Правова природа інституту акціонерних товариств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія внутрішніх справ

ПРАВОВА ПРИРОДА ІНСТИТУТУ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ

РИБАЧКОВСЬКИЙ К.Е., здобувач

кафедри цивільного права і процесу

Анотація

Стаття присвячена особливостям правового регулювання інституту акціонерного товариства згідно із чинним цивільним законодавством України.

Ключові слова: цивільне законодавство, акціонерне товариство, юридична особа, акціонер, корпоративні права.

Аннотация

Статья посвящена особенностям правового регулирования института акционерного общества согласно действующему гражданскому законодательству Украины.

Ключевые слова: гражданское законодательство, акционерное общество, юридическое лицо, акционер, корпоративные права.

Annotation

This article is devoted to the peculiarities of legal regulation of the institute joint stock company of civil legislation of Ukraine.

Key -words: civil law, joint stock company, legal person, corporate laws.

Вступ

Цивільно-правова сутність інституту акціонерного товариства визначається нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), який згідно з положеннями ч. 2 ст. 4є основним актом цивільного законодавства України. У вересні 2008 р. в Україні було прийнято Закон України «Про акціонерні товариства», який після набрання чинності в квітні 2009 р. став профільним законодавчим актом, що регулює порядок створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Окрім того, діяльність акціонерних товариств в Україні регулюється нормами низки інших нормативно-правових актів України, що в сукупності з вказаними вище законами складають потужну систему відносно відокремлених цивільно-правових норм, що регулюють правовідносини, пов'язані з діяльністю акціонерних товариств в Україні. Таким чином, не можна констатувати, що цивільно-правове регулювання відносин, що стосуються акціонерних товариств у законодавчому полі України, систематизовано в окремий інститут права, який у свою чергу є ланкою в цілісній системі права України та входить до галузі саме цивільного права.

Результати дослідження

Слід зазначити, що на сьогодні вказаний інститут права знаходиться в дуже динамічному розвитку в Україні. Це викликано насамперед тим фактом, що профільний закон, що регулює різні аспекти створення та діяльності акціонерних товариств в України, було прийнято відносно нещодавно, у вересні 2008 році, тобто після 17 років створення Української держави та переходу економіки країни на рейки ринкової економіки. На жаль, Україна в прийнятті такого закону дуже відстала від більшості найбільш розвинутих країн, що раніше складали СРСР, років на десять. Таке запізнення з прийняттям профільного закону про акціонерні товариства в умовах, коли суспільство чекало на прийняття цього закону вже давно, викликало бурхливий розвиток підзаконних нормативних актів до цього закону, прийняття яких було вкрай необхідно економіці України в її ринковому розвитку. Зазначимо, що на виконання цього закону й на сьогоднішній день продовжуються прийматися підзаконні нормативні акти, що розробляються насамперед уповноваженим державним органом - Національною комісією із цінних паперів та фондового ринку. Таким чином, правовий інститут акціонерного товариства з кожним роком включає в себе все більше правових норм, постійно розширюється та ускладнюється в системі правових відносин України.

Так, положення ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 152 ЦК України визначають, що акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями.

В цілому, згідно з теорією права, Конституцією України та ЦК України, оцінювану нами систему джерел акціонерного права можна представити в такому вигляді:

- Конституція України;

- кодифіковані закони України;

- закони України;

- підзаконні нормативні акти;

- укази Президента України;

- постанови Уряду України;

- нормативні акти міністерств, відомств, інших органів виконавчої влади;

- правові звичаї;

- норми міжнародного права й міжнародні договори України;

- локальні акти акціонерних товариств4

- судова та господарська практика4

- договори акціонерних товариств, їхніх засновників та інших акціонерів.

Так, російський цивіліст Г. Шершенєвич у відомому підручнику торгового права зазначав: «Акціонерне товариство являє собою договірне об'єднання осіб для спільного виробництва торгового промислу, з обмеженою певним внеском відповідальністю кожного учасника». І далі він підкреслював: «Акціонерне товариство являє собою об'єднання осіб. Це можуть бути особи як фізичні, так і юридичні. Як об'єднання акціонерне товариство не може складатися менш ніж із кола двох осіб, а тому капітал його розділений на відоме коло певних часток і коло учасників не може бути більше кола акцій і паїв. Зосередження акцій або паїв у руках однієї людини означало би припинення товариства. У своєму об'єднанні учасники утворюють юридичну особу» [1, с. 44].

У наведеному визначенні відображені основні ознаки й найбільш суттєві риси акціонерного товариства як організаційно-правової форми підприємництва. Головна особливість акціонерного товариства, що характеризує цей вид юридичних осіб із моменту їх історичного виникнення, полягає в тому, що статутний капітал акціонерного товариства поділений на певне коло акцій - цінних паперів, кожна з яких дає її власнику (акціонеру) рівний обсяг прав, звичайно, з урахуванням категорії й типу акцій. Можливість досить легкого відчуження й придбання цих цінних паперів створює умови для залучення в ділову сферу капіталу широкого кола осіб, що дозволяє здійснювати та реалізовувати дорогі проекти за можливості власників розосереджувати свій капітал серед кількох акціонерних товариств, ніж мінімізувати ризик втрати своєї власності. Для акціонерів такий спосіб вкладення коштів вигідний так само тим, що капітали за акціонерної форми підприємництва можуть вільно переміщатися з однієї сфери виробничо-господарської діяльності в іншу з урахуванням існуючої кон'юнктури. акціонерний товариство правовий цивільний

Все це створює передумови для активного використання в бізнесі акціонерної форми розвитку юридичних осіб.

Правову сутність акціонерних товариств як організаційно-правової форми підприємницької діяльності схематично можна охарактеризувати такими основними рисами:

- акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями (ст. 1 Закону України «Про акціонерні товариства» та ст. 152 ЦК України);

- акції товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього акціонерного товариства (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства»), у зв'язку із чим «вихід» з акціонерного товариства можливий лише за допомогою відчуження належних акціонеру акцій, а не виділу частки майна або виплати його грошового еквівалента;

- усі акції товариства є іменними. Акції товариств існують виключно в бездокументарній формі (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про акціонерні товариства»), можуть бути звичайними, що надають право участі в управлінні товариством, і привілейованими, що забезпечують фіксований дивіденд, ліквідаційну квоту й лише в строго передбачених цим законом та статутом товариства випадках - право на участь у загальних зборах акціонерів;

- акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства й несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать. Акціонери, які не повністю оплатили акції, у випадках, встановлених статутом, відповідають за зобов'язаннями товариства в межах неоплаченої частини вартості належних їм акцій (ч. 2 ст. 152 ЦК України);

-єдиним установчим документом акціонерного товариства є його статут (ч. 1 ст. 154 ЦК України). Засновницький договір не є установчим документом товариства й діє до дати реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондовим ринком звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про акціонерні товариства»), акціонерні товариства в Україні, подібно до акціонерних компаній країн із континентальним законодавством, мають триланкову систему організації управління. Загальні збори акціонерів і рада директорів (наглядова рада) акціонерного товариства мають виняткову компетенцію, а виконавчі органи - колегіальну (правління, дирекція), одноособовий (генеральний директор, директор) - залишкову (ст. ст. 159-161 ЦК України) та ін.

У межах єдиної організаційно-правової форми акціонерні товариства поділяються на два типи: на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства (ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства»). Кількісний склад акціонерів приватного акціонерного товариства не може перевищувати 100 акціонерів. Публічне акціонерне товариство може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій. Приватне акціонерне товариство може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. У разі прийняття загальними зборами приватного акціонерного товариства рішення про здійснення публічного розміщення акцій до статуту товариства вносяться відповідні зміни, у тому числі про зміну типу товариства, а саме з приватного на публічне [2].

Деякі сучасні науковці вважають, що відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» в ньому проводиться ідея забезпечення єдиної правової основи діяльності акціонерних товариств, у тому числі створених у процесі приватизації державних і комунальних підприємств, виділяючи три групи акціонерних товариств, для яких особливості правового регулювання можуть передбачатися спеціальними законодавчими та іншими правовими актами. Першу з них складають акціонерні товариства, що діють у банківській, страховій та інвестиційній сферах; до другої належать акціонерні товариства, що діють в агропромисловому комплексі, третю групу утворюють акціонерні товариства, що знаходяться в процесі приватизації державних і комунальних підприємств, до моменту відчуження державою чи комунальним підприємством належних їм акцій, але не пізніше терміну приватизації, визначеного планом приватизації підприємства [3, с. 44].

О. Бусигін пише, що акціонерне товариство - «це форма об'єднання підприємців (або власників капіталу) для спільного ведення господарської діяльності шляхом об'єднання капіталів із метою отримання прибутку» [4, с. 55].

Французькі вчені С. Жамен і Л. Лакур, автори навчального посібника «Торговельне право», наголошують: «Акціонерне товариство є компанією, капітал якої розбитий на акції, а члени (у кількості не менше семи осіб) несуть відповідальність за збитки залежно від розмірів своїх вкладів (акціонери не є комерсантами). <..> Капітал компанії складається не з паїв, а з акцій, які можуть бути продані» [5, с. 87-88].

Англійський дослідник А. Хоскінг виділяє партнерські відносини й відзначає: «Партнерство - це об'єднання зусиль і коштів індивідуальних підприємців» [6, с. 32].

Акціонерне товариство має цивільні права й несе обов'язки, необхідні для здійснення будьяких видів діяльності, не заборонених законами. Окремими видами діяльності, перелік яких визначається діючими законами, товариство може займатися тільки на підставі спеціального дозволу (ліцензії). Якщо умовами надання ліцензії на заняття певним видом діяльності передбачена вимога про заняття такою діяльністю як виняткової, то товариство протягом терміну дії ліцензії не має права здійснювати інші види діяльності, за винятком видів діяльності, передбачених ліцензією.

Найменування акціонерного товариства має містити його найменування й зазначення того, що товариство є акціонерним [2].

Правовий стан акціонерного товариства, а також права та обов'язки акціонерів визначаються відповідно до ЦК України та Закону України «Про акціонерні товариства».

У світовій практиці, а тепер і в Україні, існує дуже велике коло найрізноманітніших акцій, що вкрай важливо знати, враховувати й використовувати в правовому регулюванні діяльності акціонерних товариств.

На сьогоднішній день в Україні є всі підстави вести мову про виникнення та оформлення акціонерного права. Його можна розглядати як підгалузь цивільного права, як цілісну систему норм, що регулюють діяльність акціонерних товариств.

Під правовим регулюванням діяльності акціонерних товариств розуміються прийоми, способи, засоби впливу права на суспільні відносини громадян, пов'язані з діяльністю акціонерних товариств. При цьому важливо враховувати такі обставини:

- суб'єкти регулювання акціонерних товариств формуються суто добровільно й на основі фінансової участі, що виражається в кількості акцій, придбаних кожним конкретним учасником (акціонером);

- акціонерні товариства відрізняються від інших видів комерційних корпорацій тим, що вони, по суті, є найбільш великими товариствами, як за кількістю учасників, так і за фінансовими, матеріальними, людськими та іншими ресурсами, які знаходяться в їхньому розпорядженні. Із цим пов'язаний і особливий інтерес, і увага з боку держави до акціонерних товариств, до законодавчого регулювання їхньої діяльності, до забезпечення відповідних гарантій, захисту, безпеки.

Акціонерне товариство є юридичною особою, тому йому притаманні такі визначальні ознаки:

- організаційна єдність, закріплена законодавством і заснована на системі нормативно-правових актів акціонерного товариства, що включає, як мінімум, три елементи: 1) наявність системи істотних соціальних взаємозв'язків, за допомогою яких окремі суб'єкти об'єднуються в єдине ціле; 2) наявність певної мети утворення та функціонування: акціонерне товариство як будь-яка соціальна організація є цільовою спільністю, тобто об'єднанням людей заради мети, яка не може бути досягнута ніким із них порізно, хоча й важлива для кожного. Проте досягнення цієї мети змушує їх розподілятися за ролями, цілями («горизонтально»), керівництвом - підпорядкування («вертикально»). Основною метою створення та функціонування акціонерного товариства, як і будь-якої комерційної організації, є отримання прибутку, хоча до розуміння цілепокладання організації та діяльності акціонерних компаній не варто підходити настільки спрощено, оскільки розвиток акціонерного товариства визначає реалізація сукупності системи інтересів різних суб'єктів акціонерних відносин (акціонерів, персоналу, контрагентів, кредиторів, держави тощо); 3) наявність внутрішньої структури й функціональної диференціації (корпоративний спосіб організації акціонерного товариства, організаційна структура виробничо-господарської діяльності компанії);

- економічна ознака - володіння відокремленим майном, переданим акціонерами в якості внесків до статутного капіталу, створеним або придбаним товариством на законних підставах у процесі господарської діяльності;

- матеріально - правова ознака, що характеризується здатністю самостійно виступати в цивільному обороті від свого імені та наявністю самостійної майнової відповідальності, тобто здатність від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права й нести обов'язки;

- процесуально-правова ознака - здатність бути позивачем і відповідачем у судах. Згідно із чинним законодавством акціонерні товариства можуть виступати в судах не тільки як господарюючі суб'єкти щодо виконання певних зобов'язань, наприклад придбання продукції, робіт, послуг тощо), а й звертатися до суду з позовами до членів ради директорів (наглядової ради), колегіального виконавчого органу (правління, дирекції), а також до одноосібного органу (генеральному директору, директору), керуючої організації або керуючого власника реєстру про відшкодування збитків, завданих товариству їхніми винними діями (бездіяльністю), якщо інші підстави та розмір відповідальності не встановлені чинними законами [7, с. 122].

Правова природа акціонерного товариства обґрунтована відносинами власності. Так, внесені акціонером вклади в рахунок оплати акцій стають власністю акціонерного товариства як юридичної особи. Акція як цінний папір не наділяє її власника правом власності на майно товариства. Акціонер, купуючи акцію, вступає з товариством не в речові, а в зобов'язальні правовідносини. Можливість тримати в недоторканності спочатку сформований капітал є суттєвою перевагою акціонерного товариства у відношенню, наприклад, до товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, у яких учасник має право вимагати виділ своєї частки або оплату її грошового еквівалента, що виключено для організаційно-правової форми акціонерного товариства [7, с. 145].

Акціонерна форма підприємницької діяльності є значним кроком вперед у розвитку вартісних відносин економічно відокремлених власників. В акціонерному товаристві власники цінних паперів, залишаючись економічно відокремленими власниками, стають носіями загального економічного інтересу; з'являється новий економічний мотив поведінки акціонерів: об'єднані ресурси дають можливість освоїти нові ринки й отримати більш високий дохід як підсумок спільних вкладень, спільних зусиль.

В акціонерних товариствах, які є об'єднанням капіталів, змінюються способи здійснення права власності. Акціонери товариства, що володіють через загальні збори винятковими повноваженнями з управління акціонерним товариством, можуть безпосередньо не брати участь у додатку капіталу до процесу відтворення.

З метою управління акціонерною власністю акціонери мають можливість створити незалежний в оперативно-господарській діяльність, хоча й підконтрольний органам управління та контролю акціонерного товариства, менеджмент. Зазначена правомочність постає з правового інституту приватної власності, що полягає в тому, що право власності надає власнику разом з іншими повноваженнями так само право керування, тобто рішення, яким чином і ким власність може бути використана.

Акціонерні товариства, будучи однією з найбільш «складних» форм організації колективного підприємництва, є реалізацію прав власності, які давно вийшли за межі відомої з римського права «тріади» (володіння, користування й розпорядження). Власність як правовий інститут отримала в акціонерних товариствах значний розвиток, що полягає насамперед у збільшенні різноманітності притаманних їй прав.

Висновки

Таким чином, до теперішнього часу Україна та її правова думка вже має ґрунтовну базу й ресурси для належної постановки практичної діяльності акціонерних товариств та їхнього правового регулювання, що у свою чергу продовжує активно розвиватися та удосконалюватися.

Список використаних джерел

1. ШершеневичГ. Учебник торгового права (по изд. 1914 г) / Г. Шешеневич. М., 1994. 335 с.

2. Про акціонерні товариства: Закон України від 17 вересня 2008 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-17/page.

3. Здоронюк Г. Актуальні питання діяльності акціонерних товариств / Г. Здоронюк. К.: Юридическая практика, 2007. 480 с.

4. Бусыгин А. Предпринимательство: [учебник] / А. Бусыгин. М.: Инфра-М, 1998. 394 с.

5. Торговое право: [учеб, пособие] / [С. Жамен, Л. Лакур] ; под общ. ред. К. Лобри. М.: Юриспруденция. 250 с.

6. Хоскинг А. Курс предпринимательства: [практическое пособие] / А. Хоскинг -пер. с англ.М.: Международные отношения, 1993. 352 с.

7. Тарасов И. Учение об акционерных компаниях / И. Тарасов. М.: Статут, 2000. 666 с.

Размещено на Allbest.ru