Процесуальні строки як гарантія своєчасного розгляду цивільної справи

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Процесуальні строки як гарантія своєчасного розгляду цивільної справи

О.С. Захарова, канд. юрид. наук, доц.,

Анотація

Ключові слова: цивільний процес, процесуальні строки, перебіг процесуальних строків, закінчення процесуальних строків, класифікація процесуальних строків

Захарова О. С. Процесуальні строки як гарантія своєчасного розгляду цивільної справи / О. С. Захарова // Форум права. -- 2014. -- № 4. -- С. 142--146 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://nbuv.gov. ші/j-pdf/FPindex. htm_2014 4 2 7.pdf

Розглядаються питання процесуальних строків у контексті своєчасного розгляду і вирішення цивільної справи у розумні строки. Автор аналізує підходи вітчизняних науковців щодо визначення процесуальних строків, їх класифікації. Автор зазначає, що в теорії цивільного процесу України найбільш поширеним є підхід за яким процесуальні строки поділяються на види: за способами визначення (визначені законом і встановлені судом; за суб'єктами вчинення процесуальних дій (встановлені для суду та встановлені для осіб, які беруть участь у розгляді справи); за тривалістю вчинення процесуальної дії. Автор звертає увагу на тлумачення терміну «розумні» строки. цивільний процесуальний строк право

Аннотация

Захарова Е.С. Процессуальные сроки как гарантия своевременного рассмотрения гражданского дела

Рассматриваются вопросы процессуальных сроков в контексте своевременного рассмотрения и разрешения гражданских дел в разумные сроки. Автор анализирует подходы отечественных ученых в определении процессуальных сроков, их классификации. Автор отмечает, что в теории гражданского процесса Украины наиболее распространенными подходами деления процессуальных сроков на виды являются: по способу установления (установленные законом и установленные судом); по субъектам совершения процессуальных действий (установленные для суда и установленные для лиц, участвующих в деле); по срокам совершения процессуальных действий. Автор обращает внимание на толкование термина «разумные» сроки.

Annotatіon

Zakharova O.S. Procedural Terms as a Guarantee of Timely Consideration of the Civil Case The article deals with procedural deadlines in the context of timely consideration and resolution of civil cases in a reasonable time. The author analyzes the approaches of Ukraine scientists in the definition of procedural terms, their classification. The author notes that in the theory of civil procedure of Ukraine most common approaches division of procedural deadlines for species are: the method of setting (set by law and determined by the court); on the subjects of the commission proceedings (set for trial and installed for persons involved in the case); maturity commission proceedings. The author draws attention to the interpretation of the «reasonable» terms.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Строки в цивільному процесі відіграють важливу роль не лише в контексті своєчасного здійснення судочинства з мінімальними втратами часу, але й, на нашу думку, є визначальними категоріями при забезпеченні гарантій здійснення суб'єктами цивільних процесуальних відносин суб'єктивних процесуальних прав і виконанні покладених на них цивільних процесуальних обов'язків. Тож є вкрай важливим однакове розуміння суті і значення процесуальних строків.

Проблемам процесуальних строків у цивільному процесі приділялась значна увага в роботах вітчизняних процесуалістів С.С. Бичкової, С.В. Васильєва, Я.П. Зейкана, О.В. Рожнова, Р.О. Стефанчука, В.І. Тертишнікова, МИ. Штефана. Також нами проведено аналіз досліджень однойменного процесуального інституту вчених-процесуалістів Росії, зокрема, Д.Б. Абушенко, Н.С. Бочарової, М.А. Гурвича, Е.В. Исаевой Звідси, метою статті є аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду підходів щодо застосування інституту процесуальних строків у цивільному судочинстві.

ЦПК України хоча й не містить нормативного визначення «процесуальні строки», але встановлюючи в ст.67 ЦПК види процесуальних строків, законодавець в загальному вигляді визначає їх як строки, встановлені законом, а якщо не визначені законом - встановлені судом, в межах яких вчиняються процесуальні дії [1].

В науковій літературі висловлені різні міркування щодо змісту поняття процесуальних строків, але єдність поглядів в цьому питанні стосується лише однакового тлумачення словосполучення «процесуальні строки», як певного періоду у часі, який регламентований в законі або встановлений судом.

М.И. Штефан зазначав, що цивільні процесуальні строки поряд з іншими цивільними процесуальними засобами покликані забезпечити гарантованість, реальність і оперативність судового захисту суб'єктивних прав заінтересованих осіб, які беруть участь у справі, та інтересів держави [2, с. 180]. Р.О. Стефанчук під цивільним процесуальним строком розуміє «встановлений законом або судом період в часі, впродовж якого може або повинна бути здійснена певна процесуальна дія учасником цивільного процесу» [3, с.85].

О.В. Рожнов вважає, що процесуальний строк становить проміжок часу, визначений законом чи судом для вчинення процесуальних дій сторонами, іншими особами, які беруть участь у розгляді справи [4, с.45].

З наведеного видно, що автори обмежують коло можливих суб'єктів, для яких встановлено процесуальні строки лише учасниками цивільного процесу. В цьому контексті виникає питання, чи підпадають під дію відповідних норм процесуального закону процесуальні дії, що здійснюються судом? Відповідь може бути тільки позитивною, оскільки провадженім в цивільних справах здійснюється шляхом вчинення судом на певних етапах окремих процесуальних дій, визначених ЦПК України.

Можна погодитись з С.С. Бичковою, коли вона говорить, що процесуальний строк - це проміжок часу, протягом якого повинні або мають бути вчинені відповідні процесуальні дії чи закінчена певна частина цивільного судочинства [5, с.149].

Я.П. Зейкан зазначає, що процесуальний строк - це встановлений законом, або призначений судом проміжок часу, з яким процесуальний закон пов'язує можливість або необхідність вчинення конкретних процесуальних дій або настання певних правових наслідків [6, с. 126]. Уникаючи відповіді на питання про можливих суб'єктів процесуальних дій, він, посилаючись на В.І. Тертишнікова, наводить його зауваження, що не є процесуальними строки, встановлені законом для судді або суду. Таку позицію він обґрунтовує тим, що правила про них містяться не у главі про процесуальні строки, а у главі, наприклад, про провадження у справі до судового розгляду. Тому В.І. Тертишніков пропонує їх іменувати службовими [7, с.83]. З таким підходом не можна погодитись, оскільки ЦГЖ України не містить виключень в нормах, які регламентують процесуальні строки. Оскільки Глава 6 «Процесуальні строки» міститься у Розділі І «Загальні положення», тож ці норми є визначальними для всіх видів проваджень, під їх дію підпадають процесуальні дії всіх суб'єктів цивільних процесуальних відносин.

Підтвердженням того, що ці норми, які регулюють процесуальні строки, визначені у Главі 6 «Процесуальні строки» Розділу І «Загальні положення» судочинстві є основоположними у процесуальній діяльності суду, як суб'єкту цивільних процесуальних відносин, є підходи щодо класифікації процесуальних строків. Покладаю чи різні підстави в основу класифікації процесуальних строків, усі науковці, в тій чи іншій мірі розглядають суд як суб'єкт, який або самостійно встановлює певний процесуальний строк, або виконує певну процесуальну дію у встановлений процесуальний строк як обов'язок. У теорії цивільного процесу найбільш поширеним є підхід за яким процесуальні строки поділяються на види за такими ознаками: 1) за способами визначення (ст.67 ЦГЖ) поділяються на встановлені законом і встановлені судом. Встановлені законом за чіткістю визначення є абсолютно визначеними (ч.З ст. 122 ЦПК); відносно визначеними (встановлений судом строк для пред'явлення заявником до держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя не може бути більшим двох місяців (ч.2 ст.265 ЦПК); 2) за суб'єктами вчиненім процесуальних дій процесуальні строки поділяються на встановлені для суду та осіб, які беруть участь у розгляді справи; 3) за тривалістю вчинення процесуальної дії [2, с. 180-181]. Фактично, таких самих підходів у класифікації процесуальних строків дотримується С.С. Бичкова [8, с.172-173]. С.В. Васильєв крім зазначених вище пропонує в основу класифікації ще покласти таку ознаку, як характер здійснюваної процесуальної дії. За такою ознакою він пропонує виокремлювати загальні процесуальні строки та спеціальні процесуальні строки [9, с.296-297]. До першої групи вчений, наприклад, пропонує віднести загальні строки розгляду справи у суді першої інстанції - не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Друга група - це спеціальні процесуальні строки, наприклад, один місяць встановлено для розгляду таких категорій справ як стягнення аліментів, поновлення на роботі.

Розглянемо більш детально питання про так звані «службові строки». Ми не ставимо під сумнів питання про можливість існування такого виду строків, але хочемо привернути увагу науковців на необхідність переосмислення доктринального підходу у виведенні їх поза змісту процесуальних правовідносин. О.В. Рожнов зазначає, що ці строки не входять до змісту процесуальних правовідносин суду з особами, які беруть участь у справі, їх порушення не може бути оскаржено в процесуальному порядку. За своєю природою вони належать до сфери судового управління та не мають преклюзивного значення, правомочності суду та його обов'язки не припиняються у випадках прострочення здійснення ним відповідних процесуальних дій [4, с.432]. Так, дійсно, у радянський період розвитку теорії цивільного процесу існував такий підхід і у зв'язку з юридичними особливостями строків, встановлених для суду їх виводили за поняття процесуальних строків [10, с. 111-112]. У дореволюційний період розвитку цивільного процесу так само існували погляди, що строки по відношенню до суду мали суто інструктивне значення. Недотриманім їх судом не позбавляло його права здійснювати пропущені процесуальні дії пізніше. Зокрема, допит свідків, огляд майна, якщо вони не відбулися у призначений день з вини суду, могли бути відкладені на наступний день. Але пропуск строку судом без поважних причин був порушенням службових обов'язків і давав тяжущимся сторонам право принести скаргу на затягування провадження (ст.785 Статуту цивільного судочинства) або у порядку нагляду оскаржити зволікання судді, в разі ж спричинення збитків стороні такими діями суду, сторона вправі була стягувати їх з винуватих суддів (ст. 1331 Статуту). Пропуск строку стороною призводив до втрати права (хоча і не завжди) здійснювати пропущену процесуальну дію [11, с.271].

Представники сучасної наукової школи цивільного процесу РФ строки судової діяльності розглядають як різновид процесуальних строків [12, с. 112].

Д.Б. Абушенко вважає, що найбільший інтерес становить класифікація процесуальних строків за суб'єктним складом, якому вони адресовані. Тут він виокремив строки для дій, що здійснюються судом. Однією з властивостей цієї групи процесуальних строків, як він вважає, є встановлення їх винятково законом, в першу чергу процесуальним [13, с.123]. Крім того, науковець зазначає, що до цієї групи процесуальних строків не застосовується правило про поновлення процесуальних строків (ст. 112 ЦПК РФ). В той же час він вказує на існування спеціальних матеріально-правових наслідків щодо пропуску деяких службових строків, наприклад, недотримання здійснення судочинства в розумний строк породжує самостійне матеріально-правове відношення, змістом якого є обов'язок публічно-правового утворення сплатити заінтересованій особі компенсацію за порушення зазначеного права (гл.22.1 ПІК РФ).

Н.С. Бочарова також зазначає, що процесуальні строки для здійснення судом процесуальних дій можуть бути встановлені тільки законом. Недотримання цих строків, на її думку, може призвести до настання негативних наслідків: у заінтересованої особи виникає право звернутися до голови суду з заявою про прискорення провадження (ч.б ст.6-1 ГПК РФ); після ухвалення судового рішення у заінтересованої особи може виникнути право на звернення до суду з апеляційною, касаційною чи скаргою у порядку нагляду з підстав порушення норм процесуального законодавство, що призвело до ухвалення неправильного рішення (п.4 ч.І и ч.З ст.ЗЗО, ст.387, 391-9 ГПК РФ); після ухвалення судового рішення (або більше, ніж через три роки з моменту звернення до суду) у заінтересованої особи може виникнути право звернення до суду з заявою про присудження компенсації за порушення права на судочинство у розумний строк (Федеральний закон від 30.04.2010 р. № 68-ФЗ «О компенсации за нарушение права на судопроизводство в разумный срок или права на исполнение судебного акта в разумный срок»); відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду РФ від 24.08.1993 р. «О сроках рассмотрения уголовных и гражданских дел судами РФ» за грубе або систематичне порушення суддею процесуального законодавства, що призвело до необґрунтованого затягування строків розгляду справи, що призвело до ущемлення прав та законних інтересів особи, суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності з можливим позбавленням права здійснювати правосуддя (п.1 ст.12-1 Закону РФ «О статусе судей РФ» [14, с.213-214].

Ми вже вище наводили підходи щодо класифікації процесуальних строків. Основна тенденція, що прослідковується, це та, що строки, якими регламентується процесуальна діяльність суду, входять до системи процесуальних строків.

Визначаючи строки розгляду цивільних справ, законодавець закріпив нову категорію «розумні строки» (ч.І ст.157 ЦПК) - суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дім відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - не більше одного місяця. У постанові № 11 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 р. «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» у п.З зазначено, що розумним вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи: поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010 р., «Смирнова проти України» від 08.11.2005 р., «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 р., «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 р.).

Підводячи підсумки, можна зазначити, що категорія «процесуальні строки» має важливе значення для забезпечення стабільності цивільних процесуальних правовідносин. Дотримання процесуальних строків є гарантією належного здійснення цивільного судочинства. Тож однакове розуміння сутності і значення процесуальних строків буде сприяти єдності судової практики на виконання завдань цивільного судочинства щодо забезпечення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ.

Література

1. Цивільний процесуальний кодекс України : від 18.03.2004 р., № 1618-IV // ВВР України. - 2004. - № 40-41, 42. - Ст. 492.

2. Штефан М. И. Цивільне процесуальне право України: Академічний курс: підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / М. И. Штефан. - К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2005. - 624 с.

3. Цивільний процес : навч. посіб. / В. Андрушко, Ю. В. Білоусов, Р. О. Стефа- нчук, О. І. Угриновська та ін. ; за ред. Ю. В. Білоусова. - Київ : Прецедент, 2006. - 293 с.

4. Курс цивільного процесу : підручник / В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова та ін. ; за ред. В. В. Комарова. - Харків : Право, 2011. - 1352 с.

5. Безлюдько І. О. Цивільне процесуальне право України : навчальний посібник / Безлюдько І. О., Бичкова С. С., Бобрик В. І. та ін. ; за заг. ред. С. С. Бичкової. - Київ : Атіка, 2006. - 384 с.

6. Зейкан Я. П. Коментар цивільного процесуального кодексу У країни / Зейкан Я. П. - Київ : Юридична практика. 2006. - 560 с.

7. Тертишніков В. І. Цивільний процесуальний кодекс: науково-практичний коментар / І. Тертишніков. - Харків : Ксилон, 2006. - 448 с.

8. Цивільний процесуальний кодекс України науково-практичний коментар / С. Бичкова, Ю. В. Білоусов, В. І. Бірюков та ін. ; за заг. ред. С. С. Бичкової. - Київ : Атіка, 2008. - 840 с.

9. Васильєв С. В. Гражданський процес : курс лекцій / Васильєв С. В. - Харьков : Еспада, 2010. - 688 с.

10. Гурвич М. А. Гражданские процессуальные правоотношения и процессуальные действия / M. А. Гурвич // Труды ВЮЗИ. - М. : Изд-во ВЮЗИ, 1965. - С. 62-117.

11. Васьковський Е. В. Учебник граждан- скаго процесса / Е. В. Васьковський. - М. : ИзданиеБр. Башмакових, 1914.-571 с.

12. Исаева Е. В. Процессуальные сроки в гражданском и арбитражном процессе : учеб,- практ. пособие / Е. В. Исаева. - М. : Волтере Клувер, 2005. - 211 с..

13. Гражданский процесс : учебник / отв. ред. В. В. Ярков. - М. : Инфотропик Медиа, 2012.-768 с.

14. Гражданский процесс: учебник / под ред. М. К. Треушникова. - М. : Статут, 2014. - 960 с.

Размещено на Allbest.ru