Особливості віктимності неповнолітніх

Так, показник за шкалою «ігрова роль жертви» у групі школярів склав 3,1 балів, у групі вихованців інтернату цей показник дорівнював 5,4 бали. Виявлене достовірне підвищення показника в групі вихованців інтернату проти групи школярів (р<0,01) є свідченням певного інфантилізму вихованців інтернату, уходу їх від відповідальності, їм у більшому ступені ніж одноліткам школярам, притаманні рентні настанови, тобто вони здатні використовувати своє «неблагополучие» становище з метою отриманім матеріальної чи моральної вигоди. Натомість школярі є більш самостійними, закритими, їм краще вдаються рольові відносини як із однолітками, так і з дорослими. Зазначимо, що вихованці інтернату достовірно частіше «приміряють» на себе роль жертви, ідентифікують себе з нею, навіть привласнюють її особистісні смисли. Це, з одного боку, дозволяє маніпулювати іншими та використовувати їх для досягнення своїх цілей, з іншого боку - свідчить про те, що вихованці інтернату схильні вважати, що їх невдачі чи успіхи залежать від зовнішніх обстави або від найближчого оточення, тобто вони не прагнуть, наприклад, докладати зусиль до навчання, але мріють про «легку» роботу, що дасть великі гроші. Посилити особистісну віктимність може неадекватне ставлення значущих дорослих, наприклад, учителів у школі (так вважають 72 % вибірки вихованців інтернату і 33 % групи школярів), жорстокість однолітків (за думкою 63 % вибірки вихованців інтернату і 35 % групи школярів), залучення у вуличні угрупування з напівкримінальною субкультурою (так зазначили 46 % вибірки вихованців інтернату і 54 % групи школярів), тобто першочерговими є зовнішні фактори. У подальшому така позиція жертви закріплюються в моделі поведінки індивіда і сприятиме деформації особистості і, як наслідок, викривленню поведінки молодої людини.

Неповнолітні обох груп мають найвище значення покажчика за шкалою «соціальна роль жертви», тобто підлітки обох груп відчувають себе самотніми, а навколишній світ цікавий, але не завжди дружній до них. В цьому віці формується важливе соціально-психологічне утворення - дорослість, що є по суті новим рівнем домагань підлітка, який прогнозує майбутній стан, якого той ще не досяг. Почуття дорослості суперечить реальному усталеному місцю підлітка у звичному середовищі: родині, школі, оточені. Для підлітків важливим є пізнання себе, світу і свого місця в ньому, задоволення значущих потреб. Наприклад, потреба підлітка бути прийнятим у суспільстві зумовлює зміну його відношення до оточуючих дорослих і однолітків, натомість очікується від них визнання його нового статусу. Незадоволення суттєвих для підлітка потреб призводить до недовіри, викривленого уявлення про ставлення до нього оточення, про свій статус «вже дорослого», поглиблює кризу самооцінки, утворює певну полосу «відчуження», що проявляється у роздратуванні, конфліктності, невпевненості або навпаки агресивності.

Детальніший розгляд схильності до віктимної поведінки (див. табл.2) досліджуваних надає можливість визначити специфічність вираженості видів віктимної поведінки неповнолітніх.

Таблиця 2 - Види схильності до віктимні і поведінки (М±щ)

Вихованці інтернату є агресивнішими за школярів (показник за шкалою «агресивна поведінка» у групі школярів склав 3,7 балів, у групі вихованців інтернату - 4,9 балів, р<0,05). Це свідчить про те, що вихованці інтернату частіше потрапляють в небезпечні ситуації, тому вони більш агресивно налаштовані, ніж школярі. Втім, така поведінка носить у більшості випадків спонтанний характер, але поступово стає звичною для них. Схильність до агресивної віктимної поведінки виникає часто у випадку поєднанім агресії з некритичною поведінкою, що призводить до неадекватної оцінки життєвих ситуацій, невиправданого ризику, зухвалості, нечутливості до небезпеки. Модель саме такої агресивної віктимної поведінки формується у осіб з дефекторною соціалізацією, недостатністю життєвого особистого досвіду, надмірною агресією, схильністю до вживання спиртних напоїв та наркотиків, наявним високим рівнем конфліктності та тривожності.

Схильність до аутоагресії достовірно частіше демонструють підлітки, що виховуються в інтернаті, тобто вихованці інтернату частіше вдаються до ризику, до необміркованої поведінки, небезпечної, в першу чергу, для себе, свого життя та здоров'я. Звичним способом їх реагування на труднощі чи проблеми є орієнтація на власні негативні емоції, поглиблення своїх страждань, а не пошук адекватного вирішення проблеми. Така інфантильна поведінка вихованців інтернату є свідченням їх незрілої емоційно-вольової сфери, що проявляється у несамостійності рішень та вчинків, почутті незахищеності, бажані уникнути відповідальності, неусвідомлюване маскування своєї неспроможності.

За результатами дослідження більш конформними є вихованці інтернату, так, показник за шкалою «Схильність до залежної та безпорадної поведінки» у групі школярів склав 3,45 бали, у групі вихованців інтернату - дорівнює 5 балів (р<0,01). Загалом сучасні підлітки активні, орієнтуються в соціальних контактах на дорослу спільноту, їхні відносини. Школярі у родині одержують підтримку, можуть досягти самовираження, завдяки батькам мають взірець відносин у дорослому товаристві. Вихованці інтернату часто зістикуються із байдужістю, роздратуванням дорослих, тому змушені зростати у товаристві однолітків, формуючи своє середовище часто із жорстокими та суперечливими нормами поведінки, яким треба підкорятися. Отже, вихованці інтернату більш схильні до залежної поведінки, поступливі, конформні, характеризуються нерозбірливістю у знайомствах та зв'язках, легко піддаються впливу, звідси високий рівень реалізованої віктимності. Натомість школярі схильні висловлювати та відстоювати свою точку зору і тому в меншій мірі потрапляють під вплив оточуючих, отже, рівень реалізованої віктимності нижчий.

Схильність до гіперсоціальної поведінки однакова в обох групах досліджуваних, що є свідченням готовності неповнолітніх до активності і потребі у соціальних контактах та зв'язках. Як зауважила Л.Е. Орбан-Лембрик, вивченім соціально-психологічних особливостей соціалізації підлітків свідчить, з одного боку, про їхню мотиваційну готовність до засвоєння норм і цінностей суспільства, з іншого - про маргінальність підростаючого покоління. Потреба у соціальних контактах лежить у основі організації підліткових угрупувань - від позитивних до криміногенних [8, с.159]. Активність у соціальних контактах підлітків, з одного боку, та брак життєвого досвіду й відсутність підтримки близьких, з іншого боку, робить їх вразливими до впливу віктимологічних чинників.

Підвищена віктимність неповнолітніх визначається їх соціально-психологічним статусом, де визначальною детермінантою схильності до віктимної поведінки є місце підлітка в соціумі, зокрема у сім'ї. Викривлення процесу соціалізації призводить до різних порушень соціального та особистісного розвитку, крайнім варіантом якого у підлітковому віці є виктимність.

У вихованців інтернату на відміну від школярів присутні психологічні та соціальні риси, які роблять їх більш вразливими, схильними до перетворення в жертву: агресивність, конформність, незрілість емоційно-вольової сфери, нестабільність поведінки, схильність піддаватися зовнішньому впливу.

Неповнолітні, які мають реалізовану віктимність, не усвідомлюють механізми своєї віктимізації, недооцінюють значущість своїх соціально-психологічних властивостей та особливостей поведінки, які сприяють формуванню особистісної віктимності.

Література

1. Сорокотягина Д. А. Виктимологический анализ при расследовании преступлений // Криминалистическая виктимология(вопросы теории и практики) / Д. А. Сорокотягина // сб. науч. трудов. - Иркутск, 1980. - 124 с.

2. Рыбальская В. Я. О виктимологическом направлении профилактики преступности несовершеннолетних / В. Я. Рыбальская // Виктимология и профилактика правонарушений: сб. науч. тр. - Иркутск, 1979. - С. 68-69.

3. Кузнецова Л. Э. Психологические особенности проявления виктимного поведения у современной молодежи / Л. Э. Кузнецова, А. Н. Ерошенко // Актуальные вопросы современной психологии: материалы II междунар. науч. конф. (г. Челябинск, февраль 2013 г.). - Челябинск: Два комсомольца, 2013. - С. 73-75.

4. Бовть О. Б. Про дослідження віктимної поведінки молоді у морально-правовому вимірі / О. Б. Бовть // Вісник Нац. ун-ту оборони України: зб. наук, праць. - 2012. - Вип. 1 (26).-С. 131-138.

5. Терпелюк В. Критерії, показники та рівні ризику віктимізації підлітків - учнів загальноосвітніх шкіл / В. Терпелюк [Електронний ресурс]. - Режим доступу: irbis- nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64.exe?.

6. Одинцова М. А. Психология жертвы. Сказкотерапия для взрослых / М. А. Одинцова. - Самара: Бахрах-М, 2010- 240 с.

7. Рив май Д. В. Криминальная виктимология: учебник для вузов / Д. В. Ривман. - СПб.: Питер, 2002. - 304 с.

8. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: підручник / Л. Е. Орбан-Лембрик. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2010. - 464 с.

Размещено на Allbest.ru