Щодо сутності пізнавальної діяльності прокурора в досудовому розслідуванні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія адвокатури України

ПРО СУТНІСТЬ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОКУРОРА НА ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ

Халупенко Д.Н.

Проблемам пізнання в кримінальному судочинстві, питанням доказування і використання з цією метою слідчим, прокурором, судом розроблених криміналістикою пізнавальних засобів значну увагу приділили О.Я. Баєв, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, В.Г. Гончаренко, 1.1. Когутич, В.А. Колесник, В.О. Коновалова, І.І. Котюк, Є.Д. Лук'янчиков, М.О. Селіва- нов, В.Ю. Шепітько та ін.

Проте розвиток науково-технічного прогресу, новації вітчизняного кримінального процесуального законодавства тощо, викликають потребу подальших досліджень цього аспекту діяльності прокурора, нових підходів до сутності пізнавальних процесів і криміналістичних засобів, які використовують процесуальні особи під час встановлення фактичних даних, що мають важливе значення в кримінальному провадженні, й потрібні для його правильного вирішення.

До розуміння пізнання під час досудового розслідування в науковців існують багато в чому збіжні, але водночас і дещо відмінні підходи. Так, пізнання розглядається як діяльність, метою якої є отримання істинного знання про які-небудь об'єкти. Пізнання має вираз в певному відношенні суб'єкта до об'єкта пізнання і у процесі встановлення цього відношення суб'єкт оволодіває об'єктом, отримує від нього необхідну інформацію, зміст якої залежить від окремих завдань пізнавальної діяльності, сил, засобів та застосованих прийомів [1, 76]. Пізнання також розглядається як процес добування, усвідомлення й використання інформації, за допомогою якої формується знання про об'єкт пізнання. Процес пізнання при цьому розуміється як розподіл цілого на складові (ознаки, частини, компоненти, обставини), послідовне їх вивчення, взаємозв'язок, синтезування отриманих знань в інтегровану систему - образ об'єкта [2, 137]. Пізнання під час досудового розслідування спрямоване на досягнення мети цього розслідування, яку ставлять перед собою слідчий і прокурор як особи, що процесуально уповноважені здійснювати розслідування і встановлювати фактичні дані, що потрібні для прийняття правильних процесуальних рішень та вирішення кримінального провадження по суті.

Існують позиції, які заперечують можливість і доцільність встановлення істини в кримінальному провадженні. Розслідування кримінальних правопорушень є окремим випадком пізнання. Тому мета пізнання і мета досудового розслідування співвідносяться як загальне і окреме. Істина в кримінальному процесі не може бути ймовірною або обмежуватися видом чи суб'єктом діяльності. Виключення істини з мети кримінального провадження, безумовно, відіб'ється і на сутності криміналістики. Мова йде про те, які закономірності тоді буде вивчати криміналістика? Криміналістика покликана своїми положеннями сприяти діяльності правозастосовних органів по встановленню істини [3, 166]. Таку істину в наукових джерелах називають матеріальною або об'єктивноюРазмещено на http://www.allbest.ru/

істиною. Зазвичай під об'єктивною істиною розуміють такий зміст людських знань, який правильно відбиває об'єктивну дійсність і не залежить від суб'єкта. Встановити істину в кримінальному процесі означає пізнати події, що відбулися і всі обставини, які підлягають встановленню й доказуванню за кримінальним провадженням, у відповідності до того, як це мало місце насправді. Істина відображає не загальні закони, що є характерним для наукової істини, а окремі конкретні факти, які є важливими для вирішення конкретного кримінального провадження. Отже, істина в кримінальному провадженні завжди конкретна і практична. Для встановлення цієї істини використовують як загальні закони пізнання, так і особливі правила кримінально-процесуального доказування, що застосовують для пізнання істини в її процесуальному розумінні. Істина повинна розглядатись, як адекватне відображення об'єктивної дійсності в свідомості людини, у зв'язку з чим вона може бути лише об'єктивною, тобто істинний зміст людського знання про фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення не залежить від суб'єкта пізнання, не залежить ні від людини, ні від людства. Розглядаючи проблемні питання встановлення істини під час кримінального судочинства, В.Г. Гончаренко зазначає, що саме та істина, в якій відображається незалежна від суб'єкта дійсність, і повинна бути встановлена під час розслідування та судового розгляду [4, 13]. Іншими словами, висновки прокурора щодо винуватості конкретної особи у вчиненні конкретного злочину (кримінального проступку) і щодо існування у минулому всіх значущих для кримінального провадження обставин повинні бути адекватними об'єктивній дійсності.

В процесуальному пізнанні, що здійснюється прокурором під час досудового розслідування, специфічними є і мета пізнання, і його засоби, і умови, в яких воно відбувається. Встановлення істини як справжності конкретного одиничного факту, а також екстремальність самого дослідження під час досу- дового розслідування передбачає складний характер такого роду пізнання. В орбіту процесуального дослідження потрапляє широкий спектр обставин, котрі мають як пряме, так і опосередковане відношення до об'єкта кримінально-процесуального пізнання. Лише під час кримінально-процесуальної діяльності прокурор може отримати інформацію про факти, які мають особливе пізнавальне значення в кримінальному провадженні, а також про обставини, які мають юридичне значення.

Важлива особливість пізнавальної діяльності в кримінальному провадженні полягає і в тому, що її предметом виступають конкретні факти минулого і теперішнього, які зазвичай не мають прямих аналогів в об'єктивній дійсності, зокрема, і серед обставин інших кримінальних проваджень, навіть за тим же складом злочину або кримінального проступку чи різних кримінально караних дій за участю тих же самих виконавців. Кожен злочин або кримінальний проступок як окрема подія має чітко виражену індивідуальність. Отже процес пізнання за кожним кримінальним провадженням вирізняється індивідуальністю і тому прокурор як суб'єкт пізнання, в гносеологічному розумінні під час доказування не може спиратися на раніше отримані ним знання. Якщо ж прокурору особисто відомі обставини вчинення злочину, то він не може бути суб'єктом пізнання оскільки отримує інший процесуальний статус - очевидця як свідка, потерпілого, підозрюваного і тому підлягає відводу.

Особливістю діяльності прокурора як суб'єкта процесуального пізнання є те, що він має справу з такими явищами, як вираз сутності. Без такого виразу зовні сутність не може бути встановлена сама по собі, а повинна проявити себе, стати доступною для сприйняття і пізнання. Прикладами таких проявів, які досліджують суб'єкти пізнання, можуть бути факти неправомірної поведінки особи, активна протидія встановленню істини з боку учасників кримінального провадження або сторонніх осіб, специфіка реалізації асоціальних мотивів тощо. Разом з тим, під час кримінально- процесуального пізнання слідчим, прокурором можуть бути штучно створені ситуації, які моделюють умови для прояву таких сутностей. З цією метою в межах здійснення такої негласної слідчої (розшукової) дії як контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України), може бути проведений спеціальний слідчий експеримент. Його сутність полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину [5]. В такому випадку кримінально-процесуальне пізнання може містити в собі не тільки ретроспективний, але й перспективний аспект. Для створення таких ситуацій суб'єкт процесуального пізнання повинен володіти знаннями в галузі криміналістичної тактики, і зокрема, уміти піддати належній оцінці слідчу ситуацію, спланувати й провести тактичну комбінацію чи оперативно-тактичну операцію, підібрати відповідний тактичний прийом і уміло застосувати його під час проведення слідчої (роз- шукової) дії.

Водночас варто зазначити й те, що пізнавальна діяльність прокурора під час досудового розслідування виходить за межі кримінального процесу, розповсюджується на події й факти що лежать навколо злочину чи кримінального проступку і відбивають доволі різноманітні, навіть не пов'язані з його вчиненням обставини.

Підсумовуючи викладене, варто вказати на те, що здійснюючи пізнавальну діяльність під час до- судового розслідування, розуміючи її сутність і завдання, що ставляться перед органами досудо- вого розслідування, прокурор повинний широко використовувати можливості науки криміналістики. Криміналістика інтегрує в собі окремі досягнення багатьох інших наук, які можуть бути використані для виконання завдань кримінального судочинства та боротьби із злочинністю. Водночас в рамках криміналістики вивчається передовий досвід оперативної, слідчої, прокурорської й судової практики, на базі якого розробляються відповідні наукові рекомендації, що необхідні для виявлення ознак кримінального правопорушення, його слідів, отримання інформації про злочин чи кримінальний проступок, її закріплення, аналізу і визначення шляхів використання в пізнанні обставин кримінального провадження та доказуванні під час досудового розслідування й судового розгляду.

пізнавальний прокурор злочин кримінальний

Список літератури

1. Лузгин И. М. Методические проблемы расследования / И. М. Лузгин. - М. : Юринком, 1973. - 215 с.

2. Образцов В. А. Выявление и изобличение преступников / В. А. Образцов. - М.: Юристъ, 1997. - 760 с.

3. Шепітько Ю. В. Тенденции криминалистики и некоторые новеллы уголовного процесса / Ю. В. Шепитько // Кримінальне провадження: новації процесуальної теорії та криміналістичної практики : матеріали міжнарод. наук.- практ. конф., 18-19 квітня 2013 р. - Сімферополь : ДІА- ЙПІ, 2013. - С. 165-167.

4. Гончаренко В. И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве (методологические вопросы) / В. И. Гончаренко. - К. : Вища школа, 1980. - 160 с.

5. Інструкція про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні : затверджена Наказом Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України від 16 листопада 2012 р. № 114/1042/516/1199/936/1687/5/.

Анотація

В статі автор розглядає деякі особливості пізнавальної діяльності прокурора в досудовому розслідуванні.

Звертається увага на складність пізнавальної діяльності прокурора, особливістю якої є її спрямованість, в основі якої пізнання перспективне і ретроспективне. Таке пізнання спрямоване на досягнення мети розслідування - встановлення фактичних даних, необхідних для прийняття правильного процесуального рішення і вирішення провадження (справи) по суті. При цьому підтримується позиція про те, що висновки прокурора про винуватість конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення і стосовно існування в минулому всіх значимих для розслідування обставин повинні бути адекватними об'єктивній істині. Розглядається така особливість пізнання (з яким стикається прокурор), як вираз сутності: факти неправомірної поведінки, активна протидія встановленню істини і таке ін., що проявляє себе зовні і є доступною для сприйняття і пізнання. В плані перспективного аспекту кримінально-процесуального пізнання розглядається проведення такої негласної слідчої (роз- шукової) дії, як спеціальний слідчий експеримент.

Автор обґрунтовує необхідність використання прокурором можливостей криміналістики в процесі пізнавальної діяльності, оскільки в рамках цієї науки вивчається передових досвід слідчої, прокурорської і судової практики, на основі якого розробляються відповідні наукові рекомендації, необхідні для виявлення правопорушень, його слідів, отримання інформації про злочини, її фіксації, аналізу і визначення шляхів використання в пізнанні обставин кримінального провадження і доказування на досудовому розслідуванні та під час судового розгляду.

Ключові слова: досудове розслідування; прокурор; пізнання обставин кримінального правопорушення

To examines the features of the prosecutor's cognitive activity during the pre-trial investigation. Findings: The the complexity of the prosecutor's cognitive activity, which feature is its orientation, is based on the prospective and retrospective knowledge. Such knowledge is aimed at achieving the objectives of the investigation - the establishment of the actual data, needed to make the right decisions and procedural resolution of the case production on the merits. At the same time the position that the prosecutor's findings on guiltiness of a particular person in committing a criminal offense and concerning the existence of all significant for investigation circumstances in the past which must be appropriate to the objective truth is maintained.

Such a feature of knowledge, which is a phenomenon faced by the prosecutor, as an expression of the essence: the facts of person's misconduct, active resistance to the truth ascertainment, etc., which reveal themselves and are accessible to perception and cognition is considered. In reference to the long-term aspects of criminal procedural knowledge the conduct of such covert investigative (search) activity as a special investigative experiment is examined.

Value: The author gives proof of the need for using by a prosecutor forensics capabilities in the process of cognitive activity, as within of this science are studied the best practices of operational, investigative, prosecutorial and judicial practice, on which basis relevant scientific advices needed for the detection of offenses, it's tracks, getting information about the crimes it's record, analysis and identification of ways of using the knowledge of the criminal proceedings circumstances and evidence during the pretrial investigation and trial are developed.

Keywords: pre-trial investigation; the prosecutor; the knowledge of the criminal offense circumstances

В статье автор рассматривает некоторые особенности познавательной деятельности прокурора на досудебном расследовании.

Обращается внимание на сложность познавательной деятельности прокурора, особенностью которой является ее направленность - познание перспективное и ретроспективное. Такое познание направлено на достижение цели расследования - установление фактических данных, необходимых для принятия правильного процессуального решения и разрешения производства (дела) по существу. При этом поддерживается позиция о том, что выводы прокурора о виновности конкретного лица в совершении уголовного правонарушения и относительно существования в прошлом всех значимых для расследования обстоятельств должны быть адекватными объективной истине.

Автор обосновывает необходимость использования прокурором возможностей криминалистики в процессе познавательной деятельности, поскольку в рамках этой науки изучается передовой опыт оперативной, следственной, прокурорской и судебной практики, на основе которого разрабатываются соответствующие научные рекомендации, необходимые для выявления правонарушений, его следов, получение информации о преступлениях, ее фиксации, анализа и определение путей использования в познании обстоятельств уголовного производства и доказывания на досудебном расследовании и при судебном рассмотрении.

Ключевые слова: досудебное расследование; прокурор; познание обстоятельств уголовного правонарушенияю.

Размещено на Allbest.ru