Особливості розслідування кримінальних правопорушень у Чорнобильській зоні відчуження

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Національний університет ДПС України

Особливості розслідування кримінальних правопорушень у Чорнобильській зоні відчуження

О.О. Мілевський, кандидат юридичних наук,

Анотація

правовий чорнобильський злочин розслідування

У статті проаналізовано нормативно-правові та наукові підходи до визначення правового режиму Чорнобильської зони відчуження, запропоновано бачення удосконалення використання соціальної зумовленості вчинення злочинів для успішного повного і об'єктивного розслідування кримінальних правопорушень, учинених у зоні Чорнобильської АЕС.

Ключові слова: правовий режим, профілактика злочинності, досудове розслідування, Чорнобильська зона відчуження.

Аннотация

В статье проанализированы нормативно-правовые и научные подходы к определению правового режима Чернобыльской зоны отчуждения, предлагается видение совершенствования использования социального фактора совершения преступлений для успешного полного и объективного расследования преступлений, совершенных в зоне Чернобыльской АЭС.

Annotatіon

The article analyzes the legal and scientific approaches to determine the causes and conditions of crime, identifying the main determinants of crime Chernobyl exclusion zone, proposed vision improvement using determinants crimes for successful full and objective investigation of criminal offenses in the area of Chernobyl.

Дослідження проблем інституту правового режиму важливе для теорії права, адже концептуальне їх вирішення дозволяє уявляти про інституціонально-функціональну природу об'єктивного права, забезпечувати формування ознак його галузей. Необхідно погодитися з тим, що „саме завдяки правовому режиму створюється правова атмосфера, в якій забезпечується динаміка правовідносин, здійснюється трансформація механізму правового впливу на суспільні відносини, і в цілому досягається мета правового регулювання” [1, с. 2].

Базуючись на філософському законі взаємозв'язку та взаємодії у реальній дійсності, особливості розслідування правопорушень (як явищ об'єктивної дійсності), зокрема, вчинених у Чорнобильській зоні відчуження, на нашу думку, зумовлюються розумінням взаємодії таких підсистем, як „правовий режим території” і „склад злочину”. З одного боку, спеціальний режим закритої для вільного доступу й проживання території впливає на характер вчинюваних на ній суспільно-небезпечних, винних діянь, що дозволяє виокремити й систематизувати види останніх, причини й умови, які сприяють їх вчиненню, а з іншого - місце вчинення, як ознака об'єктивної сторони, є обов'язковим елементом окремих складів злочинів, визначених Кримінальним кодексом України (наприклад, ст.ст. 237, 238, 246, 252) і має важливе значення для їх кваліфікації, здійснення доказової діяльності, адже у науковій літературі, здебільшого, підтримується теза про те, що „суттєвими характеристиками злочинного діяння є конкретні умови місця та оточуючої обстановки його вчинення” [2, с. 303].

Висвітлення питання нормативно-правового регулювання правового режиму Чорнобильської зони відчуження видається актуальним для подальшого визначення особливостей розслідування кримінальних правопорушень, які вчиняються на території цієї зони, що створює необхідні методологічні передумови для більш глибокого, фундаментального вивчення зазначеного явища.

Як справедливо наголошує В. Ф. Дутчак: „За масштабами та наслідками для навколишнього середовища Чорнобильська катастрофа перевершила усі аварії на атомних об'єктах, що сталися з дня появи атомних станцій: вибух із забрудненням території та численними жертвами (комбінат „Маяк” у Челябінській області СРСР, 1957 рік), пожежа на реакторі АЕС „Віндскейл” (Велика Британія, 1957 рік), розплавлення активної зони реактора АЕС „Три Майл Айленд” (США , 1979 рік), розплавлення активної зони реакторів 1, 2, 3 АЕС „Фукусіма-1" (Японія, 2011 рік) [3]. Водночас зауважимо, що чотири роки з моменту аварії на ЧАЕС (до 1990 року) в Україні не існувало правового та законодавчого поля з питань радіаційного, соціального та медичного захисту людини від дії іонізуючого випромінювання. Ці питання регулювало санітарне законодавство, затверджене Міністерством охорони здоров'я СРСР. Після проголошення державного суверенітету України основу національної нормативно-правової бази захисту постраждалих становить Конституція України, яка закріпила найважливіші положення для забезпечення їхнього захисту. Історично українське законодавство, пов'язане із регулюванням правовідносин на території зони відчуження розвивалося під впливом міжнародних конвенцій та інших міжнародних документів із цього питання.

Необхідно зазначити, що поняття „правовий режим” досить широко використовується в юридичній теорії й практиці, йому присвячено чимало наукових праць вітчизняних та зарубіжних дослідників, серед яких потрібно виділити монографічні праці: Басова А. В. [4], Бібік В. В. [5], Комарницького В. М. [6], Кузніченка С. О. [7, 8], Мінки Т. П. [1], Свинцової К. С. [9], Соколової І. О. [10], Фаткуліної Д. Ф. [11] та ін., які стали науковим підґрунтям для наведених нижче висновків щодо правового режиму Чорнобильської зони відчуження та його взаємозв'язку із розслідуванням кримінальних правопорушень, вчинених на її території. Правовий режим розглядається і як самостійний правовий інститут [5; 10], і як системне трирівневе утворення (універсальний, інституційно-галузевий, галузево-конкретний) [1, с. 8], як соціальна, політична, управлінська категорія [11, с. 11], і як юридична характеристика, порядку правового регулювання певних суспільних відносин [10, с. 5].

При цьому більшість дослідників обґрунтовують адміністративно-правовий характер правового режиму [4, с. 9; 5, с. 3; 1, с. 1], оскільки він має специфічний зміст, структуру, юридична конструкція якого базується на нормах адміністративного права.

Метою цієї статті є визначення правового режиму Чорнобильської зони відчуження та його вплив на розслідування кримінальних правопорушень, які вчиняються на цій території.

Як відомо, за допомогою категорії та чи інша наука фіксує найбільш загальні властивості, зв'язки і відношення речей, закономірності розвитку, які діють у природі, в суспільстві та в людському мисленні. Як універсальні форми наукового мислення, категорії виникли й розвиваються на основі суспільної практики. За Аристотелем, який запропонував правила катетеризації, категорія спрощує процес розумового визначення будь-якої речі, явища об'єктивної дійсності. Тобто категорія розглядається як найбільш загальне, об'ємне поняття, завдяки якому здійснюється пізнання того чи іншого процесу, явища - правового регулювання за допомогою встановленого правового режиму, в даному випадку. Тому категорія „правовий режим” є, на нашу думку, багатоплановою і може трактуватись у різних значеннях (зокрема, з гносеологічного та онтологічного погляду), у рамках органічної частини всеохоплюючої, загальної категорії „режим” (політичний, державний).

Існування і розвиток правового режиму пов'язують із: „регламентацією низки важливих проблем, які належать до сфери внутрішньодержавної, а також міжнародної безпеки” [5, с. 1]; особливим порядком діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, тимчасовістю, спеціальними умовами введення, розширенням компетенції органів державної влади, що відповідальні за його реалізацію, відповідним обмеженням правового статусу особи [4, с. 9]; необхідністю „комбінувати, поєднувати юридичні засоби, адаптуючи їх до конкретних ситуацій” [1, с. 1]; відображенням специфіки регулятивного впливу на соціальні відносини, що підлягають правовій регламентації, встановлюючи за допомогою юридичних засобів особливий порядок регулювання певного виду діяльності суб'єктів права [10, с. 5].

Базисом, серцевиною правового режиму Чорнобильської зони відчуження є матеріальна його складова, що проявляється в нормативному закріпленні: визначення територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; категорій зон радіоактивно забруднених територій; компетенції України щодо зон, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; порядку управління зоною відчуження; заборонених видів діяльності тощо. Наявність процесуальної складової у змісті даного правового режиму зумовлюється тим, що він реалізується виключно у встановленій законом формі та порядку.

Правовою основою даного інституту є положення Конституції України, галузевого законодавства, міжнародно-правових актів у цій сфері.

Крім того, зважаючи на можливість поділу правових режимів на первинні і вторинні, загальні і спеціальні, преференційні і обмежувальні [10, с. 15], правовий режим території Чорнобильської зони відчуження теоретично є:

а) вторинним (на законодавчому рівні передбачаються особливі обмеження, які полягають у додаткових заборонах щодо використання території Чорнобильської зони відчуження, проведення на ній господарської діяльності, наукових досліджень тощо);

б) спеціальним (визначає особливий порядок здійснення тієї чи іншої діяльності (управлінської, фінансової, господарської, правоохоронної тощо), як об'єкта із спеціальним соціальним значенням, який відрізняється від загального режиму, що розповсюджується на всіх суб'єктів права, які перебувають у сфері правового регулювання. Кожний спеціальний правовий режим має мету, яка й визначає, на думку, С. О. Кузніченка, вектор правового регулювання [7, с. 7]. Тобто в даному випадку безпосереднім об'єктом правового регулювання (як упорядкування державою суспільних відносин) у Чорнобильській зоні відчуження є територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи в межах України. Крім того, на спеціальний характер правового режиму Чорнобильської зони відчуження впливають положення Р. 8 гл. 39-41 Господарського кодексу України [12], які до різновидів спеціальних режимів господарювання відносять територію, яка знаходиться в умовах надзвичайної екологічної ситуації);

в) обмежувальним (виражається у певних заборонах: постійного проживання населення, природокористування, будь-якої іншої діяльності, що не забезпечує дотримання режиму радіаційної безпеки, використання екологічно уражених природних ресурсів, перебування в зоні без спеціального дозволу, випасання худоби, порушення середовища перебування диких тварин, спортивне та промислове полювання й рибальство, перегін тварин, сплав лісу тощо; здійсненні обов'язкових заходів щодо: запобігання винесенню радіонуклідів з території зони й радіоактивному забрудненню навколишнього середовища; моніторингу стану природного середовища та медико-біологічного моніторингу; утримання території в належному санітарному й пожежобезпечному стані; застосування методів фіксації радіонуклідів на місцевості).

У Чорнобильській зоні відчуження зберігається 85 % загальних обсягів радіоактивних відходів, накопичених в Україні (понад 2 тис. куб. м.). Облік радіоактивних матеріалів - це безперервне, чітко документоване, взаємопов'язане відтворення господарської діяльності підприємства, яке використовує джерела іонізуючих випромінювань. Очевидно, що будуючи систему державного обліку й контролю радіоактивних матеріалів, необхідно брати до уваги загальносистемні організаційні принципи, серед яких головну роль відіграють вимоги повноти, функціональності, прозорості, але, як відмічають в Інституті ядерних досліджень НАН України, на жаль, на сьогодні система обліку й контролю радіоактивних матеріалів в Україні залишається незадовільною та не відповідає цим вимогам повною мірою [13, с. 26]. Так, продовжується безконтейнерне зберігання твердих радіоактивних відходів „навалом”, що не відповідає сучасним вимогам безпеки при поводженні з ними та створює потенційну загрозу забруднення навколишнього середовища. Крім того, на сьогодні не існує ні економічних, ні нормативних важелів, які б стимулювали АЕС працювати в напрямі різкого зменшення утворення радіоактивних відходів та наступного зменшення їх обсягів. Особливий характер злочинності у сфері незаконного обігу радіоактивних матеріалів, наголошується фахівцями, - потребує введення в практику нових ядерно-фізичних методів досліджень для ідентифікації та категоризації ядерних матеріалів [13, с. 26].

Встановлення правового режиму щодо того чи іншого об'єкта, зокрема території, відображає, на нашу думку, правову політику держави щодо цього об'єкта. При цьому на виникаючі правовідносини впливають і правові засоби (норми права, юридичні факти, право реалізаційні та правозастосовні акти тощо) й інші правові явища (правосвідомість, принципи, прецедент тощо). Правовий режим передбачає умови і порядок набуття територією Чорнобильської зони відчуження спеціального статусу, що реалізується через особливий механізм правового регулювання. Його сутність полягає у виокремленні загальних засад (принципів) та підходів до формування правового статусу Чорнобильської зони відчуження й впливає на останній як зовнішній чинник.

Правовий режим Чорнобильської зони відчуження можна охарактеризувати за допомогою таких ознак: а) діє у сфері публічних інтересів; б) суб'єктами його реалізації, координації є органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування: Кабінет Міністрів України, Міністерство екології та природних ресурсів, Державна служба з надзвичайних ситуацій, Державне агентство України з управління зоною відчуження; в) порушення режимних розпоряджень тягне за собою застосування заходів юридичної відповідальності; г) здійснення наглядової діяльності за додержанням та правильним застосуванням законів і розслідування кримінальних справ покладається на органи спеціалізованої прокуратури (Прип'ятська спеціальна прокуратура) (що створюється Генеральним прокурором України у виключних випадках на підставі ч. 1 ст. 13 Закону України „Про прокуратуру” № 1789 - ХІІ [14]).

Водночас потрібно зауважити, що останні зміни до чинного Закону України N° 791а - ХІІ станом на 01.11.2012 р. вносилися в 2009 році, у зв'язку з чим окремі положення даного Закону, зокрема щодо органів управління в Чорнобильській зоні відчуження, не відповідають новим нормативно-правовим актам. Так, у квітні 2011 року Указом Президента України було створено Державне агентство України з управління зоною відчуження [15], яке хоча й визнано правонаступником державного департаменту Адміністрації зони відчуження й зони безумовного (обов'язкового) відселення (урядового органу державного управління у складі Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи), але повноваження Адміністрації зони, закріплені Законом України № 791а-ХІІ, видаються значно вужчими, ніж для Державного агентства з управління зоною відчуження у Положенні, що передбачає правовий статус такого агентства. Крім того, законопроекта діяльність Верховної Ради України шостого скликання не торкається питань узгодження чорнобильського законодавства (всі чотири законопроекти, внесені на розгляд законодавчого органу України стосуються або господарювання на радіоактивно забруднених територіях, або оприлюднення інформації стосовно зони відчуження). Враховуючи значний обсяг повноважень Державного агентства України з управління зоною відчуження, вважаємо доцільно внести зміни до ст. 8 Закону України № 791а-ХІІ, закріпивши такі положення: „Управління зоною відчуження, а також зоною безумовного (обов'язкового) відселення здійснює Державне агентство України з управління зоною відчуження. Правовий статус Державного агентства України з управління зоною відчуження визначається Президентом України”.

Потребує регулювання правового режиму Чорнобильської зони відчуження і для ефективного реагування на протиправні діяння та недопущення їх з боку населення, що проживає не в самій Чорнобильській зоні відчуження, а поза її межами, зокрема, у селах поблизу зони. Причинами такого явища визнаються: загострення соціальних проблем, зниження рівня життя, проблеми з працевлаштуванням, відсутність житла, деградація і криміналізація культури поведінки, криза системи освіти, недоліки в роботі правоохоронних органів. Для декого незаконний вилов риби на території Чорнобильської зони відчуження є єдиним способом отримання „живих” грошей. Крім того, як стверджують соціологи, населення цієї категорії, з одного боку, як правило, невдоволене владою, але при цьому демонструє невигубну утриманську позицію, розраховуючи тільки на всебічну державну допомогу [16]: проникаючи на територію зони відчуження з метою видобутку, а, по суті, крадіжки „чорнобильського” артефакту у вигляді металу, цегли або іншого ліквідного добра, люди виправдовують себе тим, що вони „беруть те, що держава повинна була їм дати, але не дала”.

Отже, підсумовуючи розглянуте вище необхідно зазначити, що особливості правового режиму тієї чи іншої місцевості, відмінного від інших територій, зумовлюються певними характеристиками цієї місцевості (зони) та відрізняються встановленням особливого, ускладненого порядку прийняття рішень щодо розв'язання важливих для цієї території (і держави, в цілому) питань. Спеціальний правовий режим Чорнобильської зони відчуження проявляється в особливостях правового регулювання суспільних відносин між суб'єктами, які потрапляють у цю сферу. Нормативно-правове закріплення правового режиму Чорнобильської зони відчуження окреслює коло можливих і необхідних (обов'язкових) дій на її території та впливає на визначення різновидів вчинених злочинів (кримінальних правопорушень) і особливості їх розслідування.

Нормативно-правове регулювання режиму Чорнобильської зони відчуження є важливим для подальшого визначення особливостей розслідування злочинів, які вчиняються на території цієї зони, що створює необхідні методологічні передумови для більш глибокого, фундаментального вивчення зазначеного явища. Чорнобильська зона відчуження розуміється у широкому значенні, як безпосередньо зона обов'язкового відселення населення. На законодавчому рівні режим Чорнобильської зони відчуження розкривається через види діяльності, заборонені у цій зоні, та обов'язкові заходи щодо: запобігання винесенню радіонуклідів з території та радіоактивному забрудненню навколишнього середовища, моніторингу стану природного середовища й медико-біологічного моніторингу утримання території в належному санітарному і пожежобезпечному стані, застосування методів фіксації радіонуклідів на місцевості; забезпечення охорони території зони відчуження.

Список використаної літератури

1. Мінка Т П. Адміністративно-правові режими та їх забезпечення органами внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Т П. Мінка. - Д. : Дніпр. держ. ун-т внутр. справ, 2011. - 38 с.

2. Бурдін В. Значення ознак об'єктивної сторони складу злочину для визначення ознак поняття осудності / В. Бурдін // Вісник Львівського ун-ту. - 2011. - Вип. 53. - С. 307-313. - (Серія юрид.).

3. Дутчак В. Ф. Зарубіжний досвід вирішення проблеми правового регулювання господарської діяльності на території Чорнобильської катастрофи : матеріали 9 Міжнародної наук.-практ. інтернет-конференції „Сучасний соціокультурний простір 2012" / В. Ф. Дутчак [Електронний ресурс] - Режим доступу : http://intkonf.org.

4. Басов А. В. Адміністративно-правовий режим надзвичайного стану : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / А. В. Басов. -Х. : ХНУВС, 2007. - 19 с.

5. Бібік В. В. Адміністративно-правовий статус режимів особливих адміністративно-територіальних утворень : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 „Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / В. В. Бібік. - К. : Акад. праці і соц відн. ФПСУ 2011. - 18 с.

6. Комарницький В. М. Правовий режим зон надзвичайних екологічних ситуацій в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 „Земельне право; аграрне право; екологічне право; природноресурсове право” / В. М. Комарницький. - К. : Ін- т.держ.і права ім. В. М. Корецького, 2002. - 24 с.

7. Кузніченко С. Надзвичайні спеціальні адміністративно-правові режими у законодавстві України / С. Кузніченко // Право України. - 2000. - N° 12. - С. 20-24. Кузніченко С. О. Реформування інституту надзвичайних адміністративно-праоввих режимів в Україні: постановка проблеми / С. О. Кузніченко // Форум права. - 2009. - N° 1. - С. 273-280.

8. Свинцова К. С. Административно-правовой режим особых экономических зон : автореф. дис. на соиск. научной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.14 „Административное право и процесс; финансовое право; информационное право” / К. С. Свинцова. - Воронеж, 2010. - 23 с.

9. Соколова І. О. Правовий режим: поняття, особливості, різновиди : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 „Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / І. О. Соколова. - Х. : НУ „Нац. юрид. акад. ім. Я. Мудрого”, 2011. - 23 с.

10. Фаткуллина Д. Ф. Правовой режим земель природоохранного назначения : автореф. дис. на соиск. научной степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 „Природоресурсное право; аграрное право; экологическое право” / Д. Ф. Фаткуллина. - М., 2006 - 23 с.

11. Господарський кодекс України : Закон України: від 16.01.2003 № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18, № 19-20, № 21-22.

12. Азаров С. І. Проблемні питання запобігання незаконному поводженню з радіоактивними матеріалами в Україні / С. І. Азаров, Ю. В. Литвинов, В. Л. Сидоренко // Ядерна та радіаційна безпека. - 2012. - № 2 (54). - С. 23-30.

13. Про прокуратуру : Закон України: від 05.11.1991 р. № 1789-ХІІ // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1991. - № 53. - Ст. 793.

14. Про затвердження Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження : Указ Президента України: від 6 квітня 2011 року № 393/2011

15. Зона відчуження - територія закону / В. Ярошенко // Вісник Чорнобиля. - 28 березня. 2009. - № 12 (1575).

Размещено на Allbest.ru