Функція адміністративного права: філософський та правовий аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Функція адміністративного права: філософський та правовий аспекти

Пирожкова Ю.В.

кандидат юридичних наук, доцент

Запорізький національний університет

Стаття присвячена питанню вдосконалення методологічного інструментарія науки адміністративного права, а саме на підставі узагальнення термінологічного ряду - філософського тлумачення категорії «функція» та дослідження підходів щодо поняття «функція права» в юридичній науці - сформоване авторське визначення терміну «функція адміністративного права».

Ключові слова: функція, функція права, ознаки функції права, функціонування права, функція адміністративного права, соціальне призначення адміністративного права.

Статья посвящена вопросу усовершенствования методологического инструментария науки административного права, а именно на основании обобщения терминологического ряда - философского толкования категории «функция» и исследования подходов относительно понятия «функция права» в юридической науке - сформировано авторское определение термина «функция административного права».

Ключевые слова: функция, функция права, признаки функции права, функционирования права, функция административного права, социальное назначение административного права.

This paper attempts to improve the methodological tools of science of administrative law, namely, on the basis of a summary of a number of terminology - a philosophical interpretation of the category of «function», a study of approaches to the concept of «function of law» in jurisprudence formed the author's definition of «function of administrative law».

Key -words: function, function of law, rights of the signs of the function, operation of law, function of administrative law, the social purpose of administrative law.

Вступ

Сучасний розвиток юридичної науки характеризується посиленою увагою науковців до трансформації правової форми організації суспільних відносин та актуалізує питання з'ясування функціонального призначення права в цьому процесі. Дослідження різноманітних функцій адміністративного права завжди є необхідним, адже й право, і життя постійно змінюються, з'являються нові форми суспільних відносин, удосконалюються способи їх правового регулювання. Функції права розкривають напрямки його впливу на суспільні відносини.

Функціональне дослідження адміністративного права обумовлене перш за все тим, що його безпосереднє існування пов'язане, по-перше, з його властивістю активно розв'язувати певні соціальні завдання, по-друге, проблема функцій адміністративного права набуває особливого значення під час вивчення його як системного об'єкта - як регулятивної, охоронної, інформаційної, ідеологічної, аксіологічної системи; по-третє, у загальній теорії систем функції виступають як одні з головних характеристик сутності об'єкта, що розглядається. Необхідність реалізації певних завдань та потреба в засобах їх реалізації породжує існування самої системи - носія відповідних функцій. Через них вирішуються проблеми цілепокладання та способів реалізації властивостей системи, її цілей [1].

Функції права відіграють найбільш активну роль у правовій системі: вони розкривають складну взаємодію напрямків впливу права на соціум, тому стають найбільш дієвими компонентами ефективності права, одним із відправних структурних компонентів цієї системи [2]. У функціях права відображаються потреби суспільного розвитку, адже ці функції є наслідком законодавчої політики й концентрують у собі відповідні потреби, трансформуючи їх у позитивне право, публічні обов'язки, суспільні інтереси. Змінюються, збільшуються суспільні інтереси - змінюються та розширюються функції права. І навпаки, зменшуються ці потреби - це відбивається й на функціях права, про що свідчить, наприклад, історичний досвід побудови соціалізму й комунізму в певній країні [2].

Постановка завдання

В умовах сучасних реформаційних державотворчих та правотворчих процесів, кардинального перегляду змісту, призначення права, запровадження нових галузей, підгалузей та інститутів, оновлення законодавства актуалізується питання щодо формування галузевого методологічного інструментарію, з'ясування сутності термінів, що сформовані в праві по-різному. Сутність адміністративного права та його соціальне призначення відображається у функціях, тому встановлення змістовно-сутнісного наповнення цього терміна, дозволить дослідити природу явища, внутрішні й зовнішні властивості.

Результати дослідження

Проблемі формулювання визначення поняття «функції адміністративного права» передує дослідження більш широкого аспекту - питання про наукові підходи в розумінні феномену «функція», «функція права», «завдання права», «функціонування права». Адже необхідність наукового аналізу в зазначеній послідовності обумовлена перш за все тим, що поняття є «думкою, яка відбиває в узагальненій формі явища дійсності та зв'язки між ними через фіксацію загальних і специфічних ознак, якими виступають властивості явищ і відносини між ними» [2, с. 513].

Накопичений наукою досвід визначення поняття «функції» доцільно використати для формулювання терміна «функції адміністративного права». Використання методу аналогії дає змогу виявити подібність у структурі різних явищ безвідносно до їхньої природи. Але, як зазначається в наукових джерелах, не викликає сумнівів те, що механічна екстраполяція загальних категорій щодо визначення «функцій взагалі на предмет дослідження була б помилковою» [3, с. 19]. Такий підхід може призвести до ігнорування сутнісних особливостей та змісту функцій адміністративного права.

Термін «функція» є багатомірним, він придатний для характеристики будь-яких динамічних структур [4, с. 49]. Це обумовлено специфікою пізнавальних завдань наук, у яких його використовують. Як і багато інших понять у суспільствознавстві, поняття «функція» не є власне юридичним і політичним поняттям, використовується в різних галузях знань (медицині, біології, психології, математиці, кібернетиці, фізиці тощо) та характеризується висвітленням кількох його властивостей, які обираються залежно від специфіки галузевої науки.

Вперше це поняття було використане в математиці й трактувалось як здійснення дій над кількостями [5, с. 539]. Згодом поняття «функції» ввійшло до понятійного апарату багатьох суспільствознавчих наук. Запозичення категоріальних понять у тих чи інших наукових сферах є об'єктивним явищем. До того ж зміст такого терміна може суттєво відрізнятися від початкового й мати своє сутнісне навантаження в конкретній науковій площині [6, с. 208].

Термін «функція» етимологічно виникає від латинського functio - здійснення, виконання, звершення - спосіб діяння речі або елементу системи, спрямований на досягнення певного ефекту [7, с. 784]. Етимологічне значення поняття «функція» тлумачиться як робота кого-, чого-небудь, коло діяльності когось, чогось [8, с. 814]. У Новому тлумачному словнику української мови та Словнику української мови функція - це явище, яке залежить від іншого явища, є формою його виявлення й змінюється відповідно до його змін [9, с. 675].

Таким чином, для формування наукового визначення терміна «функції адміністративного права» необхідно розглянути філософське, загальноправове та галузеве трактування понять «функція» та «функція права». Це дозволить виокремити ціннісні виміри цих категорій, їхнє гносеологічне значення, адже в усі часи філософське знання досить відчутно впливало на будь-які галузі науки, навіть суто спеціальні, не лише своєю проблематикою та поняттєво-концептуальним апаратом і не тільки визначальною увагою до засад світорозуміння, а й основними методами пізнання та перетворення дійсності.

Еволюція поняття «функція», а саме основні етапи формування ідеї функції, співпадають із періодизацією в математиці та науки взагалі. Природно-науковим підґрунтям виникнення поняття «функція» сягає часів античності, розвивається в епоху Відродження, а в 17 ст. у працях Декарта й Ферма вперше з'являється поняття функції в науці. У науковий обіг поняття «функція» вперше було запроваджено Г. Лейбніцем, який тлумачить його як відрізок, пов'язаний із деякою точкою цією кривою й виконуючий відносно неї деяку функцію, роль [10, с. 3]. У повсякденну мову це поняття введено швейцарським математиком І. Бернуллі [11, с. 615].

Сучасні філософські дослідження категорії «функція» містять різноманітні підходи щодо його трактування. Так, детальне тлумачення категорії «функція» надається А. Магомедовим у дисертації «Філософський зміст поняття «функція»» (1969 р.). Вчений зазначає, що питання про природу поняття «функція» є однією з кардинальних проблем сучасного природопізнання. Проблема функцій філософії розглядається через співвідношення понять «причина» та «функціональний зв'язок» (роботи С. Мамохіна, Е. Нікітіна, Ю. Сафроноваа, Л. Баженова та ін.).

У сучасному філософському розумінні щодо поняття «функція» вчені виділяють два підходи, залежно від яких пропонуються різні визначення: по-перше, визначення функції через змінну величину, по-друге, через відповідність. У філософській енциклопедичній літературі традиційно функції визначаються як відношення двох (груп) об'єктів, у якому зміна одного з них призводить до зміни іншого. Функція має визначення з точки зору наслідків (позитивних чи негативних - дисфункціональних або нейтральних - афункціональних), спричинених зміною одного параметра в інших параметрах об'єкта (функціональність), або взаємозв'язку окремих частин у межах певного цілого (функціонування) [12, с. 593-594].

М. Розенталь та П. Юдіна зазначають, що функцією є зовнішній прояв властивостей будь-якого об'єкта в конкретній системі відносин [13, с. 389]. П. Алексеев та А. Панін акцентують на тому, що під функцією розуміється спосіб дії, спосіб прояву активності системи (тобто системи філософського знання), загальний тип задач, що вирішується цією системою [14, с.4].

Отже, у сучасній філософії функцію визначають по-різному: 1) зовнішній прояв властивостей будь-якого об'єкта в цій системі відносин; 2) властивість системи й окремих її елементів, що виявляється в дії; «властивість, що реалізовується»; 3) відношення двох або групи об'єктів, у якому зміна одного супроводить зміну іншого; 4) як будь-яку дію, яка сприяє збереженню й розвитку досягнутого стану, взаємодії із середовищем; 5) відношення частини до цілого, коли частина служить збереженню й розвитку цілого; 6) роль, яку певний соціальний інститут виконує щодо потреб соціальної системи. При цьому останнє визначення функції пропонується для характеристики соціальних процесів у суспільстві, а значить, може бути використано під час визначення функцій права.

Філософське трактування функції права спирається на опосередкування категоріями узагальнюючого змісту, яким є світоглядні, ідейні, соціологічні категорії («сенс права», «образ права», «справедливість права», «активність права», «моральність права») тощо. При цьому, як справедливо зазначає В. Ковальський, досліджуючи ціннісний та сутнісний виміри функцій права, залишаються нез'ясованими багато питань, вирішення яких мало б формувати синтезовані знання щодо типів право розуміння, стратегічних державотворчих рішень, інтегрованого розуміння функцій права [15, с. 5]. Таким чином, можна зробити висновок, що у філософії поняття «функція» використовується для характеристики прояву властивостей будь-якого об'єкта в системі відносин. Якщо йдеться про властивість, то імпліцитно розуміють, що вона є результатом взаємодії об'єкта з іншими явищами, тобто результатом його функціонування. Функція характеризує об'єкт із позицій його дієвої, активної першооснови, тому функціонального пояснення вимагають перш за все складні динамічні системи, до яких відноситься право[16, с. 5-6].

У юридичній науці термін «функція» набуває своє змістовне навантаження. Так, А. Венгеров підкреслює, що однією з властивостей юридичної мови є запозичення понять з інших сфер знань та наповнення їх своїм специфічним змістом, до того ж часто таким, що майже втрачає зв'язок із початковим [17, с. 164]. Саме це й відбувається, як відзначають М. Жигульонков і М. Тесленко, з визначенням змістовної складової поняття «функція», коли воно включається до юридичного понятійного апарату [18, с. 16]. У правовій науці термін «функція» визначається як соціальна роль права або держави щодо макро- або мікрооточення.

Проблему розуміння функцій права в межах теоретичної юриспруденції можна вважати певного мірою традиційною для характеристики соціальної ролі держави й права. Ця проблема полягає в тому, що існують різні підходи щодо тлумачення поняття «функція права», розроблені різноманітні класифікації функцій, що обумовлюється багатозначністю самого терміна. Крім цього, вона викликана й тим що право, маючи складний характер, обумовлений взаємозв'язками з множиною різнорідних явищ (суспільна система, політична система, держава, система соціальних норм), може тлумачитись із позицій декількох системних описів. [16, с. 5] Як справедливо зазначає професор Т. Радько, подібна багаточисельність змістовних складових поняття «функція права» може врешті-решт призвести до втрати його дійсного призначення, хибного визначення його місця в понятійному апараті юридичної науки, зниження його наукової цінності [19,с. 59].

Сучасний етап пізнання наукової категорії «функція права» характеризується критичним аналізом старих концепцій та становленням нових підходів, що відповідають вимогам сучасної юриспруденції. Безумовно, це не означає повного забуття попередніх напрацювань, всього того, що було досягнуто наукою попередниками.

Таким чином, відмічаючи багатозначність терміна «функція», Т. Радько зазначає, що попри майже віковий досвід активного використання поняття «функція права» сьогодні не єдиного погляду на цю проблему. Термін можна застосовувати для характеристики будь-яких динамічних структур, що обумовлюються специфікою пізнавальних завдань тих наук, у яких він використовується (математика, біологія, соціологія, юриспруденція). Проте в більшості випадків із функцією пов'язується спрямований вибірковий вплив системи (структури, цілого) на певні сторони зовнішнього середовища [20, с. 151].

На сьогодні можна засвідчити наявність доволі широкого спектру дефініцій поняття «функції права» в теоретичній юриспруденції, які умовно можна розподілити на кілька груп.

По-перше, функції права - це всі ті визначення, що тлумачать функції права через його основне призначення в житті суспільства, його роль у регулюванні суспільних відносин, активний, впорядкований та цілеспрямований вплив на них. Це визначення, яке відстоюють Ю. Ємельянов, В. Філімонов, А. Нашиц., М. Байтін, справедливо критикується у фундаментальному дослідженні теорії функцій права Т. Радько, який зауважує, що поняття «роль права» та «функція права» не є тотожними, «роль права» є більш загальним поняттям у відношенні до «функції» [19,с. 65].

По-друге, функції права можуть бути визначені як реалізація його соціального призначення (дослідження Н. Матузова, А. Малько, О. Слюсаренко).

По-третє, функції права можуть визначатись як спрямування правового впливу на суспільні відносини (роботи В. Щетініна, В. Шамарова С. Алексеева, А. Риженкова).

По-четверте, функції права можуть тлумачитись як категорія, що одночасно охоплює як соціальне призначення права, так і, виходячи із цього, напрямки його впливу на суспільні відносини, тобто реалізацію соціального призначення права (розробки І. Фарбера, Т. Радько, В. Ковальського, А. Бобильова).

Проаналізувавши вищенаведені думки вчених щодо дефініції феномену «функція права», необхідно погодитися зі слушним зауваженням Т. Радько, який констатує недоцільність ототожнення або протиставлення основних напрямків впливу соціального призначення права та навпаки, адже, як зазначає вчений, основні напрямки впливу права завжди здійснюються відповідно до його соціального призначення, а поняття функцій права повинно охоплювати одночасно як призначення права, так і, виходячи із цього, напрямки його впливу на суспільні відносини. Власне функція права - це реалізація його соціального призначення. Функція права - це єдність двох моментів: соціального призначення права та основних напрямків його впливу на суспільні відносини [19,с. 69-70].

У колективній праці «Теорія права і держави» за загальною редакцією А. Васильєва, досліджуючи питання функцій права, щодо цієї категорії виокремлюються такі постулати: 1) функція права обумовлена його сутністю й визначається призначенням у суспільстві. Водночас функція не є лише проявом іманентних якостей сутності, її не можна розглядати тільки як їхню «проекцію». Не варто механічно пов'язувати функції й сутність права; функція права має певний ступінь незалежності; 2) функція характеризує напрямок необхідного впливу права на суспільні відносини, тобто такого впливу, без якого суспільство на цьому етапі розвитку не може існувати (регулювання, охорона, закріплення певного виду суспільних відносин); 3) функція права виражає найбільш суттєві, головні риси права й спрямована на здійснення корінних завдань, що стоять перед правом на цьому етапі його розвитку; функція права являє собою, як правило, напрямок його активної дії. Тому однією з важливих її ознак є динамізм; постійність як необхідна ознака функції права характеризує стабільну, безперервну, досить тривалу її дію. Функція постійно властива праву, проте це не означає, що незмінними залишаються механізм і форми її здійснення, які змінюються й розвиваються відповідно до потреб практики [21, с. 50-52].

Поняття «функція права» містить основні та додаткові елементи. Так, до числа перших відносяться соціально-класове призначення права та основні напрямки його впливу на суспільні відносини. До других - завдання, які повинно вирішувати право на певному етапі розвитку суспільства, і об'єкт, що визначає специфіку та межі відповідної функції права [19,с. 17].

Необхідним є й розмежування понять «функція права» та «функціонування права». Незважаючи на те, що зазначені терміни взаємопов'язані етимологічно (тому часто використовуються як синоніми), ці категорії відображають різні правові явища. Так, поняття «функція права» виражає основні напрямки впливу права, характеризуючи його соціальну роль, виконання ним певних завдань відповідно до соціального призначення. Термін «функціонування права» відображає дію права в суспільстві. Якщо «функція права» - поняття комплексне, у тому значенні, що відображає не тільки теперішній час, але й майбутнє (цілі, задачі) у праві, то «функціонування» відображає дію права лише в контексті сучасних умов, якщо інше спеціально не обумовлено.

функція адміністративне право

Висновки

Доцільно підтримати позицію Т. Радько, який вважає, що «функція права», «функціонування права» є дуже близькими, але не тотожними поняттями. Функціонування права - питання, безпосередньо пов'язане з проблемою функцій, оскільки характеристика системи функцій - це, по суті, характеристика функціонування права. У конкретному значенні поняття «функціонування права» означає дію права як елементу соціальної системи поряд із державним механізмом, мораллю, політикою, іншими соціальними регуляторами. Тобто функціонування - це дія права в соціальній системі, це реалізація його функцій, втілених у суспільних відносинах [19].

Функції права визначаються призначенням права в різних сферах суспільного життя, реалізуються через систему права, зокрема через галузі, інститути, норми та через акти застосування права, а також шляхом відповідної діяльності органів державної влади.

Узагальнюючи філософські підходи та загальнотеоретичні визначення поняття «функція права», вбачаємо за доцільне поняття «функція адміністративного права» тлумачити як об'єктивно існуюче явище, що являє собою основні напрямки адміністративно-правового впливу на суспільні відносини, за допомогою яких можливі досягнення цілей, вирішення завдань, реалізація соціального призначення адміністративного права на певному етапі розвитку суспільства.

Список використаних джерел

1. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление/В.Г. Афанасьев. -М.: Политиздат, 1981,- 432 с.

2. Философский энциклопедический словарь. - М.: Сов. энцикл., 1983. - 839 с.

3. Батанов О.В. Функції муніципальної влади: поняття та класифікація / О.В. Батанов // Бюл. М-ваюстиціїУкраїни. -2006. -№ 11(61). -С. 17-30.

4. Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: [монографія]. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. - 352 с.

5. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4 т. / В.И. Даль. - М.: Рус. яз., 1978-1980. -Т.4.- 1980. - 700 с.

6. Наливайко Л.Р. Державний лад України: теоретико-правова модель: [монографія] / Л.Р. Наливайко. - X.: Право, 2009. - 600 с.

7. Філософський словник / за ред. В.І. Шинкарука. - 2-ге вид., переробл. і доповн. - К.: Укр. рад. енцикл., 1986. - 800 с.

8. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2001. - 900 с.

9. Новий тлумачний словник української мови / уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко. - К.: Аконіт, 2001.-Т. З:П-Я.-926с.

10. Магомедов А.М. Философское содержание понятия «функция»: автореф. дисс.... канд. философ, наук/ А.М. Магомедов. - Л., 1969. - 14 с.

11. Математический энциклопедический словарь / под ред. Ю.В. Прохорова. - М.: Сов. эн- цикл., 1988. - 847 с.

12. Всемирная энциклопедия: Философия / гл. науч. ред. и сост. А.А Грицанов. - М.: ACT; Минск: Соврем, литератор, 2001. - 1312 с.

13. Философский словарь / под ред.М.М. Розенталя, П.Ф. Юдиной. - 2-е изд. - М.: Политиздат, 1968. - 432 с.

14. Философия: [учебник] / за ред. П.В. Алексеева, А.В. Панина. -М.: Проспект, 1976. -568с.

15. Ковальський В.С. Функції права: ціннісний та сутнісний виміри / В.С. Ковальський // Теорія та історія держави і права. - 2012. -№9,- С. 4-8.

16. Методологические и теоретические проблемы юридической науки: сборник научных трудов / под ред. М.Н. Марченко. - М.: Изд-во Московского университета, 1986. - 239 с.

17. Венгеров А.Б. Теория государства и права: [учеб, для юрид. вузов] / А.Б. Венгеров. - М.: Омега - Л., 2004. - 608 с.

18. Задорожня Г.В. Функції органів місцевого самоврядування: загальнотеоретичний аспект / Г.В. Задорожня //Бюл. М-ва юстиції України. - 2007. - № 8(70). - С. 14-21.

19. Радько Т.Н. Теорія функцій права: [монографія] /Т.Н. Радько. -М.: Проспект, 2014. -272 с.

20. Общая теория государства и права. Академический курс: в 2-х т. / под ред. проф. М.Н. Марченко. - М.: Зерцало, 1998. -Т. 2: Теория права. - 640 с.

21. Теория права и государства / под общ. ред. А.С. Васильева. -X.: Одиссей, 2007. -479 с.

Размещено на Allbest.ru