Правове регулювання конституційно-правової відповідальності суддів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання конституційно-правової відповідальності суддів в Україні

Постановка проблеми

Конституційно-правова відповідальність є одним із засобів забезпечення ефективного виконання державними органами та посадовими (службовими) особами державного апарату покладених на них завдань і функцій, раціонального використання цими суб'єктами наданих їм повноважень.

Згідно ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В свою чергу ст. 6 Основного Закону України визначає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. При цьому органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України [1].

На наш погляд, у вищенаведених конституційних положеннях закладено загальні засади конституційно-правової відповідальності всіх гілок влади перед народом України та державою за виконання своїх функціональних повноважень. Це ж стосується і судової гілки влади.

У системі судів України, які у сукупності становлять судову владу держави, важлива роль відводиться судам загальної юрисдикції. Цс пояснюється тим, що вони розглядають найбільшу кількість судових у державі, а тому у найповнішому обсязі виконують завдання і функції у сфері здійснення правосуддя. Тому особливий інтерес у цьому аспекті викликає питання конституційно-правової відповідальності суддів у системі судів загальної юрисдикції.

Вважаємо, що дослідження проблем конституційно-правової відповідальності суддів вищевказаних судів слід розпочати із встановлення сутності та змісту конституційно-правової відповідальності, щоб потім правильно застосовувати загальні положення до дослідження специфіки даного виду відповідальності у сфері здійснення правосуддя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Слід зазначити, що проблематика конституційно-правової відповідальності суб'єктів конститу ційних правовідносин у тій чи іншій мірі висвітлювалась у наукових дослідженнях, які здійснили К. Басін, В.Кафарський, І. Кресіна. В. Погорілко, В. Полевий, А. Червяцова. В. Шаповал та інші нау ковці.

Разом з тим. додаткового наукового дослідження потребують питання конституційно-правової відповідальності окремих суб'єктів конституційних правовідносин, включаючи і особливості конституційно-правової відповідальності суддів.

Постановка завдання. Метою даної статті є встановлення особливостей та проблемних питань конституційно-правової відповідальності суддів. Для цього потрібно дослідити правову природу цієї відповідальності на конституційно-правовому та законодавчому рівнях. Тому для дослідження юридичної природи конституційно-правової відповідальності першочергову увагу слід зосередити на відповідних нормах Конституції України. Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ряду інших нормативно-правових актів.

Виклад основного матеріалу дослідження

конституційний правовий суддя відповідальність

На наш погляд, конституційно-правова відповідальність - це визначений конституційно-правовими нормами вид соціально-правової відповідатьності. який передбачає належне виконання суб'єктами державно-владних відносин своїх обов'язків у зв'язку з набуттям ними спеціального конституційного статусу та здійсненням державної влади, а також встановлює негативні наслідки у вигляді конституційно-правових санкцій у разі вчинення ними конститу ційного делікту.

З вище наведеного визначення можна виокремити наступні елементи конституційно-правової відповідальності:

1) позитивна (перспективна) конституційно-правова відповідальність - розпочинається з юридичного факту набуття спеціального конститу ційного статусу і полягає у належному виконанні суб'єктом державно-владних відносин покладених на нього завдань, функцій і повноважень;

2) негативна (ретроспективна) конституційно-правова відповідальність - обумовлюється юридичним фактом конституційного делікту та передбачає застосування за його вчинення конституційно-правових санкцій [2. с. 495].

Абстрагу ючись від загальнотеоретичних положень конституційно-правової відповідальності, слід перейти до дослідженняпозитивної (перспективної) та негативної (ретроспективної) відповідальності суддів у судах загальної юрисдикцій яка закріплена у нормах Конститу ції України та окремих законах.

Позитивна (перспективна) конституційно-правова відповідальність цих суб'єктів передбачає належне виконання ними завдань, функцій і повноважень у сфері здійснення правосуддя. Такий елемент конституційно-правової відповідальності закріплений на двох рівнях:

1) на рівні Конституції України (загальний рівень) - Розділ VIII Основного Закону України;

2) на рівні статусних законів, присвячених органам судової влади (спеціальний рівень) - Закони України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Вищу раду юстиції» тощо.

В Конститу ції України загальні положення про позитивну конституційно-правову відповідальність випливають зі змісту ст. 124. яка визначає загальні завдання і функції судової системи, включаючи і суди загальної юрисдикції. Відповідно до даної статті, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конститу ційним Судом України та судами загальної юрисдикції 111.

В Законі України «Про судоустрій і статус суддів» визначається компетенція самих суддів, обсяг якої формує основу позитивної відповідальності (у разі належного виконання суддями своїх повноважень) чи негативної конституційно-правової відповідальності (у разі їх невиконання чи неналежного виконання).

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя місцевого суду здійснює судочинство в порядку, встановленому процесуальним законом, а також інші повноваження. визначені законом. У ст. 53 даного Закону чітко визначено вимоги, що ставляться до судді. Зокрема, перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представ-ницьким мандатом. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них. брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках [3].

Порушення вищевказаних вимог може стати підставою для застосування негативної конституційно-правової та дисциплінарної відповідаїьності.

Ч. 4 ст. 54 вищевказаного Закот встановлює обов'язки суддів. Виходячи з її змісту, судді зобов'язані: 1) своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства;

2) дотримуватися правил суддівської етики; 3) виявляти повагу до учасників процесу; 4) додержуватися присяги судді; 5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, в тому числі і таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; 6) дотримуватися вимог щодо несумісності; 7) подавати щорічно не пізніше 1 травня до Державної судової адміністрації України для оприлюднення на офіційному веб-сайті судової влади, ведення якого забезпечує Державна судова адміністрація України, копію декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації), поданої до органу державної податкової служби за своєю податковою адресою ІЗ].

Якщо вищевказані положення становлять основу формування позитивної (перспективної) конституційно-правової відповідальності суддів при здійсненні ними судочинства то. крім цього, існує низка законодавчих положень, які формують засади негативної (ретроспективної) їх відповідальності. Зокрема, у п. п. 4 - 6 ч. 5 ст. 126 Конституції України визначено нсрсабілітуючі підстави дострокового припинення повноважень судді. До таких підстав належать: а) порушення суддею вимог щодо несумісності; б) порушення суддею присяги; в) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього [ 1).

Порушення суддею присяги деталізується у ст. 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції». Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 32 даного Закону, порушенням суддею присяги є: І) вчинення ним дій. що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів; 2) незаконне отримання суддею матеріальних благ або здійснення витрат, що перевищують доходи такого судді та членів його сім'ї; 3) умисне затягування суддею строків розгляду справи понад терміни, встановлені законом; 4) порушення моральних принципів поведінки судді[4].

Отже, у даному випадку мова йде не лише про існування конституційно-правової відповідальності, а скоріше про її поєднання з дисциплінарною, моральною і навіть кримінальною відповідальністю.

Зв'язок негативної (ретроспективної) конститу ційно-правової відповідальності з дисциплінарною відповідальністю про- слідковується через схожість правових наслідків. Якщо дисциплінарна відповідальність суддів закріплена у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 2 ст. 37 Закону України «Про Вищу раду юстиції» у вигляді двох можливих стягнень (догани або пониження кваліфікаційного класу) та передбачає дисциплінарне провадження стосовно суддів з боку Вищої ради юстиції, то негативна (ретроспективна) конститу ційно-правова відповідальність передбачає остаточну втрату конституційно-правового стату су судді у формі дострокового припинення повноважень.

Незважаючи на несприятливі наслідки, яких можуть зазнати судді, все ж між цими видами відповідальності існує різниця у санкціях: якщо дисциплінарна відповідальність не тягне остаточного позбавлення статусу судді, оскільки передбачає догану або пониження кваліфікаційного класу без втрати статусу, то негативна (ретроспективна) конституційно-правова відповідальність - втрату конституційно-правового статусу судді.

Можливе також поєднання моральної та негативної (ретроспективної) конституційно-правової відповідальності, коли мова йде про порушення суддею присяги, а також моральної, дисциплінарної та негативної (ретроспективної) конституційно-правової відповідальності - у випадку порушення вимог щодо несумісності. В останньому випадку мова йде про п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про Вищу раду юстиції», за якою Вища рада юстиції може прийняти рішення: 1) про визнання заняття суддею іншою діяльністю, не сумісною з подальшим перебуванням на посаді судді, і запропонувати йому у встановлений Вищою радою юстиції строк визначитися з питанням про продовження роботи на посаді судді або прокурора чи заняття іншою діяльністю з повідомленням Вищої ради юстиції; 2) про визнання порушення суддею вимог щодо несумісності їх посади із заняттям іншою діяльністю і направити подання відповідним органам про звільнення їх з посади |4].

Законодавчо допустимим є поєднання конституційно-правової. дисциплінарної та кримінальної відповідальності, коли мова йде про набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді. У цьому разі застосування кримінальної відповідальності має преюдиціальне значення для застосування дисциплінарної та конституцій правової відповідальності. Це пояснюється тим, що набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді є підставою для застосування у порядку ч. 2 ст. 32 Закону України «Про Вишу рад) юстиції» дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення судді з посади (рішення приймається більшістю голосів членів від конституційного складу Вищої ради юстиції), а отже - підставою для подальшої втрати конституційного статусу судді, що свідчить про негативну (ретроспективну) конституційно-правову відповідальність.

Разом з тим, у нормах Конституції України також закріплено негативну (ретроспективну) конституційно-правову відповідальність суддів у чистому вигляді (без поєднання з іншими видами відповідальності). Зокрема, ст. 128 Основного Закон)' встановлює два основні способи формування кадрового складу судів загальної юрисдикції, які одночасно є для суддів етапами здійснення своєї професійної діяльності:

1) перше призначення на посаду професійного судді, яке здійснюється Президентом України строком на п'ять років;

2) всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, надалі обираються Верховною Радою України безстроково 11] (включаючи і тих суддів. 5-річний термін яких після першого призначення Президентом України вже завершився або підходить до завершення).

У даному випадку конституційно-правова відповідальність суддів у чистому вигляді може проявитись у тому, що по закінченні 5-річного строку першого призначення вони можуть і не бути обраними Верховною Радою України безстроково (незалежно від наявності чи відсутності фактів їх притягнення до інших видів юридичної відповідальності).

Слід також зауважити, що саме ж безстрокове обрання суддів парламентом має певні недоліки. По-перше, безстроковість їх повноважень сприяє утвердженню відчуття безкарності та сприяє свавіллю при здійсненні правосуддя, а по-друге - з мстою забезпечення реальної відповідальності суддів (в т. ч. й конституційно-правової відповідальності) перед народом України як єдиним джерелом влади вбачається за доцільне запровадити формування суддівського корпусу за допомогою виборів.

Висновки

Таким чином, конституційно-правова відповідальність суддів України має насту пні особливості:

1) її елементами виступають позитивна (перспективна) конституційно-правова відповідальність (полягає у належному виконанні суддями покладених на них завдань, функцій і повноважень у галузі здійснення правосуддя) та негативна (ретроспективна) конституційно-правова відповідальність (передбачає застосування конституційно-правових санкцій);

2) найчастіше конституційно-правова відповідальність суддів поєднується з іншими видами юридичної відповідатьності (дисциплінарною та кримінатьною) та окремими видами соціатьної відповідатьності (наприклад, з моральною відповідальністю):

3) вона може існувати і у так званому «чистому» вигляді, тобто без поєднання з іншими видами юридичної та соціальної відповідальності, тобто незалежно від їх попереднього застосування;

4) одним із напрямів підвищення конституційно-правової відповідальності суддів у системі судів загальної юрисдикції є, по-перше, відміна безстроковості їх повноважень і утвердження принципу строковості, який застосовується до більшості державних органів, а по-друге - виборність суддів у системі судів загальної юрисдикції народом України як єдиним джерелом влади.

Література

конституційний правовий суддя відповідальність

1. Конституція України від 28.06.1996 з наступними змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 01.02.2011 //ВВР України. -2011. - № 10. Cm. 68.

2. Теліпко В. Е. Конституційне та конституційно-процесуальне право України: навч. посів, [для студ. вищ. навч. закл.] / В. Е. Теліпко -- К.: Центр учбової літератури. 2009. --568 с.

3. Про судоустрій і статус суддів України: закон України від 07.07.2010 р. № 2453 - 17 // Відомості Верховної Ради України. -20/0.- Хя 41 - 42, Хя 43, Хя 44 - 45. - Cm. 529.

4. Про Вищу раду юстиції: закон України від 15.01.1998 р. Хя 22/98 ВР //Відомості Верховної Ради України. 1998. -Хя 25. Cm. /46.

Размещено на Allbest.ru