Зупинення досудового розслідування для виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

Зупинення досудового розслідування для виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва

В. В. Топчій,

доктор юридичних наук

У статті висвітлено актуальні проблеми зупинення досудового розслідування у зв 'язку з наявною необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва. Запропоновано шляхи удосконалення процесуальної діяльності.

Статья освещает актуальные проблемы приостановления досудебного расследования в связи с необходимостью исполнения процессуальных действий в рамках международного сотрудничества. Предложены пути усовершенствования процессуальной деятельности.

In the article the actual problems stopping the preliminary investigation because of a need to perform procedural actions in the framework of international cooperation. Ways of improving procedural activities.

Ключові слова: зупинення досудового розслідування, міжнародне співробітництво, міжнародна правова допомога, видача особи, екстрадиція, міжнародний договір

Однією із гарантій забезпечення конституційного принципу законності під час досудового розслідування та встановлення об ' єктивної істини у кримінальному провадженні є належна організація діяльності слідчого, прокурора та слідчого судді щодо встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення. З метою збереження строків кримінального провадження та прийняття у ньому остаточного рішення кримінально-процесуальним законодавством передбачено інститут зупинення досудового розслідування.

Вказаний інститут закріплено статтею 280 КПК України.

Згідно з частиною 1 статті 280 „Підстави та порядок зупинення досудового розслідування” КПК України:

„Досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:

підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;

підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;

наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва” [1, с. 147].

Перелік названих підстав є вичерпним. Будь-які інші обставини, які також перешкоджають подальшому розслідуванню (наприклад, хвороба потерпілого, тривале проведення експертизи тощо), не є підставами для зупинення досудового розслідування. У таких випадках, якщо строк досудового розслідування закінчується, його необхідно продовжувати у встановленому законом порядку.

Так, протягом першого півріччя 2014 року слідчими підрозділами ОВС України зупинено досудове розслідування у 3 124 кримінальних провадженнях, у тому числі: у зв'язку із захворюванням підозрюваного на тяжку хворобу - 285, у зв'язку з переховуванням підозрюваного від органів слідства та суду - 2 725 та у зв'язку з необхідністю виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва - 114.

Пунктом 3 частини 1 статті 280 КПК України визначено нову підставу зупинення досудового розслідування, яку до цього в національному кримінально-процесуальному законодавстві не використовували, зупинення досудового розслідування при необхідності виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

Зупинення розслідування на цій підставі можливе за таких умов:

а) особа повинна бути повідомлена про підозру;

б) наявність необхідності виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

Відповідно до статті 542 КПК України, міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження.

Як свідчить практика застосування зазначеної норми, рішення про зупинення досудового розслідування у кримінальному провадженні приймається не тільки з підстав проведення процесуальних дій у рамках надання міжнародної правової допомоги, а й у зв 'язку з процесом видачі особи (екстрадиції). Указані рішення, відповідно до частини 4 статті 280 КПК України, приймаються слідчими за погодженням з відповідними прокурорами.

Доцільно зауважити, що у Кримінальному процесуальному кодексі немає чіткого врегулювання вказаного питання, а позиції офіційних органів і науковців розходяться.

Ураховуючи, що статтею 454 КПК України визначено центральні органи щодо міжнародного співробітництва - це Генеральна прокуратура України та Міністерство юстиції України, саме позицію вказаних органів взято за офіційну.

Так, позиція Генеральної прокуратури України з даного приводу досить лаконічна: „Проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва передбачає звернення до іноземного компетентного органу із запитом про правову допомогу і не має відношення до процесу видачі (екстрадиції) осіб” [2].

Позиція Міністерства юстиції України з цього питання більш ширша та обґрунтована. Зокрема, в листі Мін'юсту зазначено, що питання міжнародного співробітництва під час кримінального провадження регулюються розділом IX КПК України, у статті 542 якого визначено, що міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків.

При цьому, згідно з пунктом 2 частини першої статті 541 КПК України, видача особи (екстрадиція) означає видачу особи державі, компетентними органами якої ця особа розшукується для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку. Екстрадиція включає: офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави.

Порядок здійснення видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиції), регулюється главою 44 КПК України.

У свою чергу, проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою, є міжнародною правовою допомогою (пункт 1 частини першої статті 541 КПК України), порядок надання (отримання) якої регламентовано главою 43 КПК України.

Позиції Генеральної прокуратури України також дотримуються Н. С. Карпов, М. Ф. Сокиран та Ю. М. Чорноус, на думку яких рішення про зупинення розслідування може прийматися тільки в тому випадку, коли до компетентного органу іноземної держави у порядку статті 552 КПК України направляється запит про проведення процесуальних дій [3].

Такої думки дотримуються і автори науково-практичних коментарів КПК України.

Так, у науково-практичному коментарі КПК України (за загальною редакцією професорів В. Г Гончаренка, В. Т Нора, М. Є. Шумила) вказано: „Оскільки процедури направлення запиту про міжнародну правову допомогу та одержання доказів і відомостей від компетентних органів іноземної держави є досить складними й тривалими, а вітчизняні суд, прокурор, слідчий не мають імперативних засобів впливу на строки проведення запитуваною стороною процесуальних дій, то законодавець цілком резонно передбачив можливість зупинення досудового розслідування у таких випадках” [4, с. 613].

У науково-практичному коментарі КПК України (С. В. Ківалов, С. М. Міщенко, В. Ю. Захарченко) дано таке визначення змісту підстави зупинення досудового розслідування, передбаченої п. 3 ч. 1 статті 280 КПК України: „Наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, але обов'язковою умовою для зупинення досудового розслідування на цій підставі є існування в матеріалах кримінального провадження запиту, складеного відповідно до статті 552 КПК України, і документів, що до нього додаються” [5, с. 552].

У Науково-практичному коментарі КПК України (В. Я. Тацій, В. П. Пшонка, А. В. Портнов) зазначено: „Звернення компетентних органів України із запитами до уповноважених органів інших держав про виконання в кримінальному провадженні певних процесуальних дій, передбачених КПК та міжнародними договорами, їх виконання в іноземних державах вимагає досить тривалого часу. У зв'язку із цим на час виконання відповідних процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва до отримання компетентними органами України матеріалів щодо виконання запитів про міжнародну правову допомогу досудове розслідування може бути зупинене” [6, с. 701].

Отже, на думку вказаних науковців, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 280 КПК України, досудове розслідування може бути зупинене, якщо існує необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва. Йдеться про виконання процесуальних дій у межах міжнародної правової допомоги. Відповідно до статті 541 КПК України, міжнародна правова допомога - це проведення компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою.

Однак зупинення досудового розслідування за цим пунктом неможливе у разі здійснення видачі особи. Рішення про зупинення розслідування може прийматися тільки в тому випадку, коли до компетентного органу іноземної держави, згідно зі статті 552 КПК України, направляється запит про проведення процесуальних дій.

Такої самої позиції дотримуються Ю. П. Аленін та М. І. Пашковський. На їхню думку, поняття „кримінальне провадження” п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України визначається як досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність. Тобто, крім процесуальних дій, КПК України інші юридичні дії не регламентує, а кримінальне провадження складається з процесуальних дій. Будь-які дії, регламентовані КПК України, є процесуальними.

Відповідно до ч. 1 статті 542 КПК України міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Зазначені в ч. 1 статті 542 КПК України комплекси заходів розглядаються як форми співробітництва та їх перелік не є вичерпним, оскільки „міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження”.

Незважаючи на те що поняття ,,процесуальні дії” застосовується лише щодо міжнародної правової допомоги як форми міжнародного співробітництва, яка полягає у проведенні компетентними органами однієї держави процесуальних дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави або міжнародною судовою установою, інші форми міжнародного співробітництва під час кримінального провадження (видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція) (глава 44 КПК України), кримінальне провадження у порядку перейняття (глава 45 КПК України), визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб (глава 46 КПК України) являють собою окремі системи процесуальних дій.

З визначенням поняття „необхідні заходи”, які вживаються ,,з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків”, як відмінного від процесуальних дій, погодитися неможливо, оскільки КПК України регламентовано лише проведення процесуальних дій. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 статті 542 КПК України екстрадиція включає такі процесуальні дії, як офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірку обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактичну передачу такої особи під юрисдикцію запитуючої держави [7].

У спеціальних дослідженнях щодо екстрадиції' подано різні визначення цього поняття. Так, В. С. Березняк вважає, що екстрадиція регулює певний вид кримінально-процесуальних відносин та має специфічне завдання, а саме передачу однією державою іншій державі особи, яка вчинила злочин, з метою кримінального переслідування, винесення чи виконання вироку [8, с. 5]. На думку С. М. Вихриста, екстрадиція, як вид міждержавної правової допомоги, являє собою не одночасний акт, а процес, що складається з декількох процесуальних дій, тому її не можна ототожнювати лише з фактом фізичної передачі особи [9, с. 6]. А. Г. Маланюк визначає екстрадицію як діяльність компетентних органів, що базується на загальновизнаних принципах міжнародного права, нормах міжнародних договорів і внутрішньодержавного законодавства, під час якої держава, у випадку, якщо вона потерпіла від злочину чи він був вчинений на її території або ж її громадянином, запитує і отримує обвинуваченого, підсудного чи засудженого з держави, на території якої він перебуває, з метою притягнення до кримінальної відповідальності чи виконання вироку, або ж розглядає заявлене клопотання іноземної держави і передає запитувану особу [10, с. 13]. кримінальний провадження співробітництво досудовий процесуальний

Отже, реалізація будь-якої форми міжнародного співробітництва під час кримінального провадження пов'язана з проведенням процесуальних дій як у запитуваній, так і в запитуючій державах (сторонах).

Разом з тим Ю. П. Аленін та М. І. Пашковський вважають, що при формулюванні п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України законодавець мав на увазі виконання процесуальних дій не як засіб міжнародного співробітництва (елемент), а як мету такого співробітництва, що цілком узгоджується лише з такою формою як міжнародна правова допомога.

На думку вказаних учених, зупинення досудового розслідування за п. 3 ч. 1 ст. 280 КПК України, в разі здійснення видачі особи, буде незаконним. При цьому проведення слідчих (розшукових) дій у межах міжнародної правової допомоги, коли досудове розслідування зупинене з будь-яких підстав, передбачених ч. 1 ст. 280 КПК України, суперечитиме ч. 5 ст. 280 КПК України, відповідно до якої після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Протилежної думки доримуються О. В. Капліна та О.М. Дроздов, які вважають, що видача особи (екстрадиція) включена законодавцем до обсягу міжнародного співробітництва під час кримінального провадження. Тому в разі виникнення наявної необхідності виконання відповідних процесуальних дій (офіційне звернення про встановлення місця перебування на території запитуваної держави особи, яку необхідно видати, та видачу такої особи; перевірка обставин, що можуть перешкоджати видачі; прийняття рішення за запитом; фактична передача такої особи під юрисдикцію запитуючої держави) для здійснення видачі правопорушника (екстрадиції), після повідомлення особі про підозру, досудове розслідування може бути зупинене [11].

Аналізуючи вказані думки потрібно зазначити, що позицію зупинення досудового розслідування виключно в межах міжнародної правової допомоги поділяють більшість учених та вона є більш обґрунтованою. Однак недостатнє врегулювання вказаного питання законодавцем не відкидає можливості зупинення досудового розслідування і при здійсненні видачі особи, що на сьогодні використовується в практичній діяльності слідчих та прокурорів. Насамперед це пов'язано зі збереженням строку досудового розслідування, адже процес видачі особи є досить тривалим і в середньому здійснюється від 2 місяців до півроку. При цьому, у разі зупинення досудового розслідування за п. 2 ч. 1 статті 280 КПК України, при встановленні особи в іншій країні досудове розслідування автоматично підлягає відновленню, що ускладнює процес збереження цього строку.

Як приклад, у кримінально-процесуальному законодавстві сусідніх країн вказане питання отримало більше уваги та врегулювання. Зокрема, однією з підстав зупинення попереднього слідства, визначених ч. 1 статті 208 КПК Російської Федерації, є відсутність реальної можливості участі підозрюваного чи обвинуваченого в кримінальній справі, коли їх місцезнаходження відомо [12, с. 137]. У законодавстві Республіки Білорусь вказана підстава є більш ширшою. Так, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 246 КПК Республіки Білорусь попереднє слідство призупиняється в разі: „Коли місцезнаходження обвинуваченого відоме, однак відсутня реальна можливість його участі в провадженні по кримінальній справі в зв'язку з розглядом питання його видачі іноземною державою, а також у зв'язку з неможливістю з об'єктивних підстав прибути в місце провадження попереднього слідства” [13, с. 176].

Наявність такої підстави доцільно було б внести в Кримінальний процесуальний кодекс України.

Отже, з метою урегулювання та вироблення єдиної позиції щодо однозначного тлумачення та застосування норми КПК України, яка регулює зупинення досудового розслідування у зв'язку з виконанням процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, пропонуємо доповнити частину 1 статті 280 КПК України пунктом 4 у такій редакції: „коли місцезнаходження підозрюваного відоме, однак відсутня реальна можливість його участі в кримінальному провадженні у зв'язку з вирішенням питання про його видачу (екстрадицію) іншою державою для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку”.

Список використаної літератури

Кримінальний процесуальний кодекс України. Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань. - К. : Юрінком Інтер, 2013. - 376 с.

Лист Генеральної прокуратури України від 14.03.2014 N° 14/2/1-10вих-13.

Лист Національної академії внутрішніх справ „Про надання пропозицій щодо зупинення досудового розслідування у межах міжнародного співробітництва” від 08.05.2013 № 46/543.

Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / [за заг. ред. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила]. - К. : Юстініан, 2012. - 1224 с.

Кримінальний процесуальний кодекс України : наук. - практ. коментар / [відп. ред. С. В. Ківалов, С. М. Міщенко, В. Ю. Захарченко]. - Х. : Одісей, 2013. - 1104 с.

Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар :у 2 т. - Т 1 / Є. М. Блажівський, Ю. М. Грошевий, Ю. М. Дьомін та ін.; [за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова]. - Х. : Право, 2012. - 768 с.

Лист Національного університету „Одеська юридична академія” від 20.05.2013 № 1529-3.

Березняк В. С. Екстрадиція як інститут кримінально-процесуального права України : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.09 / В. С. Березняк. - Д., 2009. - 20 с.

Вихрист С. М. Видача осіб в аспекті співвідношення міжнародного та національного права : автореф. дис. канд. юрид наук : 12.00.11 / С. М. Вихрист. - Х., 2003. - 18 с.

Маланюк А. Г Провадження у кримінальних справах, пов'язане з міжнародними відносинами, за законодавством України : автореф. дис. канд. юрид. наук : 12.00.09 / А. Г Маланюк. - К., 2004. - 20 с.

Лист Національного університету „Юридична академія імені Ярослава Мудрого” від 26.05.2013 № 125-01-1426.

Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации (по состоянию на 1 февраля 2006 года). - Новосибирск: Сиб. Унив. изд-во, 2006. - 254 с. - (Кодексы и законы России).

Уголовно-процессуальный кодекс Республики Беларусь / М-во внутр. дел Респ. Беларусь, учреждение образования ,,Акад. М-ва внутр. дел Респ. Беларусь”. - Минск : Акад. МВд, 2012. - 331 [1] с.

Размещено на Allbest.ru