Енергетична складова національної безпеки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Енергетична складова національної безпеки України

Рябінін Є.В.

Розкрито сутність енергетичної безпеки держави, питання забезпечення якої особливо актуалізувалися в умовах світової фінансово-економічної кризи і посилення кризових явищ усередині країни. Автором визначено засади та здійснено поелементний аналіз енергетичної безпеки держави, запропоновано сценарії розвитку стратегії енергетичної безпеки України як важливої складової національної безпеки держави. У статті акцентується увага на визначенні поняття “енергетична безпека". Аналізуються фактори, що здійснюють, як безпосередній, так і опосередкований вплив на таку: економічні, зовнішньоекономічні і зовнішньополітичні, соціально--політичні. Виокремлюються шляхи подолання негативних наслідків їх функціонування. Розглянуто основні показники енергетичної безпеки. Автор аналізує вплив енергетичної політики України і Росії на їх відносини загалом з урахуванням стратегічних цілей зовнішньої політики кожної з них. Енергетична взаємодія України та Росії належить, водночас, до економічного та політичного складника відносин цих держав. Найбільше політичний аспект має вплив на українсько-російські газові відносини. Україна змушена захищати власні інтереси в газових відносинах з Росією, враховуючи не лише економічну кон 'юнктуру, а й завдяки своєчасній і рівноправній відповіді на політичні кроки північного сусіда, які робляться для забезпечення політичних амбіцій Москви.

Ключові слова: національна безпека, енергетична безпека, стратегія енергетичної безпеки, ефективна економіка.

Самостійне існування нації у тій чи іншій державній формі, національний розвиток і поважне місце на світовій арені все більше залежать і залежатимуть від того, якою мірою буде забезпечена достатня енергетична основа існування певної національної спільноти - не лише її економічної, а і всіх сфер її життя. Адже воно неможливе без високої енергетичної насиченості всіх сфер. Питання енергетичної безпеки є доволі актуальним на сьогоднішній день не лише для окремо взятої країни, а й для всіх країн загалом. Адже саме енергетика є основою для існування і розвитку держави. Недостатня забезпеченість власними енергоресурсами сприяє зниженню рівня національної безпеки країни, підвищує її енергетичну залежність від інших країн. Тому для України питання енергетичної безпеки є одним із основних факторів її існування як самостійної та незалежної держави, та як основної складової забезпечення національної безпеки України.

Сьогодні існує багато досліджень у сфері національної безпеки та її складових. Вагомий внесок у теорію і практику національної безпеки зробили провідні західні та російські вчені. Важливу роль у теоретичному дослідженні цієї проблематики відіграє праця В.А. Ліпкана “Національна безпека України” [3]. У навчальному посібнику автора розкривається сутність та зміст національної безпеки та її складових. Розроблено науковий підхід до вивчення складових національної безпеки, що дало змогу підійти з позицій уніфікованої методології до дослідження феномену національної безпеки.

Значний внесок в розвиток методології забезпечення національної безпеки України зробили такі відомі вітчизняні вчені як В.П. Горбулін, О.Ф. Бєлов, С.І. Пирожков, О.С. Бодрук, А.Б. Качинський [2], О.В. Литвиненко, О.М. Гончаренко, Б.О. Парахонський, О.Г. Данільян, О.П. Дзьобань. Окремим складовим національної безпеки (економічній, екологічній, інформаційній, зовнішньополітичній тощо) були присвячені роботи Г.М. Перепелиці, О.С. Власюка, М.А. Ожевана, М.М. Різуна, В.І. Мунтіяна, А.І. Сухорукова, Д.К. Прейгера, Я.А. Жаліла, В.М. Гейця, В.А. Ліпкана, Г.П. Ситника та ін.

Водночас, попри велику кількість публікацій залишається багато невирішених проблем у теорії та практиці енергетичної безпеки, яка є основною складовою національної безпеки України. Окрім того, ситуацію ускладнює відсутність системності стосовно понятійного апарату у цій сфері, а також обґрунтованих пропозицій щодо впровадження сучасних методів та моделей управління енергетичною безпекою на всіх рівнях управління економікою. Все це й зумовило актуальність вибраної нами теми дослідження.

Метою даної статті є визначення місця енергетичної безпеки в системі забезпечення національної безпеки сучасної України.

Перед аналізом енергетичної безпеки, вважаємо за потрібне дати визначення “національної безпеки”.

Національна безпека - державна політика, спрямована на створення внутрішніх і зовнішніх умов, сприятливих для збереження чи зміцнення життєво важливих національних цінностей; стан, що забезпечує захищеність інтересів народу й держави, суспільства та його громадян. Політика держави покликана захистити права і свободи людини, базові інтереси й цінності суверенної національної держави в навколишньому світі.

Концептуальну основу національної стратегії щодо безпеки було закладено в 1990 році в Декларації про державний суверенітет, окремі розділи якої присвячено зовнішній і внутрішній безпеці, міжнародним відносинам.

Як одна із основних ланок національної безпеки енергетична безпека розглядається за двома напрямками: по-перше, як стан забезпечення країни енергоресурсами для функціонування і розвитку відтворювальних процесів в національній економіці, які забезпечують її життєдіяльність і, по-друге, як стан економічної безпеки енергетичного комплексу України.

У сучасному розумінні гарантування енергетичної безпеки - це досягнення стану технічно надійного, економічно ефективного забезпечення енергетичними ресурсами економіки, а також створення умов для формування і реалізації політики захисту національних інтересів у сфері енергетики. Таке формулювання визначення енергетичної безпеки маємо у тексті “Енергетичної стратегії України на період до 2030 року” [1], яку схвалено розпорядженням Кабінету міністрів України від 15 березня 2006 року. У концептуальному офіційному документі щодо питань національної безпеки нашої держави - Законі України “Про основи національної безпеки України” [4] - визначені чинники, що становлять загрозу національним інтересам і національній безпеці в економічній сфері, зокрема, неефективність використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження. Отже, енергетична безпека визнана як важлива складова національної безпеки держави.

Енергетична безпека створює можливість і готовність економіки забезпечити достатні умови життя і розвитку особи, соціально-економічну і військово- політичну стабільність суспільства і держави, протистояти впливу внутрішніх і зовнішніх загроз. Лише надійна й ефективна система енергозабезпечення безпеки є необхідною умовою для стабільного та стійкого соціально-економічного розвитку держави й захисту її незалежності.

На лінії постачання вуглеводнів “схід-захід” Україна є ключовим транзитером, що, однак, не підтверджується її фактичним місцем в європейських енергетичних відносинах. Нехтування ситуацією в енергетичній сфері України з боку Європейського Союзу і її використання Росією для досягнення своїх амбітних зовнішньополітичних цілей підривають енергетичну безпеку всієї Європи. Дестабілізація ситуації призводить до зростання недовіри між країнами, які є постачальниками, транзитерами і споживачами, різкого коливання цін на енергоносії і погіршення умов функціонування економіки. Тому у цій енергетичній ситуації для України важливо співпрацювати з впливовими акторами на міжнародній арені, такими як США, Росія та ЄС. Територіальне розташування, природні ресурси і спадок потужностей енергетичної системи, який залишився від Радянського Союзу, роблять Україну економічно привабливим міжнародним партнером. Однак не всі ці партнерства однаково вигідні для України. Розглянемо кожен з напрямків співробітництва [6].

Особливо гостро питання енергетичної безпеки стоїть саме сьогодні, на фоні геополітичної кризи. Для України, яка де-факто перебуває у військовому конфлікті з Російською Федерацією, очевидним є також і загострення україно-російського економічного конфлікту, в якому найбільш уразливим місцем є енергетична система країни. У цій ситуації яскраво виражена політична складова газового співробітництва, оскільки Росія має суттєвий політичний вплив, як на Україну, так і на інші європейські держави. Україна стоїть на порозі великої енергетичної кризи, яка характеризуватиметься передусім значним

подорожчанням природного газу з Росії та навіть можливою зупинкою його постачання. Крім того, сьогодні важко спрогнозувати, чим закінчаться події в Східній Україні - в найгіршому випадку Україна втратить великі поклади кам'яного вугілля в Донбасі та поклади сланцевого газу на межі Донецької та Харківської областей. Так, уже було втрачено поклади вуглеводородів на Чорноморському шельфі та потужності вітроенергетики в Криму. Таким чином ресурсна база української енергетики значно скорочується. На даний момент енергетична система України виявилася неготовою до гнучких і швидких реакцій у відповідь на загрози геополітичного та економічного характеру. Ціни на енергоносії для споживачів поки стримуються штучно, та невдовзі будуть безальтернативно підвищені. Самі об'єкти енергетичної системи, в тому числі й атомні енергоблоки, фізично зношені й потребують негайної модернізації. Енергосектор вимагає невідкладних реформ, особливо в рамках зобов' язань перед Європейським Енергетичним співтовариством (ЄЕС) [8].

Що стосується ЄС, нажаль, системна криза в Україні кінця 2013 р. - початку 2014 р. призвела до наскрізного “перезавантаження” влади, кристалізації цінностей і пріоритетів поступу суспільства. Одним з важливих наслідків таких змін стало утвердження європейського вектору розвитку України, реалізоване в підписанні Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Саме підписана Угода про асоціацію теоретично дає можливість вирішити ключові проблеми, що стали об'єктивним підґрунтям напруженості у суспільстві й викликали системну кризу. Вважається, що реалізація положень Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та Угоди про асоціацію з Євросоюзом, у т. ч. запровадження стандартів ЄС має позитивно вплинути на інституційну структуру національного енергетичного сектору та його оптимізацію, засновану на ринкових засадах, сприяти збільшенню капіталізації компаній, а також їх здатності залучати більші об' єми інвестицій. Споживачі мають отримати доступ до ресурсів європейського енергетичного ринку за конкурентними цінами та гарантовано бути забезпечені енергоресурсами на максимально прийнятних умовах. Важливе значення для забезпечення енергетичної безпеки України має розвиток альтернативних шляхів постачання енергоносіїв в Україну. Так, реалізація проекту постачання газу із Словаччини в Україну, разом із уже діючими угодами щодо постачання газу за маршрутами Польща-Україна та Угорщина-Україна (разом 18 млн. м3 газу на добу) дозволила б забезпечити 50% потреб України в імпорті газу [7]. національна безпека енергетичний україна

Але в цьому проекті вагому роль мав політичний та енергетичний тиск Росії на вказані країни, тому це в результаті призвело до провалу реверсних поставок газу. Словаччина не бачить можливості для реверсних поставок газу в Україну без договору з “Газпромом”. Словаччина не має повної ясності і можливості відкриття реверсного потоку в Україні, без того, щоб домовитися з “Газпромом”, який постачає цей газ. У випадку з Словаччиною у “Газпрому” є і фінансовий важіль - у монополії зарезервовано та сплачено понад 85% транзитних потужностей словацької газотранспортної системи, хоча вона і використовує їх лише наполовину. РФ обмежила поставки газу до Польщі, через що польська сторона також припинила реверс блакитного палива в Україну. Російському газовому монополісту “Газпрому” вдалося штучно підвищити ціни на газ для Угорщини, що також автоматично зробило невигідним використання реверсного маршруту поставок газу з Угорщини до України. Що стосується США, то в цьому напрямку взагалі не слід очікувати на суттєву допомогу у вирішення енергетичної проблеми України. Оскільки Уряд Сполучених Штатів Америки обіцяє направити в Україну тільки групу своїх фахівців для передачі досвіду і методів роботи енергетичної галузі в кризових умовах.

Таким чином, загострення конфлікту з Росією та віртуальна допомога зі сторони США та ЄС різко зменшує шанси для енергетичної системи України залишити за собою ту структуру, яка була в останні десятиріччя, - її вона отримала ще від радянських часів і користувалася нею досі. Нова влада має оперативно зреагувати й переглянути енергетичну політику з метою мінімізації втрат і ризиків, а також подбати про можливості для подальшого безпечного, економічно ефективного, екологічно прийнятного, геополітично збалансованого енергозабезпечення країни.

Список використаних джерел

1. Енергетична стратегія України на період до 2030 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN38530.html

2. Качинський А. Енергетична безпека України: аналіз, оцінка та державна політика / А.Качинський, Г.Хміль. - К. : НІСД, 1997. - 118 с.

3. Ліпкан В. Неопарадигма національної безпеки / В.Ліпкан // Право України. - 2002. - № 11. - С. 19-23.

4. United States and Ukraine Announce Bilateral Energy Security Working Group [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.state.goV/r/pa/prs/ps/2009/oct/131024.htm

Размещено на Allbest.ru