Медіація як альтернативний спосіб вирішення спорів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Медіація як альтернативний спосіб вирішення спорів

О.О. СОСЮРА студентка магістратури,

Академія адвокатури України

Анотація: В статті наведено визначення поняття медіації, як воно сформульоване в українському законодавстві, а також в законодавстві деяких зарубіжних країн. Також увагу приділено недолікам застосування процедури медіації в Україні,та запропоновано створити власну ефективну процедуру медіації на основі вже існуючої (за прикладом Бельгії).

Ключові слова: медіація; правове регулювання

Abstract: The article describes the meaning and approach to definition of mediation in Ukrainian and several foreign countries legislation. Author puts a greater emphasis on disadvantages of mediation in Ukraine and gives a proposal to create own effective procedure of mediation following the practice of existing system in Belgium.

Аннотация: В статье приведено определение понятия медиации, как оно сформулировано в украинском законодательстве, а также в законодательстве некоторых зарубежных стран. Также внимание уделено недостаткам применения процедуры медиации в Украине, и предложено создать собственную эффективную процедуру медиации на основе уже существующей (по примеру Бельгии).

Ключевые слова: медиация; правовое регулирование

Медіація, в її сучасному розумінні, почала розвиватися в другій половині ХХ ст. в країнах англо-американського права - США, Великій Британії, Австралії, а потім поступово стала поширюватися і в інших державах Заходу. Однак, використання посередників, для вирішення спорів відмічається з давніх часів. Історики відмічають подібні випадки ще в торгівлі фінікійців у Вавилоні. Намагаючись знайти згадку про перше застосування медіації в історії, багато авторів цитують Біблію. Римське право, починаючи з кодексу Юстиніана (530-533 н.е.), використовувало посередництво. Посередництво також закріплювалось в німецьких кодексах звичаєвого права [4].

В сучасну Україну медіація прийшла вже як напрацьована технологія тільки в середині 90-х років, а медіаційні центри почали працювати з 1997 року (в м. Одесі). Вперше в СНД медіацію було застосовано в рамках цивільного судочинства [1].

Своє законодавче закріплення медіація отримала тільки наприкінці ХХ ст., де знайшла чіткі інституційні форми. Україна ж тільки починає сприймати практичний досвід у сфері застосування медіації. Медіація для України - це практично нове, малодосліджене явище для правової науки. Питання про правове регулювання медіації, як окремого предмету дослідження, у вітчизняній науці не розглядається.

Основні ідеї медіації, її принципи та механізми впливу на поведінку людини розкриваються у працях представників таких наукових напрямів, як юридична конфліктологія, соціологія, психологія, соціальна антропологія. Правова наука почала займатися вивченням медіації насамперед із привнесенням елемента правового регулювання в цю сферу суспільного життя. Питання правового регулювання медіації стоять на першому місці при вирішенні завдання запозичення позитивного за-рубіжного досвіду та його впровадження в нове соціальне і правове середовище.

Важливою особливістю сучасної медіації є те, що вона входить до пакету інших методів позасудового неформального врегулювання спорів, таких як арбітраж, примирення. Всі разом ці методи були названі методами альтернативного вирішення спорів або АВС (в англомовній літературі - ADR). І все ж медіація є «серцем» руху АВС, оскільки є найбільш яскравою і найпоширенішою альтернативою судам [3].

На національному рівні інститут медіації активно використовується в багатьох країнах світу: Німеччині, Нідерландах, США, Великій Британії, Польщі, Австрії, Новій Зеландії, Канаді, Франції. Що стосується України, інститут медіації не отримав нормативно-правового закріплення, хоча існують випадки її застосування на практиці у вигляді пілотних проектів.

Наведемо деякі аспекти застосування медіації в країнах Європи.

Великобританія реформувала в 1999 р. норми цивільного процесу Civil Procedure Rules. Тут судові органи сприяють розвитку медіації таким чином: якщо сторона в процесі відмовляється від запропонованої судом процедури медіації, вона повинна понести усі судові витрати, навіть якщо виграла справу.

У Німеччині медіація є складовою частиною німецької системи правосуддя. Медіатори працюють при судах, значно знижуючи кількість потенційних судових справ. Офіційна сфера вживання медіації в німецьких судах поширюється на сімейні, адміністративні та інші справи, які розглядаються в судах загальної юрисдикції та в інших судах. З 2004 року судова медіація успішно розвивається у формі модельних проектів, що реалізовуються під контролем німецьких органів юстиції в судах ряду земель країни. У більшості німецьких шкіл права постійно викладається курс медіації.

В Австрії офіційно закріплена професія медіатора. Більш того, Австрія єдина країна, в якій у 2004 році набув чинності Федеральний закон «Про медіацію в цивільних справах». Розрізняють обов'язковість угоди медіації, яка була досягнута в рамках «судової» медіації (коли розгляд справи був припинений і призначена медіація) і досудової медіації. Так, в першому випадку угода отримує визнання судом, а в другому - ні.

У Польщі медіатори, щоб отримати справи, повинні зареєструватися в суді та мати відповідну кваліфікацію. Оплата праці медіаторів здійснюється з державного бюджету. Служба апробації та медіації в Чехії є державною організацією та підпорядкована Міністерству юстиції. Ця служба має своювиконавчу вертикаль, завдяки чому її послуги доступні в усіх регіонах країни. Медіацією може займатися кожен, хто має спеціальну підготовку в галузі права чи соціальних наук та пройшов спеціальний тренінг.

У Франції послуги медіації надають громадські організації, а медіатори мають бути акредитовані прокурором, після чого можуть підписати контракт з Міністерством юстиції Франції щодо надання послуг медіації. Вони є безкоштовними для учасників процесу і оплачуються з державного бюджету.

У Китаї, Угорщині, Кореї передбачена можливість державного примусу до виконання угоди, досягнутої в рамках медіації, а також державний нагляд за її законністю. Це стосується тих угод, які були затверджені в порядку, характерному для вирішення спорів у третейському суді. В Японії особливість вживання медіації обумовлена специфікою японців в плані ставлення до державного правосуддя: існує негативне ставлення японців до державного способу вирішення суперечок, тому пріоритет віддається ADR [10].

Згідно з Уніфікованим законом США «Про медіацію» 2001 р. медіація означає «процес, в якому медіатор сприяє налагодженню спілкування та переговорів між сторонами, щоб допомогти їм досягти добровільної домовленості щодо їхнього спору» [11]. Директива ЄС «Про деякі аспекти медіації у цивільних та комерційних справах» 2008 р. визначає медіацію як «структурований процес, незалежно від його назви, в якому дві або більше сторони намагаються самостійно і на добровільній основі досягти домовленості про врегулювання свого спору за участю медіатора» [18]. Цей процес може ініціюватися сторонами або здійснюватися за пропозицією чи розпорядженням суду, або передбачатися законодавством. Медіатор не приймає рішення у спорі, а допомагає сторонам самим визначити варіанти вирішення спірної ситуації та прийти до єдиної угоди з урегулювання спору [8].

Законопроект «Про медіацію» 2011 р. (в редакції від 03.07.2013 р.) визначає медіацію, як «процедуру альтернативного, добровільного врегулювання спорів, вирішення конфліктів шляхом ведення переговорів між сторонами конфлікту (спору) за допомогою одного або декількох медіаторів (посередників) з метою досягнення сторонами взаємоприйнятного рішення про врегулювання конфлікту (спору) або усунення спричиненої конфліктом (спором) шкоди» [7]. Можна зробити висновок, що дане визначення не містить ніяких новел, порівнюючи його з вищенаведеними, окрім деяких відмінностей.

Як зазначалося, у 2001 р. був розроблений і прийнятий Уніфікований закон США «Про медіацію». На початку XXI ст. у США вже існувала серйозна законодавча база для медіації, діяли сотні організацій, що надавали послуги АВС, практикували тисячі професійних медіаторів. У всіх без винятку штатах були засновані програми судової медіації, які передбачали цілий набір моделей медіації - від добровільної до суворо обов'язкової.

З кінця ХХ ст. медіація почала активно поширюватися в усьому світі. Країни прецедентного права, такі як Канада, Велика Британія, Австралія і Нова Зеландія, швидко підхопили рух АВС і створили у себе інститути АВС, подібні до тих, які існують у США [3].

Важливим кроком на міжнародному рівні стало прийняття у 2002 р. Комісією ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) Типового закону «Про міжнародну комерційну погоджувальну процедуру» [19]. Ним регулюються основні принципи процедури медіації у випадках, коли сторони є резидентами різних країн (міжнародна медіація).

На сьогодні організації медіаторів в усьому світі розробляють стандарти професійної підготовки медіаторів, кодекси етики медіаторів, правила проведення медіацій, дисциплінарні процедури, що застосовуються до медіаторів - членів організацій. Організації медіаторів здійснюють професійну підготовку та навчання медіаторів, їх сертифікацію і подальше підвищення кваліфікації. Висока конкуренція на ринку медіаційних послуг, коли у всіх країнах медіаторів більше, ніж бажаючих скористатися їх послугами, призвела до жорсткого відбору тренінгових та сертифікаційних програм, постійного підвищення якості підготовки медіаторів.

У країнах Східної Європи та СНД, які не мають традицій медіації, але широко використовують можливості залучення іноземних інвестицій міжнародних організацій, розвиток медіації відбувається в межах проектів, спрямованих на реформу судової системи. Оскільки медіація є новим соціальним явищем у цих країнах, процес розвитку медіації починається зі створення професійних організацій медіаторів за відсутності будь-якої практики медіації. Практично одночасно розпочинається робота з просування законодавчих ініціатив. Тому в цьому випадку законодавство про медіацію має насамперед інформаційну функцію, є каталізатором попиту на ці послуги.

Незважаючи на широке застосування медіації країнами світу, наша держава поки що не має такого успіху в застосуванні даного альтернативного способу вирішення спорів. Впроваджуючи відповідне регулювання, законодавець має бути надзвичайно обачним, аби створити умови для ефективної діяльності медіації. Дане правове регулювання створювало б середовище для діяльності державних службовців, суддів, які підтримують і хочуть рекомендувати сторонам застосувати медіацію як спосіб вирішення їхнього спору. Вводило б зрозумілі поняття, регламентуючи права

1 обов'язки учасників правовідносин за участю медіатора, а також створювало б певні умови для захисту репутації даної послуги [6].

У травні 2009 р. під егідою Українського центру медіації було ініційовано створення робочої групи для розробки законопроекту про медіацію в Україні. Роботу над текстом законопроекту «Про медіацію» було завершено у січні 2011 р. У лютому 2011 р. його було подано на розгляд до Верховної Ради України [7].

Даний Законопроект викликає забагато сумнівів. Дискусійним положенням стало визначення меж застосування медіації, а також коло правовідносин де саме потрібно дозволити, а де обмежити застосування медіації.

На користь широкого застосування медіації свідчать, серед іншого, Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R(98) 1 державам-членам від

2 січня 1998 р. щодо медіації у сімейних питаннях [12], Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R(99) 19 від 15 вересня 1999 р. що до медіації у кримінальних справах [13], Рекомендація Rec (2001) 9 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам від 5 вересня 2001 р. про альтернативні судовим провадженням вирішення спорів між адміністративними органами влади і приватними особами [14], Рекомендація Rec (2002) 10 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам від 18 вересня 2002 р. про медіацію у цивільних справах [15], Рекомендація Rec (2003) 20 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам від 24 вересня 2003 р. щодо нових способів роботи із злочинністю неповнолітніх і ролі правосуддя у справах неповнолітніх [16], Рекомендація, Rec (2006) 8 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам від 14 червня 2006 р. щодо надання допомоги потерпілим від злочинів [17], а також Директива 2008/52/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 21 травня 2008 р. про деякі аспекти медіації у цивільних та господарських правовідносинах [11] та багато інших міжнародних нормативних актів [6].

Звичайно, що даний перелік документів не є вичерпним, але це є дійсним підтвердженням визнання широкого застосування медіації в Європі, чого не можна сказати про Україну.

Також неодноразово робоча група поверталась до питання, коли може бути застосована медіація: чи лише до моменту звернення сторони з позовом до суду (так само і скаргою чи заявою до іншого органу, компетентного розглядати відповідний спір), або, можливо, і під час розгляду справи судом (іншим компетентним органом), але до моменту винесення остаточного рішення по суті спору, а може і на стадії виконання остаточного рішення у справі, винесеного компетентним органом?

Вважаємо, що медіація може бути застосована у будь-який момент, поки ще остаточне рішення по спору, яке винесене компетентним органом, не буде виконано у повному обсязі. В цьому ж і полягає основна мета медіації - допомогти сторонам вирішити спір, аж до моменту виконання взятих на себе зобов'язань.

Звичайно, застосування медіації на етапі, який передує зверненню до суду, не повинен викликати ніяких запитань, а навіть повинен бути бажаним. Коли ж спір вже розглядається компетентним органом, то чи можливо застосовувати медіацію на даному етапі? Тут доцільно буде згадати правовий інститут морової угоди (примирення). Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. Медіація ж також здійснюється на основі взаємності. Коли сторони укладають мирову угоду, вони діють спільно, тобто кожна зі сторін зацікавлена в вирішенні спору, що можна сказати і про процедуру медіації. Коли ж сторони уклали мирову угоду, то суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Аналогічну систему можна запровадити і в медіації.

У Цивільному процесуальному кодексі України [9] сьогодні містяться норми, які дозволяють сторонам укласти мирову угоду на будь-якій стадії цивільного процесу (ч. 3 ст. 31 ЦПК України). Більше того, у цивільному процесі навіть передбачено проведення судом обов'язкового попереднього судового засідання у справі, в тому числі з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду. Тому, вважаємо за необхідне створити аналогічні норми для процесу застосування медіації. У цивільному процесі, а саме на будь-якому етапі вирішення спору, сторони і сьогодні можуть просити суд надати їм час на укладення мирової угоди. При цьому, законодавство не обмежує сторін у тому, яким чином вони використають наданий їм час. Але, медіація значно поступається даному правовому інституту. Адже, якщо сторони забажають звернутися до медіації на етапі, коли спір вже розглядається компетентним органом, то дану угоду, на основі медіації, вони повинні назвати все ж таки мировою угодою, для подання до суду на затвердження, або ж просто домовитись, щоб позивач відмовився від свого позову.

Отже, для того, щоб прискорити впровадження медіації в усі сфери суспільного життя, рекомендується лише внести деякі зміни до процесуальних кодексів, інших законів та підзаконних актів України.

Сторони у конфлікті (спорі) мають право погодитися вирішити його шляхом медіації у порядку, передбаченому цим Законом, як у випадку, коли конфлікт не передається на розгляд компетентного органу, так і у випадку, коли компетентним органом розпочато розгляд відповідного спору, але в будь-якому випадку до моменту виконання у повному обсязі остаточного рішення у справі, винесеного компетентним органом. Законопроект розрізняє поняття «конфлікт» і «спір». Де конфлікт - це розбіжності, протилежність інтересів сторін, відмінна позиція двох або більше суб'єктів правовідносин, внаслідок чого одній із сторін чи обом сторонам може бути нанесена моральна та/ або матеріальна шкода, а спір - конфлікт, переданий на розгляд органу, уповноваженому законом.

Як було запропоновано в даному законопроекті, сторони укладали угоди про результати медіації відповідно до кількості сторін медіації, тобто по одному екземпляру для кожної зі сторін (плюс один додатковий примірник для компетентного органу, в провадженні якого перебуває відповідний спір). Така угода набирає чинності в день її підписання сторонами, якщо інше самі сторони не передбачили домовленістю між собою [7]. Оскільки сторони самі дійшли до спільного вирішення спору, вони мають право укладати будь-яку угоду, яка не заборонена законом, і визначити момент набрання чинності цієї угоди. При цьому, результати медіації, набиратимуть чинність в день її затвердження органом, в провадженні якого перебуває відповідний спір (якщо інше не передбачено чинним законодавством України).

Основною метою робочої групи стало створення рамкового документу, який дав суспільству чіткі відповіді на питання, що собою являє медіація як процедура, на яких принципах вона базується, хто такий медіатор, яким вимогам він має відповідати, а також які права та обов'язки він має під час медіації, які права та обов'язки мають сторони медіації, як вони вступають у медіацію, яким документом може завершитись успішна медіація, що відбувається, коли медіація не призводить до вирішення спору і куди звертатись, якщо сторона відмовляється від виконання домовленостей, досягнутих у ході медіації. На деякі запитання робоча група дала відповіді, але існує коло питань, які є не визначеними (серед таких, наприклад виступає питання стосовно порядку проведення присудової медіації суддями. Адже така модель медіації, де медіаторами є судді, відпрацьовувалася під час впровадження Спільної програми Європейського Союзу та Ради Європи на «Прозорість та ефективність судової системи України»).

Для створення і використання моделі медіації, яка буде реально працювати в Україні, як за приклад, можна взяти модель медіації Бельгії.

Закон Бельгії «Про медіацію» від 22 червня 2005 року визначає медіацію, як процес, що дозволяє людям втягнутим у конфлікт, за їх добровільною згодою взяти активну участь у повній конфіденційності у розв'язанні проблем, які виникли внаслідок злочину, за допомогою нейтральної третьої особи. У визначенні терміну медіації, закон наголошує на конфіденційності процедури. Всі документи і заяви, зроблені під час медіації є конфіденційними, за винятком тих випадків, коли сторони домовилися повідомити про них суд. Коли судді стало відомо про них, за згодою сторін, він повинен зазначити про це у вироку. Усі конфіденційні заяви та документи, про які суд довідався без згоди сторін або однієї сторони, мають бути вилучені з судового засідання.

Медіатор не може розголошувати відомості, які стали йому відомі внаслідок медіації. Він не може залучатися як свідок по справах, де він проводив медіацію. Крім добровільності та конфіденційності, у законі йдеться ще і про безпосередню участь у медіації сторін, втягнутих у конфлікт та нейтральності медіатора.

Процес медіації детально не описаний в законі, оскільки кожна медіація є індивідуальна і залежить від участі і дій сторін. Тому бельгійський уряд навмисно говорить про процес медіації, а не про процедуру.

Бельгійський закон було прийнято під впливом Рекомендації Ради Європи «Про медіацію в кримінальних справах» та Основоположного Рішення Ради Міністрів Європейського Союзу і багато положень з цих нормативно-правових документів автоматично перейшло у норми закону. Це стосується таких принципів медіації як добровільність, конфіденційність, безпосередність, нейтральність медіатора, а також доступності медіації, її допустимості на всіх стадіях кримінального процесу і автономністю в рамках кримінальної юстиції.

В Бельгії майже усі медіатори є професіоналами і до них застосовуються високі професійні вимоги. Усі медіатори повинні мати освіту з соціальної роботи мінімум на рівні коледжу. Для роботи медіатором важливе значення мають також особисті якості: вміння працювати незалежно, знання права.

Для того, щоб займатися медіаторською діяльністю кожен з претендентів здає письмовий тест та проходить інтерв'ю. Робота медіатора включає не тільки проведення медіації, але й постійне інформування і співпрацю з судовими і правоохоронними органами, покликане стимулювати передачу ними справ на медіацію. Помічники з медіації, які працюють у суді і закріплені за прокурором також мають освіту соціального працівника, однак люди з університетською освітою також можуть працювати на цій посаді. Медіатори працюють в службах медіації, які визнані Міністерством юстиції. Спеціальна етична комісія буде створена згодом згідно з законом «Про медіацію», щоб здійснювати нагляд за застосуванням єдиних стандартів служб медіації. Крім цього, етичний кодекс був розроблений організацією Suggnome і скоро буде створена етична комісія, яка розглядатиме питання етики медіатора. Наразі закінчено роботу над уніфікованим посібником для медіаторів і стандарти практики тепер доступні всім медіаторам і про них говориться на тренінгах.

Медіацію можна застосовувати на будь-якій стадії кримінального процесу. Він представляє собою модель, де медіатори є професіоналами і Бельгійські медіатори працюють як в системі правосуддя, так і поза нею. Присутність медіаторів в системі правосуддя (помічники з медіації при прокурорах) мають значну перевагу - вона допомагає встановити тісну співпрацю з судовими органами та стимулювати її нові підходи. На противагу програм медіації, які проводяться поза системою кримінального правосуддя, медіатори тут менш залежні від доброї волі прокурорів щодо передан- ня справ. Однак, медіатори, які працюють поза системою кримінального правосуддя мають можливість працювати з різними категоріями справ, а не з тими, які тільки передаються прокурором та надавати більший спектр послуг. Такі медіатори є незалежними від системи кримінального правосуддя і на нашу думку, більше відповідають вимогам Рекомендації Ради Європи [5].

Розглядаючи практику роботи служб медіації у Бельгії, хочеться зупинитися на тому, що великим плюсом є їх акредитація у Міністерстві юстиції, яка встановлює лише загальні вимоги до таких закладів. Це, в свою чергу, сприятиме встановленню мінімальних стандартів для служб медіації та можливості одержання офіційної статистики.

Вважаємо, що саме такою може виглядати медіація і в Україні, бо саме вона потребує застосування відповідної правової бази, а один закон не в змозі висвітлити всі аспекти медіації. На жаль, інших актів законодавства чи актів тлумачення, які б конкретизували дії медіатора, у правовій системі України немає, що є великою прогалиною у правовому регулюванні. Зазначене свідчить про велике відставання нашої країни у цьому питанні від більшості інших країн-членів Ради Європи.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ:

1. Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. ОРІДУ / [голов. ред. М. М. Іжа]. - Вип. 3 (55). - Одеса : ОРІДУ НАДУ 2013. - 86 с.

2. АЛЬМАНАХ ПРАВА. Основоположні принципи права як його ціннісні виміри // Науково-практичний юридичний журнал. Випуск 3. - К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. - С. 215-220.

3. Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського // Науковий журнал. Серія «Юридичні науки». - Том 26 (65). - № 2-2.

4. Закон і бізнес. ПРАВО СУСІДА, № 32 (967) 07.0813.08.2010. Розвантажувальна медіація [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zib.com.ua/ua/398- rozvantazhuvalna_mediaciya.html

5. Землянська В. Відновне правосуддя в кримінальному процесі України : посібник / В. Землянська. - К. : Видавець Захаренко В. О., 2008. - С. 56-58.

6. Право України : юрид. журн. / Нац. акад. правових наук України, Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, Нац. ун-т «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого». - К.: Право України. - 1112/2011. - С. 217-225.

7. Проект Закону України «Про медіацію» за реєстраційним номером 8137 від 21 лютого 2011 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_ doc2.nsf/link1/JF6A100I.html

8. Сбоєва А. Щодо визначення поняття медіація: досвід США та РФ [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://pravotoday.in.ua/ua/blogs/2203/542/

9. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. № 16181IV із наступними змінами і доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http:// zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1618-15

10. Штефан М. Цивільний процес : підручник для юрид. спец. вищих закладів освіти / М. Й. Штефан. - К. : Ін Юре, 1997. - 608 с.

11. Directive 2008/52/EC [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://ec.europa.eu/justice_home/judicialatlascivil/ html/me_information_en.htm

12. Recommendation № R (98) 1 of the Committee of Ministers to member States on family mediation [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://wcd.coe.int/com.instranet. InstraServlet?command=com.instranet.CmdBlobGet&Do cId=450792&InstranetImage=1153972&SecMode=1&Usa ge=2

13. Recommendation № R (99) 19 of the Committee of Ministers to member States concerning mediation in penal matters [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. legislationline.org/documents/action/popup/id/8286

14. Recommendation Rec (2001) 9 of the Committee of Ministers to member States on alternatives to litigation between administrative authorities and private parties [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://wcd.coe.int/ViewDoc. jsp?id=220409&Site=COE

15. Recommendation Rec (2002) 10 of the Committee of Ministers to member States on mediation in civil matters [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://wcd.coe. int/ViewDoc.jsp?id=299293

16. Recommendation Rec (2003) 20 of the Committee of Ministers to member States concerning new ways of dealing with juvenile delinquency and the role of juvenile justice [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://wcd.coe. int/wcd/ViewDoc.jsp?id=70063

17. Recommendation Rec (2006) 8 of the Committee of Ministers to member States on assistance to crime victims [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://wcd.coe.int/wcd/ ViewDoc.jsp?id=1011109&Site=CM

18. The Uniform Mediation Act (Enacted by NCCUSL on August 16, 2001) [Электронный ресурс]. - Режим доступу: http://www.maritimearbitration.com/files/Uniform%20 Mediation%20Act.pdf

19. UNCITRAL Model Law on International Commercial Conciliation [Электронный ресурс]. - Режим доступа : http://www.uncitral.org/

Размещено на Allbest.ru