Дослідження регіональних особливостей злочинності в роботах учених XIX століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

3

ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЗЛОЧИННОСТІ В РОБОТАХ УЧЕНИХ XIX СТОЛІТТЯ

БАБЕНКО А.М.,

кандидат юридичних наук, доцент,

доцент кафедри кримінального права та кримінології,

підполковник міліції

(Донецький юридичний інститут МВС 'України)

УДК 343.92

У статті представлено окремі результати історичного огляду щодо становлення й розвитку досліджень регіональних особливостей злочинності. На основі аналізу праць Ч. Ломброзо, Е. Феррі, А. Кетле, К. Маркса та Ф. Енгельса,

П.Н. Ткачова, Є.М. Тарновського наводяться аргументи щодо того, що ці автори зробили значний внесок у розвиток регіональної кримінології. Наводяться приклади вмілого застосування вченими порівняльного аналізу злочинності. Доводиться, що саме ними вперше висунені припущення щодо основних проблем територіальних відмінностей, географії та регіональних закономірностей злочинності. Теоретичні, методологічні й практичні здобутки авторів у подальшому стали підґрунтям для розвитку регіонального напрямку в кримінології.

Ключові слова:регіональні особливості злочинності, географія злочинності, територіальні відмінності злочинності, закономірності злочинності,

Ч.Ломброзо, Е. Феррі, А. Кетле, К. Маркс, Ф. Енгельс, П.Н. Ткачов,

Є.М. Тарновський.

В статье представлены некоторые результаты исторического обзора становления и развития исследований региональных особенностей преступности. На основе анализа работ Ч. Ломброзо, Э. Ферри, А. Кетле, К. Маркса и Ф. Энгельса, П.Н. Ткачева, Е.М. Тарновского представлены аргументы относительно того, что эти авторы сделали большой вклад в развитие региональной криминологии. Приводятся примеры умелого применения учеными сравнительного анализа преступности. Доказывается, что именно ими впервые выдвинуты предположения относительно основных проблем территориальных отличий, географии и региональных закономерностей преступности. Теоретические, методологические и практические результаты авторов в дальнейшем стали основанием для развития регионального направления в криминологии.

Ключевые слова: региональные особенности преступности, география преступности, территориальные различия преступности, закономерности преступности, Ч. Ломброзо, Э. Ферри, А. Кетле, К. Маркс, Ф. Энгельс,

П.Н. Ткачев, Е.М. Тарновский.

The results of the historical review of the establishment and development of the researches of the regional features of the criminality are introduced in the article.

On the basis of the analyses of the works of C. Lombroso, E. Ferry, A. Quetelet, K.

Marx and F. Engels there were represented the arguments that these authors had made great contribution to the development of the regional criminology. There were given the examples of the skillful application of the comparative analysis of the criminality by the scientists. It is being proved that that they were the first who had put forward the assumption about the main problems of the territorial distinctions, geography and regional consistent patterns of the criminality. The theoretical, methodological and practical results of the authors became the basis for the further development of the regional direction in the criminology.

Key -words: regional features of the criminality, geography of the criminality, territorial distinctions of the criminality, consistent patterns of the criminality,

C. Lombroso, E. Ferry, A. Quetelet, K. Marx, F. Engels, P.N. Tkachev,

E.M. Tarnovskiy.

територіальна злочинність дослідження кримінології

Вступ. Актуальність нашого дослідження обумовлюється тим, що вивчення регіональних особливостей злочинності є одним із перспективних напрямків розвитку кримінології, оскільки він надає невичерпні можливості для отримання нових знань щодо злочинності, її закономірностей, регіональної специфіки, особливостей причин та умов і взагалі самостійних кримінологічних досліджень.

Цей напрямок у кримінології представлений роботами К.Р. Абизова, А.І. Долгової, Г.И. Забрянського, А.П. Закалюка, В.В. Лунєєва, Е.Е. Раски, К.Т. Ростова, Д.В. Федорен- ка, В.П. Філонова, А.В. Чернова, В.І. Шакуна, Е.Г. Юзіханової та інших. Зазначені вчені в різні роки торкалися таких проблем: методологічних аспектів вивчення територіальних відмінностей злочинності, їх причин та умов на прикладі окремих регіонів Росії й України, кількісно-якісних закономірностей злочинності, стану певних видів злочинності в окремих областях Росії та України, впливу урбанізації на злочинність тощо.

Постановка завдання. Однак до сьогодні в українській кримінології залишаються невирішеними багато теоретичних і практичних проблем. Однією з них є вивчення історичного шляху виникнення, становлення й розвитку досліджень регіональних особливостей злочинності. З метою осмислення та порівняння регіональних закономірностей існування й детермінації злочинності в минулому та сучасності вкрай необхідним уявляється вивчення висновків і здобутків учених, які започаткували формування регіонального напрямку кримінологічних досліджень. Отже, це ми й ставимо за головну мету статті.

Результати дослідження. Виникнення регіонального напрямку в кримінології можна пов'язати з появою й розвитком судової кримінальної статистики на початку XVIII - XIX століть. Так, історія свідчить про те, що буржуазні революції XVIII - XIX століть зруйнували старі уклади життя й феодальні порядки в країнах Європи, США, Латинської Америки, Японії та Російської імперії, обумовили швидкий розвиток капіталістичних відносин [1, с. 153-162]. У цей період розпочалися формування й розвиток значних за розміром і кількістю населення держав сучасного типу. Зазнали значних зрушень економіка, наука й техніка, з'явилися нові форми та види злочинності, яких не було у феодальному суспільстві, проте які стали нормою для капіталістичного типу суспільства. Уже в ті часи були помічені суттєві диспропорції в розвитку різних країн та окремих регіонів, так само істотні відмінності в показниках злочинності. У цей же період спостерігається збільшення інтересу до вивчення проблем злочинності та її регіональних особливостей. З метою вивчення й отримання нових знань про негативні соціальні процеси, пов'язані з економічними та соціальними перетвореннями, ученими було проведено ряд порівняльних досліджень злочинності. У їх основу було покладено статистичні дані про злочинність різних країн світу й окремих територій певних країн. У результаті було отримано доволі цікаві й корисні результати закономірності існування злочинності на різних територіях. Пізніше, у XX столітті, цей напрямок отримав назви «географія злочинності», «екологія злочинності», «топографія злочинності», «територіальні відмінності злочинності», «регіональні особливості злочинності» та інші.

Перші дослідження «географії злочинності» представлені прізвищами француза А.-М. Геррі (1833 р., 1864 р.) та бельгійця А. Кетле (1835 р.). На підставі зібраних і проаналізованих кримінально-статистичних даних за період 1825-1830 рр. А. Кетле наніс на карту Франції дані про розподіл злочинності в країні. Відмінності в інтенсивності злочинності в різних районах він пояснив неоднаковою щільністю населення, різницею в рівні життя та освіти населення. Різницю в інтенсивності злочинності в окремих районах А. Кетле пов'язував із моральним рівнем населення та з різницею в поведінці потенційних жертв [2, с. 203-204; 3; 4]. А. Кетле, досліджуючи злочинність як частину соціальної системи, зазначав, що суспільство має закони проти крадіжок і вбивств, проте коли це стосується цілих націй, то таких законів, на жаль, не існує [4, с. 225]. Далі він прямо вказує, що якщо провести паралель між існуючими елементами двох країн, то ми будемо мати порівняльну статистику [4, с. 240]. Його за правом можна вважати одним із засновників регіональної кримінології. Він уперше узагальнив та комплексно проаналізував кримінальну статистику на прикладі декількох країн світу, виявив відмінності, що впливають на різні показники злочинності.

Під час вивчення стійких числових кореляцій між видами злочинів і соціально-демографічними характеристиками (статтю, віком, походженням, місцем проживання людей, які їх вчиняють) А. Кетле дійшов висновку, що злочинність на конкретних територіях у її кількісно-статистичному вираженні притаманна різним суспільствам із такою ж необхідністю, з якою діють закони природи [4, с. 215-222].

У правоохоронній діяльності Російської імперії вже на початку XVIII століття міністр внутрішніх справ В. Кочубей наказав усім губернаторам виявляти «моральний» стан населення підвідомчої губернії та повідомляти про всі випадки порушень правопорядку й ужиті поліцією заходи. Уже з 1804 р. відповідні посадові особи зобов'язувалися надавати щорічні звіти, у яких фіксувалися цифрові дані про злочинність та коментарі до них [5, с. 46; 6, с. 114].

У 1863 р. відомий російський юрист П.Н. Ткачов, проаналізувавши дані про динаміку злочинності в губерніях країни за 1856-1861 рр., помітив суттєве зростання кількості засуджених із 383 тис. до 433,5 тис. осіб, тобто на 13,2%. Учений дійшов висновку, що такі зміни не лише корелюють із загостренням соціального та економічного становища, а й тісно пов'язані з географічним положенням територій і кліматичними змінами на них[7, с. 119-121].

У XIX столітті російським ученим Є.М. Тарновським під час досліджень були помічені суттєві відмінності в стані злочинності в різних регіонах Російської імперії. Дослідником під час вивчення залежності динаміки майнових злочинів установлено їх залежність від коливань розмірів врожаїв та цін на хліб у різних губерніях. Це дало йому підстави дійти висновку, що неоднаковий рівень злочинності тісно пов'язаний з економічними факторами: де вище коливаються ціни на пшеницю, там більше коливається злочинність [8, с. 102]. Пізніше Є.М. Тарновський почав систематично проводити порівняння рівня злочинності з економічними показниками в губерніях і встановив між ними стійки залежності [9, с. 123-124; 10, с. 98], на що неодноразово звертав увагу у своїх подальших публікаціях.

У 1845 р. світ побачила фундаментальна робота Ф. Енгельса «Положення робочого класу в Англії». Оптимально поєднуючи прийоми кількісного та якісного аналізу, автор виявляє статистичну залежність між процесами урбанізації і злочинністю. Результати соціологічного аналізу дали підстави досліднику дійти висновку про неминучість злочинності за створення певних умов життя: великі міста створюють умови для швидкого й повного розвитку зла. Саме у великих містах спокуса пороку й розпусти «розкидає свої сіті»; саме тут злочинність заохочується надією на безкарність, а неробство - великою кількістю прикладів [11, с. 353-364]. Ф. Енгельс висловився: «Неповага до соціального порядку різко виражається у своєму крайньому прояві - у злочині. Якщо причини, що призводять до деморалізації людини, діють сильніше, більш концентрованим чином, ніж зазвичай, то вона так само неминуче стає злочинцем, як вода переходить із рідкого стану в газоподібний при 80 градусах по Реомюру» [11, с. 361].

У середині XIX століття (1859 р.) відомий німецький класик К. Маркс на прикладі статистичних даних Ірландії, Шотландії, Англії та Уельсу в територіальному розрізі досліджував вплив соціально-економічних та демографічних змін на стан злочинності. Учений вдало зазначив, що хоч як сухо виглядають вибудувані тісними колонками в офіційно надрукованому документі цифри, вони насправді дають більше цінного матеріалу для історії розвитку нації, ніж томи, повні риторичної нісенітниці й політичного базікання [12, с. 513]. За результатами регіональних досліджень ученим доведено зв'язок зі злочинністю таких факторів, як економічні, соціальні, міграційні та законодавчі [12, с. 513-518]. У серпні 1859 р. К. Маркс, порівнюючи таблиці динаміки населення, пауперизму та злочинності в деяких європейських країнах у період інтенсивного розвитку промисловості й торгівлі протягом 1844-1858 рр., помітив, що за вказаний період економіка й злочинність на фоні зростання пауперизму зростали швидше, ніж населення. Із цього приводу вчений зробив висновок, що є щось гниле в самій серцевині такої соціальної системи, яка збільшує своє багатство, проте при цьому не зменшує злидні, і в якій злочинність зростає швидше, ніж чисельність населення [12, с. 513-515]. «Злочини, узяті у великому масштабі, - дійшов висновку К. Маркс після порівняння статистики засуджених Америки та Франції, - виявляють за своєю чисельністю та класифікацією такі ж закономірності, як і явища природи...» [13, с. 531-532].

Важко переоцінити внесок у розвиток регіональної кримінології видатного італійського вченого Ч. Ломброзо. Нагадаємо, що в радянській, а згодом і в російській та українській кримінології у зв'язку з неможливістю безпосереднього ознайомлення з роботами Ч. Ломброзо тривалі часи існувала думка про нього як ученого, який відстоював виключно вузькобіологічні погляди на злочини, їх причини та злочинців[14, с. 44-45; 15, с. 40-52; 16, с. 45-46], як родоначальника антропологічного підходу в поясненні злочинності та її причин [17, с. 47-54]. Однак детальне вивчення досліджень цього талановитого вченого дає підстави стверджувати, що його з упевненістю можна віднести до засновників регіональних досліджень злочинності. Так, Ч. Ломброзо у 1876 р. на матеріалах кримінальної статистики багатьох країн світу (Європи, США, Росії та Африки) за тривалий період часу дослідив закономірності злочинності, її кількісні та якісні особливості, вплив на злочинність ряду факторів, таких як метеорологічні та кліматичні, пори року, температура, раси (національності), щільність (концентрація) населення, ціни на харчування, інші соціально-економічні й демографічні фактори [18, с. 47, 57].

Усього за результатами свого дослідження Ч. Ломрозо виявив близько 100 факторів, які обумовлюють злочинність на певних територіях та водночас є причинами відмінностей у рівнях злочинності.

У дослідженнях Ч. Ломброзо ми вперше зустрічаємо класифікацію територій за способом виробництва й відмінностями в рівнях злочинності між промисловими округами, промислово-аграрними та аграрними [18, с. 93-94]. Відмінності в показниках злочинності вчений наводив у зручній для сприйняття формі - у вигляді таблиць, графіків і діаграм [18, с. 57-60, 91-94, 104, 117-118].

На матеріалах кримінальної статистики окремих округів Франції за період 18231878 рр. про вбивства й крадіжки Ч. Ломброзо продемонстрував стійки відмінності між сільською та міською злочинністю [18, с. 57-59].

Уперше в кримінології Ч. Ломброзо вдалося виявити територіальні центри злочинності, особливості її географії, регіональні особливості територіальної розповсю- дженості окремих видів злочинності: порушень громадського порядку, вбивств, завдання тілесних ушкоджень, крадіжок, шахрайств, зґвалтувань тощо [18, с. 58-59]. Пізніше подібну роботу провели Е. Берджес та К. Шоу, які на прикладі районів міст США вивели «теорію концентричних кіл» та концепцію «градаційних тенденцій» [19, с. 150]. Не принижуючи важливості отриманих результатів американських учених, зазначимо, що вперше подібні закономірності щодо нерівномірної концентрації злочинності та окремих її видів були помічені ще Ч. Ломброзо.

У своїх дослідженнях Ч. Ломброзо не лише оперував абсолютними кількісними показниками злочинності, а й вдало використовував для регіональних порівнянь відносні показники: коефіцієнти інтенсивності, структуру злочинності, динаміку, її географію [18, с. 39, 46, 57, 61]. Проте заради справедливості зазначимо, що вченийу своїх роботах прямо не ставив головною метою вивчення «географії злочинності», її «територіальних» чи «регіональних» особливостей або відмінностей. Поряд із цим він вдало використовував методику й переваги порівняльних (регіональних) досліджень, закладав підґрунтя для формування та розвитку регіональної практичної кримінології.

Наступний етап розвитку регіональної кримінології пов'язаний з ім'ям італійського вченого Е. Феррі. У результаті вивчення регіональних відмінностей злочинності за тривалий час у багатьох країнах Європи, США, Бразилії та Росії вчений виявив ряд закономірностей та дійшов певних висновків, які є корисними й актуальними і нині. Методика досліджень Е. Феррі відрізняється оригінальністю та зручністю застосування. Учений продемонстрував вміння оперувати очевидними статистичними фактами, вдало застосовував переваги порівняльного регіонального аналізу злочинності. Вказана методика може розглядатися в якості базової для організації регіональних досліджень, є зразком широкого кола вирішених завдань, послідовності й наполегливості у творчому пошуку [20].

На прикладі статистичних даних великої кількості країн світу за тривалий час Е. Феррі виявив ряд регіональних закономірностей злочинності, зокрема циклічність у динаміці злочинності, її зв'язок з економічними й соціальними процесами в країні, з культурними та національними особливостями населення країни. Він продемонстрував зв'язок політичних та законодавчих змін із динамікою злочинності. Учений помітив відносну кількісну стійкість певних категорій тяжких злочинів, таких як вбивства, тілесні ушкодження, крадіжки та шахрайства, вчинені за обтяжуючих обставин, тощо. Також він уперше звернув увагу на значні коливання в динаміці дрібних злочинів. На прикладі статистичних даних про злочини за тривалий період у Франції, Бельгії, Англії, Ірландії, Пруссії, Німеччині, Австрії, Росії та Іспанії Е. Феррі доводить, що в цих країнах найчастіше відбувається зростання загальної злочинності за рахунок дрібних злочинів, тоді як тяжкі злочини демонструють або стаціонарний стан, або значно менше зростання [20, с. 232-237]. Що стосується регіональних особливостей злочинності в межах однієї країни, то на прикладі територій Америки, Мексики, Австралії та Нового Південного Уельсу Е. Феррі демонструє також суттєві відмінності: зростання злочинності на одній половині територій країн і зменшення на іншій. Особливо це помітно, як підкреслює вчений, порівняно з динамікою населення [20, с. 237]. Пояснення регіональних відмінностей злочинності Е. Феррі знаходить у зростанні населення, яке, на його думку, є природною й постійною причиною зростання злочинності, оскільки завдяки цьому збільшується кількість різного роду відносин, кількість предметів та осіб у просторі незмінної території, особливо в міських центрах. Однак зростання населення, за висновками Е. Феррі, виступає причиною зростання злочинності лише в тих випадках, якщо його влив не нейтралізується впливом соціального характеру, що пом'якшує або запобігає злочинам [20, с. 238].

До значних здобутків Е. Феррі можна віднести виявлений на підставі порівняння статистики злочинів і демографічних змін населення вії країнах світу закон територіального «насичення злочинністю» та «перенасичення злочинністю». Згідно із цим законом, за аналогією із законами хімії, за висновками вченого, існує певна пропорційність між кількістю населення, що мешкає в конкретному середовищі, та кількістю злочинів, вчинених на території. Крім цього, Е. Феррі помітив, що злочинність має характер значних щорічних коливань, які накопичуються й часом стають справжніми хвилями злочинності [20, с. 238-244]. Пізніше Е.Г. Юзіханова перевірила й підтвердила справедливість висновків Е. Феррі на прикладі сучасної Російської Федерації [21].

Суттєвим кримінологічним надбанням можна вважати виведений Е. Феррі під час аналізу регіональних особливостей злочинності «біосоціологічний» закон. Згідно із цим законом найбільш важливі життєві елементи схильні до менших змін, проте вони мають важливіше значення. За Е. Феррі, із соціальної точки зору зростання тяжких злочинів на 10% (особливо якщо це стосується вбивств і розбоїв) має більше значення, ніж зростання на 30% економічних (крадіжки, шахрайства обмани тощо) злочинів [20, с. 218]. Пізніше подібних висновків дійшов В.В. Лунєєв у контексті вивчення російських і світових тенденцій злочинності [22, с. 55; 23].

Висновки. Підсумовуючи, зазначимо, що регіональний напрямок розвитку кримінології має доволі тривалий історичний шлях. Його становлення й розвиток пов'язані з працями науковців XIX століття, таких як Ч. Ломброзо, Е. Феррі, А. Кетле, К. Маркс та Ф. Енгельс, П.Н. Ткачов, Є.М. Тарновський та інші. Вказані автори зробили значний внесок у розвиток регіональної кримінології. Уже в XIX столітті вчені вміло застосовували переваги порівняльного аналізу злочинності, вивчали її географію та наводили практичні висновки. Саме переліченими науковцями вперше висунені припущення щодо основних проблем територіальних відмінностей, географії й регіональних закономірностей злочинності. Теоретичні, методологічні та практичні здобутки авторів у подальшому стали підґрунтям розвитку регіонального напрямку в кримінології, а окремі їх висновки та пропозиції можна вважати актуальними й нині. Поряд із цим деякі гіпотези та припущення потребують перевірки, осмислення, а в разі підтвердження - практичної реалізації в умовах нормалізації сучасної криміногенної ситуації в Україні.

Список використаних джерел:

1.Всемирная история : [учебник для вузов] / под ред. Г.Б. Поляка, А.Н. Марковой. - М. : Культура и спорт ; ИНИТИ, 2000. - 496 с.

2.Шнайдер Г.Й. Криминология / Г.Й. Шнайдер ; пер. с нем. ; под общ. ред. и с предисл. Л.О. Иванова. - М. : Изд. группа «Прогресс» - «Универе», 1994. - 504 с.

3.Кетле А. Социальная физика, или Опыт исследования о развитии человеческих способностей : в 2 т. / А. Кетле ; под. ред. и с предисл. А. Русова. - К. : Тип. И.И. Чоко- лова, 1911- . - Т. 1. - 1911. - 248 с.

4.Кетле А. Социальная система: законы, ею управляющие / А. Кетле ; пер. с фр. Л.Н. Шаховской. - СПб. : Н. Полякова и К, 1866. - 311 с.

5.Филонов А.В. Зарождение, теоретические истоки и развитие криминологической науки в Украине : [учеб, пособие] / А.В. Филонов. - Донецк : Донеччина, 1997. -91 с.

6.Мінченко С. Методологічні аспекти аналізу злочинності в регіоні / С. Мінченко II Право України. - 2001. - № 4. - С. 114-117.

7.Дубинин Н.П. Генетика, поведение, ответственность: О природе антиобщественных поступков и путях их предупреждения / Н.П. Дубинин, И.И. Карпец, В.Н. Кудрявцев. - 2 изд. перераб. и доп. - М. : Политиздат, 1989. - 351 с.

8.Тарновский Е.Н. Влияние хлебных цен и урожаев на движение преступлений против собственности в России / Е.Н. Тарновский II Журнал Министерства юстиции. - 1898. -№ 8. - С. 102.

9.Тарновский Е.Н. Движение преступности в Европейской части России за 18741894 гг. / Е.Н. Тарновский// Журнал Министерства юстиции. - 1899. - № 3. - С. 123-124.

10.Тарновский Е.Н. Движение преступностивРоссийскойимперииза 1898-1908 гг. / Е.Н. Тарновский II Журнал Министерства юстиции. - 1909. - № 9. - С. 98.

11.Энгельс Ф. Положение рабочего класса в Англии / Ф. Энгельс II Сочинения : в 39 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. - Изд. 2-е. - М. : Гос. изд-во политической литературы, 1955-.-Т. 2.- 1955.- 651 с.

12.Маркс К. Население, преступность и пауперизм / К. Маркс II Сочинения: в 39 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. - Изд. 2-е. - М. : Гос. изд-во политической литературы, 1959- . - Т. 13. - 1959. - 770 с.

13.Маркс К. Смертная казнь. - Памфлет г-на Кобдена. - Мероприятия Английского банка / К. Маркс II Сочинения : в 39 т. / К. Маркс, Ф. Энгельс. - Изд. 2-е. - М. : Гос. изд-во политической литературы, 1957- . -- Т. 8. -- 1957. - 705 с.

14.Герцензон А.А. Введение в советскую криминологию / А.А. Герцензон. - М. : Юридическая литература, 1965. - 228 с.

15.Криминология : [учебник] / А.А. Герцензон, В.К. Звирбуль, Б.Л. Зотов, И.И. Карпец и др. - Изд. 2-е, испр. и доп. - М. : Юридическая литература, 1968. - 472 с.

16.Іванов Ю.Ф. Кримінологія : [навч. посібник] / Ю.Ф. Іванов, О.М. Джужа. - К. : ПАЛИВОДА А.В., 2006. - 264 с.

17.Иншаков С.М. Зарубежная криминология / С.М. Иншаков. - М. : ИНФРА-М - НОРМА, 1997.-383 с.

18.Ломброзо Ч. Преступный человек / Ч. Ломброзо ; пер. с итал. Г.И. Гордона. - М. : ООО «Мидгард», 2005. - 877 с.

19.Шур Э.М. Наше преступное общество (социальные и правовые источники преступности в Америке) / Э.М. Шур ; пер. с англ. Ю.А. Неподаева ; с предисл. и под ред. В.Н. Кудрявцева. - М. : Прогресс, 1977. - 326 с.

20.ФерриЭ.Уголовнаясоциология/Э. Ферри ;сост.ипредисл.В.С. Овчине кого.-М.: ИНФРА-М, 2005. -VIII, 658 с.

21.Юзиханова Э.Г. Тенденции и закономерности преступности в субъектах Российской Федерации : [монография] / Э.Г. Юзиханова. - Тюмень : Тюменский юрид. ин-т МВД России. - 275 с.

22.Контроль над преступностью в демократическом обществе / В.В. Лунеев II Материалы круглого стола журнала «Государство и право». - 1993. - № 10. - С. 54-59.

23.Лунеев В.В. Эпоха глобализации и преступность / В.В. Лунеев. - М. : НОРМА, 2007. -272 с.

Размещено на Allbest.ru