Потерпілий у криміналістичній характеристиці крадіжок, грабежів та розбійних нападів, вчинених неповнолітніми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Потерпілий у криміналістичній характеристиці крадіжок, грабежів та розбійних нападів, вчинених неповнолітніми

О.В. Сіренко

кандидат юридичних наук

Національний університет ДПС України

Статтю присвячено дослідженню потерпілого як елементу криміналістичної характеристики крадіжок, грабежів та розбійних нападів, вчинених неповнолітніми. Розглянуто структуру особи потерпілого, особливості її формування та класифікацію потерпілих. Визначено віктимні ситуації, які виникають при вчиненні неповнолітніми крадіжок, грабежів і розбійних нападів.

Ключові слова: жертва злочину, потерпілий, криміналістична характеристика, неповнолітній, віктимність, віктимна ситуація, крадіжка, грабіж, розбійний напад.

потерпілий криміналістичний злочин неповнолітній

Розглядаючи питання методики розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми, і, зокрема, криміналістичної характеристики крадіжок, грабежів та розбійних нападів, скоєних ними, важливо звернути увагу на характеристику особи потерпілого.

У різний час роль потерпілого в механізмі вчинення злочинів досліджувалася у працях вітчизняних і зарубіжних учених: Л. В. Франка, А. І. Долгової, В.С. Мінської, В. Н. Кудрявцева, Д. В. Рівмана, В. І. Полубинського, В. Я. Рибальської, Є. Є. Центрова, В. Є. Христенко, А. Л. Репецької, В. О. Тулякова та ін.

Потерпілі від крадіжок, грабежів та розбійних нападів, вчинених неповнолітніми, мають ряд властивостей, що зумовлюють їх віктимність, серед яких переважають біологічні - стать, соціальні - соціальні ролі і статус; морально-психологічні - схильність до вживання алкоголю і наркотичних засобів, легковажність і нерозбірливість у виборі знайомств, агресивність.

Так, за даними, отриманими нами під час дослідження кримінальних проваджень, найвищий рівень віктимності мають жінки, які становлять 55 % серед потерпілих, особи у віці від 50 і старші - 49 %, особи, які працюють, - 52 %, особи, схильні до вживання алкоголю, - 34 %, та особи, схильні до вживання наркотичних засобів, - 22 %.

Розглядаючи соціально-демографічні якості потерпілих від злочинів, вчинених неповнолітніми, необхідно зазначити, що серед останніх, за даними нашого дослідження, жінки становлять 55 % (221 осіб), чоловіки 45 % (179 осіб). 37 % (148 осіб) потерпілих становлять особи у віці від 12 до 17 років, 14 % (57 особи) - від 18 до 29 років, 49 % (195 осіб) - від 30 років і старші. 70 % (281 осіб) потерпілих неодружені, 30 % (119 осіб) - перебували в шлюбі. 20 % (81 особа) потерпілих мали вищу освіту, 39 % (154 осіб) - середню і 41 % (165 осіб) - не мали освіти. 52 % (209 осіб) потерпілих на час вчинення щодо них злочину працювали, 23 % (90 осіб) - навчалися, 25 % (101 особа) - не працювали і не навчалися.

Щодо морально-психологічних ознак, то 34 % потерпілих (135 осіб) характеризувалися схильністю до вживання алкоголю, 22 % (88 осіб) - вживали наркотичні засоби, 1 % (4 особи) - мали різні психічні відхилення і стосовно 43 % (173 особи) потерпілих дані відсутні.

Поведінка під час ситуації злочину у 21 % (84 осіб) потерпілих була провокуючою (негативною), у 3 % (12 осіб) - нейтральною, у 37 % (147 особи) - сприяючою, у 5,5 % (22 особи) - протидіючою і щодо поведінки ще 32,5 % (130 особи) дані відсутні.

На підставі викладеного вище можна скласти узагальнений соціальний портрет потерпілих від крадіжок, грабежів та розбійних нападів, вчинених неповнолітніми. Це особа жіночої статті (55 %) зрілого віку (49 %) без освіти (41 %), що працює (52 %), схильна до вживання алкоголю (34 %) і поведінка якої сприяє вчиненню злочину щодо неї (37 %).

Необхідно зауважити, що при здійсненні криміналістичної характеристики крадіжок, грабежів та розбійних нападів, вчинених неповнолітніми, важливим є питання взаємодії злочинця і потерпілого.

Психологи вказують, що при взаємодії потерпілого і злочинця особа, потрапляючи в умови насильницького впливу, залежно від значимості цінностей, які втрачаються, відчуває сильне емоційне напруження, яке знижує рівень довільної регуляції її дій. Це призводить до того, що вчинки людини в цьому стані досить часто не зовсім усвідомлені, а визначаються формами поведінки [9, с. 68].

Аналізуючи дані щодо потерпілих від злочинів проти власності, зокрема від грабежів та крадіжок, потрібно зазначити, що від цих злочинів найбільше потерпіло жінок і від одного, і від другого злочину по 57 %. За віковою ознакою найбільше потерпілих серед осіб віком 50 років і старші (від крадіжок 47 %, грабежів 50 % та розбоїв 53 %) та серед осіб у віці від 11 до 17 років (від крадіжок 36 %, грабежів 43 % та розбоїв 29 %). У віці від 30 до 49 років потерпілими від крадіжок стали 10 % осіб, від грабежів - 4 % осіб та від розбоїв - 10 %. У віці від 18 до 29 років потерпілими від зазначених злочинів стали відповідно 7, 3 та 8 % осіб. При цьому потерпілі характеризувалися у більшості випадків сприяючою поведінкою, відповідно 32 і 43 %. Щодо потерпілих від крадіжок потрібно зазначити, що серед них 25 % схильні до вживання алкоголю, 21 % - до вживання наркотичних засобів, 2 % мають психічні відхилення і щодо 37 % потерпілих - дані відсутні. Стосовно морально-психологічних характеристик потерпілих від грабежів, то 35 % схильні до вживання алкоголю, 20 % - до вживання наркотичних засобів, 10 % характеризуються легковажністю і стосовно 35 % потерпілих такі дані відсутні.

Від розбою потерпіло 30 % жінок та 70 % чоловіків. Поведінка потерпілих від розбою на момент вчинення злочину мала сприяючий характер (23 %) та була протидіючою (25 %).

15 % потерпілих від розбою перебували у стані алкогольного сп'яніння і 23 % - під дією наркотичних засобів. Відносно 43 % потерпілих дані щодо їх морально-психологічної характеристики відсутні.

При вивченні відносин, які виникають між злочинцем і потерпілим, потрібно звертати увагу на поведінку останнього до моменту вчинення, у момент вчинення і після вчинення злочину.

Якщо ми хочемо зрозуміти, чому виник той чи інший тип поведінки у людини, необхідно розглянути відносини, що пов'язують конкретну особу з навколишнім середовищем. Взагалі зовнішні обставини можуть по-різному сприйматися різними людьми. Так, у ситуації, коли в результаті нещасного випадку гинуть люди, одна особа може кинутися на допомогу, а інша в цей час буде нишпорити по речах, кишенях з метою знайти гроші чи інші матеріальні цінності. Тип життєвої ситуації, в яку потрапляє той чи інший суб'єкт, багато в чому визначається особливостями способу життя особи, мікросередовищем спілкування.

Зв'язок між злочинцем і жертвою - це завжди соціальний зв'язок. Він існує об'єктивно, незалежно від того, усвідомлюють вони його чи ні. Це завжди взаємодія, незалежно від конкретного змісту такої взаємодії, форми якої досить різні.

Типи зв'язків між злочинцем і жертвою можуть бути матеріальними і духовними, основними (для кожного із суб'єктів зв'язку) і другорядними, усвідомлюваними і неусвідомлюваними. Можна виділити зв'язок докримінальний, „кримінальний”, посткримінальний, безпосередній, опосередкований, двосторонній і багатосторонній [6, с. 83-84].

Зв'язок „злочинець - жертва” може розглядатись і як певний стан, коли в одній особі „вживаються” злочинець і жертва одночасно або чергуючись [3, с. 123]. Про це зазначає і Л. В. Франк: „чергування може бути не тільки у вигляді „нападник, а потім жертва”, „жертва, а потім нападник”, але і по замкненому колу: „нападник, жертва, знову нападник” і „жертва, нападник і знову жертва” [8, с. 15].

Типи зв'язків злочинця і потерпілого різні. Так, Є. Є. Центров поділяє їх за: 1) часом виникнення: а) що утворюється до вчинення злочину; б) що виникає у процесі злочинного посягання; 2) характером (наявністю чи відсутністю) взаємодії потерпілого і злочинця (у процесі вчинення посягання зв'язок може бути безпосереднім (контактним) або ж опосередкованим); 3) обставинами утворення зв'язок поділяється на такі: а) що розвивається в результаті певних взаємовідносин, існуючих між злочинцем і його жертвою до вчинення злочину; б) що утворюється в результаті гостроконфліктної ситуації безпосередньо до чи в момент вчинення злочину; в) що виникає за відсутності будь-яких конфліктних взаємовідносин між жертвою і особою, яка вчиняє посягання до вчинення злочину [10, с. 60-62].

Можна погодитися і з В. І. Полубинським, який відносини між злочинцем і його жертвою розділяє на невизначені, визначені і випадкові. Невизначені взаємовідносини злочинця і його жертви складаються винятково за ініціативою правопорушника при пасивній ролі потерпілого в генезисі протиправного діяння. Вибір злочинцем своєї жертви при невизначених стосунках здійснюється, як правило, не стихійно, а за наявності певних факторів і передумов.

Визначені - це такі взаємовідносини між потенційним злочинцем і можливою жертвою, в основі зародження і розвитку яких лежать особистісні якості, особливості поведінки, умови життя чи інші обставини, пов'язані з особою потерпілого.

Випадкові відносини між злочинцем і його жертвою виникають самі по собі і не залежать від волі, бажання і спонукань ні одного із учасників злочинної драми. За випадкових взаємовідносин поведінка жертви відіграє, як правило, нейтральну роль у генезисі злочину, а в діях правопорушника відсутній прямий умисел на його вчинення [4, с. 39-44].

Для неповнолітнього злочинця, на думку В. Я. Рибальської, пошук жертви заздалегідь не характерний. Проблема вибору жертви неповнолітнім злочинцем за її особистісними якостями і попередніми взаємовідносинами з нею не є безпредметною, хоча і має певну специфіку. На відміну від дорослих неповнолітні майже не скоюють посягань на осіб, з якими перебувають у родинних стосунках [5, с. 33].

Вибір жертви відбувається при розбоях і пограбуваннях. Так, підсудний неповнолітній А. 18 квітня 2002 року близько 18 год. був у м. Тальне в житловому будинку Ж. Відкрито застосовуючи насильство, яке не було небезпечним для життя та здоров'я, але виражалося в нанесенні ударів руками і ногами в різні частини тіла, він заволодів золотим ланцюжком і золотим перснем, що належали К. У судовому засіданні потерпілий К. показав, що 18 квітня 2002 року близько 18 год у центрі м. Тальне він зустрів А. і запитав його, чи не знає він, кому можна продати рибу. А. відвів його в будинок Ж., де між останніми і виник конфлікт, після якого Ж. вийшов з будинку. Коли К. сидів на дивані в будинку Ж., то А. почав його бити ногами, а потім зняв із нього золотий ланцюжок і золотий перстень [1].

Інший приклад, підсудний П. 29 вересня 2002 року близько 12 години з метою крадіжки чужого майна проник у житловий будинок Г М. Перетятька, звідки таємно викрав механічний наручний годинник. 30 вересня 2002 року близько 18 годин 30 хвилин з метою крадіжки чужого майна П. повторно проник у житловий будинок Г. М. Перетятька, звідки знову викрав фотоапарат „Полароїд”, гаманець і гроші, які належали йому. На досудовому слідстві і в судовому засіданні підсудний показав, що він товаришує з односельцем Р. Г. Перетятько, а тому часто буває у нього вдома [2].

Зв'язок „злочинець - потерпілий” може утворюватись і за відсутності спеціального пошуку чи вибору жертви злочинцем за відсутності відповідних пошукових дій жертви і взаємного співробітництва цих двох осіб. У подібних випадках конкретна особа стає жертвою найбільш часто за випадкових обставин [7, с. 70].

Як показує вивчення кримінальних проваджень щодо віктимних ситуацій у механізмі злочинної поведінки неповнолітніх, випадки, у яких між злочинцем і потерпілим стосунки нейтральні, становлять 19 %, вони взагалі не знайомі - 32,5 %, між злочинцем і потерпілим є конфлікт і вони перебувають у неприязних стосунках 28 % випадків, між злочинцем і потерпілим відсутній конфлікт і вони перебувають у родинних стосунках - 8 % і приятельські стосунки бувають у 6,5 % випадків.

Крадіжки у 10 % випадків вчиняються у батьків і родичів, у 15 % - у сусідів і знайомих. До вчинення крадіжки злочинець і жертва у 28 % випадків були не знайомі, у 8 % - приятелі. У 20 % випадків між злочинцем і жертвою були неприязні стосунки і у 19 % - нейтральні. Для цього виду злочину характерним є пошук жертви заздалегідь.

Стосовно грабежів, то тут у 64 % випадків для неповнолітніх характерною є ситуація, коли вони шукають осіб, які перебувають у стані сильного алкогольного сп'яніння. Це дає їм підстави розраховувати на те, що ці особи не зможуть чинити опору, особливо враховуючи груповий характер злочину. При цьому у 21 % випадків стосунки між злочинцем і жертвою нейтральні, у 18 % неприязні, 6 % до вчинення злочину були приятелями, 40 % не були знайомі, 14 % були сусідами і знайомими і 1 % грабежів було вчинено щодо батьків і родичів.

Щодо розбоїв, то до вчинення злочину злочинець і жертва у 3 % є сусідами або знайомими, у 47 % випадків вони не були знайомі, нейтральні стосунки характерні для 18 % і у 32 % випадків стосунки між злочинцем і жертвою були неприязними. Віктимна ситуація характеризується попереднім вибором жертви.

Дії злочинця щодо пошуку чи вибору жертви можуть супроводжуватися активними діями потерпілого, який шукає сам зустрічі, що йому потрібна.

Щодо сприяючої та провокуючої поведінки, то їх форми, здебільшого, характерні і для грабежів, і для крадіжок. Це легковажність, нерозбірливість у знайомствах, протиправний спосіб життя.

При вчиненні грабежів поведінка потерпілих була переважно сприяючою - 32 %, провокуючою - 17 %, протидіючою - 10 %, нейтральною - 4 % і щодо 37 % дані відсутні.

Сприяюча поведінка потерпілих полягала в запрошенні малознайомих або незнайомих осіб до помешкання, у розпиванні з ними спиртних напоїв, а також веденні розмов щодо наявності дорогих речей у квартирі або при собі та їх демонстрація.

Провокуюча поведінка полягала в легковажності, яка проявлялася у залишенні відкритим автомобіля, необачлива демонстрація коштів у гаманці, чим і користувалися неповнолітні злочинці.

При вчиненні крадіжок поведінка потерпілих переважно сприяла цьому - 43 %. Крім того, як і при вчиненні розбою або грабежу, вона полягала в залишенні відкритих автомобілів, дверей і вікон будинків, квартир, на видному місці без нагляду гаманця або інших цінних речей. Також сприяюча поведінка потерпілого проявлялася у залишенні ключів від квартири під килимком, що було помічено суб'єктом злочину.

У 28 % випадків поведінка потерпілих від крадіжок була провокуючою (негативною), що виражалося у демонстрації зневаги та власної переваги над неповнолітнім суб'єктом злочину, зокрема в матеріальному становищі, а також характеризувалася частими конфліктами з останнім. Щодо 29 % випадків дані відсутні.

Для вчинення розбою характерною є протидіюча поведінка потерпілих - 25 %, сприяюча поведінка - 23 %, провокуюча поведінка - 2 % і щодо 50 % дані відсутні.

Протидіюча поведінка потерпілих характеризувалася вчиненням опору суб'єкту злочину, який був помічений під час вчинення ним крадіжки або грабежу.

Підсумовуючи викладене, можемо зазначити, що у кримінологічній ситуації поведінка потерпілих була переважно сприяючою - 37 % та провокуючою (негативною) - 21 %. Для 5,5 % потерпілих характерна протидіюча поведінка, для 3 % - нейтральна і стосовно 32,5 % потерпілих дані відсутні.

З огляду на отримані дані, можна говорити про важливість подальших досліджень особи потерпілого в рамках криміналістичної характеристики в цілому і криміналістичної характеристики крадіжок, грабежів та розбійних нападів, вчинених неповнолітніми зокрема. Вивчення криміналістичної характеристики особи потерпілого від злочинних посягань корисливо-насильницького характеру, вчинених неповнолітніми, дозволить, у першу чергу, прослідкувати кореляційний зв'язок, що виникає між жертвою злочину, особою злочинця та обстановкою вчинення кримінального правопорушення, що підвищить ефективність методики розкриття та розслідування кримінальних проваджень даної категорії.

Список використаної літератури

1. Кримінальне провадження N° 1-153 // Архів Тельнівського районного суду Черкаської області за 2002 рік.

2. Кримінальне провадження № 1-30 // Архів Драбівського районного суд у Черкаської області за 2003 рік.

3. Курс кримінології: Загальна частина / [за ред. О. М. Джужі]. - К.: Юрінком Інтер, 2001. 352 с.

4. Полубинский В. И. Виктимологические аспекты профилактики преступлений / Полубинский В. И. - М.: Академия МВД СССР, 1980. - 121 с.

5. Рыбальская В. Я. Виктимологическая характеристика несовершеннолетнего преступника / В. Я. Рыбальская // Виктимологические проблемы борьбы с преступностью: сб. научных трудов. - Иркутск: Изд-во Иркутского унив-та, 1988. - С. 32-45.

6. Рыбальская В. Я. Проблемы борьбы с преступностью несовершеннолетних: [учебное пособие] / Рыбальская В. Я - Иркутск: Издательство Иркутского ун-та, 1994. - 200 с.

7. Тузов А. П. Мотивация противоправного поведения несовершеннолетних / Тузов А. П. К.: Изд-во „Вища школа”, 1982. - 180 с.

8. Франк Л. В. Некоторые теоретические вопросы становления советской виктимологии / Л. В. Франк // Потерпевший от преступления: Тематический сборник. -Том 85. - С. 15.

9. Христенко В. Е. Психология жертвы: [учебное пособие] / Христенко В. Е. - Харьков: Консум, 2001. - 256 с.

Размещено на Allbest.ru