного розвитку, практики використання і охорони земель, форм власності та господарювання, пріоритетних способів облаштування території. Вони визначаються національними, соціальними, економічними й природними особливостями реалізації функції землі як природного об'єкта, основного засобу виробництва в сільському господарстві та об'єкта майна.

Земельні відносини впродовж усього існування людства відігравали велику роль у житті суспільства, що пов'язано з їх унікальними особливостями: вони є основою життя та благополуччя громадян, головним засобом виробництва, необхідним для функціонування всіх галузей господарства. Отже, існує необхідність законодавчого уточнення поняття земельних відносин шляхом включення до їх складу, окрім відносин власності на землю, двох видів земельних відносин, які розкривають їх зміст, а саме: відносин у сфері управління земельним фондом і відносин у сфері раціонального використання та охорони земель. З огляду на це О. С. Мірошниченко пропонує визначати земельні відносини як «засновані на власності на землю суспільні відносини, що виникають з приводу використання, управління та охорони землі як особливого природного ресурсу» [20].

Аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених з даної проблематики засвідчив, що вона є невичерпною й актуальною у будь-який період розвитку суспільства.

Питання державного управління земельними ресурсами досліджувались багатьма вченими. Особливості державного управління земельними ресурсами розкрито в роботах Ю. Білика [3], В. Боклаг [5], А. Даниленка [12], О. Євграфова [13], П. Кулинича [16], М. Латиніна [17], Л. Новаковського [21], В. Пересоляка [22], С. Поважного [23], А. Третяка [27]. Роль місцевого самоврядування у сфері земельних відносин досліджено у працях М. Баймуратова [2], Л. Бойко-Бойчука [4], Ю. Лебединського [18], М. Пухтинського [24], О. Шапоренко [29] та ін.

У контексті теми дисертаційного дослідження проаналізовано теоретичні напрацювання українських науковців з такої проблематики: сучасні проблеми державного управління земельними ресурсами адміністративно-територіальних утворень, принципи, функції і методи управління земельними ресурсами, механізми державного управління земельними ресурсами, підходи до моніторингу розподілу землі (В. Бабич, В. Боклаг, О. Євграфов, М. Ковальський, О. Охрій, В. Пересоляк, М. Хвесик, О. Шапоренко); методи регулювання земельних відносин, питання земельно-кадастрової системи, грошової оцінки земель (Ю. Білик, А. Даниленко, П. Кулинич, А. Третяк); нормативно-правове забезпечення проведення земельної реформи (О. Заяць, О. Погрібний, В. Циплухіна). Серед новітніх зарубіжних досліджень у сфері регулювання земельних відносин слід виділити роботи С. Волкова та Ф. Дигмайєра, які основну увагу приділили питанням організації землеустрою, ведення земельного кадастру, а також підходам до державного регулювання земельних відносин у країнах Європи [8]. земельний місцевий самоврядування науковець

Управління земельними ресурсами визначається характером розвитку земельних відносин, тобто воно відображає потреби на певному етапі його розвитку. З цього випливає, що ресурси потрібно розглядати як систему взаємопов'язаних правових, техніко-економічних, організаційно-господарських заходів держави, спрямованих на регулювання земельних відносин, організацію раціонального екологобезпечного використання та охорони земель в інтересах усього суспільства [5].

Відомий учений у сфері управління земельними ресурсами В. Горлачук стверджує, що останні як фізичне тіло не можуть бути об'єктом управління. На його думку, ними може виступати тільки земельна ділянка, тобто земельний простір (територія), який має встановлені межі та власника землі або землекористувача [9].

На початкових етапах розвитку суспільства земельні відносини змінювались еволюційно. З розвитком цивілізації відбувався і прискорений розвиток цих відносини шляхом проведення земельних реформ, в яких органи місцевого самоврядування завжди відігравали одну з провідних ролей.

Значний внесок в удосконалення управління органами місцевого самоврядування земельними відносинами на різних етапах розвитку суспільства зробили О. Енгельгардт, М. Макаров, П. Столипін, М. Туган- Барановський, О. Чаянов та ін. Ними доведено, що тільки вільний селянин, який не зазнає будь-якого примусу або утиску чужої волі, котрий володіє землею і сам вибирає спосіб господарювання, зможе повною мірою виявити себе як справжній господар на землі. До цього селяни прагнули впродовж усіх земельних реформ, що проводились починаючи з відміни в Російській імперії кріпосного права 1861 р.

Проблемам розвитку земельних відносин у роботі органів місцевого самоврядування в радянський період присвятили свої праці П. Ведєнічев, Є. Карнаухова, О. Никонов, П. Першин, Б. Харченко та ін. Велике коло питань, пов'язаних з формуванням і розвитком земельних відносин у територіальних утвореннях, розглядаються в наукових публікаціях сучасних економістів- аграрників В. Андрійчука, П. Гайдуцького, Д. Гнатковича, Г. Гуцуляка, Е. Крилатих, М. Лобаса, І. Лукінова, Л. Новаковського, Б. Пасхавера, О. Онищенка, І. Розумного, П. Саблука, В. Трегобчука, В. Шияна, В. Юрчишина та ін. Результати їх досліджень мають значний вплив на формування наукової думки і вироблення напрямів практичних дій з удосконалення діяльності місцевих рад щодо регулювання земельних відносин. Ці питання залишаються актуальними й сьогодні.

На жаль, у дослідженнях зазначених науковців ще недостатньо висвітлено деякі аспекти всієї сукупності проблем впливу системи місцевого самоврядування на регулювання земельних відносин у нових умовах, зокрема власності на землю, її вартісної оцінки та земельної ренти.

У вивченні наукового доробку проблеми окреме місце посідають праці істориків права, що віддзеркалюють погляди громадської (О. Васильчиков) [6] і державницької шкіл (В. Гессен, А. Градовський, А. Кізеветтер) [10]. Характерною особливістю цих робіт було те, що в них на великій законодавчій базі розглядалися правові питання роботи самоврядних структур у процесі розвитку земельних відносин. Проте поза увагою дослідників залишилися деякі аспекти господарської діяльності органів місцевого самоврядування і конкретика регіональних проблем.

Відомі науковці у своїх працях приділила увагу господарській діяльності громадського управління земельними відносинами. До них можна віднести роботи А. Дамашке [11], А. Михайловського [19], В. Тотоміанца [26]. Вони містять матеріал, який надає уявлення про тенденції розвитку вітчизняного муніципального земельного господарства, залишаючи поза увагою реальні механізми його втілення та напрями розвитку.

У 1919 р. в нових історичних умовах вийшла монографія В. Твердохлєбова [25], де вперше висвітлено діяльність міських громадських управлінь у складний період між Лютневою революцією та Жовтневим переворотом, а також специфіку ситуації в північних і південних районах колишньої Російської імперії. Особливий інтерес являє аналіз економічного стану міських земельних ресурсів в означений період та господарсько- фінансова діяльність міських господарств.

У радянські часи тему дореволюційного міського самоврядування вважали неактуальною, чим пояснюється не кількість робіт з цієї проблематики. Проте наприкінці 20-х рр. ХХ ст. було видано фундаментальну працю Л. Веліхова [7], в якій, спираючись на дослідження дореволюційного періоду, автор виклав загальну теорію земельних ресурсів територіальних одиниць. Причому, марксистське забарвлення монографії мало символічний характер.

У дослідженнях земельних відносин важливе місце відведено оренді як особливій формі реалізації земельної власності та господарського використання землі, головному засобу виробництва в сільському господарстві.

Про зростання серед іноземних авторів інтересу до землі як об'єкта діяльності органів міського самоврядування свідчить фундаментальна праця американської дослідниці П. Герліги [30], в якій приділено увагу становленню і розвитку громадського самоврядування та його діяльності в різних напрямках господарської сфери. У роботі наведено окремі приклади формування комплексу земельних ресурсів.

Значним внеском у дослідження розвитку земельних відносин у діяльності місцевих рад стало фундаментальне видання «Історія міст і сіл Української РСР» [14], в якому узагальнено й осмислено документальний матеріал, підведені підсумки наукових досліджень загального процесу аграрно- індустріальної урбанізації України. Цільова настанова і методолого-політичні позиції того часу виключили постановку й об'єктивне дослідження обраної теми, особливо в частині правових засад приватної й колективної власності на землю та їх господарської ефективності.

Отже, вченими зроблено вагомий внесок в окремі напрями досліджень з питань розвитку регулювання земельних відносин.

Аналіз стану розробленості проблеми регулювання земельних відносин у сучасній науковій літературі, дав можливість поглибити теоретичні засади дослідження, з'ясувати сутність, поняття та принципи регулювання земельних відносин. Показано, що у ракурсі регулювання земельних відносин дана проблематика є доволі новою в українській науці державного управління.

Проаналізовано теоретичний доробок з проблематики дослідження низки науковців.

Подальші дослідження в даному напрямку будуть корисними в царині узагальнення досвіду європейських країн щодо регулювання земельних відносин.

Список використаних джерел

1. Антіпова Л. І. Залучення зарубіжного досвіду організації земельно-орендних відносин / Л. І. Антіпова // Економіка АПК. - 2007. - № 1. - С. 147-153.

2. Баймуратов М. А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становления и развития в Украине / М. А. Баймуратов. - О. : Юрид. л-ра, 2003. - 246 с.

3. Білик Ю. Д. Соціально-економічна спрямованість земельної реформи / Ю. Д. Білик, О. Леонець // Землевпорядний вісник. - 2001. - № 1. - С. 10 - 14.

4. Бойко-Бойчук Л. Загально-системна модель державного управління розвитком міста [Електронний ресурс] / Л. Бойко-Бойчук. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Nvamu_upravl /2010_3/27.pdf.

5. Боклаг В. А. Інтегровані земельно-інформаційні системи як механізм удосконалення управління земельними ресурсами [Електронний ресурс] / В. А. Боклаг // Актуальні проблеми державного управління. - 2009. - № 1 (35). - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Apdu/2009_1/index.html.

6. Васильчиков А. О самоуправлении. Сравнительный обзор русских и иностранных земских и общественных учреждений / А. Васильчиков : в 2 т. - 3-е изд. - Спб., 1872. - 186 с.

7. Велихов Л. Основы городского хозяйства: общее учение о городе, его управлении, финансах и методах / Л. Велихов. - М.-Л., 1928. - 244 с.

8. Волков С. Н. Землеустройство. Системы автоматизированного проектирования в землеустройстве / С. Н. Волков : в 6. т. - Т. 6. - М. : Колос, 2002. - 328 с.

9. Горлачук В. В. Проблеми інноваційного розвитку землекористування на сучасному етапі / В. В. Горлачук, А. В. Стрюченко // Економіка АПК. - 2007. - № 12. -23-28.

10. Градовский А. Д. Собрание сочинений / А. Д. Градовский : в 9 т. - Т. 9: Начала русского государственного права. - Ч. 3: Органы местного управления. - Спб., 1904. - 234 с.

11. Дамашке А. Задачи городского хозяйства / А. Дамашке. - М., 1904. - 132 с.

12. Даниленко А. С. Сучасний стан та перспективи реформування земельних відносин в Україні / А. С. Даниленко // Земельна реформа в Україні. Сучасний стан та перспективи подальшого удосконалення земельних відносин. - К. : Знання, 2001. - 57 с.

13. Євграфов О. Є. Державне регулювання раціонального використання земельних ресурсів в умовах проведення земельної реформи : автореф. дис. ... канд. держ. упр. : 25.00.02 «Механізми державного управління» / О. Є. Євграфов ; Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2009. - 20 с.

14. Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. - Херсонська область. - К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1983. - 843 с.

15. Конституція України [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України від 01.10.2010 р. - № 72/1. Спеціальний випуск. - С. 15. - Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80/print1382595374091221.

16. Кулинич П. Ф. Визначення цільового призначення земельних ділянок при видачі селянам державних актів на право власності на землю / П. Ф. Кулинич // Приватизація землі: закон, практика, проблеми. - 2004. - № 4. - С. 9-16.

17. Латинін М. А. Шляхи удосконалення системи державного управління земельними відносинами в Україні / М. А. Латинін, Г. І. Шарий // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з державного управління. - Х. : ДокНаукДержУпр, 2010. - № 2. - С. 97-104.

18. Лебединський Ю. Реальна вартість міських земель та її роль у забезпеченні сталого розвитку міста / Ю. Лебединський, О. Драпіковський, І. Іванова // Статистика України : щокв. наук.-інформ. журн./ Держ. ком. стат. України ; НТК стат. дослідж. ; НАСОА ; НАДУ. при Президентові України. - К., 1998 - 2001. - № 1. - С. 23-29.

19. Михайловский А. Г. Реформа городского самоуправления в России /А. Г. Михайловский. - М., 1908. - 287 с.

20. Мірошниченко О. С. До постановки проблеми про визначення сутності земельних відносин / О. С. Мірошніченко // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - Х. : Вид-во НУВС, 2003. - Вип. 23. - С. 271-275.

21. Новаковський Л. Я. Земельна реформа і землеустрій в Україні /Л. Я. Новаковський, А. М. Третяк, Д. С. Добряк. - К. : Будівельник, 2001. - 138 с.

22. Пересоляк В. Ю. Формування механізму державного управління земельними ресурсами населених пунктів : автореф. дис. ... канд. держ. упр. : 25.00.02 «Механізми державного управління» / В. Ю. Пересоляк. - Львів, 2006. - 20 с.

23. Поважный С. Ф. Государственные механизмы совершенствования земельных отношений с целью охраны земельных ресурсов / С. Ф. Поважный, О. И. Шапоренко // Фінансово-банківські механізми державного управління економікою України : зб. наук. пр. ДонДУУ. - Донецьк : ДонДУУ, 2005. - Т. IV. - Вип. 48. - С. 85-95.

24. Пухтинський М. О. Вибір оптимальної моделі місцевого самоврядування для України / М. О. Пухтинський, О. В. Власенко // Законодавство України: науково-практичні коментарі. - 2006. - № 7. - С. 13-19.

25. ТвердохлебовВ. Местные финансы / В. Твердохлебов. - Одесса, 1919. - 213 с.

26. Тотомианц В. О. Самоуправление и городское хозяйство / В. О. Тотомианц. - Спб. : Вестник Знания, 1910. - 183 с.

27. Третяк А. М. Фінансове регулювання використання та охорони сільськогосподарських земель у процесі ринкового обороту / А. М. Третяк // Економіка АПК. - 2007. - № 5. - С. 52-56.

28. Чаянов А. В. Что такое аграрный вопрос? / А. В. Чаянов. - М., 1917. - 63 с.

29. Шапоренко О. І. Ринок землі як функція управління земельними ресурсами / О. І. Шапоренко // Теорія та практика державного управління. -Державне управління та місцеве самоврядування : тези IV Міжнар. наук. конгресу, 26 лютого 2004 р. - Вип. 9. - Х. : Вид-во ХарРІНАДУ «Магістр», 2004. - С. 220-221.

30. ИвгІіЬі P. Odessa: a b^tory, 1794-1914 / Р. HerHhL - Harvard : икгаіпіап research mstitute, 1986. - 123 р.

Размещено на Allbest.ru