Адекватність як абстрактна категорія в податковому праві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Адекватність як абстрактна категорія в податковому праві

У статті автором проаналізовано абстрактний характер принципу адекватності. Адекватність виступає юридичним інструментом, на основі якого здійснюється таке правове регулювання податкових відносин в міжнародній сфері, яке забезпечує інтереси як держави, так і платників податків.

Вступ

Принципи права є не тільки орієнтиром у формуванні й застосуванні права, але й здійснюють безпосередній вплив на суспільні відносини, які складають предмет правового регулювання, та опосередкований, коли вони визначають застосування конкретних норм, доповнюючи зміст їх гіпотез. Правові принципи є одними із центральних категорій будь-якої галузі права. Французький вчений Жан-Луї Бержель підкреслює, що загальні принципи права складають основу будь-якої юридичної конструкції [5, с. 178]. Д.А. Керімов, розуміючи під правовими принципами стійкі основи правового пізнання й головні напрямки правової політики, відмічає, що вони не є суб'єктивно випадковими. Вони обумовлені тими об'єктивними в даних умовах місця й часу суспільними відносинами, природа яких потребує правового опосередкування та правового регулювання [10, с. 365]. Формування принципів права зазвичай пов'язують із правотворчістю, але правотворчість і законодавче формулювання правових принципів - це заключний етап формування самого ж правового принципу. Принципи права, як вірно зазначає П.М. Рабінович, перш ніж бути закріпленими в системі правових норм, формулюються в якості суджень, ідей в правосвідомості законодавця [16, с. 62].

Як не дивно, аналогічна ситуація склалася у сфері формування та закріплення правових принципів, які лежать в основі правового регулювання відносин між державами з приводу оподаткування власних резидентів, чия діяльність виходить за межі національної держави, або ж нерезидентів, що здійснюють діяльність на території даної держави.

Регулювання зазначеної діяльності визначається внутрішнім законодавством країни та ратифікованими дво- і багатосторонніми міжнародними угодами, які, за Конституцією України, стають частинною національного законодавства [1]. Однак в основі такого правового регулювання покладено правовий принцип, який забезпечував би фінансові інтереси обох договірних держав і водночас узгоджував би ці інтереси таким чином, щоб не ставити держави в дискримінаційне положення одну проти другої, і тим самим гарантував би платникам податків подвійне неоподаткування їхніх доходів (майно, капітали). Саме такою основою є адекватність як правовий принцип запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню.

Принцип адекватності є очевидним у регулюванні будь-яких правовідносин. Серед зарубіжних учених концептуальні засади принципу адекватності правового регулювання відносин визначив Б. Шлоер [21, с. 21-64], С. Шевчук розглядав цей принцип у співвідношенні з принципом «верховенства права» [20, с. 212], принцип адекватності-співрозмірності в регулюванні міжнародного контролю досліджувала Е. Устинова [18, с. 61-65]. Зовсім іншим є стан речей щодо наукового вивчення та застосування принципу адекватності в українському правознавстві та правовій практиці. Цей принцип тут згадується дуже рідко і майже виключно в галузі європейського та порівняльного права. Подекуди можна знайти вимоги щодо врахування його в податковому праві. Так, наприклад, М.П. Кучерявенко визначає вимоги щодо адекватного законодавчого регулювання механізмів, в які трансформуються податки [11, с. 64], П.С. Пацурківський досліджував системоутворюючий критеріальний ряд у фінансовому праві з врахуванням принципу адекватності [15, с. 5-14], Р.О. Гаврилюк при дослідженні діалектики змісту та форми податкового права відзначила необхідність адекватного нормативного регулювання податкових відносин [6, с. 96 - 102].

Постановка завдання. Мета статті - з'ясувати логічну сутність принципу адекватності як абстрактної категорії, котра використовується в податковому праві, та дослідити його втілення в правовому регулюванні запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню.

Результати дослідження

Як відзначає Б. Шлоер, принцип адекватності випливає із принципу правової держави та основних прав. Цей конституційний принцип як загальне правило обмежує всю діяльність держави, тобто законодавчу, виконавчу і судову гілки влади [21, с. 32]. Власне, принцип адекватності випливає із самої ідеї^здорового глузду в праві, водночас сприяючи прийняттю справедливих правових рішень. Його основним критерієм є те, чи буде доцільною й справедливою відповідна правова норма. Адже, як зазначає В.С. Нерсесянц: «Правовий закон - це адекватне вираження права в його офіційній визначності, загальнообов'язковості, визначеності і конкретності, які необхідні для діючого позитивного права» [13, с. 36]. Важко погодитися із твердженням Д.І. Дєдова, який, критикуючи теорію В.С. Нерсесянца, зазначає, що традиційно вважається закон правом, якщо його правовий зміст співпадає із змістом права [9, с. 174]. Більше того, треба відзначити, що необхідність порівняння права й закону відсутня, оскільки право втрачає чіткі межі, які практично неможливо визначити в статиці з точки зору правильності. А принцип адекватності пропонує праву складну методологічну основу, яка у своєму озброєнні має такі інструменти раціонального пізнання дійсності, як цілі, засоби, пріоритети, цінності, інтереси, а також головний критерій - «суспільна вигода».

Саме з принципом адекватності тісно пов'язана важлива функція юридичної методології - вказування шляху до прийняття справедливого (з точки зору права) рішення, оскільки система права демократичної правової держави, зрештою, зобов'язана орієнтуватися на ідею справедливості. Можна навіть сказати, що будь-яке правове регулювання повинно починатися з попереднього з'ясування такого питання: що саме в цьому конкретному випадку є адекватним вирішенням проблеми? І, як вдало стверджує Т. Вітенбергер, за такого бачення юридична методологія розтлумачує, як саме потрібно ставати на методично коректний шлях пошуку адекватного та справедливого рішення. У такому разі, протиріччя між правовою впевненістю та справедливістю в конкретному випадку можна усунути за допомогою принципу адекватності, який забезпечує прийняття справедливого рішення [23, с. 5].

Той, хто відповідально ставиться до справи побудови правової системи, повинен зважати на те, що потрібно додержуватися лише того права, яке є адекватним для свого часу. Адже у протилежному випадку право втрачає свою гнучкість, тобто свою здатність адаптуватися до змінених умов або до змін в уявленнях народу про цінності та справедливість. Це можна продемонструвати на прикладі податкового права. Так, з позицій принципу соціального натуралізму, податкове право має дві сторони - природний зміст і соціальну форму - нормативне вираження. Форма та зміст є атрибутами одне одного, в природному стані неможливі одне без одного. Найдосконалішою є така юридична структура податку, коли його природний зміст адекватно втілюється в законодавстві. Аналізуючи українське податкове законодавство, можна побачити повне ігнорування державою дійсної правової природи податку при встановленні елементів його юридичної структури. Це головна причина того, що український законодавець, визначаючи юридичну конструкцію податку як родового явища та видові юридичні конструкції окремих податків, кожного разу позначає їх іншою групою елементів, що суттєво різняться між собою та неадекватно відображають правову природу цього суспільного явища. Поза досконалими, адекватними юридичними конструкціями податку позитивне податкове право не може набути довершених, зрілих форм, стати ефективним регулятором податкових відносину суспільстві [7, с. 115].

Із термінологічної точки зору, поняття принципу адекватності може приховуватися під такими визначеннями, як необхідність, адекватність, пропорційність, співмірність тощо. Філософський словник дає наступне пояснення слова «адекватний» - (з лат. adaequatus - прирівняний) - рівний, відповідний, тотожний. Адекватне пізнання - таке, що правильно відображає свої об'єкти, домірно їхній реальній природі та властивостям. Питання про ступінь адекватності пізнання, тобто про точність і повноту відображення, пов'язане, насамперед, з практикою та критерієм істини [19, с. 13-14]. У свою чергу, Новий Філософський словник дещо доповнив попереднє визначення: уявлення, образи, значення вважаються адекватними, якщо вони відповідають речі, оригіналу, об'єкту, до якого вони належать, і є правильними, то носять характер об'єктивних істин. У даному контексті істиною є адекватність пізнання буття. Прикладом можна назвати вислів Ф. Аквінського, що істина є відповідність предмету і уявлення про нього [14, с. 20]. Соціологічно-педагогічний словник дає визначення такої категорії як «адекватність» - відповідність, збіг параметрів [17, с. 8]. На жаль, не містять таких понять, як «адекватність», «адекватний», Юридична енциклопедія і видання «Юридична термінологія» [22]. Така ж ситуація склалась на нормативному рівні, оскільки ні в Конституції України, ні в Податковому кодексі України, де визначаються принципи побудови та призначення системи оподаткування, не згадується про принцип адекватності чи про необхідність адекватного правового регулювання відповідних суспільних відносин [2, с. 4-59]. Але все ж таки адекватність є досить абстрактною й багатоплановою юридичною категорією, яка включає в себе загальновизнаний принцип, метод міжнародного співробітництва, особливий режим суспільного життя, мету та результат правового регулювання. Наприклад, якщо проблема міжнародного подвійного (багаторазового) оподаткування виникає в результаті діяльності декількох держав, то найбільш ефективне її вирішення важко уявити без їхньої активної правової взаємодії, тобто міжнародно-правового співробітництва в податковій сфері. Однак, така узгоджена діяльність повинна ґрунтуватися на певних засадах, керівних ідеях, які б давали можливість ґрунтовно підходити до вирішення такої проблеми, як міжнародне подвійне оподаткування. Тому, на нашу думку, адекватність є основоположним принципом правового регулювання запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню. Основними цілями принципу адекватності в міжнародному правовому регулюванні усунення подвійного оподаткування повинні бути: 1) забезпечення належної дохідної частини бюджету держави; 2) усунення негативних наслідків міжнародного оподаткування для фіскальних інтересів держав; 3) усунення конфліктних ситуацій між різними національними податковими юрисдикціями; 4) створення чіткої правової основи у сфері оподаткування міжнародної діяльності.

В той же час існування держави неможливе не тільки без адекватного механізму, який відповідав би кожному етапу її розвитку, але й без необхідного фінансового забезпечення. Як справедливо відзначає відомий німецький державознавець П. Кирхгоф, «доходи як особлива категорія цікавлять державне право не з погляду походження, правової основи чи цілеспрямованості витрат коштів». У центрі його уваги - ступінь свободи держави у сфері фінансів [8, с. 134].

Узгодити цю свободу із свободою платників податків є головним завданням природних правових принципів оподаткування, зокрема принципу адекватності. В міжнародних податкових відносинах кожна держава, в першу чергу, намагається забезпечити захист власних інтересів, тобто наповнити належними грошовими ресурсами дохідну частину бюджету, яка буде достатньою для забезпечення суспільних потреб. Тому відмічається зацікавленість суспільства у створенні та нормативному закріпленні правових норм для врегулювання відносин у сфері міжнародного оподаткування.

Адекватність як абстрактна категорія полягає в тому, що вона є основною, фундаментальною ідеєю, принципом регулювання податкових відносин у сфері міжнародного подвійного оподаткування, яка забезпечує єдність нормативного змісту такого регулювання, та є, з одного боку, фактором, який визначає напрямок та подальший розвиток правотворчості, а з другого - інструментом вирішення неминуче виникаючих протиріч та колізій у сфері правового регулювання запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню. Застосування принципу адекватності в правовому регулюванні запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню дозволяє чітко розмежувати податкові претензії держав та здійснити таку правову регламентацію діяльності платників податків на території іноземних держав, яка гарантує дотримання конституційного обов'язку зі сплати податків та стимулює до міжнародної економічної активності останніх. У результаті цього забезпечується наповнення державного бюджету та бюджетів інших рівнів на законних підставах, що є необхідною умовою для нормального функціонування державного механізму. Саме з метою забезпечення адекватного правового регулювання запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню угоди про уникнення подвійного оподаткування включають етапі, де визначається перелік податків, на які поширюється дана угода. Наприклад, стаття 2 Угоди між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно передбачає, що існуючими податками, на які поширюється ця Угода, зокрема, є: а) в Україні - податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, податок на майно підприємств і на нерухоме майно громадян (надалі «Український податок»); б) у Федеративній Республіці Німеччина - прибутковий, корпоративний податок, податок на майно та промисловий податок (надалі «Німецький податок») [4, ст. 2].

Сьогодні стало досить очевидним застосування принципу адекватності в правовому регулюванні запобігання міжнародному подвійному оподаткуванню. Практичним підтвердженням цього служить факт укладення великої кількості міжнародних угод та конвенцій про уникнення подвійного оподаткування, де принцип адекватності знаходить своє пряме застосування [3].

Висновки

Отже, необхідно враховувати, що принцип адекватності відіграє не тільки пізнавальну роль, тобто роль наукових абстракцій. Він водночас виступає юридичним інструментом, на основі якого здійснюється таке правове регулювання податкових відносин у міжнародній сфері, яке забезпечує інтереси як держави, так і платників податків. Для держави податкові угоди, які укладені на основі принципу адекватності, є засобом закріплення на договірній основі своїх прав на одержання справедливої частки від оподаткування доходів і прибутків, реалізованих платниками податків у сфері міжнародної фінансової діяльності. Платникам податків - юридичним і фізичним особам - це дає гарантію, що їхні доходи й капітали не будуть, в першу чергу, обкладатися подвійними податками, і надає захист на дотримання інших прав цих осіб. Практика укладення міжнародних угод про уникнення подвійного оподаткування вимагає «м'якого стикування» двох (а то і більше) податкових систем. Для підтримання певної рівноваги та балансу інтересів держав необхідно, щоб їхні національні системи були сумісними, уніфікованими й не створювали перепон для міжнародного бізнесу. Сьогодні, коли до повної гармонізації в податковій сфері ще далеко, такі міждержавні взаємини будуються із врахуванням положень принципу адекватності та вже значною мірою сприяють вирішенню проблеми оподаткування в міжнародній сфері.

Список використаних джерел

адекватність податковий правовий

1. Конституція України: прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України Законом України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. //Відомості Верховної Ради України. -23.07.1996. - 1996р.-№30.-Ст. 141.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VIII Голос України. - 2010. - № 229-230. - 4 грудня. - С. 4-59.

3. Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Фінляндія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно 01.06.99 р. II Вісник податкової служби України. - 1999. - № 21

4. Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на дохід і майно 04.10.96 II Вісник податкової служби України. - 1998. -№3

5. Бержель Жан-Луи. Общая теория права. - М., 2000. - 576 с.

6. Гаврилюк Р.О. Діалектика змісту та форми податкового права як відображення його системної сутності / Гаврилюк Р.О. II Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наук, праць. 2005. - Вип. 282. - С. 96-102.

7. Гаврилюк Р.О. Юридична конструкція податку / Гаврилюк Р.О. II Право України. - 2006.-№4.-С. 113-117.

8. Государственное право Германии. Сокращенный перевод немецкого семитомного издания. Т. 2 / Отв. ред.: Б.Н. Топорнин - М.: Изд-во ИГиП РАН, 1994. - 320 с.

9. Дедов Д.И. Соразмерность ограничения свободы предпринимательства / Д.И. Дедов. - М.: Юристь, 2002. - 187 с.

10. Керимов Д.А. Методология права. Предмет, функции, проблемы философии права. - М., 2000. - 560 с.

11. Кучерявенко Н.П. Курс налогового права. В 6 томах. / Н.П. Кучерявенко. - Т. III: Учение о налоге. - X.: Легас; Право, 2005. - 600 с.

12. Международное налогообложение и международное налоговое право: правовые аспекты взаимосвязи II Финансовое право. - 2006. -З.-С. 24-31

13. Нерсесянц В.С. Философия права: Учебник для вузов / В.С. Нерсесянц. - М.: Изд- во НОРМА, 2001.-647 с.

14. Новейший философский словарь: 3-є изд., исправлен. - Минск: Книжный Дом. - 2003. - 1280 с.

15. Пацурківський П.С. Системоутворюючий критеріяльний ряд у фінансовому праві: необхідність зміни парадигмальних підходів / Пацурківський П.С. II Науковий вісник Чернівецького університету. Збірник наук, праць. 2005. - Вип. 282. - С. 5-14

16. Рабинович П.М. Упрочение законности - закономерность социализма. Вопросы теории и методологии исследования / Рабинович П.М.; Отв. ред.: Кульчицкий В.С. - Львов: Вища шк. Изд-во при Львов, ун-те, 1975. - 260 с.

17. Соціологічно-педагогічний словник / За ред. В.В. Радула. -К.: «ЕксОб», 2004. -304 с.

18. Устинова Е.Ю. Принципы международно-правового контроля / Устинова Е.Ю. II Вестник Московского университета. Серия 2 - Право. -№6,- 1994. - С. 61-65

19. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. - 2. вид., перероб. і доп. - К.: Голов, ред. УРЕ, 1986. - 800 с.

20. Шевчук С. Значення загальноправового принципу пропорційності для визначення констиіуційності законодавчих обмежень щодо реалізації конституційних прав і свобод (зарубіжний досвід) / С. Шевчук. - К., 2000

21. Шлоер Б. Принцип адекватності в європейському та українському публічному праві / Шлоер Б. II Український правовий часопис. - 2004. - № 3; Шлоер Б. Принцип адекватності в європейському публічному праві та його розвиток в українському адміністративному праві / Шлоер Б. II право України. -№4,- 2011. - С. 65-103.

22. Юридична енциклопедія. - Т. 1, А--Г. - К.: Українська енциклопедія, 1998; Т. 2, Д-И. - К., 1999; Т. 4, Н-П. - К., 2002; Головченко В.В., Ковальський В.С. Юридична термінологія: Довідник. -К.: Юрінком Інтер, 1998.

Размещено на Allbest.ru