Особливості проведення допиту підозрюваних під час розслідування хуліганства, що вчинене при проведенні спортивно-масового заходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ДОПИТУ ПІДОЗРЮВАНИХ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ХУЛІГАНСТВА, ЩО ВЧИНЕНЕ ПРИ ПРОВЕДЕННІ СПОРТИВНО-МАСОВОГО ЗАХОДУ

Кононенко Н. О.

здобувач

Анотація

Висвітлено деякі аспекти розслідування хуліганства, що вчинене при проведенні спортивно-масового заходу. Акцентовано увагу на ролі і місці допиту підозрюваного у розкритті та розслідуванні досліджуваного злочину.

Ключові слова: хуліганство, допит, тактичне забезпечення, слідчі дії.

Аннотация

Кононенко Н. А. Особенности проведения допроса подозреваемых во время расследования хулиганства, совершенного при проведении спортивно-массового мероприятия. Рассмотрены некоторые аспекты расследования хулиганства, совершенного во время проведения спортивно-массового мероприятия. Акцентировано внимание на роли и значении допроса подозреваемого в процессе раскрытия и расследования исследуемого преступления.

Ключевые слова: хулиганство, допрос, тактическое обеспечение, следственные действия.

Annotation

Kononenko N. A. Features of questioning suspects in the investigation of hooliganism committed during mass sports events. The article deals with the analysis of some aspects of the investigation of hooliganism committed during the conducting of sportsmass actions. Attention was focused on the role and place of the interrogation of the suspect in disclosing and investigation of the investigated crime.

The cases of violation of public order and security are quite frequent during the sports events. Among the most common socially dangerous acts in these situations you should allocate hooliganism. Due to the large number of persons who may be involved in its commission, it is very important initial stage of investigation. Investigative actions operate within a coherent holistic system, which aims to collect, research, evaluation and use of evidence and is characterized by a certain degree of unity in the criminal procedure, ethical and moral, psychological and organizational and tactical aspects. In turn, the central place at the initial stage of the investigation of hooliganism committed when conducting of sportsmass actions, takes the interrogation of the suspect.

One of the common investigative actions at the initial stage of the investigation of hooliganism committed when conducting of sports-mass actions, is the interogation of the suspect. Interrogation is regarded primarily as an information process that occurs between the investigator and questioned. Perhaps, it is the most complex and responsible investigative action. Skillfully prepared and tactically correct, the interrogation is of great importance, though, because the testimony of people in many cases linked together to form a coherent logically bound system of evidence in the case, and secondly, to explain and reinforce other evidence, mainly the documents, which the investigator has owned for at the initial stage of the investigation. During the investigation of hooliganism committed when conducting of sports-mass actions, examination also does not lose its importance.

In turn, the interrogation of the suspect is one of the most difficult. This is because the investigator has a much smaller amount of information than the suspect; such information is fragmented. Peculiarities of the interrogation of the suspects in the investigation of such crimes are: a) increased awareness of the interviewee with the materials, which is available to the investigator; b) liquid presence the defender at the interrogation.

The interrogation of suspects is one of the most riched of information investigative actions in the investigation of hooliganism committed during the sports-mass actions. During interrogation of one category of persons investigators clarified the circumstances of a crime, the message, the nature of activities of each partner, the data have tactical value. The mandatory application of tactical techniques for the most effective conduct of the investigated part of the investigation.

Keywords: hooliganism, interrogation, tactical support, investigating actions.

Постановка проблеми

Під час проведення спортивно-масових заходів досить часто трапляються випадки порушення громадського порядку та безпеки. Серед найбільш поширених суспільно небезпечних діянь у зазначених ситуаціях слід виділити хуліганство. У зв'язку з великою кількістю осіб, які можуть бути задіяні в його вчиненні, досить важливим є початковий етап розслідування. Слідчі (розшукові) дії в ньому функціонують у межах узгодженої цілісної системи, що направлена на збір, дослідження, оцінку і використання доказів та характеризується певним ступенем єдності в кримінально-процесуальному, морально-етичному, психологічному та організаційно-тактичному аспектах. У свою чергу, центральне місце на початковому етапі розслідування хуліганства, що вчинене при проведенні спортивно-масового заходу, займає допит підозрюваного.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми

Вагомий внесок у розвиток допиту внесли такі відомі вчені як Т.В. Авер'янова, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.С. Кузьмічов, Є.Д. Лук'янчиков, М.І. Порубов, М.В. Салтевський та інші. Дослідженням питань допиту під час розслідування хуліганства займалися М.С. Бушкевич, М.М. Єфімов, В.І. Захаревський, А.А. Кузнєцов, О.І. Овчаренко. Та в їх роботах не було приділено достатньої уваги організаційним і тактичним особливостям допиту підозрюваного під час розслідування хуліганства, вчиненого при проведенні спортивно-масового заходу. Доречно зазначити, що наше дослідження характеризує можливі варіанти поведінки слідчого при різних ситуаціях, що можуть скластися під час допиту підозрюваного.

Метою даної статті є визначення організаційно-тактичних особливостей допиту підозрюваного під час розслідування хуліганства, що вчинене при проведенні спортивно-масового заходу.

Для вирішення зазначеної мети, автором поставлені такі завдання:

1) визначити комплекс тактичних прийомів, що можуть використовуватися при допиті підозрюваного під час розслідування хуліганства, що вчинене при проведенні спортивно-масового заходу;

2) дослідити особливості та порядок їх застосування в ході проведення досліджуваної слідчої дії.

слідчий допит розслідування хуліганство

Виклад основного матеріалу

Однією з поширених слідчих дій на початковому етапі розслідування хуліганства, що вчинене при проведенні спортивно-масового заходу, є допит підозрюваного. Допит розглядається, на чому наголошував Р.С. Бєлкін, передусім, як інформаційний процес, що відбувається між слідчим та допитуваним [7, с. 97]. Це, мабуть, найскладніша й найвідповідальніша слідча дія. Напевно тому І.М. Якимов називав допит мистецтвом: таке велике значення для успіху допиту мають особисті якості слідчого [15, с. 305-307]. Адже вміло підготовлений і тактично правильно проведений, допит має велике значення хоча б тому, що показання людей у багатьох випадках пов'язані між собою, утворюють цілісну, логічно пов'язану систему доказів у справі, а по-друге, пояснюють і закріплюють інші докази, головним чином, документи, якими слідчий володіє вже на початковому етапі розслідування. При розслідуванні хуліганства, що вчинене при проведенні спортивно-масового заходу, допит також не втрачає своєї важливості.

У свою чергу, допит підозрюваного є одним із найскладніших. Це пояснюється тим, що слідчий володіє значно меншим обсягом інформації, ніж підозрюваний; більше того - така інформація має фрагментарний характер. Особливостями допиту підозрюваних при розслідуванні злочинів досліджуваного виду є: а) досить велика обізнаність допитуваного з матеріалами, які є в розпорядженні слідчого; б) нечаста присутність на допиті захисника.

Проведеним дослідженням встановлено, що 46 % слідчих ОВС визначають допит підозрюваних у вчиненні хуліганства при проведенні спортивно-масового заходу як джерело, з якого найчастіше була отримана значна кількість інформації. Вона сприяла встановленню істини, висуванню версій щодо особи злочинця та проведення подальших слідчих дій у кримінальних провадженнях, кваліфікованих за ст. 296 КК України.

При підготовці до будь-якої вербальної слідчої дії, як зазначає В.Г. Лукашевич, мають досліджуватися матеріали провадження та результати оперативно-розшукової діяльності в трьох основних напрямках: а) вивчення осіб, з якими належить спілкуватися; б) аналіз фактичних даних та зібраних у справі доказів; в) вивчення структури спілкування осіб, котрі цікавлять слідчого [8, с. 138]. Як вказує В.О. Коновалова, підготовка до допиту повинна включати вивчення матеріалів кримінальної справи; вивчення спеціальних питань; вивчення даних про особистість допитуваного; складання плану допиту [3, с. 39-53]. Більш докладно розглянемо деякі з них.

Обов'язковою умовою успішного проведення допиту підозрюваного є вивчення матеріалів кримінального провадження. Аналізу підлягають дані, як зазначає А.О. Крикунов, що містяться як у протоколах слідчих дій, так і в інших матеріалах справи. Це дозволяє виявити існуючі прогалини, розбіжності і суперечності під час розслідування та своєчасно вжити заходів щодо їх усунення [5, с. 25]. Невиконання зазначеної умови може вплинути на повноту, всебічність та об'єктивність розслідування та викликати необхідність проведення додаткових, повторних допитів, а також одночасних допитів двох або більше осіб.

Завдяки вивченню матеріалів кримінального провадження слідчий більш чітко може визначити предмет допиту, сформулювати запитання допитуваному, встановити коло осіб, які підлягають допиту, тощо. Загалом, цей захід, про що наголошує В.Ю. Шепітько, має на меті визначення предмета допиту, формулювання запитань допитуваному, визначення можливої тактичної лінії ведення допиту [6, с. 91-92].

Також необхідно проаналізувати слідчі дії, що були проведенні на початковому етапі розслідування: огляд місця події, допити свідків тощо. Їх дослідження може бути корисним для висування версій щодо механізму учинених злочинів, а також інших обставин провадження.

Під час розслідування хуліганства, що вчиненене групою правопорушників при проведенні спортивно-масового заходу, важливо з'ясувати характер злочинного угруповання і правильно визначити послідовність допиту кожного співучасника. В зазначених випадках допит підозрюваних найдоцільніше розпочинати з другорядних учасників, які у разі визнання своєї вини досить відверто розповідають про обставини хуліганства і роль кожного учасника. Проводячи аналіз отриманих показань, слідчий повинен звертати увагу на протиріччя між ними, а також на факти, стосовно яких спостерігається зіткнення інтересів підозрюваних. Адже їх можна використати при проведенні інших слідчих дій.

Потрібно зазначити, що під час допиту підозрюваних найчастіше слідчі допускають два істотних недоліки. Так, у деяких випадках слідчі нерідко обмежуються загальним визнанням вини з боку підозрюваного. В інших - під час допитів і в ході подальшого розслідування не завжди з належною повнотою встановлюються біографічні та інші відомості про підозрюваного, зокрема точний вік, сімейний стан, психологічні особливості тощо. У своєму дослідженні М.М. Єфімов виділяє такі обставини, які необхідно встановити під час допитів підозрюваних:

• дані про підозрюваного: сімейний стан, стан здоров'я, освіта, місце роботи, заохочення, стягнення, судимості і т.п.;

• чи знайомий він із потерпілим і в які має з ним стосунки;

• чи виникали конфліктні ситуації; що відомо підозрюваним про потерпілого, який він чинив опір та ін.;

• які конкретно хуліганські дії було учинено підозрюваним, за яких обставин, мотивів та метою;

• умисел хуліганських дій, тобто з якою метою і як оцінюють правопорушники свої дії, що примусило до їх вчинення;

• чи був підозрюваний тверезий чи перебував у стані алкогольного сп'яніння;

• з якого приводу, де, коли і з ким уживав спиртні напої;

• чи мав при собі зброю або які-небудь предмети, спеціально пристосовані для нанесення тілесних ушкоджень, якщо так, то які саме, де і коли їх придбав чи виготовив;

• чи чинив опір особам, що намагалися припинити його хуліганські дії, якщо так, то кому саме й у якій формі;

• яку шкоду, на його думку, він заподіяв своїми діями;

• його ставлення до своїх дій, їхня оцінка;

• чи вчинив він раніше які-небудь правопорушення або злочини і до якого виду відповідальності притягався;

• обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність: чи кається у вчиненому; як оцінює скоєний злочин; в якому стані знаходився, чи перебував у стані сп'яніння; чи мав при собі зброю; чи чинив опір представникам влади і громадськості [2, с. 89].

Вивченням кримінальних проваджень за даною категорією злочинів, нами встановлено, що допити підозрюваних спрямовувалися на з'ясування події злочину, обставин повідомлення, характер дій кожного співучасника - у 100 %; виявлення співучасників злочину - 52 %; з'ясування даних, що мають тактичне значення - 25 %; з'ясування причин та умов, що сприяли вчиненню злочину - 23 %. При цьому допит підозрюваних проводився: відразу після їх затримання - у 58 % випадків; більше одного разу - 31 %.

Тобто ще раз переконуємося у недостатньому рівні вивчення слідчими причин та умов, що сприяли вчиненню злочину. Також слушним є проведення допиту підозрюваного одразу після його затримання.

Під час проведення допиту слідчий, залежно від конкретної слідчої ситуації, вибирає найефективнішу тактичну позицію. Зрозуміло, що найбільш сприятливою для проведення допиту є безконфліктна ситуація. Вона має місце, коли підозрюваний бажає давати правдиві показання про всі обставини вчиненого злочину. Основними завданнями такого допиту, на чому наголошує А.Ф. Волобуєв, є: а) збереження безконфліктності; б) встановлення та фіксація показань у повному обсязі; в) створення умов для активізації пам'яті особи; г) деталізація показань; ґ) встановлення умов сприйняття та формування показань [1, с. 15-16].

У свою чергу, більш складною ситуацією допиту підозрюваного у вчиненні хуліганства є конфліктна, яка характеризується повним або частковим наданням неправдивих показань або відмовою від їх дачі. Як підмічає М.І. Порубов, результат допиту, що проводиться в умовах конфліктної ситуації, залежить від низки факторів: від наявності у слідчого достатньої інформації за тим чи іншим фактом; від гостроти конфлікту, який виник між слідчим та підозрюваним; від умов, у яких буде проходити спілкування з конфліктуючою особою; вміння слідчого застосовувати тактичні прийоми допиту та ін. [11, с. 129].

Але в усіх випадках під час допиту підозрюваного повинні використовуватися тактичні прийоми, спрямовані на виявлення неправди, які обираються слідчим у тій послідовності й у тому сполученні, який йому вбачається найбільш доцільним. До системи таких прийомів В. О. Коновалова відносить таке:

• постановка додаткових запитань;

• постановка деталізуючих запитань;

• постановка уточнюючих запитань;

• пред'явлення речових доказів;

• оголошення показань інших осіб;

• ознайомлення з протоколом огляду місця події;

• оголошення висновку експерта;

• оголошення результатів слідчого експерименту [4, с. 208].

У свою чергу М.П. Яблоков серед основних тактичних прийомів допиту підозрюваних розглядає такі:

• демонстрація перед допитуваним можливого механізму вчинення злочину;

• демонстрація доказів із роз'ясненням їх значення;

• створення уявлення про перебільшену поінформованість слідчого;

• приховування поінформованості слідчого від допитуваних;

• використання елементу раптовості [14, с. 153-156].

Слідчий може коригувати свою поведінку під час допиту залежно від динаміки психічного стану допитуваної особи. Тому основним тактичним прийомом, що повинен застосовуватися при допиті осіб, які підозрюються у вчиненні хуліганських дій під час проведення спортивно-масових заходів, є встановлення психологічного контакту. Психологічний контакт, на чому акцентує увагу М.І. Порубов, - це система взаємодії між особами під час спілкування, що заснована на довірі, за якої вони сприймають інформацію, яка виходить від кожного. Тому психологічний контакт повинен підтримуватися протягом усього допиту [10, с. 21-23]. У зв'язку з цим є зрозумілим, що для його встановлення можна застосовувати тактичні прийоми, зумовлені обставинами справи, особою злочинця, наявністю доказів тощо.

Допитуючи підозрюваного, який під час хуліганських дій чинив опір представнику влади або громадськості, працівнику міліції тощо, як зазначає М.І. Ніколайчик, необхідно уточнити: в який момент відбувся опір, чи супроводжувався він насильством або погрозою його застосування й у чому конкретно виразився; чи знав підозрюваний, кому він чинить опір [9, с. 16 ].

Ефективним тактичним прийомом викриття підозрюваного, який заперечує свою провину, є пред'явлення доказів. Він полягає у тому, як зазначає К.О. Чаплинський, що слідчий повідомляє підозрюваному про докази та інші матеріали, які викривають злочинців або спростовують їх показання, і демонструє їх у певній послідовності, визначаючи надалі позицію допитуваних як на допиті, так і під час усього розслідування [13, с. 244-245]. Серед доказів, що можна пред'явити особі, яка вчинила дії, кваліфіковані за ст. 296 КК України, М.М. Єфімов виділяє:

а) докази, що свідчать про його хуліганські дії або участь у хуліганстві (показання потерпілого і свідків, протокол огляду, висновок судовомедичної експертизи про тяжкість заподіяних ним тілесних ушкоджень; особисті предмети і документи, що він загубив на місці злочину, тощо);

б) докази, що свідчать про застосування або спробу застосування ним зброї або предметів, пристосованих для нанесення тілесних ушкоджень (зброя і предмети нападу, а також показання свідків щодо їх приналежності підозрюваному; висновок криміналістичної експертизи про те, що виявлені на зброї відбитки пальців належать підозрюваному, і т.д.);

в) документи, що характеризують особу допитуваного як хулігана (довідки про приводи, судимості, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за дрібне хуліганство, характеристики і т.п.) [2, с. 101].

При допиті підозрюваних у вчиненні хуліганських дій може застосовуватися приховування межі поінформованості слідчого. Приховуючи поінформованість, на чому наголошує К.О. Чаплинський, слідчий створює інформаційний вакуум, при якому аналізує наявні відомості, які заперечуються хуліганами і змушує їх взяти ініціативу на себе [12, с. 130-131]. Цей тактичний прийом надає можливість слідчому дійти висновку про лінію поведінки, яку обрав злочинець. У разі вчинення хуліганства групою осіб умисне замовчування фактів породжує у допитуваних нерозуміння, особливо коли вони очікують повідомлення будь-яких даних, аби орієнтуватися у своїй подальшій поведінці. Під час проведення спілкування більшість слідчих вказали, що застосовують такий прийом у практичній діяльності і вважають його найефективнішим, на відміну від інших.

Створення уявлення про інформованість слідчого, як зазначає К.О. Чаплинський, залишається основним тактичним прийомом за наявності доказів, які мають істотні прогалини на момент допиту [12, с. 130-131]. У справах про хуліганство даний тактичний прийом може бути застосований за наявності групи осіб, що вчинили суспільно небезпечне діяння. Адже шляхом демонстрації поінформованості слідчого про певні епізоди діяльності групи у хуліганів створюється таке враження, що хтось з їхніх співучасників дав розгорнуті показання. Поінформованість можна продемонструвати як обізнаність про зв'язки та способи життя допитуваних осіб, так і про причини відмови свідків (потерпілих) від давання показань тощо.

Висновки

Таким чином, допит підозрюваних є однією з найбільш інформаційноємних слідчих дій при розслідуванні хуліганства, що вчинене при проведенні спортивно-масового заходу. У ході допитів розглядуваної категорії осіб слідчими з'ясовуються обставини події злочину, повідомлення, характер дій кожного співучасника, дані, що мають тактичне значення. Застосування тактичних прийомів є обов'язковим для найбільш ефективного проведення досліджуваної слідчої дії.

Бібліографічні посилання