Еволюція інституту президентства Польської Республіки у період постсоціалістичної трансформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Еволюція інституту президентства Польської Республіки у період постсоціалістичної трансформації

Гайданка Є.І.

кандидат політичних наук, доцент кафедри політології і державного управління, Ужгородський національний університет (Україна, Ужгород),

Анотація

Визначено конституційні, політичні та адміністративні засади інституту президентства в Польській Республіці в ході системної постсоціалістичної трансформації. У результаті демократичного оновлення конституційно--політичної сфери (1989-1997рр.) у Польщі інстальовано дієвий механізм функціональних повноважень президента. Протягом періоду 1989-2010 рр. трансформація політичної системи призвела до чотирьох етапів еволюції президентських інституцій: доінституційного, початкового, перехідного та оптимізованого. Кожний етап трансформації закладав основи до збільшення або обмеження владних повноважень президента. Президент відіграє одну з домінуючих ролей у системі вищих органів державної влади в Польській Республіці, передусім наділений суттєвими виконавчо-розпорядчими та контрольними повноваженнями. Сучасна змішана республіканська форма правління в Польщі сприяла закріпленню міцної президентської влади, що воднораз не призвело повернення країни до авторитарних традицій державного управління.

Ключові слова: Польська Республіка, трансформація, інститут президентства, Сейм, Рада Міністрів, Конституція, державне управління.

Annotation

Haydanka Ye. I., Ph.D of Political Sciences, Associate Professor of the Department of Political Science and State Administration, Uzhhorod National University (Ukraine, Uzhhorod),

Evolution of the Presidency in Poland in the Period of Postsocial Transformation

Constitutional, political and administrative foothold of the presidency in Poland during systemic postsocial transformation has been defined. As a consequence of constitutional and political spheres renewal in 1989-1997 Poland installed efficient framework of the president's functional powers. In 1989-2010 political system transformation led to 4 stages of the presidency evolution: preinstitutional, primary, transformational and optimising. Each of the stages mentioned provided the basis for either limitation or extention of the president's authorities. In Poland president is the key figure in the system of state authority bodies, being commissioned with extensive executive, advisory as well as supervisory powers. The present mixed form of government in Poland facilitated strengthening of the presidential authorities without reversion to authoritarian traditions of state governing.

Аннотация

Гайданка Е. И., кандидат политических наук, доцент кафедры политологии и государственного управления, Ужгородский национальный университет (Украина, Ужгород)

Эволюция института президентства Польской Республики в период постсоциалистической трансформации

Определены конституционные, политические и административные основы института президентства в Польской Республике в ходе системной постсоциалистической трансформации. В результате демократического обновления конституционно--политической сферы (1989-1997 гг.) в Польше инсталирован действенный механизм функциональных полномочий президента. В течение периода 1989--2010 гг. трансформация политической системы привела к четырем этапам эволюции президентских институтов: доинституционного, начального, переходного и оптимизированного. Каждый этап трансформации закладывал основы к увеличению или ограничению властных полномочий президента. Президент играет одну из доминирующих ролей в системе высших органов государственной власти в Польской Республике, прежде всего, наделен существенными исполнительно-распорядительными и контрольными полномочиями. Современная смешанная республиканская форма правления в Польше способствовала закреплению прочной президентской власти, что одновременно не привело к возвращению страны к авторитарным традициям государственного управления.

Ключевые слова: Польская Республика, трансформация, институт президентства, Сейм, Рада Министров, Конституция, государственное управление.

Польська Республіка протягом останніх десятиліть стала своєрідним еталоном системного переходу до демократії на постсоціалістичному та пострадянському просторі. У результаті успішного короткотривалого демократичного транзиту в країні інституціалізовано принципи політичного плюралізму у сфері державного управління. Поряд із системною трансформацією у Польщі проходять процеси еволюції інституту президентства, що, у свою чергу, позначилось на конституційному та політичному інституційному дизайні країни.

У вітчизняній науці проблематиці постсоціалістичної трансформації Польської Республіки присвячено достатньо дослідницької уваги. Воднораз вивчення еволюції окремих політичних інститутів Польщі потребує більш детального аналізу. Різні аспекти розвитку політико-правової системи країни у перехідний період стали предметом розгляду ряду вітчизняних науковців:

А. Чебан - особливості конституціювання у контексті інтеграційних процесів [11];М. Марчук,

В. Малиновський - аналіз реформ у сфері територіального самоуправління [2; 1]; О.Фролов - аспекти моделімісцевого самоврядування [8]; Г. Соловій - специфіка президентських виборів крізь призму мас-медіа [7]; Л. Прокопенко - реформи у сфері місцевих органів виконавчої влади [6]. Окремо слід виділити науковий доробок з аналізу специфіки інституту Президента Польщі О.Новикова [3-5].

Мета статті полягає у визначенні особливостей заснування та еволюції інституту президентства Польщі в умовах переходу до демократії. Основними завданнями дослідження є аналіз нормативної бази посади президента, розгляд етапів інституційного оформлення інституту президента у розрізі конституційного та політичного реформування Польської Республіки. Значна увага приділяється політологічному аналізу президентських виборів на сучасному етапі.

Важливим етапом демократизації політичної системи стало введення у 1989 р. інституту президентства, оскільки державна влада перестала зосереджуватись у руках виключно консервативної еліти Польської Об'єднаної Партії Робітників (ПОРП). Зрештою, у лютому 1989 р. розпочинає роботу “круглий стіл” між комуністичною владою та опозицією. У результаті перемовин були підписані домовленості, які передбачали поступове реформування у рамках модернізованого демократичного соціалізму Польської Народної Республіки (ПНР).

Нормативно-правовою основою становлення інституту президентства в Польщі стали прийняті зміни до Конституції. Загалом, можна виділити наступні етапи конституювання:

1) квітень-грудень 1989 р. - внесення поправок до старої Конституції 1952 р.:

- введення нової керівної державної посади - Президента, який обирався на засіданні Національних зборів (входили депутати Сейму та Сенату);

- підзвітність уряду президенту та парламенту;

- президент наділяється правом розпуску парламенту.

2) жовтень 1992 р. - прийняття закону “Мала Конституція”, який визначає функціональні повноваження між гілками влади:

- у системі вищих органів державної влади закріплювалась міцна президентська влада, яка мала бути обмежена після ратифікації нової Конституції;

- виконавча влада зосереджується у президента та уряду.

3) квітень 1997 р. - прийняття нової демократичної Конституції Польської Республіки:

- обмеження президентських повноважень за рахунок посилення ролі уряду по відношенню до президента і парламента та ліквідації значної частини президентських відомств.

Відповідно до норм Конституції повноту виконавчої влади в Польщі складають Президент та Рада Міністрів. У системі владної взаємодії Президент як представник виконавчої влади наділений такими конституційними повноваженнями:

1) наділений правом накладання вето на закони, прийняті Сеймом (вето може бути подолане шляхом парламентської більшості у кількості 3/5 голосів);

2) ініціює процес формування уряду (доручає формування уряду особі, яка є представником політичної сили, що здобула перемогу на виборах);

3) призначає на посаду прем'єр-міністра та керівників Ради Міністрів;

4) наділений значними правами у сфері вищих судових органів (призначає голову Верховного Суду, головного суддю Державного Суду, голову та заступника Конституційного Суду);

5) володіє широкими повноваженнями в області зовнішньої політики та національної безпеки (ратифікація міжнародних договорів, призначення міністра збройних сил) [13].

Конституція 1997 р. також чітко визначила процесуально-правові норми інституту президенства:

- Президент обирається шляхом всенародного голосування на основі вільних виборів через таємне голосування;

- висунути кандидата на посаду Президента може не менше 100 тис. громадян, які володіють виборчим правом. Президентом може бути обраний дієздатний громадянин Польської Республіки, який не молодше 35 років;

- строк повноважень Президента Польщі складає 5 років;

- вибори Президента проводяться на мажоритарній виборчій основі. Обраним є кандидат, який набирає більше половини голосів виборців (мажоритарна абсолютна більшість 50%+1). У випадку, якщо жоден з кандидатів не отримав необхідної кількості голосів проводиться другий тур виборів. До другого туру потрапляють двоє кандидатів, які набрали найбільше голосів. Переможцем у другому турі є кандидат, який набирає більшу кількість голосів виборців по відношенню до свого суперника (мажоритарна відносна більшість) [13].

У результаті системної політичної трансформації кінцево оптимізуються президентські інституції. На основі окресленої конституційної бази інститут Президента Польської Республіки пройшов наступні етапи еволюції:

1. Доінституційний (1989 р.). Відповідно до рішень “круглого столу” між ПОРП і опозицією, Сейм змінює структуру органів державної влади і вводить посаду президента. Першим президентом соціалістичної ПНР стає “реформатор-соціаліст” В. Ярузельський. Характерною ознакою становлення інституту президенства в Польщі є домінюючий характер посади президента.

2. Початковий (1990-1992 рр.). У вересні 1990 р. Сейм приймає закон про вибори президента на основі принципів “демократичного виборчого права шляхом загального, прямого, таємного та рівного голосування” [10, с. 92]. За результатами перших загальнонародних виборів у постсоціалістичній період президентом впевнено стає колишній опозиціонер Л. Валенса [12, s. 139].

Актуальним залишалось питання місця та повноважень президента у системі взаємовідносин між законодавчою та виконавчою гілками влади. Відповідно до прийнятої у 1992 р. Малої Конституції, в Польщі передбачалось введення сильної президентської влади. Президент очолює виконавчу владу і наділений безпосереднім правом розпуску парламенту та широкими контрольними функціями по відношенню до уряду.

3. Перехідний (1992-1997 рр.). У листопаді 1995 р. розпочалась десятирічна ера президенства прихильника соціал-демократії О. Кваснєвського [14, s. 59]. Основною передумовою успіху Кваснєвського стала його поміркована зовнішня політика: “Він зробив все для вступу Польщі в НАТО, послідовно проводив політику стратегічного зближення з ЄС та Україною, був прихильником нормалізації відносин з Росією” [9, с. 160].

Таблиця 1

конституційний політичний президент влада

Важливим на цьому етапі було суттєве обмеження повноважень президента у відповідності до нової Конституції, прийнятої у 1997 р. Зокрема, зменшувався загальний вплив президента на діяльність уряду та ліквідовувалися президентські відомства (призначення голів силових міністерств з ініціативи президента).

4. Оптимізований (1997-2010 рр.). У жовтні 2005 р. відбуваються чергові вибори президента Польщі, які проходили в два тури. У результаті боротьби між соціал-демократом від “Громадянської платформи” Д. Туском та консерватором від “Право і справедливість” Л. Качинським перемогу здобуває останній [15].

Після трагічної загибелі Л. Качинського через авіакатастрофу над м. Смоленськ (Російська Федерація), в Польщі на липень 2010 р. призначаються дострокові президентські вибори. Головними кандидатами на посаду президента країни були брат загиблого Л. Качинського, лідер партії “Право і справедливість” Я. Качинський та кандидат від правлячої з 2007 р. партії “Громадянська платформа” Б. Комаровський. За результатами виборів черговим президентом Польщі стає соціал-демократ Б. Комаровський [16].

Згідно редакції Конституції 1997 р. в Польщі остаточно встановлюється змішана республіка з дієвим механізмом розподілу функцій державних органів влади, в якому суттєву роль відіграє глава держави. Як довела подальша політична практика розвитку інститутів державного управління, за умов змішаної республіканської форми правління у Польщі вдалося кінцево стабілізувати та адаптувати до норм демократії інститут Президента країни.

Список використаних джерел

1. Малиновський В. Реформування територіальної організації влади Польщі: уроки для України / В. Малиновський // Вісник НАДУ. - 2007. - № 3. - С. 235-243.

2. Марчук М. Територіальне самоврядування республіки Польща у контексті європейської інтеграції / М. Марчук // Форум права. - 2011. - № 1. - С. 624-628.

3. Новиков О. Еволюція статусу Президента Республіки Польща / О. Новиков // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. - Харків: Нац. юрид. академія України, 2006. - Вип.84. - С.226-232.

4. Новиков О. Конституційно-правовий статус Державного Трибуналу згідно з Конституцією Республіки Польща 1997 р. [Електронний ресурс] / О. Новиков // Форум права. - 2013. - № 3. - С.423-427.

5. Новиков О. Роль президента Польщі в системі вищих органів влади під час і після вступу країни в ЄС / О. Новиков // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2007. - Вип.37. - С. 84-91.

6. Прокопенко Л. Досвід реформування місцевих органів виконавчої влади в Польщі [Електронний ресурс] / Л. Прокопенко

7. Соловій Г. Висвітлення у мас-медіа президентських виборів у Польщі / Г. Соловій // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. пр. - 2006. - Вип. 59. - Ч. ІІ. - С. 38-42.

8. Фролов О. Становлення та розвиток місцевого самоврядування в Польщі / О. Фролов // Віче. - 2011. - № 14. - С.19-23.

9. Центрально-Восточная Европа во второй половине ХХ века: в 3 т. - Т. 3. Ч. 2: Трансформации 90-х годов / отв. ред. С. П. Глинкина. - М.: Наука, 2002. - 464 с.

10. Центральноевропейские страны на рубеже ХХ-ХХІ вв. Аспекты общественно-политического развития: историкополитологический справочник / отв. состав. Юрий Степанович Новопашин. - М.: Новый хронограф, 2003. - 256 с.

11. Чебан А. Конституційний розвиток Польщі в процесі євроатлантичної інтеграції / А. Чебан // Грані. - 2012. - № 3. - С.128-132.

12. Dudek A. Historia polityczna Polski 1989-2012 / Antoni Dudek. - Krakow: Znak, 2013. - 672 s.

13. Konstytucja Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 2 kwietnia 1997 r. // Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej. - 1997. - N.78. - poz.483.

14. Sokolowski A. Analiza wynikow wyborow w III RP (19952005) [Електронний ресурс] / Andrzej Sokolowski // StatSoft Polska. - 2005. - S.57-66.

15. Wybory Prezydenta Rzeczypospolitey Polskiej: ponowne glosowanie w dniu 23 pazdziernika 2005 [Електронний ресурс] // Panstwowa Komisja Wyborcza.

16. Wybory Prezydenta Rzeczypospolitey Polskiej: ponowne glosowanie w dniu 4 lipca 2010 [Електронний ресурс] // Panstwowa Komisja Wyborcza.

Размещено на Allbest.ru