Аналіз стану законодавчої бази щодо інтегрованого управління водними ресурсами в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз стану законодавчої бази щодо інтегрованого управління водними ресурсами в Україні

Н. В. Вострікова,

аспірант кафедри державного управління та місцевого самоврядування, Національний університет водного господарства та природокористування, м. Рівне

Проаналізовано специфіку інтегрованого принципу державного управління використання водних ресурсів. Виділено основні етапи законодавчого впровадження інтегрованого принципу державного управління в Україні. Наведено основні шляхи удосконалення існуючого законодавства для подальшого розвитку управління водогосподарським комплексом.

Ключові слова: інтегрований підхід, басейновий підхід, законодавча база, водогосподарський комплекс, використання водних ресурсів.

Vostrikova N. V. The analysis of the legislative base for integrated water resources management in Ukraine.

The analysis of the specificity of the principle of integrated public administration of water resources use has been done. The basic stages of the legislative implementation of the integrated principle in public administration in Ukraine have been allocated. The basic ways of improving the existing legislation base for the further development of management of water complex have been showed.

Key words: integrated approach, river basin approach, legislation, water complex, water resources use.

Вострикова Н. В. Анализ законодательной базы по интегрированному управлению водными ресурсами в Украине.

Проведен анализ специфики интегрированного принципа государственного управления использованием водных ресурсов. Выделены основные этапы законодательного внедрения интегрированного принципа государственного управления в Украине. Приведены основные пути усовершенствования существующего законодательства для дальнейшего развития управления водохозяйственным комплексом.

Ключевые слова: интегрированный подход, бассейновый подход, законодательная база, водохозяйственный комплекс, использование водных ресурсов.

Активне використання водних ресурсів зумовлює необхідність встановлення гідрологічних, соціальних, економічних та екологічних взаємозв'язків в басейнах річок. Ці взаємні залежності вимагають інтегрованих підходів до розвитку та державного управління водними ресурсами. Україна здійснює процес реформування системи державного управління водними ресурсами, метою якого є досягнення відповідності цієї системи розробкам, виконаним у Європейському Союзі.

Водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона і відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських учених-правознавців, які безпосередньо торкалися проблем водного права, зокрема Б. Гавриленка, Л. Горбача, В. Гордєєва, Ю. Кулаковського, А. Сисуєвої, М. Хвесика, О. Шумила.

Дослідження шляхів впровадження інтегрованого принципу державного управління використання водних ресурсів викладено в роботах таких учених, як В. Сташук, К. Алієв, А. Яцик, Л. Горєв, В. Мокін, В. І. Павлов.

Метою статті є визначення основних шляхів удосконалення існуючого в Україні законодавства для провадження інтегрованого принципу державного управління водними ресурсами.

У сучасних умовах розвитку суспільства все більшого значення набуває комплексне використання вступних ресурсів, що базується на принципах інтегрованого управління водними ресурсами. Інтегрований підхід до управління водними ресурсами дозволяє збалансовано управляти та розвивати водні ресурси, враховуючи соціальні, економічні та природоохоронні інтереси. При цьому розглядаються різноманітні, інколи конкуруючі групи і галузі економіки, що використовують і можуть забруднювати воду.

Як визначає Водна Рамкова Директива ЄС, «інтегроване управління водними ресурсами» - це процес, що сприяє скоординованій розвитку та управління водними, земельними і пов'язаними з ними ресурсами, для підвищення результативності економічного і соціального добробуту на принципи справедливості без компромісу для сталого розвитку важливих екосистем [1]. Основи сучасної концепції інтегрованого управління водними ресурсами були висунуті на конференції в Дубліні в 1992 році у вигляді чотирьох принципів, які стали базисом для подальших глобальних реформ водного господарства. В узагальненому вигляді принципи інтегрованого управління водними ресурсами в басейні річки полягають у наступному:

- управління водними ресурсами здійснюється в межах гідрографічних кордонів, відповідно до морфології конкретного річкового басейну;

- управління передбачає врахування і використання всіх видів водних ресурсів (поверхневих, підземних і поворотних вод), беручи до уваги кліматичні особливості регіонів;

- громадська участь не тільки в управлінні, а й у фінансуванні, підтримці, плануванні та розвитку водогосподарської інфраструктури;

- інформаційне забезпечення, відкритість і прозорість системи управління водними ресурсами;

- економічна і фінансова стабільність управління.

За допомогою інтегрованого підходу координується управління водними ресурсами в різних секторах економіки або зацікавленими групами в різних масштабах - від місцевого до міждержавного рівня. Він вимагає включення в процеси розробки національної політики та законодавчої бази, створення більш досконалої системи управління та більш ефективної інституційної та регулюючої структури, необхідної для розробки більш справедливих та стійких рішень. Набір інструментів, таких як соціальна та екологічна оцінки, економічні показники та системи моніторингу, збору та обміну інформацією, підтримують цей процес.

Інтегроване управління (ІУВР) означає, що всі види водокористування розглядаються разом і взаємозалежні. Тому ІУВР являє собою систематичний процес сталого розвитку, розподілу та моніторингу водних ресурсів у контексті соціальних, економічних та екологічних цілей. Упровадження ІУВР зажадає проведення реформ на всіх етапах планування та управління водними ресурсами, складання загального плану дій з методами проведення перетворень. Упровадження стратегії в життя вимагає реформ водного законодавства та водогосподарських організацій. Це ймовірно буде тривалий процес з поетапними змінами.

Важливо виділити головні напрями державної політики в галузі використання та охорони вод в Україні:

ефективна реалізація екологічного законодавства України з метою раціонального використання та охорони вод, збереження водного фонду України;

поєднання державної водної політики з іншими напрямами державної політики, насамперед, у сфері довкілля; максимальне узгодження водно- екологічних та соціальних інтересів;

поєднання раціонального використання і охорони водних об'єктів, що потребують особливої охорони;

пріоритетність питного водопостачання і водоохоронних заходів;

реалізація міжнародних договорів з метою належного правового режиму транскордонних водних об'єктів;

орієнтування на європейські стандарти кількісного і якісного стану вод;

забезпечення реалізації функцій управління використанням та охороною вод, формування в населення екологічного світогляду.

Водні відносини становлять самостійний предмет правового регулювання підгалузі водного права і охоплюють відносини з приводу використання та охорони вод (водних об'єктів). Структура водних відносин розкриває їх суть і охоплює суб'єкт, об'єкт і зміст. Суб'єктами водних відносин є водокористувачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Об'єктами водних відносин в Україні є води (водні об'єкти або їх частини).

Для вирішення існуючих в Україні проблем щодо використання та охорони вод при формуванні ефективних правових, економічних та організаційних передумов раціонального водокористування необхідне удосконалення існуючого законодавства з врахуванням світового досвіду.

До об'єктів підгалузі водного права, крім водних об'єктів, належать водні ресурси. Водні об'єкти є невід'ємною складовою частиною навколишнього природного середовища, а водні ресурси є частиною водних об'єктів. Водні ресурси є обсягами поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, які використовуються або можуть бути використані у перспективі.

Україна здійснює процес реформування системи управління водними ресурсами, метою якого є досягнення відповідності цієї системи розробкам, здійсненим в Європейському Союзі, зокрема в рамках Водної Рамкової Директиви (ВРД) [1]. Хоча у «Водному кодексі України» 1995 р. (ст. 13) декларується, що «державне управління в галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів здійснюється за басейновим принципом», в сучасних умовах управління водогосподарським комплексом в басейнах річок характеризується наявністю складної системи галузевих, відомчих і місцевих функцій та структур державного управління, що мають переважно галузеву і адміністративно-територіальну (а не басейнову) орієнтацію, неефективний і незбалансований механізм регулювання водних відносин [2].

Створені перші басейнові управління водних ресурсів (Дніпровське, Сіверсько-Донецьке, Південно-Бузьке) не займалися питаннями управління річковими басейнами в тому розумінні, як це визначено ВРД ЄС, оскільки головну увагу вони приділяли питанням використання води, розвитку інфраструктури і моніторингу (кількісного та якісного) водних ресурсів в місцях забору та скиду води.

Певні кроки щодо подолання даної ситуації було здійснено впродовж останніх десяти років. Зокрема, в Законі України від 17.01.2002 р. № 2998-ІІІ, яким було затверджено «Державну програму розвитку системи управління водними ресурсами», підкреслювалася необхідність створення системи управління водними ресурсами та його планування за річковими басейнами та було передбачено створення організацій з управління річковими басейнами.

Прийняття Закону «Про державну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18.03.2004 р. № 1629-IV свідчило про те, що Україна взяла на себе зобов'язання слідувати принципам, викладеним у Водній Рамковій Директиві.

Паралельно зі створенням нових басейнових управлінь (у 01.01.2013 р. їх нараховується 10 - Дніпровське, Деснянське, Дністровсько-Прутське,

Дунайське, Західно-Бузьке, Кримське, Сіверсько-Донецьке, рік Південний Буг, Тиса та Рось), відбувалося їх перетворення в структури з управління річковими басейнами та його перепланування в контексті ВРД ЄС.

У водному законодавстві України визначено лише принципи, у відповідності з якими має здійснюватися управління водними ресурсами в контексті басейнів річок, але в ньому не вказано способи реалізації такого управління. Тому, для забезпечення роботи басейнових управлінь стосовно питань, пов'язаних з розробкою планів управління басейнами було створено басейнові ради. До складу цих рад входять представники обласних рад та адміністрацій, представники відповідних державних органів на обласному рівні, представники водокористувачів, громадських організацій та наукових установ [3].

У прийнятому 21.12.2010 р. Верховною Радою України Законі «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року» № 2818-VI зазначається, що «система державного управління в галузі охорони вод потребує невідкладного реформування у напрямі переходу до інтегрованого управління водними ресурсами». Серед основних завдань щодо поліпшення екологічної ситуації та підвищення рівня екологічної безпеки населення передбачається «реформування системи державного управління в галузі охорони та раціонального використання вод шляхом впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом» [4].

У відповідності зі Стратегією Кабінет Міністрів України своїм Розпорядженням № 577-р від 25.05.2011 р. затвердив «Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища на 2011 - 2015 рр.», в якому передбачається впродовж 2012-2013 рр. розроблення та затвердження планів управління басейнами річок Тиси і Дунаю, а також проведення наукових досліджень з метою підготовки планів управління басейнами річок Дністра, Прута і Сірету, Південного та Західного Бугу, Сіверського Донця.

Важливим кроком у розвитку законодавчої бази стосовно управління водними ресурсами в Україні стало прийняття 24.05.2012 р. Верховною Радою України «Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну Дніпра на період до 2021 р.», якою передбачається, серед іншого, впровадження системи інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, розроблення та виконання планів управління басейнами річок, застосування економічної моделі цільового фінансування заходів у басейнах річок, утворення басейнових рад річок, а також підвищення ролі існуючих та утворення нових басейнових управлінь водних ресурсів.

Розробка та впровадження положень інтегрованого принципу управління дозволить удосконалити законодавство України та привести його до вимог Європейського Союзу, забезпечить підвищення ефективності державного управління використання водних ресурсів, а саме:

- запроваджується гідрографічне і водогосподарське районування території України для розробки планів управління річкових басейнів;

- вводиться поняття «План управління річковим басейном» як стратегічний плануючий документ для впровадження програми заходів, що створюють підґрунтя для інтегрованого, екологічно і економічно обґрунтованого та сталого управління водними ресурсами в межах річкового басейну на довгостроковий період;

- вводиться поняття басейнових рад як консультативно-дорадчих органів у межах території річкового басейну, створених для вирішення питань з використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів та визначається процедура їх створення.

Реалізація положень законопроекту сприятиме реалізаці державної водної політики щодо подальшого збереження і відтворення водних ресурсів, впровадження інтегрованого управління водними ресурсами, адаптації водного законодавства до законодавства ЄС, визначення шляхів розбудови та удосконалення водогосподарського комплексу України.

Стратегічна мета реформування управління водним господарством полягає у забезпеченні басейнової збалансованості розвитку водного господарства, охорони вод і відновлення водних ресурсів на основі узгодженості правових засад і управлінських дій суб'єктів водокористування за басейновим принципом, спрямованих на збалансоване водозабезпечення населення і галузей економіки, впровадження перспективних технологічних нормативів використання водних ресурсів, запобігання шкідливій дії вод.

Для впровадження цих принципів потрібно:

- на законодавчому рівні розробити і затвердити організаційну структуру та функціональну схему впровадження басейнового принципу управління;

- розробити і затвердити відповідні нормативно-правові акти, що забезпечують реалізацію басейнового принципу управління водним господарством, охороною вод і відновленням водних ресурсів, захистом від шкідливої дії вод;

- створити комплексну басейнову геоінформаційну систему з банком кадастрової інформації про водний фонд, водні ресурси, про структуру земельних угідь і меліоративних земель, про територіально-галузеву структуру водогосподарського комплексу та використання водних ресурсів;

- розробити методичну базу водогосподарської та екологічної інвестиційної діяльності та функціонування управлінської інфраструктури в басейнах основних річок.

Удосконалення нормативно-правової бази, розробка підзаконних актів і нормативів дозволить створити умови на державному рівні для розвитку і впровадження інтегрованого принципу управління, при цьому важливо передбачити юридичну відповідальність за порушення водного законодавства України. При цьому юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону довкілля є комплексним міжгалузевим інститутом екологічного права України, яка настає за вчинення екологічного порушення, яке може стосуватись як довкілля загалом, так і окремого природного об'єкта, зокрема водного.

Список використаних джерел

1. Водна Рамкова Директива ЄС 2000/60/ЄС. Основні терміни та їх визначення. - К., 2006. - 240 с.

2. Водний Кодекс України із змінами і доповненнями внесеними Верховною Радою України від 09.04.2014 за 1193-VII (1193-18). - К., 2014. - 38 с.

3. Духовный В. А. Интегрированное управление водными ресурсами: от теории к реальной практике. Опыт Центральной Азии / В. А. Духовный, В. И. Соколов, Х. Мантритилаке. - Ташкент : НИЦ МКВК, 2008. - 364 с.

4. Сташук В. А. Еколого-економічні основи басейнового управління водними ресурсами / А. В. Сташук. - Дніпропетровськ : Зоря, 2006. - 480 с.

Размещено на Allbest.ru