Процесуальна необхідність визначення принципів здійснення міжнародного розшуку осіб

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет ДПС України

ПРОЦЕСУАЛЬНА НЕОБХІДНІСТЬ ВИЗНАЧЕННЯ ПРИНЦИПІВ ЗДІЙСНЕННЯ МІЖНАРОДНОГО РОЗШУКУ ОСІБ

П.В. Цимбал, доктор юридичних наук

О.М. Ляшук

Анотація

Проаналізовано необхідність визначення основних засад (принципів) здійснення міжнародного розшуку осіб з метою застосування їх у практичній сфері. Виокремлено групи принципів здійснення міжнародного розшуку осіб та запропоновано внести відповідні зміни до законодавства.

Проанализированa необходимость определения основных принципов осуществления международного розыска лиц с целью применения их в практической сфере. Выделены группы принципов осуществления международного розыска лиц и предложено внести соответствующие изменения в законодательство.

The necessity of definition of the basic foundations (principles) of implementation of the international search of persons in order to their application in the practical sphere are analysed. The groups of the principles of implementation of the international search ofpersons are allocated and it is offered to make corresponding changes to the legislation.

У сучасних умовах міжнародна співпраця відіграє важливу роль у зміцненні і розвитку міжнародного співробітництва між державами. Значним також є вплив можливостей такої допомоги на охорону законних інтересів, прав і свобод особи, суспільства і держави, на зміцнення міжнародного правопорядку та боротьбу зі злочинністю.

Важливе місце серед процесуальних дій у кримінальному провадженні відіграє міжнародний розшук осіб.

Діяльність правоохоронних органів, спрямована на організацію та здійснення міжнародного розшуку осіб, повинна базуватися на певних принципах, що складають основу боротьби зі злочинністю та які використовує слідчий у своїй розшуковій діяльності. Зазначимо, що виокремлення таких принципів дозволить закріпити основні критерії розшукової діяльності, від рівня дотримання яких залежить стабільність та ефективність міжнародного розшуку осіб. У зв'язку з цим тема, обрана нами, є актуальною.

Загалом проблема визначення принципів розшукової діяльності в загальному була предметом вивчення багатьох учених, зокрема: Д.М. Афанасіаді, А.В. Дунаєва,., Г А. Душейко, В.В. Ігнатенко, С.Є. Житняк, О. В Захарченко, Є.В. Зозуля, О.Н. Карпов, Д.А. Компанієць, І.В. Лєшукова, В.Я. Мацюк, В.С. Овчинський та ін.

Метою дослідження є аналіз наукових праць щодо визначення принципів здійснення міжнародного розшуку осіб, удосконалення системи вказаних принципів і внесення відповідних змін до законодавства.

Проблема визначення принципів при здійсненні розшукових функції стала предметом наукових досліджень багатьох науковців. Зокрема, при розгляді розшуку як окремого правового інституту В.В. Ігнатенко поділяє розшукові принципи на чотири групи: 1) принципи міжнародного права, які регулюють співробітництво держави в цілому (співробітництво, суверенна рівність держав, невтручання у внутрішні справи один одного, добросовісне виконання міжнародних зобов'язань); 2) принципи міжнародної правової допомоги в кримінальному провадженні (взаємність і добровільність співробітництва; дотримання суверенітету та безпеки договірних сторін; поступка частини суверенітету при проведенні процесуально-слідчих дій за участю громадян іншої держави; допустимість застосування іноземного законодавства при виконанні процесуально-слідчих дій, а також оперативно-розшукових заходів щодо запиту іншої держави тощо); 3) принципи розшуку та забезпечення конфіскації майна, як окремого правового інституту правової допомоги в кримінальних справах (якомога ширша співпраця з метою розслідування й судового розгляду справ, що стосуються конфіскації засобів і доходів; обов'язковість вживання заходів щодо забезпечення конфіскації; неприпустимість посилання на банківську таємницю як підставу для відмови в наданні правової допомоги); 4) окремі кримінально-процесуальні принципи, передбачені національним законодавством держав, які співпрацюють (законність; державна мова судочинства; рівність людей перед законом і судом; недоторканність житла; забезпечення таємниці листування, телефонних та інших розмов, телеграфної й поштової кореспонденції; забезпечення таємниці банківських вкладів; непорушність права власності) [6, с. 12].

О.В. Захарченко виділяє такі принципи розшукової діяльності слідчого [5, с. 180-183]:

1. Принцип точності вихідної інформації. Початковий успіх організації розшуку обвинувачених, які ухиляються від явки за викликом слідчого, органу дізнання чи суду, полягає в точності інформації, отриманої органами досудового слідства про особу, яку об'явили у розшук. У цьому аспекті діяльність слідчого, органу дізнання повинна бути спрямована насамперед на вивчення особливості обвинуваченого у вчиненні злочину. Для того щоб за мінімальних витрат у найкоротший строк обвинуваченого було виявлено, важливим завданням слідчого є правильна та точна інформованість органу дізнання, тобто тієї структури, яка буде безпосередньо займатися розшуком.

2. Принцип планомірності розшуку виражається у взаємодії органів дізнання та слідчого, як по зупинених кримінальних справах, так і в тих випадках, коли обвинувачений оголошений у розшук без зупинення кримінальної справи. Складання злагодженого плану щодо розкриття злочину повинно здійснюватись у кожній справі.

3. Принцип безперервності розшуку. Вимоги безперервності розшуку базуються на тому, що за своєю сутністю розшукова діяльність часто виступає як процес переслідування злочинця. Якщо необгрунтовано зупиняється розшукова діяльність - втрачається можливість з використанням найменших сил та засобів органів внутрішніх справ швидкого встановлення місцезнаходження обвинуваченого, який ухиляється від слідства та суду.

Специфіку і характер розшукової діяльності, на думку А.В. Дунаєвої, визначають також і такі принципи:

- оперативності, який означає швидкість у здійсненні розшукових заходів та гнучкість в їх плануванні з урахуванням ситуацій, які змінюються [2, с. 89-94];

- взаємодії органів та підрозділів ОВС може бути визначений як елемент організації розслідування, що полягає в погодженому визначенні і здійсненні слідчих дій, оперативно-розшукових та інших заходів під керівництвом слідчого з метою ефективного вирішення завдань кримінального судочинства;

- наступальності передбачає систематичне проведення розшукових заходів, що випереджають дії злочинців;

- конспірації передбачає здійснення пошукових, розшукових заходів у певній таємниці від осіб, яких перевіряють і розшукують, а також від інших осіб, які не мають прямого службового відношення до організації і вчинення таких заходів;

- поєднання гласних та негласних заходів під час розшуку злочинців, які переховуються, випливає із змісту наведеного поняття "розшук обвинуваченого", який являє собою систему гласних і негласних заходів, що використовують органи слідства та дізнання з метою встановлення місцезнаходження обвинуваченого [3, с. 130-131].

Деякі з визначених принципів, а саме принцип оперативності, точності вихідної інформації; планомірності розшуку, поєднання гласних та негласних заходів під час розшуку осіб, виступають основоположними засадами при здійсненні міжнародного розшуку осіб. Проте, на нашу думку, доцільно виокремити такі принципи: принцип законності; переваги норм міжнародних договорів над нормами внутрішнього законодавства; використання можливостей міжнародних організацій у здійсненні міжнародного розшуку осіб; всебічного сприяння взаємодії правоохоронних структур різних держав у цій сфері; непорушності таємниці досудового розслідування; свободи вибору процесуальних дій при здійсненні міжнародного розшуку осіб.

На підставі проведеного аналізу наукових праць та норм чинного законодавства України було зроблено висновок, що ці принципи можна об'єднати в такі групи: нормативні (принцип законності та переваги норм міжнародних договорів над нормами внутрішнього законодавства), процесуальні (поєднання гласних та негласних заходів під час розшуку осіб, використання можливостей міжнародних організацій у здійсненні міжнародного розшуку осіб; всебічного сприяння взаємодії правоохоронних структур різних держав у цій сфері; непорушності таємниці досудового розслідування) та організаційні (принцип оперативності; точності вихідної інформації; планомірності та свободи вибору процесуальних дій при здійсненні міжнародного розшуку осіб).

Оскільки деякі з цих керівних начал розглянуті вище, відпадає необхідність їх наукового обґрунтування. Натомість потрібно розглянути принцип законності. Це найважливіший критерій, який полягає у забезпеченні єдності розуміння законів та підзаконних актів, одноманітного тлумачення та застосування нормативно-правових актів, встановлення рівних можливостей та відповідальності для всіх суб'єктів розшуку осіб [4].

Зазначимо, що цей принцип у законодавств трактується по-різному: ст. 19 Конституція України. ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України", ст. 129 Конституції України: "Основними засадами судочинства є:..законність.", ч. 1 ст. 68 Конституції України: "громадяни зобов'язані неухильно додержуватись Конституції та законів України..." [7].

Цей принцип також означає, що будь-які розшукові дії повинні здійснюватися лише відповідно до норм законодавства і міжнародних договорів, а у разі невідповідності дій органів досудового розслідування нормативно-правовим актам тягне за собою їх недійсність.

Важливою складовою принципу законності є відповідність підзаконних нормативних актів законам і Конституції, адже всі відомчі накази, інструкції Міністерства внутрішніх справ, Укрбюро Інтерполу, Служби безпеки України та інших державних структур не повинні суперечити, в першу чергу, Основному Закону та іншим законам.

Перевага норм міжнародних договорів над нормами внутрішнього законодавства кореспондується із ч. 1 ст. 9 Конституції України, встановлює: "Чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в частиною національного законодавства України" [7]. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" у разі розбіжності правил міжнародного договору України з правилами внутрішнього законодавства нашої держави потрібні застосовувати правила міжнародного договору [9].

Принцип використання можливостей міжнародних організацій у здійсненні міжнародного розшуку осіб заслуговує на особливу увагу. Як було зазначено нами вище, є безліч міжнародних організацій, серед функцій яких ми можемо віднайти сприяння здійсненню розшуку осіб за межами певної держави: ООН, Рада Європи, Інтерпол, Європол тощо. Зокрема, використання глобальної інформаційної поліції та системи підтримки, Національного центрального бюро Інтерполу дозволяє отримати миттєвий доступ до важливих даних щодо розшукуваних осіб, підготовка кадрів правоохоронних органів та надання оперативної допомоги правоохоронним структурам держав-членів Інтерполу набагато пришвидшує розшуковий процес. Важливе значення для здійснення міжнародного розшуку, зокрема, врегулювання видачі особи (екстрадиції), мають міжнародні акти, прийняті ООН, Радою Європи, ЄС.

У статті 222 КПК України закріплено положення про обмеження можливості про оголошення даних досудового розслідування. Так, відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв'язку з участю в ньому, про їх обов'язок не розголошувати такі відомості без його дозволу [8].

Інформація щодо здійснення міжнародного розшуку в більшості випадків відноситься до службової, оскільки міститься в документах, які становлять внутрішньовідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов'язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій правоохоронними органами. За порядком доступу така інформація є конфіденційною, тобто публічною інформацією з обмеженим доступом. У зв'язку з цим розголошувати будь-які дані щодо розшуку особи забороняється слідчим чи прокурором забезпечення ефективності та швидкості такого розшуку.

Принцип всебічного сприяння взаємодії правоохоронних структур у процесі міжнародного розшуку осіб означає підтримку та гарантування співробітництва слідчих різних держав з метою розшуку особи. Зазначимо, що така взаємодія здійснюється в багатьох напрямах. Виділяючи такі напрями співробітництва, потрібно погодитися з позицією Д.М. Афанасіаді, що вони забезпечують конкретизацію та цілеспрямованість їх зусиль, а також попереджає розпорошеність дій з їхнього боку та можливий вихід ними за межі власної визначеної законодавством компетенції [1, с. 52]. Така важливість напрямів діяльності, на думку вченого, вимагає їх нормативного оформлення. До напрямів міжнародного співробітництва у боротьбі зі злочинністю науковець відносить створення та впровадження у життя єдиних, та обов'язкових рівною мірою для всіх учасників нормотворчого процесу правових норм у тій чи іншій сфері суспільних відносин; безпосередня взаємодія органів правопорядку в процесі виконання оперативно-розшукової діяльності; наукове та навчально-освітнє співробітництво; надання взаємної фінансової підтримки та технічної допомоги у вигляді новітніх технологій технічних пристроїв, механізмів, транспортних засобів тощо.

Зазначимо, що в деяких правових актах виділені напрями вказаної взаємодії (Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю, спільна Інструкція МВС та СБУ про взаємодію правоохоронних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю). Цей принцип також закріплений у як першому Статуті Інтерполу 1923 року, так і в ст. 2 Статуту 1956 року, яка передбачає "широку взаємодію всіх органів (установ) кримінальної поліції в рамках існуючого законодавства країни". Проте вони "розпорошені" і потребують законодавчого унормування. На основі цього ми пропонуємо внести статтю 573- 2 КПК України такого змісту:

"Стаття 573-2

1. Напрямами співробітництва правоохоронних органів у процесі міжнародного розшуку осіб є:

1) створення нормативних документів щодо розшуку особи за межами певної держави, що здійснюється завдяки спільній діяльності двох чи більше держав в особі їх компетентних органів та посадових осіб, а також органів і посадових осіб міжнародних організацій;

2) спільне здійснення оперативно-розшукових заходів;

3) наукове та навчально-освітнє співробітництво, а саме: обмін досвідом, участь у наукових конференціях, симпозіумах, круглих столах, підготовка відповідних кадрів, підвищення кваліфікації;

4) надання взаємної фінансової підтримки та технічної допомоги у вигляді новітніх технологій, у визначених законом випадках. Така допомога надається на підставі запиту держави, яка потребує відповідної підтримки в порядку надання міжнародної правової допомоги.

5) створення слідчих груп з працівників правоохоронних органів різних держав у процесі здійснення міжнародного розшуку осіб.

2. Законодавство може передбачати інші напрями співробітництва у процесі міжнародного розшуку осіб".

Свобода вибору процесуальних дій при здійсненні міжнародного розшуку осіб є одним із основоположних начал здійснення міжнародного розшуку осіб. Відповідно до КПК України слідчий може використовувати гласні слідчі (розшукові) дії (обшук, огляд, допит, пред'явлення особи для впізнання, слідчий експеримент тощо) і негласні слідчі (розшукові) дії (обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, спостереження за особою, річчю або місцем, аудіо-, відеоконтроль місця, контроль за вчиненням злочину тощо). Різноманітність та багатогранність цих заходів та надання свободи вибору дає можливість слідчому пришвидшити процес міжнародного розшуку. міжнародний розшук особа законодавство

Підводячи підсумок наведеної думки, поєднавши зазначені принципи в єдину складову та визначивши характерні лише міжнародному розшуку основоположні начала, можемо визначити такі принципи здійснення міжнародного розшуку осіб, нормативно закріпивши їх у статті 573-3 КПК України:

"Стаття 573-3

1. Нормативними принципами здійснення міжнародного розшуку є: принцип законності та переваги норм міжнародних договорів над нормами внутрішнього законодавства.

2. Процесуальні принципи - поєднання гласних та негласних заходів під час розшуку осіб, використання можливостей міжнародних організацій у здійсненні міжнародного розшуку осіб; всебічного сприяння взаємодії правоохоронних структур різних держав у цій сфері; непорушності таємниці досудового розслідування.

3. До організаційних принципів відносяться принцип оперативності; точності вихідної інформації; планомірності та свободи вибору процесуальних дій при здійсненні міжнародного розшуку осіб".

Отже, визначення системи принципів щодо здійснення міжнародного розшуку осіб викликане потребами практики. Для того щоб здійснювати міжнародний розшук осіб, при цьому не порушуючи права чи інтереси людей, потрібно базувати свою діяльність на певних засадах. До таких засад пропонуємо відносити нормативні (прийняття нормативно-правових актів), процесуальні (здійснення процесуальних дій, передбачених КПК України) та організаційні (спрямовані на підвищення ефективності міжнародного розшуку осіб).

Список використаної літератури

1. Афанасіаді Д.М. Напрямки взаємодії правоохоронних і компетентних органів, посадових осіб окремих держав, міжнародних організацій при розслідуванні злочинів міжнародного характеру / Д.М. Афанасіаді // Форум права. - 2012. - N° 1. - С. 52-58.

2. Басков В.И. Оперативно-розыскная деятельность / Басков В.И. - М.: БЕК, 1997. - 198 с.

3. Дунаєва А.В. Основні змістові елементи діяльності слідчого щодо розшуку обвинуваченого / А.В. Дунаєва // Вісник Академії адвокатури України. - 2012. - № 1(23). - С. 128-134.

4. Зайчук О.В. Теорія держави і права: підручник [Електронний ресурс] / О.В. Зайчук, Н.М. Оніщенко; [за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко] - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 688 с. - Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/law/zaychuk_tdp/part3/2502.htm.

5. Захарченко О.В. Теорія та практика кримінального судочинства / О.В. Захарченко // Теорія та практика кримінального судочинства: матеріали Міжнар. наук. -практ. конф. (Харків, 20-21 трав. 2011 р.) / М-во внутр. справ України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : ТИТУЛ, 2011. - С. 180-183.

6. Ігнатенко В.В. Розшук та забезпечення конфіскації майна в механізмі співробітництва держав у боротьбі зі злочинами: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 "Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно- розшукова діяльність" / В.В. Ігнатенко. - Запоріжжя, 2010. - 23 с.

7. Конституція України: Закон України: від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу:http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/254%D0%BA/-96%D0%B2%D1%80.

8. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України: від 13.04.2012 № 4651-V1 : станом на 15 грудня 2013 року [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show /4651%D0%B017/print1329932-924471646.

9. Про міжнародні договори України: Закон України: від 29.06.2004 року № 1906-IV [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. - Режим доступу: http:// zakon2.rada.gov. ua/laws/show/1906-15.

Размещено на Allbest.ru