Основні риси інституту права інтелектуальної власності в ХІХ ст. на українських землях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Заводсъкий районний суд м. Миколаєва

ОСНОВНІ РИСИ ІНСТИТУТУ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В XIX СТ. НА УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ

КОЗЕРАЦЬКА О. В.,

секретар судових засідань

Анотація

У статті досліджено історичний аспект становлення права інтелектуальної власності на українських землях у XIX столітті. Розглянуто основні риси розвитку права інтелектуальної власності на західноукраїнських землях, які перебували під владою Австро-Угорщини, та на українських землях, які знаходились у складі Російської імперії.

Ключові слова: право інтелектуальної власності, привілеї, міжнародна система охорони інтелектуальної власності, 'цензурне законодавство, патентна система.

Аннотация

В статье исследован исторический аспект становления права интеллектуальной собственности на украинских землях в XIX в. Рассмотрены основные черты развития права интеллектуальной собственности на западно-украинских землях, которые пребывали под властью Австро-Венгрии, и на украинских землях, которые находились в составе Российской империи.

Ключевые слова: право интеллектуальной собственности, привилегии, международная система охраны интеллектуальной собственности, цензурное законодательство, патентная система.

Annotation

There is the historical aspect of becoming the Intellectual Property Law in Ukraine in XIX century is investigated. The main features of development Intellectual Property Law in Western Ukraine, which was remained under the authority of AustroHungarian Empire, and Ukrainian lands, which was the part of the Russian Empire.

Key words: intellectual property law, privilege, international system of intellectual property protection, censorship legislation, patent system.

Вступ

Правова охорона прав на об'єкти інтелектуальної власності, що існує в Україні сьогодні, виникла на основі тривалого процесу становлення права інтелектуальної власності, деякі інститути якого розвивались відокремлено один від одного, що і зумовило своєрідність правового регулювання об'єктів інтелектуальної власності та прав на них. Особливою актуальністю відрізняється історико-правове дослідження процесу оформлення авторського, патентного, суміжних прав як прав на об'єкти інтелектуальної творчості людини, їх еволюція в правовому просторі.

Дослідженням цього питання займались у різні часи такі науковці, як О.П. Орлюк, Г.О. Андрощук, О.Б. Бутнік-Сіверський, О.Д. Святоцький, Г.В. Довгань, П.Б. Меггс, А.П. Сергеев та інші.

Постановка завдання

Мета статті: дослідження історико-правового аспекту становлення права інтелектуальної власності на теренах України, характеристика основних рис розвитку прав на об'єкти інтелектуальної власності в період перебування українських земель у складі різних держав.

Результати дослідження

інтелектуальний власність право історичний

Право інтелектуальної власності бере свої витоки ще зі стародавніх часів, коли під охорону потрапляли тексти трагедій давньогрецьких авторів, а також клейма і знаки ремісників. У період середньовіччя авторські права, права на винаходи оформлювались характерними для тієї доби привілеями, які надавали особі особливі права та переваги в користуванні її творіння. Особливо важливими для становлення та розвитку інституту права інтелектуальної власності стали поширення книгодрукування, промислова революція, які перетворили правову охорону авторських прав та винаходів на нагальну необхідність, вимогу часу.

На думку О.П. Орлюк, міжнародний досвід функціонування систем охорони інтелектуальної власності нараховує декілька сторіч. Наприклад, прийнято вважати, що в Англії система охорони інтелектуальної власності почала діяти з 1709 р., у Сполучених Штатах Америки - з 1790 р., у Франції (яка, на відміну від більшості країн світу, має кодифіковане законодавство у сфері інтелектуальної власності) -- з 1791 р. [1, с. 89] Тобто, точкою відліку історії охорони права інтелектуальної власності науковець вважає прийняття законодавчих актів, які регулювали відносини інтелектуальної власності. Але з цим важко погодитись, бо відсутність єдиних нормативних актів, які б регламентували відносини в певній сфері, не означає, що ці відносини не були врегульовані іншим чином. Адже правова охорона відносин виникає тоді, коли це стає вимогою часу, до цього відносини регулюються іншими способами, наприклад, звичаями або традиціями.

XIX століття можна справедливо назвати періодом розквіту, адже саме в цю епоху формуються основні концепції та теорії права інтелектуальної власності, воно стає об'єктом досліджень філософів, у державах Європи з'являються законодавчі акти, присвячені правовій охороні інтелектуальної власності, виникає міжнародна система охорони інтелектуальної власності.

Своєрідністю характеризується інтелектуальне право у XIX столітті на теренах України, землі якої були розділені між двома імперіями - Російською та Австро-Угорської, правові системи яких відрізнялись у силу особливостей історичного, культурного розвитку та суспільно-політичного устрою.

На західноукраїнських землях діяло законодавство Австро-Угорської імперії, яке формувалось під впливом західноєвропейських ідей та передбачало правову охорону авторських та патентних прав на рівні закону, що давало можливість убезпечити від посягань своє творіння широкому колу осіб. Не зважаючи на те, що суспільний розвиток західноукраїнських земель дещо відставав від темпів розвитку решти земель Австро-Угорщини, основні тенденції в управлінні поширювались і на українські землі.

Перший загальнодержавний закон у сфері патентного права - закон «Про привілеї» був прийнятий у 1852 р. Відповідно до нього винятковий привілей надавався на нове відкриття, винахід, вдосконалення, предметом яких були новий виріб, новий спосіб або метод виробництва. Була передбачена вимога місцевої новизни. Особа, яка хотіла отримати привілей, повинна була подати до державної установи заяву, опис винаходу, креслення, зразки [2, с. 197].

Наприклад, у 1853 р. И. Зег, магістр фармації зі Львова, подав до цісарсько-королівського губернаторського управління заяву про винахід з проханням видачі йому привілею на пріоритетність. Його відкриття полягало в очищенні гірської нафти, яка добувалася в місцевих землях хімічним способом, що робило її готовою для безпосереднього використання в технічних цілях [3,с.25].

Наприкінці XIX століття в Австро-Угорщині був скликаний конгрес з патентних реформ, у результаті якого було прийнято рішення про необхідність укладення міжнародного договору про захист винаходів, що свідчить про усвідомлення необхідності виведення питання захисту патентних прав на міжнародний рівень [2, с. 198].

Загалом, протягом XIX століття в Австро-Угорщині була створена дієва система правової охорони прав інтелектуальної власності: прийняте відповідне законодавство, створені Патентне відомство, Патентний суд, функціонував інститут патентних повірених. Аналіз тогочасного австрійського законодавства свідчить про його розвиток у контексті західно-європейських традицій. Нововведення та новели спричинили подальший розвиток права інтелектуальної власності. До таких слід віднести положення про службові винаходи, загальновідомі товарні знаки, введення поняття «попередній користувач». [4, с. 4] Українські землі також долучались до розвитку права інтелектуальної власності Австро-Угорщини, що позитивно позначилося на еволюції права інтелектуальної власності на теренах України.

Щодо українських земель, які перебували в складі Російської імперії, то, на думку П.Б. Меггса, А.П. Сергеева, специфічною рисою російського законодавства у сфері права інтелектуальної власності було широке втручання держави у відносини авторів творчих досягнень та їх користувачів; авторське право виникло та протягом тривалого часу існувало в рамках цензурного законодавства, держава залишала за собою широкі можливості втручання у сферу патентної монополії [5, с. 23]. Основним засобом захисту прав промислової власності до початку XX століття був привілей. Чітка патентна система сформувалась пізніше, що пояснюється загальними тенденціями розвитку промисловості Російської імперії, яка відставала від загальноєвропейських темпів розвитку економіки.

Цивільне законодавство Російської імперії поширювалось на територію України, сферу цивільного права регулювали такі юридичні документи, як «Права, по которым судится малороссийский народ», «Экстрат малороссийских прав», «Экстрат из указов, инструкций и постановлений», «Собрание прав Малороссии», «Свод местных законов западных губерний». Ці нормативні акти були спрямовані на регламентацію приватних відносин саме української частини імперії. Однак у середині XIX століття основним регламентуючим документом став «Свод законов Российской империи», який містив норми цивільного права. Спеціалізованого регулювання прав на об'єкти інтелектуальної власності в Російській імперії не було.

Щодо авторського права, то в Росії воно виникло та існувало у своєрідній формі. На початку XIX століття з'явився Статут Цензурний, в якому за автором визнавалося виключне право на відтворення своїх творів шляхом друку. Твір визнається як право власності, яким можна торгувати. Під час чергового перевидання десятого тому Зводу законів Російської імперії авторське право вперше було перенесено в цей том як додаток. У цьому додатку авторське право розглядається як право власності [6, с. 85].

Висновки

Загальні тенденції розвитку права інтелектуальної власності у XIX столітті характеризуються історичними, соціальними, економічними, культурними особливостями розвитку України. Так, наприклад, на українських землях у XIX столітті діяло законодавство Російської імперії, тому право інтелектуальної власності розвивалось у рамках цензурного законодавства та системи привілеїв. На західноукраїнські землі поширювалось патентне законодавство Австро-Угорщини, яке формувалось під впливом загальноєвропейських ідей та концепцій права інтелектуальної власності.

Дослідження періоду історії, протягом якого охорона прав на інтелектуальну власність трансформувалась з факультативної, побічної в обов'язкову, стала звичайним явищем, дає можливість краще зрозуміти особливості сучасної системи правової охорони інтелектуальної власності та вдосконалити законодавство з метою ефективного захисту прав на результати творчості. Формування системи захисту прав інтелектуальної власності в Україні відбувалось під впливом своєрідних факторів, серед яких перебування під владою різних держав, спроби побудови власної державності тощо, що і пояснює запізнілий вступ нашої держави у міжнародну систему захисту інтелектуальної власності.

Список використаних джерел

1. Право інтелектуальної власності: академічний курс: [підручник для студ. вищих навч. закладів] / [О.П. Орлюк, Г.О. Андрощук, О.Б. Бутнік-Сіверський та ін.] ; за ред. О.П. Орлюк, О.Д. Святоцького. К.:Ін Юре, 2007. 696 с.

2. Довгань Г.В. Правова охорона авторських прав на західноукраїнських землях у складі Австро-Угорщини з 1772 по 1918 рр. / Г.В. Довгань //Держава і право. Випуск 38. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2007. С. 196-202.

3. Микулич О. Життєва і творча діяльність Иогана Зета II Іван Зег. Серія: Видатні постаті у нафтовій історії міста Борислава. Дрогобич, 2008. С. 5-71.

4. Довгань Г.В. Становлення та розвиток законодавства України про інтелектуальну власність (історико-правовий аспект): автореф. дис.... канд. юрид. наук: 12.00.01. Львіський національний університет ім. І. Франка. Львів, 2009. 16 с.

5. Мэггс П.Б., Сергеев А.П. Интеллектуальная собственность / П.Б. Мэггс, А.П. Сергеев. М.: Юристъ, 2000. 400 с.

6. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: [навч. посібник для студентів юрид. вузів і фак. університетів] / О.А. Пыдопригора. К.: Юрінком Інтер, 1998. 338 с.

Размещено на Allbest.ru