Правові аспекти гендеру в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правові аспекти гендеру в Україні

Постановка проблеми

Гендер як явище, його становлення та розвиток значною мірою зумовлені потребою в юридичному забезпеченні нових суспільних відносин. Необхідність правового регулювання тендерних відносин зумовлена також їх фундаментальністю. Гендерна проблематика зачепила майже всі сфери самореалізацій сучасної людини - економіку, політику, спорт, культуру. Така «об'ємність» завдань потребує їх централізованого виконання, загальнодержавної координації, закріплення за допомогою сталих єдиних підходів. Реалізувати це можливо за допомогою права - потужного механізму впливу на суспільні відносини. Важливим при цьому є ознайомлення з правовими аспектами гендеру.

Отже, метою цієї статті є аналіз правових аспектів гендеру в Україні.

Аналіз публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми

Серед сучасних українських вчених різні аспекти гендеру у своїх працях розглядали: Т.О. Свида (гендерна проблематика і право) [1], О.С. Цокур, І.В. Іванова (гендерне виховання) [1], Ю.В. Івченко (філософсько- правовий аналіз гендерної політики в Україні) [2], Г.В. Герасименко (гендерні аспекти соціально-економічної політики в Україні) [3], С.П. Юдіна (гендер у вищий освіті) [4] та інші.

Особливістю формування державної гендерної політики в Україні є те, що вона будується на основі міжнародних нормативно-правових актів, ратифікованих Україною, та регулюється національними нормативно- правовими актами щодо рівності між жінками і чоловіками. Значним кроком стало прийняття Верховною Радою України 8 вересня 2005 року Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», метою якого є досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства шляхом правового забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, ліквідації дискримінації за ознакою статі та застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, надані їм Конституцією і законами України [5].

Виклад основного матеріалу

Процес становлення в Україні демократичної держави та громадянського суспільства, соціальної їх орієнтованості, формування відповідного нормативно-правового поля, виконання взятих на себе міжнародних зобов'язань, а відтак - входження країни як рівноправної до світового та європейського співтовариства, вимагає концептуального визначення, розробки й здійснення ґендерної політики як основи формування ґендерної культури, розвитку ґендерної активності чоловіків і жінок, адаптації до світових умов творення ґендерної демократії.

Розбіжність в існуючих на сьогоднішній день концепціях гендеру зумовлена як відносною «молодістю» гендерного підходу (перші наукові праці з'явилися близько тридцяти років тому), так і складністю самого феномена. Спільним для них є розрізнення понять стать (sex) і гендер (gender).

Поняття «гендер», як відомо, було введене в соціальні науки Енн Оклей в 70-х роках ХХ сторіччя. Воно походить від грецького слова "генос", що означає походження, матеріальний носій спадкоємності. У близькому значенні воно відповідає українському поняттю «рід», «досвід роду». Спочатку інтерес зарубіжних дослідників був зосереджений здебільшого на доведенні існування гендеру, тобто у виявленні небіологічної зумовленості відмінностей між чоловічим і жіночим у культурі та соціумі. З кінця 80-х років минулого століття дослідницький інтерес спрямовується на виявлення залежності гендерних відносин і гендерних ролей від культурного типу. Сьогодні «гендер» розуміється як розподіл ролей між статями в суспільстві з усіма наслідками такого розподілу: економічними, політичними, соціальними, культурними і психологічними, які неминуче випливають із цього.

Термін «гендер» позначає соціальну стать людини, на відміну від біологічної статі, соціально-рольовий статус, який визначає соціальні можливості кожної статі в освітній, професійні діяльності, доступі до влади, сімейній ролі та репродуктивній поведінці і є одним із базових вимірів соціальної структури суспільства [2, c. 8].

Термін «ґендер» не замінює термін «стать», який означає винятково біологічну відмінність між чоловіками та жінками. Наприклад, статистичні дані розділяються за ознакою статі. Термін «ґендер» використовується для аналізу ролей, відповідальності, обмежень, можливостей та потреб чоловіків і жінок в усіх сферах та будь-якому наданому соціальному контексті [6].

Під статтю розуміють ті анатомо-біологічні особливості людей, на основі яких люди визначаються як чоловіки і жінки. Його слід вживати тільки стосовно характеристик і поведінки, які випливають безпосередньо з біологічних відмінностей між чоловіками і жінками.

Гендер же трактується як один із базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально-демографічними і культурними характеристиками (раса, соціальна верства, вік) організовує соціальну систему. Соціальне відтворення тендерної свідомості на індивідуальному рівні підтримує засновану за ознакою статі соціальну структуру.

Гендер створюється (конструюється) суспільством як соціальна модель жінок і чоловіків, що визначає їх положення і роль у суспільстві та його інститутах. Гендерні системи розрізняються в різних суспільствах, проте в кожному вони асиметричні: чоловіки і все «чоловіче/маскулінне» (риси характеру, моделі поведінки, професії та інше) вважається первинним, значущим і домінуючим, а жінки і все «жіноче/фемінне» - вторинним, підлеглим, незначним із соціальної точки зору. Суттю конструювання гендеру є полярність і зіставлення [1, с. 9].

Тобто під гендером розуміють організовану модель соціальних відносин між жінками та чоловіками, яка не тільки характеризує їхнє спілкування і взаємодію в сім'ї, а й визначає соціальні взаємостосунки в основних інституціях суспільства.

Правове регулювання державної гендерної політики, як зазначалося вище, здійснюється нормативно-правовими актами двох рівнів: наднаціонального (міжнародні правові акти, ратифіковані Україною) та національного (національні нормативно-правові акти щодо рівноправності жінок і чоловіків). Проте утвердження рівності обох статей, забезпечення їх рівних прав і можливостей потребує вдосконалення й оптимізації функціонування всієї правової системи України. Без підвищення ефективності галузевого законодавства щодо гендерної рівності неможливо успішно розвивати гендерну політику в сучасному українському суспільстві. Гендерна рівність має стати яскравим проявом демократичної побудови українського суспільства, утвердження ідеалів демократичної, соціальної, правової держави, відповідати вимогам часу та європейським стандартам.

Україна підписала міжнародні документи з питань гендеру і цим самим визнала гендерний підхід як найдоцільніший для визначення планів, програм і перспектив національних перетворень, зобов'язалася юридично забезпечувати рівність, розвиток і справедливість у країні, керуючись гендерними ідеями соціальної рівності. Конституція України політично і юридично визначила гендерну стратегію розвитку українського суспільства.

У Конституції України закріплено такі принципи правового статусу особи: невідчуження та непорушності прав і свобод людини (стаття 21), рівноправності прав і свобод осіб (стаття 24), єдності прав та обов'язків людини і громадянина (стаття 23), гарантованості прав і свобод людини і громадянина (стаття 22), відповідності прав і свобод міжнародно-правовим актам (стаття 9) [7].

Конституційні принципи правового статусу особи поширюються на всі її права, свободи та обов'язки, визначають основні риси цього статусу всіх членів суспільства, а отже, мають універсальний характер. Принцип рівності прав є одним із головних принципів правового статусу особи. Рівноправність жінок і чоловіків належить до основних прав людини, і це право як основне закріплено в Конституції України.41

Для забезпечення рівності статей велике значення мають статті 21 «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» та 23 Конституції України: «Кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості» [7]. Зміст цих статей дає підстави стверджувати, що кожна людина незалежно від статі має користуватися в суспільстві всіма закріпленими в законодавстві правами, використовувати їх для розвитку своїх здібностей на свій розсуд. Будь-яка особа повинна поважати права інших і не порушувати їх.

Найбільш системно і повно положення щодо рівності статей сформульовано в статті 24 Конституції України. В ній закріплено один із аспектів принципу рівності - необхідність застосування однакових стандартів прав і обов'язків до всіх без винятку осіб. Громадяни України - і чоловіки, і жінки - можуть нарівні користуватися всім обсягом конституційних прав і свобод без дискримінації з боку держави або інших осіб за будь-якими мотивами. Абстрактне поняття рівності в статті 24 Конституції України визначається такими критеріями, як раса, колір шкіри, походження особи, стать тощо, і конкретною сферою застосування [7].

Стаття 3 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» закріплює основні напрями державної політики щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а саме:

- утвердження ґендерної рівності;

- недопущення дискримінації за ознакою статі;

- застосування позитивних дій;

- забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень;

- забезпечення рівних можливостей жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків;

- підтримку сім'ї, формування відповідального материнства і батьківства;

- виховання і пропаганду серед населення України культури ґендерної рівності, поширення просвітницької діяльності у цій сфері;

- захист суспільства від інформації, спрямованої на дискримінацію за ознакою статі [5].

Однак закріплення рівності у правах не розв'язує проблеми реальної рівності. Досвід радянської держави показує, що отримання жінками однакових з чоловіками прав не ліквідувало всіх видів дискримінації щодо жінок. Крім закріплення рівних прав, необхідно надати представникам обох статей рівні можливості для їх реалізації. Рівність жінок і чоловіків не буде запроваджено, якщо суспільство не готове сприйняти саму ідею тендерної рівності й адаптувати її.

Висновки

Впровадження гендерних аспектів у формуванні законодавства України - це питання соціальної справедливості, вирішення якого необхідне для забезпечення рівноправного та стійкого людського розвитку шляхом застосування найбільш результативних і ефективних методів державного втручання. Такий підхід розглядається як процес оцінки будь-якого планового заходу, зокрема законодавства, стратегій і програм в усіх сферах і на всіх рівнях з точки зору його впливу на жінок та чоловіків. Дана теорія ґрунтується перш за все на тому, що інтереси і досвід жінок, так само як і чоловіків, є невід'ємним критерієм у процесі розробки загальної концепції, здійснення моніторингу й оцінки напрямків державної політики в політичній, економічній і суспільній сферах для того, щоб жінки і чоловіки могли одержувати рівну вигоду, а нерівність була викорінена.

Безумовно, важливим кроком у формуванні гендерного законодавства стало прийняття Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 року.

Впровадження в суспільстві тендерної рівності є актуальним для України.

Бібліографічні посилання

1. Гендерний розвиток у суспільстві : конспекти лекцій. - 2-ге вид. - К., 2005.

2. Івченко Ю.В. Філософсько-правовий аналіз гендерної політики в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.12. - «філософія права» / Ю.В. Івченко. - К., 2009.

3. Герасименко Г.В. Ґендерні аспекти соціально-економічної політики в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. Наук : спец. 08.09.01. - «Демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика» / Г.В. Герасименко. - К., 2004. .

4. Юдіна С.П. Гендер у вищий освіті: тенденції і проблеми / С.П. Юдіна // Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві : матер. Всеукр. науково-практ. конф. (м. Київ, 11-13 грудня 2003 р.). - К., 2003. - С. 167-170.

5. Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків : Закон України від 08.09.2005 // ВВР України. - 2005. - № 52. - Ст. 561.

6. Гендер [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://csrgender.org.ua.

7. Конституція України [Електроннийресурс].- Режим доступу: http ://zakon4. rada.gov .ua/laws.

Размещено на Allbest.ru