Правова природа гармонізації цивільного процесуального права

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченко

ПРАВОВА ПРИРОДА ГАРМОНІЗАЦІЇ ЦИВІЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

ІЗАРОВА І.О., кандидат юридичних наук,

доцент кафедри правосуддя

Анотація

гармонізація цивільний процесуальний право

Статтю присвячено дослідженню правової природи гармонізації цивільного процесуального права як юридичної категорії, яка була запозичена правом із філософії та музики. Проаналізовано сутність та зміст цього явища, а також сучасні напрями гармонізації цивільного процесуального права в європейських країнах.

Ключові слова: цивільне судочинство, цивільне процесуальне право, гармонізація цивільного процесуального права.

Аннотация

Статья посвящена исследованию правовой природы гармонизации гражданского процессуального права как юридической категории, которая была заимствована правом из философии и музыки. Проанализированы сущность и содержание этого явления, а также современные направления гармонизации гражданского процессуального права в европейских странах.

Ключевые слова: гражданское судопроизводство, гражданское процессуальное право, гармонизация гражданского процессуального права.

Annotation

Article is devoted to legal nature of the hairnonization of civil procedural law as a legal category, which was borrowed ґгош philosophy and шшіс; analyzed the nature and content of this рЬепошепоп, also current trends of hairnonization of civil procedural law in the European countries.

Key -words: deprocedure, civilprocedure, harmonization ofcivilprocedural law.

Вступ

Гармонізація права є одним із найбільш актуальних напрямів розвитку сучасної правової науки. Це зумовлено передусім процесами інтеграції Європейського Союзу, які визначені основними положеннями його установчих документів - Договорів про ЄС та про функціонування ЄС.

Європейська інтеграція охоплює багато сфер життєдіяльності держав-членів ЄС і, безумовно, стосується і права. Як правильно зауважив М. Шторм: «Розробка європейської системи процесуального права була натхнена не гармонізаційною догмою, а самою суттю Європейського союзу, який повинен надати всім європейським громадянам рівний доступ до правосуддя без дискримінації в таких питаннях, як судові витрати і строки розгляду» [1, с. 207]. К. Ван Рее наголошує, що гармонізація права покликана надати уявлення про недоліки різних процесуальних систем і про їх проблеми та шляхи, яким чином вони можуть бути вирішені, наприклад, споконвічна проблема невиправданих затримок і високих судових витрат [2, с. 120]. У зв'язку із чим значно підвищився науковий інтерес до процесів гармонізації цивільного процесуального права в країнах ЄС.

Постановка завдання

Активізація євроінтеграційних процесів в Україні, посилення економічної співпраці й низка інших об'єктивних чинників зумовлюють необхідність більш активного дослідження процесів гармонізації цивільного процесуального права в європейських країнах. Реформування вітчизняного цивільного процесуального законодавства повинно відбуватися з урахуванням досягнень розбудови європейської системи цивільного правосуддя задля забезпечення ефективного механізму судового захисту цивільних прав.

Гармонізацію права та його зміст як юридичної категорії можна віднести до малодосліджених питань у вітчизняній науковій літературі, хоча останнім часом до явищ гармонізації цивільного процесуального права прикута увага європейської наукової спільноти (варто відмітити роботи М. Шторма, К. Ван Рее, П. Линдблома, Дж. Вагнера, Дж. Хазарда-молодшого, М. Таруффо та інших).

Результати дослідження

Слід зазначити, що «гармонізація» як науковий термін використовується тільки в музиці, з якої він був запозичений у право. У музиці «гармонізація» означає супровід мелодії, створення акордового супроводу для мелодії або виявлення тонально-функціональної сутності мелодії та її супровід відповідними акордами [3, с. 67].

Сам термін «гармонізація» більш за все походить від терміну «гармонія» - «appovta», що з грецької перекладається як «зв'язок» або «співрозмірність», «стрункість» або «згода», «узгодженість» [4]. У музиці «гармонія» означає поєднання тонів в одночасному пов'язаному звучанні, співзвуччя, злагоджене звучання, приємне для слуху, милозвучність [5,с. 8-9].

У філософських словниках здебільшого вказують на такі значення гармонії - співзвучність, відповідність естетичним законам узгодженість частин цілого або поєднання, злагодженість, взаємна відповідність якостей (предметів, явищ, частин цілого) [6, с. 87].

Дійсно, термін «гармонія» успішно використовувався у філософських роботах, що, імовірно, і стало причиною його запозичення правознавцями.

Уже в давньогрецьких філософів гармонія безпосередньо пов'язувалась із людиною й використовувалась у соціальному контексті. Одна з найбільш розвинених теорій гармонії належить Геракліту, який зауважив, що «з відмінностей найпрекрасніша гармонія, а таємна гармонія краща за явну» [7, с. 68]. Теорія Геракліта вказує передусім на те, що гармонія є поєднанням елементів або частин, які у своєму взаємозв'язку утворюють єдине ціле. Так, Арістотель розглядав гармонію як єдність і завершеність цілого, як єдність у багатоманітності, і застосовував це поняття до різних сфер дійсності, зокрема зауважував, що гармонія, хоча і складається із неоднакових визначених частин, являє собою ціле [8, с. 176].

Платон надавав гармонії соціальне значення, розглядаючи її як сукупність чеснот людини [9, с. 71-106] і порівнюючи її з музикою, образно вказував на такі важливі аспекти як послідовність, оскільки, як він зауважував, гармонія й ритм повинні слідувати словам, а розмір і гармонія повинні відповідати слову, а не слово - їм [10, с. 82].

Філософське розуміння гармонії пов'язує її з музикою: піфагорівське поняття гармонії чисел, як вказують учені, імовірно, бере свій початок від одноголосної музики [10, с. 42]. Тобто гармонійний зв'язок елементів полягає насамперед у їх якісній характеристиці - послідовний, залежний тощо.

В епоху Відродження гармонії надавали здебільшого естетичного значення, але в подальшому філософські підходи знову повертаються до соціального контексту гармонії.

Так, І. Кант застосовував термін «гармонія» для передачі узгодженості між розумом і чуттєвістю: зв'язок і гармонія обох пізнавальних здібностей, чуттєвості і розуму, які не можуть обійтись один без одного й разом із тим не можуть бути пов'язані без примусу й взаємних втрат, повинно здаватися непередбачуваним і таким, що відбувається ніби саме собою [11]. А Г. Гегель вказував нате, що «гармонія є співвідношенням якісних відмінностей, сукупності цих відмінностей, як її основи відображаються в її сутності» [12, с. 143].

У сучасних філософських роботах гармонія розглядається як установка культури, яка орієнтує на осмислення світобудови й виступає однією з базових цінностей європейської культури [13, с. 76].

Можна зауважити, що у філософському контексті термін «гармонія» використовується достатньо давно і в переважній більшості науковці використовують його для передачі внутрішнього складу певного явища: як окремі звуки в гармонійній послідовності уявляють собою музику, так й окремі частини утворюють гармонійне ціле. З огляду на це термін «гармонія» надає можливість передати уявлення про сукупність частин, які у своїй чіткій послідовності та взаємопов'язаній сукупності утворюють одне ціле.

Термін «гармонізація» став використовуватися в правовій науці тільки в останньому столітті і передусім використовувався щодо ЄС. Так, гармонізація права є процесом створення спільних загальних стандартів на міжнародному ринку.

Останнім часом надзвичайно інтенсифікувалися наукові дослідження з використанням терміну «гармонізація» у різних галузях науки (наприклад, І.А. Куровська, Н.Р. Малишева, Ю.О. Михальчук, О.М. Петрук, І.С. Рижова, М.І. Хавронюк, Є.І. Хомайко та інші), але зміст «гармонізації» як юридичної категорії залишається дискусійним і малодослідженим.

У європейській науковій літературі достатньо часто посилаються на такі терміни як «зближення», «гармонізація», «уніфікація» тощо, не визначаючи їх точний зміст [14, с. 166]. Уніфікацію розглядають як заміщення двох правових систем однією, а «гармонізація» та «апроксимізація» є синонімами й визначають єдині загальні правила регулювання відносин у державах-членах, хоча поряд із цим відмічається їх свобода запровадити ті чи інші правила [15, с. 3].

Відзначають також те, що гармонізація прагне до ефекту наближення або координації різних законодавчих положень або систем за рахунок виключення основних відмінностей і створення мінімальних вимог або стандартів [16, с. 38].

В інших джерелах гармонізацію права розуміють як спроби зменшити різницю між існуючими національними правовими системами [17, с. 297]. При цьому в області процесуального права гармонізацію визнають особливо складною у зв'язку з тим, що вона тісно пов'язана із судовою організацією: для зміни процесуальних норм необхідні зміни в судоустрої і це часто виявляється непереборною проблемою, щонайменше з політичних причин [2, с. 129].

Гармонізація права є складним явищем, яке за змістом часто порівнюють з уніфікацією в праві, яке, на відміну від гармонізації, доволі широко розповсюджене й використовується в багатьох суспільних та природничих науках. Термін «уніфікація» походить від латинських слів unus - один та facio - роблю, об'єднання, що можна визначити як зведення до єдності, єдиної форми. У природничих та точних науках уніфікацію відносять до найбільш поширених методів стандартизації, який передбачає приведення об'єктів до однотипності на основі встановлення раціонального числа їх різновидів, що дає можливість знизити собівартість виробництва нових виробів, підвищити серійність та рівень автоматизації виробничих процесів, тоді як у суспільних науках термін «уніфікація» використовується як більш узагальнений образ - уніфікація визначається як розповсюджений і ефективний метод усунення зайвої багатоманітності за допомогою скорочення переліку допустимих елементів і рішень, приведення їх до однотипності.

Уніфікацію і гармонізацію зазвичай характеризують як різні шляхи зближення правових систем. Як зауважують у науковій літературі, в одних випадках за допомогою міжнародного договору створюється єдина міжнародна норма, яка діє у всіх державах, які визнали цю норму обов'язковою, що і повинно називатися уніфікацією. Натомість інший механізм зближення національних правових систем діє в тих випадках, коли держави за взаємною згодою включають у своє законодавство ідентичні або схожі правові норми, що узагальнено можна назвати гармонізацією [18, с. 40]. Тобто відмінність між уніфікацією й гармонізацією визначається не предметом регулювання (характером врегульованих відносин), а системною приналежності норм, які створюються в межах цих процесів.

При цьому слід зазначити, що уніфікація як приведення до єдності в праві є доволі специфічним процесом, і, як правильно зауважують науковці, повна уніфікація всього правового матеріалу в різних країнах, а тим більше усунення відмінностей національних правових культур або умов існування, не можливе не тільки в силу нездійсненності, але також безглуздості, непотрібності і шкідливості [18, с. 34]. Тому зближення права на сучасному етапі розвитку цивільного процесуального права в умовах євроінтеграційних процесів буде ефективним тільки у вигляді гармонізації.

Надзвичайно важливим є усвідомлення меж гармонізації права, які, як слушно зауважують науковці, є процесом часткового узгодження, а не створення виняткових правил, передусім з огляду на те, що гармонізація не сягне далі, ніж потрібно [19, с. 49].

Дійсно, важливим питанням є шляхи гармонізації цивільного процесуального права, до яких можна віднести розробку модельного кодексу, у якому містяться основні механізми врегулювання відносин, прикладом якого може слугувати Codigo Procesal Civil Modelo para ІЬегоашегіса 1988 p. [20].

Проекти науковців, зокрема робочої групи Marcel Stoime «Арргохішайоп of Judiciary Law in the European Union» 1994 p. [21], The ALI-UNIDROIT Principles of Transnational Civil Procedure, розроблені в 2004 році [22] теж є одним із важливих напрямів гармонізації цивільного процесуального законодавства.

Важливе значення мають Рекомендації Ради Європи, зокрема Principes de procedure civile propres а ашеїіогег le fonctionneraent de lajustice (Принципи цивільного процесу для покращення системи здійснення правосуддя) [23], а також регламенти ЄС, наприклад, European Бшаїї Сіаіш Procedure [24] та European Order for Payraent Procedure [25] - дві сучасні альтернативні національним процедури розгляду окремої категорії справ та сплати судових витрат.

Сучасний етап гармонізації цивільного процесуального законодавства характеризується активізацією роботи з підготовки єдиних правил європейського судочинства. Так, The European Law Institute спільно із UNIDROIT в 2013 році запроваджують проект під назвою «Frora Transnational Principles to European Rules of Civil Procedure» («Від транснаціональних принципів європейським правил цивільного судочинства») [26]. Як зазначають автори проекту, він може бути корисним інструментом для уникнення фрагментарних і безсистемних змін європейського цивільного процесуального права, а також для розвитку Принципів ALI/ UNIDROIT, і являють собою першу спробу розвитку інших регіональних проектів адаптації цих принципів до особливостей регіональних правових культур та правил [26].

Незважаючи на певну критику цих космополітичних ідей щодо створення єдиних підходів до здійснення цивільного правосуддя, слід зауважити, що так чи інакше гармонізація цивільного процесуального законодавства - це мета, яка повинна бути втілена, і навіть якщо хтось і не переконаний у позитивному впливі гармонізації, стає ясно, що ці документи і особливо порівняльно-правові дослідження, на яких вони були засновані, як правильно зазначають науковці, можуть сприяти кращому розумінню подібності та відмінності в існуючих системах цивільного процесу в сучасному світі [2, с. 128].

Висновки

Підсумовуючи, варто відмітити, що сьогоднішній період розвитку сучасних європейських правових систем характеризується поміркованим прагненням до зближення права, який отримав назву «гармонізація», що дозволяє зберегти невід'ємні традиційні усталені уявлення про механізми правового регулювання суспільних правовідносин. Відлунням музичного контексту цього терміну є визначення «гармонізації» як якісного поєднання і взаємодоповнення правил і принципів цивільного судочинства з метою забезпечення сталого ефективного механізму захисту цивільних прав у межах європейського суспільства, яке поділяє єдині демократичні правові засади. Як музика є гармонійним поєднанням окремих звуків, а не хаотична, незв'язна їх сукупність, так і гармонізація права є саме гармонійним поєднанням національного цивільного процесуального законодавства та процедур цивільного судочинства, запроваджених ЄС. Саме якісні властивості та ознаки дозволяють відокремити гармонізацію права від інших суміжних явищ та процесів як властивість зв'язків, якими поєднані ті чи інші елементи одного цілого. Слід визнати, що тільки гармонійне поєднання цих механізмів у необхідних випадках дозволить удосконалити вітчизняне цивільне процесуальне законодавство й сприятиме зближенню національної правової системи та права ЄС.

Список використаних джерел

1. Stoime М. Improving access to Justice in Europe / M. Stoime II Teka Кош. Praw. OL PAN, 2010,P. 207-217.

2. Rhee van C.H., Verkerk R. Civil Procedure / C.H. van Rhee II Edgar Encyclopedia of Comparative Law / ed. by J.M. Smits.2006. P. 120-134

3. Юцевич Ю.Є. Музика. Словник-довідник / Ю.Є. Юцевич. Вид. 2-ге, переробл. і доп. Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2009. 352 с. С. 67.

4. Грецько-український словник [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://ellinika.gnu.org.ua/uk/dict.html.

5. Холопов Ю.Н. Гармония: Теоретический курс: [учебник]. СПб.: Издательство «Лань», 2003. 544 с. С. 8-9.

6. Философский энциклопедический словарь. М., Советская энциклопедия, 1983. 840 с. С. 87.

7. Арістотель. Нікомахова етика /АрштотєГоп^. Н0гка№корахєш. К.: Аквілон-Плюс, 2002. 480 c. C. 68.

8. Аристотель. Сочинения в 4-х томах. Т. 1 (Философское наследие).1976. 550 с. С. 176.

9. Платон. Держава / переклад з давногр. Д. Коваль - К.: Основи, 2000. 355 с. С. 71-106.

10. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии / сост. А.А. Тахо-Годи ; общ. ред. А.А. Тахо-Годи и И.И. Маханькова. М.: Изд-во «Мысль», 1993. 959 с. С. 82.

11. Кант И. Критика способности суждения [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://philosophy.ru/library/kant/03/0.html.

12. Гегель Г.В.Ф. Сочинения / Г.В.Ф. Гегель. М., 1938-. Т. 12. 1938. С. 143.

13. История философии. Энциклопедия / сост. А.А. Грицанов. Мн.: Интерпрессервис ; Книжный Дом, 2002. 1376 с. С. 76.

14. Nottage L. Convergence Divergence and the Middle Way to Unifying or Harmonizing Private Law / Nottage L. Convergence II1 Annual of German and European Law. 2004. P. 166-245.

15. Twigg-Flesner C. The Europeanisation of Contract Law: Current controversies in Law / C. Twigg-Flesner. London, Routledge Cavendish, Second Edition, 2008. 230 p. P. 3.

16. De Cruz P. Comparative Law in a Changing World / P. De Cruz. London: Cavendish Publishing, 1999. P. 38.

17. Vemadaki Z. Civil Procedure Harmonization in the EU: Unravelling the Policy Considerations / Z. Vemadaki II J. of Contemporary Europ. Research. 2013. Vol. 9. №2, P. 297-312.

18. Бахин C.B. Сотрудничество государств по сближению национальных правовых систем: унификация и гармонизация права: дис.... докт. юрид. наук: 12.00.10 / С.В. Бахин ; С.-Петерб. гос. ун-т. СПб., 2003. 360 с. С. 40.

19. Hesselink М. The Ideal of Codification and the Dynamics of Europeanisation: The Dutch Experience in the book by Vogenauer, S and Weatherill, S (ed). (2006). «The Harmonization of European Contract Law Implications for European Private Laws, Business and Legal Practice» / M. Hesselink. Oxford and Portland ; Oregon: Hart Publishing, 2006. P. 49.

20. El Instito Iberoamericano de Derecho Procesal (1957-1988). Historia de las Jomadas [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.venezuelaprocesal.net/codigomodelo. htm#_Tocl99412342.

21. Storme M. Approximation of Judiciary Law in the European Union / M. Storme ; Rapprochement du Droit Judiciaire de l'Union europeenne. Kluwer ; Dordrecht, 1994. 225 p.

22. ALI / UNIDROIT Principles of Transnational Civil Procedure [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.unidroit.org/english/principles/civilprocedure/aliunidroitprinciples-e.pdf.

23. Principes de procedure civile propres a ameliorer le fonctionnement de la justice R (84) 5,28.02.1984 [Електроннийресурс]. Режим доступу: https://wcd.coe.int/com.instranet. InstraServlet?command=com.instranet.CmdBlobGet&InstranetImage=603541&SecMode=l&Do cId=682116&Usage=2.

24. EC Regulation (1896/2006) European order for payment procedure [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/justice_freedom_security/ judicial_cooperation_in_civil_matters/116023_en.htm.

25. ЕС Regulation 861/2007 European Small Claims Procedure [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://europa.eu/legislation_summaries/consumers/protection_of_consumers/ 116028_en.htm.

26. From Transnational Principles to European Rules of Civil Procedure [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.europeanlawinstitute.eu/projects/current-projects-contd/ article/from-transnational-principles-to-european-rules-of-civil-procedure/?tx_ttnews%5BbackPi d%5D=137874&cHash=30981e5bc9618fbff47b45f915463642.

Размещено на Allbest.ru