Здобутки правознавців Волинського (Кременецького) ліцею

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Здобутки правознавців Волинського (Кременецького) ліцею

Історія юридичної освіти України залишається доволі актуальною темою наукових досліджень. Неважко помітити, що більшість сучасних праць стосуються питань розвитку юридичних факультетів університетів, і лише окремі роботи присвячені спеціалізованим юридичним закладам. Зокрема, в ХІХ ст. на українських територіях Російської імперії підготовку правників здійснювали Рішельєвський ліцей в Одесі (1817-1864) та Юридичний ліцей князя Безбородька в Ніжині (1840-1875). Водночас важливу роль у поширенні правових знань відігравала й Волинська гімназія, з 1819 р. - Волинський (Кременецький) ліцей.

Хоча історія становлення та розвитку останнього закладу була предметом наукових досліджень (П. М. Батюшков, В. Я. Шульгін, М. Ф. Владимирський-Буданов, М. І. Теодорович, М. Роллє, М. П. Василенко, Д. Бовуа, М. Данилевич-Зелінська, С. Р. Чуйко, С. М. Коляденко, Н. А. Сейко та ін.), аналіз науково-педагогічної діяльності та наукового доробку викладачів-юристів ліцею майже не проводився.

Насамперед зазначимо, що за ініціативою та на кошти місцевого дворянства Волинська гімназія була відкрита у 1805 р. польським ученим Т. Чацьким (за активного сприяння відомого просвітителя того часу Г. Колонтая). Вона мала служити для всього південно-західного краю університетом, тож її навчальні програми за рівнем складності відповідали університетському курсу. Але за структурою гімназія відрізнялася від тодішніх вищих навчальних закладів імперії. Тут були поєднані три ступені освіти (початкова, середня та вища), а загальноосвітня підготовка - з професійною. Навчання в ній мало два рівні: нижчий - чотири однорічні класи та вищий - три дворічні курси. Тож повний курс навчання був розрахований на 10 років. Саме на вищих курсах вивчали фізико-математичні, природничі, історичні, словесні та правові науки, а для більш глибокої спеціалізації пропонували додаткові та довільні предмети. Окрім цього, при закладі діяли спеціальні фахові школи, що надавали професійну освіту випускникам нижчих класів, які не бажали продовжувати навчання на вищих курсах.

Головною метою діяльності гімназії була підготовка молоді для державної служби (випускники вищих курсів прирівнювалися в правах з випускниками університетів) і служби в рідному краї (випускники фахових шкіл). Тому програми вищих курсів за змістом були наближені до програм університетів. Зокрема правові дисципліни викладалися в обсязі, близькому до відповідних курсів «відділення наук моральних і політичних» Віленського університету. Так, на вищих курсах гімназії право було виведено в ранг основних дисциплін та зорієнтовано насамперед на засвоєння місцевих законів. Учні ІІ курсу вчили природнє право, політичне право та міжнародне право, а ІІІ - римське право та місцеві закони¹. Втім, знайомство з правом починалося ще в нижчих класах із курсу «моральних наук»: у 3 класі під «моральними науками» розумілися давня історія і науки моралі (кодекс честі), а в 4 - право природнє й історія Греції².

Кожна навчальна дисципліна розпочиналася зі вступу, де пояснювалася правова термінологія. За західноєвропейською традицією в тогочасному Кременці домінуючим було природнє право. Воно було покликане сформувати моральні якості учнів, виховати їх громадянами, які добре усвідомлюють власні дії та вчинки, тому насамперед вчили: 1) обов'язки людини перед собою; 2) обов'язки перед Богом; 3) обов'язки людини як члена суспільства. Значну увагу приділяли також викладанню міжнародного права, яке охоплювало два розділи: 1) війни та укладення мирних угод; 2) міжнародні зв'язки та угоди, посли та їх роль у міжнародному співробітництві. У курсі політичного (державного) права розглядалися: 1) особисті права громадянина; 2) торгівельне право; 3) судочинство³.

Високого рівня досягло викладання римського права, що було основою права як такого. Натомість під місцевими законами розумілося польсько-литовське право, тобто головним чином вивчали цивільне та кримінальне право, а з 1820-х рр. окрема увага приділялася російському праву. Ліцеїстам, які цікавилися юриспруденцією, також пропонували загальну та російську історію, політичну економію та статистику, історію римської і грецької літератури та новітніх іноземних країн⁴. Зрештою, спеціальні правові дисципліни вивчали й у фахових школах. Наприклад, у навчальному плані школи землемірів значилось «право, пов'язане із землемірством»⁵.

Викладати всі правові дисципліни відповідно до § 7 Статуту гімназії мав старший вчитель «державного домоводства і законів»⁶. Насправді ж у закладі постійно працювали декілька правознавців. Вони входили в т.зв. моральний відділок, який формувався з префекта (помічника директора), ксьондза, професорів права та викладачів моральних наук і логіки та діяв як науково-методичний осередок учителів⁷. У різні роки в Кременеці працювали: А.Й. Ярковський (1805-1824), М. Хонський (1806-1833), Кудлицький (?), І. А. Олда- ковський (1809-1817), Й. Б. Ярошевич (1815-1828), Ю. Улдинський (1818-1833), О. М. Міцкевич (1827-1833). Це були знані вчені-юристи, які поєднували свою викладацьку діяльність з науковими дослідженнями. Саме їх діяльність потребує належної оцінки.

Першим правником Волинської гімназії став професор Антоній Йосипович Ярковський (1760-1828). Він був найстаршим із трьох братів Ярковських, які прийшли працювати в гімназію (Войцех Ярковський (1767-1836) - професор математики; Павло Ярковський (1781-1845) - відомий український книгознавець та бібліограф). Антоній Ярковський навчався у Краківському університеті, там же отримав ступінь доктора філософії і ще з 1784 р. став учителем права і моральних наук у Кременецькій окружній школі. Г. Колонтай вважав його най здібнішим світським^учителем⁸. Тож без вагань порекомендував професора на посаду префекта і викладача права. У 1805 р. А. Й. Ярковський став першим і тривалий час (до 1824 р.) незмінним префектом Волинської гімназії, а потім і ліцею, двічі тимчасово долучався до виконання функцій директора. Окрім цього, він читав природнє право та моральні науки.

Добираючи претендентів на учительські посади, Г. Колонтай склав для кожного поради стосовно викладання відповідних наук. Для А. Й. Ярковського він розробив програму вивчення природнього права ⁹. В її основі була книга ректора Віленського університету І. Б. Стройновського «Nauka prawa przyrodzonego, poli- tycznego, ekonomiki politycznej i prawa narodоw» (1785 р.). У 1809 р. В. Г. Анастасевич переклав цю працю російською мовою і опублікував її під заголовком «Наука права природного, політичного, державного господарства і права народів». Саме вона довго залишалася основним навчальним посібником кременецьких правників.

Професор А. Й. Ярковський користувався авторитетом серед своїх вихованців, позитивно впливав на формування їх національної свідомості завдяки своїй ораторській майстерності. Його педагогічні настанови учням гімназії були опубліковані окремою брошурою «Przemowa do uczniow gimnazyjum wolynskiego» (Кременець, 1805). Кілька промов А. Й. Ярковський присвятив питанням становлення національної освіти та вкладу відомих поляків Г. Колонтая, Т. Чацького, А. Чарторийського, І. Стройновського та Я. Снядецького в розвиток і відродження польської школи: «Mowa przy odebraniu z r^k Tadeusza Czackiego dyplomatu cesarza Alexandra, ustanawiaj^cego gimnazyjum wolynskie w Krzemiencu, miana 1 Pazdziernika 1805 r.» (Кременець, 1805 р.), «Mowa na egzekwijach uroczystych ks. Adama Czartoryskiego, generala ziem podolskich» (1823 р.), «Korrespondencyje w przedmiotach oswiecenia narodowego z Hugonem Koll^tajem w dzielach tegoz z Tadeuszem Czackim, Hieronimem Strojnowskim i Janem Sniadeckim» (опублікована в «Atheneum» за 1848 р.). Про підготовку вченим правознавчих праць відомостей не маємо.

У 1806 р. пропозицію Т. Чацького стати вчителем права Волинської гімназії прийняв Міхал Хонський (?). Юридичну освіту він здобув у Віленському університеті, а свою кар'єру розпочав у гімназії та продовжив у ліцеї. До обов'язків М. Хонського входило викладання таких предметів, як природнє право та політична економія. Загалом в історичних джерелах він більше зустрічається як викладач політичної економії, яку читав з використанням двох традиційних систем - французького економіста Я. Сея та засновника сучасної економічної теорії, шотландця А. Сміта. Курс політичної економії М. Хонського включав чотири частини: 1) виробництво та розподіл товарів народного вжитку; 2) гроші; 3) вартість товару; 4) прибуткова організація виробництва¹⁰.

Зовсім мало відомо про викладача Кудлицького (?). На посаду професора права природнього, міжнародного, політичної економії та права торгового він був призначений візитатором Т. Чацьким. Згодом його відрядили до Гамбурга удосконалювати знання з торгового права¹¹.

Більше відомостей маємо про польського юриста, доктора права Ігнатія Алдон Онуфрі Олдаковського (1785-1821). Він народився 2 серпня 1785 р. в містечку Гонсьоровона Бузі (Польща) в дворянській родині. Юридичну освіту здобув у Віленському університеті, у 1809 р. став доктором права. З цього ж року він - викладач Волинської гімназії, де вісім років читав римське та цивільне право. Наступні два роки вивчав право в Геттінгені, після чого став професором Віленського університету. І. А. Олдаковський був досить обдарованою, освіченою людиною, підтримував тісні зв'язки з тогочасними вченими. Можливо, саме дружба з професором Віленського університету, дослідником історії права Великого князівства Литовського І. М. Даниловичем (1787-1843) вплинула на його переїзд у Вільно. Однак його життєвий і творчий шлях обірвався досить рано. Він помер від туберкульозу в 3б-річному віці.

Ще за часів викладацької діяльності в Кременці І. А. Олдаковський опублікував свою першу працю, що була дослідженням причин стійкового авторитету та широкого розповсюдження законодавства Юстиніана «О przyczynach upowszechnienia i trwaiej powagi prawodawstwa Justynijana po Szkotach i S^downictwach» (Кременець, 1814 р.). Серед інших його творів відома також робота «Про право природнє і філософію права» («О prawie przyrodzonem i filozofii prawa»), яка була надрукована в «Варшавському щоденнику за 1822 р.». Інші праці молодого дослідника залишилися в рукописах.

Яскравою постаттю серед кременецьких правників був Йосип Бенедиктович Ярошевич (1793-1860). Цей учений народився у м. Більську в родині міського писаря. У 1815 р. він закінчив Віленський університет. Здобувши ступінь магістра права, почав працювати професором римського та польсько-литовського права у Волинській гімназії. Вчений запровадив особливі уроки - показові судові засідання.

Окрім викладацької діяльності він займався й науковими розвідками. У 1826 р. молодий учений опублікував у «Варшавському щоденнику» («Monitor Warszawski», з 1829 р. - «Dziennik Warszawski») свою першу працю «Вплив християнства на цивілізацію слов'ян» («О wpiywie religii cbrzescijanskiej na cywilizaj Siowian»). Це дослідження не залишилося непоміченим науковою спільнотою і Й. Б. Ярошевича запросили на посаду професора цивільного і кримінального польсько-литовського права Віленського університету. У 1828 р. він прийняв пропозицію і перевівся у Вільно, де зайняв кафедру дипломатії та статистики Росії. Після ліквідації Віленського університету він повернувся до рідного Більська.

Передусім Й. Ярошевич відомий як автор тритомної монографії «Образ Литви з точки зору цивілізації з найдавніших часів до кінця XVIII ст.» («Obraz Litwy pod wzgl^dem jej cywilizacyi od czasow najdawniejszych do konca w. XVIII» - Вільно, 1844-1845 рр.) у якій проаналізував політичну історію та суспільно-культурне життя Великого князівства Литовського. Він розвинув теорію феодального устрою в князівстві Литовському, цікавився питаннями впливу християнської віри на історію Литви. Разом з І. М. Даниловичем прагнув довести необґрунтованість польської концепції історії Великого князівства Литовського як частини польської історії. Окрему увагу він приділяв дослідженням литовського права. На батьківщині правознавець продовжував історичні розвідки про Більськ та Дорогичин (коронаційне місто Данила Романовича), цікавився етнографією. У польських періодичних виданнях опублікував низку статей, присвячених українському фольклору Підляшшя. Звернув увагу на зв'язок мови населення Більського повіту з мовою українців з Полісся й Волині. Після смерті вченого в «Gazeta Polska»(1862, № 22) був опублікований повний список його праць.

Магістр права Віленського університету, вчитель права Вінницької гімназії Юзеф Улдинський (1792-1863 рр.) у 1818 р. став викладати у Волинській гімназії. Окремої уваги заслуговують його оригінальні методики викладання наук. Як і Й. Ярошевич, свої заняття з права Ю. Улдинський проводив у формі рольових ігор, залучаючи ліцеїстів до розгляду конкретних судових справ. У формі таких інсценованих публічних судових засідань проходили у професора й іспити. За індивідуальними методиками він викладав географію та загальну і російську історію.

Професор був шанованою людиною в Кременці. Він не мав власної родини, але постійно допомагав бідним студентам. Був поціновувачем старожитностей, зібрав чисельну нумізматичну колекцію (1500 польських і римських медалей та монет), яка за його заповітом була передана в мінц-кабінет університету св. Володимира. Про науковий доробок ученого відомо мало. У 1819 р. ним було розроблено навчальний посібник «Стародавня географія з точки зору сьогодення» («Jeografia starozytna stosowana do dzisiejszej etc»), виданий у Почаєві й Кременці. Про інші праці відомостей не знайдено.

Серед викладачів права окреме місце займає постать Олександра Миколайовича Міцкевича (1804-1871) - найвідомішого професора права ліцею, рідного брата відомого польського поета Адама Міцкевича. Народився вчений у Гродненській губернії. Освіту отримав у Віленському університеті, там здобув і ступінь магістра обох прав. З 1827 р. він працює у Волинському ліцеї, читає римське право та місцеві закони (цей курс включав вивчення польсько-литовського цивільного і кримінального права). У товаристві кременецьких професорів О. М. Міцкевича шанували як людину зі знаннями, світлим практичним розумом та енергійним характером.

Він єдиний кременецький юрист, який перейшов працювати в університет св. Володимира, в 1834 р. був призначений екстраординарним, а в 1835 р. - ординарним професором кафедри римського права, де працював до 1838 року. У 1839-1858 рр. учений читав римське право та кримінальне судочинство у Харківському університеті. М. Ф. Владимирський-Буданов зазначав, що О. М. Міцкевич «був, безперечно, і професором обдарованим і своїми знаннями стояв нарівні з тогочасним станом правознавства Європи (саме в історичній німецькій школі)». Лекції з римського права, зокрема інституції римського права із внутрішньою історією права та систему приватного римського права він читав латинською мовою за власними записками, які базувалися на працях Г. Гуго, Х. Г. Гаубольда, Ф. К. Савіньї, Ю. А. Штекгардта, пропонуючи своїм слухачам насамперед справжні тексти джерел права. Серед його друкованих праць відома тільки актова промова «Характер римського права» («De juris romanii ndole») (Харків, 1848 р.).

Хоча ліцей був здобутком польської культури, він мав значний вплив на освітні традиції українських земель. Професори-юристи у своїй більшості були вихідцями з етнічних українських земель і відіграли значну роль у підготовці правознавців та у формуванні інтелектуальної еліти краю. Вони своєю працею сприяли піднесенню рівня правової освіти не лише серед учнів закладу, а й серед місцевих мешканців. Важливе значення для популяризації права мали оприлюднені наукові праці вчених-юристів ліцею. Хоча говорити про широке наукове вивчення правових проблем кременецькими юристами немає підстав, вони своїми працями підсилювали інтерес до правознавства серед тодішніх правників, створюючи тим самим підґрунтя для майбутніх правових досліджень.

правовий ліцей волинський

Размещено на Allbest.ru