Загальна характериститка права громадян на правову допомогу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Загальна характериститка права громадян на правову допомогу в Україні

Валерій Дмитрович Шаповал

кандидат юридич-них наук, доцент, завідувач кафедри Кременчуць-кого національного університету імені Михайла Остроградського

Summary

This article deals with the study of the problem of research of citizen's right to legal assistance in Ukraine. The reason is that national legislators actively and successfully apply scientific developments. The status of awareness of issues of human rights and free-doms protection of a man and citizen at the national level has not been studied yet and has not been embodied in the legal framework. Key words: law, freedom, rights and duties of citizen, the right to legal assistance.

громадянин право свобода

Резюме

статті проаналізовано питання щодо дослідження права громадян України на правову допомогу. Пояснюється це тим, що вітчизняні законотворці досить активно й успішно використовують наукові розробки. Стан усвідомлення на державному рівні проблем забезпечення та захисту прав і свобод людини та громадянина є не досить вивченим та закріпленим у законодавчій базі.

Ключові слова: права, свободи, обов'язки людини і громадянина, право на правову допомогу.

Резюме

В статье анализируется вопрос по исследованию права граждан Украины на правовую помощь. Объясняется это тем, что отечественные законодатели достаточно активно и успешно используют научные разработки. Состояние осознания на госу-дарственном уровне проблем обеспечения и защиты прав и свобод человека и гражданина не достаточно изучено и закреплено в законодательной базе.

Ключевые слова: права, свободы, обязанности человека и гражданина, право на правовую помощь.

Серед інших проблем, які вирішує народ України, однією з найгостріших є проблема здійснення прав людини та громадянина. На думку вчених-конституціоналістів, які займаються правами, свободами та обов'язками людини і громадянина в Україні, для того, щоб у повному обсязі реалізувати права та свободи, а також обов'язки, необхідно їх знати1.

Загальновизнаним є те, що право і свобода - це гарантовані чинним законодавством вид і міра можливої поведінки людини та громадянина у суспільстві й державі.

Більшість авторів ототожнюють право і свободу, розглядаючи їх як рівнозначні явища2.

Таким чином, на наш погляд, під правом слід розуміти здатність людини управляти певним процесом регламентації здійснення свого права, а під свободою - таку поведінку людини, на яку будь-хто, в тому числі й держава, не повинен впливати. Отже, цілком слушною є позиція А. М. Колодія та А. Ю. Олійника, які вказують, що свобода означає автономність людини від держави3.

Р. Даль уважав, що бути автономним означає не бути під контролем іншого, бути незалежним4.

Питання щодо досліджуваного нами права громадян на правову допомогу, його соціальне призначення в суспільстві, на нашу думку, - одна з найважливіших проблем соціального та культурного розвитку українського суспільства, оскільки сьогодні фактично ведеться неприхована військова агресія сусідньої держави проти України, населення масово покидає тимчасово окуповані території, і, як наслідок, ця ситуація унеможливлює функціонування їхнього нормального повсякденного життя.

Нині питання щодо дослідження права громадян України на правову допомогу є досить актуальним. Пояснюється це тим, що вітчизняні законотворці досить активно й успішно використовують наукові розробки.

Стан усвідомлення на державному рівні проблем забезпечення й захисту прав і свобод людини та гро-мадянина є досить вивченим і закріпленим у законодавчій базі5.

У забезпеченні реалізації, захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина в Україні як демо-кратичній, правовій державі відведено праву особи на правову допомогу, закріпленому у ст. 59 Конституції України. Це право є одним із невід'ємних прав людини.

Гарантія права на правову допомогу є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням узятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 р.6, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права 1966 р.7, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року8.

Після проголошення 24 серпня 1991 р. незалежності Україна стала на шлях розвитку та становлення дійсно суверенної й незалежної країни, неухильно орієнтуючись на визнанні світовою спільнотою демократичні та гуманістичні за своїм змістом і спрямованістю міжнародні стандарти.

У період становлення та розбудови власної державності відбуваються значні зміни економічних, полі-тичних і соціальних орієнтирів суспільства, здійснюється формування власних політичних інститутів, націо-нального законодавства тощо.

З прийняттям на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. Конституції9 Україна вступила у принципово новий етап розбудови дійсно суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.

Тому на сьогодні основним завданням суспільства і держави є впровадження прийнятих конституційних положень у життя. Конституція залишатиметься Основним Законом тільки тоді, коли чинне законодавство якнайповніше буде приведено у відповідність до її норм. Тоді можна з упевненістю сказати, що наша держава розвивається як демократична, соціальна, правова держава.

Але виникає запитання: чи діють існуючі закони? Якщо вони не діють, то яка тому причина? Проте, як видно із реалій життя, не всі закони діють, вони об'єктивно не забезпечують у повному обсязі і прав людини, зокрема права на правову допомогу.

Правова допомога на сьогоднішній день є однією із найбільш помітних ознак реформування життя нашого суспільства. Наступне розширення правової допомоги - необхідна умова прояву демократичності цивілізованого суспільства.

Отже, правова допомога виступає однією із ознак демократичної держави, є основою демократії, її під-ґрунтям.

У юридичній літературі питанням правової допомоги приділялось чимало уваги в працях видатних вчених правознавців, таких як: Г. Гроцій, Дж. Локк, Б. Спіноза, Т. Гобс, Вольтер, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо та ін., але, незважаючи на це, суперечливими залишаються поняття та види правової допомоги у кримінальному, цивільному, господарському і адміністративному судочинстві10.

Демократичні принципи формування державної влади, практична реалізація принципу поділу влади, судово-правова реформа, суть якої зводиться до встановлення незалежного правосуддя, дають змогу вести мову про тенденції, що спрямовують до правової держави.

В умовах демократичних і ринкових перетворень важливе місце займає захист прав і свобод людини та громадянина як з боку держави, так і самим громадянським суспільством. У цьому контексті особливої зна-чимості набуває право на одержання кваліфікованої правової допомоги для забезпечення цього конституційного права громадян України.

Забезпечення конституційного права громадян на отримання правової допомоги покладено на осіб пуб-лічного та приватного права. Зокрема, це стосується таких суб'єктів, як: суд, прокуратура і адвокатура України, а також інших органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

У ході аналізу стану наукової розробки теми виявилося, що деякі принципові питання теоретичного та практичного характеру недостатньо досліджені у вітчизняній науці. Зокрема, в юридичній літературі системне та комплексне дослідження організації конституційного права громадян на правову допомогу поки що відсутнє.

Увесь комплекс названих причин і умов спонукає до необхідності проведення наукового аналізу конс-титуційного права громадян на отримання правової допомоги та проблем її організації й забезпечення в Україні. Теоретичні положення і висновки щодо такого аналізу сприятимуть подальшому накопиченню знань про сутність і зміст права на одержання правової допомоги, її юридичній природі, ступеню реалізації в українському законодавстві й у діяльності публічних і приватних інституцій та громадських організацій.

У зв'язку з цим особливої актуальності на даному етапі розвитку нашого суспільства набуває дослідження поняття, ознак, підстав і форм надання правової допомоги.

Але в різних нормативних актах існують колізії, суперечності між окремими положеннями, що стосуються забезпечення прав людини. Тому виникає проблема, яку потрібно вирішити для надання належної правової допомоги громадянам, які її потребують, спираючись на відповідні нормативно-правові акти та норми чинного законодавства.

Правова допомога за Законом України «Про безоплатну правову допомогу» - це надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення .

З прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про безоплатну правову допомогу», який набрав чинності 9 липня 2011 р.12, у нашій державі нарешті започатковано створення дієвого механізму реа-лізації конституційного права кожного на правову допомогу, що забезпечить належне виконання Україною її міжнародних зобов'язань у сфері прав людини та запровадить європейські стандарти з надання правової допомоги та доступу до правосуддя.

Новоприйнятий Закон розкриває зміст права на правову допомогу, порядок його реалізації, визначає поняття безоплатної правової допомоги, підстави та порядок її надання.

Відповідно до положень ст. 1 Закону безоплатна правова допомога - це допомога, що гарантується дер-жавою і повністю або частково надається за рахунок коштів державного бюджету місцевих бюджетів та інших джерел.

Під правовими послугами Закон розуміє надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; забезпечення захисту особи від обвинувачення; надання особі допомоги в забезпеченні доступу особи до вторинної правової допомоги та медіації (ст. 1).

Суб'єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на постійній основі за контрактом; адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу на тимчасовій основі на підставі договору (ст. 15).

Відповідно до положень Закону, безоплатна вторинна правова допомога надаватиметься центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги та залученими ними адвокатами.

Після ухвалення закону про безоплатну правову допомогу в країні розпочалося поетапне формування системи надання первинної та вторинної безоплатної юридичної допомоги громадянам України.

Зокрема, 1 червня 2012 р. Міністерство юстиції провело конкурс з відбору адвокатів, які, відповідно до Закону України «Про безоплатну правову допомогу», залучаються державою до надання безоплатної вторинної правової допомоги громадянам України з 1 січня 2013 року13.

До 1 січня 2013 р. Міністерство юстиції утворило при управліннях юстиції в областях, містах Києві та Севастополі центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Такі центри надають допомогу у складанні процесуальних документів, здійсненні представництва інтересів осіб у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, захисті від обвинувачення.

З 1 січня 2013 р. такі центри забезпечують надання безоплатної правової допомоги особам, до яких застосовано адміністративне затримання та арешт; підозрюваним у вчиненні злочину особам, які затримані органами дізнання та слідства; особам, до яких як запобіжний захід обрано взяття під варту; особам, у справах яких відповідно до положень Кримінально-процесуального кодексу України участь захисника є обов'язковою. Надання безоплатної вторинної правової допомоги іншим категоріям осіб, які згідно із Законом мають право на таку допомогу, забезпечуватиметься поетапно, починаючи з 1 січня 2014 року.

Конституційними нормами визначено:

1) Україна є соціальна держава (ст. 1);

2) права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3)14. Україна як соціальна держава визнає людину найвищою соціальною цінністю, розподіляє суспільне багатство згідно з принципом соціальної справедливості й піклується про зміцнення громадянської злагоди в суспільстві.

Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних і економічних прав людини, сприяння самостійності та відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім'ї15. Соціальна спрямованість діяльності держави визначає її обов'язок створення ефективного механізму реалізації конституційних прав усіма громадянами, особливо соціально вразливим групам суспільства.

Україна є правова держава (ст. 1 Конституції України). Цей конституційний припис конкретизується у таких положеннях: 1) в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8); 2) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9); 3) правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19); усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужувани- ми та непорушними (ст. 21); громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (ст. 24); права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст. 55) та ін.

Таким чином, реалізація значного кола особистих прав і свобод здійснюється за допомогою засобів, що мають нормативне-правове регулювання.

Вважаємо, що особливо це стосується реалізації конституційного права на судовий захист. Проте значне коло нормативних джерел, ускладненість юридичних понять і процедур спонукає особу звертатися за допомогою в роз'ясненні окремих термінів, положень, правових ситуацій до осіб, які здатні відповісти на зазначені питання.

Це можуть бути як правознавці, так і інші особи, які перебували у подібних життєвих ситуаціях і мають певний досвід. Кожний для себе особисто визначає, до кого звернутися. Якість наданої допомоги також буде різною. Але для виконання завдання держави щодо створення умов для реалізації соціальних, культурних і економічних прав людини, реалізації принципу верховенства права, саме держава заінтересована у підвищенні якості надання правових роз'яснень. 11

Литература

1 Конституція України. - Х. : ПП «ІГВІНІ», 2012. - 64 с.

2 Колодій А. М.Вказана праця. - С. 4.

3 Конституція України [Текст] // Офіційний вісник України. - 2010. - № 72/1. - Спец. випуск. - Ст. 2598.

4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частин першої, другої, третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 [Текст] // Офіційний вісник України. - 2012. - № 11. - Ст. 422.

Размещено на Allbest.ru