Розвиток електронного урядування у сфері освіти: зарубіжний досвід для України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Швидкі темпи розвитку інформаційно-комунікаційних технологій вимагають відповідних швидких змін від основних соціальних інститутів суспільства в цілому і державного управління зокрема. Адже державне управління має відповідати сучасному ритму життя, встигати за змінами. Інформаційні процеси сучасного суспільства обумовлюють кардинальну перебудову форм і методів державного управління, їх модернізацію. Особливо це стосується ланки управління освітою, через те що поза увагою управлінців не може залишатися широкий спектр можливостей віртуального простору, який є ефективним середовищем для отримання знань, пошуку потрібної інформації та соціальної взаємодії.

У часи розбудови електронного урядування в Україні дуже важливим є вивчення та запозичення кращого досвіду зарубіжних країн, який буде сприяти визначенню перспективних шляхів подальшого розвитку електронного урядування в Україні. Досвід побудови електронного урядування в різних країнах світу прийнято розглядати в контексті трьох основних моделей, що набули практичного втілення в Америці, Європі та Азії - англо-американська (США, Канада, Великобританія), континентально-європейська (більшість країн Західної, Центральної та Східної Європи), азіатська (Сінгапур, Південна Корея) [5, с. 24]. Серед загальних рис електронного урядування в різних країнах можна виділити такі характеристики: сприяння забезпеченню відкритості, прозорості й відповідальності перед громадянами; спрощення та здешевлення взаємодії громадян та представників бізнесу з державними структурами.

У вітчизняній та зарубіжній літературі дослідженню проблематики різних моделей електронного урядування присвячено багато робіт, у межах даної статті ми спиратимемось на результати розробок таких дослідників, як І. Базаров [1], В. Іванов та Г. Коробова [5], П. Клімушин та А. Серенок [6], І. Кирилюк [7], І. Хасаншин [8]. Також це дослідження ґрунтується на наших попередніх роботах [2; 3; 4], де було детально проаналізовано зазначені вище моделі, виявлено їх позитивні сторони та недоліки.

Проблематика електронного урядування не є новою, її дослідженню присвячено багато робіт та розробок, які характеризуються різнорідністю підходів до аналізу цього явища. Утім підхід до впровадження зарубіжного досвіду електронного урядування у сфері освіти в Україні залишається не повністю висвітленим.

Мета статті полягає в розкритті особливостей функціонування світових моделей електронного урядування у сфері освіти та їх порівнянні з українським досвідом розвитку електронного урядування в галузі освіти, що дозволить встановити ступінь імовірності впровадження тих чи інших підходів, напрацьованих світовою практикою.

Англо-американська модель електронного урядування є особливо цікавою, адже країни-учасники цієї моделі займають достатньо високі позиції за рейтингом розвитку електронного урядування. Такий рівень розвитку електронного урядування називають етапом пов'язаності, який передбачає, що «уряд перетворює себе на об'єднане ціле, що відповідає потребам громадян через розвиток інтегрованої служби підтримки. Це найбільш просунутий рівень електронного урядування, який характеризується наявністю:

— горизонтальних зв'язків (між органами державної влади);

— вертикальних зв'язків (між органами центральної та місцевої влади);

— інфраструктурних зв'язків;

— зв'язків між урядом та громадянами» [1].

«У США під e-government розуміють державні інформаційні системи, призначені для взаємодії з населенням країни і структурами, що не входять до складу уряду. Такими структурами можуть бути бізнес, громадські організації, регіональні та муніципальні органи влади» [8, с. 15]. Головний урядовий портал США (http://unpan3.un.org/egovkb/en-us/Reports/UN-E-Government-Survey-2014) об'єдну є безліч сайтів на рівні інтеграційних посилань, містить повну інформацію про державні ресурси, послуги і форми для громадян, бізнесу та уряду. Он-лайн сервіси, представлені на урядовому веб-порталі США, реалізуються шляхом перенаправления на відповідні сайти. Для вирішення проблем інтеграції міжвідомчих проектів влада США спирається на концепцію федерального корпоративного будівництва. «Основною метою федеральної інформаційно-технологічної архітектури є забезпечення умов для міжвідомчої розробки процесів, стандартів та обміну інформацією» [5, с. 25]. електронний урядування громадянин

«Автори програми створення електронного урядування Великобританії ставили перед собою завдання розвитку інформаційних технологій як фактору забезпечення ефективного управління державою» [5, с. 27]. На цей час головною організацією урядового порталу Великобританії є центральне управління інформації, у межах якого функціонують он-лайн урядові відомства. Веб-портал Великобританії (http://www.gov.uk) описуючи та посилаючись на цілий спектр урядових послуг, доступних громадянам і бізнесу, надає можливість громадянам обговорювати різні проблеми. На сторінці департаменту освіти можна знайти найсвіжіші прес-релізи щодо освіти і науки, важливі документи, статті та публікації. Крім того, є можливість записатись на он-лайн-консультації з різних питань.

«Загальне в підходах США і Великобританії до побудови системи порталів державних послуг є принципова орієнтація на побудову дворівневої системи взаємодії <...> з приводу надання державних послуг» [6, с. 59]. Водночас відомчі державні та недержавні установи концентрують увагу на вирішенні або допомозі у вирішенні питань за рубрикатором тематик. Що стосується електронного урядування у сфері освіти, то воно на урядовому порталі США представлене значно розгалуженіше, ніж у Великобританії, утім на порталі останньої країни, систематизація освітніх послуг виглядає значно структурніше порівняно зі США, має безпосереднє відсилання до департаменту освіти. Інформація про освітні послуги та регулювання освітньої галузі на порталі США має менш систематизований характер (розміщена в різних рубрикаторах).

До відмітних характеристик континентально-європейської моделі слід віднести: законодавче регулювання інформаційних відносин й інформаційних потоків, що циркулюють у європейському інформаційному просторі [5, с. 25]. Розглядаючи цю модель електронного урядування, слід наголосити на тому, що вона поширена в більшості країн Західної, Центральної та Східної Європи, які не можуть бути вміщені в одну схему, подібно до попередньої, оскільки існують суттєві відмінності між рівнем розвитку електронного урядування в цих країнах (табл. 2). Так, за рейтингом розвитку електронного урядування на 2014 р. Франція займає 4 місце, Фінляндія - 10 місце, Іспанія - 12 місце, Естонія - 15 місце, Польща - 42 місце. У межах нашого дослідження зупинимося на деяких моделях. їх аналіз має особливе значення, оскільки обрані країни представляють різні частини Європи, їх досвід розвитку електронного урядування дуже важливий для України, яка в цьому самому рейтингу посіла лише 87 місце, опустившись на декілька позицій порівняно з минулими роками.

Континентально-європейська модель електронного урядування у сфері освіти: переваги та обмеження (на прикладі Франції, Фінляндії, Іспанії, Естонії, Польщі).

До основних переваг азіатської моделі державного управління відносять «здатність забезпечувати оптимальну структуру для управління, фінансування, виходячи з єдиної політики електронного урядування» [5, с. 32]. Характерні особливості азіатської моделі електронного урядування: «Створення єдиного інформаційного простору. Спрощення процесу навчання та перекваліфікації» [5, с. 25]. На головній сторінці електронного урядування Сінгапуру (https://www.egov.gov.sg) можна знайти інформацію про те, що сьогодні інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) виступають вагомою частиною державного сектору управління та надання послуг. З центральною урядовою сторінкою пов'язані електронні сторінки різних міністерств. Звідси можна потрапити на сторінку міністерства освіти (https://www.moe.gov.sg). Тут можна знайти найширшу інформацію про систему освіти Сінгапуру та класифікатор електронних послуг. Переваги та обмеження моделі електронного урядування Сінгапуру у сфері освіти показані в табл. 3.

До загальних проблем розвитку різних моделей електронного урядування слід віднести таке положення: «У більшості країн урядові установи не забезпечують можливостей спільної роботи своїх інформаційних систем. Усе ще більша частина урядових процедур / послуг виконуються вручну» [5, с. 25]. Також потрібно зазначити, що така різноманітність особливостей розвитку різних моделей обумовлена й різними, відмітними цілями побудови електронного урядування в різних моделях, до яких ще й додаються цілі окремих країн. У англо-американській моделі мета полягає у «відкритості, прозорості і відповідальності перед громадянами, спрощенні та здешевленні взаємодії громадян та представників бізнесу з державними структурами»; континентально-європейській - «наданні урядової інформації в режимі он-лайн, забезпеченні умов виконання свого громадянського обов'язку, використовуючи можливості електронного голосування, послуги уряду при сплаті податків та штрафів»; азіатській - «задоволенні інформаційних потреб населення і впровадженні інформаційно-комунікаційних технологій до системи культури і освіти» [5, с. 25].

Таблиця 1. Модель електронного урядування Сінгапуру

За архітектурою модель електронного урядування України подібна до моделей інших країн. З головної сторінкиурядового порталу (www.kmu.gov.ua) переходимо до електронної сторінки міністерства освіти і науки України (www.mon.gov.ua). Тут можна отримати інформацію за різними показниками:

«Про міністерство» - містяться відомості про керівництво, нормативно-правову базу діяльності, структуру центрального апарату, державні підприємства, що підпорядковані міністерству, відомості про заплановані заходи.

«Діяльність» - міститься інформація про напрями діяльності міністерства освіти і науки України. Наявну тут інформацію можна класифікувати за такими категоріями:

- освіта, яка має рубрикатор - дошкільна освіта та загальна середня освіта (інформація про загальну середню освіту, дошкільну освіту, освіту для дітей з особливими потребами, задоволення освітніх потреб представників національних меншин України); вища освіта (інформація про департамент вищої освіти та інформаційні повідомлення); дошкільна освіта дітей з особливими потребами; професійно-технічна освіта; дистанційна освіта (інформація про вищі навчальні заклади, які надають послуги дистанційної освіти); освітні послуги для іноземців; позашкільна освіта, виховна робота та захист прав дитини;

- ліцензування та акредитація;

- інформація щодо надання грифів міністерства освіти і науки України;

- інформація про зовнішнє незалежне оцінювання.

Новини.

Державні закупівлі - міститься річний план закупівель міністерства освіти і науки України.

Публічна інформація:

- запит на отримання публічної інформації;

- відомості про найбільш запитувану інформацію;

- інформація про документи, які перебувають у міністерстві;

Зв'язки з громадськістю та ЗМІ:

- графік прийому громадян;

- партнерство «Відкритий уряд».

Вакансії.

Адреса та телефонні довідники. Тут наявні номери телефонів, адреси різних департаментів та e-mail.

Проведений аналіз стану розвитку електронного урядування у сфері освіти України дає змогу говорити про те, що інформаційних матеріалів наведено досить багато, вони охоплюють широкий спектр освітніх послуг. Громадянин України та іноземець, який вирішив скористатися електронною сторінкою Міністерства освіти і науки України, зможе отримати інформацію і про нормативно-правову базу діяльності міністерства, і про державні установи, підпорядковані міністерству, і про різні ланки освіти - від початкової до вищої та дистанційної. Пересічний користувач також зможе довідатись, на якій стадії обробки перебувають його документи у Міністерстві освіти і науки України. Загалом рівень розвитку електронного урядування у сфері освіти України перебуває на стадії переходу до етапу інтерактивної взаємодії. Це дає можливість зробити інтернет-сторінку не лише дошкою оголошень, а й інструментом двосторонньої комунікації. На цій стадії у користувачів державного Інтернет-ресурсу є можливості спілкування з представниками державної влади за допомогою електронної пошти, форуму або чату, завантаження різних документів та формулярів. Утім, з огляду на проведений аналіз, треба зазначити, що у сфері освіти України ще не всі елементи такої стадії розвитку електронного урядування, як інтерактивна взаємодія використовуються на повну потужність. Ідеться про те, що не всю міністерську інформацію можна знайти в режимі он-лайн, а наявна інформація часто є дублюючою, обмеженою також є можливість взаємодіяти з державними службовцями за допомогою чату та форуму.

Отже, особливості функціонування світових моделей електронного урядування у сфері освіти загалом можна звести до таких положень: країни англо-американської моделі концентрують увагу на розширенні взаємодії «влада - громадяни», континентально-європейської - на наданні інформації в режимі он-лайн, азійської моделі (Сінгапур) поєднують два вище вказаних компонента.

Висновки. Українська модель електронного урядування, перебуваючи в процесі формування, може багато чого запозичити зі світового досвіду функціонування електронного урядування. Для України досвід англо-американської моделі у сфері освіти може бути корисним в аспекті модернізації державного управління - збільшення можливостей самостійного пошуку інформації в он-лайн режимі, без безпосереднього контакту з державним службовцем, державний службовець перестає бути посередником між людиною та послугою. Дуже важливим було б запозичення самої ідеї, що управлінець - це особа, яка керує процесом взаємодії між людиною та технікою. Адже електронна взаємодія в системі управління освітою відіграє одну з головних ролей, забезпечуючи відкритість та загальну доступність інформації, сприяє спрощенню процедури проходження інформаційних потоків, які інколи є міжвідомчими та дублюючими. Звичайно, детального аналізу та спроби впровадження потребує безпосередній досвід США з включення до електронного урядування недержавних структур (бізнес, громадські організації). В Україні це значно поширило б попит на такі послуги та в той самий час збільшило б кількість користувачів. Це те, до чого потрібно прагнути - до пов'язаності державних та недержавних інституцій на урядовому порталі.

Досвід країн Європи є надто ґрунтовним, щоб говорити про нього узагальнено. Так, від моделі електронного урядування Франції цікаво було б запозичити всю організаційну структуру урядової сторінки. Запозичення потребують он-лайн послуги для навчання та пристрої, що сприяють мобільності вчителя. Таким чином, діти та вчителі як суб'єкти навчального процесу не залишаються наодинці з проблемами вибору якісних он-лайн послуг, адже їм пропонує такі послуги держава, чого суттєво не вистачає в нашій системі електронного урядування. Запозичення потребує можливість надання урядових послуг людям з обмеженими можливостями (Франція, Польща). Також для України цікавою є можливість організації переходу з урядових до неурядових порталів, що суттєво підвищує якість організації процесу управління освітою. Окремого статусу потребує досвід організації системи «Послуги для громадян», коли система зв'язків перестає бути обмежена традиційними формами взаємодії з відвідувачами сайтів, а перетворюється на своєрідну систему підтримки громадян за допомогою чатів, форумів, віртуальних книг скарг, соціальних мереж, розгляду пропозицій (Іспанія, Естонія, Польща, Фінляндія, Франція). Новим та недостатньо поширеним є досвід організації державної взаємодії з представниками преси (Іспанія) за допомогою спеціального діалогового вікна. Така форма роботи сприяла б популяризації урядових рішень та пропозицій. Кроком уперед, на який слід зважити, є можливість здійснювати он-лайн процедуру щодо зміни приватної інформації (Естонія).

Для України досвід Сінгапуру може бути корисним щодо таких складових. На наш погляд, запозичення потребує частина концепції побудови моделі електронного урядування в межах підходу «Уряд з тобою» та система зворотного зв'язку в аспекті наявності діалогового вікна запитань. Цікавим для електронного урядування у сфері освіти України є сінгапурський поділ користувачів на категорії отримання послуг (громадяни держави - іноземці, громадяни, які шукають інформацію з початкової, середньої або вищої школи та ін.). Це може сприяти підвищенню якості надання освітніх послуг.

Говорячи про обмеження аналізованих моделей, треба зважити на той факт, що певна кількість країн не має безпосереднього зв'язку між центральним порталом органів державної влади та урядовими сторінками. Українська система організації електронного урядування не має подібної проблеми.

Проведений аналіз особливостей функціонування світових моделей електронного урядування у сфері освіти дозволяє говорити про те, що різні моделі мають свої переваги та труднощі функціонування, урахування яких буде сприяти модернізації електронного урядування у сфері освіти України.

Література

1. Базаров Р. Политическая карта мирового киберпространства / Р. Базаров. - Режим доступу: offline.cio-world.ru/2006/49/273982.

2. Ватковська М.Г. Англо-американський досвід упровадження електронного урядування в галузі освіти / М.Г. Ватковська // Держава та регіони: наук.-виробн. журн. Сер.: Державне управління, 2013. - № 4(44). - С. 13 - 18.

3. Ватковська М.Г. Досвід Росії, Білорусі та Естонії щодо впровадження електронного урядування у сфері освіти / М.Г. Ватковська // Держава та регіони: наук.-виробн. журн. Сер.: Державне управління, 2014. - № 1(45). - С. 3 - 7.

4. Ватковська М.Г. Досвід Сінгапуру щодо впровадження електронного урядування у сфері освіти / М.Г. Ватковська // Проблеми сучасного державного управління: зб. наук. пр. ДонДУУ. Сер. «Державне управління». - Донецьк: ДонДУУ, 2014. - Т. XV. - Вип. 291. - С. 43 - 52.

5. Иванов В.В. Государственное и муниципальное управление с использованием информационных технологий / В.В. Иванов, А.Н. Коробова. - М.: ИНФРА-М, 2013. - 383 с.

6. Клімушин П.С. Електронне урядування в інформаційному суспільстві / П.С. Клімушин, А.О. Серенок. - X.: Магістр, 2010. - 312 с.

7. Кирилюк І. Росія / I. Кирилюк // Зарубіжний досвід упровадження електронного урядування. - К., 2008. - С. 89 - 112.

8. Хасаншин И.А. Системы поддержки принятия решений в управлении региональным электронным правительством / И.А. Хасаншин. - М.: Горячая линия - Телеком, 2013. - 104 с.

Размещено на Allbest.ru