Пошуковий портрет злочинця: зарубіжній та вітчизняний досвід

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пошуковий портрет злочинця: зарубіжній та вітчизняний досвід

Н.А. Жерж

Національний університет ДПС України

У статті досліджено особливості складання та використання пошукового портрета невідомого злочинця при розслідуванні злочинів. Проаналізовано та порівняно застосовування такої методики в Україні та зарубіжній криміналістичній науці. Комплексно охарактеризовано методику побудови пошукового портрета та порядок збору і фіксації необхідного доказового матеріалу для його використання в процесі пошуку невідомого злочинця.

Ключові слова: пошуковий портрет злочинця, психологічний портрет, психологічний профіль, особа невідомого злочинця, злочини, вчинені в умовах неочевидності, профілювання.

В статье исследуются особенности составления и использования поискового портрета неизвестного преступника при расследовании преступлений. Проанализировано и сравнено применение данной методики в Украине и зарубежной криминалистической науке. Комплексно охарактеризована методика построения поискового портрета и порядок сбора и фиксации необходимого доказательственного материала для его использования в процессе поиска неизвестного преступника.

пошуковий портрет злочинець

Розбудова демократичної, правової України та курс на європейську інтеграцію обумовлюють необхідність системного реформування органів внутрішніх справ України. Ефективна діяльність ОВС у нових умовах неможлива без її всебічного та ґрунтовного забезпечення. Одним із його основних напрямів є психологічне забезпечення.

Психологічне забезпечення являє собою розробку нових, адаптацію та застосування вже існуючих знань у вигляді методик, технологій, рекомендацій з метою: а) підвищення ефективності оперативно-службової діяльності; б) збереження та зміцнення психологічного здоров'я, повної реалізації психологічного потенціалу персоналу ОВС. Згідно з чинними нормативними документами психологічне забезпечення в ОВС України здійснюється у двох напрямах: 1) психологічне супроводження оперативно-службової діяльності; 2) психопрофілактична робота з персоналом. Складання психологічних портретів правопорушників (злочинців) з подальшим їх використанням в оперативно-розшукових та слідчих заходах визначено як одне з пріоритетних завдань першого напряму. Така пріоритетність пов'язана, зокрема, з попередженням та розслідуванням так званих неочевидних злочинів, серійних убивств, зґвалтувань тощо, встановленням та затриманням осіб, які їх скоїли.

У криміналістиці і оперативно-розшуковій діяльності під психологічним портретом традиційно розуміють систему відомостей про психологічні та інші (соціальні, демографічні, правові) ознаки особи, важливі з погляду її виявлення та ідентифікації [3, с. 77].

Чинне кримінальне процесуальне законодавство, існуючі нормативні документи безпосередньо не регламентують діяльність зі складання психологічних портретів і їх використання в правоохоронній діяльності. Проте юридична практика все більше стала використовувати цю дією у важких випадках розкриття і розслідування злочинів. Психологічний портрет і його використання не є доказами у справі, але можуть успішно застосовуватися при пошуку доказів, а також здійсненні оперативних і слідчих дій з викривання винних. В умовах відсутності достатньої інформації за допомогою нього можна уточнити, звузити коло підозрюваних, висунути і здійснити перевірку версій, які виникають тільки при його використанні [16, с. 342].

Моделювання властивостей невідомого злочинця, або складання психологічного портрета, здійснюється в умовах гострого дефіциту інформації, на основі поведінкового аналізу наявних слідів і відомих обставин скоєння злочину. Такі моделі дозволяють також на основі відомих взаємозв'язків і кореляційних залежностей прогнозувати і не встановлені властивості, і особливості розшукуваних злочинців, для того щоб зробити портрет більш детальним.

Деякі науковці, що займалися проблемою розробки типових моделей створення пошукового портрета злочинця, наводять відомості про його структуру і елементний склад. Структура за пропонованих моделей може мати невеликі відмінності, але практично всі дослідники цього питання виділяють ознаки, що характеризують біологічні, психічні та соціальні складові розшукуваної особи.

При цьому, на нашу думку, правильніше говорити не про психологічний, а про комплексний розшуковий портрет невідомого злочинця, до складу якого входитиме вся криміналістично значима інформація, яку можна використати для розшуку. В аспекті практичного використання в такому портреті динамічних ознак людини потрібно виділити два істотних, на нашу думку, положення. Перше положення полягає в тому, що створення „психологічного”, „психіатричного”, „динамічного” чи іншого портрета розшукуваного злочинця в чистому вигляді практично неможливо. Розшуковий портрет може бути створений лише на основі цілого комплексу отриманої з різних джерел інформації, що характеризує ті чи інші його прояви (соціально-демографічні, психолого-психіатричні, біологічні та ін.). Одержаний так портрет буде комплексним або інтегративним. Вирішення досить складного завдання відтворення відсутньої інформації та властивостей розшукуваної особи, як стверджує В. Я. Колдін, можливо тільки на основі встановлення і дослідження кореляційних зв'язків між окремими групами проявів особи [8, с. 746-747]. Практична реалізація зазначеного положення може бути здійснена лише при використанні інформаційно-аналітичної пошукової системи.

Проте є й оригінальні підходи. Так, А. А. Протасевич у типовій моделі пошукового портрета злочинця пропонує розглядати три складові: ознаки, що характеризують злочинця як об'єкт реального світу і як особистість (соціально-демографічні, функціональні, психічні та ін.); ознака типу зв'язків і відносин (відносин злочинця до потерпілого, викраденого майна, до місцевості, на якій розташоване місце скоєння злочину тощо); ознаки злочинця як суб'єкта кримінальної активності і об'єкта, який бере участь у процесі слідоутворення (дії до, під час і після вчинення злочину, сліди на тілі, одязі злочинця і на об'єктах, з якими він контактував тощо) [14, с. 100-101].

Як видно зі змісту типової моделі пошукового портрета злочинця, динамічні прояви людини в ній представлені в двох з трьох інформаційних блоків, що свідчить про велику важливість такої інформації. Разом з тим доцільно зазначити, що саме криміналістична складова психологічного портрета злочинця нині ще недостатньо глибоко розроблена [5, с. 32]. Тому цілком обґрунтованою є постановка питання про співвідношення необхідного обсягу криміналістичної та психологічної інформації в такому портреті невідомого злочинця. Безумовно, цінність психологічного портрета, складеного психологами, психіатрами та іншими фахівцями для отримання хоча б загальної родової інформації про особу невідомого злочинця значна, але досить часто складений портрет має лише діагностичний характер і не є „керівником для пошукової дії", якого чекають практичні співробітники, які займаються розкриттям і розслідуванням злочинів.

У кожному конкретному випадку психологічний портрет є результатом комплексного міждисциплінарного аналізу відображеної в матеріалах справи кримінальної події. Спрямованість аналізу даних, отриманих під час огляду місця події, які містяться у свідченнях свідків, різних експертних висновках, одна - отримати відомості про особу злочинця, інформацію, що дозволяє створити імовірнісний портрет злочинця з характерними рисами його психічного та зовнішнього конституційного вигляду, професійною орієнтацією, стилем життя, захопленнями тощо.

Сьогодні науковці найчастіше розглядають питання складання психологічного портрета за слідами на місці злочину, але, як було зазначено вище, інформацію про особу можна отримати і з інших джерел, одним з яких є її усне мовлення.

Індивідуальність мови мовця зумовлена як анатомічно-фізіологічною будовою мовотворних органів, так свідомою і підсвідомою діяльністю вищої нервової системи, яка відображає інтелектуальний та навиковий рівень мовного розвитку диктора [13]. Тому за акустичними, стилістичними, лексичними ознаками, граматичною будовою і іншими особливостями усної мови в процесі її сприйняття навіть безпосередньо не спостережуваного мовця можна розпізнати його національну, статеву, професійну приналежність і ряд інших ознак, важливих для діагностичних, а також ідентифікаційних цілей.

Корисними з цього погляду можуть бути визначені науковцями закономірні зв'язки властивостей особи з особливостями голосу, форми, будови і змісту усного мовлення [10, с. 314].

Переходячи до ознак усного мовлення, які можуть бути використані для виявлення окремих категоріальних ознак особи для складання психологічного портрета, зазначимо, що така ситуація, раніше малотипова для криміналістичної практики, останні роки стала набагато актуальнішою у зв'язку з більшою поширеністю технічних засобів - від телефону до магнітофона.

За усним мовленням можна зробити висновки щодо ряду якостей людини. На думку спеціалістів, потрібно виділити такі правила:

- за змістом висловів можна судити про погляди особи, її переконання, цілі, плани, мотиви, потреби, ціннісні орієнтації, інтереси та ін.;

- по словниковому запасу, побудові мови, викладу думок, відповідях на запитання можна судити про її освіту, культуру, професійну приналежність, розумовий розвиток, винахідливість, особливості правової психології тощо;

- по вимові можна оцінювати її національну і регіональну приналежність, можливе місце народження і тривалого проживання, освіту;

- по темпу мови, інтонації, жестикуляції і експресивності мови можна оцінювати її тип темпераменту, емоційну врівноваженість, уміння володіти собою, силу волі, зарозумілість, культурність, систему ціннісних пріоритетів.

Так, людина з холеричним темпераментом швидка, темп мови у неї стійко високий, міміка виразна, характерна в поведінці поривчаста, нетерплячість, нестриманість [16, с. 314].

Інформація про властивості мовця, яка міститься в ознаках його усного мовлення, дозволяє зробити висновки про фізичний, психологічний та соціальний вигляд особи. Висновок про статеву приналежність можна зробити на підставі, наприклад, аналізу діапазону голосу за висотою основного тону і за тембром. Вікові особливості людини пов'язані не тільки з висотою і інтенсивністю голосу, але і його об'ємом і тембром. Для визначення віку важливе значення може мати і аналіз пауз в мовленні. Про молодий вік людини може свідчити зайва категоричність думок і висновків з найрізноманітніших питань. Літні ж люди частіше проявляють обережність у думках і мають схильність давати поради або повчати інших. Висновки про освіту і ступінь культури людини робляться на основі існуючих варіантів вимови, використання певного словникового запасу, повноти і деталізації вираження думок, мовних прийомів, наявності в усному мовленні характерних лексичних ознак. Як правило, особи, що мають багатий словниковий запас, виражають свої думки переконливими і найбільш точними стосовно конкретної ситуації словами, а особи, лексика яких бідна, використовують обмежений набір і часте повторення одних і тих самих слів, до того ж їх думки недостатньо послідовні і примітивні, а мова невиразна. Важливо і те, що особа в своїй промові проявляє особливості того діалекту, який характерний для місцевості, де вона народилася або довгий час проживала. При визначенні соціальної приналежності (професії тощо) основного значення набувають лексичні ознаки, особливості фразеологізмів і зміст усного мовлення, які характеризують ту або іншу соціальну групу людей. Словниковий запас людини, якою б сферою діяльності вона не займалася, постійно збільшується, видозмінюється. Проте досить тривалий час вона використовує характерні слова і вирази, своєрідну термінологію, які зумовлюють лексичний склад, особливості фразеологізмів мови людей однієї професії або одного роду занять [8, с. 336].

Результатом побудови психологічного портрета є імовірнісний опис криміналістично значущих характеристик невідомої особи, що скоїла злочин.

Окрему групу зовнішніх проявів людини утворюють її динамічні ознаки. Ті чи інші ознаки зовнішності потрібно відносити до динамічних, якщо вони мають властивість проявлятися в активності людини, коли вона рухається, що супроводжує її життєдіяльність, і можуть бути доступними для візуального спостереження або фіксування за допомогою технічних засобів [4, с. 28-30].

До таких ознак належать особливості ходи, жестикуляції, міміки обличчя, артикуляція мовного апарату тощо.

У даний час вже створена теоретична база для використання в цілях ідентифікації людини багатьох його біометричних параметрів, в тому числі і тих, які проявляються в русі, а також вже існують методики їх фіксації та дослідження. Одним з напрямів використання інформації про динамічні ознаки людини підчас розкриття та розслідування злочинів є застосування останньої при складанні „моделі зовнішності” особи невідомого злочинця. Моделювання вигляду невідомого злочинця тісно пов'язане з дослідженнями зі створення „психологічного портрета” [2] або „психологічного профілю” [15, с. 9-16] невідомого злочинця. Особливе значення складання та використання таких портретів набуває при розкритті та розслідуванні насильницьких злочинів, скоєних в умовах неочевидності, практично за відсутності інформації про особу, що вчинила злочин.

Значний досвід зі створення психологічних портретів невідомого злочинця був накопичений фахівцями із США, Франції, Великобританії, Німеччини та інших країн. Питанням моделювання ознак і властивостей невідомого злочинця присвячена велика кількість робіт вітчизняних і зарубіжних авторів. Причому дана проблема розглядалася з погляду досить різних предметних областей, так чи інакше задіяних у практичній діяльності з попередження та боротьби зі злочинністю: кримінології [9], психології [12], психіатрії, психопатології, судової медицини, криміналістики [7, с. 745] та ін. Кожне із зазначених напрямів має свою специфіку. При цьому на сьогодні поки що відсутня єдина теоретична база і методика складання психологічного портрета.

Щодо методики побудови психологічного портрета злочинця в зарубіжній криміналістичній науці, потрібно зазначити наступне: „без офіційного дозволу, Дуглас і інший агент ФБР Боб Реслер (Resler) почали дослідження в Каліфорнійському Державному медичному центрі в Акавілле, використовуючи метод інтерв'ю. Перше інтерв'ю з серійним вбивцею Едмундом Кемпером (Kemper) дало першу інформацію про серійні злочини з погляду самого злочинця. Доцільно зазначити, що інформацію про природу поведінки серійних злочинців, в більшості випадків, отримують при використанні даного методу. У 1979 році керівництво ФБР звернуло увагу на роботу групи Дугласа і, звільнивши його від виконання прямих обов'язків, призначило відповідальним за реалізацію програми досліджень „Особистісно злочинна профілізація”. У цьому самому році в дослідницьку групу увійшла професор психіатрії Пенсільванського університету ЕннБуржесс (AnnBurgess). Національний інститут юстиції виділив на проведення дослідження 400 тис. доларів. Перед дослідниками поставили такі запитання:

1. Які причини становлення серійного вбивці, і які можливості запобігання подібного становлення?

2. Які механізми скоєння злочинів?

3. Яка лінія поведінки жертви виявляється найбільш оптимальною?

4. Які можливості соціальної реабілітації серійного злочинця?

Наприкінці 1979 року завдяки першому офіційному використанню методу психопрофілю був затриманий серійний вбивця Девід Карпентер (DavidCarpenter). У 1983 році Дуглас виступає із звітом, побудованим на аналізі інтерв'ю 36 засуджених серійних злочинців і 118 їх жертв. Визнавши об'єктивність висновків групи, керівництво ФБР організує в 1984 році при Академії ФБР (Куантіко, штат Верджинія) Національний центр вивчення насильницьких злочинів. Створюється єдина національна база даних -VTCAP. Мета її створення - об'єднати всю інформацію щодо серійних злочинців. У 1988 році група Дугласа видає монографію „Сексуальні вбивства: мотиваційна модель”. З моменту виходу цієї книги метод побудови психологічного портрета злочинця був визнаний майже всіма вченими-криміналістами світу [1].

Теоретична основа методу базується на твердженні, що особистість злочинця проявляється в його поведінці. Постулюється, що деякі часто повторювані, звичні способи поведінки доводяться до рівня автоматизму, непідвласного свідомому контролю. Сліди, залишені на місці злочину, є своєрідними „психологічними маркерами”, що дозволяють судити про звичні способи поведінки, а через них - про особистості злочинця. Суть методу полягає в тому, що на підставі представлених даних працівники ФБР, які спеціалізуються на складанні „психологічного портрета”, складають приблизний опис злочинця, в якому вказується передбачуваний вік, раса, стать, сімейний стан, службовий статус, сексуальна зрілість, можливе кримінальне минуле, взаємини з жертвою, ймовірність скоєння злочину в майбутньому. Завдання складання психопрофілю полягає в тому, щоб на основі наявних даних зробити припущення про психологічні особливості злочинця, визначивши попередньо його особистісні характеристики [1].

Сфера застосування психопрофілю - злочини, в яких злочинці, значною мірою, індивідуалізують себе. Під цим розуміється факт вираження в злочині власних фантазій, ситуація, в якій „фантазія стає приводом”. З певним допуском можна сказати, що психопрофіль використовують у випадку, коли є підстава підозрювати у злочинця будь-яку формусоціопатії (форма DSM-IV за американською класифікацією психічних хвороб). Цей факт підкреслює професор Буржесс, вказуючи на специфічний набір життєвих цінностей у подібних злочинців, залишається малозрозумілим для неспеціалістів.

Функціональне призначення цієї методики має таке цільове навантаження:

1. Звуження кола підозрюваних методом виключення з-поміж них, які не підходять під опис психологічного портрета злочинця.

2. Забезпечення оперативно-розшукових органів особистісною інформацією про невідомого злочинця.

Процес побудови психологічного портрета в США складається з п'яти основних стадій:

- стадія перша - збір інформації;

- стадія друга - класифікація невідомого злочинця;

- стадія третя - створення імовірнісної моделі особистості злочинця;

- стадія четверта - пропозиції щодо стратегії захоплення;

- стадія п'ята - розробка рекомендацій щодо тактики допиту злочинця [1].

Метод психологічного портрета злочинця є дієвим засобом ідентифікації злочинців, які вчинили серію вбивств. Так, у США в структурі ФБР діє Аналітичний підрозділ з кримінальних розслідувань, фахівці якого складають такі психологічні портрети. Кожен із співробітників цього підрозділу має принаймні дві спеціальності, а всі разом вони розслідують близько 900 правопорушень на рік. У своїй роботі ці фахівці широко використовують метод психологічного аналізу, заснований на логіці, інтуїції тощо. За допомогою цього методу вдається скласти психологічний портрет злочинця і, тим самим, істотно спростити і звузити процес розслідування, оскільки експерти чітко визначають тип правопорушників, які могли б вчинити той чи інший злочин. ФБР складають психологічні портрети уже протягом багатьох років. Цей вид діяльності розпочався ще в роки Другої світової війни, зі складання на замовлення американського уряду психологічного профілю Адольфа Гітлера. Для використання методів психологічного аналізу та складання психологічних портретів підозрюваних ФБР вивчає окремі категорії злочинців унаслідок тривалих бесід з засудженими, які перебувають у пенітенціарних установах. Співробітники ФБР постійно займаються подібними опитуваннями. Так, багато корисної інформації було отримано у справі Дж. Гейси, засудженого в 1980 р. за сексуальні вбивства 33 молодих чоловіків у Чикаго. У його злочинах були моменти, аналогічні серії інших злочинів у Мілуокі, де також був сексуальний садист, що скоював вбивства гомосексуалістів і зберігав їх фотографії та водійські права. Співробітники ФБР займалися і справою Т Банді, страченого на електричному стільці у Флориді в 1989 р за вбивства 30 молодих жінок. З ним також розмовляли в тюрмі. У цій справі також було багато моментів, що нагадують вбивства в Мілуокі: Т. Банді скоював сексуальне насильство над жертвами після того, як вбивав їх, і стверджував, що з'їдав окремі органи. Співробітники аналітичного підрозділу ФБР вважають, що цінна інформація, одержувана під час опитування злочинців у в'язниці, і складання психологічного профілю злочинця допомагають їм краще зрозуміти мотиви і поведінку злочинців даного типу і, можливо, запобігти злочину в майбутньому [11].

Комплексний і аналітичний підходи до створення розшукового портрета можуть бути реалізовані на основі сучасних можливостей криміналістичного дослідження різних матеріальних відображень і слідів. Досить широкі можливості отримання великого обсягу інформації про пошук обличчя і достовірне прогнозування його властивостей надають генотіпоскопія, дерматогліфтіка, вивчення біологічних слідів людини (включаючи його динамічні прояви) тощо. Друге положення стосується того, що розшуковий портрет призначений для практичного його використання і повинен містити криміналістично значиму інформацію про розшукувану особу. У ньому потрібно подати дані про ті властивості, які можуть бути використані для розшуку та ідентифікації невідомих осіб, при висуненні оперативно-розшукових, слідчих та експертних версій, у процесі планування розслідування.

Найбільш зручними і відпрацьованими для практичного використання при вирішенні зазначених завдань є зовнішні прояви людини, оскільки мають високу рефлекторність, тобто здатністю відбиватися. Тому потрібно підтримати позицію А. М. Зініна про те, що психологічний портрет повинен входити як складова в комплексний суб'єктивний портрет розшукуваної особи, оскільки саме в такому вигляді можливо найбільш раціонально зібрати весь доступний спектр інформації про особу підозрюваного. Істотна відмінність комплексного суб'єктивного портрета від психологічного проявляється в наочно образному уявленні типологічних та індивідуальних ознак розшукуваної особи [ 6, с. 39].

Отже, в європейських країнах та США напрацьовано відповідну методологічну та технічну базу, існує значний досвід практичного використання методики складання психологічного портрета невідомого злочинця. Зокрема, вказану методику активно використовують спецслужби в боротьбі з тероризмом.

В Україні зазначену методику потрібно застосовувати при розслідуванні злочинів у сфері комп'ютерних технологій, розшуку авторів анонімних неправдивих повідомлень про злочини, статевих злочинів та інших, в яких необхідно встановити особу злочинця за відсутності свідків та інших прямих доказів. З метою розробки методики складання психологічного портрета вважаємо доцільно використати досвід зарубіжних країн, які мають великий практичний досвід та суттєві напрацювання в питаннях побудови психологічного портрета невідомого злочинця.

Список використаної літератури

1. Ахмедшин Р. Л. Методика построения „психологического портрета” преступника в зарубежной криминалистической науке [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:// www.jourdub.ru/34/1335/.

2. Богомолова С. Н. Серийные убийства на сексуальной основе как объект психолого-криминалистического изучения (анализ зарубежного опыта) / С. Н. Богомолова, В. А. Образцов // Труды Московской государственной юридической академии. - 1997. - N° 1. С. 133-145.

3. Боков С. Н. О психолого-криминалистическом портрете преступника / С. Н. Боков Воронежские криминалистические чтения: сб. науч. трудов. - Вып. 4 / [под ред. О. Я. Баева]. Воронеж: Изд-во Воронеж. Гос. ун-та, 2003. - C. 75-92.

4. Булгаков В. Г. Основы криминалистического исследования динамических признаков человека: монография / В. Г. Булгаков; под ред. А. М. Зинина. - М. Юрлитинформ, 2009. - 176 с.

5. Зинин А. М. Проблемы криминалистического установления личности / А. М. Зинин / / Вестник криминалистики. - 2003. - Вып. 4 (8). - С. 29-33.

6. Зинин А. М. Теоретические и практические проблемы криминалистического установления личности по признакам внешности:дис. д-ра юрид. наук / Зинин А. М. - М., 1997. - 69 с.

7. Криминалистика: информационные технологии доказывания: учебник для вузов / [под ред.В. Я. Колдина]. - М.: Зерцало-М, 2007. - 752 с.

8. Криминалистика: учебник / Издано в рамках программы „Обновление гуманитарного образования России” фонда Д. Сороса. - М., 1999. - 821 с.

9. Мацкевич И. М. Криминологический портрет преступника (теоретические проблемы составления) / И. М. Мацкевич // LexRussica. Научные труды Московской государственной юридической академии. - 2008. - № 6. - С. 1424-1444.

10. Образцов В. А. Криминалистическая психология / В. А. Образцов, С. Н. Богомолова. М.: Изд-во „Юнити - Дана”, 2002. - 448 с.

11. Опыт правоохранительной деятельности в зарубежных странах.- М., 1994. - С. 185186.

12. Папкин А. И. Психологический портрет преступника: понятие, виды методика составления / А. И. Папкин, А. И. Анфиногенов // Право и юридическая психология. - 1995. № 1. - С. 6-14.

13. Попов Ю. П. Криминалистическая експертиза материалов и средств видео звукозаписи. Киевский НИИ судебных експертиз. [Электронный ресурс]. - Режим доступа: http:// expert. net.ua/kniise/artides/popov0202. htm.

14. Протасевич А. А. Поисковый портрет преступника как интегративная система / Протасевич А. А. - Иркутск: Изд-во ИГЭА, 1999. - 108 с.

15. Сокол В. Ю. Растровый розыск преступников в Германии: учеб. пособие / Сокол В. Ю. - Краснодар: Краснодар.ун-т МВД России, 2009. - 42 с.

16. Прикладная юридическая психология / Столяренко А. М.. - М.: Изд-во „Юнити - Дана”, 2001. - 639 с.

Размещено на Allbest.ru