Питання державного регулювання діяльності у сфері цивільного захисту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Черкаський інститут пожежної безпеки

імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту 'України

Питання державного регулювання діяльності у сфері цивільного захисту

Пасинчук К.М.

Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку будь-якої держави, у тому числі України, має супроводжуватися формуванням безпечного стану довкілля для життєдіяльності суспільства і кожної людини, забезпеченням прийнятного рівня природно-техногенної безпеки з урахуванням того, що постала небезпечна тенденція перегляду національних кордонів поза нормами міжнародного права, використання сили і погрози силою повернулися до практики міжнародних відносин, у тому числі в Європі. Державна політика у сфері цивільного захисту спрямована на гарантування безпеки, захист населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій шляхом запобігання таким ситуаціям, ліквідації їх наслідків і надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий період.

Постановка завдання. Роль державного управління, важливість і необхідність механізмів державного регулювання, застосування дієвих інструментів державної політики в різних сферах життєдіяльності викладено в працях В. Бакуменка, В. Богдановича, В. Вороті- на, В. Голубь, В. Гошовської, І. Грицяк, О. Ігнатенка, В. Князева, І. Криничної, В. Куйбідита інших учених. Особливості державного управління у сфері цивільного захисту висвітлено в працях С. Андреева, П. Волянського, Л. Жукової, Г. Іщенка, Н. Клименко, Р. Приходька, А. Терент'євої, В. Тищенка, О. Труша, І. Шпильового. Проте визначення комплексного механізму державного регулювання діяльності у сфері цивільного захисту, специфічних особливостей його функціонування потребує подальшого наукового опрацювання.

В роботі М. Ткач «Державне регулювання і державне управління: співвідношення понять» державне регулювання визначається як вид діяльності держави, що полягає у впорядкуванні діяльності учасників суспільних відносин з метою забезпечення її відповідності вимогам закону та досягнення бажаного балансу публічних і приватних інтересів [1]. Ця діяльність притаманна системі, яка створюється державою перш за все задля цілеспрямованого впливу в межах законодавства України, на множину потреб, інтересів і цінностей особи, суспільства і держави, об'єктивних та суб'єктивних, природних, техногенних чинників, що впливають на стан національної безпеки, з метою підвищення ефективності її функціонування для розв'язання завдань щодо забезпечення національної безпеки в цілому. У сфері цивільного захисту система державного регулювання складається з функціонально об'єднаних елементів, комплексного механізму державного управління, до складу якого входить набір окремих механізмів як то правовий, організаційний, економічний тощо, що дозволяє реалізувати конкретний напрямок державної політики відповідно до сфер суспільної діяльності.

Результати дослідження. Розглянемо форми державного регулювання, що являють собою види впливу держави на діяльність суб'єктів. Під формою регулятивної діяльності розуміють зовнішньо виражену дію волевиявлення державного органу, здійснену для досягнення певної мети. Виділяють такі форми державного регулювання: правотворча, правоза- стосовна, правоохоронна, організаційна. Ці форми є притаманними і для механізму державного регулювання у сфері цивільного захисту.

Правотворча форма (діяльність) полягає у виданні органами державної влади нормативно-правових актів, спрямованих на правове закріплення державної політики, визначення правового статусу суб'єктів, завдань тощо.

Правозастосовна діяльність полягає у виданні актів індивідуального характеру, за допомогою яких закони та інші правові норми застосовуються до конкретних обставин у сфері державного регулювання. Такі акти містять точно визначені і персоніфіковані юридично владні приписи.

Правоохоронна діяльність полягає в здійсненні органами державної влади контролю та нагляду за дотриманням законодавства суб'єктами, проведенні перевірок того, як контрольований суб'єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції, а також у вживанні заходів щодо захисту прав і законних інтересів суб'єктів.

Організаційна діяльність здійснюється для забезпечення чіткого й ефективного функціонування системи управління сферою. До організаційних дій належать: проведення нарад, зборів, семінарів, конференцій, поширення позитивного досвіду тощо.

Під методами державного регулювання розуміється сукупність засобів і прийомів впливу держави на суб'єкти. За засобами впливу методи державного регулювання доцільно розподіляти на нормативно-правові, фінансово-економічні, адміністративні, організаційні, науково-методичні та інформаційно-освітні.

О.Мордвінов до методів державного регулювання відносить наступні:

- правові, які базуються на законодавчо-правових та нормативно-правових інструментах;

- адміністративні, які ґрунтуються на застосуванні адміністративних актів і процедур, які мають обов'язкову силу;

- організаційно-економічні, що передбачають організацію діяльності суб'єктів регулювання шляхом створення державою умов, виконання яких робить таку діяльність економічно вигідною;

- економічні, тобто це способи впливу держави на діяльність суб'єктів регулювання через застосування економічних засобів;

- соціально-психологічні, які базуються на відкритості інформації про стан конкретного сектора державного управління та широкій участі суспільства в діяльності суб'єкта регулювання [2, с. 48].

Дослідник Є. Качан виділяє чотири основні функціональні блоки методів державного регулювання, які дають змогу охопити набір його інструментів та засобів:

- нормативно-правові;

- соціально-економічні, тобто вплив окремих важелів політики оплати праці та доходів на формування механізму трудової мотивації;

- фінансово-вартісні, які охоплюють широкий спектр важелів (доход і прибуток, цільові економічні фонди, амортизаційні відрахування, тощо);

- організаційно-економічні, які полягають у розширенні спектра основних функцій [3,с. 19].

Так, державне регулювання у сфері цивільного захисту являє собою комплексний механізм, що включає сукупність методів державного управління, які передбачають систему заходів законодавчого, виконавчого і контрольного характеру, що здійснюються державними органами у сфері цивільного захисту і пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, та визначають повноваження органів державної влади, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Робота механізму державного регулювання може здійснюватися в таких режимах: повсякденної діяльності, підвищеної готовності, надзвичайної ситуації, у режимі надзвичайного та воєнного стану.

В доробку О. Труш «Механізми реалізації державної політики у сфері цивільного захисту в Україні» механізм реалізації державної політики розглядається в широкому і у вузькому значенні. У першому випадку державна політика реалізується через державний механізм управління, до складу якого входять механізми державного управління, місцевого самоврядування, механізми функціонування громадського і приватного секторів тощо. У другому випадку реалізація державної політики здійснюється за допомогою комплексного механізму державного управління, який включає набір окремих механізмів (правовий, організаційний, економічний тощо), що дозволяє реалізувати конкретний напрямок державної політики, відповідно до сфер суспільної діяльності [4, с. 432].

Залежно від того, які саме проблеми і як вирішуються, застосовується конкретний державний механізм (або комплексний, що включає декілька самостійних механізмів).

Розглянемо основні механізми державного регулювання, їхню сутність і роль у реалізації державної політики у сфері ЦЗ.

Важливе значення в реалізації державної політики у сфері ЦЗ відіграє організаційний механізм державного управління, який закріплений Кодексом цивільного захисту України. Цей механізм передбачає сукупність функцій, що ведуть до утворення та вдосконалення взаємозв'язків між складовими його елементами і мають організовувати ефективну діяльність державно-управлінської системи. Однією із складових механізму державного регулювання сфери цивільного захисту є свідомий цілеспрямований вплив суб'єкта управління в межах законодавства України на множину потреб, інтересів і цінностей особи, суспільства і держави, об'єктивних та суб'єктивних, природних, техногенних чинників, що впливають на стан національної безпеки, з метою підвищення ефективності її функціонування для розв'язання завдань щодо забезпечення національної безпеки в цілому.

Зміст цієї діяльності містить: визначення цілей, завдань і функцій суб'єктів управління реагування на НС; розробку і вдосконалення їх організаційної, функціональної, інформаційної та психологічної структури; забезпечення матеріальними, інформаційними та іншими ресурсами; підготовку і реалізацію управлінських рішень; забезпечення координації та взаємодії державних і недержавних суб'єктів забезпечення безпеки; регулювання їх організації і функціонування з урахуванням відхилень від намічених цілей; створення ефективної системи обліку та контролю.

Досить важливим у державному регулюванні є правовий механізм, що складається із сукупності правових засобів, за допомогою яких поведінка суб'єктів суспільних відносин приводиться у відповідність до вимог і дозволів, що містяться в нормах права. Професор О. Скакун під правовим регулюванням розуміє здійснюване державою за допомогою права і сукупності правових засобів упорядкування суспільних відносин, їх юридичне закріплення, охорону і розвиток [5, с. 89].

Не слід плутати два явища: правове регулювання і правовий вплив. Термін «регулювання» походить від латинського слова «regulo» (правило) і означає впорядкування, налагодження, приведення чого-небудь у відповідність з чим-небудь. Термін «вплив» означає вплив на що-небудь за допомогою системи дій. Смислове навантаження в цих двох категорій є близьким, частково збігається, але не є однозначним: предмет правового впливу об'ємніше (ширше) предмета правового регулювання - його складають відносини, які не регулюються правом, але на які поширюється дія права; у правовому впливі не завжди є точний юридичний захід (крім норм права, він містить у собі інші соціальні засоби і форми впливу на поведінку людей), тоді яку правовому регулюванні він є обов'язковим (регулювання відбувається за допомогою певної правової норми), у правовому регулюванні право реалізується через його механізм - систему правових засобів і форм (норми права, правовідносини, акти реалізації і застосування норм права), тоді як правовий вплив здійснюється за допомогою системи неюридичних засобів. цивільний захист правовий

Існують такі типи правового регулювання: загальний дозвіл - це тип правового регулювання, що базується на своєрідній презумпції дозволу виконувати ті чи інші дії; загальна заборона - тип правового регулювання, основу якого складає загальна заборона певних видів дій, але при цьому формулюється конкретне звільнення від неї, тобто робиться виняток із загальної заборони.

Механізм правового регулювання включає: 1) норми права; 2) акти реалізації права;

3) індивідуальні вимоги, направлені на казуальну регламентацію суспільних відносин;

4) акти державних органів, направлені на примусову реалізацію юридичних суспільних обов'язків у випадку невиконання об'єктом державного управління умов і норм права, актів казуальної регламентації або індивідуальних вимог - у забезпеченні їх виконання; 5) правовідносини, пов'язані з реалізацією перелічених елементів механізму правового регулювання суб'єктом державного управління

Згідно з поглядами фахівців у сфері ЦЗ (О. Труш, Л. Жукова) формування правового простору здійснюється за такими основними напрямками: державна політика у сфері забезпечення функціонування державної системи з попередження і реагування на НС; забезпечення безпеки населення і навколишнього середовища, попередження і ліквідації НС; підвищення стійкості функціонування об'єктів і галузей економіки в НС; матеріально-технічне і фінансове забезпечення, створення надзвичайних резервних фондів; державний нагляд і контроль за виконанням заходів щодо забезпечення безпеки населення і територій від аварій і катастроф природного і техногенного характеру; забезпечення прав і свобод людини і громадянина [4; 6]. Правовий простір формується нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність держави у сфері ЦЗ. Варто зазначити, що О. Труш ^правовому регулюванні виокремлю адміністративний механізм державного управління ЦЗ. Його функціонування базується на цілісній системі вимог, стандартів, регламентів, норм і правил, що реалізуються при проведенні державної експертизи, нагляду, контролю, ліцензування видів господарської діяльності, а також при паспортизації, ідентифікації та декларуванні безпеки промислових об'єктів.

Досить важливим є і економічний механізм, під яким науковці розуміють установлення загальних норм і правил забезпечення економічних стимулів чи регуляторів, що дозволяють досягти організації ефективних дій із профілактики, ліквідації та подолання наслідків надзвичайних ситуацій.

Згідно з поглядами провідних фахівців у сфері ЦЗ до найпоширеніших економічних механізмів забезпечення безпеки можна віднести такі:

- механізми економічної відповідальності, порушення яких веде до пред'явлення економічних санкцій (плата за забруднення довкілля, механізми квот, штрафів, аж до зупинки виробництва);

- механізми перерозподілу та стимулювання зниження ризику (пільгове оподаткування, кредитування, фінансування програм по підвищенню рівня безпеки);

- механізми комплексної оцінки соціально-економічного рівня країни (регіону) за критеріями безпеки;

- механізм утворення резервів трудових, матеріальних і фінансових ресурсів, для реагування на НС, ліквідації і зменшення втрат від них [4; 7].

При дослідженні сутності фінансування техногенної та пожежної безпеки як складової економічного механізму, перш за все необхідно звернути увагу на специфіку зазначеної сфери та необхідність удосконалення законодавчо врегульованої процедури виділення коштів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного характеру. Специфічною особливістю фінансування заходів техногенної та пожежної безпеки є те, що поряд із плановими бюджетними видатками існують також непередбачені видатки, що фінансуються безпосередньо через Резервний фонд Державного бюджету за спеціальними рішеннями Кабінету Міністрів України.

Відповідно до вимог бюджетного законодавства та з метою здійснення непередбачених видатків на ліквідацію надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру в Державному бюджеті щорічно передбачається формування Резервного фонду (в межах 1% обсягу видатків загального фонду бюджету). Так, наприклад, Законом України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» було передбачено бюджетну програму КПКВК 3511030 «Резервний фонд», згідно з якою видатки резервного фонду складали 1 500 000,0 тис грн [8]. Проте, як свідчить аналіз виконання запитів заявників щодо можливості асигнувань із Резервного фонду, вони часто не задовольняються. У процесі виконання Державного бюджету України протягом 2013 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження від 21.11.2013 № 936-р та постанову від 25.12.2013 № 928, якими здійснено перерозподіл бюджетних призначень, а саме: по КПКВК 3511030 «Резервний фонд» зменшено видатки на загальну суму 624 292,3 тис. гривень та збільшено на відповідну суму по КПКВК 3511090 «Державні капітальні видатки, що розподіляються Кабінетом Міністрів України, у тому числі будівництво сучасного лікувально- діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит», реконструкція і розширення Національного інституту раку, будівництво спортивних споруд з штучним льодом, придбання медичного автотранспорту та медичного обладнання, підтримка реформування системи охорони здоров'я».

Враховуючи зазначене загальний обсяг бюджетних призначень за КПКВК 3511030 у 2013 році склав 875 707,7 тис. грн [8].

Висновки

Виходячи з того, що державне регулювання - це діяльність держави щодо створення правових, економічних і соціальних передумов, необхідних для функціонування механізму згідно із цілями й пріоритетами державної політики, на нашу думку, можна визначити, що механізм державного регулювання сфери цивільного захисту - це комплексний механізм. Він включає сукупність взаємообумовлених, взаємодіючих механізмів, до складу яких входять органи державного управління, котрі в межах чинного законодавства та із залученням наявного в розпорядженні потенціалу держави здійснюють розробку й реалізацію владних (регулюючих, координуючих, контролюючих та нормативних державно-управлінських впливів) з метою своєчасного виявлення, запобігання та ліквідації загроз сталому розвитку суспільства, держави і в першу чергу - життєво важливим національним інтересам.

Від дієвого функціонування механізмів напряму залежить і питання національної безпеки країни, так як питання цивільного захисту забезпечується з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про основи національної безпеки України», суб'єктами, уповноваженими захищати населення, території, навколишнє природне середовище і майно, згідно з вимогами Кодексу цивільного захисту України в мирний час, а також в особливий період у межах реалізації заходів держави щодо оборони України.

Список використаних джерел

1. Мордвінов О.Г. Управління аграрним природокористуванням в умовах ринкової трансформації І О.Г. Мордвінов. - К. : Вид-во УАДУ, 2000. - 344 с.

2. Регіональна економіка: підручник/ заред. Є.П. Качана. - Тернопіль: ТНЕУ, 2008. - 800 с.

3. Труш О.О. «Механізми реалізації державної політики у сфері цивільного захисту в Україні» / О.О. Труш II Теорія та практика державного управління. - 2010. - № 4. - С. 432-438.

4. Скакун О. Ф. Теория государства и права / О.Ф. Скакун. - X. : Консум, 2000. - С. 89.

5. Жукова Л.А. Державне управління у сфері цивільного захисту в Україні: функціонально-структурний аспект : автореф. дис. ... канд. наук з держ. упр.: 25.00.02 «Механізми державного управління» / Л.А. Жукова. - К., 2007. - 20 с.

6. Горбаченко Ю.М., Капля А.М. Обґрунтування побудови механізму фінансового забезпечення органів та підрозділів Міністерства надзвичайних ситуацій України / Ю.М. Горбаченко, А.М Капля II Вісник соціально-економічних досліджень, 2012. - Вип. 4(47). - С. 28-33.

Анотація

Розглянуто теоретико-методичні підходи до визначення поняття «механізм державного регулювання цивільного захисту» в науці державного управління, проаналізовано його компоненти, запропоновано авторське визначення складових механізму державного регулювання цивільного захисту, специфічних особливостей його функціонування.

Ключові слова: державне управління, механізм державного регулювання, комплексний механізм, цивільний захист.

Рассмотрены теоретико-методические подходы к определению понятия «механизм государственного регулирования гражданской защиты» в науке государственного управления, проанализированы его компоненты, предложено авторское определение составляющих механизма государственного регулирования гражданской защиты, специфических особенностей его функционирования.

Ключевые слова: государственное управление, механизм государственного регулирования, комплексный механизм, гражданская защита.

Theoretical-raethodic approaches to the definition of notion «шесЬапівш of state regulation in civil defense» in state raanageraent science are viewed, its coraponents are analyzed, author's definition of coraponents of шесЬапівш of state regulation in civil defense, specific peculiarities of its functioning are offered.

Key words: state management, mechanism of state regulation, complex mechanism, civil defense.