Визначення процесуального статусу особи, що притягається до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Визначення процесуального статусу особи, що притягається до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства

Дуліна О.В., здобувач кафедри адміністративного та господарського права (Одеський національний університет імені І.І. Мечникова)

Анотація

особа адміністративний відповідальність процесуальний

Статтю присвячено дослідженню питання особливостей процесуального статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності відповідно до законодавства України. Здійснено аналіз наукових праць у досліджуваній сфері, розглянуто питання, пов'язані з класифікацією учасників адміністративного діловодства, наведено їх характеристику. Сформульовано авторське визначення терміна «особа, яка притягається до адміністративної відповідальності». Розглянуто питання забезпечення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, запропоновані проекти змін до чинного законодавства України.

Ключові слова: адміністративна відповідальність, права громадян, земельне законодавство, процесуальний статус особи

Аннотация

Статья посвящена исследованию вопроса особенностей процессуального статуса лица, которое привлекается к административной ответственности в соответствии с законодательством Украины. Осуществлен анализ научных трудов в исследуемой сфере, рассмотрены вопросы, связанные с классификацией участников административного делопроизводства, приведена их характеристика. Сформулировано авторское определение термина «лицо, которое привлекается к административной ответственности». Затронут вопрос обеспечения прав лица, которое привлекается к административной ответственности, предложены проекты изменений в действующее законодательство Украины.

Ключевые слова: административная ответственность, права граждан, земельное законодательство, процессуальный статус лица

Annotation

The article is devoted to an attempt to reveal the peculiarities of the procedural status of a person who is subject to administrative responsibility for the legislation of Ukraine. The analysis of scientific papers in the field of study, considered а пишЬег of issues related to the classification of members of the administrative office, shows their characteristics. Formulated by the author's definition of the term “a person who is brought to administrative responsibility”. Touched upon the rights of a person who is subject to administrative liability, proposed draft amendments to the current legislation ofUkraine.

Key words: administrative responsibility, civil rights legislation, procedural status of person

Вступ

Курс нашої держави на євроінтеграцію, створення більш досконалої правової системи, яка б забезпечувала зміцнення законності, надійний захист прав і свобод громадян, інтересів держави [1, с. 6] обумовлює необхідність реформування адміністративного законодавства, його поступової переорієнтації на забезпечення і захист прав суб'єктів адміністративних правовідносин [2, с. 3]. Питання розгляду справ про адміністративні правопорушення тісно пов'язані з визначенням кола та процесуального статусу безпосередніх учасників провадження, центральною постаттю в якому є особа, що притягається до адміністративної відповідальності [3]. Слід зазначити, що недотримання норм адміністративного права, які регулюють процесуальний статус осіб, що притягаються до адміністративної відповідальності, призводить до порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина. Отже, викладене обумовлює актуальність досліджуваного питання.

Питання, пов'язані з різними аспектами провадження в справах про адміністративні правопорушення, були предметом дослідження таких учених, як В.Б. Авер'янов, Д.В. Астахов, Д.М. Бахрах, О.К. Застрожна, А.Б. Іванюженко, З.Р. Кісіль, В.В. Коваленко, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, А.Т. Комзюк, Д.М. Лук'янець, А.І. Мікулін, В.В. Нижникова, О.О. Рябус та інших. Однак проблемі процесуального статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, належної уваги з боку вітчизняних науковців приділено не було.

Постановка завдання. Метою статті є визначення сутності понять «особа, яка притягається до адміністративної відповідальності» та «процесуальний статус особи, яка притягається до адміністративної відповідальності», виокремлення суттєвих ознак її процесуального статусу, а також аналіз норм адміністративного законодавства, що його регулюють у контексті порушень земельного законодавства.

Результати дослідження. Адміністративна відповідальність є репресивним видом юридичної відповідальності і пов'язана із застосуванням уповноваженими державними органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб'єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку. Вона є оперативним засобом впливу на порушників і застосовується в адміністративному, іноді -у судовому порядку [4, с. 115].

Одним із учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення є особа, що притягається до адміністративної відповідальності, яка набуває цього статусу з моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягай на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Слід зауважити, що Кодекс про адміністративні правопорушення [5] не містить визначення поняття «особа, що притягається до адміністративної відповідальності», а лише визначає її права та обов'язки (ст. 268 КУпАП). Однак аналіз наявних у законодавстві та юридичній літературі класифікацій учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення дає підстави узагальнити, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, належить до:

1. суб'єктів, що мають особистий інтерес у справі (Д.М. Бахрах, О.В. Кузьменко, З.Р. Кісіль);

2. осіб, що беруть участь у провадженні в справах про адміністративні правопорушення(гл. 21 КУпАП);

3. центральних осіб (А.Т. Комзюк);

4. суб'єктів, безпосередньо заінтересованих у результатах юридичного процесу, інтереси і суб'єктивні права яких підлягають захисту всіма процесуальними засобами і прийомами (С.Н. Манохіна);

5. суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності (О.К. Застрожна);

6. суб'єктів, щодо яких вирішується справа (В.В. Коваленко);

7. основних суб'єктів (А.Б. Іванюженко);

8. учасників, які захищають свої інтереси (В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко).

Виходячи з викладеного, а також з аналізу змісту ст. 268 КУпАП, можна виокремити основні ознаки осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності: є учасником адміністративно-процесуальних відносин; має адміністративно-процесуальну дієздатність та деліктоздатність; персоніфікує адміністративну справу. Так, відповідно до ст. 61 Конституції України, «ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення» [6]. Згідно зч. 8 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі наявності «по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення» [5]. Для цього характерні такі ознаки:

1) особиста зацікавленість у вирішенні справи, яка полягає в прагненні до встановлення певного стану, обставин, які є об'єктом спірних публічно-правових відносин;

2) вчиняються дії, спрямовані на захист її інтересів і суб'єктивних прав (давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання тощо);

3) особа, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - це дієздатна фізична особа, яка бере участь у провадженні в справі про адміністративні правопорушення як особа, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення, яка має особисту зацікавленість у її вирішенні, а також наділена правами та обов'язками вчиняти дії, спрямовані на захист і поновлення її суб'єктивних прав та інтересів.

Важливого значення для характеристики особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, як учасника адміністративно-процесуальних відносин, набуває поняття її процесуального статусу.

Процесуальний статус особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - це правове становище фізичної особи, що має особисту зацікавленість у вирішенні справи про адміністративне правопорушення, яке регулюється системою конституційних, а також визначених в адміністративному законодавстві норм, що регламентують права та обов'язки особи, спрямовані на захист і поновлення її суб'єктивних прав та інтересів. Отже, зміст процесуального статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, становлять її права та обов'язки. Місце цієї особи в провадженні в справах про адміністративні правопорушення визначається насамперед завданням щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, спрямованого на визначення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення [7].

Виходячи з наведеного визначення поняття процесуального статусу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, можна виокремити дві групи прав за джерелом їх закріплення: закріплені в Конституції України та закріплені в адміністративному законодавстві. До конституційних прав можна віднести: рівність перед законом (ст. 24); захист прав та інтересів судом (ст. 55); право знати свої права і обов'язки (ст. 57); право на правову допомогу (ст. 59); право на відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом (ст. 63). Окрім того, провадження в справах про адміністративні правопорушення торкається й таких прав, закріплених у Конституції України, як право на свободу та особисту недоторканність; невтручання в особисте і сімейне життя; право на захист людської гідності, особисту недоторканність тощо [8, с. 45];

Права, закріплені в адміністративному законодавстві, можна поділити на загальні, які реалізуються на всіх стадіях провадження, та спеціальні, що реалізуються на певній стадії провадження [9]. В.Б. Авер'янов виокремлює також одиничний адміністративно-процесуальний статус для конкретного учасника процесу за конкретних обставин [10, с. 495].

Аналіз ст. 268 КУпАП свідчить, що до загальних прав належать: право особи знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо особа не володіє мовою, якою ведеться провадження. Спеціальними правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є право користуватися під час розгляду справи юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги, оскаржити постанову по справі [5].

Ознайомлення з матеріалами справи є важливим правом особи. По-перше, особа має право знати, за яке правопорушення вона притягається до адміністративної відповідальності. При цьому йдеться не тільки про зміст статті КУпАП, зазначеної у протоколі про адміністративне правопорушення, а й про положення іншого нормативного акту, у разі, якщо норма є бланкетною [8, с. 47]. По-друге, ознайомлення з матеріалами справи дає можливість особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, надавати докази, пояснення, клопотання в справі, залучати свідків, звертатися за правовою допомогою тощо. Аналіз судової практики розгляду справ про адміністративні правопорушення свідчить, що недотримання вимог щодо змісту та форми протоколу може призвести до порушення конституційних прав особи, стосовно якої необгрунтовано складено протокол, якщо це призвело до безпідставного притягнення її до адміністративної відповідальності; повернення справи на доопрацювання [11], що тягне за собою порушення строків розгляду справи. Виходячи зі змісту ст. 49 КАСУ [12], можна також стверджувати, що ознайомлення з матеріалами справи передбачає можливість особи робити з них виписки та знімати копії. Пропонуємо ст. 268 КУпАП після слів «знайомитися з матеріалами справи» доповнити словами «робити з них виписки та знімати копії».

Пояснення осіб в адміністративному провадженні є джерелом доказової інформації, що являє собою усне або письмове повідомлення особою чи її представником обставин, які мають значення для справи, спрямоване на встановлення об'єктивної істини в справі. Як зазначає Д.Д. Приймаченко, пояснення правопорушника, з одного боку, є засобом його захисту від висунутих проти нього обвинувачень, а з іншого - у показаннях правопорушника міститься інформація про обставини, котрі мають суттєве значення для справи, що дає підстави розглядати їх як джерела доказів в адміністративному провадженні [13, с. 53]. При цьому слід зважати на те, що надання пояснень є насамперед правом особи, а не її обов'язком. Тому стосовно права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, давати пояснення в справі, на нашу думку, слід виходячи з конституційного положення про відсутність відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право заявляти компетентному органу (посадовій особі), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, різні клопотання: про відкладення розгляду справи, про призначення експертизи, про залучення свідків, експерта, перекладача, про надання права на захист, про ознайомлення з матеріалами справи та надання усіх необхідних копій тощо. Слушною є думка О.О. Рябус, що ці клопотання мають бути спрямовані, по-перше, на забезпечення прав та законних інтересів особи, що притягається до адміністративної відповідальності, як учасника провадження в справах про адміністративні правопорушення, а по-друге, на забезпечення дій правозастосовувача, що має вплинути на результат розгляду справи [8, с. 53]. Відповідно до ст. 278 КУпАП питання про задоволення клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вирішується органом (посадовою особою) під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак процедура звернення з клопотанням та вирішення питання про його задоволення в КУпАП не врегульована. Тому, на нашу думку, гл. 19 КУпАП слід доповнити статтею «Клопотання» такого змісту:

1. Клопотання - це офіційне письмове звернення учасників провадження в справах про адміністративні правопорушення до органу (посадової особи), який здійснює адміністративне провадження, що містить прохання щодо здійснення певних процесуальних дій, які можуть бути вчинені тільки органом (посадовою особою), у провадженні якого знаходиться справа, спрямованих на реалізацію прав та законних інтересів учасників провадження.

2. Клопотання подається до органу (посадової особи), протягом усього періоду розгляду справи.

3. Орган (посадова особа), який здійснює провадження в справі про адміністративне порушення, розглядає клопотання негайно з моменту отримання (за неможливостю - не пізніше, ніж у термін, передбачений законодавством щодо звернень громадян) і виносить постанову про його задоволення або про відмову в його задоволенні.

4. Постанова про відмову в задоволенні клопотання може бути оскаржена до вищого органу (посадової особи).

Важливою складовою процесуального статусу особи, що притягається до адміністративної відповідальності, є право виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо особа не володіє мовою, якою ведеться провадження [5]. Так, згідно з Довідкою про вивчення та узагальнення практики розгляду справ, пов'язаних із застосуванням положень Закону України «Про біженців», відсутність належним чином підготовлених перекладачів зі знанням як мови судочинства, так і рідної мови іноземця, а також особливостей юридичної термінології створює складність при вирішенні питання про залучення до розгляду справи перекладача [14].

Аналіз розділу IV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення» свідчить, що КУпАП не містить норми, яка б регулювала вимоги до мови адміністративного провадження, однак, як не дивно, наявна стаття, спрямована на її реалізацію - право особи мати перекладача. Так, ст. 274 КУпАП містить порядок залучення перекладача до розгляду справи: призначається органом (посадовою особою), у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення, а також обов'язок перекладача з'явитися на виклик органу (посадової особи) і зробити повно й точно доручений йому переклад.

Тому вважаємо, що гл. 18 КУпАП слід доповнити статтею «Мова провадження в справах про адміністративні правопорушення» такого змісту:

1. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється державною мовою.

2. Учасники провадження в справах про адміністративне правопорушення, крім органів (посадових осіб), що здійснюють провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, мають право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Окрім того, ст. 274 КУпАП, за аналогією до КАСУ, ЦПК України, КПК України, повинна містити вимоги до особи перекладача: перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється провадження в справі про адміністративні правопорушення, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими. У ст. 274 КУпАП слід також передбачити такі права перекладача, як: право відмовитися від участі в розгляді адміністративної справну зв'язку з недостатнім знанням мови, необхідним для перекладу, право заявляти самовідвід, якщо особа має особисту зацікавленість у справі або є родичем особи, що бере участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, а також визначити відповідальність перекладача за завідомо невірний переклад.

Висновок

Невід'ємним правом особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є її право на захист. На нашу думку, реалізації цього права сприяє правильне розуміння двох таких моментів: 1) хто може бути захисником у справі про адміністративне правопорушення; 2) з якого моменту захисник може вступати в справу. Відповідно до ст. 271 КУпАП, у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи [5]. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп [15], це положення наведеної статті визнано неконституційним, оскільки суперечить ч. 1 ст. 59 Конституції України про те, що «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав» [6], яку слід розуміти як гарантовану державою можливість будь-якій особі незалежно від характеру її правовідносин з державними органами, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, юридичними та фізичними особами, вільно, без неправомірних обмежень отримувати допомогу з юридичних питань в обсязі і формах, як вона того потребує [15]. Однак, як слушно зауважує Р.В. Сінельник, закон, який би встановлював право фахівця в галузі права надавати правову допомогу, зокрема і захисту провадженні в справах про адміністративні правопорушення, так і не було прийнято, що спричинило низку проблем із визначенням кола суб'єктів надання захисту в адміністративно-деліктному процесі [17, с. 85]. Як свідчить практика розгляду адміністративних справ, найчастіше захисниками є саме адвокати.

Список використаних джерел

1. Свиридов В.Ф. Судова практика вимагає коригування адміністративного та кримінального процесів. II Голос України від 10 липня 2013 року. -6 с.

2. Герман Е.С. Административно-процессуальный статус физического лица-участника производства по делам об административных правонарушениях, имеющего личный интерес в деле : автореф. дне. ... кан. юр. наук: 12.00.14 «Административное право, финансовое право, информационное право» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://law.edu.ru/ book/book.asp?bookID=1445477.

3. Курс адміністративного права України: [підручник] / за ред. В. В.Коваленка. - К.: Юрінком Інтер, 2012. - 808 с.

4. Корнєєв Ю.В. Земельне право. - 2-ге вид. перероб. та доп. : [навч. посібник] / Ю.В. Корнєєв. - К. : Центр учбової літератури, 2011. - 248 с.

5. Кодекс про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80732-10/page6.

6. Конституція України : прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.-К. : Преса України, 2014. - 80 с.

7. Астахов Д.В. Участники производства по делам об административных правонарушениях, их права и обязанности [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. lawraix.ru/corara/3891.

8. Рябус О.А. Процессуальный статус участников производства по делам об административных правонарушениях: дис. ... канд. юрид. наук. - Ростов на Дону, 2006. - 192 с.

9. Савка А.Ю. Питання суб'єктності в адміністративному розслідуванні [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gura/Nvknuvs/2012_4/savka.hta.

10. Адміністративне право України. Академічний курс : [підручник] у двох томах : Т. 1 : Загальна частина / В.Б. Авер'янов. -- К. : Юридична думка, 2004. -584 с.

11. Ярмак О.М. Протокол про адміністративне правопорушення: вимоги до змісту та значення його правильного оформлення при розгляді справ про адміністративні проступки [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gura/ pib/2009_5/PB-5/PB-5_17.pdf.

12. Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2747-15/page3.

13. Приймаченко Д. Доказове значення пояснення особи, яка притягається до відповідальності / Д. Приймаченко II Право України. - 2001. -№5,- С. 53-56.

14. Довідка про вивчення та узагальнення практики розгляду справ, пов'язаних із застосуванням положень Закону України «Про біженців» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://hr-lawyers.org/en/index.php?id=1231323879.

15. Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп//Офіційний вісник України. -2000. - №47.-Ст. 2045.- 109С.

16. Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп//Офіційний вісник України. -2000. - №47.-Ст. 2045.- 109С.

17. Сінельник Р.В. Пріоритетні напрями розвитку законодавства у сфері діяльності захисника в провадженні в справах про адміністративні правопорушення II Вісник Запорізького національного університету. - 2009. -№2,- С. 83-90.

18. Лученко Д.В. Про теоретичні і практичні проблеми розвитку інституту оскарження в адміністративному праві України / Д.В. Лученко II Державне будівництво та місцеве самоврядування. - 2012. - № 23. - С. 238-250.

Размещено на Allbest.ru