Інститут прокуратури радянської України 1920-1930 рр.: історико-юридичний дискурс

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94:343,163(477)“192/193”

Інститут прокуратури радянської України 1920-1930 рр.: історико-юридичний дискурс

Степаненко В.А.

аспірантка кафедри історії та культури України, “Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”

Аналіз історичного досвіду діяльності прокуратури в УРСР у перші роки її існування під кутом зору сьогодення має певне наукове і практичне значення. Разом із трансформацією механізму держави, наростанням тоталітарного тиску змінювався інститут прокуратури та його роль в системі організації радянського суспільства. Це зумовлює важливість використання історичного досвіду минулого для вдосконалення правових та організаційних засад, визначення місця прокуратури в механізмі сучасної незалежної України. У запропонованому огляді комплексно розглядається історико-юридична характеристика органів прокуратури в державному механізмі Радянської України в 20-х -- на початку 30-х рр. ХХ ст.. Автором аналізується існуючий масив юридичної та історичної літератури, визначаються основні параметри функціонування державного механізму УСРР та розкривається специфіка правовідносин органів прокуратури та інших елементів державного механізму. Висвітлюються результати наслідків функціонування інституту прокуратури та їх наслідки для різних прошарків суспільства в означених хронологічних межах.

В сучасних умовах реалізації Україною європейського цивілізаційного вибору особливо важливе місце посідає реформування судової гілки влади та прокуратури. прокуратура радянський тоталітарний

Трагічний досвід другої половини 1920-1930-х рр. застерігає сучасних реформаторів не повторити помилки минулого, спонукає до пошуку ефективних шляхів реформування інституту прокуратури. У запропонованому огляді робиться спроба подати історіографічний аналіз інституту прокуратури в становленні тоталітарної системи в Радянській Україні 1920¬1930-х рр..

Ключові слова: влада, прокуратура, механізм держави, тоталітаризм, ідеологія, політична система суспільства.

Analysis of the historical experience of the prosecution in the USSR in the early years of its existence from the perspective of today has some scientific and practical importance. With the transformation mechanism of the state, increase pressure change totalitarian institution of prosecution and its role in the organization of Soviet society. It is determines the importance of the historical experience of the past to improve the legal and institutional framework, local prosecutors in determining the mechanism of independent Ukraine. The proposed review comprehensively considered historical and legal description of the prosecution in state mechanism of Soviet Ukraine in the 20's - early 30's. XX century. The author analyzes the existing array of legal and historical literature, identifies the key parameters of the State machinery SSR and menus specificity of legal bodies and other elements of the state mechanism. Results of the consequences of the functioning of prosecutors and their impact on various sectors of society in the specified chronological limits.

In modern conditions the implementation by Ukraine of European civilization choice particularly important element of reforming the judiciary and prosecutors.

The tragic experience of the second half of the 1920-1930's. modern reformers warned not to repeat the mistakes of the past, leads to the search for effective reform of the prosecution. The proposed review is an attempt to apply historiographical analysis institute prosecution in the establishment of a totalitarian system in Soviet Ukraine 1920-1930's..

Keywords: authorities, prosecutors, state mechanism, totalitarianism, ideology, political system of society.

Анализ исторического опыта деятельности прокуратуры в СССР в первые годы ее существования с точки зрения настоящего имеет определенное научное и практическое значение. Вместе с трансформацией механизма государства, нарастанием тоталитарного давления менялся институт прокуратуры и его роль в системе организации советского общества. Это обусловливает важность использования исторического опыта прошлого для совершенствования правовых и организационных основ, определения места прокуратуры в механизме современной независимой Украины. В предложенном обзоре комплексно рассматривается историко-юридическая характеристика органов прокуратуры в государственном механизме Советской Украины в 20-х - начале 30-х гг. ХХ в.. Автором анализируется существующий массив юридической и исторической литературы, определяются основные параметры функционирования государственного механизма УССР и раскрывается специфика правоотношений органов и других элементов государственного механизма. Освещаются результаты последствий функционирования института прокуратуры и их последствия для различных слоев общества в указанных хронологических рамках.

В современных условиях реализации Украиной европейского цивилизационного выбора особо важное место занимает реформирование судебной ветви власти и прокуратуры.

Трагический опыт второй половины 1920-1930-х гг.. Предостерегает современных реформаторов не повторить ошибки прошлого, побуждает к поиску эффективных путей реформирования института прокуратуры. В предложенном обзоре делается попытка представить историографический анализ института прокуратуры в становлении тоталитарной системы в Советской Украине 1920-1930-х гг ..

Ключевые слова: власть, прокуратура, механизм государства, тоталитаризм, идеология, политическая система общества.

Проблематиці ДІЯЛЬНОСТІ репресивно-каральних органів тоталітарної системи в Радянській Україні 1920-1930-х рр. присвятили низку своїх праць: B. В. Калініченко, Б.М. Бабий, В.А. Чехович, C. А. Хожилин., А.Й. Рогожин, Д.Т Яковенко та ін.

Важливим напрямком дослідження запропонованої проблеми є з'ясування чинників становлення самого державного механізму. Наприклад, дослідник В.В. Калініченко у праці “Селянське господарство України в період непу: Історико-економічне дослідження” пише, що еволюція державного механізму УСРР в 20-І роки визначалась соціально-економічними та політико-правовими чинниками. У 1922 р. перебудова народного господарства в УСРР на засадах нової економічної політики Обула вже в основному завершена [2, с. 39].

В свою чергу науковець Б.М. Бабій указує на те, що при виникненні певного механізму, слідує його трансформація. На процесі трансформації державного механізму відбився слід переходу від “воєнного комунізму” до непу. Був виконаний значний обсяг організаційної роботи щодо уточнення компетенції органів державної влади, усунення надзвичайних методів управління [1, с. 43].

Суспільство потребувало динамічних поглядів на державу і право, зробити механізм держави гарантом права в правлінні пролетаріату та селянства. Також для подальшого розвитку всієї держави забезпечити дієву та повноцінно функціональну систему ринкових відносин.

Існували відомства, що здійснювали правоохоронну та примусову функцію залишаючись у віданні республік. Водночас, самі принципи, закладені при утворенні СРСР, як федеративної держави, суттєвою мірою впливали на розвиток і функціонування механізму держави в УСРР. Протягом 1920-х - на початку 1930-х рр. пройшли процеси, які В.А. Чехович охарактеризував так: “Надання Союзу права приймати основи законодавства СРСР і республік спочатку за певним переліком, а потім і без усяких обмежень, систематичне звуження нормотворчих можливостей республік, послідовне переведення багатьох галузей промисловості і будівництва у союзне підпорядкування, встановлення таких сфер державного і суспільного життя, в яких республіки взагалі не брали участі, - всі ці заходи вели до перебільшення союзної державності і перетворення СРСР в унітарну, жорстко централізовану державу. Торжество імперських амбіцій перетворило центр в надфедеральну, адміністративно-бюрократичну систему. Від суверенітету республік залишалася, по суті, лише державна атрибутика (Конституції, вищі державні органи влади та управління, законодавство тощо)” [20, с. 20].

Затвердження рішення створити союзний НКВС, прийняте 10 липня 1934 р., підсумувало розвиток державного механізму УСРР протягом 1920-х - початку 1930-х рр. Жорстка централізація державного Папарату в масштабах всього СРСР обґрунтована Й.В. Сталіним на ХУІ з'їзді ВКП(б): “Ми за відмирання держави. І ми разом з тим стоїмо за посилення диктатури пролетаріату, що є найпотужніша й наймогутніша влада з усіх, що досі існують влад. Найвищий розвиток державної влади, щоб підготувати умови для відмирання “державної” влади - ось марксистська формула” [14, с. 702-703].

Покликання інституту прокуратури - забезпечувати в суспільстві управлінські та судові функції, цей інститут притаманний майже усім державним утворенням та формам правління. Загалом прокуратура має різні функції, але, основне завдання - забезпечення чіткого виконання законів по всій території певного державного утворення. Наприклад, у праці “История России с начала XVIII и до конца ХІХ века” автори Л.В. Мілов, П.Н. Зирянов, А.Н. Боханов, А.Н. Сахаров зазначають, що у Російській імперії виникнення інституту прокуратури було пов'язане з реформами Петра І. Починалось зі створення малоефективного, як з'ясувалось, фіскалату, а у 1718-1722 рр. в зв'язку з реформуванням Сенату введена посада генерал- прокурора. Як наслідок, “стала діяти ціла армія прокурорів в усіх центральних і губернських установах. ... Основна функція прокурорського контролю - турбота про дотримання правопорядку” [3, с. 67].

Розглядаючи історичний аспект інституту прокуратури, російські вчені А.Г. Звягинцев та Ю.Г. Орлов стверджують, що прокуратура діяла до початку 60-х рр. ХІХ ст. як “око царево” [4, с. 146-147]. Щодо подальшої трансформації прокуратури С.А. Хожилин. зазначає, що судова реформа 1864 р. позбавила органи прокуратури організаційної самостійності, ввівши її в якості підсистеми до судової системи. З її компетенції було вилучено загальний нагляд за дотриманням законності. Прокурор, його товариші та канцелярія стали складовою окружного суду. Прокуророві підпорядковувались судові слідчі округу, він виступав обвинувачем в суді в кримінальних справах, здійснював нагляд за виконанням покарань. Принципами організації прокуратури були сувора ієрархічна підлеглість та єдність [19, с. 222-223].

Непритаманне слово для тоталітарного суспільства “законність” стало часто вживаним. Згодом сформувався певний зміст діяльності прокуратури, набувши сенсу “законності”. “Законність” швидко стало ключовим словом. Воно стало вживатись дуже широко. Як зазначає науковець Т. Тарановски, поняття “законності” посіло фундаментальне місце в концепції “правової держави” [17, с. 308]. Нажаль, як пише А.Н. Ярмиш, це були міркування, реалії були іншими - посилення примусу, позасудової репресії, активізація каральної політики, залучення армії для придушення визвольного руху [23, с. 179-180].

Перші спроби створити спеціальні органи нагляду за так званною “законністю” в УСРР, як зазначає А.Й. Рогожин мали місце в період громадянської війни, та успіхом вони не увінчалися [11, с. 75]. І.Б. Стерник в праці “Революционная законность и органы надзора за законностью в первые годы советской власти” пише, що нагляд за законністю дії державних органів покладався на цілу низку різноманітних органів: виконкоми рад, Раду народних комісарів УСРР, Всеукраїнський ЦВК, наркомати радянської соціалістичної інспекції та робітничо-селянського контролю [16, с.138].

Д.Т. Яковенко у праці “Учреждение прокуратуры УССР, ее организация и деятельность в 1922-1925 гг.” наголошує, що особливу роль відігравали відділи юстиції, утворені при виконкомах місцевих рад [22, с. 3].

Д. А. Тихоненков в своїх напрацюваннях наголошує на особливість інституту прокуратури. Нічого подібного колишній прокуратурі не було ні в плані здійснення наглядових функцій (зокрема за органами попереднього слідства та дізнання, в тому числі ВУНК [18]), ні щодо підтримання державного звинувачення в кримінальному судочинстві, зокрема під час розгляду справ у революційних трибуналах. Існувала колегія обвинувачів, що формувалася за класовими ознаками і не вимагала фахової юридичної підготовки. Автор праці “Восстановление прокуратуры // Право и жизнь” Любинский П. пише, що доходило і до курйозів: “Становище обвинувача із правозаступників. було трагічним. Він залежав одночасно від ... місцевої Ради, яка призначає його; . від суду, який доручив йому ведення справи і . може в будь-який момент паралізувати його виступ на суді; . від колегії правозаступників, яка визначає йому винагороду і може вимагати від нього відповіді та подавати про його виключення; . від будь-якого промовця з натовпу. Сьогодні обвинувач, а завтра захисник по . аналогічній справі, він грав своїми переконаннями”, - свідчив сучасник подій [6, с. 84].

Головне полягало в розумінні класових інтересів пролетарської держави та у класовій же зрілості й свідомості особисто обвинувача, адже у спеціальному положенні, затвердженому вказаним декретом від 14 лютого 1919 р., відзначалось: “При розгляді справ революційний трибунал не зв'язаний ніякими обмеженнями щодо способів відкриття істини”. В.І. Семененко наголошує, що така норма фактично санкціонувала сваволю і недотримання елементарних прав людини. В цих умовах навіть наявність такої міцної й дисциплінованої, цементуючої усю радянську систему політичної сили, котрою Пекав утворена влітку 1918 р. КП(б)У, не гарантувала від численних проявів місцевої “самодіяльності”. На практиці вона виливалась не лише у справжнє беззаконня під маскою “революційної законності”, а й у відверто злочинні прояви [12, с. 231-261].

Скрыпник Н.А. наводить приклад для підтвердження таких підходів до виконання функцій нагляду за дотриманням законності в роки громадянської війни відповідними елементами радянського державного механізму слова більшовицького керівника, народного комісара юстиції УСРР М.О. Скрипника, проголошені ним у 1924 р. на IV сесії ВУЦВК VIII скликання: “Перші роки існування Радянської влади, роки жорстокої боротьби з зовнішньою та внутрішньою контрреволюцією надали певного характеру органам червоної юстиції, які мали своїм завданням перш за все охорону завоювань пролетарської революції і того громадського порядку, який встановлений Радянською владою в інтересах трудящих мас. В ту епоху, коли відсутні були фіксовані судові норми, пролетарська юстиція, природно, керувалась у своїй діяльності винятково революційною совістю і соціалістичною класовою правосвідомістю” [13, с. 3].

Щоб остаточно встановити тоталітарний режим радянська влада специфічними та збройними методами забезпечувала своєрідну “законність” в тоталітарному суспільстві. Тож, цілком вірно підмітив М.В. Кожевніков, що хоча “...загальний нагляд в Українській СРР також покладався на відділи юстиції виконкомів, але він поки носив ще досить обмежений характер, і діяльність цих органів Пбула, головним чином, юридично-консультаційною” [5, с. 43].

Такі вчені, як Д.С. Позднєв, А.М. Рекунков, В.В. Клочков та Д.С. Сусло звертають увагу на те, що в умовах переходу до непу виникла нагальна потреба наведення порядку не лише в економічній, а і у правовій сфері. Ідея утворення єдиної державної прокуратури, як органу загального нагляду за законністю, а також нагляду за законністю в діяльності правоохоронних органів та установ виконання покарань, підтримання державного обвинувачення перейшла в практичну діяльність в 1922 р.. Це питання було найбільш дискутованим, також питання організаційно-правових основ діяльності органів прокуратури та особливо позиція самого В.І. Леніна [8, с. 10-11; 10; 16, с. 43].

Так званне зміцнення законності та захист громадянських прав пов'язане з правоохоронними органами, що мусили бути інструментом в руках партії, котра здобула монополію на політичну владу. Сама законність була своєрідною і зазвичай вживалась зі словом “революційна”. Вже коли неп було згорнуто один з найавторитетніших теоретиків і практиків російської “революційної” чи “соціалістичної” юстиції М.В. Криленко висловився: “Революційна законність є той метод здійснення одноманітного проведення вказаних партією директив, який партія вимагає обов`язково проводити від усіх своїх організацій по всій периферії знизу доверху” [21, с. 353]. Схожою була думка відповідального працівника Народного комісаріату юстиції УСРР А. Приходька, який відзначав, що закони уряду “. є стислий вияв політичних директив партії” [9, с. 255]. Ці формулювання дають можливість зрозуміти зміст подій, пов` язаних зі створенням та розвитком інституту прокуратури в УСРР.

Отже становище інституту прокуратури УСРР та його взаємодія з державним механізмом підтверджує неприйняття радянською державністю загальновизнаний порядок поділу влади та намагання ?узурпувати ? владу в руках радянських керівників. Головним завданням прокуратури було виконання контрольно-наглядової функції. Тенденції до адміністрування з позицій класової доцільності в усіх галузях суспільного життя, прагнення тотального державного контролю, свідоме і послідовне витіснення приватно-капіталістичних елементів міста і села за відомим висловом “хто кого” вимагали більш суттєвих повноважень органів прокуратури. Органи прокуратури повинні були шляхом застосування державного примусу, каральних заходів забезпечувати фундамент для зловісного панування тоталітарного режиму.

Всі державні структури виконували директиви партії та її сталінського керівництва під острахом партійного покарання та кримінального з боку прокуратури. Також прокуратура виконувала юридичне забезпечення каральної політики, що набувала все більш свавільних, жорстоких та неправових рис.

Саме тому на сучасному етапі реформування інституту прокуратури у центр роботи органів прокуратури слід поставити захист прав громадян, налагоджувати взаємодію не лише з елементами державного механізму всіх рівнів, а й з громадянським суспільством.

Список використаних джерел

1. Бабий Б.М. Государственное строительство и право Украинской ССР в период восстановления народного ? екавППйП (1921-1925 гг.) : автореф. ... докт. юрид. наук. - К.,1963. - 54 с.

2. Звягинцев А.Г.,Орлов Ю.Г. Око государево: Российские прокуроры: XVIII век. - М.,1994.

3. История России с начала XVIII и до конца ХІХ века / Л.В.Милов, П.Н.Зырянов, А.Н.Боханов; отв. Пека. А.Н.Сахаров. - М. : ООО Фирма “Издательство АСТ”,1999. - 544 с.

4. Калініченко В.В. Селянське господарство України в період непу: Історико-економічне дослідження. - Х.: Основа,1997. - 400 с.

5. Кожевников М.В. Органы, выполнявшие функции советской прокуратуры до ее учреждения // Ученые записки МГУ. - 1949. - Вып. 144, Пек.3. - С. 37-84.

6. Любинский П. Восстановление прокуратуры // Право и жизнь. - 1922. - Кн. 1. - С. 84.

7. Марксистско-ленинская общая ПекавП государства и права: Основные институты и понятия. - М., 1970.

8. Позднев Д.С. Прокурор - страж закона: Что должен знать рабочий и крестьянин о государственной прокуратуре. - Одесса: Одес. Юрид. О-во,1925. - 86 с.

9. Приходько А. Революційна законність на новому етапі соціалістичного будівництва //Революційне право. - 1932. - № 9-10. - С. 254-257. - С. 255.

10. Рекунков А.М., Клочков В.В. Законность - фактор государственного строительства // Советская прокуратура: История и современность. - М., 1977. - С. 34-58.

11. Рогожин А.Й. Організація нагляду за законністю в Українській РСР в період проведення Великої Жовтневої соціалістичної революції і в період іноземної воєнної інтервенції та громадянської війни // Питання історії держави і права Української РСР. - К. : Видв-во АН УРСР,1952. - С. 70-90.

12. Семененко В.І. Історія Східної України: поновлення кайданів (1917-1921). - Х. : Основа,1995. - 400 с.

13. Скрыпник Н.А. Два года деятельности прокуратуры УССР: Отчетный доклад деятельности УССР: Отчетный доклад прокурора республики на 4-й сессии ВУЦИК'а VIII созыва. - Х. : Б.и.,1925. - 28 с.

14. Сталин И.В. Вопросы ленинизма. - М. : Госполитиздат, 1953. - 7,652 с.

15. Стерник И.Б. Революционная законность и органы надзора за законностью в первые годы советской власти // Учен. Зап. Моск. Юрид. Ин-та. - 1948. - Вып.4. - С. 138.

16. Сусло Д.С. Організація судових органів Української РСР в період 1917 - 1925 рр. - К. : Вид-во Київ. Держ. Ун-ту,1960. - 88 с.

17. Тарановски Т. Судебная реформа и развитие политической культуры ПекавППй России // Великие реформы в России. 1856-1874: Сборник /Под Пека. Л.Г.Захаровой, Б.Эклофа, Дж.Бушнелла. - М. : Изд-во Моск. Ун-та,1992. - С. 301-316.

18. Тихоненков Д.А. Проблемы контроля и надзора за органами ВУЧК и ГПУ УССР в 1918 - нач.1929 гг. : дис. ... ? екав. Юрид. Наук. - Х. : Нац. Юрид. Пекав. Украины им. Я. Мудрого, 1998.

19. Хожилин. С.А. Дашкевич (некролог) // Вестник советской юстиции. - 1927. - № 4. - С. 128-129.

20. Чехович В.А. Проблеми національно-державного

будівництва України в роки непу. - Х. : Ун-т ПекавП. Справ,1995.

- 56 с.

21. Шестнадцатый съезд ВКП(б): Стеногр. Пека. - М.; Л. : Политиздат,1930. - 8,478 с.

22. Яковенко Д.Т. Учреждение прокуратуры УССР, ее организация и деятельность в 1922-1925 гг.: Автореф. Пека. ... Пекав. Юрид. Наук. - К., 1956.

23. Ярмыш А.Н. Наблюдать неотступно.: Административно¬полицейский апарат царизма и органы политического Пекав в Украине в конце ХІХ - начале ХХ Пекав. - К. : Юринформ,1992.

- 188 с.

References

1. Babiy BM Gosudarstvennoe Construction and right Ukrainskaia SSR in the recovery of the economy period (1921-1925 gg.): Author. ... Doctor. Legal. Sciences. - K., 1963. - 54 p.

2. Zvyahyntsev AG Orlov Y. Eye Sovereign: Rossyyskye prokurorbi: XVIII Century. - M., 1994.

3. History of Russia since the beginning of XVIII and XIX century to the end / L.V.Mylov, P.N.Zыryanov, A.N.Bohanov; holes. Eds. A.N.Saharov. - M .: OOO Firma “Publishing AST”, 1999. - 544 p.

4. Kalinichenko VV Farm Ukraine during NEP: Historical and economic research. - H .: Base, 1997. - 400 p.

5. M. Kozhevnikov Orhanrn, vыpolnyavshye function Sovetskoe prokuratur^i before it Uchrezhdenie // Scientists note MSU. - 1949 - Vnp.144, kn.3. - S. 37-84.

6. P. Lyubynskyy recovery prokuraturы // right and life. - 1922 - .1. - P.84.

7. Marksystsko-lenynskaya General Theory of State and Law: Basic concepts and Institutes. - M., 1970.

8. Pozdnev DS Prosecutor - the guardian of the law: What dolzhen nobility and peasant worker at gosudarstvennoe prosecution. - Odessa: Odessa. Legal. O-sa, 1925. - 86 p.

9. A. Prikhodko revolutionary legitimacy of the new stage of socialist construction // revolutionary law. - 1932. - № 9-10. - S. 254-257. - S. 255.

10. Rekunkov AM, Klochkov V. Legality - a factor hosudarstvennoho the construction // Soviet Prosecutor: history and our time. - M., 1977 - S.34-58.

11. AJ Rogozhin The organization of supervision over the legality of the Ukrainian SSR in the period of the Great October Socialist Revolution and during foreign military intervention and civil war // Issues History of State and Law of the Ukrainian SSR. - K .: Vydv- vo AN USSR, 1952. - S. 70-90.

12. Semenenko VI History of Eastern Ukraine: renovation chains (1917-1921). - H .: Base, 1995. - 400 p.

13. Skrupnyk NA Two-year activity prokuraturы USSR: USSR activity Otchetnuy The report: The report Otchetnuy Attorney republic after 4 VUTsYK'a SESSION VIII convocation. - H .: BI, 1925. - 28 p.

14. IV Stalin Questions lenynyzma. - M .: Hospolytyzdat, 1953. - 7.652 sec.

15. Sternik IB Revolyutsyonnaya legality and orhanrn Supervisory zakonnostyu in the First Years The Soviet power // scientists. App. Moscow. Legal. In-and out. - 1948 - Vnp.4. - P.138.

16. DS Wort Organization of the Judiciary Ukrainian SSR during the 1917 - 1925 biennium. - K .: Izd Kyiv. State. University Press, 1960. - 88 p.

17. T. Taranovsky Sudebnaya Reform and Development polytycheskoy culture tsarskoy Russia // Velikie reform in Russia. 1856-1874: Collected / Ed. L.H.Zaharovoy, B3klofa, Dzh.Bushnella. - M .: Publishing House of Moscow. University Press, 1992. - S. 301¬316.

18. DA Tyhonenkov Problems of control and supervision by authorities VUChK and GPU USSR in 1918 - nach.1929 hh .: Dis. ... Candidate. Legal. Sciences. - H .: Nat. Legal. Acad. Th of Ukraine. Ya.Mudroho, 1998.

19. Hozhylyn. SA Dashkevych (obituary) // Journal Sovetskoe Justice. - 1927. - № 4. - S. 128-129.

20..Czechowicz VA The problems of nation-building Ukraine during the NEP. - H .: Univ Ext. Affairs, 1995. - 56 p.

21. Shestnadtsatny sъezd VKP (b): Stenogr. Report. - M .; L .: Politizdat, 1930. - 8.478 sec.

22. DT Yakovenko Uchrezhdenie prokuraturы USSR, uh Organization and Deyatelnost in the 1922-1925 biennium .: Author. Thesis. ... Candidate. Legal. Sciences. - C. 1956.

23. AN Yarmush Nablyudat neotstupno ...: administrative and polytseyskyy apparatus tsarism and orhanm polytycheskoho srnska in Ukraine in late XIX - early XX centuries. - K. : Yurynform, 1992. -188 p.

Размещено на Allbest.ru