Нормативно-правове регулювання державних експериментів в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Особливістю сучасної ситуації, яка склалася в системі державного управління України, є те, що розуміння необхідності докорінних змін цілей та завдань структури, загальне невдоволення існуючою системою вже давно назріли та виокремилися в суспільній думці. Втім, задекларований, офіційно визнаний курс на реформи в державі не підкріплюється практичною їх реалізацією. Крім того, значна кількість реформ не дає очікуваного результату. Невирішеність зазначених проблем призводить до зростання соціальної напруги в українському суспільстві. Нагальним стає питання щодо застосування державно-правових експериментів у державному управлінні як підстави для прийняття управлінського рішення.

Питанням державно-правових експериментів не приділено належної уваги в науковій літературі. Поодинокими є дослідження цієї проблеми фахівців у галузі державного управління, регіональної політики. Зокрема, це статті А.П. Купріян, В.В. Лазарева, О.Ю. Лялюк, П.С. Мельника, Р.В. Ривкіної, А.Ф. Ткачука, Б.Ф. Усманова, таке упущення є необґрунтованим.

Метою статті є визначення поняття і ознак державно-правового експерименту, його місця і нормативно-правового забезпечення в Україні.

Аналізуючи державні програмні документи, можна зробити висновок про те, що на даний момент в Україні відсутнє узагальнене нормативно-правове закріплення інституту державного експерименту. Відповідно до норм, установлених в Господарському кодексі України, у сфері господарювання держава здійснює довгострокову (стратегічну) і поточну (тактичну) економічну й соціальну політику, спрямовану на реалізацію та оптимальне узгодження інтересів суб'єктів господарювання і споживачів, різних суспільних верств населення.

Поняття «економічна стратегія» законодавець формулює як обраний державою курс економічної політики, розрахований на тривалу перспективу і спрямований на вирішення великомасштабних економічних та соціальних завдань, завдань культурного розвитку, забезпечення економічної безпеки держави, збереження і примноження її економічного потенціалу і національного багатства, підвищення народного добробуту.

Економічна тактика формулюється як сукупність найближчих цілей, завдань, засобів і способів їх досягнення для реалізації стратегічного курсу економічної політики в конкретних умовах, що складаються в поточному періоді розвитку економіки [1]. законодавство державний експеримент

Правове закріплення економічної політики здійснюється шляхом визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики у прогнозах і програмах економічного й соціального розвитку України та окремих її регіонів, програмах діяльності Кабінету Міністрів України, цільових програмах економічного, науково-технічного і соціального розвитку, а також відповідних законодавчих актах. Однак законодавець не враховує обов'язковість попередньої апробації рішень, що приймаються в рамках програм економічного і соціального розвитку.

У соціально-економічній сфері держава розробляє стратегію розвитку майже в усіх галузях суспільного життя, яка ґрунтується на показниках прогнозних документів економічного і соціального розвитку та знаходить своє відображення в програмних документах різного рівня.

З огляду на загальну концепцію експерименту, під якою розуміється метод отримання науково обґрунтованої інформації, за якого штучно створюється певна ситуація впливу будь-якого фактора на досліджуваний об'єкт і здійснюється спостереження за його поведінкою в нових умовах [2], можна зробити висновок про те, що інститут державного експерименту логічно вписується в загальну концепцію розробки державних програм розвитку, оскільки покликаний підтвердити або спростувати правильність рішення, прийнятого на підставі прогнозу й відображеного в програмному документі.

Незважаючи на те, що в Україні практика застосування державного експерименту надзвичайно широка, що знаходить підтвердження у величезній кількості нормативно-правових актів, присвячених проведенню експериментів у різних галузях, цей інститут ще не має універсального нормативного закріплення в законодавчих актах як метод отримання науково обґрунтованої інформації, що не дозволяє йому зайняти міцну позицію в системі розробки державної стратегії.

Зіставивши поняття «соціальний експеримент» і «державний експеримент», і екстраполюючи технологічну матрицю - алгоритм соціального експерименту, запропоновану С.А. Яцкевичем [4], на поняття державний експеримент, можна дійти висновку, що законодавчого закріплення потребує цілий комплекс етапів проведення державного експерименту. Усі етапи є універсальними, вони характерні для будь-якого державного експерименту, а, отже, можуть бути закріплені в Законі України «Про державний експеримент в Україні».

Ураховуючи той факт, що для реалізації соціальної політики, виконання цільових програм економічного і соціального розвитку держава застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності, серед яких особливе місце займає державне замовлення, у контексті Закону України «Про державний експеримент в Україні» особливе місце необхідно відвести цьому інститутові. Як правило, державний експеримент здійснюється за рахунок коштів державних і місцевих бюджетів. У межах Закону України «Про державний експеримент в Україні» необхідно передбачити статус і повноваження замовника і виконавця експерименту, а також відповідальність за його проведення. Крім того, вищезазначеним законом повинні бути сформульовані засади і загальний порядок формування державного замовлення на проведення державного експерименту.

На наш погляд, Закон України «Про державний експеримент в Україні» повинен містити такі положення:

1. Визначення державного експерименту, яке можна сформулювати як встановлений законом процес випробування управлінського рішення з метою отримання науково обґрунтованої інформації стосовно сформульованої проблеми, що здійснюється уповноваженим органом державної влади на підставі державного замовлення у встановленому законом порядку.

2. Принципи проведення державного експерименту:

- принцип цілісності, який забезпечується розробленням концепції проведення державного експерименту на підставі узгодженості з прогнозними та програмними документами економічного і соціального розвитку України, окремих галузей економіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середньостроковий періоди і на більш тривалий період;

- принцип об'єктивності, який полягає в тому, що концепція державного експерименту розробляється на основі даних органів державної статистики, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері економічного і соціального розвитку, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування;

- принцип науковості, який забезпечується розробленням концепції державного експерименту, підбиттям його підсумків і розробкою рекомендацій на науковій основі, постійним удосконаленням методології та використанням світового досвіду в галузі експериментування;

- принцип гласності, який полягає в тому, що як концепція експерименту, так і результати його проведення є доступними для громадськості, що забезпечується законодавчо закріпленою процедурою інформування;

- принцип самостійності, який полягає в тому, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень відповідають за розроблення і проведення державного експерименту;

- принцип дотримання загальнодержавних інтересів, який полягає в тому, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні здійснювати розробляти і проводити державний експеримент зважаючи на необхідність забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-економічної політики та економічної безпеки держави.

3. Місце державного експерименту в системі розробки програм державного розвитку.

4. Процес проведення державного експерименту, який включає в себе такі етапи:

а) висунення ідеї, обґрунтування, побудова гіпотези (наукове припущення);

б) розробка моделі експерименту:

- визначення критеріїв оцінки експерименту (перевірка гіпотези),

- виділення залежного фактору (групи наслідків),

- виділення фактору, що визначає експериментальну ситуацію (незалежної змінної),

- визначення умов експерименту;

в) розробка програми експерименту;

г) вибір і підготовка об'єкта і суб'єкта експерименту;

д) розробка конкретного плану дій;

е) державна реєстрація експерименту;

ж) реалізація програми:

- створення експериментальної ситуації,

- вирішення експериментальних завдань,

- нагромадження досвіду;

з) вимірювання (порівняльний аналіз) незалежної і залежних змінних у динаміці;

и) контроль і коригування;

к) фіксація закінчення експерименту і його підсумків;

л) осмислення і теоретична інтерпретація результатів;

м) реєстрація результатів експерименту та їх оприлюднення;

н) розробка рекомендацій до програми економічного і соціального розвитку.

5. Повноваження органів державної влади щодо розробки, узгодження, державної реєстрації державного експерименту, а також контроль за його проведенням.

6. Процедура формування заключного звіту та узагальненого висновку про результати проведення експерименту, а також повноваження органів державної влади щодо виконання цих дій.

7. Повноваження державного замовника стосовно замовлення на проведення державного експерименту, а також особливості проведення державного замовлення в даному випадку. Також необхідно встановити, у якому обсязі використовуються кошти місцевих бюджетів, якщо експеримент проводиться з ініціативи органів місцевого самоврядування.

8. Процедура інформування про результати експерименту і реєстрації проведення державного експерименту.

9. Визначення кола відповідальних за проведення експерименту осіб, а також встановлення відповідальності за порушення законодавства, що регулює проведення державного експерименту. Зокрема, необхідно перебачити відповідальність:

- за порушення термінів підготовки програми експерименту;

- порушення процедури погодження програми експерименту;

- порушення строків інформування вищих органів і громадськості про проведення експерименту і його результати;

- ненадання звіту про проведення експерименту.

10. Створення єдиного реєстру державних експериментів, а також порядок його ведення, органу, на який будуть покладені повноваження щодо його ведення.

Необхідно враховувати той факт, що в процесі проведення державного експерименту змінам підлягають безліч нормативно-правових актів, які стосуються формування і використання державного бюджету.

У цьому контексті використання електронної бази даних щодо проведення державних експериментів також буде сприяти як здійсненню моніторингу внесення змін у законодавство, так і аналізу функціонування норм законодавства в цілому, а також допоможе проаналізувати ефект від внесених змін.

Особливу увагу слід приділити тому факту, що державний експеримент проводиться не в незалежному середовищі, а отже, частина суспільства, яка піддається експерименту, відчує реальні наслідки. Таким чином, право на прийняття рішення про проведення експерименту мають виключно органи державної влади. У частині, присвяченій прийняттю рішення про проведення експерименту та його узгодженню, повинен міститися порядок здійснення цих процедур, а також вичерпний перелік органів, які погоджують і контролюють експеримент.

Істотну допомогу в розробці порядку проведення державного експерименту може надати практика впровадження державних цільових програм, однак важливо пам'ятати, що державні цільові програми є комплексом взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на вирішення проблем, у той час як експеримент - це спосіб перевірки передбачуваного шляху вирішення проблеми. У цьому контексті державні цільові програми можна розглядати як спосіб реалізації на практиці успішного експерименту.

Аналіз отриманих результатів є дуже важливим етапом, оскільки на даний момент майже відсутнє законодавче закріплення правил та порядку фіксації результатів проведених державних експериментів. З метою оптимізації роботи аналітичних служб, які вивчають результати впровадження експериментів, а також подальшого планування зі здійснення реформ і державних цільових програм, можливе створення єдиної електронної бази даних, що містить статистику та узагальнений висновок про результати застосування експерименту як у державному масштабі, так і на рівні органів місцевого самоврядування.

На підставі викладеного можна зробити висновок про те, що в межах нормативно-правового забезпечення проведення державних експериментів в Україні необхідно прийняти закон «Про державний експерименті в Україні».

Враховуючи широку сферу застосування інституту державного експерименту, закон швидше буде носити загальний характер, а в кожному конкретному випадку будуть розроблятися і прийматися спеціальні нормативно-правові акти, які регулюватимуть проведення конкретного експерименту (прикладом є Закон України «Про проведення економічного експерименту щодо державної підтримки суднобудівної промисловості» [3]).

Література

1. Господарський кодекс України. - Режим доступу: zakon4.rada. gov.ua/laws/show/43 6-15.

2. Методи державного управління. - Режим доступу: 080504.ru.

3. Про проведення економічного експерименту щодо державної підтримки суднобудівної промисловості: Закон України від 6 верес. 2012 р. № 5209-VI. - Режим доступу: zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5209-17.

4. Яцкевич С.А. Соціальний експеримент і наукове управління суспільством / С.А. Яцкевич. - Мінськ, 1984. - Режим доступу: vertrana.ru/ppinf01_17.php.

Размещено на Allbest.ru